Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Методичні рекомендації до програми виховання І навчання «Дитина»

Методичні рекомендації до програми виховання І навчання «Дитина»





Сторінка1/20
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Вступ

Методичні рекомендації до програми виховання і навчання «Дитина» розраховані в основному на педагогів дошкільних навчальних закладів, які вже працюють за вказаною програмою. Разом із тим ці методичні рекомендації можуть бути використані й іншими працівниками дошкільної освіти або тими, хто хоче розширити свої знання з питань розвитку дітей від 3 до 7 років.

У пропонованому посібнику відповідно до сучас­них державних пріоритетів систематизовано і пред­ставлено методичні рекомендації та практичні поради щодо втілення програми «Дитина» в практику робо­ти дошкільних навчальних закладів.

Порівняно з попереднім виданням цей варіант посібника суттєво оновлено: значно змінено структу­ру викладу методичних рекомендацій, внесено нові розділи — «Зростає особистість», «Народознавство в роботі з дошкільниками», «Психолог у дошкільному навчальному закладі». Зміст усіх розділів доповнено згідно з державними освітніми стандартами.

Увага авторського колективу була спрямована перш за все на підсилення тенденції особистісно орі­єнтованої, гуманістичної освіти та психологізації пе­дагогічної роботи з дошкільниками. Окрім цього, до кожного розділу включено специфічні відомості, що складають своєрідність даної програми. Наприклад, у розділі «Організація роботи в групі дошкільного на­вчального закладу» містяться поради щодо організації роботи в різновікових групах. У розділі «Віконечко в природу» розміщено інформацію про здійснення пе­дагогічної роботи в осередках, зокрема на екологічних стежинах. У розділі «Мова рідна, слово рідне» вка­зується, які літературні твори рекомендовані дітям то­го чи іншого віку і як користуватися хрестоматією « 3олотий колосок ».

У написанні другого варіанта посібника брали участь:

— кандидат психологічних наук Проскура О. В. (розділ «Основні принципи програми «Дитина»);

— доктор психологічних наук Кононко О. А. (роз­діл «Сім'я і дитячий садок»);

— кандидат психологічних наук Кузьменко В. У., кандидат психологічних наук Аятленко Н. М. (розділ «Зростає особистість»);

Мусіяченко Т. Є., Смольникова Г. В. (розділ «Організація роботи в групі дошкільного на­вчального закладу»);

— доктор педагогічних наук Вільчковський Е. С. (розділ «Зростаємо дужими»);

— доктор педагогічних наук Вашуленко М. С, доктор педагогічних наук Хорошковська О. Н., кандидат філологічних наук Азюбишина Н. Я., кандидат педагогічних наук Кириченко О. М. (розділ «Мова рідна, слово рідне»);

— доктор педагогічних наук Кудикіна Н. В., По-тапова Т. В., Прокопенко В. І. (Розділ «Гра — джерело радості, мудрості і, добра»);

— кандидат педагогічних наук Коваль Н. С, доктор педагогічних наук Бібік Н. М., Тлухова Н. Є. (розділ «Віконечко у природу»);

— кандидат педагогічних наук Кочина А. ТІ. (розділ «У світі форм, величин і чисел»);

— кандидат педагогічних наук Бєлкіна Е. В. (роз­діл «Організація образотворчої діяльності»);

— кандидат педагогічних наук Гончаренко А. М. (розділ «Народознавство в роботі з дошкільни­ками»);

— кандидат педагогічних наук Шевчук А. С. (роз­діл «Прилучаємо дітей до музичної скарбниці»);

— кандидат психологічних наук Осадько О. Ю. (розділ «Психогімнастика — набуття досвіду емо­ційних переживань та спілкування»);

— кандидат психологічних наук Проскура О. В., кандидат психологічних наук Осадько О. Ю., кандидат психологічних наук Кузьменко В. У. (розділ «Психолог у дошкільному навчальному закладі»).

Основні принципи програми «Дитина»

Гуманістична спрямованість і психологічна куль­тура навчально-виховного процесу

У системі дошкільної освіти, як і в системі осві­ти в цілому, відбуваються істотні зміни. Так, замість однієї обов'язкової програми, за якою працювали дошкільні заклади і школи, тепер існує близько деся­ти, а буде ще більше, до того ж вони вже не мають такого ступеня обов'язковості. Вчитель і вихователь мають право не тільки на вибір програми, а й на певну самостійність у її корекції та адаптації. Тобто розвиток системи освіти, її рівень, можливості, спря­мованість, кінцеві результати починають визначатись саме дією принципів гуманізації і демократизації.

Спинимось на розкритті їх змісту стосовно освіт­нього процесу в дошкільних навчальних закладах.

Передусім звернемось до визначення сутності са­мих понять. Поняття гуманізм (від лат. humanus — людяний, людський) означає ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здіб­ностей. Гуманізація навчально-виховного процесу — це його олюднення, забезпечення з боку тих, хто ви­ховує, любові, уваги до дітей і поваги до їх гідності, створення відповідних щодо їх стану здоров'я, віку, потреб, інтересів, рівня розвитку, статі, індивідуаль­ності умов для різнобічного і повноцінного розвитку. Гуманність вихователя виявляється у його діях і став­ленні до дітей.

Слово демократія походить від двох грецьких слів, що у перекладі означають влада (сила) наро­ду, а в широкому розумінні — це форма керівництва будь-яким колективом, яка забезпечує активну участь його членів у здійсненні і плануванні усіх заходів. Демократизація — це утвердження принципів демо­кратії як у житті педагогічного колективу, так і в здійсненні виховного процесу.

Гуманістичні концепції виховання, які проголошу­вали Л. Толстой, Я. Корчак, С. Русова, М. Монтессорі, Р. Штайнер, В. Сухомлинський, передбачають високий рівень загальної і психологічної культури навчально-виховного процесу, що виявляється у системі взаємин між вихователями і дітьми, членами педагогічного ко­лективу, вихователями і батьками.

Гуманістичні концепції сучасної освіти мають у своїй основі систему .принципів, що визначають необ­хідність пильної уваги, турботи, поваги, любові до КОЖНОЇ дитини, здатності вихователя бачити в кожній дитині індивідуальність і забезпечувати умови для ви­ховання її як особистості. Тут можна назвати такі принципи:

1. Принцип рівності, згідно з яким діти й до­рослі розглядаються як рівноправні складові частини людства. Ставлення педагога до дитини має визнача­тись не позицією над дитиною, коли його функція зводиться до контролю за тим, як підростає малюк, а позицією поряд з дитиною і разом з нею.

2. Принцип діалогічного спілкування. Гуманіс­тичне педагогічне спілкування обов'язково створює умови для повноцінної участі в ньому дітей. Повто­рення того, що сказав вихователь, відповіді на його запитання — це важлива, але далеко не повна фор­ма участі дітей. Вихователь має створювати умови, за яких діти братимуть активну участь у діалозі, — про­понуватимуть свої запитання, здогади, власні ідеї, рішення, пропозиції. До думки дітей вихователь пови­нен виявити таку саму увагу і повагу, з якою ма­люки ставляться до думки дорослих. Саме за умови діалогу, де кожен його учасник орієнтується на дум­ку іншого, і вихователь мусить відповідальніше стави­тись до змісту і культури власної позиції, і позиція дитини стає виразнішою, цікавішою.

3. Спільна участь дорослих і дітей в організації життя групи (можливість спільно обирати улюблені заняття, планувати цікаві спостереження, прогулянки, продумувати зручне розміщення куточків для ігор та занять тощо). Спрощена функція контролю з боку вихователя і простого підпорядкування з боку дітей замінюється на педагогічну ситуацію, в якій знову ж таки відбувається взаємна гармонізація і світу дитинства, і світу дорослих. Особливо збагачуються мож­ливості здійснення принципу співучасті і співтворчості у різновікових і родинних групах дошкільних навчаль­них закладів.

4. Принцип орієнтації на кожну дитину як на індивідуальність, внаслідок дотримання якого основ­ним завданням педагога стає не виконання програми, а виховання особистості. Для цього вихователь має вміти визначати причини, які зумовлюють виперед­ження чи відставання у розвитку дитини, враховувати певні нахили та особливості поведінки кожної дитини. Саме за таких умов, приймаючи дитину такою, якою вона є, вихователь зможе конкретизувати, індивідуалі­зувати програму її розвитку і виховання. Не середня, для всіх однакова, програма, а саме індивідуалізована, (основою виховання кожної дитини як особистості, розвитку її творчих сил — активності, ініціативи, нахи­лів, інтересів, здібностей. Уміння пристосувати програ­му до індивідуальних особливостей розвитку дитини є однією з основних професійних здібностей вихователя. 5. Принцип пріоритету родинного виховання над суспільним. Кожний досвідчений педагог розуміє, що чим меншою є дитина, тим більше значення для її розвитку має сім'я. Яким би не був рівень куль­тури виховання у сім'ї, саме ним визначається за­гальний настрій дитини, її поведінка та розвиток. Отже, для побудови повноцінного виховного процесу дошкільний заклад має докорінно змінити свою по­зицію відносно сім'ї, бачити в ній свого основного соціального замовника, працювати для неї і співпра­цювати з нею. На жаль, у наш час далеко не кож­на сім'я зберігає традиції родинного виховання, во­лодіє скарбами народної і наукової педагогіки. Часто виховання малят відбувається стихійно. Потрібна ви­сока культура педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і кожного вихователя у побудові взаємин із сім'єю — готовність підтримати і продов­жити турботу про дитину, вміння надати батькам від­повідну допомогу. Саме запити батьків стають орієнтиром для розвитку сучасного суспільного дошкільно­го виховання. Співпрацею з батьками визначається і рівень культури дошкільного навчального закладу.

На основі гуманістичних принципів слід осмисли­ти і загальну мету дошкільної освіти. Існу­вала усталена думка, що основне призначення до­шкільного виховання полягає у підготовці дітей до наступного важливого періоду — навчання у школі. Досвід показав, що така надмірна спрямованість освітнього процесу суттєво збіднює дошкільне дитин­ство. Мету потрібно визначати, орієнтуючись на спе­цифіку самого періоду і на його місце в загальній схемі періодизації психічного розвитку. Важливим чин­ником при визначенні мети є і конкретна соціальна ситуація — стан розвитку суспільства, рівень культури, в умовах якої відбувається навчання і виховання. Так, мета освіти, що закладена у програмі «Дитина», орієнтована передусім на самоцінність дошкільного віку. Кожна підростаюча особистість має право радіс­но, щасливо, повноцінно пізнавати, досліджувати на­вколишній світ — розмаїття предметів побуту, явища природи, морально-етичні норми людського співжиття, себе і свої можливості, світ мистецтва тощо. Звідси зрозуміло, що кожна дитина виступає творцем влас­ної картини світу, вона є активною стороною, тобто суб'єктом освітнього процесу, а не його об'єктом. Од­нак у надзвичайно складних і напружених екологічних та соціально-економічних умовах, що склалися в на­шому суспільстві, активність дітей дещо знижується. І цей сумний факт кожному педагогічному колективу слід брати до уваги, визначаючи мету освіти дітей у тій чи іншій сільській чи міській місцевості.

Метою програми «Дитина» є створення у сім'ї і в дошкільному навчальному закладі умов для зро­стання активної, життєрадісної, творчої особистості, чемної, привітної дитини, що любить і шанує батьків, рідних, свій край, рідну мову, пісню, змалечку при­лучається до традицій і звичаїв свого народу, до по­ваги інших народів, до основних морально-етичних та естетичних цінностей національної і СВІТОВОЇ культури. У програмі визначені загальні завдання освітньо­го процесу в дошкільних навчальних закладах. Ці за­вдання необхідно конкретизувати для кожного дитя­чого садка і для кожної групи, беручи до уваги такі фактори: місцеву екологічну та соціально-економічну ситуацію; запити, потреби, можливості, рівень куль­тури батьків; стан здоров'я і розвиток дітей, їх кіль­кість у групі; рівень загальної культури і педагогічної майстерності вихователів; наявність лікаря, психолога, вихователів-фахівців з різних напрямів роботи (фі­зичне виховання, художні види діяльності тощо). Програма дає можливість кожному педагогічному ко­лективу виробити свою власну позицію, відповідно опрацьовуючи, поглиблюючи той чи інший розділ.

Кілька рекомендацій до тих педагогів, які виріши­ли працювати за програмою «Дитина».

1. Гуманістична спрямованість вимагає високої культури співпраці педагогічного колективу дошкіль­ного навчального закладу з батьками. Подані у збір­нику матеріали допоможуть вихователям глибше оці­нити своє ставлення до батьків та їхніх запитів, про­аналізувати за певними показниками рівень культури виховання в тій чи іншій сім'ї, дібрати відповідні форми співпраці з батьками.

Відомо, що в цивілізованих країнах рівень родин­ного виховання досить високий. Виховання моралі насамперед здійснюється сім'єю на релігійних чи світ­ських засадах. У нас же багато сімей такі традиції втратили, а державні установи не спроможні самостій­но здійснювати виховання моралі на належному рівні. Сім'я має право вибирати для своєї дитини і дитячий садок, і вихователя, а згодом — і школу. Ра­зом з тим багато батьків потребує певної просвіт­ницької опіки — роз'яснення їхніх прав і обов'язків, пов'язаних з вихованням сина або доньки, пробуд­ження інтересу до скарбів народної педагогіки, до сучасної науки і досвіду з питань виховання малят тощо. Проводячи таку роботу, завідувач, психолог, методист, вихователі мають постійно дбати про сис­тематичне підвищення рівня власної психолого-педа­гогічної культури.

2. Гуманістичні принципи спрямовують педагогічні колективи переоцінити усталену практику комплекту­вання груп дітьми одного віку. Працювати з колек­тивом одноліток вихователю не тільки більш звично, а й простіше. Однак потрібно серйозно проаналізува­ти, наскільки перебування у групі ровесників є ефек­тивним для розвитку і виховання кожного з них. Досвід різновікових груп (зокрема, родинних) пере­конливо показує, що в них складаються багатші, сприятливіші умови для виховання і розвитку менших і старших дітей.

3. Гуманно було б дати можливість дітям з пев­ними органічними вадами центральної нервової систе­ми, а отже, з відхиленнями в розвитку і поведінці, відвідувати звичайний дитячий садок. Тут потрібна до­помога психолога і лікаря. Важливо правильно визна­чити, в яку саме групу доцільно помістити таку дити­ну, бо малюків вона може навіть злякати, а от старші здатні поставитись до неї - як до слабшої, що потребує захисту, допомоги. У таких випадках вихователю тре­ба зуміти правильно організувати взаємини між дітьми. Отже, потрібні й згода самого вихователя, і підтрим­ка його та відповідна допомога з боку керівника.

4. Гуманізація освітнього процесу виявляється і в його спрямованості на всебічну підтримку активності дитини, на створення умов для пробудження і роз­витку її творчих сил, здібностей, обдарованості. Ке­рівникам і вихователям дошкільних закладів потрібно взяти до уваги, що:

=> загальною умовою розвитку здібностей і обда­рованості є фізичне здоров'я і природна активність дитини. Отже, у переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо на практиці ре­зультати з цими передумовами не збігаються, слід го­ворити про несприятливі для дитини умови в сім’ї, в садку, про так звані соціальні фільтри, які, залежно від історичної епохи, з більшою чи меншою силою заважають кожній дитині розвинути свої здібності й досягти вершин своїх можливостей;

=> увага, повага, турбота, любов до дитини є тим ґрунтом, на якому зростають віра в свої сили, інтерес до навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати. Адже активність дитини, в тому числі й творча, формується за умови підтримки до­рослими її ініціативи. Численні ж заборони і нега­тивні оцінки гальмують розвиток творчих здібностей дошкільника;

=> самоповага й оптимістичний настрій дитини, які виникають як результат позитивної оцінки дорос­лих, дають поштовх розвиткові різнобічної активності дошкільників, що й сприяє в свою чергу розвитку за­гальних і спеціальних здібностей. Це повинні врахо­вувати батьки і вихователі, організовуючи різні види діяльності дітей у сім'ї і дошкільному навчальному закладі;

=> особливе значення має поєднання навчання і творчих пошуків самої дитини. Це підвищує інтерес до занять, розвиває пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислен­ня, уміння і здібності;

=> для розвитку творчих здібностей важливішим є сам процес діяльності — експериментування, ніж прагнення отримати кінцевий результат. Отже, занад­то прискіпливе ставлення до того, що робить дитина, до результатів її праці може стати на заваді розвит­ку здібностей як прояву зацікавленої активності;

=> для старших дошкільників важливо створювати умови для поглибленого оволодіння певною справою, що сприяє розвитку відповідних інтересів, нахилів, здібностей. У дитячих садках, студіях, секціях, гурт­ках, спеціальних школах п'яти-шестирічні діти могли б оволодівати спеціальними вміннями та навичками, розвивати свої здібності. Водночас застерігаємо від надто ранньої спеціалізації. Доцільно поєднувати за­няття кількома (різними за характером) видами діяльності;

=>не варто перебільшувати значення тестів у по­шуках обдарованих дітей — це професійне завдання психолога. Справжньою гуманною місією вихователя є сприяння розвитку здібностей і обдарованості кож­ної дитини.

5. Оскільки саме діяльність, різні її види визна­чають розвиток дитини, необхідно переорієнтувати ос­вітній процес із словесного, монологічного керівництва поведінкою і заняттями дітей на організацію їх влас­ної діяльності (пошукової, експериментаторської, творчої). При цьому, йдеться про таке заняття дітей, в якому можна виділити три складові: мету, процес, результат.

У творчого педагога і діти — творці. Творчий пе­дагог відчуває певну міру в тому, що дітям потрібно показати, а що вони самі мають відкрити під його керівництвом. Надмірні пояснення, готові істини, зразки, що вимагають запам'ятовування і копіюван­ня, не сприяють саморозвитку дитини, реалізації її творчих нахилів. Такі методи і прийоми в роботі ви­хователя зумовлені його надмірною орієнтацією на завдання підготовки до школи, однак це психологічно не виправдано.

Велику увагу надають автори програми сенсорно­му розвитку дітей. Цікаві форми організації дій об­стеження допоможуть малюкові стати активним дослідником.

Різні види продуктивної діяльності — конструю­вання, праця, художня діяльність — позитивно впли­вають на розвиток дошкільнят за умови, що у вихов­ному процесі діти дістають багаті, цікаві, емоційно виразні враження. Малята намагаються передати їх у конструкції, малюнку тощо.

Є різні підходи до організації художніх занять. Багато методистів вважає, що без дидактичних зразків і показу способів та прийомів образотворчої діяльності заняття не будуть ефективними. Програма «Дитина» пропонує інший підхід, який, до речі, не є новим чи несподіваним. Найбільш цінними з точки зору пси­хологів і педагогів є цілком самостійні, ніким не ви­правлені дитячі роботи, бо самостійний малюнок — це безпосередня графічна мова дитини. У цьому на­прямі працюють тепер багато творчих вихователів і методистів.

Перелік тематики занять, поданий у розділах про­грами з рідної мови, художньої діяльності, а також репертуар до музичних занять орієнтовні. Вихователь на свій розсуд може обирати ті чи інші теми і твори.

6. Програма пропонує цілу низку ігор зі скарб­ниці народної педагогіки, а також ігри і психологічні ситуації для рольових драматизацій. Це своєрідна психогімнастика, яка суттєво збагатить арсенал вихов­них засобів педагога, допоможе більш доцільно й ефективно індивідуалізувати роботу з дітьми.

7. Принципового значення набуває проблема пси­хологічної культури і професійної компетентності ке­рівника дошкільної установи. Саме особистими якос­тями і діяльністю завідувача визначається атмосфера в педагогічному колективі, спрямованість його на творчі пошуки, створення і збереження традицій і в цілому авторитет дитячого садка.

8. Автори програми «Дитина» розглядають освітній процес у дошкільному навчальному закладі як процес творчий, а вихователів , — як людей високої культури, творчих особистостей, що можуть вносити у програму певні зміни відповідно до потреб дітей, батьків, особ­ливостей своєї місцевості, педагогічних інтересів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації щодо організації навчання учнів початкових...
С. А, Гаряча, завідуюча лабораторією початкового та дошкільного навчання та виховання

Програма виховання І навчання дітей від 2 до 7 років 3 видання, доопрацьоване та доповнене
Програма виховання І навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» (3 видання, доопрацьоване та доповнене) розроблена на виконання Закону...

Методичні рекомендації щодо вивчення дисциплін художньо-естетичного...
Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепцією профільного навчання у старшій...

Методичні рекомендації щодо написання І оформлення рецензій
Пропоновані рекомендації можуть допомогти рецензенту у здійсненні науково-методичного аналізу матеріалів з досвіду роботи педагогів,...

В «Методичні рекомендації до складання та зразок оформлення робочої...
України від 29 березня 2012 року №384» оновлені додатки в «Методичні рекомендації до складання та зразок оформлення робочої програми...

Звіт по самостійній роботі №1
Методичні рекомендації для самостійного опрацювання матеріалу складено за всіма темами винесеними на самостійне вивчення студентам...

Методичні рекомендації
Методичні рекомендації: до виконання дипломної роботи для студентів напряму підготовки 140103 «Туризм» денної форми навчання [Електронний...

Діагностика готовності дітей до школи
Але це визнання не виключає того, що дитина почала жити й поводити себе за законами школи. Про ці особливості дітей – шестиліток,...

Методичні рекомендації щодо організації, підготовки та проведення...
Методичні рекомендації для педагогів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, майстрів виробничого навчання І викладачів...

Методичні рекомендації щодо критеріїв оцінювання професійних знань,...
Ювання за результатами неформального професійного навчання (далі – Методичні рекомендації) розроблені відповідно до пункту 11 Порядку...

Логоритміка—форма організації корекційної музичної діяльності”
У виборі пропонованих вправ необхідно орієнтуватися на ті рухові І музичні вміння та навички, якими повинна оволодіти кожна дитина...

Методичні рекомендації моіппо «роль педагога в посиленні патріотичного...
Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить І ненавидить людина,...

Методичні рекомендації щодо практичних робіт з навчальної дисципліни
Методичні рекомендації щодо практичних робіт з навчальної дисципліни,,Облік у бюджетних установах" для студентів денної та заочної...

Методичні рекомендації щодо проведення практичних занять з дисципліни...
Методичні рекомендації щодо практичних занять з курсу „Податкова система” для студентів денної форми навчання зі спеціальності 050104...

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів
Також висвітлюються проблеми насильства та превентивного виховання неповнолітніх. Надані рекомендації щодо гендерного виховання

Методична розробка та вимоги до неї
Методична розробка це посібник, що розкриває форми, засоби, методи навчання, елементи сучасних педагогічних технологій або самі технології...

Методична розробка та вимоги до неї
Методична розробка це посібник, що розкриває форми, засоби, методи навчання, елементи сучасних педагогічних технологій або самі технології...

Методичні рекомендації по організації та проведенню атестаційної...
Порядку, затвердженого наказом Міністерства освіти І науки України від 30. 01. 2015 №67, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт