Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

У вивченні всіх розділів шкільного курсу мови найбільшої складності становить синтаксис, у тому числі й будова простого речення. Ця складність пояснюється

У вивченні всіх розділів шкільного курсу мови найбільшої складності становить синтаксис, у тому числі й будова простого речення. Ця складність пояснюється





Сторінка1/2
  1   2
Передмова

У вивченні всіх розділів шкільного курсу мови найбільшої складності становить синтаксис, у тому числі й будова простого речення. Ця складність пояснюється насамперед тим, що речення як основна одиниця синтаксису – явище незвичайно складне, багатогранне. Вправи на синтаксичний аналіз речень загострюють увагу учнів до значення кожного слова, його ролі у вираженні цілісного змісту висловлювання; збагачують їхні виражальні засоби моделями речень різних типів і структур; виховують стилістичну вправність у побудові власних висловлювань. Визначальним під час аналізу речення має бути зміст усього речення як найменшої одиниці спілкування.

Матеріал є допоміжним на уроках української мови у 8-11 класах при вивченні тем «Синтаксис простого речення», «Синтаксис складного речення», й за умови безперервної освіти сприятиме підвищенню професійної компетентності педагогічних працівників, допоможе систематизувати знання про будову речень, їх глибокий зміст, семантику речення.


Зміст

І. Теоретичні засади синтаксичного аналізу речення.................................................5

ІІ. Матеріали для граматичного розбору речень за членами речення....................18

Список використаної літератури................................................................................25

І. Теоретичні засади синтаксичного аналізу речення

Вивчення мови в школі сприяє розвиткові мислення учнів, їх мовного чуття, формуванню вміння спостерігати й аналізувати факти, піднесенню культури усного й писемного мовлення.

Зрозуміло, що у вивченні всіх розділів шкільного курсу мови найбільшої складності становить синтаксис, у тому числі й будова простого речення. Ця складність пояснюється насамперед тим, що речення як основна одиниця синтаксису – явище незвичайно складне, багатогранне. Кожна нова ситуація вимагає щоразу нових мовних утворень, які стають комунікативними, лише будучи оформленими як речення, що призводить до того, що, виконуючи синтаксичний розбір, учні часто поверхово сприймають зміст речення, а потім шляхом здогадки, методом спроб і помилок намагаються знайти потрібну відповідь. Відомо: в синтаксичному аналізі широко використовуються запитання, але щодо надійності запитань у галузі синтаксису є суперечливі погляди. В ідеалі слово кожної частини мови відповідає певному члену речення: іменник традиційно виступає в ролі підмета, додатка, прикметник – означення, дієслово – присудка. У таких випадках синтаксичне запитання до слова ставиться більш-менш однозначно, і воно є надійним критерієм визначення члена речення. Однак при цьому слід мати на увазі не лише типові, а й нетипові форми вираження. Інколи до повнозначного слова як члена речення важко поставити запитання, а деколи їх можна поставити два-три. Це зумовлено складністю смислових відтінків, наявних у тому чи іншому реченні. Тож учні, які під час синтаксичного розбору речення звикли застосовувати формально-граматичний підхід (звертають увагу лише на запитання чи на форму вираження члена речення), не враховуючи семантичних ознак, припускаються помилок. Цих помилок вони легко уникли б, коли б уважно осмислили зміст речення.

Вправи на синтаксичний аналіз речень загострюють увагу учнів до значення кожного слова, його ролі у вираженні цілісного змісту висловлювання; збагачують їхні виражальні засоби моделями речень різних типів і структур; виховують стилістичну вправність у побудові власних висловлювань. Для цього такі вправи мають проводитись систематично й на належному теоретичному рівні. Визначальним під час аналізу речення має бути зміст усього речення як найменшої одиниці спілкування. Сукупний зміст речення хоч і твориться окремими словами, проте кодується його складовими елементами: членами речення, внесеннями та сполучниками. Чільне місце в кодуванні змісту належить членам речення.

З граматичного погляду член речення - це повнозначне слово чи словосполучення, яке становить найкоротшу осмислену відповідь на питання в реченні. З психологічного погляду це найменший нерозкладний образ, який уявляється нам, коли ми сприймаємо чиєсь висловлювання. А уявлення завжди певною мірою суб'єктивне, воно залежить від конкретного життєвого й мовного досвіду людини. Отже, й у виділенні членів речення може виявлятися певна суб'єктивність.

Якщо образи чітко співвідносяться з окремими словами, проблем з виділенням членів речення немає. Наприклад, сприймаючи речення: Із сходу надходить синя гроза (М.Хвильовий), ми як окремі частини цілісної картини за кожним повнозначним словом уявляємо певне явище: грозу, її колір, рух і напрям. Отже, і з граматичного погляду впевнено визначаємо, що гроза - підмет, надходить - присудок, синя - означення, із сходу - обставина місця.

Але у визначенні членів, наприклад у реченні: Понад самим берегом в'ється в траві стежка через усе село (І.Нечуй-Левицький) виникають певні проблеми. Що вважати обставиною місця: слова понад берегом чи понад самим берегом? Яким членом речення є в траві? Чи слід розкладати словосполучення через усе село на окремі члени речення, чи це один член речення? А коли так, то який?

Основним критерієм у виділенні членів речення має бути його сукупний зміст, заради якого воно й твориться. Тому, очевидно, як обставину місця в цьому реченні слід виділяти все словосполучення понад самим берегом. Слово самим хоч і має всі зовнішні ознаки узгодженого означення, але в розглядуваному висловленні виконує роль уточнювальної частки: окремого образу не викликає й на окреме питання не відповідає. Те саме можна сказати й про займенник усе в словосполученні через усе село. І слова в траві, і словосполучення через усе село - це скоріше обставини способу дії, а не місця: на місце вже вказує вислів понад самим берегом.

Аналізуючи речення, треба мати на увазі, що частки, які стосуються окремих слів чи словосполучень, завжди входять до складу тих чи інших членів речення разом з повнозначними словами і нехтувати ними ні в якому разі не можна. Наприклад у реченні Лиш правда є вічна, а то все трава (П.Тичина) підметами виступають не просто повнозначні слова правда та все, а ці слова разом із частками: лиш правда та то все (якщо не врахувати значення цих часток, спотвориться зміст висловлювання).

Будь-який аналіз речення починається з визначення його головних членів як виразників основної думки, як ядра висловлювання.

Підмет здебільшого встановлюється без особливих труднощів: ним найчастіше буває іменник у називному відмінку або інша частина мови в значенні іменника. Проте в деяких випадках дітям це дається важко.

Можливі сплутування називного відмінка, яким позначається підмет, із знахідним, що виражає додаток. Наприклад, у реченні В тихій воді було видно синє глибоке небо (І.Нечуй-Левицький) слово небо легко можна сприйняти як підмет: відповідає на запитання що?, асоціюється з висловом виднілося небо, де це слово справді є підметом. Досить часто таке сплутування трапляється в реченнях, у яких головний член виражено безособовою формою дієслова на -но, -то: Де поле зорано, - меди пшениць пливуть (М.Рильський). Щоб уникнути такої помилки, шукаючи підмет, слід ставити водночас два питання хто? що? (особливо, коли йдеться про назви неістот, у яких форми називного й знахідного вімінків збігаються). У наведених реченнях слова небо і поле відповідають на питання знахідного відмінка: видно кого? що?; зорано кого? що? і, отже, є додатками, а не підметами.

На питання хто? що? може відповідати й звертання. Тому щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його особовим займенником третьої особи в називному відмінку він, вона, воно, вони. Якщо така заміна можлива, справді підмет, якщо ні - не підмет. Так, у реченні Спи, дитятко, сном міцним (М.Рильський) слово дитятко хоч і відповідає на питання хто? щ о ?, проте не є підметом - його тут не можна замінити займенником воно. І вже іншого статусу набуває це слово в реченні Спить дитятко [воно] сном міцним.

Як складені підмети виділяються нерозкладні словосполучення: На тонкуватій шиї шарніром рухається адамове яблуко (М.Стельмах); Сава Андрійович раптом замовк (О.Довженко); сполучення іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку з прийменником з, якщо присудок при ньому вжито в множині: Ще батько з матір'ю не знають, яку вони долю в колисці гойдають (М.Луків); сполучення числівника з іменником: Майже три роки минуло від того далекого світлого дня (О.Гончар); Сиділо нас чоловіка з вісім (А.Тесленко); сполучення іменника , що означає сукупність, з іменником у родовому відмінку: Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен (М.Коцюбинський); сполучення займенника або числівника з іменником чи займенником у родовому відмінку з прийменником з, що має значення вибірковості: Кожний з нас трьох мав свого улюбленого героя в класичній літературі (Ю.Смолич), - оскільки ці словосполучення в реченні сприймаються як неподільні єдності, які в цілості не окремо кожен з їхніх компонентів) указують на діяча і відповідають на питання хто? що?

Проте до складених підметів діти іноді зараховують і сполучення простого підмета з прикладкою або ж сплутують їх. Наприклад, у реченні Сержант Орлюк стояв по коліна у воді (О.Довженко) до складу підмета учні можуть віднести разом з власною назвою Орлюк і загальну назву сержант. Тим часом слова сержант і Орлюк викликають у нашій свідомості два різні уявлення: вони по-різному називають ту саму особу. Найкоротшою осмисленою відповіддю на питання хто стояв у воді? буде лише слово Орлюк: це випливає з контексту "Повісті полум'яних літ" О.Довженка, у якій більше ні про яких інших сержантів не йдеться, щоб їх треба було розрізняти. А ось у реченні Полковники Рябов, Зарубін; Федорченко й інші полковники й підполковники пояснили солдатам наказ командування (О.Довженко) на питання хто пояснив солдатам наказ? відповідають загальні назви полковники, полковники й підполковники, а три власні назви й займенник інші сприймаються вже як означення (я кі полковники й підполковники?), а не як підмети.

Часом учні не помічають підметів, виражених зокрема займенниками що, який, котрий, які в складних реченнях виконують роль сполучних слів: О горе тим рукам, що звикли у неволі носить кайдани ржаві та важкі (Леся Українка); Якось мені довелося бути свідком події, яка глибоко запала мені в душу (Є.Гуцало). Ці слова нарівні з іменниками, на які вони вказують, несуть інформацію про названі раніше предмети: у наведених прикладах займенник що рівнозначний іменнику руки, займенник яка замінює іменник подія.

Певні труднощі у визначенні підмета спостерігаються, якщо в ролі обох головних членів речення або одного з них виступає неозначена форма дієслова.

До підмета, вираженого неозначеною формою дієслова, не можна поставити питання хто? що? Тому тут підмет слід визначати за змістом. Наприклад, у реченні: Жити - добро робити (Нар. творч.) - підметом є слово жити, бо саме це поняття пояснюють наступні слова: від нього можна поставити питання: а що це значить? Такий підмет може виражатися й сполученням інфінітива з іменником чи прикметником в орудному відмінку: Бути людиною -дертись по вертикальній стіні. Сізіфова робота (В.Стус).

Учні, буває, сплутують підмет з присудком, коли один з них виражено неозначеною формою дієслова, а інший - іменником, як у реченні Це таки щастя - любити людей (О.Гончар). Тут розібратися, де який член речення допомагає частка це: вказівні частки це, то, ось, значить бувають лише в групі присудка. У реченні Для мене найсвітліша нагорода - потрібним буть, країно рідная, тобі (В.Сосюра) такої вказівної частки нема, проте її можна підставити перед словосполученням найсвітліша нагорода. Орієнтуємось зокрема й на зміст цих речень: у них дається визначення, не що таке щастя і не що таке нагорода, а що означає любити людей і що означає бути потрібним рідній країні. Тому підметами в них виступають слова любити і потрібним буть, а присудками -це таки щастя (іменник разом із вказівною та підсилювально-видільною частками) та нагорода. Так само за змістом визначаємо підмет і в реченні Світ неблизький мені додому йти (Леся Українка), у якому як початкова основа думки виступає не поняття "неблизький світ", а складне поняття "додому йти" .

Речення, у яких неозначена форма дієслова поєднується з прислівником, залежно від логічного наголосу можуть сприйматися то як односкладні безособові (із головним членом, що має форму складеного дієслівного присудка), то як двоскладні (з підметом, вираженим неозначеною формою дієслова, і присудком, вираженим прислівником). Наприклад, у реченні Приємно відчувати прохолоду ночі (П.Колесник) - підмет не виділяється, у ньому є лише головний член речення у формі присудка приємно відчувати. Але якщо допоміжне слово приємно поставити в кінці речення, тобто логічно наголосити, то таке речення перетвориться на двоскладне з підметом, вираженим неозначеною формою дієслова: Відчувати прохолоду ночі після спекотного дня кожному приємно. Так само двоскладним треба вважати речення Як весело було широкими грудьми повітря краяти (М.Рильський), у якому підмет - краяти, а присудок - весело було.

Порівняно легко встановлюється простий присудок - це дієслово в дійсному, умовному чи наказовому способі: способові форми дієслова мають одне призначення - бути присудками в реченні. Тут можлива лише та помилка, що учні іноді складену форму дієслова (буду писати) неправильно сприймають як складений дієслівний присудок.

Найчастіше трапляються непорозуміння тоді, коли простий присудок виражено фразеологізмом, як у реченнях: Сонце вже перейшло за полудень (Є.Гуцало); Корабель дав задній хід...(М.Трублаїні); Почував себе Іван погано, та знаку не подавав (П.Колесник). Якщо в них виділити як присудки тільки дієслова перейшло, дав, почував, не подавав, речення втратять будь-який зміст. Найкоротшою осмисленою відповіддю на питання від підмета будуть лише словосполучення перейшло за полудень, дав задній хід, почував себе погано, знаку не подавав.

Складені й складні присудки мають чітко визначену структуру й складаються обов'язково щонайменше з двох компонентів: допоміжного слова, яке є носієм різних граматичних значень (таких, як час, особа, число, спосіб) та неозначеної форми дієслова або іменної частини мови (іменника, прикметника, числівника, займенника, а також дієприкметника), які виражають основний зміст твердження чи заперечення. Найважче у визначенні таких присудків - встановлення їхніх меж. І знову ж при цьому треба пам'ятати, що це має бути не тільки найкоротша, а й осмислена відповідь на питання, поставлене від підмета.

Наприклад, у реченні Уважна врочистість події -день почав називатись вечором (Ю.Яновський) про підмет день стверджується не те, що він почав називатись (таке твердження позбавлене змісту), а те, що він набув ознак вечора, тому й як присудок тут слід виділяти ціле словосполучення почав називатись вечором. Так само в реченні Вечір спадав туманний (Ю.Смолич) стверджується не стільки те, що вечір наставав, скільки те, що він був туманний. Отже, і як присудок у даному разі сприймається не одне слово, а сполучення слів спадав туманний. І навпаки, у реченні Тихесенький вечір на землю спадає (В.Самійленко) відповідно до його змісту присудком виступає лише слово спадає, слово тихесенький виконує роль означення. У реченні Орися лежала у світлиці, принишкла і насторожена (Г. Тютюнник) слова принишкла і насторожена - означення, на це вказує кома (і, отже, пауза), але якби коми (і паузи) тут не було, то ці слова сприймалися б як частина складного (подвійного) присудка: лежала принишкла і насторожена.

А який присудок у реченні Він [виселок] складався всього-на-всього з трьох халупок (М.Коцюбинський)? Що стверджується в ньому? Чи тільки те, що складався? Але ж окремо це дієслово нічого не висловлює, не передає ніякої думки. Отже, це ще не присудок. На питання який був виселок? відповідає весь вислів складався всього-на-всього з трьох халупок, бо жодне із вжитих у ньому слів, взяте окремо, не має самодостатнього інформаційного значення. До складеного присудка може входити й фразеологізм як його невіддільна складова частина. Так, у реченні Тільки одійшовши геть од ліщини, Яків став збирати докупи думки (С.Васильченко) найкоротшою осмисленою відповіддю на питання що став робити Яків? є лише став збирати докупи думки. Будь-яке інакше виділення присудка спотворює зміст висловлювання.

Трапляються й помилки протилежного характеру, коли до складу присудка захоплюють слова, які не належать до нього. Наприклад, у другому реченні Піду я до людей старих... І попрошу їх розказати, що чули од дідів своїх (І.Котляревський) присудок лише попрошу, неозначена форма дієслова розказати - додаток (що попрошу ?). На це вказує зміст речення: просити буде автор висловлювання, а розказуватимуть старі люди; названі дії, отже, стосуються різних осіб і не можуть становити один член речення. У реченні Раз Жаба вилізла на берег подивиться та й трошечки на сонечку погріться (Л.Глібов) на різні питання відповідають способова форма дієслова (що зробила? - вилізла) й неозначена форма (з якою метою? - подивиться, погріться), хоч і стосуються того самого діяча. Тому вони сприймаються як різні члени речення.

Проте не завжди можна однозначно визначити присудок. Так у реченні Я страшенно люблю читати, -казав я, - різні книжки (Ю.Яновський) словосполучення люблю читати передає одне поняття "зачитуюсь, з охотою читаю", і це, безперечно, один член речення — присудок. Але, якщо в цьому реченні переставити слова місцями: Я страшенно люблю різні книжки читати, - то дієслово читати скоріше сприймається як додаток (що люблю?), ніж як частина присудка.

Саме так, орієнтуючись на зміст усього висловлювання, слід підходити й до визначення другорядних членів речення.

Труднощі тут найчастіше виникають під час визначення членів речення, виражених іменниками в непрямих відмінках. Адже іменник, навіть будучи означенням чи обставиною, все одно зберігає своє предметне значення. Визначальним критерієм у такому разі повинен бути зміст усього висловлювання.

Наприклад, у реченні Все тоне у безумній черемшині, все пахне молодістю і життям (М.Рильський) до слів у черемшині можна поставити питання і де?, і в чому ?; до слів молодістю і життям - питання чим ? і як ? Проте в цьому висловлюванні, яке випливає з його сукупного змісту, слова в черемшині називають не місце, а певний предмет (саме предметне, а не обставинне значення іменника черемшина виділяє й означення безумна); отже, це додаток. І навпаки, іменники молодістю і життям називають у цьому контексті не предмети, а характер дії пахне; отже, це таки обставини способу дії, а не додатки. Тим часом подібна конструкція у вишняку в реченні (У вишняку на всі голоси заливався соловей (Ю.Збанацький) однозначно сприймається як обставина місця, а не як додаток. А в реченні В майстерні пахло сосновими стружками й столярним клеєм (О.Донченко) слова стружками і клеєм відповідають на питання додатка, а не обставини.

У реченні Вже міст через Дінець давно прогуркотів (В.Сосюра) слова через Дінець з першого погляду можуть сприйнятися як обставина місця або, в крайньому разі, як додаток. Проте питання до цих слів ставиться не від дієслова прогуркотів (питання прогуркотів де? чи прогуркотів через що? суперечать змістові висловленої думки), а від іменника міст - який міст? Отже, це означення.

Часом можливе й подвійне трактування тих самих слів як членів речення. Наприклад, у реченні Вишні під місяцем дрібно тремтять (В.Стус) слова під місяцем сприймаються і як обставина місця (де тремтять?), і як означення (які вишні ?). У реченні Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О.Довженко) слова трав, річок і озер можуть бути і означеннями (у яке царство) і додатками (у царство чого?). Можна сперечатися про те, яке визначення точніше, але в різному сприйманні тих самих слів як членів речення вбачати помилку не слід.

Щоб синтаксичний аналіз речень дав потрібний навчальний ефект, його треба проводити за чітко визначеною схемою. Ось, наприклад, який вигляд має повний синтаксичний аналіз речення досить скдадної будови: Ольвійські греки, які були в персів за провідників, заспокоювали царя царів Дар'явауша, що скіфи не зможуть утікати без кінця, бо далі на схід з півночі на південь тече широченна й глибочезна, місцями порожиста річка Бористен - там і можна буде наздогнати скіфське військо (І.Білик). Насамперед послідовно виділяємо в ньому синтаксичсні (підметово-присудкові) центри, потім - залежні від підмета й присудка другорядні члени речення й на письмі відповідно підкреслюємо їх: 1) греки заспокоювали (підмет простий, присудок простий дієслівний) які греки? - ольвійські (узгоджене означення) заспокоювали кого? - Дар'явауша (прямий додаток); якого Дар'явауша? – царя царів (прикладка); 2) які були за провідників (підмет простий, присудок складений іменний); у кого були за провідників?-в персів (непрямий додаток); 3) скіфи не зможуть утікати (підмет простий, присудок складений дієслівний); як довго не зможуть утікати? - без кінця (обставина часу); 4) тече річка (підмет простий, присудок простий дієслівний); яка річка? - Бористен (прикладка); широченна, глибочезна, порожиста (узгоджені означення); де порожиста ? - місцями (обставина місця); де тече? - далі на схід (обставина місця); як тече? - з півночі на південь (обставина способу дії), можна поставити й питання в якому напрямку тече? - у такому разі це буде обставина місця; 5) можна буде наздогнати (складений дієслівний присудок); де наздогнати?- там (обставина місця); наздогнати кого? що?- військо (прямий додаток); яке, військо? - скіфське (узгоджене означення). У цілому речення - складна конструкція з підрядним і безсполучниковим зв'язком. Синтаксичних центрів п'ять, отже, складається воно з п'яти предикативних частин (простих речень). Усі вони повні, поширені; перші чотири - двоскладні, п'яте -безособове. Перше речення - головне; друге - підрядне означальне, пояснює перше; третє – підрядне додаткове, пояснює перше; четверте - підрядне обставини причини, пояснює третє речення; п'яте приєднане безсполучниковим зв'язком.

На заняттях необхідно виробляти в учнів навички глибоко аналізувати зміст речення. Так звана простота й зрозумілість змісту речення породжують в учнів ілюзію, що швидко й легко досягти успіху, водночас породжують інтерес і значну активність. Проте азарт породжений уявною простотою, швидко минає , а натомість приходить розуміння потреби глибокого аналізу змісту речення. З цього моменту розпочинається робота вчителя-помічника. У бесіді з учнями він виявляє рівень осмислення ними змісту речення. У разі труднощів ставить навідні та уточнювальні запитання, які спрямовують увагу й мислення учнів у потрібному напрямі. Це, так би мовити, прихована підказка, яка допомагає учням просуватися вперед. У багатьох реченнях зустрічаються слова чи синтаксичні конструкції, визначаючи синтаксичну роль яких, учні часто помиляються. І основна причина цих помилок – поверхове осмислення семантики речення, наприклад:

1. Двері відчинилися, і на порозі, блідий, у халаті, сердитий, з'явився батько. Відповідно до семантики речення, компонент у халаті виступатиме означенням, а не додатком. На це вказує і його оточення блідий, сердитий - типові означення. 2. Ліс, або, як кажуть серби, шума, - це не просто сосни (Д.Павличко). У цьому реченні слово просто є часткою, а не прислівником, входить до складу присудка це не просто сосни та дуби. 3. Сашко висловив припущення, що Земля скоро матиме нове джерело енергії. Підрядна частина є з'ясувальною, а не означальною, хоча за формальними ознаками питання ставимо від іменника; підрядне може відповідати на питання яке?- тоді його потрібно класифікувати як означальне. 4. Полонені мали надію, що перемога не за горами. Підрядне - з'ясувальне. 5. Справжні друзі ніколи глека не поб'ють. Фразеологізм глека не поб'ють є присудком. 6. Як дітей в дорогу споряджала, тамувала смуток свій і жаль, на щоках сльозинкою дрижала материнська добрість і печаль (Д. Луценко). Сльозинкою - обставина. 7. Щойно за Дніпром виткнулось сонце, в Січі раз, і вдруге, і втретє стрельнула гармата (П.Панч). Речення складнопідрядне, щойно - сполучник. 8. Хата праворуч була покрита шифером. Праворуч - означення. 9. А за вікном земля од гуку тряслась і корчилась в війні (А.Малишко). В війні - обставина. 10. Спогад про літо зігрівав її серце. Про літо - поєднує в собі синтаксичні значення додатка й означення.

Особливо часто учні помиляються, аналізуючи складнопідрядні речення, в яких у другому й подальших однорідних підрядних випущено сполучники. їм важко класифікувати такі, скажімо, речення:

1. Пройшло немало років, як погас вогонь війни і вичахли гармати (ДЛуценко). 2. Я не вірю, що дні ці останні і остання на світі весна (ДЛуценко). 3. Ми у грозах радісно зростали, щоб у дні ці сонячні прийти, де встають антени над містами і гримлять мостами поїзди (В.Сосюра). 4. Чи знаєте ви, як після нагрітого сонцем дня встає над полинами сивий дим і млосний чад пливе над степом? (Г.Тютюнник).

Зовнішній вигляд речень провокує на неправильний висновок. Учні помилково встановлюють, що наведені речення - складні з різними видами зв'язку і лише друга частина кожного речення є підрядною, а остання частина (перед якою стоїть сурядний сполучник) є сурядною.

Традиційно важкими учням для опрацювання є складнопідрядні речення з підрядними допустовими. Наприклад:

1. Хай голова моя сивіє, але я серцем молодий (В.Сосюра). 2. Хоч надворі зима, але віє весною. 3. Як не кажіть, а працювати приємно. 4. Хоч гай іще дихає молодо, але перший листок уже впав додолу.

У всіх поданих реченнях між частинами наявний протиставний сурядний сполучник, який і стає причиною того, що через неуважність учні неправильно класифікують такого типу речення як складносурядні. І лише глибоке усвідомлення семантики речення дає можливість віднести ці речення до складнопідрядних із підрядними допустовими.

Пильної уваги потребують речення, в яких є особове дієслово та інфінітив. Назване сполучення слів здебільшого функціонує як складений дієслівний присудок. Але так буває не завжди. У багатьох реченнях інфінітив не входить до складу присудка. На підтвердження цього пропонуємо учням проаналізувати такі речення:

1. Тато попросив сина трохи зачекати. 2. Сестра заборонила братові виходити на вулицю. 3. Режисер запропонував артистам зіграти в новій виставі. 4. Сергій першим прибіг почути новину. 5. Ніхто не кинувся тікати від цього дощу. 6. Птахи прилетіли зимувати до нас.

Глибоко не вникнувши у зміст речень, учні, діючи за шаблоном, визначають інфінітиви зачекати, виходити, зіграти, почути, зимувати, як частини складеного присудка, хоча в перших трьох названих реченнях вони функціонують у ролі додатків, а в решті - обставин. Отже, саме некритичне застосування попереднього досвіду спричинилося до помилок у висновках.

Цікаві також вправи, у яких потрібно дослідити можливі варіанти синтаксичного аналізу речення, характер синтаксичних відношень та зміни семантичних відтінків у зв'язку із вилученням тих чи інших слів, змінити розділові знаки, інтонацію тощо. Наприклад:

1. На небі сіяло сонце. (Вилучити слово сіяло.) 2. Розумна і допитлива, Оленка легко засвоювала матеріал з української мови. (Забрати кому після слова допитлива.) 3. Наша мета - жити щасливо. (На початку речення поставити частку то.) 4. Я знаю, що ви скажете. (Логічно наголосити спочатку слово знаю, а потім що.) 5. Для того, щоб багато знати, треба багато читати. (Залежно від інтонації по-іншому розставити розділові знаки. Чи зміниться при цьому склад головного і підрядного речень? А вид підрядного?) 6. Не співали, а голосили, так що було чути навіть на далеких кварталах Полтави (О.Гончар). (Поставити кому після слова так.) 7. Трави, омиті дощами. (забрати кому після слова трави.)

Синтаксичний аналіз речень можна застосовувати як у повному, так і в неповному обсязі. Це залежить від мети, з якою проводиться аналіз, і від того, які синтаксичні теми учні вже освоїли. У 10-11-х класах доцільно якомога частіше практикувати повний синтаксичний аналіз речень.
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок №108 Тема. Синтаксис І пунктуація. Просте речення
«Синтаксис І пунктуація. Просте речення», удосконалити вміння й навички п'ятикласників щодо практичного використання знань із синтаксису...

Методи навчання української мови у системі компетентнісної освіти
Українська мова має статус державної мови, вона є обов’язковим предметом вивчення у всіх навчальних закладах України, у тому числі...

І мета висловлювання у текстах різних типів. Заголовок тексту
«Мова І мовлення», «Текст», а також відповідно до нової мети шкільного мовного курсу – формування комунікативного мовлення – вивчають...

Односкладні речення. Узагальнення та систематизація вивченого
Любі діти! Ось уже більше трьох місяців ви мандруєте по великому материку Синтаксис. Протягом декількох останніх уроків здобували...

Використання інноваційних технологій на уроках англійської мови
Кт на уроці й у позаурочній діяльності допомагають, привнести інтерес у вивчення різних предметів, у тому числі І іноземної мови

Урок №1 тема : Безсполучникові складні речення. Смислові відношення...
Вчитися розпізнавати типи безсполучникових складних речень залежно від смислових відношень між частинами, інтонаційно правильно читати...

Загальні вимоги до послідовності та оформлення дипломної роботи
Зміст містить найменування та номери початкових сторінок окремих елементів роботи: вступу, всіх розділів, пунктів І підпунктів (якщо...

Роботи
Структура та обсяг дипломної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить...

Завдання для самостійної роботи (Синтаксис. Просте речення.)
Вправа Зробіть синтаксичний розбір речень за структурою І за метою висловлювання

Просте неускладнене речення, розділові знаки в ньому
Вступ Розвиток української мови. Повторення вивченого у 8 класі. Просте речення. Двоскладне й односкладне просте речення

Фізичні особи – підприємці звітують до 11 лютого 2013 року включно
Концентрація всіх функцій, пов’язаних з адмініструванням податкових та митних платежів, у рамках єдиної структури – це шлях, який...

Урок-проект рідної мови в 9 класі тема: Складне речення. Типи речень з різними видами зв`язку
Мета: систематизувати й узагальнити знання учнів з теми «Складне речення». Розвивати орфографічну, пунктуаційну грамотність, пізнавальну...

«Порядок ведення трудових книжок працівників»
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм...

Конспект лекцій з дисципліни «Сучасна українська мова» для студентів...
Синтаксис. Словосполучення. Просте речення : конспект лекцій / укладач О. П. Садовнікова. – Суми : Сумський державний університет,...

Порядок залучення, розрахунку розміру І використання коштів пайової...
Києва (надалі – «Пайова участь») та оформлення договорів Пайової участі у зв’язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва...

Тактика обшуку
Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності до аналізу матеріалу всіх розділів криміналістики, зокрема положень криміналістичної...

До навчального закладу
Речення: Стверджувальні, заперечні, спонукальні речення. Питальні речення без питального слова І з питальними словами

Конкурс тематичних газет
Цінність розробки у можливості використання різноманітних форм роботи при вивченні іноземної мови на різних вікових етапах та підвищенні...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт