Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Англійська мова - Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу





Сторінка8/12
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12



Англійська мова
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її до європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як важливий засіб спілкування та співпраці між країнами і людьми з різними мовами та культурними традиціями. Нова освітня система в Україні вимагає суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту та методів навчання іноземних мов в усіх навчальних закладах.

Велика увага приділяється спеціальним загальноосвітнім навчальним закладам інтенсивної педагогічної корекції, використовуючи досягнення сучасних психолого-педагогічних та методичних досліджень, які розглядають навчання іноземних мов як процес особистісного розвитку учня. При цьому забезпечуючи комплексну реалізацію практичних, виховних і розвиваючих цілей.

Програма не обмежує творчість вчителя, передбачаючи гнучкість у підборі та розподілу навчального матеріалу, враховуючи наявність підручників, посібників, аудіо та відео матеріалів.

Головна мета навчання іноземної мови полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Основними комунікативними уміннями є:

- уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

- уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

- уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

- уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

- уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;

  • уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою і складається з:

  • мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

  • соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

  • прагматичної компетенції, яка пов’язана із знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

Кінцевою метою програми є розвиток здібностей та здатністю учнів користуватися іноземною мовою для досягнення комунікативних цілей.

Принципи відбору змісту

Зміст з погляду сфер спілкування, функцій, понять, фонетичного, граматичного та лексичного матеріалу відбувається на таких засадах:

  • повторюваність: діапазон виразу для адекватної поведінки буде досягнутий учнем поступово, функції та поняття повторюються щороку циклічно;

  • поступове зростання складності; зміст, обраний для ранніх стадій, у цілому буде легшим, ніж для наступних, складність зростатиме поступово;

  • мотивація: пріоритет у виборі й послідовності віддаватиметься тим темам, які будуть найбільше необхідними учням;

  • потенціал вивчення мови: зміст програми не тільки задовольняє загальні освітні потреби учнів, а й дає змогу також сформувати міцну базу для подальшого самовдосконалення і використання мови у професійній сфері;

  • поняття, функції та функціональні показники: сфери спілкування передбачають практику учнів в оперуванні різноманітними поняттями та певними мовними функціями.

Поняття розглядаються як значення та загальні ідеї, необхідні учням для спілкування. Вони поділяються на загальні та специфічні. Загальні поняття можуть з’являтися в кожній темі. Специфічні поняття безпосередньо визначені певною темою.

Функція мови розглядається як мета використання мовної одиниці у висловлюванні. У методиці навчання іноземних мов комунікативні функції, як правило, описуються як категорії поведінки (наприклад, прохання, дозвіл, привітання тощо). Згідно з принципом повторюваності, функції можуть повторюватися в різних темах. Учителі віддаватимуть перевагу тим чи іншим функціям на уроці залежно від наявності навчальних матеріалів.

Оптимальні показники визначаються для кожної функції. Функції, які можуть бути виконані в будь-якій розмові чи дискусії (наприклад, пропозиція іншого погляду тощо) не приписуються до певних тем і можуть вживатися в будь-якій з них.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

  • декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

  • практичних та міжкультурних умінь і навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;

  • “компетенції існування”, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів та типу особистості;

  • загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:

  • усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі і у суспільстві;

  • усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

  • розуміння особливостей власного мислення;

  • зіставлення іноземної мови з рідною;

  • оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

  • залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);

  • уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

  • позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

  • культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

  • емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

  • розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

  • мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

  • готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

  • бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;

  • уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб між особистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полікультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу – носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру і культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту.

Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на такі основні дидактичні та методичні принципи:

  1. Принцип комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального процесу, який веде до належного рівня практичного оволодіння іноземною мовою в усній і писемній формах.

  2. Принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу створюють умови для адекватного здійснення ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається у межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація.

  3. Принцип урахування особливостей рідної мови, а також досвід, набутий учнями у її вивченні, дозволяють прогнозувати можливі труднощі у навчанні іноземної мови і таким чином раціоналізувати навчальний процес.

  4. Принцип свідомості навчання розглядається як загальнометодичний принцип, який враховує якісну своєрідність оволодіння іноземною мовою. Він передбачає не тільки усвідомлене використання мовних одиниць відповідно до їх значення, форми і особливостей вживання у мовленні, але й до ситуацій спілкування та сфери мовленнєвих функцій кожної мовної одиниці.

  5. Принцип урахування вікових особливостей учнів зумовлює відбір методичних підходів та змісту для спілкування на кожному етапі навчання іноземної мови.

  6. Принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості умінь і навичок, не суперечить ідеї усного випередження, оскільки генетично мовлення, насамперед, існує в усній формі. Тривалість усного випередження залежить від конкретних умов і етапу навчання.

Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, що сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному і граматичному відношеннях. Відповідно до чинних умов навчання іноземної мови такі вправи відіграють допоміжну роль і, зазвичай, використовуються у контексті з комунікативними завданнями і підпорядковані їм.

Успішна реалізація змісту навчання іноземної мови можлива за умови раціонального застосування навчальних засобів як основних механізмів виконання мети і завдань. Основними засобами навчання є підручники, підготовка яких має здійснюватися відповідно до наукових засад, прийнятих у галузі підручникотворення. Учителю надається право вибору підручника, який відповідав би конкретним умовам навчання. Проте лише підручник не може забезпечити досягнення основних цілей. Потрібно широко використовувати й інші засоби: робочі зошити, аудіо та відео матеріали, книжки для домашнього читання, текстові завдання тощо.

Доцільно активніше впроваджувати у практику школи електронні носії інформації, що не тільки урізноманітнюють навчальний процес, але й сприяють його ефективності, дозволяють індивідуалізувати та диференціювати навчальну діяльність учнів відповідно до їхніх особистісних рис, здібностей та рівнів навченості.

Основною формою навчання іноземної мови є урок. Зміст його визначає сам учитель. Він спирається на матеріал підручника або посібника, який використовує у своїй роботі, враховує рівень навченості учнів і умови, у яких відбувається навчання. Види діяльності на уроці залежать від мети і завдань, вікових особливостей та інтересів учнів. Уроки мають бути комунікативно спрямованими, а тому пріоритетними видами діяльності є ті, що пов’язані з формуванням в учнів умінь і навичок використовувати мову як засіб спілкування. Зацікавленість учнів у засвоєнні мови значною мірою залежить від умотивованості навчальних дій, які виконуються на уроці.

Оволодіння іноземною мовою відбувається не тільки на уроці. А тому органічне поєднання уроку, домашньої і позакласної роботи забезпечить ефективне формування комунікативних навичок і вмінь, сприятиме розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності.

Програма має особливу структуру. Вона складається з пояснювальної записки, основного змісту навчання іноземної мови, переліку державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів спеціальної школи, корекційно-розвивальної роботи та очікуваних результатів.

У пояснювальній записці визначені цілі навчання, розкрито основний зміст компонентів комунікативної компетенції, вказано на пріоритетні принципи і засоби оволодіння мовою відповідно до комунікативно орієнтованого підходу, який об’єктивно стає визначальним у сучасних соціально-економічних умовах людської життєдіяльності.

Зміст навчання іноземної мови з метою чіткого його розуміння структуровано у кілька компонентів, розподілених в окремі графи: сфери спілкування, тематика ситуативного мовлення, мовленнєві функції та засоби вираження, лінгвістичні, соціокультурна та соціолінгвістична, загальнонавчальні компетенції. Весь матеріал змісту сформовано і розміщено відповідно до мети і етапів навчання, вікових особливостей та інтересів учнів, їхнього життєвого і навчального досвіду.

Результати навчальних досягнень, яких мають досягти учні, визначені для кожного етапу навчання. Вони характеризують рівень умінь і навичок у кожному виді мовленнєвої діяльності.

У середній школі (5-9 класи) важливо продовжувати зацікавлювати учнів у вивченні іноземної мови, викликаючи в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Середня школа має забезпечити наступність і безперервність процесу навчання іноземної мови у всьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції. Вона має виховувати комунікативні потреби у пізнанні інших країн і народів, у пошуку друзів не тільки для спілкування, але й для розв’язання певних проблем власної життєдіяльності. На цьому етапі здійснюється формування навичок і вмінь спілкування в усній і писемній формах у межах визначених сфер і ситуацій у відповідності до вікових особливостей учнів і їхніх інтересів, на основі використання для цього прийнятих мовленнєвих зразків. Учні вчаться виконувати творчі вправи і завдання, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються вміння переносити засвоєний навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям.

Для успішної реалізації освітньо-розвивального потенціалу іноземної мови у середній школі необхідно сприяти тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета не тільки розширював їхній світогляд, але й сприяв би більш глибокому розумінню власної культури та її ролі в духовному та моральному розвитку людства.

Процес навчання іноземної мови організовується відповідно до мережі годин, визначених навчальним планом, і з урахуванням можливості збільшення їх кількості за рахунок варіативної частини. У зв’язку з цим для повноцінного забезпечення навчального процесу вчитель, окрім підручника, який використовує у своїй роботі, може залучати інші засоби, адаптуючи їх до умов навчання

Контроль та оцінювання.

Існуюча в Україні спеціальна загальноосвітня школа інтенсивної педагогічної корекції, здійснюючи корекційно-розвивальну роботу, забезпечує базову середню освіту, яка відповідає державному цензовому рівню освіти. Тому оцінювання психофізичного розвитку дітей із ЗПР і має бути зорієнтованим на критерії оцінювання навчальних досягнень учнів загальноосвітньої школи. Оцінювання має грунтуватися на методологічній переорієнтації процесу спеціального навчання на розвиток особистості кожного учня, гуманного ставлення до нього, на позитивному підході до найменших навчальних успіхів, на постійній підтримці прагнень до самостійності, саморозвитку, всебічної допомоги з боку педагогів, батьків для досягнення можливих найвищих результатів навчання.

Дотримання цих вимог у процесі спеціального навчання та оцінювання рівня навчальних досягнень, допоможе кожній дитині із ЗПР здобути базову середню освіту, набути тієї основної компетенції, яка необхідна для сучасного життя.

Компетенції особистості узагальнюють в собі як суму набутих завдяки навчанню знань, умінь і навичок, досвіду, цінностей, так і низку особистісних якостей, які формуються в учня на основі опанування змісту освіти та внаслідок спеціального корекційного впливу.

До основної групи компетенції учнів із ЗПР відноситься:

  • соціальні, пов’язані з готовністю бути відповідальним й активним у прийнятті власних рішень, у соціальному житті, у регулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом;

  • полікультурні, що стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

  • комунікативні, що передбачають опанування важливого в роботі та суспільному житті усного і писемного спілкування;

  • саморозвитку, що пов’язаний з потребою і готовністю навчатися в тому числі й у професійному відношенні, залежно від індивідуальних можливостей кожної дитини;

  • прагнення та здатність до раціонально продуктивної діяльності.

Компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів із затримкою психічного розвитку та проведеної з ним корекційно-розвивальної роботи.

Виявлення рівня навчальних досягнень учнів відбувається в процесі контролю. Структурними компонентами контролю є виявлення і вимірювання (перевірка) та оцінювання навчальних досягнень учнів. Облік результатів контролю у формі оцінних суджень та висновків чи балів ведеться вчителем у класних журналах, щоденниках, зошитах.

Об’єктами контролю у процесі навчання є: знання, уміння та навички визначені навчальною програмою; навчально-пізнавальні знання та вміння; власне діяльність; емоційно-ціннісні риси особистості, значущі для життєдіяльності в суспільстві.

Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів є: діагностична, навчальна, діагностико-коригуюча, стимулюючо-мотиваційна, розвивально-виховна.

Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) в процесі навчання в 5-9 класах спеціальної загальноосвітньої школи інтенсивної педагогічної корекції визначається такими дидактичними принципами:

а) систематичність, зумовлена необхідністю здійснювати контроль впродовж всіх етапів навчання;

б) всебічність, яка передбачає визначення в учнів результативності корекції навчально-пізнавальної діяльності та власне діяльності, рівня опанування знаннями, уміннями відповідно до навчальних цілей.

в) диференційованість та індивідуалізація, що зумовлені поліморфністю проявів порушень навчально-пізнавальної діяльності учнів із затримкою психічного розвитку.

Типи порушень структури учбово-пізнавальної діяльності цієї категорії учнів можуть бути представлені таким чином:

Порушення пов’язані з дефіцитним розвитком функції регуляції учбово-пізнавальної діяльності. Це, насамперед, стани дефіциту уваги з гіпер- чи гіпоактивністю, недорозвиненістю мотиваційної та емоційно-вольової сфер, розладами працездатності різного походження. Як правило, ці діти неспроможні працювати на уроці з усім класом, і засвоюють навчальний матеріал в процесі індивідуальної роботи, коли вчитель бере на себе функцію організації контролю їх діяльності.

Порушення, які є наслідком зниженого інтелектуального розвитку дітей при порівняно збереженому рівні їх научуваності. Діти можуть успішно засвоювати навчальний матеріал, якщо він подається невеликими частинами, здатні користуватися допомогою, дуже чутливі до заохочення, похвали. Ці фактори значно підвищують їх продуктивність.

Ще одна група порушень учбово-пізнавальної діяльності пов’язана з недостатнім інтелектуальним розвитком, зумовленим зниженою научуваністю. Остання виявляється в особливій ригідності, негнучкості мислення, внаслідок чого діти дуже обмежено користуються допомогою, мають труднощі в оперуванні наявними у них досвідом. Ці діти засвоюють програмний матеріал з великими труднощами.

Зорієнтованість контролю навчальних досягнень на структуру порушень учбово-пізнавальної діяльності, дозволяє добирати відповідні засоби індивідуалізації, які допоможуть виявити навіть найменші досягнення поелементного і поопераційного контролю, прийомів, які полегшують відтворення змісту навчального матеріалу тощо.

Об’єктивність контролю покликана уникати суб’єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів в оволодінні знаннями. Об’єктивність контролю забезпечується такими чинниками:

  • чітке визначення конкретних і загальних цілей оволодіння учнями змістом навчального предмета;

  • визначення конкретних цілей корекції навчально-пізнавальної діяльності та власне діяльності кожного учня;

  • обгрунтоване виділення об’єктів контролю (перевірка й оцінювання).

У 5-9 класах спеціальної загальноосвітньої школи інтенсивної педагогічної корекції застосовують такі види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий.

Попередній контроль проводиться з діагностичною метою перед вивченням навчального предмета. Він дає змогу визначити готовність учнів класу до оволодіння предметним змістом, виявити рівень сформованості навчально-пізнавальних умінь та особливості діяльності кожного учня. На основі одержаних результатів та враховуючи принцип індивідуалізації вчитель планує роботу з коригування опорних знань, умінь і навичок, їх цілеспрямоване повторення і систематизацію.

Поточний контроль здійснюється на всіх етапах вивчення учнями змісту поурочної теми. Він виконує навчальну, діагностико-коригуючу, заохочувальну та стимулюючу функцію.

Навчальна функція полягає у визначенні рівні розуміння і первинного оволодіння змістом поурочної теми, встановлення зв’язків між її елементами та засвоєння змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок та їх актуалізація для засвоєння нової теми.

Діагностико-коригуюча на етапі засвоєння нових елементів знань і навчально-пізнавальних умінь може бути представлена як поелементний і поопераційний контроль. Він дозволяє своєчасно виявити допущені помилки та причини їх виникнення, встановити рівень первинного розуміння учнями змісту окремих частин поурочної теми, визначити ефективність корекційного впливу формування конкретних навчально-пізнавальних умінь та етапів діяльності.

Заохочувальна та стимулююча функції спрямовані на усунення труднощів, зумовлених недостатньою пізнавальною активністю, уповільненим темпом діяльності, заниженою самооцінкою, невпевненістю у своїх силах учнів із ЗПР.

Поточна перевірка супроводжується вербальним оцінюванням вчителя. З метою заохочення і стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів повні відповіді оцінюються балами.

Тематичний контроль передбачає оцінювання навчальних досягнень учнів після вивчення однієї або кількох програмних тем (розділів). Учитель, враховуючи індивідуальні навчально-пізнавальні можливості учнів, може оцінювати якість засвоєння основних більш узагальнених елементів знань і способів діяльності, уміння застосовувати їх за зразком і в новій ситуації. У такому випадку тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці або на самостійному етапі узагальнюючого уроку. При цьому враховується її результат та поточна успішність.

Тематична оцінка може виставлятися й автоматично, на підставі результатів вивчення учнем матеріалу теми упродовж її застосування з урахуванням поточних оцінок, навчальної активності учня, рівня самостійності тощо.

Підсумковий контроль здійснюється в кінці півріччя і навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання. А за рік – на основі семестрових оцінок.

Кожну оцінку будь-якого виду контролю, вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).

Всі види контролю реалізуються за допомогою різних методів.

Методи контролю – це способи взаємопов’язані діяльності вчителя і учнів, спрямовані на виявлення та оцінювання змісту і характеру досягнень навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Для виявлення навчальних досягнень учнів використовуються методи: усної перевірки (повторення, відповідь на запитання, задавання питання); письмової перевірки (списування, самостійної та контрольної роботи, диктанти).

Усна перевірка дає змогу виявити зміст, яким володіють учні, вміння будувати відповідь у логічній послідовності, словниковий запас, а також рівень розвитку зв’язного мовлення, логічного мислення та інших навчально-пізнавальних процесів. Вона дає змогу одразу коригувати відповіді, спонукати учнів до усвідомлення недоліків, до виправлення помилок, аналізувати свою діяльність і діяльність інших учнів.

Виявлені під час перевірки результати навчально-пізнавальної діяльності учнів оцінюються.

Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм.

Оцінювання – особлива сторона контролю, а педагогічна оцінка – його результат. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесними, вербальними) показниками, або в балах, або в кількісних показниках.

Основоположним в розробці критеріїв і норм оцінювання досягнень школярів із ЗПР з іноземної мови є розвиток навичок мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма.

Об’єктами перевірки та оцінювання є:

  • мовленнєві уміння й навички (аудіювання, говоріння, читання, письмо);

  • знання про мову й мовлення, мовні уміння й навички;

  • графічні навички письма і якість ведення зошитів.


Виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

1 рівень – початковий. Учень уміє писати вивчені слова. Учень знає вивчені найбільш поширені слова, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні. Учень розпізнає та читає окремі вивчені слова. Учень розпізнає на слух вивчені найбільш поширені слова у мовленні, яке звучить в уповільненому темпі.

2 рівень – середній. Учень уміє писати прості непоширені речення. Учень знає вивчені найбільш поширені словосполучення, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні. Учень читає та розуміє окремі прості непоширені речення. Учень розпізнає на слух окремі прості непоширені речення і мовленнєві зразки, побудовані на вивченому мовному матеріалі в мовленні, яке звучить в уповільненому темпі.

3 рівень – достатній. Учень уміє написати коротке повідомлення за зразком у межах вивченої теми. Учень уміє робити короткі повідомлення з вивченої теми за опорами, вживаючи прості речення, ставити запитання і відповідає на них з опорою на зразок; у його мовленні є помилки. Учень уміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту короткі тексти, які можуть містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатись. Учень розуміє основний зміст, пред’явлених у нормальному темпі, невеликими за обсягом текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі.

4 рівень – високий. Учень уміє написати повідомлення за вивченою темою, використовуючи опори. Учень уміє зв’язано висловлюватись відповідно до навчальної ситуації, малюнка, робити повідомлення з теми, простими реченнями передавати зміст прочитаного, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, ставити питання та відповідати на них; у його мовленні є помилки, які не заважають спілкуванню. Учень уміє читати з повним розумінням короткі тексти, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися або відшукати у словнику, знаходити потрібну інформацію у текстах інформаційного характеру. Учень розуміє основний зміст, пред’явлених у нормальному темпі текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалів, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатись.


Рівні

Бали


1-початковий

1-3

2-середній

4-6

3-достатній

7-9

4-високий

10-12
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Звіт по самостійній роботі №1
Методичні рекомендації для самостійного опрацювання матеріалу складено за всіма темами винесеними на самостійне вивчення студентам...

Яким повинен бути конспект уроку (методичні рекомендації)
Дидактична мета визначається, виходячи зі змісту матеріалу програми, вона вказує на результат, який передбачається досягнути

І. Вступ Треба вчити не думок, а думати. Е. Кант
Тільки творчий підхід до навчання може зробити процес навчання цікавим. Творчість це невичерпне джерело успішного засвоєння програмного...

Уроку з фізики 11 класу на тему „
Тим самим намагаємось скоротити час на записи теоретичних відомостей під диктовку. Закріплення вивченого матеріалу також відбувається...

Поурочний план розподілу навчального матеріалу нмк “english 5” для...
Позначені зірочкою завдання рекомендуються для виконання учнями вдома або у класі за умови використання разом із підручником авторського...

2 4 класи смт Широке 2010
Посібник призначений для тестової перевірки засвоєння учнями теоретичного матеріалу. Посібник складено відповідно до програми з читання...

Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Якість та...
Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Якість та тестування програмного забезпечення» для студентів усіх форм навчання...

Програма курсу за вибором «основи візуального програмування» пояснювальна записка
Розроблені учнями програми мають привабливий інтер­фейс, принципи їхньої роботи повністю узгоджуються з принципами функціо­нування...

Методичні рекомендації по впровадженню сегментного викладання та...
У методичних рекомендаціях вміщено календарне планування, поурочні плани конспектів та підбірку сегментів з теми : «Кількість теплоти»...

72. 20. 3 – Послуги консультативні з програмного забезпечення І послуги...
Послуги консультативні з програмного забезпечення І послуги з розроблення програмного забезпечення інші (послуги по реалізації проекту...

В «Методичні рекомендації до складання та зразок оформлення робочої...
України від 29 березня 2012 року №384» оновлені додатки в «Методичні рекомендації до складання та зразок оформлення робочої програми...

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанняМ українською мовою
Програму побудовано за трьома основними лініями Державного стандарту: аксіологічна, літературознавча І культурологічна, що відбилося...

План уроку виробничого навчання тема програми: Засвоєння прийомів...
...

Формулювання вимог до програми. 3 Проектування програми 3 Кодування...
Ооп І програмної інженерії — stl- бібліотеку (Стандартну бібліотеку шаблонів C++) при створенні складних програмних проектів

Методичні рекомендації до програми виховання І навчання «Дитина»
Разом із тим ці методичні рекомендації можуть бути використані й іншими працівниками дошкільної освіти або тими, хто хоче розширити...

Умови проведення конкурсу з укладення договору на надання послуг...
Умови проведення конкурсу з укладення договору на надання послуг з розроблення програмного забезпечення (ПЗ) щодо побудови Єдиної...

Методичні рекомендації для вчителів хімії, фізики, біології та географії Київ 2014
Поліхун Н.І., Польова М. Б., Постова К. Г. Інтеграція навчального матеріалу з енергоефективності та збереження клімату у предметний...

Шевченківська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат з поглибленим...
Шкільний кабінет англійської мови є організуючим центром навчальної роботи з учнями, місцем зосередження навчального матеріалу, посібників,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт