Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Бібліографічний покажчик Суми

Бібліографічний покажчик Суми





Сторінка1/5
  1   2   3   4   5
Сумський державний університет

Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ

33-10-39 http://library.sumdu.edu.ua

e-mail: library_ssu@ukr.net



Великі українці.

Михайло Грушевський
До 150-річчя від дня народження

Михайла Сергійовича Грушевського
Бібліографічний покажчик

http://qrcoder.ru/code/?goo.gl%2frnovuo&2&0

Суми

Сумський державний університет

2016

016

В27

Великі українці. Михайло Грушевський : до 150-річчя від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського / уклад. В. О. Шарко ; відп. за вип. І. М. Капленко. – Суми : Сумський державний університет. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ, 2016. – 51 с.





© Сумський державний

університет, 2016

Від упорядника
Бібліографічний покажчик присвячено феномену всеукраїнського і вселюдського духу, Михайлу Грушевському, – видатному державному, політичному і громадському діячу, голові Центральної Ради, історику.

Покажчик містить інформаційні джерела (книги, статті та електронні ресурси), які розкривають активну політичну діяльність М. Грушевського у період Української революції 1917-1921 років, а також містить відомості про видання його творів, які надають можливість зрозуміти ставлення політика до подій того часу в Україні.

Мета видання – ознайомити з публіцистичною та науковою спадщиною великого патріота України, яка стосується визвольних змагань українців на початку ХХ ст., та розкрити особистість М. Грушевського як політика і лідера українців у боротьбі за самостійність Української держави.

При створенні покажчика були використані документи з фонду бібліотеки Сумського державного університету.

Матеріали покажчика згруповані за тематичними розділами. У межах кожного розділу документи розташовані за алфавітом.

Бібліотечний покажчик адресований викладачам історичних та суспільних наук, учням, студентам навчальних закладів, бібліотечним працівникам й усім тим, хто цікавиться історією України та працями Михайла Грушевського, які є особливо актуальними у наш час, коли українці ведуть боротьбу за незалежність своєї країни, як і в період Української революції початку XX ст.

Передмова

У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів української культури і політичної думки останніх двох століть, безперечно, належить Михайло Грушевський.

У вересні 2016 року виповнюється 150 років від дня народження вченого світового рівня, творча спадщина якого налічує майже дві тисячі праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору.

Своєю працею М. Грушевський заклав міцні підвалини української державності. Його соціально-політичні погляди змінювались, але любов до свого народу і до історичної істини для нього завжди була вищим мірилом в науковій творчості і політичній діяльності. Однак, поряд з об'єктивними оцінками творчості, вчений зазнав чимало несправедливих звинувачень. На жаль, сталося так, що політична біографія М. С. Грушевського на довгі роки перекреслила його наукові здобутки.

Ще донедавна він належав до заборонених авторів. Нині відкритий доступ до його творчої спадщини, яка має величезне наукове і громадсько-політичне значення, є культурним надбанням українського народу. Хочеться вірити, що не за горами той час, коли Грушевський буде в серці і думці кожного українця, адже він поклав все своє життя на вівтар справи українського національного відродження, створення незалежної Української держави.

З метою популяризації творчості М. Грушевського та з нагоди його ювілею пропонуємо бібліографічний огляд літератури.

"М. С. Грушевський... - найвидатніший український історик, людина величезної ерудиції"

В. Вернадський

Грушевський сполучає в собі дві гігантські творчі постаті: найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільший творець живої історії – великого відродження України 20 століття” Ю. Лавріненко

Сторінки біографії визначного українського історика Михайла Грушевського

В історію Михайло Сергійович Грушевський увійшов як учений, педагог, громадський і політичний діяч, публіцист, історик і письменник.

Походив відомий історик з родини Грушів-Грушевських, які проживали в Чигиринському повіті на Київщині. Є відомості, що цей рід був колись козацьким. При гетьмані Богдані Хмельницькому служив військовий писар Іван Груша, "чоловік дуже освічений і розумний", який часто бував у різних посольствах і на переговорах. Пізніше Груші замінили шаблю на хрест – стали священниками, але багатством ніколи не славилися.

Батько Михайла, Сергій (1833-1901 рр.), був сином диякона. Закінчивши Київську духовну академію, відмовився від священицького постригу і обрав кар’єру освітянина, щоправда у духовних закладах тодішньої Російської імперії. Він був визначним педагогом, старався піднести рівень школи, склав зразковий підручник церковнослов'янської мови. Цим підручником користувались майже в цілій Російській державі, і він приніс йому значний матеріальний достаток.

З попівського роду походила і мати Михайла Сергійовича Глафіра Захарівна, народжена Оппокова по лінії батька, а по лінії матері – Сарчинська.



Сергій Федорович та Глафіра Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876 р.

Народився Михайло Грушевський 29 вересня 1866 р. у місті Холмі (Польща, сьогодні – Хелм). У той час батько його був учителем греко- уніатської гімназії і проживав у будинку духовної семінарії. Там і побачив світ Михайло (тепер там римсько-католицька духовна семінарія).

У 1870 році родина Грушевських переїхала на Північний Кавказ, куди батько Михайла одержав призначення на 4 посаду інспектора, а потім – і директора народних шкіл. Жили Грушевські у Ставрополі, Владикавказі й Тифлісі (Тбілісі). Тут, на чужині, наш великий історик провів свої дитячі роки.

Батько залюбки оповідав дітям про Україну, про українські звичаї, навчав їх українських пісень, приказок, розказував їм українські казки. Малий Михайло, хоч і не бачив рідної землі, вже з дитинства вчився її любити й шанувати. Кожні три роки батько брав довшу відпустку на вакації, й тоді ціла родина виїздила в Україну провідувати широко розгалужену родину. Ці подорожі батько використовував на те, щоб у синові поглибити любов до рідного краю, до його природи, до народних звичаїв, до української мови, пісні й поезії.



Михайло Грушевський у день вступу до Тифліської гімназії 1880 р.

Михайло довго гостював у свого діда, священика в селі Лісники під Києвом. Велична українська природа, славна історія, висока культура і традиції рідного народу залишили в душі хлопчика хороші враження. Тільки тут він по-справжньому почував себе вдома. Здобувши домашню початкову освіту, у 1880 році Михайло був зарахований до третього класу Тифліської гімназії. Навчався він легко, встигав з усіх предметів, але найбільше приваблювали його українська історія і література. Під час навчання у гімназії хлопчик уважно стежив за публікаціями в журналі “Киевская старина”, який вважався одним із кращих періодичних видань історичного профілю в останній третині XIX століття.

До періоду життя в Грузії належать перші літературні спроби майбутнього історика українською мовою. Одне з його юнацьких оповідань “Бехаль-Джугур”, в основу якого ліг сюжет із добре знайомого йому Кавказького східного життя, було надруковане 1885 року у львівській газеті “Діло”. У 1886 році Михайло Грушевський, закінчивши гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. У Києві він познайомився з багатьма представниками ліберально-демократичного науково-художнього напівлегального об’єднання “Стара громада”, а її багаторічний неформальний лідер Володимир Антонович, професор російської історії Університету св. Володимира, стає вчителем і науковим наставником Михайла. У студентські роки М. Грушевський глибоко вивчає історію Середнього Подніпров’я доби Давньої Русі, а також середньовічну історію. Молодий дослідник готує і публікує в авторитетних виданнях “Киевская старина” і “Київські університетські відомості” серію солідних наукових статей. Після закінчення університету М. Грушевський захищає кандидатську дисертацію “Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст.”.

У 1894 році М. Грушевський переїхав до Львова, де очолив кафедру всесвітньої історії з поглибленим викладанням історії Східної Європи. Поряд із продуктивною лекційною роботою вчений займається науковою діяльністю. Ще в Києві в 1893 році він був обраний членом Наукового товариства імені Т. Шевченка. Переїхавши до Львова, він реорганізував і активізував роботу товариства, а згодом, у 1897 році очолив НТШ. Разом зі своїми учнями і послідовниками Михайло Грушевський зібрав величезний, не відомий науковому світові, архівно-документальний матеріал, що стосувався різних періодів історії України. Ґрунтуючись на зібраних даних, Михайло Сергійович приступив до роботи над фундаментальною багатотомною “Історією України-Русі”. Ця праця стала найважливішою справою всього життя Грушевського. Перший том “Історії України-Русі” вийшов у Львові в 1898 році, а останній був виданий у Києві вже по смерті автора, у 1936 році.

Політичну діяльність Михайло Сергійович Грушевський розпочав у Галичині, де в 1899 році став одним із засновників Української національно-демократичної партії.

На початку ХХ ст. Михайла Сергійовича запрошують до Парижа прочитати курс лекцій з історії України в російській вільній школі. З метою розширення наукових контактів він відвідує Лондон, Лейпциг, Берлін, де знаходить однодумців серед відомих вчених-істориків.

Львів подарував Михайлові Грушевському і особисте щастя. Тут він познайомився з громадською діячкою, педагогом і перекладачем Марією Сильвестрівною Вояковською, котра стала його дружиною. У 1900 році у Львові у Грушевських народилася донька Катерина, відома пізніше як етнолог, культуролог, фольклорист і незмінний помічник батька у його науковій роботі.

У 1902 році Михайло Грушевський будує у Львові віллу. Як пише дослідник Василь Горинь, “це була не просто вілла, а творча лабораторія історіографії України, будинок вченого, професора університету і громадського діяча, місце щоденної творчої праці великого історика у своєму кабінеті з багатющою бібліотекою, де за чашкою чаю майже щовечора вела розмови-дискусії львівська еліта”. Це була гарна двоповерхова будівля, споруджена у псевдо-романському стилі. Довкола неї закладено молодий сад. У своїх листах Михайло Грушевський тепло згадує про свій город, де пишно цвіли бузок, жасмин та троянди. Він садив і пересаджував груші, і, можливо, одна з них, що навпроти входу до музею, збереглася до наших днів. Вчений любив свою садибу. Значно пізніше із щемливою тугою він писав, що часто мріє про те, щоб вернутися до своїх книжок, до дерев, які садив років 20 тому, і тихенько пожити під їх тінню. Але не судилося. Після закінчення Першої світової війни сім’я Грушевських ніколи не повернеться до Львова.

У 1905 році Михайло Сергійович повертається до Києва. Цей період був надзвичайно плідним для наукової роботи видатного історика. Вчений видає популярну книгу "Про старі часи на Україні. Для першого початку", а згодом – розраховану на більш підготовленого читача "Ілюстровану історію України". Публікується велика кількість його статей як українською, так і російською мовами. Він обґрунтовує необхідність відкриття українських кафедр, впровадження університетського викладання українською мовою, пише книгу про історію українського козацтва, веде широку лекторську діяльність.

У Києві Михайло Сергійович розпочинає будівництво будинку. 1908 року родина Грушевських (Михайло Сергійович, його дружина Марія Сильвестрівна, брат Олександр і сестра Ганна) на залишені у спадок кошти батька – відомого педагога Сергія Федоровича Грушевського – придбали присадибну ділянку з триповерховим будинком. На території садиби 1908-1909 років був зведений шестиповерховий будинок із мансардою, фасад якого прикрасили в національному стилі за проектом знаменитого українського архітектора і художника Василя Кричевського. Цим Михайло Грушевський хотів ще більше підкреслити свій український дух. У січні 1918 року, під час наступу на Київ більшовицьких військ, цей будинок був цілеспрямовано зруйнований. Можливо, таким чином вони сподівалися знищити сім’ю Грушевських. На жаль, частково це вдалося – від пережитого шоку померла стара мати Михайла Сергійовича, яку буквально на руках винесли з палаючої будівлі. Через два дні мати померла в лікарні. Саме в цьому будинку згоріла унікальна колекція старожитностей Грушевського, яку він збирав упродовж багатьох років, бібліотека, частка архіву.

Перша світова війна застала історика в Галичині, у селі Криворівня. Мало не щороку він приїздив до цього благородного краю, мав тут свій будиночок.

У листопаді 1914 року Михайло Сергійович (через Австрію, Італію і Румунію) зміг повернутися до Києва. Тут був заарештований російською владою, яка вже давно слідкувала за його діяльністю, звинувачений в "австрофільстві" і засуджений до заслання у Сибір. На прохання російської Академії наук Грушевського переводять спершу до Симбірська, згодом – до Казані, а звідти, завдяки клопотанню всесвітньо відомого вченого Володимира Вернадського – до Москви, під нагляд поліції без права займатися професійною діяльністю. Лише під час Лютневої революції 1917 року М. Грушевський остаточно отримав волю та негайно повернувся в Україну, де поринув у політичне життя. Саме тут, у Києві, від 4 березня 1917 року діяв представницький орган українського народу – Українська Центральна Рада, яка 7 березня, заочно, своїм головою обрала Михайла Грушевського. Під його керівництвом Центральна Рада діяла впродовж 14 місяців до гетьманського перевороту в квітні 1918 року. Враховуючи зміну політичної і соціально-економічної ситуації, Центральна Рада пройшла шлях від вимог автономії до проголошення незалежної української держави. Першим Універсалом було проголошено автономію України у складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1919 року четвертим Універсалом – повну політичну незалежність України від Росії. 29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради, Михайла Грушевського було обрано Президентом Української Народної Республіки.

Після приходу до влади гетьмана П. Скоропадського Грушевський відійшов від активної політичної діяльності. У березні 1919 року емігрував в Чехословаччину, а потім в Австрію, де розгорнув широку наукову і публіцистичну діяльність.

У Відні Грушевський заснував Український соціологічний інститут, редагував орган Української партії соціалістів-революціонерів : "Борітеся – поборете!", часописи "Східна Європа" і "Наш стяг". Тривалий час мешкав також у Женеві, Берліні та Парижі.

У 1924 році, після тривалих роздумів і переговорів з радянськими представниками, Михайло Грушевський повернувся до Києва. У 1924 році був обраний членом Української академії наук, керував секцією історії України історичного відділу АН, брав участь у виданні журналу "Україна", "Записок історико-філологічного відділу ВУАН", "Наукового збірника" та ін. За його редакцією вийшли "Український археологічний збірник", "Пам'ятки українського письменства", "Студії з України".

1929 року М. Грушевського обрали академіком Академії наук СРСР. Проте невдовзі Михайла Сергійовича заарештували як керівника так званого Українського націоналістичного центру, але незабаром звільнили і залишили на постійне проживання у Москві під постійним наглядом НКВС. Потім розпочались репресії : наукові установи, створені ним, ліквідовано, співробітників і учнів заарештовано. Праці вченого піддалися нищівній критиці. Все це негативно вплинуло на здоров'я вченого.

Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Було призначене лікування. Однак хвороба тільки посилилася, оскільки лікування було некваліфіковане. Втрутилися хірурги. Під час нескладної операції 25 листопада Михайло Сергійович помер. Похований на Байковому кладовищі у Києві. “Репресований посмертно”– наприкінці 1930-х років усі його праці були заборонені, багато родичів (серед них – його дочка) репресовані і загинули. При переслідуванні членів сім'ї Грушевського були використані свідчення його колишнього учня і одночасно інформатора НКВС К. Ф. Штеппи.

Грушевський – автор понад 2 тис. наукових праць : "Історія України-Руси" (т. 1-10, в 13 книгах, 1898-1937), "Нарис історії українського народу" (1904), "Ілюстрована історія України" (1911), "Початки громадянства" (1921), "Історія української літератури" (т.1-5, 1923-1927) та багато інших. Він також один із редакторів багатотомного видання документів "Джерела до історії України". Навряд чи є багато вчених у світі, що могли б із ним зрівнятися.
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Бібліографічний покажчик присвячено українському письменнику та політичному...
Геніальний майстер слова Олесь Гончар [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. О. М. Львович. – К.: Цпрб ім. О. С. Пушкіна цбс...

Модернізація вищої освіти України І Болонський процес Бібліографічний покажчик Випуск 2
Наконечний І. В. – доктор біологічних наук, проректор з наукової роботи мну ім. В. О. Сухомлинського

Бюлетень включає
Бібліографічний опис документів подано згідно дсту 1-2006 «Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Бюлетень...

Рекомендації до підготовки та видання навчальної літератури визначення...
Джерела оформляються відповідно до дсту гост 1: 2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний...

Покажчик імен 369
Підсумки

Вих. №29/08-13/226/388-ог від 29. 08. 2013 року Міністерство юстиції України
Суми, код єдпроу 38574832, місцезнаходження: 40000, м. Суми, площа Незалежності, 1, поверх 6, кімната 612, повідомляє про проведення...

Тб «Електронні торги України» Медик Валентини Олександрівни
України в місті Суми, код єдпроу 38574832, місцезнаходження: 40000, м. Суми, площа Незалежності, 1, поверх 6, кімната 612, повідомляє...

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску

Звітність
Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів...

Інструкція з підготовки бюджетних запитів до проекту міського бюджету...
Суми на плановий бюджетний період (далі – проект міського бюджету) та прогнозу міського бюджету м. Суми на наступні за плановим два...

Балацького О. Ф. (Суми, 2426 квітня 2013 р.) Том 3 Суми Сумський державний університет 2013
В. М. Степанов  д-р екон наук, професор, Інститут проблем ринку І економіко-екологічних досліджень нан україни



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт