Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Методичні рекомендації вчителям початкової школи щодо врахування психолого фізіологічних особливостей дітей шестирічного віку

Методичні рекомендації вчителям початкової школи щодо врахування психолого фізіологічних особливостей дітей шестирічного віку





Методичні рекомендації вчителям початкової школи

щодо врахування психолого – фізіологічних особливостей дітей шестирічного віку


Шостий—сьомий роки життя дитини характеризуються назріванням протиріччя між зростаючими інтелектуальними можливостями і "дитячими" видами діяльності. Це протиріччя поширюється і на особистісну сферу. Дошкільник прагне стверджуватись у таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці. У дитини виявляється сензитивність до морально-психологічних норм і правил поведінки, готовність до оволодіння засобами систематичного навчання. За словами Л. Виготського, в цей період відбувається перехід від навчання за власною програмою до навчання за програмою, заданою дорослими.

Зазначимо, що психологічна готовність є необхідною, але недостатньою умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є дітей, які все ж таки не можуть "вжитися" в нову роль. Вони часто скаржаться на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, неповноцінне засвоюють навчальний матеріал, мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище лише тину однокласників тощо.

Причинами шкільної дезадаптації частіше виступають правильні методи виховання в сім'ї або порушення системи стосунків у школі. Є також певні індивідуальні особливості психічного розвитку дитини, що утруднюють її шкільне життя.

До виховних помилок батьків можна віднести надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь-яка невдача сприймається нею неадекватно; розмови про вади школи або вчительки замість акцентування уваги дитини на приємних моментах; часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов'язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.

Найбільшої шкоди процесові адаптації завдають вчителі, які намагаються виховувати школярів шляхом "об'єктивної" критики їхніх недоліків. Дитина ще не здатна об'єктивно сприймати критичні зауваження через вікові особливості самооцінки. Самооцінка дитини ще не аналітична, а синтетична. Це скоріше цілісне емоційне ставлення до себе, ніж розумова оцінка окремих своїх якостей. Відтак, коли вчитель висловлює незадоволення певними рисами школяра, тому здається, що мова йде про його особистість узагалі. А як можна любити школу, де тебе не люблять!

Основним методом запобігання шкільної дезадаптації дитини (поряд зі створенням ситуацій успіху) вбачається зняття невтішних оцінок на перших етапах навчання. Це стосується не лише бальних оцінок, а й будь-яких: кольорових (червоні, сині, чорні кружечки), сюжетних (ракета, літак, черепаха), словесних ("молодець", "добре", "погано"). Поки дитина думає, що вона добре вчиться, в неї зберігається прагнення вчитися. А коли вчитель переконає учня, що той читає погано і пише неохайно, у того замість прагнення вдосконалюватись з'являється відраза до цих занять.

Під впливом різноманітних чинників шкільного життя позитивні уявлення про себе, сформовані у дитини в дошкільному віці, у першому класі піддаються серйозним випробуванням. Навчання пов’язане не лише з успіхами, а частіше з помилками, невдачами. Першокласник прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори у ставленні вчителів до себе, бажаючи, щоб дорослі помічали його позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня цілу гаму гострих переживань. Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителем та однокласниками, покращують рівень засвоєння знань. Почуття гіркоти, невдоволення невдачами можуть спричинити зниження самооцінки, зневіру, конфлікт з оточенням.

Важливо на уроках створювати такі умови, коли б невдоволеність від невдачі спонукатиме дитину шукати кращі способи навчальної діяльності.  Педагогічна оцінка має бути тактовною; не акцентованою на невдачах дитини, а здатною створювати сприятливий емоційний фон для подолання труднощів. Важливо навчити учня  сприймати оцінку як показник рівня знань і вмінь, а також розуміти, що оцінюються його конкретні дії.

Важливе завдання  виховання  першокласників – цілеспрямоване  формування самооцінки.  За сприятливих умов навчання і виховання  у дітей починає формуватися правильна самооцінка, яка стосується особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови, слід враховувати  індивідуальні особливості кожного учня, і, перш за все, виділяючи ознаки,  які свідчать про тенденції формування у них самооцінки.  

Для дітей з  заниженою самооцінкою, сором’язливих, пасивних дуже важливими і значимими є оцінки, які дає учитель. Похвала, заохочення допомагають зняти негативний вплив невпевненості в собі, в той час як осудження – посилює його. Такій дитині важливо дати можливість  реально добиватися хороших результатів у роботі, а потім допомогти  правильно їх  оцінити  і в коректній формі привернути увагу однокласників.

Діти с виявленою завищеною самооцінкою зазвичай є схильними до демонстративності та домінування. По відношенню до них доречною є тактика стриманості, висловлена незначними знаками уваги. Якщо немає можливості уникнути зауваження, то його слід  висловити діловим тоном, не показуючи якихось емоцій.

Важливо помітити той момент, коли дитина в основному виправила свою помилку, щоб поставити її в однакові умови з іншими учнями.
В усіх випадках не слід протиставляти дітей один одному. Можна порівнювати лише певні досягнення учня. Стимулюючий характер носить порівняння роботи (відповіді, поведінки тощо) з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння успіхів чи невдач окремих учнів.

Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише самооцінку, а й взаємооцінку, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює почуття своєї значущості в колективі, сприяє усвідомленню турботи про нього товаришів.

Вміло користуючись в роботі з першокласниками педагогічною оцінкою, вчитель закладає основи для формування в них умінь  об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів, створює атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримування в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однокласниками.

З-поміж індивідуальних причин шкільної дезадаптації слід виділити надмірну чутливість і підвищену збудливість нервової системи.

Діти з надмірною чутливістю нервової системи зазнають у школі емоційних перевантажень. Вони можуть бути готовими до школи і мотиваційно, і розумово, але їхня емоційна вразливість дуже ускладнює процес адаптації. Оцінки, відповіді перед класом, контрольні роботи — все це стає приводом для ініціювання, переживань, острахів. Будь-яка невдача може виникати бурхливу емоційну реакцію (плач, крик, агресію). Як поставиться вчитель до такої "нестриманості", так поставиться і клас. Тому, на жаль, таких дітей часто дражнять, висміюють. Напружені стосунки з однолітками невротизують емоційно вразливих дітей, підвищують їхню агресивність або замкнутість, посилюють стан психологічного неблагополуччя.

Підвищена збудливість (гіперактивність) нервової системи зумовлює спонтанність, імпульсивність поведінки. За своїми психічними проявами такий учень нагадує п'ятирічну дитину. Причиною такої властивості нервової системи є затримка розпитку процесів гальмування на фоні високої сили збудження нервових процесів. Таким дітям дуже важко дотримуватися правил поведінки, управляти своїми потягами, виконувати вимога вчителя. Неуважність, дратівливість, неохайність збудливих дітей завдає багато клопоту вчителеві. Але оскільки причиною некерованості таких учнів є не просто їхнє небажання, а органічне невміння стримуватись, то "закликати їх до порядку" майже неможливо.

Аби покращити адаптованість цих учнів до шкільних умов, необхідно не провокувати, а попереджати їхні нервові зриви, агресивні реакції, конфлікти, бійки, забезпечувати постійну зайнятість. Щоб однолітки не дражнили такого учня, варто піднімати його престиж у класі, а не виставляти на посміховисько, як це подекуди робиться "з виховною метою".

Розвиток саморегуляції збудливої дитини краще здійснювати шляхом індивідуальної корекційної роботи засобами психогімнастичних ігор, спрямованих на поступове відпрацювання навичок стримування м'язової, мовленнєвої активності, на тренування уваги й витримки. В такий спосіб можна сформувати в учня інтерес до спроб самоуправління, переконаність у своїй спроможності стримуватись.

На окрему увагу заслуговує ще одна проблема молодшого шкільного віку — навчальні труднощі. Гостро переживаючи їх, дитина може зневіритись у власних силах і здібностях, у неї виникають невпевненість, бажання уникнути негативного емоційного напруження, пов'язаного з навчанням (часто це вважають просто лінощами). Школа стає психотравмуючті фактором для такої дитини, оскільки замість сприяння її особистісному розвиткові руйнує психічне й фізичне здоров'я, спотворює самосприйняття.

Причиною навчальних труднощів молодших школярів часто виявляються їхні природні вікові властивості, та неврахування останніх у навчально-виховному процесі.

Досить часто спричиняє шкільну неуспішність не розвиток довільності пізнавальних процесів: діти не можуть зосердитись, часто відволікаються, проявляють неорганізованість, невитриманість. Уміння довільно управляти цими пізнавальними процесами є новоутворенням шостого - сьомого років життя дитини, але достатній рівень довільної саморегуляції наявний далеко не в усіх першокласників. Зайва вимогливість дорослих може ще більше загальмувати процес формування цієї важливої якості, оскільки пов'яже вольові зусилля дитини з переживанням негативних емоцій.

Замість докорів ефективніше тренувати нові вміння у процесі ігор, де виграє той, хто був уважнішим, витривалішим, зібранішими (не промовив забороненого слова звуку, не зробив забороненого руху, не розсміявся, коли, хотілося, помітив і запам'ятав більше предметів або фігур тощо). Коли спроби зосередити свою увагу стануть привабливими для дитини, вона скоріше розів'є свою довільність, ніж в умовах постійного психологічного стресу.

Проблеми в розпізнаванні й написанні літер дуже часто бувають пов'язані з недостатнім розвитком зорового аналізу в даному віці. Дзеркальні або важкозрозумілі зображення літер, їх заміна зумовлюються тим, що дитина ще не вміє подумки аналізувати зразок: вона сприймає зображення в цілому або фіксує увагу на якійсь деталі, до того ж часто не суттєвій. Аби прискорити формування зорового аналізу першокласників, доцільно підключати до зорового сприйняття ще й рухове або тактильне: літеру можна не просто розглядати, а зобразити рухами, танцем, вирізати з паперу або вигнути з дроту, скласти з розрізнених елементів. Інтеріоризація цих умінь згодом дає дитині можливість не просто бачити форму літери, а й сприймати її конструкцію.

На початку шкільного навчання егоцентричне мислення дошкільника змінюється здатністю до конкретних розумових операцій. Дітям стають доступними такі з них, як децентрація, зворотність, уміння подумки простежувати зміни об'єкта. Проте мислення молодшого школяра обмежується тим, що стосується реальних об'єктів: аж до підліткового віку діти не в змозі утримувати свою розумову активність на матеріях, не пов'язаних з конкретними життєвими ситуаціями, з емпіричним досвідом.

Це означає, що рахувати, приміром, дошки, щоб споруди собаці будку, дитині набагато легше, ніж розв'язувати абстрактні навчальні задачі. І не тільки тому, що дитина має перед собою реальний об'єкт, а й тому, що наявність реальної мотивації забезпечує утримання уваги на розумових діях. Часто достатньо перевести умову задачі на цікаві для дитини проблеми, як її розв'язання стає незрівнянно швидшим. Особливості пам'яті молодшого школяра тісно залежать від особливостей мислення. Йому набагато легше запам'ятовувати конкретний матеріал, пов'язаний з образами, почуттями, емоціями, ніж суто розумовий. Тому учням так важко буває вивчити правило чи визначення і цілком доступно переповісти веселу пригоду або віршик несхвального змісту. Існує пряма залежність: чим більше каналів сприйняття задіяно в запам'ятовуванні, тим кращий його результат.

Ураховуючи вікові особливості пам'яті молодших школярів, педагоги намагаються "оживити” навчальний матеріал: роблять літери й цифри веселими дійовими персонажами, які мають свій колір, смак, запах, свої почуття й характер. Це відповідає ще одній властивості дитячого мислення — анімізму, тобто схильності вбачати живу душу у неживих речах.

Навчальні невдачі спричиняються неврахуванням не лише пікових, а й індивідуальних психологічних властивостей школярів. Ось деякі варіанти індивідуального розвитку дітей, які зазнають серйозних труднощів у навчанні.

Мінімальна мозкова недостатність (ММН) — це тимчасове відхилення в розвитку нервової системи, пов'язане зі зниженням розумової працездатності. ММН проявляється у високій виснажливості мозку, розпорошеності увага, слабості довільного запам'ятовування тощо. Таких дітей часто вважають ледарями, безвідповідальними, слабовільними і змушують додатково працювати, більше старатися. Це є грубою психологічною помилкою, оскільки чим більше дитина напружується, тим сильніше вона втомлюється і тим гірша продуктивність її роботи. Успішне навчання таких дітей можливе при максимальному підключенні мимовільних механізмів її уваги та пам'яті, що дає змогу досягти необхідного результату з найменшими витратами праці. Наприклад, замість учити вірш шляхом багатьох повторень дитині доцільніше зобразити вірш жестами, мімікою, розіграти його в ролях, намалювати схематично зміст, розфарбувати зображення і т. п. Така гра не потребує значного розумового напруження, а навчальний матеріал в її процесі засвоюється ефективніше.

Ще раз зауважимо, що ММН є тимчасовим відхиленням розвитку нервової системи. На кінець початкової школи розумова працездатність таких дітей вирівнюється. Проте, нажаль, у них залишається упереджене уявлення про себе, котре визначає їхню подальшу неуспішність. Отже, основна психологічна допомога дітям із ММН має бути спрямована на вираження в них позитивного уявлення про свої можливості і здібності, на подолання комплексу "вічного трієчника".

Іноді причинами навчальних труднощів виступають типологічні властивості дитини, на які не розрахована традицій” методика навчання. Наприклад, інертним дітям важко пристосовуватися до заданого темпу уроку, до швидкої зміни видів діяльності, до необхідності раптово вставати й відповідати на запитання вчителя, вони не завжди здатні виконувати середні нормативи швидкості читання тощо. Аби усунути ці труднощі в таких дітей, їх не варто "підганяти" під нормативи (це навіть шкідливо): достатньо просто враховувати їхній індивідуальний стиль і темп навчальної діяльності.

У дітей із чутливою нервовою системою можуть виникати проблеми при опитуванні (учень губиться, замовкає, плаче), при написанні контрольних робіт (хвилюється, робить помилки, навіть якщо знає матеріал). І тут знов-таки треба змінювати не дітей, а вимоги до них, умови їх навчання (не знижувати оцінку за виправлення в зошиті, не оцінювати відповіді на уроках тощо).

Необхідно зупинитися також на специфічних відхиленнях у розвитку пізнавальної сфери дитини, які призводять до труднощів у читанні, письмі, лічбі Тим більше що на початкових етапах навчання подібні труднощі трапляються і у здорових дітей, а методи корекції однакові. Різниця полягає лише в тім, що для здорових дітей корекційні заняття є бажаними, а для дітей з певними логопедичними розладами — вкрай необхідними.

Труднощі читання проявляються в тому, що дитина довго не може злити літери у склади, а склади — у слово, в процесі читання переставляє звуки, замінює один одним, прочитані склади й слова повторює, ніби не розуміє. Це частіше зумовлено тим, що дитина погано розрізняє звуки мови на слух і, отже, погано запам'ятовує їх графічні зображення. Причому в дитини може і не бути очевидних порушень у вимові

Корекційні ігри з такими дітьми спрямовані на тренування звукового аналізу слів, відпрацювання вміння виділяти певні звуки в мові (які слова починаються з "м"?; гра "в міста" — кожне наступне місто починається з того звука, яким закінчувалася назва попереднього. Звуковий синтез теж можна відпрацьовувати в іграх, наприклад: "Зараз я думаю про одну річ, вона лежить у шафі, біла й смугаста, починається з "р" (відгадка: рушник).

Труднощі в засвоєнні грамоти виникають на перших етапах навчання у багатьох учнів. Діти, зокрема, не можуть визначити послідовність звуків у слові, скласти слово з окремих літер і т. ін. (на письмі це відбивається в таких помилках, як пропуски літер, роздільне написання частин слова, вставлення зайвих складів, у злитному написанні прийменників, сполучників, часток, у неправильному відтворенні роду й числа.

Розлади письма майже завжди супроводжуються труднощами читання, адже оволодіння цими навичками взаємопов'язане. Отже, корекційна робота за своїм змістом тут подібна до описаної вище, а також до тієї, що стосувалася розвитку зорового аналізу.

Розлади лічби є однією з головних причин незасвоєння математичних понять і правил оперування числами. В основі цих розладів лежать відхилення у просторових уявленнях, з якими нерозривно пов'язані поняття про числа та дії з ними. Наприклад, дитина стійко плутає близькі за написанням цифри, погано розуміє знаки "більше", "менше", "дорівнює"; нечітко розуміє склад числа, не вміє рахувати групами тощо. У розв'язанні, задач виникають ще більші труднощі: дитина часто не розуміє умов, спирається не на зміст, а на окремі слова, не бачить послідовності виконання дій.

Корекційну роботу в таких випадках доречно будувати не на матеріалі математики, а на вмінні дитини орієнтуватись у просторі — рухатись, виконувати словесне запрограмовані дії з предметом, порівнювати, вимірювати навколишній світ.

Неможливо обминути й проблему неадекватної поведінки молодших школярів. Кількість звертань до психолога з цих питань дуже велика. Батьки та вчителі скаржаться на негативізм, упертість, дратівливість вихованців, небажання або невміння дотримуватися правил поведінки.

Поряд із психоневрологічними причинами, які ми вже зазначали (підвищена збудливість, надмірна вразливість, невротичні стани), неадекватна поведінка може спричинятися певними акцентуаціями характеру дитини. Ці акцентуації виникають внаслідок невдалих виховних впливів і виражаються у формуванні "хибних цілей" поведінки. Такі цілі опосередковують сприйняття дитиною дійсності, змушують неадекватно сприймати світ і неадекватно реагувати на нього, починає вередувати, сперечатися, не підкорятися вимог робити навпаки. Перед тим як здійснити корекцію, необхідно з'ясувати, що саме спонукає дитину до такої поведінки, якою метою вона провокує суперечки. Сама дитина про це не здогадується, оскільки не усвідомлює глибинні мотиви своєї поведінки. Визначити ці мотиви й усунути хибні цілі — пряме завдання практикуючого психолога.

За умови попередження або подолання описаних труднощів шкільної адаптації дитини можна уникнути багатьох проблем особистісного розвитку, що починаються в молодшій школі, "розцвітають" у підлітковому віці й часто супроводжують усе подальше життя людини.

Література:

1. Максимова Й. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібник. Київ, 1996.

2. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. Москва, 1996.

3. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии. Москва, 1997.

4. Рогов Е. Й. Настольная книга практического психолога в образовании. Москва, 1995.

Виходячи з вищесказаного психологічною службою рекомендовано:

У роботі з шестирічними першокласниками слід акцентувати увагу на:

  • створенні належних соціальних і побутових умов, комфортного середовища перебування першокласни­ків у школі;

  • дотриманні принципу наступності в системі «ди­тячий садок — сім'я — початкова школа»;

  • використанні методів, форм навчання, що від­повідають психологічним особливостям розвитку дитини-дошкільника;

  • необхідності відходу від старої дисциплінарної моделі навчання і виховання молодших школярів;

  • сприянні розвитку дитини як особистості;

  • оновленні змісту початкової освіти;

  • зміні форм організації навчання шестирічних
    першокласників;

  • розвитку шкільної психологічної служби, яка має своєчасно виявляти причини дезадаптації;

  • моделюванні стилів, способів партнерської ді­яльності, спілкування з дитиною.

Не варто забувати про необхідність налагодження довірливих стосунків з дитиною: вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх треба аналізува­ти й розуміти.

Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими однолітками, слід порівню­вати її лише з нею самою.

Не треба забувати, що гра шестирічної дитини — серйозна справа, яка створює психолого-педагогічну атмосферу в класі, вона є основним методом і формою навчання першокласників. У процесі гри світ дитин­ства природно поєднується зі світом науки.

Бажано не забувати про санітарно-гігієнічні вимоги до навчання першокласників. Навчальну діяльність і дозвілля учнів слід організовувати так, щоб сприяти під­триманню працездатності тривалий проміжок часу.

Навчальні досягнення учнів-першокласників оці­нюються вербально.

Можна рекомендувати такі форми і прийоми оці­нювання навчальної діяльності першокласників:

  • різні форми схвалення, підбадьорення, пого­дження;

  • розгорнуте словесне оцінювання;

  • перспективна й відстрочена оцінка;

  • аргументована взаємо- та самоперевірка;

  • виставка дитячих робіт;

  • оцінювання умовними символами — фішками, фігурами тощо;

  • ігрова оцінка-нагородження.

Орієнтовні зразки вербального оцінювання діяльнос­ті учнів (учитель має змінити вислови з модальністю «повинен» на «можливо»)

Фрази з модальністю «повинен»

Фрази з модальністю «можливо»

Ти повинен добре вчи­тися

Я впевнений, що ти зможеш до­бре вчитися

Ти повинен поважати старших

Ти знаєш, повага до старших — еле­мент загальної культури людини

Ти повинен слухатися вчителів

Ти можеш мати свою думку, але до думки старших треба прислухатися

Ти повинен цінувати турботу старших

Піклуючись про тебе, старші ви­являють свою любов, але бажали б взаємності

Скільки можна бай­дикувати! Ти повинен почати виконувати завдання

Трохи відпочив, а тепер прийшов час виконувати завдання, які до­поможуть тобі краще зрозуміти те. що ти вивчив на уроці

Ти повинен уважно слу­хати і сидіти спокійно

Якщо будеш уважним і спокій­ним, то зможеш швидше зрозу­міти те, що я розказую

У школі треба не грати­ся, а думати про уроки

Гратися цікаво, але на уроках теж можна узнати багато корисного і цікавого

Ти повинен більше читати!

Я впевнена, що читання допомо­же тобі краще вчитися

Замовкни! Припини ба­зікати на уроці!

Розмови на уроці заважають тобі зосередитися

Скільки можна бути таким незібраним! Ти завжди повинен мати зошит

Я сподіваюся, що наступного разу ти візьмеш зошита

В їдальні ти повинен сидіти спокійно, не галасувати

Культурні люди вміють за столом дотримуватися тиші

Не заважай мені, коли я з тобою говорю

Давай говорити по черзі: я до­кажу свою думку і потім вислу­хаю тебе

Ти повинен робити так, як я тобі скажу

3 подібними ситуаціями я вже стикалася, тому тобі доцільно було б порадитися зі мною

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації вчителям початкових класів щодо оцінювання...
Складені відповідно до орієнтовних вимог щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, затверджених наказом...

Методичні рекомендації щодо особливостей навчання в дошкільних та...
України від 18. 06. 2013 №794, надсилаємо «Методичні рекомендації щодо особливостей навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних...

Методичні рекомендації щодо проведення оздоровлення дітей дошкільного віку влітку Зразки
Методичні рекомендації щодо проведення оздоровлення дітей дошкільного віку влітку

Доповідь «Методичні рекомендації щодо навчання письма дітей шестирічного...
Читання І письмо два найпотрібніші школяреві інструменти навчання І водночас два віконця в навколишній світ

Організація підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі...
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської міських...

Методичні рекомендації для вчителів початкових класів
«Вимоги щодо ведення класного журналу в початковій школі у зв’язку з переходом початкової школи на нові Державні стандарти»

Учителями школи
Під час складання поурочних планів учителі-предмет­ники, учителі початкової школи використовують методичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо організації та змісту інклюзивного навчання...
Дення є реконструювання системи спеціальної освіти на демократичних, гуманістичних засадах, створення в країні альтернативних моделей...

Дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених щодо особливостей педагогіки дітей раннього віку
Редакційна колегія: доц. Залізняк А. М., доц. Попиченко С. С., доц. Іщенко Л. В., доц. Поліщук О. В

Методична розробка родинного свята для батьків та дітей старшого дошкільного віку «Моя сім’я»
Методичні рекомендації щодо форм роботи дошкільного навчального закладу із сім’єю

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «впевнений старт»...
Дошкільний вік значний період дитинства. У порівнянні з періодом раннього віку соціальні та духовні потреби дитини різко посилюються....

Методичні рекомендації щодо особливостей проведення оздоровчих технологій...
Методичні рекомендації щодо особливостей проведення оздоровчих технологій в дошкільному навчальному закладі, призначені для педагогів...

Методичні рекомендації для працівників днз
Виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей дошкільного віку під час харчування

Патріотичне виховання дітей дошкільного віку (методичні рекомендації)
Патріотизм – одне з найглибших почуттів, закріплене століттями й тисячоліттями історичних подій

Методичні рекомендації до корекційного навчання з розвитку мовлення...
Система формування лексико-семантичної сторони мовлення розроблена на основі виявлених відповідних порушень у дітей вказаної категорії,...

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року №462 "Про затвердження Державного стандарту початкової...

Методика виправлення вад вимови у дітей дошкільного віку (методичні...
Затверджено рішенням Методичної Ради Добропільського районого методичного кабінету від 2009р. Протокол №

Методичні рекомендації щодо організації оздоровлення дітей влітку І етап підготовчий
Вивчення запитів батьків щодо оздоровлення дітей влітку в умовах дошкільного закладу (анкетування)



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт