Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Стаття 12 - Методичні рекомендації для студентів 6-х курсів за спеціальностями: 12010001 «Лікувальна справа»

Методичні рекомендації для студентів 6-х курсів за спеціальностями: 12010001 «Лікувальна справа»





Сторінка2/7
1   2   3   4   5   6   7

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім’ї, сім’ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
Стаття 13. Державна допомога сім’ям з дітьми.

З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім’ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та іншими законами України.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.

Багатодітним сім’ям надаються такі пільги:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, передбачені пунктами 1–3 частини третьої цієї статті, надаються багатодітним сім’ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.

Дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, надаються пільги, передбачені частиною третьою, з урахуванням умов, визначених частиною четвертою цієї статті.

Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту;

5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до ЗУ «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.




Стаття 19. Право на освіту.

Кожна дитина має право на освіту.

Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Учні державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на повному утриманні держави. Порядок забезпечення учнів державних та комунальних професійно-технічних навчальних закладів стипендією, організації харчування учнів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей-інвалідів/інвалідів I-III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть забезпечувати харчуванням учнів інших категорій та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за винятком тих, які мають вади фізичного та розумового розвитку і не можуть навчатися в загальних навчальних закладах), навчаються в загальноосвітніх школах.

Для дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах.

Діти-інваліди та інваліди з дитинства, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства.

Студенти вищих навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи, студентам із сімей, які отримують допомогу відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», включаючи студентів з багатодітних сімей, призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога.

Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров’я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, здійснюють центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, охорони здоров’я.

У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій.




Стаття 20. Залучення дитини до національної та світової культури.

З метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей.

Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях.

Держава сприяє випуску і забезпеченню доступності засобів масової інформації, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію, а також поширенню іншої корисної для культурного розвитку дітей інформації.

Забороняється пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

3. ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 23, ст.121)
Стаття 3. Право громадян на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 4. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

  • пенсійне страхування;

  • страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

  • медичне страхування;

  • страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

  • страхування на випадок безробіття;

  • інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

  • законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

  • обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

  • надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

  • обов’язковості фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

  • солідарності та субсидування;

  • державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

  • забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

  • цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

  • паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.


Стаття 7. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 17. Нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади (далі – центральний орган виконавчої влади) та інші органи, визначені законом.
Стаття 21. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначення його розміру.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюється Верховною Радою України. Пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Методичні розробки для викладачів до проведення практичного заняття...
«Відносні величини І методика їх визначення» для підготовки студентів за спеціальностями 12010001 «Лікувальна справа», 12010002,...

Методичні рекомендації до практичних занять та вказівки для самостійної...
Судова медицина — галузь науки, яка вивчає питання медичного, біологічного та медико-криміналістичного характеру, що виникають у...

Методична розробка методичні вказівки для самостійної роботи студентів...
Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»)

Затверджую
Мета: досягнення основних кінцевих цілей, визначених у освітньо- професійній програмі підготовки фахівця за спеціальностями 110101...

Методичні вказівки для студентів до практичного заняття на тему «Організація...
«Лікувальна справа», 12010002, «Педіатрія», 12010003 «Медико-профілактична справа», 12010005«Стоматологія» / укл. В. А. Огнєв, П....

Робоча програма з навчальної дисципліни «Соціальна медицина, організація...
Робоча навчальна програма складена для студентів VI курсу за кредитно – модульною системою навчання спеціальності 12010001 – Лікувальна...

Методичні рекомендації до виконання курсового проекту для студентів...
Проектування об’єктів готельно-ресторанного господарства : методичні рекомендації до виконання курсового проекту для студентів напряму...

Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи для...
Українська мова за професійним спрямуванням : методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи / укладач Л. М. Яременко....

Методичні рекомендації
Криховецька З. М., Цюпа О. П., Кропельницька С. О., Сус. Т. Й., Щур Р.І., Плець І.І. Методичні рекомендації до переддипломної практики...

Видавнича справа та редагування
Горбенко І. Ф. Видавнича справа та редагування: Наскрізна програма практики та методичні рекомендації для студентів освітньо-кваліфікаційних...

Методичні розробки для викладачів до проведення практичного заняття...
«Лікувальна справа», 12010002, «Педіатрія», 12010003 «Медико-профілактична справа», 12010005«Стоматологія» / укл. В. А. Огнєв, П....

Методичні вказівки до курсового І дипломного проектування з курсів...
Методичні вказівки до курсового І дипломного проектування з курсів «Світлотехнічні установки І системи» І «Проектування, монтаж та...

Методичний посібник для викладачів Спеціальність Лікувальна справа...
Дія на організм людини факторів електромагнітної природи І їх застосування в медицині

Н. С. Вінтаєва зображення фігури людини
Фігури людини: методичні вказівки до самостійної роботи студентів з курсів «рисунок, живопис, скульптура» І «рисунок людини І ландшафту»...

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи для студентів 2 3 курсів
Література: л м. О. Нальотов. Патологічна фізіологія І патологічна анатомія сільськогосподарських тварин с. 308…309

Методичні вказівки та робоча програма переддипломної практики для...
Методичні вказівки та робоча програма переддипломної практики (для студентів 5, 6 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей...

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медсестринський діагноз»
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Медсестринський діагноз» для студентів магістрів І курсу за спеціальністю...

Методичні рекомендації до практичного заняття з дисципліни «Хірургічні...
Тема №12: “Синдром гострого живота. Діагностика, диференційна діагностика І лікувальна тактика. Диференційна діагностика гострих...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт