Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Література для 9 класу з російською мовою навчання Тема: Оригінальна світська література

Література для 9 класу з російською мовою навчання Тема: Оригінальна світська література





АЛГОРИТМ РОБОТИ
Українська література для 9 класу з російською мовою навчання
Тема: Оригінальна світська література. Літописи. «Поучення Володимира Мономаха», «Слово про закон і благодать» Іларіона


Завдання:
1.Ознайомитися з матеріалом, законспектувати основні тези

2. Дати письмові відповіді на запитання, подані після матеріалів

3. Додатково ознайомся з презентаціями «ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА.ЛІТОПИСИ», «ПОУЧЕННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА» та окремим документом «Найдавніші рукописні книги Київської Русі»

Оригінальна література



В історії кожного народу є такі пам’ятні, прив’язані до певних географічних місць події, є такі визначні дати, які навічно вкарбовано в народну душу. Через них, через ті місця, події, дати, як через магічні кристали, висвічується нащадкам сива давнина, пізнається ними власна далека й близька історія. Звідти, з правічних часів із недавніх століть, долинає відгомін життя й боротьби наших предків. Знані й невідомі давні події, що позначили шлях Київської Русі, немов глибинні живлющі джерела, напоїли, наснажили героїчним духом легенди й богатирські поеми — билини. 
Спочатку руські автори свої оригінальні твори світського змісту писали за зразками перекладної літератури. Поступово такі твори набували самобутнього змісту й форми. Це обумовлюється своєрідністю таланту й духовного складу руських письменників, особливостями характеру східних слов’ян, укладу їхнього життя, а також впливом усної народної творчості
В оригінальній літературі Київської Русі розроблялися майже всі жанри перекладної літератури, однак були створені й нові їх різновиди. Так, жанровим різновидом перекладних хронік були руські літописи. 
Літописи

1. Літописи — це історичні твори, в яких розповідь велась за роками («літами»). Ця своєрідна форма літературного твору виникла на основі усного історичного епосу. Поштовхом до початку літописання стали бурхливі події патріотичного характеру в Київській Русі, а також бажання знати минуле своєї вітчизни, щоб повніше осмислити і зрозуміти її теперішнє.

Літопис як літературний жанр виник, очевидно, в середині ХІ ст. У ньому є відомості про діяльність князів, про боротьбу східних слов’ян із зовнішніми ворогами, про народні повстання в Київській Русі.

Літописи містять не тільки лаконічні записи, а й цілі новели, народні перекази, маштабні описи історичних подій.

Отже, літопис — послідовний опис історичних подій їх свідком чи учасником, найдавніший вид оповідної давньоруської літератури.

Наприкінці 30-х — на початку 40-х рр. ХІ ст. завершено найдавніше літописне зведення. Починалося воно розповіддю про легендарних засновників Києва — братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. Однак у цьому зведенні ще не вказувалося, в які роки відбувалися події.

Близько 1073 р. найдавніше літописне зведення переробив монах Києво-Печерського монастиря Никон, який славився своєю вченістю і мудрістю. Він увів до нього багато нових оповідань про давні й новітні події, розмістив їх у хронологічному порядку, зазначивши роки. Після його смерті літописання продовжували інші письменні монахи.

На початку ХІІ ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах того ж монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. У первісному вигляді цей літопис до нас не дійшов — він зберігся в кількох копіях (списках) пізнішого часу. Усіх таких списків «Повісті», зроблених у ХІV–XVIII ст., дійшло до нас понад двісті.

У всіх літописах є дужі стислі записи й докладні, у яких ширше розповідається про важливі суспільні події, обставини, характеризуються історичні особи, наводяться їхні висловлювання. Такі оповідання написані образно, емоційно, жвавою мовою, тому літописи є пам’яткою не лише історії, а й художньої літератури.

«Поучення Володимира Мономаха»
Дуже важливим матеріалом, вміщеним в “Повісті временних літ” під 1096 р. був цикл творів під назвою “Поученіє Володимира Мономаха”. 


"Повчання Мономаха"

Володимир Мономах не лише здійснював редакторський нагляд над київським літописанням другого десятиріччя XII ст., а й сам пробував сили у цьому жанрі. Йому належить унікальний літописний твір, виконаний у формі літопису-автобіографії, який увійшов в літературу під назвою "Повчання Мономаха своїм дітям" і хронологічно охоплює період від 1066 до 1117 рр. За змістом твір Мономаха поділяється на дві частини: власне повчання і книгу шляхів Мономаха — короткий літопис його князівських походів і перемог. 

У власне "Повчанні" Володимир розмірковує над вічною проблемою добра і зла, праведника і грішника. Він закликає: "Уклонися отъ зла, сотвори добро, взыщи мира и пожени, и живи в вЂкы вЂка", і вірити у торжество справедливості: "И єще мало — и не будетъ грЂшника; взыщешь мЂста своєго, и не обрящеть. Кротции же наслЂдять землю, насладяться на множьст†мира". 

Звертання Мономаха з повчанням до дітей в ряді місць зливається з молитвами до Бога і Богородиці, в яких він прохає спасіння, порятунку від ворогів, людей, які творять беззаконня, живуть неправдою і підступництвом, від власної гордості та суєти мирської: "О, Владычице Богородице! Отьими от убогаго серца моєго гордость и буєстъ, да не възношюся суєтою мира сего; в пустошнЂмь семь житьи научися, вЂрный человЂче, быта благочестию дЂлатель".

 Повчання Мономаха не абстрактні, доброчесність дітей, на його думку, допоможе їм жити по справедливості, думати про бідних, сиріт і удовиць, не дозволяти сильним зневажати людей. Мудрий князь наголошує на швидкоплинності земного життя і слави: "Смертни єсмы, днесь живы, а заутра в гробЂ; се все, что ны вдалъ, не наше, но твоє, поручилъ ны єcu на мало дний". 
На взірець молодим князям Мономах ставить батька Всеволода, який, сидячи дома, вивчив п'ять іноземних мов, а також себе, який все життя провів у трудах і не покладався на посадників і биричів ні у великих справах, ні у малих. Не забув він також відзначити і своє добре ставлення до бідних людей: "Тоже и худаго смерда u yбогыЂ вдовицЂ не даль єсмъ силнымъ обидЂти". 
Отже, у своєму "Повчанні" Мономах змалював ідеальний образ мудрого і справедливого князя, яким бажав бачити не лише своїх синів, а й князів-васалів. В умовах постійних князівських чвар і міжусобиць звернення Мономаха було злободенним, але мети своєї не досягло. Ні за часів Мономаха, ні після них Русь не мала такого ідеально-справедливого правителя. Найбільше цьому літературному образу відповідав сам Мономах, але й він, як ми знаємо, не був позбавлений людських слабкостей і недоліків.(Толочко) 
Звичайно, праці, подібні до "Повчання", не пишуться з будь-якого приводу і тим більше для досягнення якогось пропагандистського ефекту. Це, по суті, духівниця Мономаха. Вона могла бути написана, найімовірніше, у 1117 р. Термінове і, на перший погляд, мало зрозуміле переведення сина Мстислава із Новгорода до Білгорода знайде задовільне пояснення лише в тому разі, якщо припустити, що Мономах готувався передати йому великокнязівський стіл. Ми не знаємо, які обставини змусили Володимира вдатися до такого кроку, але не виключено, що це було нездужання. Думка про смерть проходить через усе його "Повчання": "Днесь живи, а заутра 6 zpoбЂ", "смерти бо ся, дьти, не боячи". У цьому змістовому ряді, можливо, знаходиться й фраза: "СЂдя на санехъ, промыслихъ в души своєй и похвалихъ Бога, иже мя сихъ дневъ грЂшнаго допровади". Її не слід розуміти буквально, це літературна метафора, образ наближення останнього земного шляху. Адже за давньоруським звичаєм князів перевозили до місця упокоєння на санях. 
Напевно, у зв'язку із заповітом слід розглядати і літопис Мономаха. Готуючись до переходу в інший світ, великий київський князь підсумував у такий спосіб своє бурхливе життя. Звичайно, в обох випадках у нього могли бути якісь попередні особисті записи, але літературне і літописне оформлення вони дістали в 1117 р. Виникає питання, чому Мономах не продовжив свій літопис після 1117 р.? Але відповіді на це ми не маємо. 
Складався він із самого повчання дітям , автобіографії , листа до Олега Святославича та молитви, яка не належала Мономаху й була механічно йому приписана. 

Вважають , що повчання було створено значно пізніше, приблизно у 1117р. , коли його автор став великим князем київським(1113—1125).  Володимир Мономах увійшов в історію як найвидатніший політияний і державний діяч Київської Русі останньої чверті 11—першої пол. 12 ст. Він енергійно і вміло організовував походи проти половців, непримиренно ставився до усобиць. За його князювання зміцнились могутність і єдність Київської Русі, поліпшився добробут народних мас, розвивалася культура. Сам князь користувався великим авторитетом як серед співвітчизників , так і в країнах Західної Європи. (Мати Володимира була дочкою візантійського імператора Костянтина Мономаха; дружина Гіта – дочкою англо-саксонського короля Гарольда). Він був високоосвіченою людиною, знавцем перекладної та оригінальної літератури. Літописці про нього говорили, що він “добрий страдалець за Руськую землю”. 

У “Поученії” Володимира Мономаха виразно помітні три частини:

вступна; 

дидактична; 

автобіографічна.

 

Вони композиційно пов'язані між собою. 


Вступ 


У вступній частині Володимир Мономах засвідчує свє авторство “грамотицы”, написаної не тільки для власних дітей, а й для інших читачів як порада в практичній діяльності. Згадує він і про причину, яка спонукала його взятися за перо, — рішучу відмову брати участь у князівських чварах та душевний неспокій у зв'язку з порушеннями братами -князями мирних договірних умов. 


Дидактична частина 


Володимир Мономах повчає дітей у дусі християнської моралі: стерегтися гордині, слухатись старших, шанувати молодих,  дбати про убогих, сиріт і вдів; не давати клятв без потреби, а давши—твердо їх дотримуватись, не покладатись ні на тіунів, ні на слуг, ні на воєвод, а входити в усі подробиці життя; остерігатися брехні, пияцтва і розпусти; поважати жінок, але і не давати їм влади над собою; бути пильним під час походів , жити одним життям з дружинниками. 
Великим злом , як повчає автор, є лінощі, які гублять людину. Взагалі князь мусить бути уособленням справедливості й усіх чеснот, не боятися праці, робити все залежне від нього в ім”я збереження і зміцнення рідної землі.

 
Автобіографічна частина

 
Дидактичну частину повчання автор підкріплює автобіографічною, щоб на основі власного життя застерегти дітей від нерозважливих вчинків. Він добровільно поступився Олегові Чернігівським князівством ; відмовився від участі у змові братів проти Ростиславичів; здійснив 83 великі походи, а кількість малих годі й пригадати; уклав 19 мирних угод з половцями відпустив з полону близько 100 їхніх князів, а найлютіших на осторогу перебив. 
Мужньому Володимиру Мономаху, який повчав сучасників , не боятися смерті ні в бою , ні на полюванні , властиве було й поетичне сприймання краси природи. 
«Слово про закон і благодать» Іларіона – зразок ораторської прози в давній літературі.

«Слово про закон і благодать» (О законѣ Моисѣомъ данѣѣмъ, и о благодѣти и истинѣ Исусомъ Христомъ бывшии. И како законъ отиде, благодѣть же и истина всю землю исполни, и вѣра въ вся языкы простреся и до нашего языка рускаго, и похвала кагану нашему Влодимеру, от негоже крещени быхомъ и молитва къ Богу от всеа земли нашеа) — визначний твір красномовства Київської Русі. Написане між 10371050, правдоподібно священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном, це «Слово» стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва.

У першій частині «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої іудейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а «благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «земля наша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» не напоїло її євангельське джерело.

У другій частині автор розмірковує про поширення християнства на Русі й у світі, зокрема завдяки мудрості князя Володимира Великого. Хрещення Києва — наслідок божеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша від інших (Візантії) країн.

Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потустороннього світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота».

На думку дослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору — довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні»; рівність усіх народів у християнській вірі.

Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли.

Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічності вислову.

Ця книга належить до жанру ораторсько-проповідницької прози, стиль її простий, з типовою поетикою: порівняння, протиставлення, гіперболи, риторичні запитання («Звідки ти пройнявся пахощами Святого духа? Як випив ти памяті майбутнього життя солодку чашу?»).

«Слово» було призначене для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності «Слова», що його часто переписували і використовували, наприклад, у хвалі Володимиру Васильковичу, у Волинському літописі. Ним користався у другій половині XIII ст. сербський письменник, чернець Доментіян, пишучи про Симеона і Саву Сербських.



Святи́тель Іларіо́н І (990 — † 1088) — Митрополит Київський та всієї Руси, перший митрополит слов'янського походження, оратор і письменник, церковно-політичний діяч давньої України. Причислений до лику Святих.

Біографія


Про життя і діяльність Іларіона повідомляють руські літописи під 1051 (рідше — під 1050) роком.

Митрополит Київський Іларіон походив із родини нижньогородського священика й сам був священиком придвірної церкви Св. Апостолів у князівському селі Берестовім (під Києвом). Уже в ці роки Іларіон вів суворий подвижницький спосіб життя. Він викопав собі печеру на березі Дніпра й часто залишався у ній для таємної молитви. Згодом цю печеру зайняв преподобний Антоній Печерський. Від преподобного Антонія Іларіон прийняв чернечий постриг.

1051 року собором руських архієреїв святитель Іларіон був поставлений митрополитом Київським і всієї Русі. Він увійшов в історію Руської Церкви як перший митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископів. Пізніше святитель Іларіон був затверджений Константинопольським Патріархом.

Святитель Іларіон вирізнявся чудовою для свого часу освітою, був чудовим духовним пастирем і проповідником. Його діяльність припала на період утвердження й зміцнення християнства на Русі. Для досягнення успіху в цій важливій справі Митрополит Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, митрополит Іларіон писав праці, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою. Первосвятителем Руської Церкви він був недовго: 1054 року відійшов від керування митрополією. Помер він 1067 року й прославлений у лику святих.

Точна дата написання «Слова» невідома, але є припущення, що воно було вимовлено 26 березня 1049 р. на честь завершення будівлі оборонних споруд навколо Києва.



Дайте письмово відповіді на запитання:

— Чи правильною є думка, що Нестор — єдиний автор "Повісті минулих літ"? 

— В чому полягає заслуга Нестора? 

— Що ми називаємо літописами? 

— Який літопис вважають першим, що дійшов до нас? 
Відповіді надішли за адресою dosh5858@mail.ru  з позначкою «Український» та прізвищем вчителя 

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Література для 9 класу з російською мовою навчання Тема: Періодизація...
У своєму розвитку література пройшла великий шлях становлення, який можна поділити, відповідно до особливостей кожного етапу, на...

8. Література Перекладна література >10. Оригінальна творчість
Київська Русь (Київська держава) виникла на межі VIII-IX ст внаслідок тривалого процесу економічної, політичної та етнокультурної...

Література для 9 класу Тема: Драматургія. Час І місце побутування шкільної драми, її роль
Ознайомитися з матеріалом, законспектувати основні тези, вивчити теорію літератури

Література романтизму 90-ті роки XVІІІ ст. І
Даний посібник-хрестоматію укладено відповідно до чинних програм «Зарубіжна література 5 – 11 кл.» (За редакцією Д. В. Затонського,...

Анти́чна літерату́ра (від лат antiquus стародавній) це література...
Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала...

Конєва Т. М., Орлова О. В., Зуєнко М. О., Кобзар О.І. Світова література....
«Світова література» в 5 класах буде викладатися згідно з листом Міністерства освіти І науки України від 24. 05. 2013 №1/9-368 «Про...

Література Урок №8 тема: Давня українська література. Розвиток писемності....
Мета: ознайомити школярів з особливостями розвитку давньої української літератури; її жанрами, тематикою, ідейно-художніми особливостями...

Як зареєструватися для проходження зовнішнього незалежного оцінювання-2014...
Внз. У 2014 р. Зно можна пройти з наступних предметів: українська мова та література, історія України, математика, фізика, біологія,...

«Література рідного краю. Програми самореалізації особистості (10-11 клас)»
Програми самореалізації розраховані на учнів загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання, можуть бути використані...

Література країн основної іноземної мови. Частина перша Література...
«Педагогіка І методика середньої освіти. Українська мова І література» (диплом та №25816928). У 2009 році закінчила Полтавський інститут...

Література світова література Тема: «Їм судилася доля генієв». Павло...
Унаочнення: портрети Павла Тичини та Генріх Гейне, збірки творів, мультимедійні презентації «Життєвий шлях Павла Тичини» та «Там,...

Українська мова та література
Система є своєрідним центром для тих, хто цікавиться українською мовою та хоче швидко отримати потрібну інформацію. Портал mova info...

Тематичний план самостійної роботи. Словник термінів. Література....
«Документознавства» (на основі державних стандартів вищої освіти), робочої програми за кмсон. До кожної теми поданий план, література...

Всеукраїнський конкурс „Учитель року 20014” проводиться за такими...
Географія", "Світова література", "Початкові класи", "Трудове навчання", "Директор школи"

Календарно-тематичне планування для 8-го класу складено відповідно...

Сімакова Л. А., Снєгірьова В. В
У загальноосвітніх навчальних закладах (класах) з навчанням російською, польською, румунською, молдовською, кримськотатарською, угорською...

«Практична робота №1. Працюємо з вікнами та їх об’єктами.»
Література: Морзе Н. В. Інформатика.: підруч. Для 5 класу загальноосвіт навч закладів / Н. В морзе., О. В. Барна, В. П. Вебер, О....

Урок №1 -2
Українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії....



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт