Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Тема Музична культура Урок Музична культура

Тема Музична культура Урок Музична культура





РОЗДІЛ І. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІ СТ.

Тема 2. Музична культура

Урок 4. Музична культура


  1. Первісні музичні інструменти

Музичні інструменти – це інструменти, призначені для видобування музичних звуків, ритмічно організованих шумів у процесі сольного чи групового виконання музичних творів. Сьогодні існує багато їх різновидів, які можна розділити на наступні групи: струнні, щипкові, ударно-клавішні, духові, язичкові пневматичні, пневматичні, ударні, електричні. Їх далекі предки – примітивні музичні інструменти, виникли в доісторичні добу і були призначені переважно для створення шумового звучання. Про це свідчать результати численних археологічних розкопок, де були знайдені інструменти типу ідіофонів (самозвучні інструменти), мембрафонів, духових інструментів. Серед них переважають стукалки, черепки, барабани без мембран, брязкальця. Широке поширення мали літофони (далекі «родичі» сучасних гонгів, дзвонів) - кам’яні пластини, що підвішувались мотузками до дерев’яних перекладин, звук з них видобувався в результаті удару стукалок. До первісних музичних інструментів належали також скребки, що звучали в результаті тертя палички по зазубреному граю дерев’яної чи кістяної пластини, їх тріскучий звук міг мати ритмічні організацію.

У добу пізнього неоліту з’явились мембрафони – ударні музичні інструменти, в яких джерелом звука є перетинка (мембрана) зі шкіри. Ці інструменти забезпечували сигнальну та музично-ритмічну функцію. Мембрафони напинались на дерев’яну колоду, кам’яні чи керамічні ступи. Нащадками мембрафонів стали барабани, литаври.

Серед доісторичних інструментів виділялась група духових (кістяних, дерев’яних): свистки, роги. З часом їх виготовляли з металевих сплавів. Ймовірно ці інструменти стали пращурами амбушурних інструментів, звук яких формується при допомозі губ та язика виконавця (група мідних духових інструментів).

Первісні музичні інструменти стали важливим чинником розвитку первісних музично-танцювальних форм – основи первісних обрядів та ритуалів.


  1. Музична культура східних слов’ян, античних міст Північного Причорномор’я

Музична культура дохристиянської доби – мало вивчене явище, оскільки її дослідження можливе лише на основі археологічних джерел та зразків обрядового музичного фольклору, що збереглись до наших днів.

Найдавніші стоянки первісної людини на території України налічують близько 40 тисяч і більше років. Вони трапляються на Житомирщині, Закарпатті, Харківщині, у Донбасі, Криму. Зокрема розкопки у Дубенському та Рівненському районах датують палеолітичні поселення 10 тис. до н.е. Усього на нашій території знайдено близько 100 поселень та могильників. На Україні особливо плідними стали археологічні дослідження в Чернігівській області. Тут в с. Мізин серед ужиткових та художніх предметів були знайдені первісні ударні, шумові музичні інструменти з кісток мамонта: лопатка, стегно, щелепа, шумовий браслет (на зразок кастаньєт). Ця знахідка підтверджує версію про існування танцювального мистецтва та співу в пізньому палеоліті. Серед музичних інструментів, знайдених на території України, можна назвати флейти з рогу північного оленя, кісток птахів. З часом музичні інструменти вдосконалюються: створюються металеві, мідні дзвіночки, брязкальця, бронзові бляхи. На коштовностях, посуді зустрічаються зображення музикантів. Так у скіфських похованнях знайдено золоту діадему із зображенням скіфа – арфіста, перстень із флейтистом. На березі річки Рось в с. Мартинівка (Черкаська область) був знайдений скарб, датований VI ст. Серед численних коштовних предметів - чотири срібні бляшки з фігурками танцюристів. Їх пози нагадують один з елементів українського гопака.

До найдавніших письмових згадок про музику східних слов’ян належить запис грецького історика Феофілакта Симокатта про те, що греки захопили в полон трьох слов’ян, які в якості послів йшли в Хазарію. Замість зброї вони тримали музичні інструменти, що нагадували грецькі кіфари. Цей факт засвідчує привілейований статус давньослов’янських музикантів: виконувати дипломатичну місію могли лише люди, яким князь чи вождь безмежно довіряв.

Найстаріші форми музичного мистецтва виникли на ґрунті ритмічних рухів, ритмічних ударів, колективних зойків, що супроводжували колективні відправи (пантоміми, хороводи, ігри, ворожіння, культово-релігійні дійства). Музика у поєднанні зі словом, дією виражала певні почуття. Поступово склалась певна фольклорна система, що відображала трудове, буденне та святкове життя людей. Так виникали обряди, що супроводжувались піснями, танцями, хороводами, грою на музичних інструментах, словесними елементами. На думку слов’ян це давало владу над силами природи, змушуючи їх служити людині. Такі пісні отримали назву обрядові. Наприклад, обряд поминання померлих, пов’язаний з культом предків, супроводжувався плачами та голосіннями; обряд поклоніння весні супроводжували хороводи та спів довкола прикрашеної берізки (або дівчини, прибраної березовими гілками).

У VI ст. до н.е. у Північному Причорномор’ї греки заснували свої міста (Ольвію, Херсонес та ін.), що стали потужними вогнищами античної культури. Зокрема музичне мистецтво було представлене військовою, ритуальною музикою, сольним музично-інструментальним музикуванням та ін. Археологічні знахідки, малюнки та скульптурні зображення дають уявлення про нечисленний інструментарій грецької музики. Кожний музичний інструмент строго відповідав своїй галузі й умовам використання і не міг підмінятись іншим. Так духові інструменти використовувались у військових, спортивних, культових дійствах. Широко використовувались флейта, сирінга, авлос. Струнні інструменти застосовувались, як сольні так і акомпануючі. Серед них найбільшою популярністю користувались ліра, кіфара. Серед ударних, що супроводжували танці, найбільш поширеними були сістри (брязкальця), кроталії (металеві тарілочки, що вдягались на пальці танцюристок, виконували роль звуко-ритмічного супроводу танцювальних рухів). Акустичні якості цих інструментів доводять, що давньогрецька музика була переважно тихою, камерною. Нотні тексти являли собою рядок грецьких чи фінікійських букв, що розміщувались над грецьким текстом.


  1. Музична культура Київської Русі: народна, придворно-світська, церковна

Київська Русь – це перша держава східних слов’ян, центр східнослов’янського мистецтва: літератури (духовна – житія, літописи, світська – «хождєнія», «поучения»); архітектури (кам’яні хрестово-купольні храми), живопису (монументальний іконопис – фрески, мозаїки, станкова ікона), музики (народна та професійна; світська та релігійна). Важливими чинниками розвитку музичної культури стали феодальний тип держави а також прийняття християнства за Візантійським зразком.

З введенням християнства на Київській Русі розпочався наступ на язичницькі обряди, звичаї, що відображали слов’янський політеїзм. Проте органічний зв’язок фольклору з життям людей (календарний та життєвий цикли) забезпечив їм живучість та стійкість. Обрядовий фольклор не зник, а почав співіснувати з християнською обрядовістю: стародавній звичай зустрічі весни поєднався з Великоднем; русалії - з Трійцею, Купальські свята – з днем Іоанна Хрестителя, коляди – з Різдвом. Таке співіснування позначилось на поетичній і музичній образності, що увібрали в себе елементи християнської музично-поетичної творчості.

Джерелом українського музичного театру стало лицедійство або сміховий світ синкретичних мандрівних акторів – скоморохів. Скоморох поєднував в собі риси комічного та драматичного актора (лицедія), музиканта, співака, сказителя, танцюриста, акробата, ілюзіоніста. Саме тому скоморохів називали по-різному: «глумотворець», «ігрець», «гудець», «свирець», «плясець». Скоморохи – незмінні учасники язичницьких ігор та гулянь, весіль, поховальних обрядів, інших родинних урочистостей. Скоморохи були виконавцями епічного епосу, авторами численних музичних творів того часу: скоморошин, інструментальних награвань, музичного супроводу до комічних дійств. Одним з елементів скоморошого «глуму» було перевдягання – «масколудство» (вдягання масок). Скоморохи були носіями і виразниками народної точки зору на численні суспільні явища, зокрема виступали із сатирою на представників влади. Це і стало причиною їх переслідувань з боку церковних та світських феодалів. Навіть літописи ХІ ст. підкреслюють, що скоморохи відволікають людину від бога, а їх мистецтво називають «бісівськими іграми». Про популярність скоморохів свідчать назви українських сіл пізніших часів: Скоморохів, Скоморошці, Скоморох, Скомороше на Лука (Київщина, Житомирщина).

Музичний побут княжого двору часів Київської Русі відзначався багатством та різноманітністю, особливо з часу введення християнства. Численні музичні традиції були запозичені з Візантії. При дворах князів існував цілий штат музикантів-умільців, як місцевих, так і іноземців. Отримав поширення звичай супроводжувати трапезу банкетною, переважно прославною музикою, яку виконували співці-бояни. На княжих святах бажаними гостями були скоморохи – виконавці розважальних музичних творів. Ось яку картину побачив монах-проповідник, що прийшов до князя Святослава Ярославовича: «Одни гласили гусельне гласы, другие мусикийские, а иные – органне – и так все играли и веселились, как прийнято перед князем». Зображення великої групи музикантів, танцюристів, акробатів є на фресках Софійського собору в Києві (ХІ ст.). На одній з них – музикант-соліст, що грає на гудку – скрипкоподібному інструменті, на іншій – виконавці на духових та щипкових інструментах. Учені довели також, що на фресці «скоморохи» зображений орган, музикант за його клавіатурою та два надувальники органних міхів. Цей інструмент прийшов на Русь з Візантії і набув поширення як світський інструмент. Музика супроводжувала не лише князівські гуляння, але і урочисті державні церемонії.

Невід’ємною частиною князівського музичного побуту була ратна (військова) музика. Вона супроводжувала військові навчання, бойові дії, походи. З розвитком ратної музики поширюються дерев’яні та мідні труби, сурни. У війську Юрія Володимировича (ХІІІ ст.) було близько 60 інструментів.

Із введенням християнства в Київській Русі виникає та розвивається церковний спів, який є важливою частиною християнського культу. Відомо, що князь Володимир привіз із Корсуня перших митрополита, єпископа, священика, співаків болгарського та грецького походження. Після побудови собору Святої Софії за викликом Ярослава Мудрого до Києва приїхали три співаки-греки, що навчали співові місцевих жителів. Це доводить, що джерелом давньоруського церковного співу була Візантія. Водночас Кирило, творець слов’янської азбуки, під час відвідування у ІХ ст. Корсуня знайшов писані руськими буквами Євангеліє та псалтир, що доводить існування на Русі досконалого письма ще до введення християнства. Місцеві християнські музичні традиції, що сформувались ще в дохристиянські часи, стали також важливим джерелом формування давньоруського церковного співу. Вони мають ряд спільностей з візантійським культовим співом, зокрема це - систематизація музичного матеріалу відповідно до річного календаря (осьмогласся), наявність однакових із світською музикою рис, діатонічний ладо-інтонаційний стрій візантійської музики.

Поширювачами церковного співу на Русі були болгари і греки, тому існували грецький (візантійський) та болгарський (у перекладі на слов’янську мову) його варіанти. Одним із осередків формування давньоруського церковного співу стала Києво-Печерська Лавра.

Історію вітчизняної церковної музики можна поділити на два періоди: монодичний – ІХ-ХVІІ ст. та багатоголосний – ХVІІ-ХХ ст.

Основні риси монодичного церковного співу, зокрема києворуського періоду:

- хорова акапельна чоловіча монодія (одноголосся як символ монотеїзму);

- безлінійний запис спеціальними знаками - знаменами, крюками, що приблизно фіксували спосіб виконання, від чого система давньоруських церковних піснеспівів стала називатись знаменним розспівом;

- кондакарна та стихирарна форми церковного співу (кондак – вид святкового урочистого піснеспіву, в якому строфи виконував соліст, а рефрен співав хор; стихира – релігійний гімн, що складається з багатьох віршів строфічної побудови);

- базування композиції обіходної церковної музики на системі осьмогласся: вісім діатонічних ладів (гласів, груп типових поспівок), які використовувались у церковній службі відповідно місяця і дня тижня. Вісім гласів знаменного розспіву – «це вісім образів молитви, вісім молитовних станів, вісім способів інтонування» (за В. Мартиновим) (вісім – символ вічності);

- поділ звукоряду на чотири частини – согласія: просте, мрачне, світле, трисвітле (найвище);

- уникання яскравих інтонацій, розмірена, плавна ритміка, уповільнена в кінці фраз, відмова від життєвої асоціативності, життєподібності, нічого зовнішнього, вражаючого, адже молитва – це внутрішня зосередженість християнина, а церковний спів – посередник між людиною і Божественним світом.
Таблиця 1. Давньоруські музиканти, музичні інструменти


Музиканти

Музичні інструменти

Церковні співаки (болгарські, грецькі, пізніше – вітчизняні) та дзвонарі.

Єдиний музичний інструмент, що супроводжував церковну службу – дзвін, що виконує різні мелодичні та ритмічні послідовності – благовіст, куранти та ін.

Професійні світські музиканти скоморохи, бояни, а також учасники княжих розваг: князі, дружинники, бояри.

Скомороші труби, ріжки, жалійки (з дерева), сопелі, свирілі (свисткові флейти, парні флейти), цівниці або кугикли (флейти Пана), гудок; волинка або козиця; бубни; гуслі – інструмент боянів та скоморохів (овальні, трапецієвидні з різною кількістю струн).

Ратні музиканти.

Військові труби, сурни (дерев’яний духовий інструмент), барабани, литаври.


Таблиця 2. Музична культура України від найдавніших часів до кінця ХVІ ст.


Музична культура давніх слов’ян (від найдавніших часів до ІХ ст.).

Синкретичний, утилітарний, аморфний (неподільний на види) характер мистецтва.

Музика – невід’ємна частина життя, праці, обряду.

Основний вид музичного мистецтва – обрядова музика, що підпорядкована язичницькому дійству і разом зі словом, дією, рухом, костюмом відображає зміст язичницьких вірувань.

Музична культура раннього середньовіччя (ІХ-ХІІІ ст.).

Релігійна субкультура – церковна музика (хоровий акапельний одноголосний спів), що не має самостійного значення, цілком підпорядкована слову, позбавлена ритмічної організації, вираженого мелодичного статусу.

Світська субкультура – музика княжого побуту (бенкетна, розважальна, прославна, ратна); творчість боянів (билини).

Народна субкультура – обрядова пісенність.



Література

  1. Іваницький А. І. Українська народна музична творчість. – К.: Музична Україна, 1990.

  2. Історія української дожовтневої музики / Ред. О. Я. Шреєр-Ткаченко. – К.: Муз. Україна, 1969.

  3. Історія української культури / Ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994.

  4. Історія української музики в 6-ти томах. – К.: Наукова думка, 1989-2004, Т.І.

  5. Корній Л.Б. Історія української музики в 3 т. – К.: 1998. – Т.І.

  6. Левашева О., Келдыш Ю., Кандинский А. История русской музики, Т.І. – М.: Музыка, 1973.

  7. Ольховський А. Нарис історії української музики. – К.: Муз. Україна, 2003.

  8. Шреєр-Ткаченко О.Я. Історія української музики. Ч.1. – К.: Муз. Україна, 1980.

  9. Щолокова О.П., Шип С.В., Шевнюк О.Л., Семашко О.М. Світова художня культура: від первісного суспільства до початку середньовіччя. – К.: Вища школа, 2004.

Домашнє завдання

Прочитати лекцію. Читати стор.27-35, виконати завдання 7. Складіть кросворд з назв стародавніх інструментів..

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Тема: Музична культура рідного краю
Ознайомити з особливостями музичної культури рідного краю, поняттями «музична культура рідного краю», «музичний образ»; ознайомити...

Урок 9 клас «Художня культура» Тема Театр як синтез мистецтв. Театральні професії. Хореографія
Зарниця Ю. М. Авторський розвивальний урок. 9 клас «Художня культура». Тема Театр як синтез мистецтв. Театральні професії. Хореографія....

Музична культура Київської держави: народна, придворно-світська,...
Ародного мисте­цтва в розвитку національної культури, види та жан­ри українського мистецтва; розвивати вміння по­рівнювати українську...

Програма конференції передбачає пленарні засідання, роботу секцій,...
С. Костюка апн україни, Інститут вищої освіти апн україни, Національна музична академія ім. П. І. Чайковського, Видавничий Дім Дмитра...

Зубков М. Г. Мова ділових паперів. Харків: Торсінг, 20101. 384 с....
Тема: Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

Тема та зміст уроку
Трипільської та скіфської культури. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я. Художня культура Київської Русі: архітектурні...

Урок вивчення нового матеріалу. Форма проведення: віртуальна екскурсія....
«Індійська художня культура», візуальний ряд (світлини, репродукції, ілюстрації), твори музичного мистецтва, фрагмент фільму, презентація...

Урок №26 Тема : Паркова культура. Версаль зразок Європейського парку....
Тема: Паркова культура. Версаль – зразок Європейського парку. Природні парки Великої Британії. Духовне начало японського ландшафтного...

Честь, меч І ліра
З практики роботи по вивченню матеріалу культурологічного змісту на уроках історії із застосуванням міжпредметних зв’язків на інтегрованому...

Міністерство освіти та науки молоді та спорту України
Невід’ємною стороною культури особи є правова культура. Правова культура особи – це сукупність правових знань І здатність їх повної...

Культура мови в українському суспільстві
Запрошуємо вас взяти участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культура мови в українському суспільстві», яка відбудеться...

Розробка змісту навчальної програми «Художня культура» (9 11 кл.)...
Розробка змісту навчальної програми «Художня культура» (9 – 11 кл.) здійснювалася відповідно до Державного стандарту базової та основної...

Конкурс-гра «У дивосвіті казок»
Літературно-музична композиція, присвячена Дню української писемності та мови (1 – 4 класи)

До рішення 23 сесії
Про затвердження Статуту комунального закладу «Новокаховська дитяча музична школа» у новій редакції

Урок №59 Тема. Основні правила переносу. Культура мовлення. Засвоєння...
Виховна: виховувати культуру усного І писемного мовлення; культуру поведінки, командний дух

Тема: Тематичне оцінювання за темою Художня культура України від...
Тема: Тематичне оцінювання за темою Художня культура України від найдавніших часів до ХIV століття

Дз «державна бібліотека україни для юнацтва» культура віртуального спілкування
Культура віртуального спілкування : метод бібліогр матеріали / [уклад. Є. Кулик, О. Бартош; ред. В. Кучерява, С. Чачко; консультант...

Рішенням сесії
Подвірненська музична школа є початковим спеціалізованим мистецьким навчальним закладом системи міністерства культури І мистецтв...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт