Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Методичні рекомендації для студентів 6-х курсів за спеціальностями: 12010001 «Лікувальна справа»

Методичні рекомендації для студентів 6-х курсів за спеціальностями: 12010001 «Лікувальна справа»





Сторінка1/7
  1   2   3   4   5   6   7
Харківський національний медичний університет

c:\users\lada\pictures\favorites\desktop\1.png

ОСНОВНІ ЗАСАДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Методичні рекомендації

для студентів 6-х курсів за спеціальностями:

– 7.12010001 «Лікувальна справа»,

– 7.12010002 «Педіатрія»,

– 7.12010003 «Медико-профілактична справа».


Харків

2017

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРА

НИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО

МЕДИЦИНИ, ОРГАНИЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
ОСНОВНІ ЗАСАДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я


Методичні рекомендації

для студентів 6-х курсів за спеціальностями:

– 7.12010001 «Лікувальна справа»,

– 7.12010002 «Педіатрія»,

– 7.12010003 «Медико-профілактична справа».

Затверджено вченою радою Харківського національного медичного університету.

Протокол № 4 від 27.04.2017

Харків

ХНМУ

2017

УДК 340 (094.5)
Основні засади нормативно-правового забезпечення у сфері охорони здоров’я : методичні рекомендації для студентів 6 курсів спеціальностей 7.12010001 «Лікувальна справа», 7.12010002, «Педіатрія», 7.12010003 «Медико-профілактична справа» / уклад. В.А. Огнєв, Н.О. Галічева, К.М. Сокол, І.А. Чухно, Л.І. Чумак, С.Г. Усенко, О.В. М`якина. – Харьков : ХНМУ, 2017. – 44 с.

Укладачі:

Огнєв В. А.




Галічева Н.О.

Сокол К.М.

Чухно І.А.

Чумак Л.І.

Усенко С.Г.

М`якина О.В.









ВСТУП
Сучасне життя потребує від медичного працівника не тільки професійних знань, дотримання морально-етичних норм, а й знань правових основ охорони здоров’я. Юридична грамотність населення завжди допомагала уникнути багатьох помилок у професійній та службовій діяльності.

Студенти – випускники Харківського національного медичного університету – повинні бути підготовлені до найкращого виконання ними професійних обов’язків, а отже бути достатньо обізнаними з правових основ організації та регулювання медичної сфери. Адже чинне законодавство, закріплюючи у своїх нормах моральні та організаційні засади лікарської діяльності, здійснює правове регулювання професійної діяльності лікаря, контролює його правовий статус, тобто права, обов’язки і відповідальність, визначає основні засади забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я, надання їм доступної екстреної, первинної, вторинної, третинної та паліативної медичної допомоги.

Методичні рекомендації розроблені кафедрою соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я Харківського національного медичного університету для викладачів та студентів 6 курсу медичних факультетів, для використання при вивченні дисципліни «Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я» та підготовки до складання практично-орієнтованого випускного іспиту з дисципліни: «Гігієна, соціальна медицина та організація охорони здоров’я» зі спеціальностей: 7.12010001 «Лікувальна справа; 7.12010002 «Педіатрія»; 7.12010003 «Медико-профілактична справа».

Методичні рекомендації включають основні положення Конституції України стосовно прав і гарантій отримання медичної допомоги населенням, а також окремі розділи та статті Загальної декларації прав людини, Конвенції з прав дитини, Декларації прав дитини, Основ законодавства України про охорону здоров’я, Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про екстренну медичну допомогу», знання яких буде корисним в майбутній практичній діяльності фахівця.

1. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.




Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.




Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.




Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

2. ЗАКОН УКРАЇНИ

«ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА»

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 30, ст.142)
Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства.

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.
Стаття 6. Право на життя та охорону здоров’я.

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

З цією метою держава вживає заходів щодо:

    • зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

    • забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

    • боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води;

    • створення безпечних і здорових умов праці;

    • надання матерям належних послуг з охорони здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди;

    • забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров’я і здорового харчування дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов проживання дітей та запобігання нещасним випадкам;

    • розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування сім’ї та охорони репродуктивного здоров’я;

    • пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у порядку, встановленому законодавством.


Стаття 7. Право на ім’я та громадянство.

Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство України», іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації.

Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю.

Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

З метою реалізації цього права держава сприяє:

  • поширенню засобами масової інформації матеріалів, корисних для розвитку дитини;

  • виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників шляхом створення пільгових умов для їх видання;

  • міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і міжнародних джерел;

  • діяльності засобів масової інформації, спрямованій на задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до національних меншин.

Здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.
Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства.

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

  • усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

  • втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

  • залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім’ї та поза її межами встановлюється законодавством.
  1   2   3   4   5   6   7

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні розробки для викладачів до проведення практичного заняття...
«Відносні величини І методика їх визначення» для підготовки студентів за спеціальностями 12010001 «Лікувальна справа», 12010002,...

Методичні рекомендації до практичних занять та вказівки для самостійної...
Судова медицина — галузь науки, яка вивчає питання медичного, біологічного та медико-криміналістичного характеру, що виникають у...

Методична розробка методичні вказівки для самостійної роботи студентів...
Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»)

Затверджую
Мета: досягнення основних кінцевих цілей, визначених у освітньо- професійній програмі підготовки фахівця за спеціальностями 110101...

Методичні вказівки для студентів до практичного заняття на тему «Організація...
«Лікувальна справа», 12010002, «Педіатрія», 12010003 «Медико-профілактична справа», 12010005«Стоматологія» / укл. В. А. Огнєв, П....

Робоча програма з навчальної дисципліни «Соціальна медицина, організація...
Робоча навчальна програма складена для студентів VI курсу за кредитно – модульною системою навчання спеціальності 12010001 – Лікувальна...

Методичні рекомендації до виконання курсового проекту для студентів...
Проектування об’єктів готельно-ресторанного господарства : методичні рекомендації до виконання курсового проекту для студентів напряму...

Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для...
Українська мова за професійним спрямуванням : методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи / укладач Л. М. Яременко....

Методичні рекомендації
Криховецька З. М., Цюпа О. П., Кропельницька С. О., Сус. Т. Й., Щур Р.І., Плець І.І. Методичні рекомендації до переддипломної практики...

Видавнича справа та редагування
Горбенко І. Ф. Видавнича справа та редагування: Наскрізна програма практики та методичні рекомендації для студентів освітньо-кваліфікаційних...

Методичні розробки для викладачів до проведення практичного заняття...
«Лікувальна справа», 12010002, «Педіатрія», 12010003 «Медико-профілактична справа», 12010005«Стоматологія» / укл. В. А. Огнєв, П....

Методичні вказівки до курсового І дипломного проектування з курсів...
Методичні вказівки до курсового І дипломного проектування з курсів «Світлотехнічні установки І системи» І «Проектування, монтаж та...

Методичний посібник для викладачів Спеціальність Лікувальна справа...
Дія на організм людини факторів електромагнітної природи І їх застосування в медицині

Н. С. Вінтаєва зображення фігури людини
Фігури людини: методичні вказівки до самостійної роботи студентів з курсів «рисунок, живопис, скульптура» І «рисунок людини І ландшафту»...

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи для студентів 2 3 курсів
Література: л м. О. Нальотов. Патологічна фізіологія І патологічна анатомія сільськогосподарських тварин с. 308…309

Методичні вказівки та робоча програма переддипломної практики для...
Методичні вказівки та робоча програма переддипломної практики (для студентів 5, 6 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей...

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медсестринський діагноз»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медсестринський діагноз» для студентів магістрів І курсу за спеціальністю...

Методичні рекомендації до практичного заняття з дисципліни «Хірургічні...
Тема №12: “Синдром гострого живота. Діагностика, диференційна діагностика І лікувальна тактика. Диференційна діагностика гострих...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт