Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Філософія, її призначення, зміст І функції

Філософія, її призначення, зміст І функції





Сторінка1/7
  1   2   3   4   5   6   7


Міністерство освіти та науки України

Кременчуцький льотний коледж

Національного авіаційного університету

В.Д. БРАТЕНШІ


ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ



навчальний посібник


для студентів і курсантів всіх спеціальностей

освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”

КРЕМЕНЧУК − 2009


Рецензенти:

Тягній В.Г. − кандидат технічних наук, заступник начальника Кременчуцького льотного коледжу НАУ з навчальної роботи;

Шаблій О.П. − кандидат історичних наук, доцент Кременчуцького державного політехнічного університету.

Братенші В.Д.

Основи філософських знань: Навчальний посібник. – Кременчук: Авіаосвіта, 2009. - 78 с.

Навчальний посібник має на меті дати студентам цілісну уяву про основи філософії та релігієзнавства, ознайомити їх з історичними етапами розвитку філософської думки та головними віхами еволюції релігійних вірувань, сприяти формуванню у студентської молоді обґрунтованого, вільного від протиріч наукового світогляду.


Посібник призначений для студентів і курсантів всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „молодший спеціаліст”.
Розділ І. Ф І Л О С О Ф І Я.

Тема 1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ

В СУСПІЛЬСТВІ.


  1. Поняття філософії та світогляду.

  2. Основне питання філософії.

  3. Предмет матеріалістичної філософії.

  4. Метод філософії, первинне уявлення про діалектику і метафізику.


1. Поняття філософії та світогляду.

Філософія виникла близько 3-х тисячоліть тому. В перекладі з грецької слово „філософія” означає „любов до мудрості” (philo – люблю, sophia – мудрість).

В різні часи існували найрізноманітніші філософські школи та напрямки.

Майже до середини ХІХ ст. філософія прагнула бути наукою наук, яка б вміщувала в собі всі доступні знання про світ і заміняла б собою всі науки.

Історично це було виправдано слабким розвитком конкретних знань про природу та суспільство.

Розвиток конкретних наук поклав кінець такій філософії.

Сьогодні філософіяце наука про загальні закономірності, яким підпорядковані як буття (тобто природа і суспільство), так і мислення людини, процес пізнання.

У кожного з нас є якісь уявлення, якісь більш-менш свідомі відповіді на питання про світ.

Подібні уявлення формуються на основі нашого життєвого досвіду, всього прочитаного, почутого, побаченого.

Система основних переконань, поглядів на світ і місце людини в ньому, на мету і сенс життя і засоби їх досягнення, на сутність людських відносин, на те, що є найсуттєвішим в нашому житті, і складає світогляд.

Саме по лінії світогляду відбувається перше і найглибше зіткнення філософії з дійсністю, з сучасністю.

У представників кожної історичної доби, кожного народу виробляється свій особливий світогляд, залежний від життєвих обставин, освіти, досягнень та невдач.

Звичайно він складається стихійно, несвідомо. І тому відповідні йому погляди на світ, загальне уявлення про його устрій, або картина світу, бувають суперечливими.

Природно, що людині потрібен продуманий, обґрунтований, вільний від протиріч світогляд.

Виробити його допомагає філософія.
2. Основне питання філософії.
На протязі тисячоліть численні мислителі та філософські школи по-різному дивилися на головну проблему, якою повинна займатися філософія.

Наприклад, для Ф.Бекона – це оволодіння стихійними силами природи; для А.Камю – питання про те, чи варто жити.

Але найбільш сквозною проблемою, яка пронизує все вчення, є питання, класичне формулювання якого дав Ф.Енгельс:

Велике основне питання всієї, в особливості новітньої філософії є питання про відношення мислення до буття”.

Основне питання філософії має дві сторони:

по-перше, що є первинним – дух чи природа, матерія чи свідомість;

по-друге, як відноситься знання про світ до самого світу, тобто, чи здатна наша свідомість вірно відображати світ?

Іншими словами, чи пізнається світ?

Розглянемо першу сторону основного питання.

В залежності від того, як філософи на нього відповідали, вони розділилися на два великі табори, або напрямки: матеріалізм та ідеалізм.

Матеріалісти стверджують, що первинним і визначальним є матерія, а вторинним – свідомість.

Ідеалісти – навпаки, вважають визначальним і первинним думку, свідомість, а матерію – вторинною.

Ідеалізм як філософський напрямок розпадається на дві основні течії.

Перша з них визнає первинною деяку ідею, думку, або свідомість, яка начебто існує вічно до виникнення матерії та людини.

Ця течія називається об’єктивним ідеалізмом. Його найбільш визначні представники: Лейбніц (1646-1716), Шеллінг (1775-1854), Гегель (1770-1831).

Друга течія, що називається суб’єктивним ідеалізмом, визнає лише існування індивідуальної людської свідомості, тобто свідомості даного суб’єкта.

Весь останній матеріальний світ оголошується просто неіснуючим, таким, що здається (уявним). [Дж. Берклі (1685-1753), Д.Юм (1711-1776)].

В історії філософії зустрічалися також мислителі, які намагалися зайняти проміжну, компромісну позицію.

Вони визнавали начебто паралельність, незалежність і рівнозначність двох світових початків: матерії та свідомості.

Таких мислителів називають дуалістами (від лат. dualis – подвійний, двоїстий).

В повсякденному житті більшість людей є стихійними, несвідомими матеріалістами. Але і в існуванні ідеалізму немає нічого дивного. Його поява була обумовлена суспільно-історичними обставинами. Перші філософські вчення виникли в давнину, коли був дуже сильним вплив релігії.

Згідно тверджень більшості релігій, світ був створений богом або богами – нематеріальними, надприродними і всемогутніми істотами.

Ці погляди вплинули на ряд філософських вчень, які сприйняли релігійно-ідеалістичне пояснення світу і боролися з матеріалістичним та атеїстичним світоглядом.

Розглянемо другу сторону основного питання філософії: чи пізнається світ?

В залежності від того, як філософи відповідали на це питання, вони розділилися на два напрями.

До першого належать прихильники можливості пізнання світу ( це всі матеріалісти та значна більшість об’єктивних ідеалістів).

До другого – ті, що заперечують можливість пізнання світу. (Суб’єктивні ідеалісти). Вони називаються агностиками (від грецьк. agnostos – такий, що не пізнається).

Агностицизм підриває не тільки основи науки, а й основи наукового світогляду.

А щоб бути впевненим в правильності своєї життєвої позиції, ми повинні твердо знати, що світ пізнається, що наш світогляд дає вірний погляд на світ, правильну оцінку подій, що відбуваються.

Тому питання про те, чи пізнається світ, має дуже важливе значення.

3. Предмет матеріалістичної філософії.
Наукова назва сучасної матеріалістичної філософії, яку ми вивчаємо, – діалектичний матеріалізм.

Сама назва „діалектичний матеріалізм” підкреслює, що це філософське вчення дає матеріалістичну відповідь на основне питання філософії та використовує діалектичний метод при обговоренні та вирішенні всіх складних філософських та світоглядських проблем.

Цим він докорінно відрізняється від усіх попередніх форм і видів філософії.

Матеріалістична філософія виникла в глибоку давнину.

Проте матеріалізм поширювався лише на розуміння природи і мислення.

У поглядах на суспільство аж до виникнення діалектичного матеріалізму панували ідеалістичні позиції.

Мислителі минулого, незалежно від того, як вони вирішували основне питання філософії в цілому, сходились на тому, що в суспільному житті вирішальним чинником виступають ідеї, свідомість, а суспільні відносини, виробництво матеріальних благ, вся матеріальна діяльність цілком залежать від цих ідей і поглядів, виступають лише засобом їх здійснення.

Саме тому громадські діячі, які прагнули змінити несправедливий суспільний лад, намагалися почати свої перетворення зі змін ідей і поглядів і при цьому кожного разу терпіли поразку.

Маркс і Енгельс взяли до уваги невдалий досвід своїх попередників.

Вони поширили матеріалістичне розуміння не тільки на природу і мислення, але й на всю історію людського суспільства, на всі форми людської суспільної діяльності.

Тому діалектичний матеріалізм є разом з тим і історичним матеріалізмом.

Таким чином, сучасна матеріалістична філософія вивчає найбільш загальні відношення людини до світу і розкриває загальні закони і зв’язки в розвитку природи, суспільства і мислення.

Це і складає предмет матеріалістичної філософії.
4. Метод філософії.
Світоглядські висновки, до яких приходять представники різних філософських вчень, багато в чому залежать від методів міркування та доказів.

Ось вже близько двох століть матеріалісти користуються діалектичним методом.

Діалектичний метод пізнання вимагає розглядати всі явища в оточуючому нас світі у взаємному зв’язку, взаємодії та постійному розвитку.

При цьому діалектичний метод прагне знайти і дійсно знаходить внутрішнє джерело розвитку в кожному виді руху, в кожному факті змін.

Таким джерелом є внутрішні протиріччя, що існують в кожному процесі та явищі, їх боротьба та вирішення.

Сам розвиток сприймається не як повторення, або рух по колу, а як постійна поява нового при умові, що в якісно нових явищах окремі їх сторони та характеристики немов би повторюють те, що вже було на попередніх етапах.

В процесі розвитку постійно відбувається руйнування старого і виникнення нового, причому все цінне, життєздатне в цьому процесі зберігається.

Метод, протилежний діалектичному, називається метафізичним.

Він розглядає кожне явище ізольовано, без зв’язку і взаємодії явищ одне з одним. Метафізичний метод, розглядаючи зміни та рух, не бачить справжнього розвитку і тому не визнає можливості появи принципово нових явищ і процесів у природі, суспільстві та мисленні людини.

З метафізичної точки зору, все в світі рано чи пізно повторюється, все рухається начебто по колу, а джерела руху та змін знаходяться не всередині речей та явищ, не в їхніх внутрішніх протиріччях, а в зовнішньому поштовху, в зовнішніх по відношенню до даного явища силах.

Метафізичний метод не визнає корінних якісних перетворень та революційних змін, а намагається представити все у вигляді плавної еволюції та малосутніх якісних змін.

Слова „діалектика” і „метафізика” мають давньогрецьке походження.

Слово „діалектика” спочатку означало мистецтво, або правило, знаходити істину в спорі шляхом порівняння (зіставлення) двох протилежних поглядів.

Термін „метафізика” вперше застосував систематизатор і видавник творів АрістотеляАндронік Родоський в І ст. до н.е.

До цього праці Арістотеля розміщувалися в алфавітному порядку, а Андронік розмістив їх таким чином, що спочатку йшли природознавчі праці (про „фізику”, тобто про природу), а далі – метафізика – те, що йде після фізики.

Тут викладались „недоступні почуттям, досягнуті лише розумом сутності, початок всього існуючого в світі.”

Сам Арістотель (384-322 рр. до н.е.) називав цей розділ „першою філософією”.

Понад тисячу років термін «метафізика» застосовувався саме в цьому значенні ( як філософія).

Ще Ньютон говорив: „Фізика, бійся метафізики”.

Лише Г.Гегель вперше застосував цей термін в сучасному значенні – як антидіалектичний спосіб мислення, як метод, що розглядає речі і явища як закінчені і незмінні, незалежні одне від одного, без внутрішніх протиріч.
Контрольні запитання і завдання.


  1. Що в перекладі з грецької означає слово “філософія”?

  2. Яке основне питання філософії?

  3. Як формулювали основне питання філософії А. Комю, Ф.Бекон, Ф.Енгельс?

  4. Скільки сторін має основне питання філософії?

  5. Яка перша сторона основного питання філософії?

  6. Яка друга сторона основного питання філософії?

  7. Хто стверджує, що природа – первинна, а дух – вторинний?

  8. Хто стверджує, що існує два рівнозначних світових початки: матерія і дух?

  9. Який філософський напрям виходить з положення, що першопочатком світу є індивідуальна свідомість, дух людини?

  10. Назвіть філософів - представників:

    • об’єктивного ідеалізму,

    • суб'єктивного ідеалізму,

    • матеріалізму,

    • дуалізму.

  11. Що означало в давньогрецькій мові слово “діалектика”?

  12. Які наукові методи філософії виступають як засоби піз­нання, як способи відображення в свідомості людини об’єктів, що вивчаються?

  13. Який філософський метод пізнання вимагає розглядати явища в оточуючому нас світі у взаємному зв’язку, взаємодії та постійному розвитку і при цьому вказує на внутрішнє джерело розвитку?

  14. Який філософський метод вимагає розглядати кожне явище ізольовано, без зв’язку і взаємодії явищ одне з одним, а причини руху бачити не в їх внутрішніх протиріччях , а в зовнішніх силах?

Тема 2. ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ТРАДИЦІЯ: ВІД АНТИЧНОСТІ ДО НОВИХ ЧАСІВ.
1. Виникнення матеріалістичної філософії в країнах Стародавнього Сходу.

2. Філософія античності.

3. Філософія Середніх віків і доби Відродження.

4. Філософія буржуазного суспільства.

5. Німецька класична філософія.

6. Російська філософія в XVIII – XIX ст.

7. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні.

8. Філософські, соціальні та наукові чинники діалектичного матеріалізму.

1.Виникнення матеріалістичної філософії в країнах Стародавнього Сходу.
Колискою філософської думки є найдавніші рабовласницькі держави Сходу – Єгипет і Вавілонія, де вперше в кінці ΙΙΙ – на початку ΙΙ тис. до н.е. з'явилися філософські погляди, елементи атеїстичного та стихійно-матеріалістичного світогляду, які ще не склалися у цілісні філософські школи і течії.

Першими країнами, в яких виникли філософські школи і сформувалися основні філософські напрямки, були Стародавня Індія та Китай.

Найбільшого розвитку давня філософія досягла в останні століття до нової ери в Античній Греції.

Давньогрецька філософія мала своїх продовжувачів в Стародавньому Римі.

Філософія країн стародавнього світу – це класове суспільне явище.

В умовах докласового первісно-общинного ладу філософії ще не було.

Низький рівень розвитку продуктивних сил первісного суспільства робив людину цілком залежною від природи, породжував у неї фетишизацію стихійних природних сил.

В суспільстві панували фантастичні релігійні погляди на природу та людину.

Проте релігія також існувала не завжди.

Релігійні фантастичні уявлення з'явилися в первісному суспільстві лише в той період, коли внаслідок розвитку матеріального виробництва люди придбали елементарну здатність до абстрактного мислення.

Виникнення філософської думки відноситься до періоду перетворення первісно-общинного ладу в рабовласницьке суспільство, коли також йшов процес видозміни сутності та функцій релігії.

Релігія, що була в докласовому суспільстві виразником залежності людини від сліпих стихійних сил природи та обожуванням їх, в класовому суспільстві виступила передусім як фантастичне відображення суспільних відносин між людьми.

В добу виникнення рабовласницького ладу спочатку в боротьбі проти релігії виник матеріалістичний світогляд – стародавній матеріалізм, що був першою основною формою матеріалізму в історії філософії, ідеологією прогресивної частини рабовласників.

Пізніше, як реакція на філософський матеріалізм, була створена "теоретична основа" релігії – ідеалістична філософія, що стала однією з форм ідеології консервативних прошарків рабовласників.

З цих найдавніших часів почався період становлення і розвитку домарксистського матеріалізму та його боротьби проти ідеалістичної філософії.

Рабовласницький лад і характерна для нього матеріальна і духовна культура зародилися в Єгипті та Вавілонії.

В цих же країнах виникли і зачатки наївно-матеріалістичних поглядів як результат узагальнення елементів природничо-наукових знань.

Матеріалістичні філософські судження, спроби вирішити світоглядські питання реалістично, в атеїстичному розумінні, мали місце в Єгипті та Вавілонії ще в кінці ІІІ – на початку ІІ тис. до н.е.

В таких пам'ятках писемності цієї доби як "Пісня арфіста", "Бесіда розчарованого зі своєю душею", "Бесіда пана з рабом" зафіксовані роздуми про безглуздість молитв і жертвопринесень, про неспроможність релігійних настанов та ритуалів.

Там висловлювалась також невіра в загробну відплату і проголошувались заклики до втіхи земним життям.

В цих же пам'ятках відмічаються розходження між релігійними настановами і справжніми бажаннями людини, обговорюються питання про сенс життя, про матеріальні причини зміни настрою людини.

Наряду з атеїстичними висловлюваннями в давніх письмових пам'ятках Єгипту і Вавілонії знаходяться роздуми про воду як матеріальну першооснову світу, з якої виникли всі речі та живі істоти.

Проте ці елементи матеріалістичної філософії в ІІІ-ІІ тис. до н.е. являли собою лише віддалені просвіти на темному фоні безроздільного панування релігійного світогляду.

Матеріалістична філософія, як світогляд, стала оформлятися лише в початкові століття І тис. до н.е. в таких країнах як стародавня Індія та Китай на відносно високому рівні розвитку матеріальної та духовної культури стародавнього суспільства.
2. Філософія античності.
Найбільше значення для розуміння сучасної філософії має лінія, що йде від давньогрецької філософії.

Все, що відноситься до Давньої Греції та Риму прийнято називати античним (від лат. аntiquus – давній).

Антична філософія складалась на основі виникаючих наукових знань.

З самого початку вона багато в чому суперечила і протистояла релігійно-міфологічному світогляду, що склався в пізній період первісного безкласового суспільства.

Наука, що виникала, і в першу чергу математика, спиралась на докази, а не на віру. В центрі античної філософії стояло питання про те, який устрій світу, та чи можна пояснити його “з самого себе”?

З самого початку в філософії визначились матеріалістичний та ідеалістичний напрямки.

Представники матеріалізму вважали, що основою (чи субстанцією) світу є речові елементи, з якими ми повсякденно стикаємося: вода (Фалес), повітря (Анаксимен), вогонь (Геракліт) або земля.

Пізніше Демокріт (460-370 рр. до н.е.) висунув вчення про матеріальні неподільні частинки – атоми як основу світу.

Давні матеріалісти були стихійними, несвідомими прихильниками того, що матеріальний світ первинний, і вважали, що він передує навіть богам.

Навпаки, ідеалісти Піфагор, Платон (VІ – V ст. до н.е.) вважали, що в основі світу лежать особливі мисленні явища: числа (Піфагор) або ж ідеї (Платон).

Розглядаючи світ, грецькі мислителі сприймали його цілком, як єдиний космос, в якому все тече, все змінюється (Геракліт).

Цей погляд був ще наївним, але разом з тим діалектичним.

Античні філософи піднялися до розуміння того, що джерелом руху і змін окремих явищ слід вважати властиві їм внутрішні протиріччя.

Вивчення змін, руху і побудови космосу було центральною проблемою давньогрецької філософії та науки.

Своєї вершини вони досягли в працях Арістотеля (384-322 рр. до н.е.), який систематизував всі доступні йому знання в галузі фізики, біології, моралі, суспільствознавства і створив перше системне вчення про докази.

Характерною рисою Арістотеля як філософа було коливання між матеріалізмом та ідеалізмом.
3. Філософія Середніх віків і доби Відродження.
Занепад античного суспільства, викликаний внутрішніми протиріччями, привів до виникнення феодалізму.

Найбільшим феодалом в Середні віки була церква. Вона ж безроздільно панувала і в сфері ідеології.

Філософія в Середні віки була перетворена церковниками в пряму зброю релігії. Початковим пунктом філософських міркувань стали догми священного писання.

Пізнання природи розглядалось як щось заборонене, гріховне. Перевага віддавалась вірі, а не науці.

Філософія виродилась в схоластику, в офіційну філософію, фактично низведену до ролі введення в богослов΄я. Питання, якими займалась схоластика, зводилось, як правило, до доказів існування бога та безсмертя душі.

Філософію почали вивчати в університетських школах (грецьке schole), а її викладачів стали називати схоластами. Розробляючи складні докази існування божого, схоласти дуже швидко втратили всякий зв'язок з життям. З тих часів відірвану від життя, дуже заплутану та ускладнену філософію називають схоластикою.

Проте і в Середні віки не зникла, хоча й дуже слабка, матеріалістична традиція. В XV – XVII ст. (доба Відродження) в Західній Європі в надрах феодалізму почали складатися буржуазні суспільні відносини.

Продуктивні сили, що розвивалися, привели до швидкого прогресу природознавства. Одночасно з розвитком природознавчих наук почала розвиватися і матеріалістична філософія, поступово відвойовуючи у релігії право на самостійне існування.

Якщо в Середні віки на природу дивились як на щось не гідне вивчення, то тепер вона постає в центрі уваги. Природа стала розглядатися як основа розвитку всього існуючого, як джерело всіх знань.

Не дивлячись на жорсткі репресії, передові мислителі цієї епохи Н.Копернік, Джордано Бруно, Галілео Галілей своїми творами підривали основи середньовічної ідеології, заклали основи матеріалістичного світогляду.

Ніколай Копернік (1473-1543) в своїй книзі “Про обертання небесних сфер” (1543) висунув гіпотезу про обертання Землі навколо Сонця і навколо своєї осі і тим самим поставив під сумнів геоцентричну гіпотезу Птоломея, яку підтримувала церква.

Джордано Бруно (1548-1600) – найбільший представник матеріалістичної філософії доби Відродження. Він філософськи обгрунтував вчення Коперніка і узагальнив з позицій матеріалізму природонаукові відкриття доби Відродження. (Був спалений інквізиторами на кострі).

Визнаючи первинність матерії, він розвивав думку про те, що Всесвіт – нескінчений і необмежений, єдиний та різноманітний, що він вічний і невичерпний в своїх проявах.

Галілео Галілей (1564-1642) – вчений матеріаліст, прихильник вчення Коперніка, відкрито визнавав як свого вчителя найбільшого матеріаліста Стародавньої Греції – Демокріта. Галілей відроджував атомістичний матеріалізм Демокріта і заклав основи метафізичного методу в природознавстві.
4. Філософія буржуазного суспільства.
Кінець ХVI – XVII ст. в Європі був періодом кризи феодалізму і добою ранніх буржуазних революцій (ХVIст. – Нідерланди, ХVIІст. – Англія).

Процес становлення капіталізму та його боротьба з феодалізмом знаходили своє вираження і в області філософії.

В ході розвитку капіталістичних відносин посилюється боротьба матеріалізму (що був тоді світоглядом буржуазії) проти ідеалізму – світогляду класу феодалів.
Особливо важливою межею в цьому відношенні був початок ХVIІст. – період виникнення метафізичного матеріалізму, другої основної форми матеріалізму в історії філософії.

Матеріалізм доби капіталізму, що зароджувався, тобто метафізичний матеріалізм, – це вже не стихійний матеріалізм давнього світу, так як, з однієї сторони, він спирався на данні природознавчих наук і узагальнював їх досягнення, а з іншої – озброював ці науки філософськи обґрунтованим методом дослідження.

Про тісний зв'язок метафізичного матеріалізму ХVIІст. з природознавством свідчить його механістичний характер.

З природознавчих наук в кінці ХVIст.– на початку ХVIІст. особливо успішно розвивались механіка і астрономія, що розкривали механічні закономірності руху матерії та її кількісні властивості.

Швидкий прогрес механіко-математичних наук мав настільки сильний вплив на природодослідників, що багато з них стали вважати відкриті цими науками закони загальними, прикладними в усіх галузях наукових знань.

Матеріалізм ХVIІ - ХVIІІст., спираючись на досягнення механіко-математичних наук і філософськи їх узагальнюючи, також придбав механістичний характер.

В надрах розвиваючогося природознавства зародилися і елементи метафізичного методу пізнання світу.

В початковий період розвитку природознавства основні зусилля вчених були зосереджені на збиранні, роздільному описанні та класифікації предметів і фактів з життя природи.

Серед природознавців широко застосовувалися прийоми ізольованого розгляду об'єктів, які вивчалися, і розкладу їх на прості елементи.

Ставало звичайним дивитись на ціле, як на просту механічну суму частин, а частини, в свою чергу, наділяти властивостями цілого.

Подібний підхід до вивчення природи, перенесений в філософію, призвів до створення метафізичного методу.

Так склалась друга форма матеріалізму в історії філософії – механістичний матеріалізм ХVIІ - ХVIІІст. з органічно властивим йому метафізичним методом пізнання світу.

Механістична філософія зводила всю матерію до фізичної речовини, а складні види руху – до простого механічного переміщення у просторі.

З висоти наших днів метафізичний матеріалізм ХVIІ - ХVIІІст. бачиться спрощеним і обмеженим, проте для свого часу він був прогресивним.

5. Німецька класична філософія.
Найбільшого розвитку домарксистська філософія набула в німецькій класичній філософії, головним чином у І.Канта (1724-1804) і Г.Гегеля (1770-1831).

Представники цього напрямку були ідеалістами та раціоналістами (від лат. rationalis – розумний).

Першочергову увагу вони приділяли вивченню законів мислення, розуму. Їм вдалося зрозуміти та сформулювати ряд найважливіших положень діалектичного методу пізнання.

Їхня діалектика перевершувала наївну діалектику античності.

Проте, будучи ідеалістами, вони розглядали лише діалектику мислення, діалектику розуму і не визнавали того, що розвиток властивий також і об'єктивному матеріальному світу. Тому їхній діалектичний метод залишався ідеалістичним і не міг знайти застосування в природознавстві свого часу.

Разом з тим заслуга об'єктивного ідеаліста Гегеля в тому, що він дав узагальнений діалектичний аналіз всіх найважливіших категорій філософії та сформулював на ідеалістичній основі три основних закони діалектики мислення:

– Закон переходу кількості в якість;

– Закон взаємопроникнення протилежностей;

– Закон заперечення заперечення.

Завдяки діалектичному методу, хоч і розвинутому на помилковій ідеалістичній основі, філософія Гегеля зайняла почесне місце в історії філософії.

Першим філософом, який піддав розгорнутій критиці систему Г.Гегеля, був Людвіг Фейєрбах.

Спочатку Л.Фейєрбах був ідеалістом, послідовником Г.Гегеля, але потім перейшов на позиції матеріалізму.

У 1841р. вийшов головний філософський твір Фейєрбаха – “Сутність християнства”, в якому він виступив як зрілий матеріаліст – метафізик і активний критик ідеалістичної філософії та релігії.

Піддавши критиці систему Г.Гегеля, Л.Фейєрбах правильно заявив, що його філософія – ідеалістична, але він не зумів зрозуміти, що в ній є раціональне зерно – геніальна думка Гегеля про саморух і поступальний розвиток.

Фейєрбах бачив у діалектиці Гегеля різновидність софістики.

(Софістика – спочатку філософська течія в Стародавній Греції в V-IV ст. до н.е., створена софістами (мудрецями) – вчителями красномовства, які вчили майстерності переконливо доводити будь-яку точку зору. Пізніше – софістика – умисне застосування неправдивих доказів – софізмів.)

В цьому - одна з найбільш серйозних обмеженостей фейєрбахівської критики філософії Гегеля.

В цьому причина того, що Фейєрбах не осилив гегелівську філософію, а побачивши її ідеалістичну сутність, просто відкинув її.

Ідеалізму Гегеля Фейєрбах протипоставив матеріалізм, що є його великою заслугою. Але сам він, як був, так і залишився метафізиком. І в цьому слабка сторона його матеріалізму.

Помилку Л.Фейєрбаха виправили К.Маркс і Ф.Енгельс.

Вони поєднали матеріалізм Фейєрбаха з діалектикою Гегеля і створили нову філософію – діалектичний матеріалізм, що став третьою основною формою матеріалізму в історії філософії.
6. Російська філософія в XVIII – XIX ст.
Великий внесок у розвиток філософії було здійснено російською суспільною і науковою думкою.

В середині ХVIІІ ст. Росія на рівні з Францією стає центром розвитку метафізичного матеріалізму, до найбільш видатних представників якого відносяться М.В.Ломоносов (1711-1765) і О.М.Радіщев (1749-1802).

Філософські погляди Ломоносова де в чому відрізнялися від поглядів Радіщєва. Головну увагу в своїх філософських роздумах він приділяв дослідженню питань, пов'язаних з характеристикою матерії та руху.

Ломоносову–матеріалісту належить перша природознавча гіпотеза атомно-молекулярної побудови матерії.

Великим внеском Ломоносова в світову науку і філософію було відкриття ним універсального закону збереження матерії та руху.

Ломоносов показав, що матерія і рух – нерозривні. (Але рух матерії він розумів тільки як механічний рух).

Ломоносов позитивно вирішував питання про те, що світ пізнається, виходячи при цьому з первинності матерії та вторинності свідомості. Ломоносов боровся за відособлення науки від релігії.

Письменник–революціонер Радищев досліджував перед усім питання про становище людини в суспільстві, про природу людини та її свідомості.

За твір “Подорож з Петербургу до Москви”, в якому Радищев змалював жахливий, нелюдський стан, в якому знаходився російський кріпосний селянин, імператриця Катерина ІІ позбавила письменника дворянства і відправила до Сибіру на заслання.

Вершиною в розвитку соціальної філософії в Росії в ХІХ ст. стали погляди російських революційних демократів Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова, Герцена.

Вони близько підійшли до діалектичного матеріалізму і зупинились перед історичним матеріалізмом.

В розумінні основного питання філософії вони були матеріалістами, але в силу конкретних історичних умов не змогли до кінця перебороти ідеалістичний підхід до суспільства.

7. Традиції та особливості розвитку філософської

думки в Україні.
Філософія – явище загальнолюдське.

Українська філософія в реальному своєму існуванні постає складовою частиною загальносвітового філософського процесу, більш точно – процесу розвитку європейської філософії: українська філософія не зароджується в поступовому русі власної культури ( як, наприклад, у Греції чи Китаї), а запозичується із Візантії вже в досить розвиненому стані.

І хоча вона набуває певних конкретно-культурних рис та забарвлень, по сьогоднішній день існують сумніви щодо реальності такого феномена як українська філософія.

Підставами для такої оцінки слугує те, що не існує таких філософських ідей, систем чи теорій, створених українськими філософами, які б набули визнання, прийняття та поширення як явища світової культури.

І хоча тут існують деякі винятки (наприклад, філософія Г.Сковороди, деякі ідеї О.Потебні та В.Вернадського), в цілому з цим твердженням не можна не погодитися.

Але, з іншого боку, не можна не звернути увагу й на те, що в цивілізованій історії України не існує таких періодів, на яких би не була присутня філософія чи філософська думка.

Звідси можна зробити висновок про те, що українська філософія – це явище переважно внутрішнє у відношенні до української культури, тобто, що вона виражала, концентрувала, виводила на рівень осмислення деякі важливі риси національного характеру та світосприйняття українців.

Вони і позначились на певних особливостях української філософії.

До особливостей української філософії можна віднести слідуюче:

  1. Українська філософія постає переважно внутрішнім явищем української культури.

  2. Українська філософія ніколи не виявляла схильностей до абстрактно-раціональних системних побудов.

  3. Українська філософія завжди проявляла схильність до моральних настанов та життєвого повчання.

  4. Українська філософія позитивно ставилася до релігії, до шанування вищих духовних цінностей.

  5. Українська філософія досить сильно була обернена у бік історичних та історіософських осмислень особливостей долі як українського народу, так і слав’янства в цілому.

  6. Українська філософія досить сильно інтегрована в літературу, громадсько-політичну думку, культурно-історичні проекти та міркування.

Таким чином, окреслена своєрідність української філософії приводить до того, що замість терміну „українська філософія” досить часто вживається термін „українська філософська думка” – саме тому, що вона часто поставала органічною складовою ширшого культурно-історичного процесу.
8. Філософські, соціальні та наукові чинники діалектичного матеріалізму.
Філософія діалектичного матеріалізму виникла в першій половині ХІХст. Процес її виникнення і розвитку був підготовлений і обумовлений всім розвитком суспільного життя.
Сукупність умов, що привели до створення принципово нового філософського вчення прийнято називати його чинниками.

По-перше, важливим соціальним чинником виникнення діамату був розвиток промислового робітничого класу, що супроводжувався ростом його революційності. Його діяльність мала сильний вплив на філософські вчення про суспільство.

Другий чинник був пов'язаний з особливостями розвитку науки ХІХ ст.

В цей час були здійснені великі наукові відкриття, які вплинули на розвиток філософської думки.

Відкриття того, що живі організми складаються з мікроскопічних клітин, виявило (всупереч твердженням біблії та теології) єдність людини та її будови з усією живою природою. Відкриття закону збереження енергії показало, що рух матерії вічний і незупинний.

Відкриття Ч.Дарвіном теорії біологічної еволюції виявило, що джерелом розвитку живої природи є внутрішньовидова та міжвидова боротьба (тобто вирішення внутрішніх протиріч).

Відкриття Д.Менделєєвим періодичного закону хімічних елементів довело, що і в неорганічному світі діють загальні закони діалектичного розвитку.

Третій чинник прийнято називати філософським.

Справа в тому, що в самому розвитку попередніх філософських вчень були підготовлені необхідні умови для виникнення філософії діалектичного матеріалізму.

Величезними досягненнями були діалектика Г.Гегеля і матеріалізм Л.Фейєрбаха. Вони були використані К.Марксом і Ф.Енгельсом для створення нової філософії – діалектичного матеріалізму. Виникнення діалектичного матеріалізму було корінним переворотом в розвитку філософії.
Контрольні запитання і завдання.


  1. В яку історичну добу з’явилися перші філософські погляди, елементи атеїстичного та стихійно-матеріалістичного сві­тогляду, які ще не склалися в цілісні філософські школи і напрямки?

  2. Які найдавніші рабовласницькі держави вважаються колискою філософської думки?

  3. В яких країнах виникли перші філософські школи і сформува­лися основні філософські напрямки?

  4. Хто з античних філософів вважав, що в основі світу лежать особливі мисленні явища: числа або ідеї?

  5. Хто з античних філософів вважав першоосновою світу: воду, повітря, вогонь?

  6. Хто з античних філософів висунув вчення про неподільні частинки –атоми як першооснову всього світу?

  7. В працях якого античного мислителя давньогрецька філософія і наука досягла своєї вершини?

  8. В яку науку була перетворена церковниками філософія в Середні віки?

  9. Хто з найбільш видатних представників матеріалістичної філософії середньовіччя обгрунтував і узагальнив з позицій матеріалізму природо- наукові відкриття доби Відроджен­ня і був спалений за це на вогні інквізиторами?

  10. Яка друга основна форма матеріалізму в історії філософії склалася на початку ХVІІ ст?

  11. Елементи якого філософського методу пізнання світу зародилися в надрах природознавства ХVІІ-ХVІІІст?

  12. Хто з представників німецької класичної філософії роз­робив діалектичний метод пізнання і сформулював на ідеалістичній основі основні закони діалектики мислення?

  13. Хто був творцем нового наукового філософського світогляду – діалектичного матеріалізму?

  14. Назвіть імена українських філософів.

  15. Чому українська філософія – явище переважно внутрішнє у відношенні до української культури?

  16. Назвіть особливості української філософської думки.


  1   2   3   4   5   6   7

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

1. філософія як світогляд, її призначення, зміст І функції в сучасному суспільстві
Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка): Конспект лекцій / М. П. Бартун, О. В. Добридень, В. В. Макогонова, Д. В. Прошин....

1. філософія, її походження, проблематика та функції
Підписане до друку з оригінал-макета 01. 02. 2005. Формат 60x84/16. Папір друк. №2. Гарнітура Тип Таймс. Умови, друк арт. 20,2

Тема: Філософія Середньовіччя
Причини та зміст радикальних змін у європейському світогляді при переході від античної епохи до Середньовіччя

Зміст
Розділ ІV. Основні функції Депозитарної установи. Перелік депозитарних операцій та додаткових послуг, які надає Депозитарна установа...

Ущ Зміст програмового матеріалу
Художня література як одна із форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Аналіз художнього твору

Ущ. Зміст програмового матеріалу
Художня література як одна із форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Аналіз художнього твору

«Особистість керівника: імідж, функції, культура спілкування» Зміст
Одну з перших ролей у ряді цих чинників виконують керівники підприємств, установ, організацій [13]

«ппз загального призначення», «Текстовий редактор (Word)»
Поставити у відповідність кнопкам вікна текстового процесора Word функції, які виконуються при натисканні цих кнопок

Для чого підприємству уповноважений з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів ?
У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно...

Урок №3. Збірник технологічних карток: призначення, зміст, порядок користування
Бражник Т. В., викладач спецдисциплін кухарського напрямку, перша категорія, днз «Уманський професійний аграрний ліцей»

Урок алгебри в 11 класі. 28. 01. 13р. Тема: Розв
Обладнання: картки для математичного диктанту, «Презентація «Геометричний зміст первісної функції»», матеріали для пазлу «Визначений...

«Про практику здійснення апеляційним судом процесуального повноваження...
Вступ

«Побудова графіків функції, що містять знаки модулів»
Побудова графіків функції з модулями недостатньо висвітлена у підручниках для філологічного, гуманітарного, універсального профілю...

В. С. Пазенок філософія та праксеологія туризму

Зміна цільового призначення земельних ділянок (із врахуванням нових...
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового...

Лекція №1 Тема: Вступ. Класифікація електричних машин та їх призначення
Мета: Ознайомитися з призначенням електричних машин; вивчити основні поняття; нагадати фізичний зміст деяких законів І явищ, які...

Назва послуги Призначення державної соціальної допомоги по вагітності та пологаг
При зверненні для призначення допомоги громадяни подають до відділу такі документи

Філософія
Рекомендовано до видання методичною радою Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт