Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Президент Асоціації приватних нотаріусів

Президент Асоціації приватних нотаріусів





Сторінка1/2
  1   2




Володимир МАРЧЕНКО,

президент Асоціації приватних нотаріусів

Харківської області, шеф-редактор
науково-практичного журналу

«Мала енциклопедія нотаріуса»
Юрій Мица,

кандидат юридичних наук,
перший заступник директора
з економіко-правових питань

ТОВ «Будівельна компанія
«Укртехносфера»

Інна Спасибо-Фатєєва,

доктор юридичних наук,
професор кафедри цивільного права №1
Національної юридичної
академії України імені Ярослава Мудрого,
член-кореспондент Академії правових наук України
Склад спадщини1

Стаття 1218. Склад спадщини

1. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.1

Спадкове право є складовою цивільного права, цивільно-правовим інститутом, тому воно має оперувати загальними поняттями цивільного права, передбачати цивільно-правові механізми здійснення прав суб’єктами спадкових правовідносин. Утім, у спадковому праві існують спеціальні терміни та своєрідні правові механізми реалізації його норм. Передусім це стосується поняття спадщини, визначення якої у книзі шостій ЦК не надається, а в ст. 1218 лише зазначається склад спадщини, до якої входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

1. Спадщина як юридична категорія

1.1. Виходячи з того, що терміном «спадщина» охоплюються всі права та обов’язки, тобто їх комплекс, спадщина являє собою єдине ціле. Якщо ч. 1 ст. 190 ЦК під майном розуміє майнові права та обов’язки2, немає підстав відвертати бачення спадщини як різновиду майна. Це надає можливість віднести спадщину до об’єктів цивільних прав.

Однак у ст. 177 ЦК вона серед об’єктів не позначена, хоча це не заважає тому, щоб її розцінювати як об’єкт права, оскільки перелік об’єктів, наданий у ст. 177 ЦК, не вичерпний.

1.2. На користь бачення спадщини в якості об’єкта права слід навести вживання в ЦК термінології «частка» та/або «частина» у спадщині, «поділ» та «перерозподіл» спадщини, «управління спадщиною», «право на спадщину» (його оформлення — глава 89). Тобто, якщо замінити слово «спадщина» словом «майно», то сутність правовідносин при цьому не зміниться. Як існує частка в майні, так існує й частка у спадщині;
є право на майно, є й право на спадщину.

1.3. Іноді в ЦК вживається вираз «спадкове майно» (статті 1279, 1284), і тоді, якщо «спадщина» і «майно» є поняттями тотожними, то «спадкове майно» буде «масло масляне». Проте правники виходять із синонімічності термінів «спадкова маса», «спадщина», «спадкове майно»3.

У ЦК використовується й неприйнятна для розуміння спадщини як майна термінологія, наприклад, «відкриття спадщини» (ст. 1220). Якщо замінити слово «спадщина» словом «майно», це приведе до непорозумінь.

1.4. Разом з тим спадщина як об’єкт фігурує лише в книзі шостій ЦК, що наводить на думку про неї як про «локальний об’єкт». Дійсно, зі спадщиною не можуть укладатися правочини, її не можна продати, поміняти тощо, хоча стверджувати про її обмежену оборотоздатність також, напевно, не вірно, бо вона перебуває в обороті. Більше того, вона і призначена саме для цього, але єдиним способом — шляхом прийняття спадщини, унаслідок чого відбувається правонаступництво.

1.5. На відміну від майна (яким за ст. 190 ЦК є речі, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки), спадщину складають тільки майнові права та обов’язки. Речі як такі до її складу не входять.

Якщо при спадкуванні має місце правонаступництво (універсальне), що відбувається внаслідок переходу прав та обов’язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, а про правонаступництво можна говорити лише стосовно прав та обов’язків, а не речей, тоді здається вірним визначення спадщини, надане в ст. 1218 ЦК. І навпаки, якби законодавець ви­значав спадщину як речі та права й обов’язки, то це містило б вади, адже не можна говорити про правонаступність у речах, а лише в правах.

Увага! Те, що ЦК визначає склад спадщини лише як сукупність прав та обов’язків, виключає з її складу речі, на які у спадкодавця не було прав. Тобто до складу спадщини не потрапляє самочинно збудоване майно, на яке спадкодавець не набув права власності та інше майно у відсутність прав на нього.

Отже, фізичної наявності у спадкодавця (в його господарстві, в його оточенні) речей, якими він користувався, не достатньо. Для спадкування єдиним показником входження до складу спадщини є наявність прав на це майно.

Увага! Спадщина є особливим об’єктом цивільного права, що складається з майнових прав та майнових обов’язків. Інакше кажучи, до складу спадщини входить не квартира або будинок, а право на них; не автомобіль, а право на автомобіль; не комп’ютер, а право на комп’ютер тощо.

1.6. Спадщина є визначальною категорією для спадкування в цілому, оскільки за її відсутності спадкування не відбувається. При складанні заповіту визначається те, право на яке майно заповідається. Але це не обов’язково. Заповіт може не містити такої конкретики (наприклад, зазначається, що спадкодавець заповідає «все своє майно»). В останньому випадку не виникає проблем стосовно його складу.

Якщо ж у заповіті вказується на спадкування конкретного майна, але згодом воно перестало існувати фізично або юридично, про його спадкування вже йтися не може.

1.7. Відсутність спадщини може бути виявлена після смерті спадкодавця, наприклад, особа заповіла своє майно, але згодом вона його продає або дарує. Відтак, це майно на день відкриття спадщини не входить до її складу, а тому спадкоємці не можуть на нього претендувати.

Зазвичай говорять про спадковий актив та спадковий пасив як складові спадщини. Спадковий актив становлять права, а спадковий пасив — відповідно обов’язки спадкодавця.

2. Спадковий актив

2.1. Спадковим активом є права. Вказівка в ЦК на те, що до спадщини входять права, потребує й з’ясування того, якими є ці права.

2.2. Насамперед це майнові права, хоча ані в ст. 1216, ані в ст. 1218 ЦК України безпосередньо не зазначається, що спадщину складають саме майнові права та обов’язки. Це дає підставу думати, що спадкуватися можуть всі права — як майнові, так і особисті немайнові. Натомість перехід прав до спадкоємців означає їх оборот, а особисті немайнові права тісно пов’язані з особою — їх носієм — і тому не
є оборотоздатними, що й виключає їх за загальним правилом зі складу спадщини (п. 1 ч. 1 ст. 1219 ЦК).

2.3. Водночас не всі майнові права переходять до спадкоємців, тобто не всі вони входять до складу спадщини, адже є майнові права, тісно пов’язані з особою, наприклад, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (п. 3 ч. 1 ст. 1219 ЦК).

2.4. Існують і такі майнові права та обов’язки, які спроможні переходити у спадщину, але їх перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону. Прикладом слугує ст. 1227 ЦК, за якою перелічені в ній права вимоги (виплати нарахованих, але не отриманих спадкодавцем сум заробітної плати, стипендії, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом тощо) підлягають виплаті лише членам сім’ї спадкодавця, тобто незалежно від того, чи є вони спадкоємцями (наприклад, за наявності заповіту на іншу особу вони спадкоємцями не будуть, або ж члени сім’ї не збігаються зі спадкоємцями першої черги), вони спадкуватимуть майнові вимоги виплати зазначених сум. І лише в разі відсутності членів сім’ї вказані майнові вимоги входитимуть до складу спадщини.

2.5. Згідно з ч. 2 ст. 190 ЦК майнові права є правами речовими. Однак майнову природу мають не тільки речові, а й зобов’язальні права, адже такими є права, що має особа внаслідок укладення нею договору (наприклад, позики, купівлі-продажу тощо). Особа може вимагати й відшкодування заподіяної їй майнової шкоди. І це право також, безсумнівно, є правом майновим.

Увага! До майнових прав належать речові та зобо­в’язальні права. Речовими правами є право влас­ності та права на чужі речі. Зобов’язальними — договірні та недоговірні права.

2.6. Зазвичай успадковується насамперед право власності, адже основною метою спадкування є набуття спадкоємцями права власності на майно спадкодавця.

2.7. Існують певні особливості спадкування залежно від об’єкта права власності.

Якщо до складу спадщини входять права на майно, обмежене в обороті, зокрема зброя (ст.178 ЦК), з урахуванням Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р. № 2471-XII, якою встановлюється спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, спадкоємці мусять одержати спеціальний дозвіл для можливості здійснення ними права на майно, перелік якого наведено в додатку 2 до вказаної Постанови.

Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом МВС України від 21.08.1998 р. № 622, якщо після смерті спадкодавця залишилася нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя армійських зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, пневматична та холодна зброя, вона протягом п’ятиденного строку повинна бути здана в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання — до вирішення питання про спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).

Якщо хтось зі спадкоємців бажає стати власником такої зброї, то він повинен її зареєструвати на своє ім’я у встановленому порядку. У випадках, якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, зброя померлого власника повинна бути в місячний строк продана чи подарована особі, яка має відповідний дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї.

Нагородна короткоствольна вогнепальна нарізна зброя (пістолети, револьвери) може бути залишена у власності спадкоємців після приведення її у стан, не придатний для стрільби в майстернях з ремонту зброї.

Морські кортики, які зберігають морські офіцери без спеціального дозволу, після смерті їх власників мають бути безоплатно здані у військові комісаріати або в органи внутрішніх справ.

На відміну від наведеного вище порядку Закон України «Про державні нагороди» від 16.03.2000 р. встановив особливий порядок спадкування відзнак «Іменна нагородна зброя». Відповідно до статей 9 та 18 цього Закону зброя залишається у сім’ї померлого.

Згідно з Наказом МВС України від 13.06.2000 р. № 379 працівникам суду та правоохоронних органів надано право на придбання у приватну власність пристроїв, які стріляють гумовими кулями (револьвер «Галченя» — аналог револьверу «Smith & Wesson» та пістолет «Перемога» — аналог пістолета «Макарова»). Оскільки наведений Наказ визначає долю лише вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, постає питання щодо правового режиму згаданих пристроїв.

На нашу думку, оскільки для придбання пристроїв для стрільби гумовими кулями необхідний відповідний дозвіл, право власності можуть мати лише певні категорії осіб, то відповідно на ці пристрої повинен поширюватися і спеціальний порядок набуття у власність після смерті особи. Якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть і бажають отримати дозвіл на неї, вона повинна реалізовуватися через систему комісійної торгівлі, а кошти спадкуватися на загальних підставах.

Певні особливості має спадкування майна, яке спадкодавець отримав від держави безоплатно або на пільгових умовах у порядку соціального захисту. Ідеться про такі категорії громадян, які потребують особливого соціального захисту (інваліди Великої Вітчизняної війни й інваліди праці; особи, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи чи стали інвалідами внаслідок політичних репресій, тощо). Це майно включає автомобілі з ручним управлінням, мотоколяски та ін.

Умови спадкування транспортних засобів, які були надані згаданим вище категоріям громадян, передбачені п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення інвалідів автомобілями» від 19.07.2006 р. № 999. Попередньою редакцією Постанови (від 08.09.1997 р. № 999) передбачалося, що автомобіль, який було отримано безоплатно або на пільгових умовах, після смерті власника повертається органу соціального захисту. Однак згодом до Постанови було внесено суттєві зміни, згідно з якими після смерті інваліда автомобіль головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім’ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. Названа Постанова передбачає випадки викупу автомобіля членами сім’ї інваліда, повернення їм внесеної інвалідом суми за нього, вилучення (повернення) автомобіля органами соціального захисту у повному комплекті4.

Спадкоємці, що успадкували культурні цінності, відповідно до Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р. № 466, зобов’язані забезпечити їх схоронність.

• Щодо спадкування земельних ділянок див. коментар до ст. 1225 ЦК.

Не забороняється спадкування валютних цінностей. Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 громадяни України можуть бути власниками валютних цінностей, а відтак — отримати їх у спадок. Між тим здійснення інвестицій за кордон, у тому числі отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину, потребує індивідуальної ліцензії.

Спадкування прав на майно, що перебуває за межами України, а також майнових прав з різних договорів, які укладав померлий за межами України, відбувається згідно зі ст. 70 Закону «Про міжнародне приватне право» за правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Натомість права на таке майно можуть істотно відрізнятися від прав на аналогічне майно за українським законодавством. Проте перепон для позначення їх у складі спадщини не існує.

Слід вказати на певні особливості спадкування майна, що перебуває у спільній сумісній власності: до складу спадщини входить не все це майно, адже воно перебуває в особливому правовому режимі, бо належить подружжю, а не одному з них. Логічно було б указати, що після смерті одного з подружжя спадкується лише те майно, право на яке він мав за життя. Утім, складність полягає в тому, що обидва з подружжя мали право на майно в цілому і це право спільної сумісної власності, тобто таке право, яке не припускає поділу на частки, щоб визначитися з тим, щó кому з них належить (ч. 1 ст. 368 ЦК). І якщо в ст. 371 ЦК йдеться про можливість звернення стягнення на частку майна, що є спільною сумісною власністю, шляхом виділу частки з такого майна, то в ст. 1226 ЦК, не враховуючи ці тонкощі, вже вказується на спадкування частки в праві спільної сумісної власності, що суперечить самій сутності цього права.

Щодо інших речових прав, тобто прав на чужі речі, то до складу спадщини входять сервітути (ч. 6 ст. 403 ЦК), як правило, земельні; емфітевзис (ч. 2 ст. 407 ЦК) та суперфіцій (ч. 2 ст. 413 ЦК).

Стосовно сервітутів слід зробити таке застереження: земельні сервітути входять до складу спадщини, оскільки вони стають властивістю земельної ділянки і є невідривною її характеристикою поряд з її розміром, місцем розташування тощо. Особистий сервітут (наприклад, право особи на проживання у певному приміщенні) до складу спадщини особи, яка наділена цим правом, не входить, бо саме їй надавався цей сервітут. Навпаки ж, до складу спадщини власника майна, щодо якого встановлене сервітутне право, входить обов’язок не порушувати право суб’єкта сервітуту, тобто особи, яка проживає в чужому приміщенні.

Суперфіцієм згідно зі ст. 413 ЦК є право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Це право слід відрізняти від права постійного користування земельною ділянкою, що регулюється Земельним кодексом України (далі — ЗК). Суб’єктом останнього не можуть бути фізичні особи (ч. 2 ст. 92 ЗК), тому воно не входить до складу спадщини. Суперфіцій необхідно відрізняти й від права на оренду (земельної ділянки, приміщення тощо), яке не є речовим правом, але воно успадковується як майнове право, оскільки зі смертю як орендаря, так і орендодавця договір оренди не припиняється.

Володіння за загальним правилом не успадковується. Водночас слід ураховувати, що законне володіння5 може переходити до спадкоємців, хоча в складі спадщини воно не зазначається. Прикладом може слугувати володіння як право особи на річ, якою вона відкрито володіє протягом певного часу з метою набуття права власності на неї за набувальною давністю. Якщо ж ця особа помирає, і в неї не виникло право власності на цю річ унаслідок того, що не вистачило строку, який вимагається законом для цього, то її спадкоємці можуть, продовжуючи відкрито користуватися річчю, набути права власності на неї зі спливом необхідного строку. При цьому строк, протягом якого спадкодавець володів такою річчю, додаватиметься до строку володіння нею вже спадкоємцями (ч. 2 ст. 344 ЦК).

Зобов’язальні права також входять до складу спадщини, адже до спадкоємців переходить право вимоги до кредиторів померлого за виключенням деяких (наприклад, право довірителя — п. 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Зобов’язальні права вимоги відшкодування заподіяної померлому шкоди до складу спадщини не входять (п. 3 ч.1 ст. 1219 ЦК)6.

Увага! Корпоративні права входять до складу спадщини, але не як такі, а як частка в статутному (складеному) капіталі, оскільки корпоративні права є змістом корпоративних правовідносин, а частка в статутному капіталі, як і акції, є об’єктом цих правовідносин.

При цьому в цих відносинах корпоративні права приховуються за правом на частку/акції, адже в набувача частки/акції виникають такі ж корпоративні права, які мав відчужувач7.

Увага! Засновник установи не має ніяких майнових прав відносно установи, а отже, до складу спадщини не можуть бути включені ніякі майнові права засновника установи. Водночас, ураховуючи, що до складу спадщини включаються не тільки права, а й обов’язки (ст. 1218 ЦК), до неї може бути включено обов’язок спадкоємця щодо передачі установі майна, визначеного в заповіті, який визнається установчим актом (ст. 87 ЦК).

Майно приватного підприємства входить до складу спадщини як єдиний майновий комплекс за наявності певних умов.

Серед майнових прав варто назвати й права на результати інтелектуальної діяльності, тобто інтелектуальної власності. При цьому мають місце особливості спадкування майнових прав інтелектуальної власності залежно від об’єктів.

Так, згідно зі ст. 446 ЦК строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом. А за ч. 2 ст. 448 ЦК право автора на одержання грошової суми в розмірі п’яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором, переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.

Статтею 456 ЦК визначаються строки чинності суміжних майнових прав, які становлять 50 років.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років; на корисну модель — через десять років; на промисловий зразок — через п’ятнадцять років; на торговельну марку — через десять років (статті 465, 496 ЦК), що відліковуються від дати подання заявки на відповідний об’єкт в установленому законом порядку8.

Строк чинності виключних майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відліковуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 475 ЦК); на сорт рослин, породу тварин спли­ває через тридцять років, а щодо дерев та винограду — через тридцять п’ять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав (ч. 3 ст. 488 ЦК).
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Науково-практичний журнал «Мала енциклопедія нотаріуса»
Марченко Володимир Миколайович, (приватний нотаріус, шеф-редактор Науково-практичного журналу ”Мала енциклопедія нотаріуса”, Президент...

Методичні рекомендації розроблені відповідно до пункту 10 Прикінцевих...
Міністерство юстиції розробило методичні рекомендації для приватних нотаріусів з питань оформлення спадщини. Рекомендації вироблені...

Інструкція для кандидатів в члени аппу
Асоціації на підставі письмової заяви заявника фізичної або юридичної особи на ім'я керівного органу місцевого осередку Асоціації....

Інструкція для кандидатів в члени аппу
Асоціації на підставі письмової заяви заявника фізичної або юридичної особи на ім'я керівного органу місцевого осередку Асоціації....

Резюме кандидата в члени Комітету з депозитарної діяльності Асоціації «уфт»
Ради Асоціації «уфт», опублікування даних, зазначених у резюме, на сайті Асоціації «уфт», а також на обробку даних в іншій формі...

"Погоджено" "Затверджую" Президент Львівської обласної Начальник...
М. Б. Шегедин – доктор медичних наук, професор, академік уан, заслужений лікар України, директор Львівського державного медичного...

Засідання 10. 12. 2016 року, м. Київ
Пахолюк Тарас Петрович віце-президент, президент Львівської офст, в о голови комісії з велосипедного туризму

Головне управління юстиції у київській області
За результатами проведених перевірок, а також враховуючи неодноразові звернення державних та приватних нотаріусів Київської області...

Асоціація приватних нотаріусів Харківської області
Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України в редакції Закону

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
У цій статті ідеться про співпрацю приватних нотаріусів насамперед у рамках Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон)

Наказ Міністерства юстиції України від 22. 12. 2010 №3256/5 Про затвердження...
Наказ Міністерства юстиції України від 22. 12. 2010 №3256/5 «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів...

Асоціація приватних нотаріусів Миколаївської області Заповіти в нотаріальній практиці
Я, кравченко микола федорович (ідентифікаційний номер 2828282828), 26 травня 1937 року народження, уродженець міста Миколаєва, що...

Наказ. Затверджено порядок зберігання та ведення реєстраційних справ...
Відповідно до вимог статей 3, 24 та 301 Закону України «Про нотаріат» та з метою удосконалення організації роботи щодо реєстрації...

Зазначеним наказом встановлено, що після набрання ним чинності органами...
Прес-служба дпа україни за матеріалами Управління реєстрації та обліку платників податків

Методичні рекомендації щодо дій організаційно-технічного характеру...
Стадії зламу отримання ключів та паролів до єдиних та державних реєстрів

Статут Української Бібліотечної Асоціації
Затверджено Установчою конференцією Української бібліотечної асоціації 1 лютого 1995 року

Спрощена система оподаткування для приватних нотаріусів?! Так! Володимир марченко
Ваші численні прохання, шановні колеги, редакція журналу „мен” друкує окремі рішення судових органів про зобов’язання податкових...

Затверджене Постановою Ради Асоціації платників податків України №5/2 від 09 грудня 2011 року
Положення про членство у Всеукраїнській громадській організації «Асоціація платників податків України» розроблене на виконання положень...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт