Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

5. подільська вишивка подільські вишивки виділяються серед багатої мистецької спадщини вишивок всієї України своїм колоритом та орнаментикою, складною технікою

5. подільська вишивка подільські вишивки виділяються серед багатої мистецької спадщини вишивок всієї України своїм колоритом та орнаментикою, складною технікою








Кольоровий папір


5. ПОДІЛЬСЬКА ВИШИВКА
Подільські вишивки виділяються серед багатої мистецької спадщини вишивок всієї України своїм колоритом та орнаментикою, складною технікою виконання.

Для подільських сорочок характерна барвистість і різноманітність швів. Найтиповішим є змережування «павучками», яким примережують уставки на рукава, клинці. Використовується і кольорова мережка - «шабак». В орнаментах подільських вишивок переважає один колір - чорний з більшим чи меншим вкрапленням червоного, синього, жовтого чи зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні та чорні) вишивані сорочки, значно рідше - дво - та триколіріні. Узори виконуються лічильною гладдю. Виконані низзю і нанизюванням на білому полотні. 24ffc3a3986c

Орнамент подолян геометричний, густий, дуже різний по складним комбінаціям кутніх, то пов'язаних, то самостійних фігур. Зустрічаються іноді смуги вишивок у вигляді двух рядів, розташованих в шаховій послідовності, квадратів із дуже складним візерунком всередині. Такі вишивки можна зустріти на рукавах жіночих сорочок. На рушниках забарвлення вишивання яскравіше і малюнок робиться більший. http://storinka-m.kiev.ua/uploaded/vyshyvka_sh_podillya/illustrations_8/61.jpg

Неповторний характер мають і Подільські рушники - це смугасті вишивки по обох кінцях рушника. Мотиви їх у більшості геометричні, також трапляються зображення тварин, як коней, баранів, а часом є й людські постаті. Узори укладені 2-3 смугами. Техніка вишивання - низь або хрестик, а упівнічній частині - занизування. Та коли для Чернігівщини та Полтавщини характерний декор рушників червоними нитками, то Поділля кохалося в різнобарвному рушникові. Особливо цікаві декоровані по всьому полотнищі - по сірій основі синіми, чорними та білими, а ще й сірими нитками якимось певним орнаментом («дамкою», «пряником», «ламаним хрестом», «зіркою»), а на кінцях їх перетинали різнокольоровими смужками.

Велике багатство технік вишивання характерне для Вінниччини: низь, хрестик, стебнівка, настилування, верхоплут, зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих та кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються й допоміжні - штапівка, стебнівка, контурні шви, якими обрамляють та з'єднують окремі елементи композиції.

Своєрідним центром мистецького вишивання на Поділлі є село Клембівка. Клембівчанки одні з перших на Україні одержали звання майстрів народної творчості. Їх художні вироби відомі у всьому світі, вони експонуються на різних виставках та міжнародних ярмарках, неодноразово їм було присуджено золоті медалі.b38ea21dc89d

При вишиванні на Поділлі не користувалися ніякими допоміжними засобами - такими, як тамбур, канва, п'яльця, також не робили малюнків на тканині, а рахуючи нитки голкою, робили хрестики відповідно до візерунку, який хотіли вишити.

Вишиванням займалися у вільний від польових та інших господарчих робіт час. Вишивали виключно для своїх власних потреб. Замовлення зі сторони не приймалися, вироби не продавалися на базарах…

Зображення жіночої постаті з двома птахами в руках - мотив, що зберігся в найдавніших рушниках Поділля. На подільському рушникові - по боках фантастичні птахи. Можливо, це зображення рожаницького божества родючості, культ якого сягає давніх міфологічних уявлень про небесних володарок світу. За припущенням вшановування належать до осінніх свят, які з приходом християнства були з'єднані зі святом Різдва Богородиці - 8 вересня. До господарської родючості додавалася родючість людська - адже це час, коли влаштовувалися весілля. Звернення до рожаниці було подвійним. З одного боку - подяка за врожай, з другого - прохання про допомогу під час пологів. Зображення двох птахів - далекий відгук магічної жертви, що приносили мисливці божествам неба. Він збігався з часом осіннього свята врожаю, давнім святом «Рожаниць». По боках Богині вишиті фантастичні істоти, можливо, це олені, вигляд яких змінено в довготривалій традиції. їх зображення є свідченням давнього міфологічного уявлення про небесних оленів, як відлуння міфу мисливців.

У XIX столітті ця традиція була майже несвідомою, не підкріпленою знанням відповідних міфів, але достатньо міцною, щоб зберігати окремі елементи архаїки, окремі уявлення про первісний міф, відгук мисливських вірувань. Ці рудименти - зображення небесних оленів - до сьогодні збереглись у розписі писанок Карпат, і передусім Космача. Водночас вишивка рушників зберегла не лише первісний культ оленів, але й шлях поступової заміни їх новішими зображеннями - кіньми. Тобто відбувався процес переходу від космогонічних зображень з небесними оленями до жіночих зображень з реальними кіньми вже земного ярусу. Можливо, вишите зображення на подільському рушникові XVIII століття - це «ідеограма заклинання весни» - і є дуже змінене трансформоване зображення Макоші, богині, яка в язичницькому пантеоні уособлювала «матір врожаю», була богинею добра й достатку, надзвичайно давнім землеробським божеством. З часом культ язичницької Макоші було витіснено християнською Параскевою, яка стала покровителькою жіночих ремесел, поля й домашніх тварин.

Цікавим є також рушник з Поділля із зображенням дерев і двох жіночих фігур (богиня та її дочка), які за розміром дорівнюють деревам.

Наприкінці XIX - на початку XX століття в орнаментації рушників давні образні структури зникають, поступаючись місцем більш зрозумілим.

Серед різноманітних вишитих рушників своїм художньо-образним ладом вирізняються рушники Поділля. Найцікавіші з них створювалися в селах Томашпільського, Крижопільського районів і особливо в селах Клембівка та Городківка. Вони невеликі за розміром, кінці оздоблені горизонтальними, вертикальними чи скісними смугами геометричного або рослинного орнаменту, скомпонованого з окремих розеток. Вишивальниці відтворювали на полотні фантастичних коней з крилами, казкових з розкішними хвостами птахів - пав, вершників у військовому одязі, жіночі зображення з піднятими вгору руками чи із жінками, котрі тримають коней із вершниками або птахів. Ці вишивки зберегли з язичницьких часів зображення, що уособлювали сили природи, сонця, Великої Богині. Подільські рушники вирізняються як розмірами, так і орнаментальними мотивами й кольоровим строєм. Вишиті вони червоними, жовтими, синіми, зеленими та чорними вовняними нитками, що лягають опуклими рельєфними рядами, утворюючи виразні, сповнені величного ритму композиції. Завдяки особливому талантові й віртуозності володіння техніками, вишивальниці століттями дбайливо зберігали й передавали з далекого минулого до сьогодні красу узорів подільських рушників. В селі Клембівка вишивали рушники не тільки жінки, а й чоловіки. Серед них - відомі в 1940-х роках майстри - Сергій Довгань, Олексій Куштар.

На початку XX століття на зміну давнім мотивам приходить такий улюблений малюнок, як «самовар». У с. Стіна його вишивають кольоровою вовною з обох боків полотна. Значним осередком вишивки рушників на Поділлі на початку минулого століття було також село Писарівка. В Клембівці продовжують вишивати традиційні подільські рушники. Роботи Ганни Ляльки, Параски Корзун, Марії Сидоренко, Надії Горобець та інших уславлених майстринь - поетична розповідь про красу природи, радість життя. Це рушники «Мрія», «Чорнобривці», «Танок», які наче випромінюють радість, сповнені оптимізму.

Подільські рушники вишивають технікою «качалочки».

«Качалочки», або ж «качалкова гладь» - це опуклі видовжені прямокутники, виконані лише паралельними стібками. Орнаменти побудовані на контрастних поєднаннях червоного, зеленого, жовтого, чорного. «Качалочками» вишивають переважно рушники.


Кольоровий папір


6. ЗНАЧЕННЯ МИСТЕЦТВА ВИШИВКИ В СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ
Мистецтво вишивання має багатовікову історію. Виникнення вишивання відноситися до епохи первісної культури і пов'язано з появою першого стібка при шитті одягу зі шкір тварин. Вишивкою називається прикраса виробів з різних матеріалів орнаментальним візерунком або сюжетним зображенням виконаним нитками й іншими матеріалами вручну за допомогою голки або машинним способом.

Матеріалом для вишивки в різний час служили жили тварин, натуральні або пофарбовані нитки льону, коноплі, бавовни, шовку, вовни, волосся, а також перли і дорогоцінні камені, намист і бісер, блискітки, черепашки, золоті і мідні бляшки, монети.

Вишивка тісно пов'язана з побутом, працею, природою і, таким чином, завжди відображала художні смаки і уявлення, виявляла національну своєрідність і майстерність кожного народу.

Перехід від кам'яного і кістяного шила до кістяної, а потім бронзової та сталевої голки, сприяв винаходові й удосконаленню все нових і нових способів шиття і вишивання.
6.1. Вишивка східних країн світу
Найбільш давні вишивки, що дійшли до наших днів, відносяться до VІ - V ст. до н.е. Вони були виконані в Древньому Китаї на шовкових тканинах шовком-сирцем, волосом, золотими і срібними нитками. Вишивкою прикрашали не тільки одяг, але й килими, і декоративні панно з зображенням дерев і птахів. Найтонші вишивки Китаю вплинули на вишивальне мистецтво Японії.

Різноманітні вишивки Древньої Індії й Ірану характеризувалися безліччю рослинних мотивів, зображенням тваринних і жанрових сцен.

Вишивка в Кореї мала і має широке значення і поширення. Спочатку, вишивка широко застосовувалася для прикраси національного одягу - ханбок. Появу ханбока відносять до періоду Трьох Держав(57 р. до н.е. - 935р. до н.е.). Вважатимемо, що вишивка з'явилася саме тоді. Людям не дворянського походження дозволялося одягати вишитий ханбок тільки на весільну церемонію, дворяни носили такий одяг набагато частіше. Вишивка незмінно була присутньою на таких побутових предметах як ширми, подушки, кисети, футляри для окулярів, чохли для ложок, паличок, щіток, подушки, ковдри, наволочки.

Вишивка гладінню шовком по шовку - традиційний вид прикладного мистецтва В'єтнаму, що прославив цю не велику країну.

Особлива техніка багатошарової односторонньої і двосторонньої вишивки, коли стьобання виконуються нитками різної товщини і ними покривається усе базове полотно, а також величезна колірна палітра використовуваних в роботі шовкових ниток, дає неймовірний простір для творчості і дозволяє в'єтнамським майстрам створювати справжні шедеври практично у будь-якому мальовничому жанрі, будь то портрет, пейзаж, флористика.

6.2. Вишивка в Європейських країнах
Барвисті вишивки Візантії, що відрізнялися розкішшю шовкового і золотого шиття, розмаїтістю рослинних візерунків, дуже вплинули на розвиток вишивального мистецтва багатьох країн західної Європи в період середньовіччя, де виробилися свої орнаментальні мотиви, розцвічення і техніки виконання.
В Англії з XІІІ ст. відома багата вишивка золотом, сріблом і шовком орнаментальних мотивів із квітів і завитків рослин, що переплітаються. У XVІ - XVІІ ст.

З Англії це мистецтво перейшло до Німеччини, де незабаром набуло широкого застосування. Генріх Святий був шанувальником гарних вишивок, а дружина короля Угорщини, св. Стефана, влаштувала поблизу свого палацу майстерні для ткання та вишивання; тут винайдений був, так званий угорський шов, в якому весь фон вишивається зигзагами. Хрестові походи, близько познайомили жителів Західної Європи з пишністю Сходу, сприяли широкому розповсюдженню багатих вишивок.

у Франції, Італії й інших європейських країнах широко поширилися вишиті портрети, панно з зображенням людей і тварин на тлі пейзажів із замками, міфологічні сюжети, сцени полювання. Винятковим багатством вишивальних технік, розмаїтістю зображень рослин, тварин і птахів на льняних і вовняних тканинах відрізнялися вишивки Іспанії.
У Західній Європі лічильна вишивка стала особливо популярна в ХVI столітті. У той час вона складалася в основному з біблійних сюжетів і текстів, що поєднують різні техніки виконання. До кінця ХVIII століття на зразках вишивки виразно став переважати класичний хрестик. А за тематикою, вишивки стали більш різноманітні.

З ХVIII століття вишивка входить в життя всіх верств населення. Вишивка ділилася на народну і міську. Міська вишивка не мала міцних традицій, тому що постійно змінювалася під впливом моди, що приходила з Заходу. А народна вишивка хрестом була пов'язана зі стародавніми звичаями та обрядами.

ВИСНОВКИ

Існує в світі відомий, але неосяжний термін «мистецтво». Народне мистецтво з давніх часів увійшло в український храм. Творити прекрасне може кожен. Головне – зрозуміти і впевнено йти до поставленої мети. Тільки завдяки мистецтву ми можемо передати, як і в пісні, свої найкращі почуття, залишивши особистий, неповторний відбиток в його історії.

Творчість народу - його духовне багатство. Дуже важливо зберегти його, не розтратити. Не одним хлібом живемо, живемо відчуттям краси - без неї життя наше убоге. А вона, краса, у всьому: в природі, в людині, в плодах праці. Треба лише вміти бачити її і відчувати.

Для власного духовного збагачення варто цікавитись творчістю видатних митців, особливо наших земляків, адже у їх творіннях відчувається слід батьківського роду від діда до прадіда, їх традиції та звичаї, які потрібно примножувати.

Багате Поділля народними митцями, майстрами слова, живопису, вишивки. Отже, ми дізналися, що вишивка є одним з найпоширенішого мистецтва в Україні.

Ознайомлення з вишивкою рушників підтверджує, що цей вид мистецтва набрав масового поширення, небаченого розвитку. Рушникова вишивка, як найбільш масовий вид художньої творчості володіє активною життєстверджуючою силою, збагачує естетичний світ нашого народу.

Вишивка на одязі була та є не лише прикрасою одягу, а й оберегом від усього лихого.

Якби дослідники - мистецтвознавці поставили перед собою завдання - створити ілюстровану енциклопедію української вишивки з біографіями її творців, характеристиками талановитого доробку, то навряд чи вклалися б у сотню томів.

Хочеться вірити, що кожен, хто ознайомиться з матеріали творчої роботи, відкриє для себе скарб душі наших подолян, освятиться його мораллю, енергією, справжніми життєвими цінностями та мистецтвом, до нього прийде мить натхнення, мить творчості.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів, 1993. - 272с.

  2. Гуцульщина: етнографічні дослідження / За ред. Ю.Г.Гошка . - К, 1987.

  3. Матейко К.І. Український народний одяг. - К., 1987.

  4. Українська вишивка: Альбом /Авт.тексту та упоряд. Т. Кара-Василєва.-К., Мистецтво, 1993.-264с., іл.

  5. Етнографія України: навчальний посібник /за ред. С.А.Макарчика.-Львів: Світ, 1994.-520 с.

  6. http://ukrmotiv.in.ua/index.php/category/view/6

  7. http://fantom2.org.ua/publ/19-1-0-57


ДОДАТКИ

Додаток №1: Опитування «Вишивка – очима дітей».

Додаток №2: Вишивка в діаспорі.

Додаток №3: Майстри української вишивки.

Додаток №4: Усна народна творчість.

Додаток №5: Фотогалерея.

Додаток №6: Презентація.

Додаток №7: Відео.

Додаток №8: Аудіозапис.

Додаток №9: Творча робота.

Додаток №1

Опитування «Вишивка – очима дітей»

Питання для опитування:

1. Що таке вишивка?
2. Чи займались Ви коли-небудь вишивкою?
3
. В яких музеях можна побачити вишиті роботи?
4
. Які види вишивок вам відомі?
Опитування проводилося серед студентів Могилів-Подільського технолого - економічного коледжу Вінницького НАУ, було охоплено 100 студентів.

Видно, що більша частина опитаних знають, що таке вишиванка, або хоча б мають про це уявлення. Інша ж менша частина розуміють під цим терміном зовсім інші речі або зовсім не знають, що це таке. Це свідчить про не дуже високий рівень обізнаності у сфері мистецтва.

Для того, щоб ознайомити студентів із декоративно-прикладним мистецтвом і привити почуття до прекрасного, необхідно проводити тематичні вечори, різноманітні заходи, запрошувати майстрів, які безпосередньо займаються таким видом мистецтва.

Із результатів видно, що переважна більшість студентів вишивають чи вишивали.

Результати показали, що з мистецтвом вишивки студенти знайомились під час екскурсій в будинок народної творчості та музей етнографії та народного мистецтва ім. М.А.Руденко.

Студенти обізнані з такими видами вишивки як вишивання хрестиком, стрічками, бісером та гладдю.

Додаток №2

Вишивка в діаспорі

Українська діаспора - збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель, яка почуває духовний зв'язок з Україною.

Для українців, виселених з рідних земель або народжених вже на засланні, згорток вишитого полотна ставав часто одним з найцінніших зматеріалізованих клаптиків далекої, забраної їм батьківщини.

Збережена бабунею і часто приховувала перед сусідами горсточок «вишитого життя» викликає спомини та згадку найкращих хвилин, прожитих під час родинних суспільно культурних свят у рідному краї, і компенсує його болючий брак. В таких хвилинах оживає все те українське, що знайшло своє образне втілення у вишивці. Оживає краса навколишнього життя і природи з квітами – символами й Шевченківським вишневим садком.

Всі сподівання, одвічні надії і прагнення українців, тих бездомних, проживаючих не в Україні, так і тих живучих «на нашій, не своїй землі», виражали до 1991 року українські покоління, вішаючи рушник над автопортретом Кобзаря і накресленою ним програмою «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».

З тою ж надією краківська громада у 1983 році складаючи дар Папі Римському Іванові Павлові ІІ, передала образ лемківської церкви і вишитий руками земної матері України рушник з вірою, що заведе він їх у найбільшого релігійного провідника до Києва, для відродження прийнятого там тисячу років тому християнства.


Додаток №3

Майстри української вишивки

Величезне враження на нас справило безпосереднє знайомство з сучасними майстрами вишивки.

Більше 40 років присвятила народній вишивці Євгенія Василівна Ємельянова (1924 р. н.), з якою ми познайомилися на Музейних гостинах в Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Роботи Євгенії Василівни виконані в традиціях Рівненського Полісся. Геометричний орнамент вишивки майстриня виконує нитками червоного, білого та чорного кольорів на сірому полотні характерними техніками (заволікання, вирізування, лічильна гладь). Свою майстерність Євгенія Василівна передавала вихованцям рівненського міського Палацу дітей та молоді, обласної школи-інтернату і виховала декілька поколінь вишивальниць.



Шевчук Марія Василівна (1949-2007) першою на Рівненщині в 1985 році отримала почесне звання заслуженого майстра народної творчості України з вишивки. Роботи Марії Василівни неодноразово експонувалися на виставках в Україні, Польщі, США. За майстерність успадкування традиції вишивки та її популяризацію Марію Василівну нагороджено Дипломами ВДНГ України, ВДНГ СРСР. Нині її творчу манеру продовжує донька Ярослава Вернюк та внучки Соломія та Софія.
Ольга М’якота (1958 р. н.) - народний майстер декоративно-прикладного мистецтва. Вишукані рушники Ольги Володимирівни зберігаються в музейних збірках та приватних колекціях України, Канади, Німеччини, Польщі, США, Італії. За творчу працю майстриня нагороджена державними нагородами, дипломами та грамотами. Майстри вишивки Рівненщини беруть участь в різноманітних загальнодержавних акціях. У вересні 2007 року вони долучилися до роботи над Рушником національної єдності за ескізом заслуженого художника України Олександри Теліженко.




Вероніка Велігурська (1937 р.н.) як авторка вишитих сорочок здобула визнання не тільки в Україні, а і в багатьох країнах світу. Різноманітні за техніками, кольоровою гамою сорочки Вероніка Олексіївна вишиває як за візерунками із альбомів декоративно-ужиткового мистецтва, так і за власними орнаментами.


Раїса Цапун (1969 р.н.) - керівник гурту «Джерело», доцент Рівненського державного гуманітарного інституту, відома виконавиця народних пісень. Творчий шлях вишивальниця почала із створення сценічного вбрання. Раїса Василівна з дитинства захоплювалася вишивками рідного села Чуднів Житомирської області, зібрала колекцію вишитих, сорочок та рушників, яку експонувала на персональній виставці в Рівненському обласному краєзнавчому музеї.
Катерина Приймачук (1957 р. н.) - завідувач відділом фольклору та етнографії обласного центру народної творчості, організатор виставок декоративно-ужиткового мистецтва Рівненщини і натхненник майстрів області.




Валентина Галапач (1948 р. н.) - майстер декоративно-ужиткового мистецтва України, керівник гуртка «Рушничок» Рівненського палацу культури ВАТ «Рівнеазот», авторка сучасних композицій вишивки та рушників. Валентина Костянтинівна представляє свої роботи на міських, обласних та всеукраїнських виставках народної творчості.
Орися Рябунець (1952 р. н.) - заслужений майстер народної творчості України, авторка неповторних вишитих сорочок та рушників, учасниця міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок декоративно-ужиткового мистецтва. Майстриня володіє великою кількістю технік вишивки, бездоганно створює нові композиції в традиційному стилі, плідно працює над збереженням народної вишивки. Свої знання і майстерність Орися Іванівна передає молодим вишивальницям України, проводить майстер-класи української вишивки в Республіці Польща. Далеко за межами України відомі не тільки вишивки Орисі Іванівни, але і її роботи з бісеру - ґердани, селянки, намиста. Роботи Орисі Іванівни неодноразово відзначались дипломами всеукраїнських конкурсів та виставок.
Інна Назаришина (1967 р.н.), викладач Рівненського професійного ліцею сфери побуту, досконало володіє техніками української вишивки, успішно навчає вишивальному мистецтву молоде покоління. Інна Петрівна надає перевагу вишивці гладдю в народному стилі. Має нагороду міжнародного економічного рейтингу «Золота Фортуна» за збереження традицій у вишивці та одязі.

Тамара Ніколайчук - вишивальниця з м. Демидівки Рівненської області, учениця Рябунець Орисі Іванівни. Тамара Ніколайчук успішно працює над створенням рушників в традиційному для Рівненщини стилі.

Ніна Рабчевська (1948р. н.) - заслужений майстер народної творчості України, ткаля і вишивальниця. Працює в основному над створенням рушників та народних костюмів. Одна з небагатьох майстрів, що зберегли традиції поліського серпанкового ткацтва.
Віра Нестерук (1964 р. н.) - постійна учасниця Міжнародного фестивалю традиційної народної культури «Лесині Джерела», міських, обласних та республіканських виставок. Своєрідні, вишукані роботи Віри Феодосіївни - сорочки, рушники, блузи, серветки - часто виставляються поруч з роботами її творчої наставниці Орисі Рябунець.
Людмила Лисюк (1970 р. н.) - майстер декоративно-ужиткового мистецтва з художньої вишивки, керівник студії декоративно-ужиткового мистецтва ЗОШ № 23 м. Рівного. Неповторні за філософським змістом, композицією, колоритом та технікою вишиті картини Людмили Лисюк відомі поціновувачам її творчості далеко за межами Рівного. Людмила Іванівна - учасник обласних, всеукраїнських міжнародних виставок декоративно-ужиткового мистецтва в Києві, Москві, Аргентині, Польщі, Німеччині.
Ніна Гіроль (1957 р. н.) - майстер народної творчості, учасниця міських, обласних, всеукраїнських виставок декоративно-ужиткового мистецтва,Днів культури України в Республіці Польща, Першого міжнародного інноваційно-культурологічного форуму «Відроджуйся, Україно». Займається вивченням та відродженням традицій волинсько-поліської вишивки.

Додаток №4

Усна народна творчість
Українська вишиванка



Сорочку-вишиванку

До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину.

Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Вишивала з піснею

Яблука барвистії.

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.
Барви кольорові:

Зелень - то діброви,

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий - то колосся,

Й плодовита осінь,

І ласкаве сонце, що встає з-за гір.
Синії стежини -

То морські глибини,

До людей довіра і безкінечність вся.

Ну а чорний килим -

Туга по загиблим,

Що за землю рідну віддали життя.
Хрестики червоні -

То калини грони,

І вогонь гарячий, і пролита кров,

Але ще й родина,

Ненька-Україна,

І родинне щастя, й вічная любов.
Я візьму льон білий,

Нехай рух несмілий,

Але ж вишить спробую сорочку таку.

Ниточка до ниточки,

Квіточка до квіточки,

Щоб нащадки згадували на довгім віку.




«Балада про вишиваний рушник»
Дивлюся мовчки на рушник, що моя мама вишивала,

І чую гуси зняли крик, зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута, м'ята,

Десь птахи, бджоли загули, всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник, так тепло-тепло стало,

Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала...


Вишивка
Народ мій на Голгофу йшов з хрестом,

бо так у нас віддавна повелося:

хрестом розходились дороги за селом,

навхрест снопи стояли із колосся.
У шлюбному вінку, як доля, зеленів

таки отой барвіночок хрещатий.

Таки хрестом сорочки для синів

одвіку шила українка-мати.
Бо скільки раз при світлі каганця

вона нитки на полотні хрестила,

то стільки раз ріднесеньке дитя

в далекий шлях життя благословила.

Текст, що розкривається
І ми несли свій хрест у вишитті.

Він був, коли, здавалося, нічого

вже не було. Здавалось, всі святі

уже давно зреклись народу мого.
Той мамин з оберегами рушник,

та мамина сорочка-берегиня

на всіх шляхах, кривавих та страшних,

нас сотні раз хрестами осінила.
Німіє світ, зомлівши від краси

червоно-чорних українських взорів.

А там - хрести, хрести, хрести...

молитвами за нашу долю й волю.
Є настил, гладь, стебнівка та низинка,

фантазія людська не знає меж...

Хрестом я доням шила сорочинки.

Ви - українки! То несіть свій Хрест!
Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми ниткам, -

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, -

запалали маки у пшениці влітку.

Текст, що розкривається
Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, -

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.




Повір’я про сорочку:
- Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку - на багатство.

- Якщо сорочку прогризли миші - в ногах буде слабість.

- Якщо зачепив і роздер сорочку - можеш зганьбитись.

- Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.

- Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною.

Додаток №5

Фотогалерея

http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/95/383/95383683_vuy.jpg


http://ito.vspu.net/sait/inst_kaf/kafedru/matem_fizuka_tex_osv/www/duplomni_rob/tematuka_2011-2012/kyrsovi_2011-2012_ii/dynaevska/kr.files/image062.jpg

http://honchar.org.ua/wp-content/gallery/gallery_rushnyky_lancuh_poltavshch/gos0733.jpg

http://img-fotki.yandex.ru/get/4408/galinal1952.4/0_5aaad_e11a57a0_xl









Додаток №6

Презентація

Презентація «Вишивка»

Додаток №7

Відео

Відео «»

Додаток №8

Аудіозапис

Додаток №9

Творча робота

РЕЦЕНЗІЯ

на пошукову роботу

викладачів Могилів - Подільського технолого-економічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету

Гудзь Н.О. та Кордонської А.В. на тему:

«Філософський зміст подільської вишивки»
Світ мистецтва відкривається кожній людині своїми гранями, наповнюючи її душу натхненням і внутрішнім піднесенням. Мистецтво – це пам’ять народу, яка з’єднує віки в нашій свідомості, робить нас співучасниками подій, як теперішніх, так і давно минулих. Воно завжди захоплювало людей, залишаючи помітний слід у їхній пам’яті, робило багатшою людську душу. І не дивно, бо справжнє мистецтво ніколи не старіє. А з кожним кроком свого життя розкриває нові грані буття та заповнює сірі і сумні будні життя все новими і новими барвами кольорів. Саме так створюється уявлення про прекрасне, народжується мрія, яка супроводжує людину протягом усього життя, надає йому сенсу.

Вишивка – один із давніх і найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Археологи стверджують, що на теренах України вишивка існує ще з часів трипільської культури. Українська народна вишивка – унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили і знаходять відображення думки і настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстринь, їхні сподівання на кращу долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком нитки й голки.

Пошукова робота складається з вступу, основної частини, висновків та додатків. В основній частині досліджено виникнення і поширення мистецтва вишивки в Україні, матеріали та інструменти для вишивання, філософсько-символічна система вишивки, особливості вишивки різних регіонів України, подільська вишивка та з’ясовується значення мистецтва вишивки в світовій культурі. До кожного розділу підібрано тематичний ілюстрований матеріал.

В додатках підібрано цікаві комп’ютерні презентації, відеоматеріали, аудіо записи, створено фотогалерею вишивки, подається матеріал про вишивку в діаспорі, про майстрів Поділля, які дають можливість глибше зрозуміти особливість української культури.

Завдяки цьому пошукова робота має велику цінність для тих, хто цікавиться таким видом декоративно-прикладного мистецтва як вишивка, її філософським змістом.

Матеріали пошукової роботи можна використати при проведенні занять, виховних годин та в гуртковій роботі.
Рецензент _________ І.С.Войцехівська


поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок №5 Українська вишивка. Рушники. Мета
Мета : ознайомитись із видами вишивок на Україні; розкрити суть символів, збражень, узорів

Конспект заняття з народної вишивки Тема: вишивка вміє промовляти
Навчити шити швом хрестик. Виховувати почуття національної гордості, любові І поваги до праці людей, розвивати естетичний смак

3. культурно-мистецькі традиції подільської витинанки подільська...
Розвивається в нас на теренах «краси України – Подолля» з давніх давен ткацтво, писанкарство, малярство, витинанка І вишивка. Витинанка...

Тема: Мережка – прозора лічильна техніка вишивання. Практична робота....
...

Вишивка як вид оздоблення виробів. Складання композиції вишитого виробу Мета
Мета: коротко ознайомитися з історією виникнення вишивки, основними мотивами українського народного орнаменту; навчитися читати вишивку,...

Форми збереження культурної спадщини. Провідні художні музеї світу. Мета
Прадо, Уффіці, Дрезденська галерея, Лувр, Лондонська національна галерея, вчити аналізувати та інтерпретувати художній зміст творів,...

Види швів української народної вишивки. Поверхнево-нашивні рахункові техніки
У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. З нею пов’язана вся багатовікова...

Професія майстер народної вишивки. Оформлення виробу вишивкою
Вишивка один з найулюбленіших І поширеніших видів народної творчості. Народні майстри не тільки дотримуються традицій, але й використовують...

Оздоблення виробів. Види швів для вишивання
Мета: ознайомити з історією І традиціями української народної вишивки, дати уявлення про класифікацію швів для вишивання, навчити...

Методика проведення уроку з предмета „Дизайн виробництва” Тема за...
У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. З нею пов’язана вся багатовікова...

Тема: Українська народна вишивка Мета
...

Уроку Вишивка,як вид оздоблення текстильних матеріалів. Технологія...
Сформувати в учнів поняття про прозорі техніки вишивання, про мережку та ії види, про композицію украінської вишивки;вміння виконувати...

Розподіл путівок в заклади оздоровлення та відпочинку серед дітей та студентської молоді
Путівки розподіляються серед дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, а саме серед

Створення орнаментів для вишивання, перенесення малюнків на тканину....
Мета: Продовжувати ознайомлювати учнів з вишивкою, з орнаментами вишивки, переносами малюнків на тканину; розвивати творчу уяву,...

Конспект уроку Тема: Декоративно-прикладне мистецтво. Знайомство...
Мета: розширити знання учнів про декоративно-прикладне мистецтво. Ознайомити дітей з прийомами І технікою хохломського розпису. Вчити...

Гончар олесь твоя зоря
Що навіть життям своїм він завдячує тому славному степовому народцю — хутірським хлопчакам, які в присмерках знайшли його, повержеіного...

Президент Асоціації приватних нотаріусів
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини І не припинилися внаслідок...

Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної...
Останнє – дуже важливо для правильного визначення реальної історико-культурної цінності кожного об'єкта спадщини



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт