Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

2. Дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання

2. Дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання






ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Завданням сучасного класного керівника є виховати всебічно розвинену особистість. Необхідною умовою для цього є вивчення індивідуальних анатомо-фізіологічних і соціально-психологічних особливостей розвитку учнів свого класу та надання рекомендацій учителям, які працюють з учнями цього класу.

Так, як не буває однакових двох сніжинок, так і не буває однакових дітей. Кожна дитина є особливою і неповторною. Біологічною основою індивідуальності дитини є типи нервових процесів, темперамент та переважання однієї з півкуль великого мозку. Усі ці характеристики є успадкованими і на їх основі під впливом навчання, виховання, середовища та зовнішніх умов формується поведінка та характер дітей.

Неменше важливе значення для розвитку дитини має соціальний напрямок. Тобто розвиток дитини визначається соціальними умовами: в якому середовищі народилася та виховується дитина, у такому напрямі й відбуватиметься її розвиток.
ПРОЦЕС ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ МАЄ ВІДБУВАТИСЯ З ДОТРИМАННЯМ ПЕВНИХ ПРАВИЛ:

1. Вивчення має бути скероване на виявлення особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку конкретного учня.

2. Дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання.

3. Рівень розвитку особистості має бути описаний як змістовна характеристика.

4. Вивчення особистостей школярів та їх колективів важливе не саме по собі. Воно завжди має бути спрямоване на розв'язання конкретних педагогічних задач.

5. Прагнути дотримання комплексності у вивченні учнів, охоплювати усі сторони фізичного, психічного і соціального розвитку.

6. Застосування методів та методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей.

7. Дослідження соціально-психічного розвитку, як правило, має відбуватися у природних умовах навчально-виховного процесу.

8. Діагностикою мають бути охоплені усі учні;

9. Діагностика має проводитися систематично.

10. Вивчення учнів поєднується з виховним впливом на них.

11. Вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не на негативних рисах характеру та поведінки.

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ УЧНІВ ПОДІЛЯЮТЬСЯ ЗАЛЕЖНО ВІД:

  • характеру участі школярів при їх застосуванні - на пасивні (спостереження, кількісний і якісний аналіз продуктів діяльності) та активні (анкетування, тестування, соціометричні виміри, проективні);

  • часу проведення - на одномоментні (анкетування, тестування та ін.) та тривалі (цілеспрямоване спостереження, біографічний метод та ін.);

  • місця проведення - на шкільні (класні та позакласні) та лабораторні;

  • сутності - на не експериментальні (спостереження, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності), діагностичні (тести, шкалювання), експериментальні (природний експеримент, лабораторний експеримент) та формуючі методи.


ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

1. Особистість школяра:

Динаміка потреб, мотивів, інтересів протягом усіх років у школі. Переважаюча направленість особистості, її прояв в різних видах діяльності. Ким бажає бути в колективі: відчутим чи веденим. Переважаючі моральні цінності учня, ставлення до норм і правил поведінки в колективі, до одноліток, дорослих, вчителів. Співвідношення цілей учня з цілями колективу.

Життєві цілі і плани учня, їх соціальна значимість. Бажання і готовність брати участь у корисній справі, бути відповідальним за їх виконання. Емоції та почуття в різних ситуаціях. Вольові особливості та їх прояв у колективі. Схильність учня до самовиховання. Розвиток пізнавальних здібностей (пам’ять, мислення, сприйняття ).

2. Учень в сім’ї:

Коротка характеристика сім’ї як колективу (структур, розподіл ролей, обов’язків, взаємовідносин, традицій, участь у вихованні дітей дідусів та бабусь, культурний рівень сім’ї, погляди батьків на виховання, ставлення до школи ).

Взаємовідносини учня з членами сім’ї. Наявність чи відсутність обов’язків і відповідальності за доручену справу.

Поведінка учня вдома. Позиції в сім’ї (незалежність, слухняність і т. п.). Допомога і контроль дорослих при виконанні домашніх завдань, вимог школи. Моральне виховання і розвиток почуттів у сім’ї.

Методи виховання у сім’ї. Недоліки виховання.

3. Учень в класі:

Позиція учня в ділових і особистих взаємовідносинах у класі за всі роки навчання. Тенденція до висхідної чи низхідної зміни статусу. Сприймання і оцінка учнем своїх товаришів, оцінка власних якостей та позицій в колективі. Ставлення до громадської думки класу. Авторитетність суджень і поведінки учня для інших школярів. Учень у складі угрупування класу. Позитивні та негативні якості учня, що склались під впливом класного колективу. Рівень активності та ініціативи в учнівському самоуправлінні.

4. Навчальна діяльність школяра:

Ставлення школяра до навчання, до різних навчальних предметів. Навчально – пізнавальні інтереси. Мотиви навчання. Характеристика успішності учня в цілому та з окремих предметів. Шляхи здобуття нових знань. Поведінка учня на уроках різних вчителів протягом усіх років перебування в школі. Участь у колективній пізнавальній діяльності, відповідальність, творча ініціатива, готовність прийти на допомогу товаришу, усвідомлення цінності знань однієї людини для потреб колективу та інше. Учень у ролі консультанта. Рівень сформованості у ньому вмінь організовувати спільну навчальну роботу товаришів. Особливості розвитку у навчальній діяльності особистості невстигаючих школярів та учнів, непопулярних у колективі.

5. Учень у суспільно- корисній діяльності:

Переважаючі види діяльності і форми занять учня, їх вікова динаміка, розвиток інтересів, нахилів, професійних намірів, спеціальних вмінь та навичок, формування мотивів суспільно – корисної діяльності.

Поведінка учня на заняттях гуртка, секції, студії. Особливості спілкування з однолітками і дорослими в період виконання справ. Вміння знайти своє місце в колективній справі. Готовність взяти на себе функції організатора. Вміння розділити успіх або взяти частину вини за невдачу у суспільній діяльності. Самооцінка своєї роботи у справі.

6. Учень поза школою:

Позашкільні заклади, які відвідує учень. Характер їх впливу на формування особистості школяра. Вільне спілкування за місцем проживання. Характеристика компаній та угрупувань з точки зору їх згуртованості і впливу на підлітка. Види діяльності і форми занять у вільний час. Особливості входження учня в групи. Способи самоутвердження. Зміни у зовнішності , звичках, лексиконі. Лідер групи, характеристика його поведінки, якостей, особистості. Вплив дорослих на поведінку і особистість учня.

7. Взаємовідносини учня і вчителів:

Динаміка взаємовідносин учня з вчителями, класним керівником, адміністрацією школи протягом навчання. Висловлювання і форми поведінки в спілкуванні. Сприймання і оцінка учнем педагогів школи.

Сприймання вчителями учня. Протиріччя, конфлікти на основі вибору методів впливу на учня. Помилки, що допустили педагоги відносно учня, їх наслідки. Спільні зусилля класного керівника і шкільного учнівського колективу. Врахування вікових та індивідуальних особливостей, потенціальних здібностей, перспектив розвитку особистості школяра.

8. Підсумок
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ

Темперамент

Темперамент становить основу розвитку характеру. З фізіологічної точки зору, темперамент — тип вищої нервової діяльності людини.

Розрізняють 4 типи темпераменту: сангвінічний, меланхолічний, холеричний, флегматичний. У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

Сангвінік — сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, характеризується високою активністю, енергійністю, жвавістю та багатством виразних рухів, міміки. Він товариський, легко змінює одне заняття на інше. У проблемних ситуаціях поводиться адекватно і конструктивно. Як правило, добре навчається. За несприятливих умов і відсутності виховання в сангвініка можуть розвиватися поспішність, поверховість, легкодумство у вчинках, неуважність.

Флегматик — сильний, урівноважений, інертний тип вищої нервової діяльності, що характеризується спокоєм і рівним настроєм. Міміка і рухи флегматика невиразні. Він повільний і розважливий, довго розмірковує перед роботою, але послідовний і терплячий.

Холерик — сильний, неврівноважений тип нервової системи. Він активний, енергійний, швидкий, різкий, рвучкий, нестриманий. Схильний до швидких змін настрою, до емоційних зривів, запальний, іноді агресивний.

Меланхолік — слабкий тип вищої нервової діяльності, який характеризують низький рівень психологічної активності, сповільненість рухів, стриманість мови і швидка стомлюваність. Меланхоліку властива висока емоційна активність, глибина і стійкість емоцій, але зовні його риси виражені слабко.

Темперамент не зумовлює соціальної повноцінності людини, немає ні «добрих», ні «поганих» темпераментів — існують різні способи поведінки і діяльності.

Сангвінічний темперамент характеризує висока працездатність. Сангвінік легко переключається в діяльності і спілкуванні, але недостатньо чутливий до зовнішніх змін. Йому цілком підходять заняття, пов'язані із спілкуванням і взаємодією з іншими людьми. Він швидко опановує нову обстановку, легко контролює свої емоції, наділений життєрадісним, стійким настроєм, помірною терпеливістю, миролюбною поведінкою, невеликою сугестивністю (навіюваністю) і підозрілістю. Спокійно ставиться до критики, розважливий, адекватно сприймає небезпеку.

Флегматик відрізняється врівноваженою поведінкою, слабкими емоційними переживаннями, стійким (без великих радощів і смутку) настроєм. Він терпеливий, повільно адаптується до певних умов, недостатньо товариський, стриманий у поведінці. Мова його монотонна, повільна, ставлення до критики і небезпеки байдуже, незворушне. Він повільно, але завзято йде до мети. У флегматика слабка сугестивність, оцінка своїх здібностей більш реальна, ніж у сангвініка, який їх дещо переоцінює.

Людям холеричного темпераменту характерна неврівноважена поведінка, сильні, короткочасні емоційні переживання, хиткий настрій із перевагою бадьорості. Мова їх голосна, різка, нерівномірна. Холерики мають слабку терпеливість, товариські, добре адаптуються у новому середовищі, але нерідко агресивні. Вони бурхливо переживають критику, поводяться і діють жагуче, захопливо, позитивно ставляться до нового, йдуть до мети з повною віддачею сил, піднесено, переборюючи будь-які труднощі. Іноді після піднесення активності впадають у депресію. Вони самолюбні, прямолінійні, схильні переоцінювати свої здібності, помірно сугестивні й підозрілі. Неврівноваженість їхньої нервової системи часто створює проблему сумісності з іншими людьми.

Меланхолійний темперамент вирізняють невисока працездатність нервової системи, слабка терпеливість, легкість зміни видів діяльності, чутливість до всього, що відбувається довкола. Поведінка меланхоліка дуже неврівноважена. замкнена, істерична, тривожна, емоційні переживання — глибокі й тривалі, у настрої переважає песимізм. Прагнення до мети в нього то сильне, то слабке (головне при цьому — уникнути перешкод), небезпека викликає розгубленість, пригніченість. Найчастіше він недооцінює своїх здібностей, надмірно сугестивний і підозріливий. Мова меланхоліка тиха з задиханням, рухи сковані, невпевнені, навички виробляються важко і легко гальмуються.

Здібності

Відомо, що за всіх рівних умов (рівня знань, навичок, витрат часу) різні діти досягають неоднакових результатів. Якість і засоби виконання будь-якої діяльності, її успішність і рівень досягнень залежать від здібностей особистості. Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме - набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці.

Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний та творчий. Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується. На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Зазначені рівні розвитку здібностей не слід вважати незмінними, оскільки кожна репродуктивна діяльність містить елементи творчості, а творча діяльність включає репродуктивну, без якої вона не може здійснюватися.

Найвищий рівень розвитку і прояву здібностей позначають поняттями талант і геній. Між поняттями талант і геній існує відмінність. Талановиті люди створюють нове у межах вже визначених ідей, напрямів, способів досліджень. Геніальна людина відкриває принципово нові шляхи в галузі наукових досліджень, виробництва, мистецтва тощо.

Крім рівнів в психології розрізняють загальні й спеціальні здібності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань і виконанні різних видів діяльності. Під спеціальними здібностями розуміють психологічні особливості індивіда, які дають можливість успішно виконувати певні види діяльності (музика, математика, лінгвістика тощо).

Характер

Кожній дитині властиві притаманні лише їй риси характеру, наприклад чесність, дисциплінованість, принциповість, мужність та інші. Люди не народжується з характером, він формується в процесі їх активної діяльності. Важливе значення у визначенні характеру має ставлення дитини до праці, своєї справи, до інших людей, до себе.

Оцінити дитину можна насамперед за тим, що вона робить і як вона це робить, тобто за її ставленням до роботи. У процесі виконання роботи (доручень) виявляються різноманітні риси характеру: ініціативність, наполегливість, працелюбність (або лінощі), прагнення до подолання труднощів (або страх перед труднощами), сумлінність, акуратність тощо.

Ставлення до інших учнів виявляється у міжособистісних стосунках і залежить від обставин і оцінювання вчинків як позитивних, так і негативних. За характером взаємостосунків люди бувають щирими (нещирими), відкритими (або замкнутими), відвертими (або потайливими), чуйними (нечуйними), доброзичливими (недоброзичливими), довірливими (недовірливими), похмурими, ввічливими.

Ставлення дитини до самої себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Вони теж мають різні прояви: позитивні й негативні. Розрізняють такі риси характеру: почуття власної гідності, скромність (або самовпевненість), образливість, егоцентризм (тобто постійна зосередженість на собі та своїх переживаннях), егоїзм тощо.

Риси характеру інтенсивно формуються в дитячому та юнацькому віці під впливом виховання і самовиховання. Формування характеру пов'язане із самооцінкою особистості, з її здатністю критично оцінювати свої позитивні якості й недоліки. У процесі становлення особистості та накопичення життєвого досвіду в людини виробляються власні погляди, переконання, формуються моральні принципи та ідеали. Усе це позначається на її характері: людина стає здатною свідомо керувати власною поведінкою, не проявляючи негативних рис свого характеру, виховувати в собі позитивне ставлення до діяльності, якою займається, оточуючих і себе.

Прояв тих чи інших рис характеру залежить також від здоров'я людини. Заняття фізичною культурою, спортом, загартовування організму сприяють розвиткові вольових якостей і позитивних рис характеру, які, в свою чергу, дають змогу людям краще пристосовуватися (адаптуватися) до соціальних умов, переборювати різні життєві труднощі, жити повноцінним життям.

Типи характеру:

  • «Мислитель» більше орієнтований на пізнання внутрішнього і зовнішнього світу, на постійні роздуми про науку, мистецтво, життя. Він любить пофантазувати, що зумовлює його низьку товариськість, невміння розв'язувати організаційні завдання.

  • «Співрозмовник» товариський, контактний, любить компанії, легко знайомиться й адаптується в новій обстановці.

  • «Практик» є людиною справи, не терпить тяганини, незавершених справ, зайвих міркувань. Як доброму організатору, йому подобаються завдання, що вимагають рішучих і негайних дій

Зовнішні та суб'єктивні вияви поведінки різних соціальних типів


Зовнішні вияви і суб’єктивні переживання

Розумовий тип («мислитель»)

Емоційно-комунікативний тип («співрозмовник»)

Практичний тип («практик»)

Пізнавальна сфера особистості

  1. Джерело відчуття

  2. Тип розв’язання проблем

  3. Особливості мислення

  4. Особливості ухвалення рішення

Його внутрішній світ

Необхідні дані бере з письмових джерел

Сувора логіка і доказовість розумових конст рукцій

Важко переконати, змінити вже вироблену думку -

Сфера спілкування

Дані здобуває в спілкуванні з іншими людьми

Відсутність суворої логіки в мисленні, опора на думку інших людей

Легко змінює свою ідею на користь групи

Практичні дії

Воліє організувати інших людей на розв’язання завдання

Сувора логіка з орієнтацією на думку інших

Будь-яке прийняте рішення обстоює до кінця









Емоційно-потребова сфера особистості

  1. Емоційна потреба

  2. Прогноз переживань

  3. Вияв переживання

  4. Особливості мови

Потреба в усамітненні у важку хвилину

Непередбачуваність і нерівність емоційних реакцій

Потайність почуттів

Слабка виразність і сповільненість мови, тихий голос

Потреба в людях у важку

хвилину

Емоційна рівність і передбачуваність

Емоційна виразність і відкритість

Легка, м'яка манера спілкування

Потреба в діях у важку хвилину

Середній ступінь рівності й передбачуваності

Емоційна нестриманість
Різкі й чіткі фрази і голос

Зовнішні вияви поведінки

  1. Ходьба

  2. Поза

  3. Жестикуляція

  4. Міміка


Незграбність рухів, млявість ходи

Незграбність, неприродність постави

Або не виражена, стримується, або незвичайна

Невиразність і бідність міміки, високий її самоконтроль

Плавна

Розслабленість пози

Багата, різноманітна

Часто відповідає внутрішнім переживанням

Енергійна, упевнена Впевненість постави Рішучі заходи
Виразна, артистична


ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

Відчуття

З відчуттів розпочинається пізнавальна діяльність дитини. За допомогою різних аналізаторів (зору, слуху, нюху, дотику, смаку) накопичується інформація про навколишній світ. Органи чуттів у дітей розвинені по різному, тому для одних дітей варто просто послухати і вони запам’ятають, іншим краще побачити, торкнутися.

Чутливість аналізатора залежить від того, як його використовують у діяльності. Тому вчителі повинні намагатися задіяти чим більше видів аналізаторів при вивченні матеріалу.

Сприймання

Сприйняття багато в чому збігаються з відчуттями, але при сприйманні усвідомлюється, розуміється значення для життя того чи іншого предмета. Діти сприймають предмети вибірково, це зумовлено потребами та інтересами, необхідністю у знаннях, професійною спрямованістю. Саме тому одна і та ж інформація для одних дітей буде цікавою, а для інших ні. Це є причиною уважності і спостережливості та навпаки байдужості та незацікавленості. Які відіграють велику роль у навчанні та трудовій діяльності. К.Ушинський рекомендував учителям навчати дітей спостерігати, якщо вони хочуть розвинути у дітей розум, позаяк спостереження дає матеріал для мислення.

Ще однією умовою якісного сприймання є цілісність. Цілісно сприйнята інформація швидше осмислюється і краще запам’ятовується. Якщо дитина за певних причин пропускає декілька уроків з теми, то переривається цілісність сприйняття і дитині стає нецікаво.

Мислення

Мислення – процес руху думки від невідомого до відомого. Мислити дитина розпочинає коли перед нею постає щось нове, невідоме, коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Завданням вчителя є навчити дитину мислити. Створювати на уроках проблемні ситуації, які допоможуть дітям зорієнтуватися між реальним рівнем своїх знань та об’єктивно необхідним для успішного розв’язання завдання. Спонукатимуть дітей до вивчення нового і необхідного матеріалу. Дитина повинна вміти відокремлювати головне від другорядного, вміти ставити запитання, виокремлювати проблеми, які потребують вирішення. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

Уява

Не уявивши головний результат праці, не можна приступати до роботи. Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає дитині орієнтуватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат власних дій. Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність дитини за умови повної або сумнівної інформації. Через відсутність власного досвіду діти прислухаються до вчителів, батьків, друзів. Особливо великий вплив мають, на даний час, Інтернет та телебачення. Педагогам і батькам слід мати на увазі, що окремі телепередачі, статті у газетах негативно впливають на розвиток неповнолітніх. Найчастіше школяр обирає сам, який телефільм дивитися, проте йому не завжди легко розібратися в побаченому на екрані, зробити правильні висновки. Тому нерідко він схвально сприймає те, що заслуговує осуду, намагається наслідувати "телегероя”.

Діяльність уяви залежить від спрямованості особистості, інтересів, потреб, світогляду.

Память

Враження, які одержує людина, відображаючи дійсність через свої органи чуттів чи в процесі мислення, не зникають безслідно, а фіксуються в мозку і зберігаються в ньому у вигляді образів, уявлень про предмети та явища, що сприймалися раніше. При потребі набутий досвід може бути відтворений і використаний у діяльності.

Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам'яттю.

Пам'ять є наріжним каменем психічного життя людини. Завдяки пам'яті вона може набувати потрібні для діяльності знання, вміння та навички.

Залежно від того, що запам'ятовується і відтворюється, розрізняють за змістом чотири різновиди пам'яті, а саме: образну, словесно-логічну, рухову та емоційну.

Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв'язків і відносин між ними.

Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об'єкти при їх запам'ятовуванні, образна пам'ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо.

Зміст словесно-логічної памяті - це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їх істотних зв'язках і відносинах, у загальних властивостях. Думки не існують без мови, тому така пам'ять і називається словесно-логічною. Цей різновид пам'яті ґрунтується на спільній діяльності першої та другої сигнальних систем.

Словесно-логічна пам'ять - специфічно людська пам'ять, на відміну від образної, рухової та емоційної, яка є і у тварин.

Рухова память виявляється в запам'ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів. Виявляється вона в різних видах ігрової, трудової, виробничої діяльності, в праці художника, балерини, друкарки тощо. Вона є основою створення різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови.

Емоційна пам'ять виявляється у запам'ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій та почуттів. Запам'ятовуються не стільки самі по собі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають. Наприклад, почуття ностальгії при спогадах про країну, в якій людина виросла, але з якихось причин залишила її.

Залежно від характеру перебігу процесів пам'яті останню поділяють на мимовільну та довільну. Про мимовільну пам'ять говорять тоді, коли ми щось запам'ятовуємо та відтворюємо, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам'ятати або відтворити. У тих випадках, коли ми ставимо собі за мету щось запам'ятати або пригадати, говорять про довільну пам'ять.

Мимовільна і довільна пам'ять є щаблями розвитку пам'яті людини в онтогенезі. Пам'ять поділяють також на короткочасну, довготривалу та оперативну.

Короткочасною називають пам'ять, яка характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Вона, як правило, обслуговує актуальні потреби діяльності і має обмежений обсяг.

Довготривала пам'ять виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини.

Оперативною називається пам'ять, яка забезпечує запам'ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності. Наприклад, утримання в думці проміжних числових результатів при виконанні складних обчислювальних дій. Виконавши свою функцію, така інформація може забуватися.

Свідомість

Свідомість - один з найскладніших психічних процесів, який визначає ставлення дитини до навколишнього світу.

Свідомість має вирішальне значення в будь-якій сфері людської діяльності. Ще до того як розпочати будь-яку роботу, ми попередньо обмірковуємо план, вибираємо потрібні засоби праці, збираємо потрібну інформацію, спілкуємося з іншими людьми. Якщо робота колективна, перевіряємо свої успіхи на проміжних етапах роботи, виправляємо допущені помилки і наполегливо долаємо перешкоди, що з'являються на шляху досягнення поставленої мети. Свідомість супроводжує весь шлях цієї діяльності. Тож ця діяльність усвідомлена.
ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ПРОЦЕСИ

Емоції і почуття

Ставлення дитини до навколишнього світу, інших людей, до самої себе виявляється через емоції.

Емоції – психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій.

Вони є суб'єктивною формою вираження потреб, передують діяльності для задоволення потреб, спонукають і спрямовують її. Успіх і невдача, досягнення мети і крах ідеалів — усе це сприймається людиною насамперед емоційно. Різноманітність життєвих ситуацій породжує і різноманіття людських емоцій: позитивних і негативних, глибоких і поверхових тощо.

Завдяки емоціям людям легше порозумітися, об'єктивніше оцінити стан співрозмовника і ситуацію, спільну діяльність і спілкування. Такі базові емоції, як сором, подив, огида, задоволення, зацікавленість, радість, гнів, горе, зневага на обличчі, наприклад, африканця відображаються майже так само, як і на обличчі європейця. Це свідчить про вроджений характер основних емоцій. Але вродженими є не всі емоції, немало їх люди набувають у процесі навчання і виховання.

Почуття. Вони є однією з основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності.

Почуттяпсихічні статі і процеси, які відображають емоційний аспект духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій, емоційне ставлення до навколишньої дійсності.

Почуття виконують сигнальну функцію, оскільки містять інформацію про оточення людини, є важливим регулятором її поведінки. Як досить стійкі психічні утворення, вони виокремлюють явища, які мають стабільну мотиваційну значущість.

Вольові якості

Вольові якості є важливою складовою характеру. Вольовим дітям притаманні цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, стриманість, дисциплінованість, надійність, енергійність, упевненість у собі, віра в справу. У труді, спорті воля - необхідна умова мобілізації духовних і фізичних сил для досягнення поставленої мети.
Вчитель – це покликання від Бога, адже саме він сіє в душі дітей прекрасне, світле, чисте, закладає фундамент, на якому в майбутньому розкриваються таланти людини, робить великий внесок у розвиток людської особистості, і тим самим у розвиток нашого суспільства.

Що посієш, те й пожнеш ” – говорить народна мудрість, то ж давайте сіяти у душах наших дітей лише найкраще!
Література:

  1. Практична педагогіка виховання: Посібник з теорії та методики виховання / За ред. Красовицького М.Ю.; Упорядник: Г.І. Іванкж. - Київ - Івано-Франківськ: ПЛАЙ, 2000. -С. 187-197.)

  2. Андреева Г. М. Социальная психология. 2-е изд. - М., 1998.

  3. Кон И. С. «Психология юношеского возраста». Москва, 1975.

  4. Мусотов С. О., Зливков В. Л., Хомутіннікова Н. Н. Сучасний вчитель як суб'єкт педагогічної комунікації. Книга для вчителя. - К.: Наукова думка, 2003. - 96 с.

  5. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К., 1990.

  6. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія. - К.: МАУП, 2000.

  7. Семиченко В. А. Психологія особистості. - К: Видавець Ешке О.М., 2001. - Рос. мовою.

  8. Симонов П. В. Тамперамент, характер, личность. - М.: Наука, 1984.


поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Пояснювальна записка цілі навчання математики. Навчання математики...
Ої невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення...

Пояснювальна записка цілі навчання математики. Навчання математики...
Ої невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення...

Висновки та рекомендації психолога
В результаті дослідження рівня розвитку психічних процесів дітей ппш «Горішок», виявлено

Інформація про кандидатів у члени вищої ради юстиції
України, не молодший 35 років, який проживає в Україні не менш як 10 останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту...

Дослідження. Основні види моделювання
Моделювання – це метод дослідження явищ І процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним...

Пояснювальна записка Тематичний план
Для дитини з раннього віку провідним видом діяльності є гра. Гра поряд зі спілкуванням, є головним способом пізнання навколишньої...

Ранній вік найсприятливіший час для формування психіки дитини
Впродовж усього періоду дошкільного дитинства (від трьох до семи років) продовжується інтенсивне дозрівання організму дитини, що...

Значення
У хворого Н. 64 років запідозрено рак горлянки, який не вдається підтвердити ендоскопічними засобами дослідження. Який з наведених...

Сучасний компетентнісно зорієнтований урок. Який він?
Ця форма багато років І сторіч визначала обличчя школи, була її «візитною карткою». Безумовно, І сучасна школа тримається на уроці,...

Система корекційно-розвивального впливу на пізнавальну діяльність...
Корекційно-розвивальні заняття для молодших школярів із затримкою психічного розвитку

Формування в молодших школярів умінь будувати твори – міркування...
Провідним завданням початкового курсу рідної мови є мовленнєвий розвиток молодших школярів – формування вмінь висловлюватися в усіх...

Зорова, тактильна І кінестетична чутливість, координуються дії рук та очей
Переддошкільний вік (від 3 до 6-7 років) має свої анатомофізіологічні особливості розвитку, особливості психіки І пізнавальної діяльності,...

Програма розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку із...
Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років

Особливості корекційної роботи з дітьми з особливими потребами
Психологічна корекція спрямований вплив на певні психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку І функціонування...

Уроку математики з реалізацією проектної технології
«кинути вперед». Проект учнівський – індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з...

Перетинання державного кордону України малолітніми та неповнолітніми громадянами України
Згідно зі ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). Малолітньою вважається...

Індивідуальна програма розвитку дитини з психоневрологічним захворюванням, знм І рівня та рв
Система вправ та завдань з використанням елементів логоритміки для розвитку пізнавальних процесів у дітей з психоневрологічним захворюванням...

Сучасне суспільство вимагає нового підходу до навчання та виховання...
«Реалізація компетентнісного підходу до навчання молодших школярів шляхом впровадження інтерактивних технологій» пропонується реалізовувати...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт