Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Вивчення творчості михайла старицького

Вивчення творчості михайла старицького





Сторінка1/2
  1   2


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

http://podolyanin.com.ua/upload/medialibrary/947/947d8052a272540e16e9de89d0c05241.jpg


ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА СТАРИЦЬКОГО



ПИСЬМОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

з дисципліни «Українська література»

2013

Автор:

Кордонська Альона Василівна – викладач І категорії
Рецензент:

Войцехівська Ірина Станіславівна – викладач вищої категорії, методист


В письмовій консультації розкривається життя та

творчість Михайла Петровича Старицького –

талановитого поета, драматурга, прозаїка.

Використано нові методи, засоби та прийоми,

покликані покращити навчально-виховний процес,

зробити його цікавішим та ефективнішим,

зацікавити студентів творчою спадщиною талановитого митця.

Матеріал може бути використаний викладачами

та студентами при проведенні занять та

в гуртковій роботі.



e:\анимации\knigi-194.gif


ПЛАН


1. Життєвий шлях Михайла Старицького.
2. Творчий шлях письменника:
2.1. Поетична творчість.
2.2. Драматургія.
3. Село Карпівка в житті М.Старицького.

e:\анимации\смайлики\super_smilies012.gif



ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА СТАРИЦЬКОГО



Творчість М.Старицького – значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у зміцненні в нашому письменництві реалізму.

М.Рильський
Народився Михайло Петрович Старицький 14 грудня 1840 року в селі Кліщинцях, колишнього Золотонішського повіту на Полтавщині, в небагатій поміщицькій родині. Батько його, Петро Іванович, офіцер російської армії, помер, коли хлопцеві пішов лише п’ятий рік. Мати письменника, Настасія Захарівна, походила з культурної родини Лисенків, яка не цуралася простого люду, гуманно ставилася до селян, любила українську мову, народні пісні та звичаї. Під наглядом широко освіченого діда Захарія Йосиповича, в домашніх умовах, хлопець здобув початкову освіту.картинка 1 из 178

1851 року М.Старицький вступив до Полтавської гімназії. Невдовзі, на дванадцятому році життя, він втратив також матір і з того часу став виховуватися в сім’ї свого дядька по матері В.Лисенка – батька славетного українського композитора Миколи Лисенка. У гімназії М.Старицький навчався успішно. Та допитливий юнак не обмежувався лише гімназіальною наукою. Він самотужки знайомився з творами окремих зарубіжних письменників, читає класиків російської та української літератур, особливо Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Котляревського, Шевченка. В гімназичні роки М.Старицький почав писати вірші, спочатку російською, а потім і українською мовами.

Здобувши середню освіту, М.Старицький та М. Лисенко в 1858 році вступають на фізико – математичний факультет харківського університету. В пору політичного і культурного піднесення М.Старицький разом з М.Лисенком наприкінці 1860 року переходить з Харківського до Київського університету, де спочатку навчається на фізико – математичному, а потім на юридичному факультеті. В Києві молодий студент одразу потрапляє у вир бурхливого громадського життя, відвідує студентські збори та мітинги, на яких жваво обговорювалися живописні соціальні та національні проблеми.

Восени 1861 року М.Старицький залишає навчання в університеті й повертається до свого села, де, вступивши у володіння батьківською спадщиною, займається не тільки господарськими, але й літературними справами. Розгортає свою перекладницьку діяльність, зокрема перекладає поезії Пушкіна, Лермонтова і Огарьова. В 1862 році він одружується на Софії Віталіївні, сестрі М.Лисенка. Зимою наступного року, коли М.Лисенко прибув з Києва на канікули, М.Старицький працює разом з ним над створенням української опери «Гаркуша», яка з успіхом виконувалася на домашній сцені.

На початку 1864 року він залишає село і повертається до Києва закінчувати університет. В 1865 році він закінчує університет і деякий час працює в Київському історичному архіві, де не тільки вивчає минуле України, але й самотужки вдосконалює свої знання з англійської, німецької та французької мов. Одночасно знайомиться з літературами різних народів, перекладає українською мовою твори російських та зарубіжних поетів, пише ряд оригінальних поезій. Тоді ж починає друкуватися в львівських журналах «Нива» і «Правда».

Незабаром М.Старицький залишає Київ. В 1668 році письменник продає одержану в спадщину землю на Полтавщині і на частину виручених коштів купує невеликий маєток у с.Карпівці на Поділлі, де й оселяється на деякий час з родиною. Але господарська діяльність цікавила його мало. Він і тут займається переважно літературними справами. Працює над собою, перекладає байки Крилова та казки Андерсена, створює чимало досконалих ліричних поезій, зокрема такі перлини, як «Думка» і «Виклик».

В 1871 році М.Старицький повертається до Києва на постійне життя і повністю віддається літературній та громадсько–культурній діяльності. В перекладі М.Старицького 1873 року виходять українською мовою «Казки Андерсена», в наступному році «Байки Крилова», у 1875 році – «Пісня про купця Калашникова» М.Лермонтова, а в1876 році – «Сербські народні думи і пісні».

Поряд з цим М.Старицький віддавав багато енергії та часу організації аматорських театральних вистав і концертів у Києві.

Театру М.Старицький віддавав усі свої знання, уміння, громадський запал, організаторські здібності, а також кошти, які він мав, продавши маєток на Поділлі. Під керівництвом М.Старицького трупа виросла, змужніла і здобула славу, вистави вона давала на високому художньому рівні. Театр мав достатній збір, покривав свої видатки. Це надихало і заохочувало М.Старицького до подальшого розгортання своєї діяльності. Після гастролей у Москві і Петербурзі трупа М.Старицького мандрує кілька років на широких просторах Російської імперії.

Понад десять років віддав М.Старицький українському реалістичному театрові, дбаючи не лише про художню довершеність сценічних вистав, а й постійно піклуючись про збагачення репертуару.

Щодення напружена праця та мандрівне життя підірвали здоров’я М.Старицького. Він починає хворіти і в 1893 році залишає трупу.

Останні роки свого життя М.Старицький цілком присвятив літературній творчості, віддаючи їй свою енергію і талант. Він пише цілий ряд оригінальних поетичних, драматичних та прозових творів, які свідчать про подальше творче зростання письменника. З’являються зокрема поезії «До Миколи Лисенка», «Хай тепера рида в мене кобза сумна», «І ґвалт, і кров... справля сваволю сила», «Місто спить», «Барвій», «Занадто вже!», «На спомин Котляревського», п’єси «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Остання ніч», романи «Перед бурей», «Буря», «У пристани», «Разбойники», «Последние орлы», повісті «Облога Буші», «Заклятий скарб», «Червоний диявол», «Розсудили», «Безбатченко».

В 1894 році прогресивна громадськість України відзначила тридцятиріччя літературної діяльності М.Старицького. З цієї нагоди ювіляр одержав чимало привітань і поздоровлень.

В 1903 році він приступив до видання літературно – художнього альманаху «Нова рада», запросивши для участі в ньому багатьох українських письменників, зокрема М.Коцюбинського.

В останні роки життя письменника посилюються нападки на нього з боку консервативних та буржуазно–націоналістичних діячів. Намагаючись дискредитувати М.Старицького, вони поширювали наклепницькі твердження про не оригінальність його драматичної творчості.

М.Старицький не припиняв літературної творчості і будучи тяжко хворим, за кілька днів до смерті він написав поезію «Двері, двері замкніть...», в якій засудив імперіалістичні війни.

Помер М.Старицький 27 (14 за старим стилем) квітня 1904 року в Києві. Поховали його на Байковому кладовищі.

e:\тетяна буланова\2744229_fcbc2733[1].gif

ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА
Літературну творчість М.Старицький почав у середині першого пореформеного десятиліття. Поетичну творчість М.Старицький розпочав перекладами та переспівами російських і зарубіжних поетів. Перекладам М.Старицький надавав великого значення. Вони мали розширити можливості української мови, піднести її культуру, збагатити лексично і вивести українську поезію на широкий шлях розвитку. Переклади з Лермонтова були яскравою сторінкою в творчості М.Старицького. Велику увагу приділив він також перекладам творів М.Некрасова.


ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ
Великий інтерес виявляв письменник також до літератур та усної народної творчості інших слов’янських народів. Поет добре знав польську мову і літературу. Твори польських класиків він читав в оригіналі. Міцкевича він переклав баладу «Чати», та вірші «Сон», «Мазунятко», а з словацького – вірш «Поїзд».

Поетична творчість М.Старицького була продовженням традицій Т.Шевченка.

Своїми оригінальними поезіями він виступив проти застою в українській поезії першого пореформеного десятиліття. У кращих оригінальних віршах М.Старицький виступив як поет–громадянин, який правдиво відтворив чимало важливих сторін життя суспільства, головним чином 70-80 років ХІХ століття, коли на українських землях швидкими темпами розвивався капіталізм.

Жити й творити Старицькому доводилося в умовах постійних жорстоких адміністративних і цензурних утисків, переслідувань, поліцейських наглядів і обшуків. Перші оригінальні поезії М.Старицького, що дійшли до нас, датовані 1865 роком. Це насамперед «Ждання» – прегарний зразок інтимної лірики.

Літературну діяльність М.Старицький почав ще в гімназії під впливом поетичних шедеврів Пушкіна, Лермонтова, Огарьова, Некрасова, Крилова, які залюбки перекладав на українську мову.

Перші твори друкував він у галицьких журналах «Нива» і «Правда», а потім у альманахах «Луна» і «Рада». В 1908 році в Києві опубліковане посмертне видання «Поезії М.Старицького», куди ввійшли кращі вірші та переклади поета. Головне місце в книзі посідає громадська лірика і утвердження суспільної ролі життя і мистецтва, зображення важкого життя трудящих, прославлення борців за поліпшення становища трудящих, заклик до єднання слов’янських народів у спільній боротьбі проти зовнішніх ворогів.

Тема призначення поета як сіяча правди і справедливості, як борця проти гноблення розробляється у віршах «Поету» («як ніч, насовується туча2), «Поету» («Куди не глянь...»), «Музі», у поезіях, присвячених Шевченкові, Котляревському, Лисенку.

Перший і другий вірш «Поету» – це декларації М.Старицького, у яких автор уподібнюється сміливому борцю-плавцю, який нехтує небезпекою, не лякається бурі і грізних хвиль, «лементу, ґвалту і муки життя». Із «святим вогнем» у грудях він лине туди, «де планування скрути, туги та віковічної біди», за свою благородну працю він «готовий – замість лаврового – терновий вінець узяти на чоло». Автор дорікає тим співцям, хто, «ремствує на свій талант співочий» і опускає «мляво руки». Той митець заслужить народної шани і пам’яті, хто не побоїться стерті.

Хто зна свого любити брата –

І за таку лише любов

Співець, ти жити будеш знов!

Мотив безсмертя і перетворюючої сили поетичного слова звучить у вірші «На роковини Шевченку». Автор пророкує, що слово незабутнього Тараса, «заступника рабів», його «заповіт братства і любові нащадки піднімуть, як стяг на боротьбу» і правдою подужають злобу.

Безрадісні картини убогого села змальовано у вірші «Край коминка». Поет з гнівом говорить про гнобителів, і з любов’ю і ніжністю – про трударів. У хрестоматійному вірші «Швачка» він малює скорботний образ ще молодої, але зігнутої горем жінки, яка день і ніч шиє панам вишиванки, щоб якось прожити. У неї «худенька» рука, завжди нахилена «голівка», «стрілчасті темні вії», звисле на щоці пасмо. Ці деталі підкреслюють її жіночу звабливість, передчасно зів’ялу від хвороби і нестатків.

Любов поета до народу поєднується з любов’ю до України. Висловлюючи свої почуття у вірші «До України», поет окреслює життєві картини рідного краю з «хмарами вишняку», веселим плескотом дітвори на ставку, згадує «у нічку весняну жабиний ґвалт», селян за працею і «стукіт говіркий ціпів по всіх токах» , «при каганці і веретін сюрчання, і бесіди, і пісню чи ридання тихесеньке жіночої журби», а в проникливих заключних рядках:

Як я люблю безрадісно тебе,

Народе мій, убожеством прибитий,

Знеможений і темністю сповитий,

Що вже забув і поважать себе.

Свої сподівання, свої гадки поет пов’язував з молоддю України, в думках якої ще «немає бруду», а в серці «гріється любов» до знедоленого люду. В 1876 році поет кличе і благає борців:

Не забувайте рідних хат,

Де лихо гіршає щоднини...

Чистота думок молоді, палаюча в її серці «любов до обездоленого люду» викликає впевненість поета в її активності:

На вас, завзятці юнаки,

Що розлюбили Україну,

Кладу найкращії гадки

Мою сподівану єдину.

Багато поезій М.Старицький написав на інтимні теми, про красу кохання і природи. Нерідко у його поезіях – романсах звучать скорботні мотиви, вони викликані сумними думками про нещасливу долю дівчат і жінок – страдниць («Зіходить місяць, гаснуть зорі», «Не сумуй, моя зоре кохана», «Монологи про кохання»).

Такі його вірші, як «Виклик», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Грицю, Грицю! Йди до тину!», стали відомими народними піснями. Справжньою перлиною, що славить вічно молоде кохання, є вірш «Виклик» («Ніч яка, господи, місячна, зоряна»), у якому схвильовано ніжне почуття молодих супроводжується описом рідної природи, яка ніби стоїть на чатах їхнього сердечного скарбу:

Небо незміряне всипане зорями, –

Що то за божа краса!

Перлами ясними, он під тополями,

Грає краплиста роса.

М.Старицький полюбляє в поезії ораторський стиль, багато віршів у нього написано у формі монологів («Виклик»), звертань чи послань («До України», «До слов’ян»), закликів («До броні»), роздумів («Поету»). У зв’язку з цим у поезіях багато окликів, запитань, звернень, які надають творам піднесеного звучання, виражають щире занепокоєння поета патріота долею народу і його будучиною.



ДРАМАТУРГІЯ


Як драматург М.Старицький зростав на прогресивних традиціях української, російської та зарубіжної драматургії.

Особливо велике значення в цьому для нього мала драматична спадщина Котляревського, Шевченка, Гоголя, Островського, Шекспіра, Шіллера.

Драма «Не судилось» є однією з найкращих п’єс М.Старицького, над якою він працював під час нового революційного піднесення в країні.

В основі сюжету драми «Не судилось» лежить традиційна на той час тема нещасливого кохання бідної селянської дівчини з поміщицьким сином. Основний конфлікт п’єси має соціальний характер – протиріччя між поміщицтвом і селянством. Тому царська цензура довгий час забороняла ставити п’єсу на сцені. Драматург змушений був кілька разів переробляти, згладжувати соціальну гостроту, змінювати назву. Тільки після цього 1885 року її дозволено поставити під назвою «Не так сталося, як гадалося».

У драмі М.Старицький підняв болючі питання тогочасної дійсності. У ній він правдиво відтворив важливі сторони життя і побуту як панства, так і селянства. З одного боку постають представники так званого «панського болота» – поміщик Іван Ляшенко, його дружина Анна Петрівна, її родич Бєлохвостов, син Михайло, дочка Зізі та інші, а з другого – представники села та прогресивної інтелігенції – Горпина Дзвонариха, її дочка Катря, Дмитро Ковбань, Пашка, Павло Чубань та ін.

Поміщик Ляшенко не тільки жорстокий у взаєминах з селянами, він некультурний, обмежений і розпусний у побуті, в родинному житті. Маючи дружину, дорослих дітей, старий Ляшенко залицяється до молодої гувернантки. Не далеко втекла від нього і його дружина Анна Петрівна. Зовні – це манірно-синтементальна, а насправді – деспотично і морально розбещена жінка. Як і її чоловік, Анна Петрівна шукає любовних пригод, залицяється до лікаря Павла Чубаня, силоміць нав’язується йому в полюбовниці, хоча він ровесник її сина Михайла.

В такому оточенні виростає егоїстична дочка Ляшенків, Зізі, що грубістю й цинізмом імпонує своїм батькам. Тут же перебуває їх родич також розбещений поміщик Бєлохвостов, який, пропагуючи власну «теорію твердості», радить Михайлові покинути зведену й знеславлену ним Катрю. Отже, побут поміщиків Ляшенків заповнений мерзотою й розпустою. Це справжнє «панське болото», на тлі якого М.Старицький розвінчує лібералізм і фальшиве народолюбство панича Михайла Ляшенка, що є одним з основних негативних персонажів п’єси.

Захопившись в університеті ліберально–буржуазними ідеями «зближення з народом», Михайло приїхав під час літніх канікул у село до своїх батьків, заявляючи про свій намір попрацювати «на користь народові».

На перший погляд може показатися, що Михайло справді має добрі наміри, що він буде приносити користь селянству. Але все це лише пусті слова. Виявляється, що панич нерішучий, не здатний не тільки до боротьби за громадські справи, але й за своє особисте щастя. Ось чому вся його так звана діяльність зводиться до ходіння в добротному національному українському вбранні та залицяння до Катрі, яке для неї закінчується трагічно. Саме тому, застерігаючи Михайла, Павло Чубань каже: «Ви, пани... як не заноситесь у хмари – своїми ідеями, своїми намірами народові служити, – а все оте зложите перед спідницею. Ет, одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетесь у ідеальні химороди та красуєтесь, а дмухни тільки на вас, подряпай трошки, то такі ж жироїди у грунті...».

Отже, в образі Михайла М.Старицький переконливо показує нікчемність ліберальних розмов про «злиття» пана з мужиком, правдиво зображує так зване «хлопоманство».

Михайлові в драмі «Не судилось» протиставляють образ лікаря Павла Чубаня. В ньому втілені кращі риси прогресивної української різночинної інтелігенції, яка виступала проти поміщиків і захищала права селянства. Драматург змальовує Павла щирим, добродушним і чутливим до горя інших. Він всюди дотримується принципу: «Жити працею своїх рук». Виступаючи проти панства, висміюючи і розвінчуючи «хлопоманства та його носіїв», він виступає на захист не тільки окремих, скривджених обставинами життя людей, але й усієї сільської бідноти.

Та Павло Чубань не став взірцем діяча визвольного руху на Україні, як того хотів М.Старицький. У боротьбі за народні інтереси Чубань не йде революційним шляхом, а обстоює характерні для лібералів мирні форми і методи поліпшення умов життя народу. Вище культурно–освітньої діяльності він не підноситься. Чубань відкриває школи та читальні на селі, апелює до честі й совісті поміщиків, прагнучи викликати в них співчуття до великої селянської долі.

Хоч у п’єсі «Не судилось» не дуже виразно розкрито соціальне розшарування на селі, проте письменник широко показав життя сільської бідноти, особливо Катрі та Дмитра, протиставив здорову народну мораль панській розбещеності.

Глибоким співчуттям проймається читач і глядач до Катрі, загалом вольової, сердечної дівчини, яка стала жертвою свого щирого захоплення поміщицьким сином. Вона вірить Михайлові. На слова парубка Дмитра, що панич покине її, Катря в розпачі вигукує: «Цить! Цього не буде! Не звір же він!». Кохання Катрі, ніжне і сильне, але на його шляху постала перешкода – соціальна нерівність. Прагнучи до щастя, Катря гине в нерівній боротьбі не тільки з «панським болотом», яке і є головним винуватцем її смерті, але й з патріархальними забобонами тогочасного села.

Привабливими рисами М.Старицький наділив простого сільського хлопця Дмитра Ковбаня. Це з чистою совістю і добрим серцем юнак, який бореться не тільки за своє особисте щастя, але й за щастя всіх скривджених, особливо за долю коханої Катрі. Та його надія за щасливе спільне життя з Катрею була зруйнована панами. Взнавши про наругу панича над коханою, він з лютою ненавистю говорить про панство: «Воно такі! Увесь світ би зажерли, – та й то не задовольнять своїх тельбухів. Мало їм, розбещеним, тієї втіхи на світі, що зазіхають і на нас, старців, однімають останню радість, останнє щастя!».

Наруга Михайла над Катрею глибоко вразила Дмитра. Юнак ладен зробити все задля щастя Катрі. Він радить Катрі заспокоїтись, забути панича і те лихо, яке вона зазнала від нього. Знову просячи вийти за нього заміж, він просить: «Коли не сила, то не люби мене; я тільки доглядатиму тебе , як свою рідну дитину... горе ділитиму!» Страждання дівчини нестерпні для Дмитра, а полегшити їх юнак не може. Тому він стає на шлях стихійної помсти панам Ляшенкам і за те, що вони експлуатують селян, і за гірку долю Катрі, і за власне горе.

В творчому доробку М.Старицького є також драма «Оборона Буші», яка є правдивим відтворенням боротьби українського народу проти польсько–шляхетської навали на Україну в перші дні після возз’єднання України з Росією. Виконуючи наказ Богуна про затримання хоч би на деякий час ворога біля Бурської фортеці на Поділлі, проти озброєних польських військ піднімається все населення міста: чоловіки і жінки, діти і старі. Для них любов до Батьківщини є найсвятішим почуттям, за неї вони без вагання віддадуть своє життя. В образах багатьох героїв п’єси – Кобзаря, діда Шрама, баби Палашки, сотника Завісного і особливо Мар’яни Завісної – М.Старицький славить волелюбність та патріотизм українського народу.

Найпривабливіший у п’єсі образ молодої сотниківни Мар’яни Завісної. Це – чесна, вольова і відважна натура, що любов до Батьківщини ставить над усе. Заради перемоги народу Мар’яна відмовляється від особистого щастя. Вона любить шляхтича Антося Корецького, але не йде за ним, бо він зраджує народові. Письменник реалістично показує вагання Антося, який походив з шляхетської родини, але виховувався в українському оточенні. Тепер він перебуває у ворожому для Мар’яни таборі. Зрозумівши, що ворожнеча між Україною і Польщею сіють магнати та ксьондзи, юнак прагне привести українців і поляків до згоди не на класовій, а на загальнонародній основі. Антось намагається довести, що можна помирити пана і козака, шляхтича і посполитого. Відповідаючи йому, Мар’яна відкидає фальшиву ідею примирення трудового українського народу з польською шляхтою, експлуататорами:

Небутня річ: чи ж пана і раба

Помирить хто? Пан з рук чужих жирує,

І раб йому потрібен, як життя.

Дотримуючись своїх поглядів про взаємини між панством і трудящим людом, Антось зраджує, закликаючи і Мар’яну втекти з поля бою. Але вона залишається вірною народові до останньої хвилини. Мар’яна висаджує в повітря фортецю, в яку проникли вороги, і героїчно гине в боротьбі не за особисте щастя, а за щастя свого народу, своєї Батьківщини.
f:\dcim\100photo\sam_0587.jpg




СЕЛО КАРПІВКА В ЖИТТІ М.СТАРИЦЬКОГО



Життя та дальність митця найбільше пов'язані з Києвом. Але немало часу він проживав і на Придністров'ї.

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я лікарі порадили Михайлу Петровичу оселитися десь на півдні, у сільській місцевості, наш край здавна звуть «Подільською Швейцарією». Отож письменннк з родиною вперше приїхав в 1868 році до Могилева-Подільського, а потім перебрався до сусіднього села Карпівки, а потім приїздив не один раз. Тепер на тому місці, де проживав Старицький, ми бачимо на високій кручі залишки фундаменту від будівлі, старовинні погреби та ставок біля карпівської молочнотоварної ферми радгоспу-заводу, поблизу старовинного лісу Липники. На базі цього маєтку у перші роки Радянської влади діяв консервний завод.

Тоді мури старовинних фортець, чудові гірські краєвиди вздовж Дністра, благодатний клімат викликали у М.П.Старицького новий приплив творчих сил.

Однієї травневої ночі він пише вірш «Виклик», який ми називаємо як «Ніч яка, господи, місячна, зоряна». Згодом на ці вірші напише музику його вірний друг композитор М.В.Лисенко, незабаром пісня стане народною. Її майстерно виконують І.Козловський, А.Солов'яненко та багато інших видатних співаків.

Письменник подорожує придністровськими селами, слухає народні пісні, перекази, легенди, а потім пише про все це у своїх творах під псевдонімом «Карпівець».

На такому історико-легендарному матеріалі він і створив шість «Заклятий скарб». Ось її початок: «Літ двадцять тому назад побував я на Подільщині біля Дністра, у своїм власнім маєтку К. Вабили нас туди здебільшого придністрянські гори, які за Лядовою збігали над саме Дністро бескетами, стрімчаками, поченими скрізь глибокими ямами та печерами. Часто, бувало, в спеку спочивали ми в тих вертепах, любуючись з холодка на узгір'я і пишну долину, по якій ніс свої каламутні хвилі і південь Дністро».

Неодноразово бував письменник у легендарній Буші, нині Ямпільського району, до якої від Карпівки – рукою подати, доля цієї фортеці Брацлавського полку була тісно пов'язана з Могилевом-Подільським, бо після того, як місто в 1654 році спалив гетьман Чернецький, багато могилівчан втекло до Буші, там брало участь в її обороні. Згодом у М.П.Старицького буде повість і драма на цю тему.

Багато легенд ходило тоді і про народного героя Устима Кармелюка. На основі архівів, численних народних легенд виникає у Старицького повість «Устим Кармелюк», в якій автор захищав народні маси.

До видатного письменника у карпівський маєток приїздили і його однодумці, а влітку 1880 року тут гостював видатний український композитор М.В.Лисенко. Майже до всіх його лібретто писав М.Старицький. І ось що про це каже Є.Товст у книзі «Микола Лисенко»: «Задум опери «Тарас Бульба» виник у нього ще в 1874 році. Але працювати над твором він тільки 1880 року, коли гостював у Старицького в селі Карпівка на Поділлі».

За сюжетом цієї повісті М. Старицький написав лібретто музику опери – М. В. Лисенко. І, безперечно, до неї ввійшли чимало мотивів і поетика нашого придністрянського краю, і зорема такі слова:

Гей, літа орел, літа сизий,

Попід небесами.

Гей, гуляє Максим, гуля батько,

Степами, ярами.

Сюди у Карпівку, а потім в Садову до М Старицького приїздили М.Садовський, М.Кропивницький. Тісні контакти були в нього і з Оленою Пчілкою, котра час від часу відвідував Могилів-Подільський.

М.П.Старицький помер у Києві в квітні 1904 року і похований на Байковому кладовищі. Та у с.Карпівці нашого району народилася дочка М.Старицького Людмила (Старицька-Черняховська). Вона перейняла батьків талант і ввійшла в українсь літературу як непересічний драматург, прозаїк, поетеса, перекладачка, мемуаристка.

14 січня 1930 року її було арештовано і звинувачено в приналежності до вигаданої енкаведистами Спілки визволення України. Скільки пекельних мук і страждань довелось їй пережити в тюрмах, таборах, зонах спецпоселення. Крізь колючі дроти вона писала: «З порога смерті благаю вас: дайте хоч ковток свободі.».

Та повернемось до Могилева-Подільського. Театральне життя у місті над Дністром не припинялось. У 1907 році тут побувала група українських артистів у складі М.Заньковецької, О.Полянської, І.Загарської, І. Мар'яненка, С.Панкіського, С.Тобілевича.

Вони ставили такі п'єси, як «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Безталанна», «Мартин Боруля», «Бурлака», «Суєта», «Лісова квітка», «Наймичка», «За двома зайцями». Найбільше до вподоби припала всім комедія М. Гоголя «Ревізор». Після її постановки могилівчани зібрали кошти і поставили великому письменникові памятник. У грудні 1921 року з Одеси для постійної роботи в Могилів-Подільський приїжджає український театральний колектив. У театрі імені Шевченка і починала свій творчий шлях відома актриса Нонна Копержинська.

Могилівчанам дороге ім'я М. Старицького. На приміщенні Будинку культури, де йшли його п'єси, висить меморіальна дошка. Але вона не висвітлює головних моментів з життя М.Старицького на Придністров'ї. Дуже незначні відомості про нього є у нашому краєзнавчому музеї. У с.Карпівці про видатного письменника і драматурга не залишилось ніяких слідів.А це ж слава і гордість не тільки могилівчан, але і всієї України.фото0116.jpg

НІЧ ЯКА МІСЯЧНА, ЯСНАЯ, ЗОРЯНА …
http://1.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6hbh6a6i/aaaaaaaabnu/peo7rrafghk/s400/m12.jpg


Ніч яка місячна, ясная, зоряна,

Видно, хоч голки збирай,

http://3.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6rgouffi/aaaaaaaabm0/cqaoqojq96k/s400/m8.jpg

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!



http://2.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti59bkpjdi/aaaaaaaabmm/3rdb8je_tyo/s400/m3.jpg


Сядемо вкупочці тут під калиною,

І над панами я пан!


http://3.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6uniwhui/aaaaaaaabm8/6yjnmpca70q/s400/m9.jpg


Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею

Стелеться в полі туман.

http://3.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6ntwcssi/aaaaaaaabms/bnreyu970ao/s400/m7.jpg

Гай чарівний, ніби променем всипаний,

Чи загадався, чи спить;
http://2.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6dojxqli/aaaaaaaabnm/zacoapeeito/s400/m11.jpg

Ген на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить.


http://2.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6a8hqw2i/aaaaaaaabmu/l_h_ji82mnu/s400/m4.jpg


Небо глибоке засіяне зорями,

Що то за божа краса!

Перлами ясними попід тополями

Грає краплиста роса.
http://2.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6jrowwpi/aaaaaaaabmk/li0qm8szdaa/s400/m6.jpg

Ти не лякайся, що босії ніженьки

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.
http://2.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti6zbvzffi/aaaaaaaabne/5xtx7z7xveq/s400/m10.jpg

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,

Тепло — ні вітру, ні хмар...

.http://3.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti_iw7rb5i/aaaaaaaabnc/y-7mye6anku/s400/xr.jpg

Я пригорну тебе до свого серденька,

А воно палке, як жар.

.

http://3.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti55u960yi/aaaaaaaabme/2x76uzm6kj0/s400/m2.jpg

Ніч яка місячна, ясная, зоряна,

Видно, хоч голки збирай,

http://4.bp.blogspot.com/_vfzqgeraura/sti515ww-9i/aaaaaaaabl8/zbwntuq6cwq/s400/m1.jpg


Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!




c:\documents and settings\zhenya\рабочий стол\крутяк\пояснення.gif


ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

МИХАЙЛА ПЕТРОВИЧА СТАРИЦЬКОГО

(1840 - 1904)

14 грудня 1840 рік

Народився в с.Кліщинцях на Полтавщині в сім’ї дрібномаєткогового поміщика.

1852 рік

Осиротів, виховувався у сім’ї Віталія Лисенка – батька славетного композитора.

1858 рік

Закінчив Полтавську гімназію, вступив до Харківського університету, через 2 роки перейшов до Київського університету, почав писати вірші, перекладати.

1861 – 1864 рр.

Припинивши заняття мешкав у рідному селі, займаючись культурно-освітніми справами, разом з Миколою Лисенком збирав фольклор, організовував аматорські вистави, створив український хор.

1865 рік

Закінчив Київський університет, служив у Київському архіві.

1868 рік

Оселяється в селі Карпівці на Поділлі, де займається хліборобством і літературною роботою.

1871 рік

Повернувся до Києва, цілком присвятив себе культурно-громадській, літературній і театральній роботі.

1881, 1883 рр.

Книжки оригінальних поезій і перекладів «З давнього зшитку. Пісні і думи.», І, ІІ частини; драма «Не судилося».

1883 – 1885 рр.

Очолює першу театральну трупу (М.Кропивницький, М.Заньковецька та інші), перероблює мелосценічну п’єсу Нечуя-Левицького «На кожум’яках» у комедію «За двома зайцями».

1887 рік

Драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (за мотивами народної пісні й легенди про Марусю Чурай).

90-ті роки

Бурхлива робота, як драматурга і прозаїка. Створені п’єси «У темряві» (1892р.), «Талан» (1893р. – присвячена Марії Заньковецькій), «Богдан Хмельницький» (1897р.), «Остання ніч» (1899р.). Написані повість «Оборона Буші» (1891р.), трилогія «Перед бурею» (1894р.), «Буря» (1896р.), «Біля пристані» (1897р.) та інші історичні твори російською мовою.

27 квітня 1904 рік

Помер у Києві, похований на Байковому цвинтарі.



СЦЕНІЧНА ІСТОРІЯ ТВОРІВ МИХАЙЛА СТАРИЦЬКОГО


1872

Водевіль «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка»

1881

«Не судилось» соціально-психологічна

1887

Богдан Хмельницький» історична, Водевіль «По-модньому»

1889

Водевіль «Чарівний сон»

1892

«У темряві» соціально-психологічна, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» соціально-побутова

1893

«Талан», роман «Молодість Мазепи»

1894

історична проза – трилогія «Богдан Хмельницкий»

1897

«Маруся Богуславка» історична

1898

«Оборона Буші»

1901

«Останні орли»

1903

«Розбійник Кармелюк»


ХАРАКТЕРИСТИКА П’ЄСИ «НЕ СУДИЛОСЬ»

1. Історія написання.

П’єса «Не судилось» була написана в 1878 – 1881 роках на основі раніше створеної п’єси «Панське болото». У цьому творі митець, порушуючи проблеми майнової нерівності як перешкоди в коханні, різко осудив тих панів, які на словах були з народом, а на ділі не відмовлялися від дворянських розкошів, великої панської пихи і зневаги до простого люду. Події зображені у творі, дійсно відбувалися майже на очах автора у 1862 році, і всі герої мали своїх прототипів. «Факт, що слугував темою в моїй драмі, – факт правдивий, з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком... У драмі навіть всі фамілії справжні з малими одмінами, – так, замість Ілляшенків – Ляшенки, а решта – ті ж самі”. Драма пробивалася на сцену дуже довго. М.Старицький чотири рази переробляв її, згладжував конфлікт, усував репліки, які здавалися цензорові надто гострими, таким, що порушують національне питання. Побачили глядачі прем’єру цього твору в Воронежі. Ставила її трупа М.Старицького.
2. Жанр твору.

За жанром п’єса «Не судилось» – соціально-побутова, але багато в чому автор вийшов за рамки цього жанру. М.Старицький не просто констатував певні факти, а виражав співчуття, гнів, пророчив виродження тим, хто живе за рахунок народу із нього ж знущається.
3. Тема п’єси.

Нещасливе кохання селянської дівчини Катрі з паничем.
4. Головні образи.

Іван Андрійович Ляшенко – багатий пан;

Анна Петрівна – його дружина;

Миколай Степанович Бєлохвостов – кузен Ляшенчихи;

Зізі – дочка Ляшенків;

Михайло – їх син, студент;

Павло Чубань – його товариш, лікар;

Катря Дзвонарівна – молода дівчина, селянка;

Горпина Дзвонариха – її мати;

Дмитро Ковбань – годованець Дзвонарів;

Пашка – подруга Катрі.
5. Проблематика п’єси.

  • Проблема справжніх цінностей в людському житті.

  • Проблема народної моралі.

  • Проблема сподвижницької праці інтелігенції на благо народу.

  • Проблема батьків і дітей.

  • Проблема любові і сімейного щастя.




e:\тетяна буланова\f26b2cfd3f4fabdb0dbf44de6fe1bf1f[1].gif

ПЕРЕВІРМО СЕБЕ!



Питання проблемного характеру до п'єси
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок№1 Тема: Публій Вергілій Марон
Розробка уроків із вивчення творчості Вергілія у 9 класі за програмою 12-ї школи

Тема «Знання та вміння вчителя запорука творчості й успіху учнів»
Нормативна база щодо початку 2013-2014 навчального року. Новий державний стандарт вивчення навчальних дисциплін в 1-2, 5 класах

Кольороепітети у повісті Михайла Чабанівського «Журавлинка»
Колірна гама червоного С. 23

Правила прийому до Київського державного інституту декоративно прикладного...
Київського державного інституту декоративно – прикладного мистецтва І дизайну імені михайла бойчука в 2014 році

Імені михайла бойчука
«Дизайн», 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація».Інститут такожздійснює науково-дослідницьку, культурно-виховну,...

Програма гуртка «Чарівний світ бісеру»
Бісероплетіння – один із старовинних І досить розповсюджений вид народної творчості. Вироби, виготовлені руками з бісеру, високо...

Кз «Луцька гімназія №21 імені Михайла Кравчука Луцької міської ради Волинської області»
У сучасному освітньому просторі України значна увага приділяється новим формам І методам організації навчально-виховного процесу...

В. О. Сухомлинський «Діти кращі актори. І дітям, І театру властивий...
Це стосується, насамперед, творчості. Дитина емоційна, чуттєва, сприймання для неї – основа пізнання, орієнтації в навколишньому...

Порядок проведення доклінічного вивчення лікарських засобів та експертизи...
Відповідно до статті 6 Закону України "Про лікарські засоби" та з метою удосконалення проведення доклінічного вивчення лікарських...

Положення п ро V іі всеукраїнський фестивал ь -конкурс народної творчості
Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної творчості «Червона калина» (далі – фестиваль-конкурс) проводиться з метою збереження та...

Розвиток художньо-мовленнєвої творчості дошкільників засобами трвз мета
Мета: Сприяти збагаченню інтелектуального потенціалу та розвитку художньо-мовленнєвої творчості особистості. Забезпечити художньо-мовленнєву...

Бібліографічний покажчик Суми
Великі українці. Михайло Грушевський : до 150-річчя від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського / уклад. В. О. Шарко; відп...

Методичні рекомендації щодо вивчення трудового навчання, технологій...
Лист мон україни від 26. 06. 2015 №1/9-305 «Про вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 навчальному...

Сценарій Михайла Степанського
На території автостанції постамент з назвою міста донецьк. Вдалині можна побачити висотки спального району. Небо затягнуте хмарами,...

Методичні рекомендації щодо вивчення математики
У 2014-2015 н р вивчення математики у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за програмами

Зразок
Червоній в місті Харкові, право власності на яку зареєстроване на ім’я Ваніна Сергія Леонідовича, та визначити вартість цієї квартири...

Методичні рекомендації щодо викладання іноземних мов у 2013-2014 навчальному році
Київ, видавничий дім «Освіта», 2012 рік. Основна ціль вивчення іноземних мов у першому класі залишається пропедевтичною. На практиці...

План-конспект уроку з української літератури в 11 класі на тему:...
...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт