Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Договір довічного утримання та спадковий договір. Спільні риси та відмінність правового регулювання (за матеріалами «клубных встреч нотариусов» 11–14 червня 2015 року, одеса)

Договір довічного утримання та спадковий договір. Спільні риси та відмінність правового регулювання (за матеріалами «клубных встреч нотариусов» 11–14 червня 2015 року, одеса)






Цивільний кодекс

Олена ЧУЄВА,

приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу

ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ ТА СПАДКОВИЙ ДОГОВІР.
СПІЛЬНІ РИСИ ТА ВІДМІННІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ
«КЛУБНЫХ ВСТРЕЧ НОТАРИУСОВ»
11–14 ЧЕРВНЯ 2015 РОКУ, ОДЕСА)


І. Загальна характеристика

1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Слід зазначити, що за своєю юридичною природою договір довічного утримання близький до договору ренти.

Отже, предметом договору довічного утримання (догляду) є будь-яке нерухоме майно, а також рухоме, яке має значну цінність. Цивільний кодекс України (далі — ЦК) не містить визначення «значної цінності». Слід звернути увагу, що поняття «значна цінність» стосується тільки рухомого майна.

За договором довічного утримання (догляду) набувач зобов’язаний забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Таким чином, ЦК розглядає договір довічного утримання також і як договір догляду.

Договір довічного утримання (догляду) — це реальний договір, оскільки ст. 744 ЦК встановлено, що відчужувач передає набувачеві відповідне майно у власність, а не має намір передати його.

Оскільки права за договором виникають лише у відчужувача, а обов’язки — у набувача, то договір довічного утримання (догляду) є одностороннім.

Договір довічного утримання (догляду) відноситься до алеаторних (ризикових) правочинів. Елемент ризику, який приймає на себе кожна зі сторін, полягає у вірогідності того, що чи один, чи інший контрагент фактично отримає зустрічне задоволення меншого обсягу, ніж ним самим надано, адже період життя відчужувача на момент укладення договору невідомий.

Договір довічного утримання (догляду) є відплатним, відповідно до якого набувач надає відчужувачеві зустрічне задоволення у вигляді утримання та (або) догляду. Утримання може надаватися у грошовій чи натуральній формі.

Договір довічного утримання (догляду) має тривалий характер, тому що вимагає систематичного і постійного виконання набувачем своїх обов’язків щодо відчужувача до моменту припинення договору.

Під терміном «утримання» розуміється перебування на повному утриманні іншої особи або одержання від неї допомоги, яка є постійним і основним джерелом засобів до існування (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

За змістом Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» під утриманням можна розуміти повне забезпечення матеріальними та грошовими ресурсами особи для задоволення її життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності. Головною ознакою утримання є забезпечення утриманця (відчужувача) грошовими коштами та (або) іншими матеріальними цінностями.

Поняття «догляд» є в Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 № 537. Відповідно до нього розрізняються такі види догляду:

догляд вдома — допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, годування), у пересуванні в побутових умовах, у веденні домашнього господарства (закупівля продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, прання, прибирання житла, оплата комунальних платежів, дрібний ремонт одягу, взуття тощо), в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами (виклик лікаря, комунальних служб, транспортних служб тощо); навчання навичкам самообслуговування; допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; психологічна підтримка; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; допомога в оформленні документів;

догляд стаціонарний — створення умов для проживання (надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами в стаціонарних умовах); забезпечення харчуванням, твердим, м’яким інвентарем; допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийом ліків, годування); спостереження за станом здоров’я, організація надання реабілітаційних та медичних послуг; допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; навчання навичкам самообслуговування; організація розпорядку дня, у тому числі денної зайнятості, дозвілля;

денний догляд — забезпечення умов для денного перебування; забезпечення харчуванням; допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийом ліків, годування); спостереження за станом здоров’я, надання реабілітацій­них послуг; формування та підтримка навичок самообслуговування; психологічна підтримка; організація денної зайнятості, дозвілля.

За договором довічного утримання (догляду) матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувача (довічно) або до моменту його розірвання.

2. Спадковим договором є правочин, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Враховуючи визначення спадкового договору, що міститься у ЦК, можна дійти висновку, що цей договір є консенсуальним, оскільки для його укладення достатньо досягнення згоди сторін у встановленій законом формі.

Закон не містить переліку істотних умов цього договору. Проте такими умовами можуть бути умови, які притаманні будь-якому договору, зокрема: опис майна, що є його предметом, а також визначення вимог, які пред’являються до дій набувача відчужувачем — вид, характер, перелік, строк їх виконання тощо.

Спадковий договір є двостороннім (взаєм­ним), оскільки права та обов’язки за цим договором виникають у кожного з його учасників, причому правам однієї сторони кореспондують обов’язки другої і навпаки.

Відчужувач має право вимагати від набувача вчинення дій майнового або немайнового характеру, покладених на нього за спадковим договором, і не повинен складати заповіт щодо майна, яке є предметом договору (у такому випадку заповіт буде нікчемний), та не відчужувати це майно (так законом гарантовано права набувача). Як наслідок, набувач має право вимагати від відчужувача утримання від вчинення зазначених дій і є відповідальним перед ним за належне виконання узятих на себе зобов’язань. У випадку коли змістом спадкового договору виступає здійснення набувачем певних дій після відкриття спадщини, набувач несе відповідальність перед особою, призначеною відчужувачем для здійснення контролю після його смерті, а за її відсутності — перед нотаріусом.

Примітка. У разі необхідності виконання набувачем розпоряджень відчужувача за спадковим договором після смерті останнього слід рекомендувати передбачити умовами договору призначення особи, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 1307 ЦК у разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Порядок здійснення контролю нині діючим законодавством чітко не визначено, тому слід заздалегідь подбати про належний контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача.

Спадковий договір є оплатним, але оплатний характер такого договору не повною мірою відповідає загальновизнаній доктрині цивільного права. Оскільки оплатність договору, як правило, передбачає надання кожною стороною договору іншій зустрічного матеріального задоволення. Значно рідше зустрічаються оплатні договори, у яких виконання боржником зобов’язання здійснюється на користь третьої особи. У цьому аспекті спадковий договір має такі особливості. По-перше, майнове задоволення вимог набувача здійснюється не самим відчужувачем, а відбувається автоматично після його смерті. По-друге, на набувача договором може бути покладене зобов’язання щодо здійснення дій немайнового характеру.

Майно, яке є предметом спадкового договору, переходить у власність набувача лише з моменту смерті відчужувача. До настання смерті відчужувача жодних прав на його майно у набувача немає.

Відкладальною умовою, за якою завжди укладається спадковий договір, є умова: набувач має пережити відчужувача. В іншому випадку спадковий договір припиняється і права та обов’язки набувача за ним не можуть перейти до його спадкоємців.

Зазначене вище положення застосовується навіть у випадку, коли виконання спадкового договору відбулося до моменту смерті відчужувача, а смерть набувача настала раніше. Це може мати своїм результатом понесення набувачем істотних матеріальних витрат, які не підлягають відшкодуванню його спадкоємцям.

Враховуючи викладене вище, спадковий договір можна віднести до особливого різновиду алеаторних (ризикових) договорів. У ньому, на відміну від традиційних алеаторних зобов’язань, де не є заздалегідь чітко визначеним сам обсяг прав і обов’язків учасників (як, наприклад, у договорі довічного утримання, зобов’язаннях, що виникають з участі в азартних іграх, укладення парі), навпаки, права і обов’язки сторін є визначеними, а невідомим залишається той факт, чи будуть вони реалізовані, і відповідно чи буде виконано договір взагалі.

ІІ. Форма договору

Договір довічного утримання (догляду), як і спадковий договір, складається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, незалежно щодо якого майна (рухомого або нерухомого) такий договір укладено. Якщо предметом договору є нерухоме майно — право власності на майно, що є предметом такого договору, підлягає обов’язковій реєстрації. Оскільки за договором довічного утримання (догляду) право власності у набувача виникає в момент його укладання, то і зареєструвати перехід права власності на набувача повинен нотаріус одночасно із вчиненням нотаріальної дії щодо такого майна. За спадковим договором право власності у набувача виникає після смерті відчужувача, а як наслідок і реєструється нотаріусом (як того вимагає Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) після надання набувачем свідоцтва про смерть відчужувача. Між тим згідно з Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, відомості про спадковий договір вносяться до Спадкового реєстру.

ІІІ. Сторони договору

Відчужувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я, як це прямо зазначає ч. 1 ст. 746 ЦК. Це правило стосується і спадкового договору, оскільки закон пов’язує момент припинення такого договору зі смертю відчужувача, а таке поняття притаманне лише фізичній особі, бо юридична особа не може померти фізично.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Але це правило має виключення. У разі коли серед спадкоємців набувача, померлого за життя відчужувача, є неповнолітні діти, які прий­няли спадщину, то зовсім ймовірна ситуація, коли на стороні набувача буде виступати особа з неповною цивільною дієздатністю. Щодо набувача за спадковим договором, то закон не встановлює обмеження кола набувачів наявністю повної цивільної дієздатності, а зазначає лише про те, що набувачем за спадковим договором може бути фізична або юридична особа (ст. 1303 ЦК).

Слід звернути увагу на те, що у разі наявності множинності суб’єктів на стороні набувача договору довічного утримання (догляду) майно передається їм у спільну сумісну власність. Такі набувачі є солідарними боржниками щодо виконання умов цього договору (ч. 3 ст. 746 ЦК).

Також договір довічного відчуження (догляду) може бути укладений на користь третьої особи.

ЦК серед відчужувачів за договорами довічного утримання (догляду) та спадкового договору окремо визначає подружжя, зазначаючи, що майно, яке належить подружжю на правах спільної сумісної власності, може бути предметом таких договорів. При цьому дещо по-різному регулює наслідки смерті одного із них.

У такому випадку за договором довічного утримання (догляду) обсяг зобов’язань набувача відповідно зменшується (ч. 1 ст. 747 ЦК). Що стосується спадкового договору, то ним може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором (ч. 2 ст. 1306 ЦК).

Проблема практичного застосування цих норм виявляється у такому.

Як відомо, практика оформлення права власності подружжя в Україні полягає у тому, що титул оформлюється на одного з них, а інший надає згоду на його набуття. Виключенням є приватизація державного житлового фонду. За загальним правилом титульними власниками у цьому випадку є всі члени сім’ї.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-який правочин щодо нерухомого майна може бути укладений лише після реєстрації права власності на нього відповідно до цього Закону.

Між тим, маючи ситуацію з подружжям, право власності, як правило, зареєстроване лише за одним із них. А інший з подружжя це право має (ст. 60 Сімейного кодексу України), але не може документально підтвердити факт реєстрації.

Відповідно до положень статей 747, 1307 ЦК, якщо відчужувачами є подружжя, то вони обидва повинні бути стороною такого договору, що унеможливлюється вимогами вищенаведеної норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тому і постає питання: яким чином зареєструвати спільну сумісну власність подружжя перед укладанням договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору? На цей час обґрунтованої законом відповіді на це питання ми не маємо. Виходом із цієї ситуації є лише таке: під час набуття майна оформлювати титульними власниками обох з подружжя, а не обмежуватися згодою на укладання правочину.

Що стосується переходу права власності за спадковим договором у разі смерті одного з подружжя на іншого, то тут також немає практичного вирішення цього питання. За загальним правилом у цьому випадку другий з подружжя може одержати це майно у спадщину. Але право на спадщину поряд з ним можуть мати й інші спадкоємці. Автоматичної ж перереєстрації права власності на другого з подружжя у цьому випадку ані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані іншими підзаконними актами у сфері державної реєстрації прав не передбачено.

Практичним вирішенням цього питання може стати визначення часток у спільній власності кожного з подружжя і укладання двох окремих договорів щодо кожного з них.

ІV. Можливість укладання договору представником

Незважаючи на те, що закон не містить особливої вказівки на те, що зобов’язання за спадковим договором має особистий характер, але з огляду на нерозривний зв’язок спадкового договору з особами його учасників можна дійти висновку, що такий договір повинен бути укладений особисто його сторонами. Положення про спадковий договір міститься у книзі 6 ЦК «Спадкове право», і за своєю правовою природою нагадує заповіт, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 1234 ЦК не може бути складений представником.

Що стосується укладання договору довічного утримання (догляду), то також не мітиться прямої вказівки про заборону укладання його представниками відчужувача або набувача, але у цьому випадку в тексті довіреності, виданої на вчинення такого правочину, повинні бути чітко зазначені умови укладання такого договору під страхом визнання його нікчемним внаслідок дефекту волі.

V. Момент виникнення права власності

Оскільки договір довічного утримання (догляду) є реальним договором, то і право власності у набувача на майно, що є його предметом, виникає одночасно з його укладанням. У разі якщо вказаний договір укладається щодо нерухомого майна, то нотаріус одночасно з посвідченням такого договору реєструє перехід права власності.

Виникнення права власності у набувача за спадковим договором не пов’язане із вчиненням будь-яких дій з боку відчужувача. Воно виникає на підставі юридичного факту — смерті відчужувача, а відповідно і має бути зареєстроване за наявності свідоцтва про смерть.

VI. Заміна набувача за договором

Оскільки обов’язки набувача за спадковим договором мають нерозривний зв’язок з його особою, такі обов’язки, а відповідно і права, не входять до складу спадщини (п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК), і у разі смерті набувача такий договір припиняється.

Що стосується договору довічного утримання (догляду), то згідно зі ст. 757 ЦК права та обов’язки за цим договором переходять до спадкоємців, які прийняли спадщину. Як наслідок, до таких осіб і переходить право на майно спадкодавця. Враховуючи вимоги ст. 1218 ЦК, відповідно до якої до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а прийняття спадщини під умовою або із застереженням не дозволяється (ч. 2 ст. 1268 ЦК), незрозумілим стає положення ч. 2 ст. 757 ЦК, яка надає право спадкоємцям відмовитися від прийняття майна, що є предметом договору довічного утримання (догляду).

Між тим існують різні точки зору з цього питання. Деякі колеги вважають (і на мою думку, ця позиція є більше обґрунтованою), що у такому випадку спадкоємці, які прийняли спадщину, зобов’язані одержати свідоцтво про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно (ст. 1297 ЦК), а після цього укласти з відчужувачем договір про розірвання договору довічного утримання (догляду) у разі небажання виконувати умови такого договору.

Інша думка ґрунтується на тому, що у зв’язку з тим, що закон встановлює можливість відмовитися від майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), то ця відмова буде виражатися шляхом повідомлення про це відчужувача та нотаріуса, який посвідчив правочин. Після чого нотаріус за заявою відчужувача припиняє цей договір та знімає заборону відчуження.

До речі, п.п. 7.8. п. 7 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлює, що у разі смерті фізичної особи — набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України.

Але ж право на відмову від договору згідно зі ст. 214 ЦК має саме сторона такого правочину. Згідно зі ст. 1297 ЦК єдиним документом, що посвідчує статус особи як спадкоємця (якщо у складі спадщини є нерухоме майно) є свідоцтво про право на спадщину. Без такого свідоцтва нотаріус не може визначити, хто є спадкоємцем набувача, адже спадкова справа може бути відкрита будь-яким нотаріусом за місцем останнього проживання спадкодавця.

Також ст. 752 ЦК передбачена передача обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) за згодою відчужувача іншій особі у разі неможливості подальшого виконання набувачем цих обов’язків.

Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду) у такому випадку можлива лише у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача з підстав, що мають істотне значення. Така заміна можлива лише щодо фізичної особи — набувача, і якщо набувачем за договором виступає юридична особа, то ця норма не застосовується.

Аналізуючи норми чинного ЦК, можна дійти висновку, що законодавець віддав на розсуд сторін формування своїх правовідносин щодо визначення умов договору. І підтвердженням цьому є ст. 6 ЦК. Отже, якщо сторони заявляють, що такі підстави настали (тобто істотні підстави для зміни набувача за договором), нотаріус не вправі ставити під сумнів заяву сторін. Більше того, ані Закон України «Про нотаріат», ані Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не зобов’язують нотаріуса «вести розслідування» з цього питання.

Закон зобов’язує у такому випадку одержати згоду відчужувача на укладання правочину щодо заміни сторони в зобов’язанні. При цьому законодавець не зазначає, в якій формі повинна бути одержана така згода. Враховуючи загальне правило, це, безумовно, буде письмова згода і усною заявою відчужувача у цьому випадку ні нотаріус, ні сторони не можуть обмежуватися. Щодо необхідності нотаріального засвідчення підпису відчужувача на такій згоді закон мови не веде. Тому у разі якщо відчужувач особисто з’явився до нотаріуса, який має посвідчувати відповідний правочин, його згода може бути витребувана у простій письмовій формі. При цьому нотаріус зобов’язаний встановити особу відчужувача, про що вказати після його підпису із зазначенням реквізитів документа, за яким ця особа встановлена, та зареєструвати таку заяву відповідно до п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства. У разі коли відчужувач не може з’явитися до цього нотаріуса, така згода може бути прийнята лише у випадку нотаріального засвідчення на ній його підпису з наступною реєстрацію у Журналі реєстрації вхідних документів.

У разі ж коли відчужувач згоди на заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) не надає, то розгляд цього питання не належить до компетенції нотаріальних органів, а є прерогативою суду (ч. 2 ст. 752 ЦК).

Також постає питання, який саме правочин у цьому випадку нотаріально посвідчується? Є думка, що це договір про внесення змін до договору довічного утримання (догляду). Але з таким міркуванням погодитися не можна. Перш за все тому, що зміни можна внести до умов договору. Сторони договору представляють провосуб’єктний склад договору, а не його умови.

Підставами для заміни сторін в зобов’язанні ЦК називає відступлення права вимоги (заміна кредитора в зобов’язанні) та переведення боргу (заміна боржника в зобов’язанні), що знайшло своє відображення у главі 47 ЦК.

Оскільки по своїй суті набувач за договором довічного утримання (догляду) за життя відчужувача виступає по відношенню до останнього боржником, то такі правовідносини слід формувати, керуючись правилами, встановленими статтями 520–521 ЦК, з переведення боргу.

Отже, немає значення, як назвати цей правочин — «договір про переведення боргу» або «договір про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду)», у будь якому випадку при його укладанні сторони повинні керуватися і ст. 752 ЦК, і статтями 520–521 ЦК. Вказаний договір є окремим документом, незважаючи на те, що має право на існування лише у зв’язку з договором довічного утримання (догляду). Але такий договір, за аналогією оформлення передання прав та обов’язків набувача-спадкодавця, є частиною правовстановлювального документа на майно, яке є предметом договору довічного утримання (догляду). За правосуб’єктним складом він є двостороннім та укладається між набувачем (первісним боржником) та новим набувачем (новим боржником). Відчужувач як кредитор не є стороною цього договору, оскільки і в рамках ст. 520 ЦК, і на вимогу ст. 752 ЦК лише надає згоду на укладання цього правочину.

У ст. 752 ЦК йдеться про передачу обов’язків набувача за договором довічного утримання, не обумовлюючи передачу прав, що є зрозумілим, оскільки, як зазначалося вище, договір довічного утримання (догляду) є одностороннім правочином, оскільки обов’язок відчужувача — передати у власність набувача предмет договору — виконується в момент його укладання. Тому в указаній нормі зазначається лише про передання обов’язків. Між тим, оскільки набуття прав за договором кореспондується з виконанням обов’язків за ним, то, безумовно, у разі передання обов’язків за договором довічного утримання (догляду) повинні перейти і права за ним (зокрема, право власності на предмет договору).

VII. Забезпечення виконання зобов’язань

Оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину (ст. 754 ЦК), нотаріус при нотаріальному посвідченні такого договору накладає заборону відчуження на предмет договору до його припинення чи розірвання в порядку ст. 73 Закону України «Про нотаріат».

Забезпечуючи права набувача за спадковим договором, законодавець встановив аналогічне правило, яке закріплене у ч. 1 ст. 1307 ЦК. Також ч. 2 цієї ж норми встановлено, що заповіт, складений щодо майна, що є предметом спадкового договору, є нікчемним.

Забезпеченням виконання договору довічного утримання (догляду) поряд з іншим є і положення ч. 2 ст. 754 ЦК, згідно з якою на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Аналогічна норма відсутня при регулюванні правовідносин, що виникають зі спадкового договору. І постає закономірне питання: а чи можна звернути стягнення на майно, передане за спадковим договором, за життя відчужувача у разі пред’явлення третіми особами майнових вимог за зобов’язаннями останнього, адже заборона відчуження ніколи не робила неможливим звернення стягнення на майно боржника у примусовому порядку? Відсутність у ЦК прямо встановленої заборони на звернення стягнення, такої яка є при регулюванні правовідносин за договором довічного утримання (догляду), ще раз підтверджує висновок про віднесення спадкового договору до категорії алеаторних (ризикових) договорів.

MEH № 4 2015 г. - -

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Договір довічного утримання (догляду) на користь третьої особи
Договір довічного утримання (догляду), який регулюється Главою 57 Цивільного кодексу України не є новим правочином у правозастосовчій...

Огляд підготовлено Німецьким Фондом міжнародного правового співробітництва...

Правового регулювання
Спадковий договір з’явився в Цивільному кодексі України 2004 ро­ку (далі – ЦК україни) уперше

Договір довічного утримання

Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу
Здавалось, що цей договір І в нашій країні буде досить поширеним, як І в інших країнах світу. Але цього не сталося. В україні на...

Договір про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду),...
Новий набувач, а далі за текстом разом пойменовані як сторони, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства України щодо...

Договір про участь у вихованні та утриманні дитини Ірина корнєва
КУ), який набув чинності 1 червня 2004 року, є такий правочин, як договір між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 189 Ску)....

Колективний договір (на прикладі підприємства, де відсутня профспілкова організація)
Колективний договір (далі — Договір) укладено з метою регулювання соціально-економічних І трудових відносин, посилення соціального...

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національної...
Висвітлено особливості спадкового договору — альтернативи договору довічного утримання, зокрема спадкового договору, сторонами в...

Судді Соснівського районному суду м. Черкаси П.І. П
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2012 року розірвано спадковий договір, укладений між Івановою Тамарою...

Методичні рекомендації щодо правового регулювання робочого часу
З метою єдиного підходу керівних працівників водогосподарських організацій, підприємств та установ до правового регулювання робочого...

Нотаріальне провадження щодо посвідчення договорів довічного утримання...
Айно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або)...

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики...
Кодекс газорозподільних систем та Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює...

Аліментний договір про утримання батька

Договір оренди транспортних засобів
«Сторони»), уклали цей Договір оренди транспортного засобу (далі іменується «Договір») про таке

1. 1 Поняття та ознаки охорони прав на промислові зразки як об’єкту...
Охорона прав на промислові зразки як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Трудовий договір з неповнолітнім трудовий договір
«Фермерське господарство Степове» в особі директора Петренка Миколи Івановича, що діє на підставі Статуту (далі — Роботодавець),...

Договір комісії та особливості його застосування
Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року (далі – ЦК україни), договір комісії – це договір, за яким одна сторона (комісіонер)...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт