Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Кольороепітети у повісті Михайла Чабанівського «Журавлинка» - Сторінка 2

Кольороепітети у повісті Михайла Чабанівського «Журавлинка»





Сторінка2/3
1   2   3

Розділ ІІ

Семантично-стилістична характеристика кольоративів

2.1.Семантика білого кольору та відтінків
Центром усієї ідейно-образної системи кольоропластики М.Чабанівського традиційно виступає образ білого. Білий колір символізує красу, ніжність, чистоту дівчини: підлітки показували ,,рівні білі зубки” [2;12], Гарась, захоплюючись справжньою жіночою красою, ,,на білі коси зиркає, на білу шию” [2;65], дівчина ,,з такими звабними ямочками на білих щічках” [2;94]. Приємний авторові й читачеві журавлинський мудрець дід Горобець: ,,Увесь білий. Не лише борода, а все обличчя в білій габі” [2;8], ,,білий, як голуб” [2;9].

Милується письменник образом сільського патріарха, який навіює щось миле, неповторне, і повість завершується життєстверджуюче: наступного літа у чорній довбанці ,,сидить прямий і блідий дід Горобець” [2;147].

Прикметою мудрості, людської зрілості стає художнє означення на позначення риси обличчя: ,,дід нишком посміхається у білу бороду” [2;9].

Білий колір може свідчити і про неприємні речі, викликати несприйняття: ,,вузькі очі з білим, як пір’я надбрів’ям” [2; 93] старого єгеря-п’яниці, ,,білі, аж прозорі очі” [2;33] Карпана – Журавлинського поліцая.

Білого кольору, що символізує чистоту, святковість, є сукні дівчат, які прийшли на вечірку, сорочки у студентів. Дога біла сорочка, яка служила й за штани у дитинстві діда Горобця, викликає доброзичливу посмішку, створює гумористичний ефект. Біла сорочка була індикатором у проведенні перевірки повітроочисної споруди, яка уловлювала сажу: ,,яка була сорочка празникова, така й лишилася. І він перший зняв білу сорочку” [2;137].

Про чистоту, акуратність українського народу свідчать епітети-кольороназви, що характеризують споруди: ,,білий дім” [2;35], пообтикали ,,домівки білими прибудовами” [2;103]. Автобіографічним елементом письменника-земляка є образ рідного села, від якого віє чимось щемливим і дорогим серцю: ,,Журавлинка…І білі, мовби із самого світла квартали!” [2;147].

Особливо емоційного звучання набуває образ білого пшеничного хліба у спогадах про голодне дитинство Михайлика (знову ж автобіографічний факт), який одного разу потрапив на полудень до Данька: ,,вони саме їли білий хліб. Такого білого хліба я зроду не бачив” [2;143], ,,Лихо моє, який же солодкий, який смачний справжній білий хліб!” [2;143], ,,кортіло хоч раз наїстися білого хліба” [2;144].

Знаходять своє, властиве народній символічній традиції, використання слів сірий, сивий, сизий. Сірий колір може використовуватися на означення смутку, людської бідності, туги: Добривечір ,,сумний і сірий з лиця” [2;80], ,,Перепічка та була якась зморщена, сіра, як попіл” [2;140].

Цей колір передає і значення невибагливості, простоти в одязі: ,,одягнув сірого піджака” [2;137], ,,сірий піджачок з рудою смугою на плечах” [2;30].

Насиченіший сивий колір часто в повісті має значення ,,старий”: ,,Годі тобі гарнаситися, уже сивий” [2;46], Карпан ,,уже зовсім сивий” [2;131].

Більшої значимості у складі метафори набуває кольороепітет ,,сизий”: ,,колесо сизого диму” [2;60], ,,кидав Карась свої сизі колеса-слова” [2;61].

Серед багатьох кольорів та їх відтінків поетичний ореол у повісті М.Чабанівського мають срібний, сріблястий. Мелодійно-дзвінкий, чистий звук вчувається в образі жайворонків, які роняли ,,срібні кульки кришталевого осміху” [2;58].

Споруди ваблять загадковістю і новизною: старий рибалка ,,показує на сріблясті дахи міста” [2;147], ,,блищать…господарські будівлі сріблястим шифером” [2;25].

Зрозуміло, семантика білого кольору та його відтінків у системі кольоропластики М.Чабанівського відрізняється багатством та довершеністю. Спектр білого поширюється на показ різних життєвих реалій, і основу його становлять приклади позитивної характеристики. Білий колір – це символ жіночої краси, людської мудрості, чистоти й достатку, охайності – національних рис українців. Прикметники-кольороназви ,,срібний”, ,,сріблястий” набувають романтично-чарівного звучання у змалюванні пейзажу, надаючи прозовій мові поетичності, художності, витонченості.

2.2. Стилістичні особливості синьої барви
У кольоропластиці творів письменника значне місце посідає синя барва з багатьма її відтінками. Поряд зі звичайним синім кольором автор використовує семи на позначення фіалкового, голубого, блакитного. Завдяки цьому помітно розширюються семантичні рамки кольорової гами, надаючи певної значимості зображуваному.

Найбільше синє властиве пейзажеві, зокрема водному простору, передаючи чистоту, гармонію, затишок: ,,за синьою смугою води” [2;81], ,,море з синьою водою” [2;96], ,,лід узявся синіми лініями” [2;77].

Тонко відчувається спокій і умиротворення відставного полковника, побитого війною вояка: ,,дивився потеплілими очима на синє журавлинське небо” [2;31]. Синій колір зустрічається і в описі зовнішності людини, зокрема губ, передаючи тривогу, схвильованість: дід Горобець ,,прошепотів синіми губами” [2;136], у русявої Марусі ,,губи сині зрадливо тремтять” [2;122].

Про важливість таємниці синіх паперів свідчить часте вживання висловів, які характеризують винаходи Віля щодо зведення електростанції, ,,метикованою” справою: ,,ворожиш з отими синіми паперами” [2;48].

М.Чабанівським вжито епітет з рідкісним відтінком кольору ,,синюватий”, що підкреслює байдужість персонажа: ,,обличчя…синювате неприродно блищить” [2;72]. Такі незначні деталі допомагають надати образам індивідуальних рис, сприяють запам’ятовуванню їх читачем.

Лише один раз у творі М.Чабанівського трапляється згадка фіалкового кольору: Даринка милувалася ,,фіалковими барвами тихого вечора” [2;99]. В уяві читача постає образ теплого журавлинського вечора.

Поетичною, овіяною чарівністю сприймається голуба барва на позначення неба: ,,під високим голубим небом” [2;27], ,,на голубому небесному крузі” [2;5]. Кількох позитивних персонажів автор наділяє голубими очима, що надає їм індивідуальних рис: ,,блимнув напіврозплющеними голубими очима” [2;129], ,,завжди голубі дитячі очі були вже пронизливо сині, ніби скляні” [2;131].

Серед близько 20-ти лексем із семою ,,голубий” значне місце у повісті М.Чабанівського посідає поняття на позначення намету з голубого шовку, який зробила з метою примирення молода дружина на березі річки, аби привернути увагу свого чоловіка Віля. Синонімічність висловів вражає: ,,той голубий намет” [2;67], ,,шматина голубого шовку” [2;67], ,,голуба облога” [2;69], ,,голубий косинець шовку” [2;69], ,,біля її голубої фортеці ” [2;91], ,,видно її голубу звабу” [2;92], ,,голубий знак” [2;98], ,,голубе диво” [2;116], ,,вийшла зі своєї голубої схованки” [2;123].

Голубий колір слугує і для характеристики речей побуту: ,,на голубій…веранді” [2;28], ,,блимають голубими вогниками телевізори” [2;95].

В образному вживанні ,,людство…прагло голубих чи навіть червоних вітрил” [2;68] спостерігаємо не назву кольору, а відчуття мрії, чогось надзвичайно прекрасного.

Маловживаний блакитний колір сприймається як поетичний, овіяний чарівністю: ,,слався блакитними брилами туман” [2;74], ,,лагідні блакитні очі полковника” [2;72].

Як бачимо, у колірній картині світу М.Чабанівського синій колір переважає, його мікропіле представлене чотирма колоремами, які дають біля 30 вживань.

Найхарактернішою стильовою ознакою художньої мови письменника у вживанні епітетів на позначення синього кольору є піднесено-романтичне змалювання пейзажів, зокрема водної стихії, її простору й неосяжності.

Кольоризм «фіалковий» фігурує виключно для підкреслення українського літнього вечора.

Автор наголошує на позитивній семантиці кольоратива «блакитний», що надає образам поетичного звучання.

Отже, кольороепітети на позначення синього кольору з різноманітною відтінковою гамою у повісті ,,Журавлинка” виступають як втілення світла, простору, вічності, духовності й стали справжнім надбанням української літературної мови
2.3. Багатозначність кольороепітетів жовтої барви
Помітне місце серед кольороепітетів належить жовтому кольору. Письменник разом з персонажами милується польовими та лісовими пейзажами: ,,на тихому…жовтому морі [полі] не було жодної скіпочки” [2;167], ,,Назустріч линули…жовті смуги дубняка” [2;319].

Піщане дно сільського ставка теж жовтого кольору: ,,на жовтому прузі мокрого піску стоїть маленький посріблений журавель” [2;117]. У наступному прикладі цей образ персоніфікований: ,,ставок вишкірив жовті піщані зуби” [2;41].

Трапляється епітет-кольороназва серед переліку елементів побуту старовини Журавлинки: ,,жовта пузата черепяна тиква на олії” [2;22].

Не справляють негативного враження образ діда Горобця, який ,,подає свою жовту суху руку” [2;137] для привітання; Жадан, показуючи ,,свої жовті прокурені зуби” [2;25].

Таким чином, кольорова гама жовтого має широкий спектр дії. Традиційно у творах М.Чабанівського кольороепітети слугують для змалювання пейзажу, де, у поєднанні з метафорою, створюють емоційний настрій, сприяють поглибленню асоціативних образів. Здоровими, корисними, апетитними бачимо їжу, напої. Гармонійне поєднання фарб і тонів продовжує золотий, який має різноманітну семантику. Глибинні можливості цього слова далеко ще не вичерпані. Воно виявляє таку багатозначність, у якій тісно переплітаються загальномовні і власне авторські смислові відтінки.

Є в цьому епітеті захоплення людською красою. Найсуттєвіша деталь дівочої вроди – золоте волосся: ,,золоте волосся війнуло в обличчя, світ став золотим і милим” [2;52], ,,Коли вона розчісувалася, в кімнаті літали золоті павутинки…навіть повітря ставало золоте” [2;54].

Насичену золотисто-коричневу барву передано через лексему ,,бронзовий”: ,,обличчя рибалок були бронзові, спітнілі” [2;30], ,,сухорлява, бронзова статура” [2;8] діда-рибалки. Такого кольору набувають персонажі через надмірну засмагу під літнім спекотним сонцем.

Органічним продовженням прозової,, райдуги ” М.Чабанівського є лексеми на позначення коричневого кольору та відтінків: карого, рудого, які пов’язані передусім з портретними характеристиками: ,,на обличчі густо висіялись коричневі веснянки” [1;373], ,,Обличчя в нього було коричневе” [3;215]. Красивими темно-коричневими бачить автор очі у молоді: у дівчини ,,карі

оченята з бісиками” [2;95].

Ознакою міцності, добротності виступає червоно-жовте забарвлення взуття робітника: ,,літній чолов’яга у своїх рудих дебелих чоботах” [2;145 ].

Зрозуміло, що у повісті М.Чабанівського найширше подані епітети семантикою кольору. Переважають образи, побудовані на прямих асоціаціях з кольором золота. Відтворені життєві реалії через метафору. Переносне вживання прикметників-кольороназв сприяє поглибленню асоціативних образів. Мають обмежене лексичне вираження кольоративи ,,коричневий”, ,,карий”, що слугують для характеристики зовнішності людини. Не належить до активного вживання у мові повісті колорема ,,рудий”, що є рідкісним в українській мові взагалі через фізичну природу самого кольору.

2.4. Лексико-семантичне поле зеленого кольору
Читачеві відома любов автора до ,,живої книги природи”, тому досить широко фігурує у творах М.Чабанівського зелена барва. Зокрема у повісті ,,Журавлинка” ознакою щасливого помешкання, затишку людської оселі є образ міста-сонця, ,,яке постало у цій зеленій буйності” [2;129], у якому ,,квартали…відокремлені зеленими мурами” [2;129].

Яскраво насичений зелений колір дістає свій словесний вияв в описі городніх культур: ,,побачив зелене та буйне огудиння кавунів” [2;30], ,,дід часничину зелену очистить” [2;49].

Образ водного простору постає у творчості М.Чабанівського уособленням стихійності а також чистоти, доглянутості: ,,за зеленими горбами води” [2;60], ,,зелені брили води” [2;148].

У творчості письменника-земляка бачимо зелений як невід’ємну складову палітру кольорів, притаманних українській ментальності. Гостро відчутна потреба жити серед зелені: ,,аби тільки був двір зелений” [2;9].

Як елемент морально-негативної характеристики, змалювання психологічного стану персонажа йдеться про обличчя німецького наглядача Курта: ,,невеселий, злий, аж зелений з лиця ” [2;78], ,,вискочив зелений, оскаженілий ” [2;61]. Підсилення ступеня злості простежується від прикметника ,,невеселий” до дієприкметника,,оскаженілий”.

Отже, зелений колір широко характеризує пейзажі, зокрема затишного помешкання, городу, водної стихії. У поєднанні з метафорою стає засобом експресії при змалюванні ступеня злості. Виступає засобом характеристики рис української ментальності, а при зміні семантики набуває значення ,,живий”, ,,молодий” , ,,злий”.

2.5. Колірна гама червоного
Для відтворення навколишнього світу із його найрізноманітнішими реаліями слугують яскраві, влучні епітети на основі червоної барви. З народної традиції походить особливість виділяти червоне як гарне, смачне, приємне. Найповніше М.Чабанівським передано характеристику рослин, зокрема фруктових дерев, їх плодів. Уособленням щедрості природи-матінки, споконвічного зв’язку з нею людини є образ шовковиці, яка ,,щоліта дарувала людям своє червоне соковите щастя” [2;135].

Народне розуміння гарного як червоного кольору вплинуло на письменника. Зустрічаємо як символ молодості, дівочої краси: улюблена дочка Горобця Уляна ,,викохала оті свої…червоні повні вуста” [2;38].

Контрастують поняття добробуту і незаможності у будматеріалах сільського помешкання: ,,лежаки поклав добрячі, з червоної цегли” [2;105] - ,,он де живу!...Черепиця червона…аж засоромився” [2;147].

До семантичного поля червоного кольору належить метафоричний епітет ,,кумачевий”. Ним означується поняття ,,піонерія”: ,,цвіло живе кумачеве коло” [2;138].

Як бачимо, у повісті ,,Журавлинка” М.Чабанівського епітет ,,червоний” уживаний на означення ідеалу краси, досконалості і в природі, і в людській зовнішності, а також багатства природних дарів.

Отже, червоний колір є вдалим вкрапленням свіжості, ніжності тонів у кольоропластику художньої прози письменника-земляка.


2.6. Значення епітетів чорного кольору і тонів
Має місце у повісті М.Чабанівського чорний колір. Здебільшого, епітет ,,чорний” не тільки характеризує колір очей, а й стає основою психологічної характеристики персонажа, створюючи настанову на сприйняття його життєвої сили, запальної вдачі: ,,в його…гострих очах майнули чорні колючки” [2;88], ,,втупився в мене своїми чорними очима” [2;91], ,,цілився в мене своїм чорним оком” [2;92].

Як показує дослідження, чорна борода може бути сприйнята нейтрально, байдуже: ,,дивилася на чорну бороду” [2;116], в іншому випадку – це ознака гарячковості, запальності: ,,поскуб ріденьку смолисту борідку” [2;39] – у діда Горобця, тому тут помітна певна іронічність.

Традиційно чорний колір слугує для відтворення пейзажних картин: ,,Небо бралося на обрії чорною смужкою” [2;28], ,,Чорний морок затуляв теплими долонями очі” [2;63].

Бачить автор у цьому кольорі водну стихію: вода ,,нуртує чорними заглибинами” [2;18].

Таким чином, чорний колір у зовнішності людини притаманний позитивним персонажам, що стає символом чоловічої та жіночої краси, молодості, запальної вдачі, що є визначальним у характеристиці українців, їх ментальності. Іноді чорний колір властивий пейзажним реаліям, зокрема небу, мороку, водній стихії.

2.7. Багатство семантики кольороназв із суфіксами
У повісті М.Чабанівського ,,Журавлинка” ціла палітра прикметників-кольороназв із суфіксами, здатними передавати емоційне ставлення автора чи персонажів до зображуваного. Суфікси -яв-, -ав- уживані в лексемах на означення кольорів ,,жовтавий”, ,,золотавий .

,,Золотавий ” зі значенням нечіткості кольору фігурує в ліричному контексті: дим ,,танув у золотавій ліній імлі” [2;136], а також для означення очей: ,,золотаві погляди дівчини” [2;74].

Підсилювального ефекту надає прикметнику з нечіткою барвою вказівка на джерело кольору: ,,Жовтава дніпровська вода мала в собі багато сонця” [2;128].

На ознаку нечіткості забарвлення вказує і суфікс -яст-, представлений у творах М.Чабанівського лише одним прикметником ,,сріблястий”. У кількох випадках епітет вживається у значенні конкретності, передаючи колір реальних об’єктів: ,,доля сріблястого корабля” [2;39 ], ,,клітки…пофарбовані сріблястою фарбою” [2;44].

Прозова палітра М.Чабанівського засвідчує його постійний пошук найпотрібнішого слова. Автор вдається до зменшувально-пестливих форм епітетів із суфіксом -еньк-, які надають суб’єктові ознаки тендітності: у Фаїни ,,личко…біленьке” [2;12], Оленка - ,,смуглявенька красунька” [2;54].

Зустрічаємо пестливий, приємний образ сільської хати, схожої на лялечку, ,,біленька та чистенька” [2;104].

Як бачимо, епітети-кольороназви із суфіксами вживаються для характеристики зовнішності людини, конкретних матеріальних реалій та пейзажних полотен. Лексеми набувають позитивної оцінки, передають приємно-емоційний настрій.
2.8. Складні слова й авторські неологізми-кольороепітети
Помітне місце у кольоровживанні М.Чабанівського займають складні прикметники, утворені морфологічним способом основоскладання за схемою ,,прикметник + іменник”. Серед них привертають увагу лексеми на позначення кольору очей: ,,синьоокий”, ,,чорноокий”, ,,сіроокий”, ,, голубоокий ”: Варочка ,,сіроока, метушлива” [2;25], ,,осенята такі ж чорноокі і дбайливі” [2;40]. Естетичну функцію при створенні епітетних портретів персонажів виконують кольороназви ,,білорукий”, ,,білолиций”. Образ мудрого старійшини формують кольороепітети ,,сивобородий”, ,,сивовусий”, ,,білобровий” передаючи вияв пошани, вдячності. Продовжують портретну характеристику прикметники-означення, що вказують на колір волосся: ,,срібноголовий”, ,,золотоволосий”, ,,світлокосий”, ,,золотокосий”. Зустрічаємо у М.Чабанівського одне використання складного утворення ,,жовтогарячий” для позначення насиченого кольору святкового одягу: ,,господар у жовтогарячому линтварі ” [2;63].

Іронічний відтінок наявний в епітеті ,,червонощокий”: ,,хлопець…червонощокий, опецькуватий” [2;30].

Семантичного оновлення зазнають у творі письменника-земляка колірні назви ,,попелясто-сірий”, ,,біло-червоний”:,,сунула над землею попелясто-сіра запона” [2;53], ,,зірка…тьмяно маячить…пелехатим снопом біло-червоного жару” [2;82]. Такі образи, підсилені метафорою, вказують на ліричне сприймання явищ природи.

Письменник-художник не обмежується використанням загальновживаних лексем, а створює власні, що можна віднести до авторських новотворів.

До індивідуального слововживання належить складний іменник на позначення кольору ,,синьокутик неба провіщав погожу днину” [2;21], що передає насичення, глибину забарвлення.

Справжньою знахідкою поетики митця можна назвати новотвір ,,чорноцвітні смолянки” [2;58].

Таким чином зрозуміло, що прозову кольоропластику М.Чабанівського збагачують складні прикметники, утворені способом складання основ слів. У більшості випадків вони є засобом портретної характеристики, виконуючи естетичну функцію. Семантично-яскравими виступають лексеми на позначення пейзажних картин, підсилені метафорою та персоніфікацією. Індивідуально-авторський епітет-кольороназва М.Чабанівського характеризує пейзажні та рослинні образи, є цілком оригінальним, неповторним.
1   2   3

Схожі:

Методична розробка уроку з української літератури на тему: «Життєвий...
М. Коцюбинcького та усвідомити їх вплив на творчість митця, на суть його світогляду та літературно – естетичних поглядів, дослідити...

Правила прийому до Київського державного інституту декоративно прикладного...
Київського державного інституту декоративно – прикладного мистецтва І дизайну імені михайла бойчука в 2014 році

Г. Квітка-Основ’яненко. Батько української прози, один з перших у...
Аруся», розширити знання про літературний напрям, течію; визначити ознаки сентименталізму й реалізму в повісті «Маруся», розвивати...

Дослідження є вивчення життя, побуту та звичаїв гуцулів у повісті...
Вступ с

А. Чайковський «За сестрою». Коротко про митця. Відтворення історичних...
Тема А. Чайковський «За сестрою». Коротко про митця. Відтворення історичних подій. Напружений динамічний сюжет героїко – романтичної...

Літературно-дослідницький проект «фольклорно-міфологічні джерела...
Тема. Літературно-дослідницький проект «фольклорно-міфологічні джерела образності у творчості м. Коцюбинського (на матеріалі повісті...

Імені михайла бойчука
«Дизайн», 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація».Інститут такожздійснює науково-дослідницьку, культурно-виховну,...

Вивчення творчості михайла старицького
Творчість М. Старицького – значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури,...

Кз «Луцька гімназія №21 імені Михайла Кравчука Луцької міської ради Волинської області»
У сучасному освітньому просторі України значна увага приділяється новим формам І методам організації навчально-виховного процесу...

Урок закріплення та застосування знань, умінь І навичок
Тема. Ярослав Стельмах. "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера". Допитливість, винахідливість, кмітливість хлопчиків головних...

Уроку. Втілення в образі Тараса Бульби кращих рис запорозького козацтва
Обладнання: ілюстрації до повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», мультимедійна презентація за темою, екран, проектор, ноутбук, епіграф,...

Бібліографічний покажчик Суми
Великі українці. Михайло Грушевський : до 150-річчя від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського / уклад. В. О. Шарко; відп...

Сценарій Михайла Степанського
На території автостанції постамент з назвою міста донецьк. Вдалині можна побачити висотки спального району. Небо затягнуте хмарами,...

Зразок
Червоній в місті Харкові, право власності на яку зареєстроване на ім’я Ваніна Сергія Леонідовича, та визначити вартість цієї квартири...

Все життя з тарасом шевченком
К., 1977, т. ІІ, ст. 274) сказано: “Трахтемирів – містечко Канівського пов. Київської губ. (тепер с. Трахтемирів, Канівського р-ну,...

От нащо казки з нещасливим закінченням?
Мета: дослідити жанрові особливості повісті-казки, знайти казкове й реалістичне у творі, особливості часопростору; розвивати вміння...

Флорида в. П. Половинчук флорида рома н книга перша
В. П. Половинчука. Повісті «Від хулігана-пастушка – до академіка», «Закоханий хабарник», «У кожного своя доля», «Любов педагогічна»,...

Київ Видавництво імені Олени Теліги 2005 ббк 63. 3 (4пол-укр)6 с 34
Автор у хронологічній послідовності зібрав І упорядкував відомості про істо­ричні події, які сприяли виникненню польсько-українських...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт