Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Література романтизму 90-ті роки XVІІІ ст. І

Література романтизму 90-ті роки XVІІІ ст. І





Сторінка1/4
  1   2   3   4
Посібник-хрестоматія. Романтизм у поезіях Дж.Байрона й Т.Шевченка.

Укладачі: учні 9 класу

Даний посібник-хрестоматію укладено відповідно до чинних програм « Зарубіжна література 5 – 11 кл.» (За редакцією Д.В.Затонського, К.О.Шахової, Є.В.Волощук), «Українська мова та література 5-11 кл.» (За редакцією Н.Новосьолової, Л.Скуратівського, Г.Шелехової).

Керівники проекту: О.В.Білінська (вчитель cdsnjdj] літератури), Т.М.Скасків (вчитель української мови та літератури).

У посібнику подано розповідь українською та англійською мовами про життєвий і творчий шлях Дж.Байрона й Т.Шевченка, поетичні твори українською, англійською мовою та переклади їх на українську мову; основні ознаки доби Романтизму, а також необхідні відомості з теорії літератури.

Зміст

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4

Романтизм в українській і англійській літературах. . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Основні ознаки Романтизму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

Основні тези життєвого і творчого шляху Джорджа Байрона. . . . . . . . 9

George Gordon Byron. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

«Прометей» ХІХ століття (Тарас Григорович Шевченко). . . . . . . . . . . 19

Taras Hryhorovych Shevchenko. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25

Гра «Піймай помилку». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Як аналізувати ліричний твір (пам’ятка). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29

«Хотів би жити знов у горах». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31

«I would I were a careless child…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34

Аналіз поезії «Хотів би жити знов у горах...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

«Тополя». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Аналіз поезії «Тополя». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47

Літературний коментар. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50

Глосарій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

Самоконтроль. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .54

Гра «Піймай помилку» (відповіді). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

Вступ

Романтизм – нове світовідчуття людини

Література романтизму — 90-ті роки XVІІІ ст. і

60 — 70-і роки XIX ст.

Протягом цього періоду літературний процес, в залежності від суспільно-політичної і економічної ситуації в різних країнах, проходив досить нерівномірно. В Англії, наприклад, романтичний напрямок багато в чому вичерпується до 20-х років XIX століття. Обумовлюється це значною мірою тим. що з життя пішли талановиті представники його прогресивного крила — Дж.Байрон і П.Б.Шеллі. У літературі Сполучених Штатів Америки навпаки — романтичне світосприйняття і стилістика залишаються домінуючими майже до кінця століття. У Німеччині в 30-40 роки XIX ст. тривала гостра полеміка з романтизмом, період розквіту якого (перші 30 років XIX ст.) уже минув. Але відкинутий, здавалося б, назавжди романтизм знову заявляє про себе в другій половині століття в драматургії Р.Вагнера, а також в новелістиці 50-60-их років. Творчий шлях таких відомих романтиків, як Г.Гейне і В.Гюго, закінчився відповідно тільки в 50-і та 80-і роки XIX століття.

Незважаючи на порівняно короткий час свого існування, література романтизму внесла неоціненну художню лепту до скарбниці світового мистецтва. Романтичне світосприйняття, високі почуття і благородні поривання властиві сучасній епосі, духовний розвиток якої багато в чому спирається на ідейно-емоційне і естетичне надбання, що зберігається у книгах письменників-романтиків.



Романтизм в українській і англійській літературах

Однією з головних історичних подій, що дала поштовх до зародження романтизму, була Французька буржуазна революція 1789-1794 рр., яка розпочалася як спроба мирними, парламентськими засобами перебудувати увесь суспільний устрій. Символом зречення старого стало зруйнування королівської в’язниці Бастилії та прийняття «Декларації прав Людини та Громадянина».

Але поступово у Франції розпочалася громадянська війна, яка супроводжувалася голодом і воєнною інтервенцією сусідніх держав.

Була встановлена диктатура якобінців, які вдалися до жорстокого терору, внаслідок чого загинуло багато невинних людей. І замість обіцяних «свободи, рівності й братерства» настала убога й сіра буржуазна повсякденність.

Розвиток романтизму припадає і на добу наполеонівських війн, які розпочалися після революції. Сходження Наполеона на Олімп закінчилося в 1812 р., коли його армія зазнала поразки у Росії. Але у 1830 р., у Франції спалахнула Липнева буржуазна революція, слідом за якою спалахують повстання у Польщі, Англії, Іспанії, а в Італії розгортається національно-визвольний рух.

Романтичний напрям в українській літературі був пов'язаний із боротьбою проти кріпацтва та національного поневолення, за право українського народу на культурний розвиток. Зачинателями нового напряму були П.Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський. найвищого розвитку український романтизм досяг у ранній творчості Т.Шевченка, а також діячів «Руської трійці» (М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича), які у 1837 р., видали збірку уснопоетичних і власних творів «Русалка Дністрова».

У 30-ті роки ХІХ ст. все більшої ваги набирають художньо-мистецькі принципи народності, історизму та ідея єднання слов’ян, поступово трансформуючи теоретичні засади раннього українського романтизму. Розвинений український романтизм звертається до джерел народності з тим, щоб успадкувати душу народну. Німецький раціоналізм, англійський сенсуалізм, французький моралізм перестають задовольняти етичні та естетичні потреби покоління, і воно звертається до власних національних джерел.

Романтизм – це художній напрям у літературі, що сформувався в змаганні з канонами класицизму та просвітницькими ідеалами. Романтики руйнували канони класицизму й створювали художні твори, в яких відчувалися розкутість, дух свободи. Герої романтиків – сильні характери, вони пристрасні, емоційні, мають потяг до прекрасного, але часто зазнають розчарування в житті, в суспільстві. Вони страждають. Самотність стає нестерпною. Вони намагаються втекти подалі від буденності, вирватись з оточення самовдоволених сучасників. Герої романтиків з презирством ставляться до тих, хто вдовольняється існуючим. Вони поринають у світ фантазії, навіть у містику. Твори романтиків відрізняються напруженими сюжетами, яскравими образами. Мова романтиків виразна, емоційна, чимало запозичує з народної мови.

У різних країнах Західної Європи романтизм мав свої особливості. Але всіх романтиків об’єднували інтереси до національної історії, традицій, фольклору, потяг до прекрасного, захоплення героїчними особистостями, оспівування чистого кохання, волелюбності, критика буржуазної реальності, зневага до натовпу, пошуки нових форм у літературі, розкутість поетики.

Основні ознаки Романтизму:

  1. національно-історична тематика;

  2. суб’єктивна природа творчості;

  3. поєднання національного та соціального начал;

  4. занурення у світ підсвідомого, таємничого;

  5. використання символів;

  6. романтичний герой (особистість із сильними почуттями, гострою реакцією на світ, що відхиляє закони, яким підпорядковуються інші);

  7. інтерес до всього екзотичного, сильного, піднесеного;

  8. використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів;

  9. вільна побудова твору;

  10. емоційність, піднесеність мови;

  11. винятковий характер та обставини;

  12. пейзаж незвичайний, часом страшний.


Основні тези життєвого і творчого шляху Джорджа Байрона

(1788-1824)

Байрон народився 22 січня 1788 року в Лондоні у знатній, але зовсім збіднілій аристократичній родині. Англійський поет належав до давнього англійського роду, а по лінії матері, уродженої Гордон, був прямим нащадком короля Шотландії Якова І. Його батько, який вів безпутне життя (прізвисько «Mad Jack»), протринькав залишки свого майна та посаг дружини, втік до Франції, рятуючись від кредиторів, де й вмер, коли Байронові було три роки. Мати, майже позбавлена засобів до існування, відвезла сина на свою батьківщину в Абердин. У 1798 році по смерті двоюрідного діда Байрон успадкував титул лорда й родовий маєток — Ньюстедське абатство. У 1801 році Байрон вступив до аристократичної школи Хароу; у 1805 році — до Кембриджського університету.

У грудні 1806 року Байрон видав першу збірку віршів («Fugitive Pieces»), які, за порадою друга, який вважав окремі вірші надто чуттєвими, вилучив з продажу і знищив. Незабаром у світ вийшло друге видання цієї збірки. Обидва видання з'явилися без посилання на авторство. Уперше своє ім'я Байрон поставив на збірці «Години дозвілля», яка побачила світ у червні 1807 року.

У січні 1808 року на сторінках впливового «Единбурзького огляду» була надрукована рецензія. Критик, ознайомившись із віршами, вказав на те, що вони: незрілі й наслідувальні. Байрон зробив першу й свою найбільш невдалу спробу створити за прикладом інших романтиків образ-маску: юнака-поета, поета-аристократа. Образ був сконструйований з використанням новітніх романтичних мотивів: у прихильності до родового замку («Прощання з Ньюстедом») було щось від Вальтер-скоттівського середньовіччя; у пристрасті до спогадів — від властивої Вордсворту мрійливої самозаглибленості; в анакреонтичних любовних віршах, героїні яких ховаються за вигаданими іменами Еми, Кароліни, угадувався вплив Т.Мура. Однак за межами збірника залишилося те краще, що вже було написано й що саме тоді писав Байрон. Байрон віддавав перевагу романтичній біографії над романтичною фантазією. Інші уявляли екзотичні дива Сходу, а Байрон здійснив туди подорож та оцінив все пильним поглядом політика. Інші бунтували в уяві, а він спочатку у своїх парламентських виступах і віршах підтримав руйнівників верстатів — лудитів, повсталу Ірландію, а пізніше сам взяв участь у змові італійських карбонаріїв і в грецькому повстанні. Він бачив себе передусім політиком, діячем суспільним, а вже потім — поетом, хоча поезія була його найзначнішим суспільним діянням. Звідси ж і скептичне ставлення до романтизму в цілому. Байрон не прийняв сучасного романтизму, хоча більшість його виступів проти Вордсворта, Саути, Мура, В. Скотта мали особистий характер. Скандал, що вибухнув, не застав Байрона в Англії. У червні 1809 року він відбув у дворічну подорож по Середземномор'ю. У липні 1811 року Байрон повертається до Англії й визнає, що сатира його була занадто різкою, і вибачається. Але далеко не все в ній можна пояснити хвилинним роздратуванням. У ній є оцінки, від яких Байрон не відмовиться. Він не приймає, по суті, головного — ролі поета, якою вона уявлялася романтикам. Для нього поет не маг, не баладник, не самотній мрійник, а оратор, суспільна особистість.

Лондонський період (1812—1816) — час романтичної слави, роки успіху, що виявилися для поета важким іспитом. Залишитися собою, жити своїм життям повною мірою йому не вдавалося.

У 1812—1813 роках Байрон здійснив важливі виступи в палаті лордів, однак йому швидко «набридла парламентська комедія. Я виступив там три рази, але не думаю, що з мене вийде оратор» («Щоденник», 14 листопада 1813 року). Було написано ним кілька гострих політичних віршів — відгук на те, що відбувається, але в цілому поезія тих років справляла враження, що невдоволеність власним життям лондонського денді змушувала його люто кидати героя на зіткнення зі світом, на бунт проти нього.
Саме в ці роки Байрон створює цикл так званих східних поем, що розробляють уже знайдений у «Чайльд-Гарольді» новий жанр лисичанської поеми, що складно вибудовує відносини між автором і героєм. У новому циклі автор трохи відступає в тінь і з більшою чи меншою послідовністю розповідає історію свого героя. Історію, у якій майже завжди є центральним любовний епізод. Поеми утвердили за Байроном славу відчайдушного самотнього романтика, їх відразу ж перекладали іншими мовами, у тому числі й російською: «Гяур» (1813), «Абидоська наречена» (1813), «Корсар» (1814), «Лара» (1826), «Облога Коринфа» (1816), «Паризіна» (1816).

У героях східних поем читачі впізнавали самого Байрона. Створювалися цікаві легенди, згідно з якими все, що відбувалося з героями, траплялося і з автором. Герой Байрона ввібрав у себе різноманітні романтичні риси, ніби розчинившись в біографії й образі самого поета. Тиражування цього героя, масове наслідування його в житті й у літературі створили течію «байронізм».

Складність, з якою розрізняли автора й героя, проявлялася в незвичності самої форми — лисичанської поеми, яку створив Байрон. Однак новизна форми була наслідком нової особистості, що безпосередньо позначилася й на ліричних циклах лондонського періоду. Він починається шістьма віршами, об'єднаними під умовно-грецьким жіночим ім'ям «До Тирзи» і присвяченого померлій жінці. У ній іноді намагаються вгадати якесь конкретне обличчя, «безіменну» чи «приховану» любов, але біографічний привід має більш широкий зміст, передає атмосферу й обставини особистого життя Байрона після його повернення до Англії.

Першого серпня 1811 року помирає мати поета, з якою його пов'язували стосунки важкі, але близькі. Потім протягом двох місяців він одержує звістки про смерть кількох друзів з Хароу і Кембриджа. Цикл «До Тирзи» — один з перших для Байрона у поемах і драмах образів приреченої любові, що гине.

Другим важливим ліричним циклом тих років була низка віршів, об'єднаних особистістю Наполеона. Спочатку в зв'язку з його зреченням 6 квітня 1814 року за один день пишеться велика «Ода Наполеону Бонапартові». Роком пізніше він пише також такі твори: «На втечу Наполеона з острова Ельби», «Ода з французького», «Зірка Почесного легіону», «Прощання Наполеона».

Ліричним завершенням цього періоду життя Байрона були вірші, звернені до зведеної сестри Августи Лі: «Станси до Августи», «Послання до Августи», — однієї з небагатьох, хто не покинув поета. Вірші були написані вже у Швейцарії, куди Байрон спочатку вирушив після розриву з дружиною. Місяці — з травня по жовтень 1816 року, — проведені там, були душевно важким часом для Байрона й водночас творчо плідним. Відразу ж з'являється збірник, що об'єднав вірші й нову поему, — «Шильйонський в'язень». У ті ж місяці написані невеликі ліричні поеми: «Пітьма» і «Сон», що доводять морок і безвихідність романтичної свідомості до апокаліптичного бачення загальної загибелі. Він також пише філософську драму «Манфред», що її розпочав у Швейцарії і, яка чимось подібна до «Фауста» Ґете, хоча, разом з тим, і полемізує з цим твором.

Місяці, що їх Байрон провів 1816 року у Швейцарії, не були для поета самотніми. На цей час випадає його зустріч і спільне проживання на віллі Діодаті з П. Б. Шеллі. Там у Байрона виникає роман з його своячкою Клер Клермонт. У січні народжується дочка Алегра (померла в 1822році).

У листопаді 1816 року Байрон переїздить до Італії, де спочатку зупиняється у Венеції. Потім, після зустрічі з Терезою Гвічіолі, живе з нею в Равені (грудень 1819 р.). Переслідуваний за свої зв'язки з карбонаріями поліцією, Байрон у жовтні 1821 року їде до Пізи, а через рік поселяється в Генуї.

Якщо друга пісня «Паломництва Чайльд - Гарольда» була сповнена спогадів про велике минуле Греції, то четверта, остання пісня, присвячена минулому Давнього Риму та Італії. Італійські враження загострюють історичне почуття Байрона. У цей час він пише невеликі поеми «Скарга Тасо» і «Пророцтво Данте» (1819). У 1818 році була створена історична поема «Мазепа». Після переїзду до Равени в будинку графа Гвічіолі, втягнутий карбонаріями в безпосередні дії, Байрон починає цикл історичних трагедій: «Марино Фал'єро» (1820), «Сарданапал» (1821), «Обидва Фоскарі» (1821). Два сюжети — з історії середньовічної Венеції, третій — з Давнього Сходу. У передмовах до цих п'єс Байрон уже вкотре підтвердив свою пристрасть до мистецтва класицизму, обіцяючи виконання його умовностей аж до правила трьох єдностей.

Зростаючий інтерес Байрона до історії поширюється і на історію сучасну. Його, як і раніше, цікавить усе, що відбувається в Англії. Він підтримує політичний журнал Лі Ханта «Ліберал» (1822—1823), у першому номері якого публікує свої сатири «Бачення суду» і «Бронзове століття»(1822—1823). Паралельно з ними до самого від'їзду до Греції він продовжує працювати над «Дон Жуаном» (1817—1823).

Робота ця почалася незабаром після приїзду до Італії. її тон збігався з першою італійською поемою — «Бепо» (1817), що іскриться усіма барвами венеціанського карнавалу, багато гри уяви, пристрастей, але не трагічних, не фатальних, а легких, святкових. Пасує до них у «Бепо» і тон позначений італійським колоритом. У такому ж ігровому, пародійному ключі, але набагато серйозніше за темою писався «Дон Жуан».

Літературна репутація Байрона на батьківщині ніколи не була такою значною, як у країнах континентальної Європи. Певно дав себе взнаки конфлікт Байрона та обвинувачення його в непатріотизмі, що, зрештою, й змусило його покинути Англію. Однак там не помітили головного, в чому аж ніяк не можна відмовити великому поету — у значному відновленні самої мови, у відкритті нових її можливостей, про що красномовно свідчать кращі зразки зрілої лірики Байрона, до яких належить і останній його вірш — «Удень, коли мені виповнилося тридцять шість років». Ці вірші написані вже в Греції, куди Байрон вирушив у липні 1823 року, щоб взяти участь у повстанні проти турецького панування. І там, на древній землі улюбленої ним Еллади, він незабаром помирає навесні 1824 року від лихоманки, не полишивши своєї бойової посади.

Уся Європа була схвильована звісткою про те, що в грецькому місті Місолунги помер лорд Джордж Ноел Гордон Байрон, командир одного з повстанських загонів і найбільш прославлений поет тієї епохи. А через деякий час австрійська поліція знайшла в підвалах будинку Байрона в Генуї склад зброї — поет і воїн продовжував свою боротьбу з деспотизмом і після смерті. Почуття, що охопили увесь європейський світ при звістці про смерть Байрона, дуже зрозумілі; цієї смерті передувало життя настільки бурхливе й барвисте, що, мабуть, йому важко відшукати щось подібне у всій світовій історії.

Байрон назавжди залишиться в художній пам'яті людства як уособлення неприборканого прагнення до найвищих духовних цінностей, до світу, у якому людина не буде гнітити людину.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок 27 Тема: стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура...
Озвитку романтизму в історії мистецтва, ознайомити із характерними рисами архітектурних напрямів романтизму, розглянути приклади...

Урок 28 Тема: Стиль романтизм у живописі
Мета: Ознайомити учнів із живописом романтизму, його характерними рисами, творчістю представників німецької, англійської, французької...

Урок 29 Тема: Стиль романтизм у музиці, театрі й моді
Мета: Ознайомити учнів із новітніми жанрами романтизму в музиці, розглянути особливості музичного І театрального мистецтва романтизму,...

Література 9-ий клас Урок диспут. Тема: Квіти улюбленому письменнику
Епіграф ти відкриваєш книгу І відступає біль, Сьогоднішні невзгоди І турботи. Хай плине час, стрілою мчать роки -живуть в віках улюблені...

Анти́чна літерату́ра (від лат antiquus стародавній) це література...
Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала...

Література для 9 класу з російською мовою навчання Тема: Періодизація...
У своєму розвитку література пройшла великий шлях становлення, який можна поділити, відповідно до особливостей кожного етапу, на...

Література для 9 класу з російською мовою навчання Тема: Оригінальна світська література
Тема: Оригінальна світська література. Літописи. «Поучення Володимира Мономаха», «Слово про закон І благодать» Іларіона

Лекція № Тема. Течії романтизму. Специфіка н
Й. Фіхте. Розвивати естетичні смаки, навчати вмінню аналізувати художній твір, аналітизму, відшукувати спільні та відмінні риси у...

Як зареєструватися для проходження зовнішнього незалежного оцінювання-2014...
Внз. У 2014 р. Зно можна пройти з наступних предметів: українська мова та література, історія України, математика, фізика, біологія,...

Література країн основної іноземної мови. Частина перша Література...
«Педагогіка І методика середньої освіти. Українська мова І література» (диплом та №25816928). У 2009 році закінчила Полтавський інститут...

2008 2012 роки
Нформація про виконання обласної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008 – 2012 роки за...

Література Урок №8 тема: Давня українська література. Розвиток писемності....
Мета: ознайомити школярів з особливостями розвитку давньої української літератури; її жанрами, тематикою, ідейно-художніми особливостями...

Урок №1 -2
Українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії....

8. Література Перекладна література >10. Оригінальна творчість
Київська Русь (Київська держава) виникла на межі VIII-IX ст внаслідок тривалого процесу економічної, політичної та етнокультурної...

Свято м
Батьківщини – села Норинськ; зібрати інформацію про страшні 1932-1933 роки голодомору (свідчення старожилів), про бойові подвиги...

Українська мова І література
«Українська мова І література» будуть викладатися згідно з Методичними рекомендаціями щодо вивчення української мови І літератури...

Українська мова І література
«Українська мова І література» будуть викладатися згідно з Методичними рекомендаціями щодо вивчення української мови І літератури...

З в І т про роботу полтавської міської централізованої бібліотечної системи
Робота бібліотек цбс в 2015 році відбувалася в рамках виконання плану заходів щодо розвитку бібліотечної справи в області на 2011-2015...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт