Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Дослідження є вивчення життя, побуту та звичаїв гуцулів у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Дослідження є вивчення життя, побуту та звичаїв гуцулів у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»





Сторінка1/3
  1   2   3

Голубівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Новомосковської районної ради

Дніпропетровської області

51230 вул. Леніна, буд. 17, с. Голубівка

Новомосковський район,

Дніпропетровська область

тел. (05693)53193

E-mail: sndgolubovka@ukr.net

Дослідницька робота

Картини життя, праці, побуту, звичаїв та обрядів гуцулів у повісті

М. Коцюбинського

"Тіні забутих предків"

Виконавець:

учениця 10 класу Тацій Аліна Вікторівна

Керівник роботи:

учитель української мови та літератури Дубчак Наталія Володимирівна

2012-2013 н.р.

ЗМІСТ

1. Вступ..............................................................................................................….3с.

2. Картини життя, праці, побуту гуцулів………………………………………. 5с.

3. Звичаї та обряди гуцулів..................................................................9с.

4.Особливості вживання діалектизмів у повісті М.Коцюбинського

«Тіні забутих предків» .....................................................................10 с.

5. Висновки……………………………………………………………………………………….14с.

6. Додатки………………………………………………………………………………………..15с.

6. Список використаних джерел……………………………………………………..с.28

    1. Вступ

    2. Михайло Коцюбинський – великий письменник-гуманіст, виразник дум і прагнень народних – посідає одне з чільних місць в історії української літератури. Осмислення людини, історичної долі людства – в центрі його творчості.

    3. Коцюбинський — художник-психолог. Його не задовольняє малювання хай найчарівнішого, хай найоригінальнішого за етнографією казкового краю. Йому треба було зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим ця душа живе і на що сподівається. Саме психіка людини, особливості її духовного світу цікавлять письменника насамперед. Звідки у людини з’являються фантастичні уявлення, що своїм корінням сягають до вірувань далеких предків? Як вони зберігаються протягом усього життя? На ці питання намагається дати відповідь Коцюбинський на сторінках твору.

    4. Предметом дослідження є вивчення життя, побуту та звичаїв гуцулів у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

    5. Об’єкт дослідження –діалектизми як елемент образності мови повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

    6. Мені потрібно дослідити, як у повісті М.Коцюбинського показано картини життя, праці, побуту , звичаїв та обрядів народу Гуцульщини; реалізуються діалектичні багатства української мови, яку функцію виконують.

    7. Мене зацікавила ця тематика дослідження тому, що мої ровесники далеко не все знають про гуцулів, їх вірування, спосіб життя; мова наших сучасників не є образною, мало хто навіть знає те чи інше значення діалектизму, не говорячи про вживання цих мовних одиниць. Матеріали дослідження можуть бути використані як мовний матеріал на уроках української мови та літератури у школі, під час вивчення відповідних тем з дисциплін: «Вивчення творчості М.Коцюбинського», «Лексика сучасної української мови».

    8. Таким чином, мета роботи полягає у тому, щоб дослідити життя, працю, побут, звичаї та обряди народу Гуцульщини, особливості вживання діалектизмів у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Для реалізації мети ставлю перед собою такі завдання:

  1. Дослідити картини життя , праці, побуту гуцулів.

  2. Показати, які звичаї та обряди гуцулів письменник змалював у повісті.

  3. Розглянути особливості вживання діалектизмів у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

  4. Зробити висновки щодо результатів дослідження

  5. В додатках подати словничок діалектизмів, використаних у творах письменника.

Джерельною базою дослідження, як уже було зазначено, обрана повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

c:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\huzulen_beim_musizieren.webp

Народним музичним інструментом на Гуцульщині є трембіта

c:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\shadows_of_forgotten_ancestors.webp

Обряд весілля на Гуцульщині

(з кінофільму «Тіні забутих предків» 1964р.)

c:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\гражда.jpg

Ґражда ( тип житлового будинку на Гуцульщині)

c:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\imag5кккes.jpegc:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\06071901e.webpc:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\images.jpeg

Національне вбрання гуцулів

c:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\img_2517_1_0.webp

c:\documents and settings\user\мои документы\загрузки\09090706sch.webp

Народні гуляння на Гуцульщині

Письменник назвав свій твір "Тіні забутих предків". Назва не випадкова. Серед гуцулів, відрізаних горами від широкого світу, збереглися ті давні звичаї і вірування, давнє світосприймання і світовідчуття, коли природа й життя людини зливались в одне нероздільне ціле. Було кілька варіантів заголовка: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін" перед віку", "Подих віків", "Дар предків забутих", "Голос забутих предків".

М.Коцюбинського приваблювали душевна та фізична сила, здоров'я простого народу, в даному разі гуцулів. Серед його нотаток двічі зустрічається запис: "Гуцул – здоровий, як гірське повітря, легкий, як потік у свому бігу".

У повісті яскраво змальовані особливості побуту, господарства, сімейного та громадського життя гуцулів. Через долю закоханих Івана та Марічки Коцюбинський показав існування серед гуцулів давнього звичаю "призми" – довголітнього ворогування двох гуцульських родів, кровну помсту тощо. Вся повість просякнута легендами, міфами, повір'ями, віруваннями, архаїчними звичаями та обрядами. Інколи навіть важко відрізнити, де закінчується дійсність і починається домисел – так органічно сплетені вони в повісті. Матеріал твору дає можливість скласти також уяву про духовну культуру українських горян.

Написавши "Тіні забутих предків", М.Коцюбинський не припиняє вивчення Гуцульщини. Навпаки, інтерес до неї в письменника ще більш поглиблюється, особливо під впливом знайомства з особливостями сімейного та громадського побуту українських горян. Про це свідчать численні записи, що були зроблені Коцюбинським у його записних книжках, а також спогади Гнатюка. "Найбільше, - згадував Гнатюк, - зацікавили його були отці прояви гуцульського життя:

1. Родова мість, яка заховалася між гуцулами ще в такій майже силі, як італійська вендета на Сицілії.

2. Інституція годованців, яка дає старим якийсь час жити безжурно "набувати сили" на сім світі. Він добачував у ній глибокий філософічний підклад і хотів ним закрасити задуману повість.

3. Вільна любов, яка проявляється у тім, що майже всі – з малими виїмками – гуцули не доховують подружньої вірності і поза легальним подружжям знаходять собі любасів та любасок, з якими проводять далеко кращі хвилі, як із вінчаним подругом чи подругою".

Окремо зацікавився Коцюбинський поширеним серед гуцулів звичаєм брати в сім'ю так званого годованця, тобто приймака. Письменник помітив, що становище годованця відрізнялося від становища приймака центральних губерній України. По-перше, годованця брали в сім'ю не обов'язково до дочки, а просто як робочу силу. Він міг одружитися з дівчиною з іншої сім'ї. Але в такому разі його дружина, приведена в чужий хазяйський дім, теж називалася годованкою і повинна була працювати на господаря дому. По-друге, звичаєм брати годованця могли користуватися тільки заможні селяни, ті, як зауважував Коцюбинський, "які хотять безжурного життя".

Дослідник відзначав далі, що прихід годованця в сім'ю не був простим. Це оформлялося юридично: складалася спеціальна угода у нотаріуса, де обговорювалися права годованця, якого хазяїн мав право перепродувати. Отже, взаємовідносини між годованцем і хазяїном та членами його сім'ї були нерівноправними. Годованець повністю залежав від хазяїна, тобто фактично перебував на становищі батрака.

"Годованці, - писав Коцюбинський, - звичайно живуть в хаті господи (діда з бабою) і мусять їх слухатись в роботі, просити дозволу піти кудись. Коли разом гуляють на весіллі, дід забавляється, а годованець мусить йти доглядати маржинку".

Тяжка праця, погане ставлення з боку хазяїв часто приводило до суперечок, сварок і навіть бійок між годованцями та їх господарями. Такі сутички іноді закінчувалися смертельними випадками. "Коли годованець, зауважує Коцюбинський, - купить своїй жінці (годованці) щось кращого з'їсти, виходить сварка. Газди уважають, що годованці не мають права тепер набуватися, що це тільки їхнє право – і звідси сварка".

Серед багатьох обрядів та звичаїв, спостережуваних Коцюбинським, його увагу привертали похоронні обряди, оскільки вони зберегли тут найдавнішу форму – поховання на санях, різноманітні гри та забавя при мерці. Письменник бував присутнім на таких обрядах, особисто брав участь в ігрищах. Ось як описує він цей гуцульський обряд: "В селі потрапив на оригінальний обряд. Вночі десь померла бабуся – і ось з далеких хат (тут хата від хати на кілька верст) зійшлися люди. На лаві під стіною лежить покійниця, горять перед нею свічки, а в хаті поставлені лави, як у театрі, і на них сидить маса людей. Тут же, біля покійниці в сінях, зібралась повеселитись молодь. І яких тільки тут ігр не було! Сміх роздавався безперервно, жарти, поцілунки, крик, а покійниця скорбно зімкнула вуста, і тепляться похоронним блиском свічки. І так всю ніч".

Не лишив Коцюбинський поза увагою і матеріальний побут гуцулів. Він описує їх житла ("гражди"), працю, господарство та його особливості. Цікаво, що пастухи, якими переважно були чоловіки, майже півроку жили далеко від сім'ї, в горах. Коцюбинський докладно описує організацію за давньою традицією господарства в горах, зокрема, стрижку, доїння овець, виготовлення масла і бринзи, добування та підтримку ватри, розваги пастухів та інше.

На високій царині, - читаємо у Коцюбинського, – де газда має сіно (там мусить бути незамерзаюча вода, потік, - він робить зимарку з піччю, в якій горить ватра день і ніч. Газда йде з маржинкою туди сам... і пробуває там стільки, поки не з'їсть худоба сіно: місяць, два, до Різдва. Бере корову, воли, коні, вівці, свині. Часом для худоби робить застайку, де вона ховається в негоду, а найчастіше худоба і день і ніч пробуває під одкритим небом. Сніг випада на 1-1 або 2 метри. Газда дає 3, 2 або і один раз їсти (разить), прочищаючи сніг до землі, щоб худоба не втоптувала сіна ногами в сніг... Прокидає в глибокому снігу коридори в різних напрямках, де купками годуються вівці..."

Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" - високохудожній твір, написаний під враженням перебування письменника на Гуцульщині на початку XX ст. Зображуючи життя населення, автор намагається дати відчути колорит його мови, робить це тонко, вміло, із вправністю справжнього майстра, що може стати зразком того, як треба користуватися діалектними словами в художньому творі. Майстерність М.Коцюбинського, щодо володіння мовою може бути взірцем як для письменників, так і для учнізагальноосвітньої школи.

До мови повісті письменник вводить чимало слів з гуцульського говору: кичера, смерека, гачі, леґінь, бартка та інші, а також властивих йому синтаксичних зворотів: "вівця ме обростати", "я не требую їхнею згодою. Най що хоте..." І.К.Білодід зазначає, що М.Коцюбинський ставиться до цих діалектизмів як до рідного минулого якоїсь частини української загальнонаціональної мови, подає те поетичне, що пов'язане з цим говором. До того ж мова повісті "Тіні забутих предків" як за своїм словниковим складом, так і за граматичною будовою цілком узгоджується з нормами української літературної мови.

Для вивчення лексики творів з метою порівняння усної мови жителів з діалектними особливостями повісті много використано діалектичні записи, зроблені на Гуцульщині. З твору "Тіні забутих предків" виписано всі речення, в яких є ті чи інші діалектичні форми (лексичні, фонетичні, морфологічні, синтаксичні), й на цій основі створена картотека, яка стала підґрунтям для аналізу мовних особливостей повісті, майстерності користування діалектами в літературному творі.

Описуючи життя і побут гуцулів, їх звичаї, повір'я М.Коцюбинський вводить у канву твору чимало діалектизмів, які побутують і зараз, і серед яких значна кількість етнографічних. Письменник вводить ці слова не тільки тому, що хоче ознайомити читача з особливостями гуцульського діалекту, а й тому, що чимало понять не мали відповідної літературної назви, оскільки відомі були тільки в гуцульському побуті. Це назви деяких будівель, страв, продуктів харчування, посуду, одягу, взуття, музичних інструментів, тварин і рослин, демонологічні назви, мікротопоніми та інші. З іншого боку, автору потрібно було введення діалектизмів для надання творові гуцульського колориту, індивідуалізації мові персонажів.

Використовує письменник також лексичне й семантичне обрамлені діалектизми, які здебільшого розкриваються самим контекстом. Наприклад: "Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня.

Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямились навіть, як довелось шить її штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і невідоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить."

У лексичному складі гуцульських говірок є місцеві слова, що поширені і в інших південно - західних діалектах, а також слова із зміненим значенням (місцевого поширення). Наприклад: денцівка - сопілка з денцем, любас - коханець, стариня - батьки, тусок - жаль, царинка - огороджена сіножать, чугайстир - лісний дух. В гуцульських говірках є багато запозичень: бовгар - пастух рогатої худоби, ґрунь - вершина гори, жентиця - сироватка.

У повісті "Тіні забутих предків" М.Коцюбинський використав лексичні, фразеологічні, фонетичні та морфологічні особливості гуцульської говірки, щоб надати повісті мовного колориту, притаманного Гуцульщині, для індивідуалізації мови персонажів. Таким чином Гуцульщина повністю вимальовується такою, якою сприймали й бачили її самі гуцули. І нині, на початку XXI ст., читач із захопленням сприймає розповідь про самобутній гуцульський край, його обряди, звичаї.

Початок твору простий, спокійний, як і належить епосу або казці. Але вже з перших слів оповіді в ній з’являється фантастичний елемент. Неспокійний був новонароджений Іванко, і забобонна мати, не знаючи чим це пояснити, вважає, що дитину їй підмінили. Мабуть, баба при пологах «не обкурила десь хати», «не засвітила свічки», і їй підклали бісеня. Тож із перших днів свого народження Іванко потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, які його батьки успадкували від своїх, а ті — від давніших предків.

Майстер психологічної новели, Коцюбинський знаходить напрочуд вдалі засоби для розкриття внутрішнього світу маленького гуцула. На початку твору таким важливим художньо навантаженим словом є не якийсь дивний троп, а звичайне дієслово «знав». Воно найкраще показує світо-відчуттєву позицію маленького хлопчика. Так, автор зауважує: «Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато». З чого ж складається знання карпатського хлопчика? «Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз провисть стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири».

Уся природа здається Іванкові, наче давньому язичникові, сповненою живої й таємничої сили: «Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржинку, щоб зробити їм шкоду».

Природа — вмістилище не тільки живої, а й божественної сили. Під чарівні звуки Іванкової сопілки Марічка думає про бога-сонце і про сонце як праве боже лице. І в цьому обожненні небесного світила злиті, воєдино і язичницькі уявлення про надприродне, і ототожнення природного тіла з християнським богом.

Коцюбинський бачить джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в давній традиції, що йде від прапредків, ай в особливостях самої гірської природи і способу життя серед неї. Природні явища стають джерелом народження фантастичних образів. В дитинстві для Іванка, як і Марічки, «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна».

У дорослому віці фантастичні уявлення не зникають, а лише набирають інших форм. У нотатнику Коцюбинський, збираючи матеріал для твору, записує: «Живий вогонь — ватра на полонині, яка не (може) повинна загаснути ціле літо». Віра в таємничу, живу силу вогню — одна з найдавніших у світі. Вогонь допоміг людині пристосуватися до несприятливих погідних умов, він зробив їжу більш їстівною, захистив від ворогів, допоміг витворити знаряддя праці. Божественне походження вогню закарбувалося в багатьох легендах, міфах, зокрема, про Прометея. І язичник-гуцул вірить у надприродність вогню-ватри.

Цікавою в цьому відношенні є сцена першої появи Іванка на полонині серед вівчарів. Він знаходить їх за розпалюванням вогню, причому стародавнім способом — за допомогою тріски й каменю. Письменник показує і язичницький обряд і характер гуцула. Вівчарі не відповідають гуцулові навіть на його вітання «Слава Ісусу!», бо зайняті священною справою. І коли нарешті маленький вогник вискочив із скалки і «ватаг побожно підняв вогонь і встромив в ватру», він обернувся до Івана і відповів: «Навіки слава!».

І це не примха, не дивацтво ватага, а свідоме обожнення вогню.

Кожна важлива справа на полонині супроводжується ворожінням, ритуальними діями, що надають їй таємничості.-Від цього і характер гуцула постає величним, загадковим, сповненим якоїсь невідомої билинної, сили. Так, здавалося б, звичайний, буденний процес приготування сиру відбувається як таїнство.

І людська праця, і людська пісня — все дихає первісною дикою природою. Малому Іванкові довго не давалася справжня музика. Не та, якої навчався він від старших, а чарівна — та, яка б передавала його почуття захоплення казковою гірською природою. І ось одного разу він почув, як грає щезник. Ця пісня і вразила Іванка, і перелякала. Але коли жах минув, мелодія, яку він довго шукав, прийшла до нього. У такий фантастичний спосіб, який відповідає уявленням молодого гуцула, автор показує народження чарівних перлин народної творчості. Пісня, яку Іванко зібрав з гірських голосів, як бджола збирає мед з квітів, — це спів його душі, коли «його дихання в одно зливалось із диханням гір». Так Коцюбинський продовжує і розвиває велику тему, яку він розробляв і в попередніх творах, — єдність людини і світу.

Гуцул — дитя природи і живе з нею у більшій злагоді, ніж будь-хто. Природа входить у його душу чарівними звуками, казковими образами, якими він наділяє її явища, її рослинний і тваринний світ. І, навпаки, душа людська народжує красу і вертає її природі в своїх піснях: «На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті!».

Не випадково, що й такий прекрасний і природний вияв людини, як кохання, оповитий піснями. Іван «грав на флояру», Марічка співала. І мова цих звуків була мовою кохання. І все це в одно зливалось з неповторною карпатською красою: «Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками, що їх співають ліси й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце… Але прийде пора, він поверне до неї, і вона знов позбирає співанки, щоб було одбуть чим весілля…»

Серед карпатських нотаток Коцюбинського 1912 р. є така фраза: «Хочу набутися». Він записав її під час третього відвідування Криворівні, маючи, очевидно, намір продовжити свої «Тіні забутих предків». Та смерть письменника не дала йому змоги здійснити цей замір. Проте фраза глибокого філософського змісту, мабуть, почута ще раніше, все ж таки ввійшла у твір. Письменник її вкладає у вуста Палагни, дружини Івана. Герої Коцюбинського сповнені ненаситної жадоби життя, цієї найдивовижнішої загадки людини і всього живого.

Діалектика життя і смерті показана і в епілозі повісті «Тіні забутих предків».Як і всі найважливіші події в житті гуцулів, обряд похорону сповнений ритуального і таємничого змісту. Грає трембіта. На лаві лежить мрець, в його головах спочиває душа, «вона ще не сміла вилетіть з хати». Коцюбинський поєднує реальне і фантастичне. По обличчю мертвого Івана лазить муха, і труп уже почав псуватися. А проте тіні повзають по лику Івана, «наче затаєні думки його ворушили, безперестанку міняючи вираз. В піднятому кутику вуст немов застрягло гірке міркування: що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт..,» Або цвіт яблуні, як сказав письменник в іншій новелі.

Так поєднуються і смерть, і життя, і оптимізм людини, яка в цьому обряді виказує свою зневагу до смерті.

Теми, які Коцюбинський розробляє в межах цього величезного часового масштабу, — життя і смерть, людина і природа, кохання і ненависть, язичництво і християнство — є темами вічними. Майстерність, з якою письменник це робить, зумовлює непересічне значення його твору.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методична розробка уроку з української літератури на тему: «Життєвий...
М. Коцюбинcького та усвідомити їх вплив на творчість митця, на суть його світогляду та літературно – естетичних поглядів, дослідити...

Літературно-дослідницький проект «фольклорно-міфологічні джерела...
Тема. Літературно-дослідницький проект «фольклорно-міфологічні джерела образності у творчості м. Коцюбинського (на матеріалі повісті...

Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й...
Кайдашева сім’я” – один з найвидатніших творів світової літератури про психологію селянина. І досяг цього І. Нечуй-Левицький специфічними...

Вступ
Розділ ІІ формування імпресіоністичного світогляду м. Коцюбинського розділ ІІІ імпресіоністичне світобачення в художній прозі м....

Урок з літератури у 10-б класі тема : Михайло Коцюбинський. Життя І загальний огляд творчості
М. Коцюбинського виховувати національну свідомість учнів, духовність, любов до рідного народу

Ірен Роздобудько "Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя"
«Роман — не сповідь автора, а дослідження того, що є людське життя в пастці, на яку перетворився світ»

План туристсько-краєзнавчих масових заходів центру туризму, краєзнавства...
Районний тур обласного конкурсу «До європейської спільноти через дослідження традицій І звичаїв народів світу»

Дослідження таємниць квіткового царства
...

Виникнення українського фольклору
Це не означає, що легенди зникають цілком із нашого життя. Ми захоплюємось грою фантазії наших предків, легенди яких зафіксовані...

Книга Календарно-тематичне планування до навчально-методичного комплексу
Уміння вчитися упродовж життя: визначати комунікативні потреби та цілі під час вивчення іноземної мови; використовувати ефективні...

Все життя з тарасом шевченком
К., 1977, т. ІІ, ст. 274) сказано: “Трахтемирів – містечко Канівського пов. Київської губ. (тепер с. Трахтемирів, Канівського р-ну,...

Дослідження якості життя
Водопостачання, каналізація, електрифікація, газифікація, послуги телефонного зв'язку, Інтернет

От нащо казки з нещасливим закінченням?
Мета: дослідити жанрові особливості повісті-казки, знайти казкове й реалістичне у творі, особливості часопростору; розвивати вміння...

Відділ освіти Волочиської районної державної адміністрації
Міністерства освіти І науки України від 24 березня 2006 року №237 «Про внесення змін до Правил проведення туристських подорожей з...

Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх...
Головне завдання вивчення української мови як державної – підготовка мовнограмотної людини з високим рівнем комунікативної компетентності,...

Міфи та легенди українців. «Про створення землі», «Чому буває сумне...
«Про зоряний Віз», «Про вітер», «Про вогонь», первісні уявлення предків про Всесвіт І людину, реальні та фантастичні елементи людської...

«Кулінарні фіґлі» це оновлене видання «Фуршету від Марії Матіос»
«Фуршету від Марії Матіос». Це здоровий гумор І міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх І смачна...

Методичні вказівки І завдання
Вивчення дисципліни “Міжнародний туризм” передбачає дослідження особливої сфери міжнародних економічних відносин, що виходять за...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт