Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Ольга Каленська, студентський медіа-центру Університету «Україна» щирість І правда – два людських крила

Ольга Каленська, студентський медіа-центру Університету «Україна» щирість І правда – два людських крила





Ольга Каленська,

студентський медіа-центру Університету «Україна»
ЩИРІСТЬ І ПРАВДА – ДВА ЛЮДСЬКИХ КРИЛА

(Нотатки з читацької конференції в Університеті «Україна» за книгою Олександра Горобця «Босоніж по битому склу»)
14 грудня в читальному залі бібліотеки Університету «Україна» відбулася читацька конференція під промовистою назвою «Свобода слова – пароль життя». Організували її кафедра журналістики (завідувач Віталій Карпенко) Інституту філології та масових комунікацій і працівники бібліотеки Університету «Україна» (директор Ніна Колесникова).

Головною темою аналізу і прискіпливого читацького дослідження стала книга колишнього головного редактора газети «Правда України», а нині викладача Університету «Україна» Олександра Горобця «Босоніж по битому склу». Це яскрава, самобутня розповідь про становлення демократії й свободи слова в молодій незалежній Україні, про активну боротьбу опозиційного видання проти режиму Л. Кучми, про мужнє протиборство журналістів газети проти цензури, «темників», за високе право говорити людям Правду.

Політичне есе «Босоніж по битому склу» – спроба автора розібратися в тому, що привело Україну на межі двох тисячоліть до розряду країн, де, м’яко кажучи, свобода слова і демократія були не в пошані. Останній розділ книги – актуальна відповідь на болісне питання, чому українська опозиція послідовно програє владі всі політичні двобої.

Твір, підготовлений до друку 2003 року, мав нелегку долю. Жодне видавництво не бралося до його публікації, позаяк усі головні герої книжки залишалися при владі. Поліграфісти так і казали авторові: якщо ми випустимо у світ цей твір, влада тут же закриє друкарню. Тому тираж з’явився фактично підпільно.

І хоч із того моменту пройшло вже чимало часу, відтак, влада в Україні вже двічі змінювалася, однак актуальність порушених у книзі проблем аж ніяк не зменшилася, якщо не сказати, що вони подеколи стали ще гострішими. Мабуть, саме цим можна пояснити ту загальну увагу, підвищену зацікавленість та живий інтерес, які виявилися під час читацької конференції.

У призначену годину в читальній залі бібліотеки зібралося стільки людей – ніде яблуку впасти. Серед присутніх я примітила Анатолія Урбана (головного редактора газети «Університет «Україна»), Оксану Щирську (заступника директора Інженерно-технологічного інституту), Вячеслава Поліновського (директора Інституту комп’ютерних технологій), Ольгу Веденєєву (начальника управління з навчально-виховної роботи), Володимира Денисенка (доктора історичних наук, доцента кафедри журналістики), студентів різних навчальних курсів Інституту філології та масових комунікацій, інших інститутів, працівників Університету.

Олена Коломієць, кандидат філологічних наук: «Варто звернути увагу на жанр твору Олександра Горобця «Босоніж по битому склу», це – публіцистика, політична есея. Форма щоденників, як правило, дуже популярна у журналістиці, разом із тим нині цей жанр є об’єктом вивчення літературознавства.

Це актуальний твір, оскільки тут ідеться про надзвичайно важливий для нашого суспільства період – період становлення нової держави. Розповідається про ті події, ті постаті, що відіграли не останню роль у боротьбі за утвердження демократії і свободи слова.

На жаль, позитивних героїв у книзі вкрай мало, окрім колективу журналістів, які не побоялися виступити проти владного режиму. А ось дії тих, хто перешкоджає випуску газети, під надуманими приводами з допомогою фальшивих міністерських наказів «призупиняє випуск опозиційного видання» (хоча у правовій державі такі справи – юрисдикція судових органів), виписані надзвичайно переконливо. І це насамперед тому, мабуть, що тут знаходилися вузли найбільших психологічних, нервових збуджень автора – головного редактора видання.

Взагалі, маю сказати, що книга Олександра Горобця вирізняється характерним індивідуальним авторським стилем, незвичайним фактичним наповненням. Ведучи розповідь від першої особи, автор, відчувається, в кожен рядок, у кожен абзац вкладає всю свою душу.

Тому маю право тут сказати, що книжка вдалася, насамперед своєю правдивістю і щирістю…

Ми можемо говорити також про те, що цей твір є важливим джерелом інформації для сучасної молоді, яка може відчути атмосферу того часу і зробити для себе певні висновки. Це готовий підручник для молодих журналістів. Чомусь думаю, якби півтора десятки років тому наш шановний нинішній автор, а тодішній головний редактор газети «Правда України», мав під руками такий детальний посібник із практичних дій журналістського колективу в умовах жорсткої опозиції, то результати були б зовсім іншими…».

Анна Шкільна, студентка 6 курсу: «Для мене книжка «Босоніж по битому склу» як підручник із практичної журналістики в екстремальних умовах, оскільки описані події стосуються періоду, коли редагована Олександром Горобцем газета «Правда Україна» знаходилася в умовах жорсткої опозиції до влади.

На семінарських заняттях, які стосувалися предметів «Газетна журналістика», «Теорія масових комунікацій», «Інформаційні моделі ЗМІ», ми завжди мимохіть торкалися тем, порушених у книзі. Її розділи, написані щиро, від душі, зі знанням справи журналіста-професіонала, давали нам змогу ліпше засвоїти теоретичну частину, поглянути на все з точки зору конкретної практики. Тому я хотіла б нині висловити вдячність автору від усього студентського журналістського загалу університету за підручник з екстремальної журналістики. Позаяк кожен, хто прочитає цю книжку, матиме точне уявлення про те, як чесним служителям пера й мікрофону часто непросто відстоювати Правду. Іноді й із ризиком для життя…»

Олег Березюк, керівник громадської організації «Українське юридичне товариство»: «На жаль, донині в більшості випадків у нас в Україні з правдолюбцями влада обходиться так, як це бачимо на прикладі Олександра Олександровича. Людина була заарештована, понад сім місяців нізащо утримувалася під слідством, а повірте мені, юристу, що в наших пенеціарних закладах живеться не вельми солодко.

У тому, що сталося з колективом «Правди України», який публічно заявив про свою опозицію до влади, з її головним редактором, абсолютно немає юриспруденції, сама лише брудна, підступна політика. Важко переоцінити те, що відбувалося з нашим автором. І тому цей твір, який частково писався паном Олександром Горобцем на нарах СІЗО, пронизаний жагучою любов’ю до життя, до волі, світла, непереборним стремлінням бути в житті та журналістиці чесним і справедливим, читається буквально на одному диханні.

Для того, щоб подібного зі служителями мас-медіа у нас надалі не повторювалося, треба, переконаний, проаналізувати всі події, описані у книзі, подивитися на все очима автора. І це мають робити молоді люди, які обирають фах журналіста. Де, як навчає життя, час від часу за свободу слова, демократію потрібно боротися, а іноді й страждати за них…

Іще вкрай важливо знати правду про минуле, аби не повторилося цього в майбутньому. Нам треба будувати демократичну, правову державу, аналізуючи й те, що сталося з розтоптаною владою «Правдою України», її головним редактором.

Галина Бублік, доцент кафедри технології харчування: «Почну, мабуть, з останньої сторінки, а саме з висновку американського вісника, який повідомляє, що цивілізації майбутнього загрожує депресія. Саме в такому стані перебувала я, прочитавши есе О.О. Горобця.

Ставлення до людини, яка дозволяє собі мати свою думку, висловлювати своє ставлення до подій, які відбувалися у період з 1991 до 2003 років, чітко прослідковується на прикладі життя Олександра Олександровича. А я думаю про те, що й після 2003 року змін не відбулося. Так, тепер інші приклади, інші факти й прізвища, проте сутність та сама, і це основний привід для депресії.

Це есе піднімає болюче питання, чи можливо людині бути особистістю із власними поглядами, з власною думкою? Крокуючи поруч із автором сторінками твору, думаєш, що спокійне, затишне життя може бути тільки в масі – інакше зітруть. Інакомислення не приймається владними структурами. Сумно…»

Вікторія Кутьїна, студентка 3-го курсу: «Як на мене, то Заслужений журналіст України Олександр Горобець − людина великої мужності і волі, високий професіонал. Свій непростий творчий шлях, свої думки щодо професій і відповідальності журналіста він талановито виклав у своєрідному письменницькому щоденнику «Босоніж по битому склу».

Йому і справді є що розповісти людям, власне, розкрити очі громадянам на те, що коїли з непідкупними журналістами не так давно «владу імущі». Автора, як знаємо із автобіографічного твору, нахраписто і безпардонно ув’язнили за його бажання чесно виконувати свій професійний обов’язок – говорити суспільству правду. І люди, пів мільйона передплатників газети «Правда України», у свою чергу теж мали конституційне право знати те, що їм намагався донести до уваги журналістський колектив опозиційного видання. Але все це було вкрай небезпечним, загрожувало владі, яка в очах народу, зрозуміло ж, хотіла виглядати значно ліпшою, ніж була насправді. Образно кажучи − підфарбованою, нарум’яненою, уважною, не злодійкою. І тому режим зважується на відчайдушний крок − громить редакцію опозиційного видання, кидає до СІЗО головного редактора.

Книга підкупляє двома своїми аспектами, які, здавалося б, у сукупності мали начебто виключати одне одного, а саме – документалізмом і проникливою людською щирістю. Але тут вони діють, я б сказала, усупереч логіці – доповнюють одне одного. І створюють канву добротного художньо-історичного полотна про високу роль журналістики в побудові громадянського суспільства. Про позицію людини і громадянина, який знає своє призначення, – бути правдистом, правдолюбом.

А загалом скажу, що шукати плюси й мінуси в цій книзі недоцільно. Бо це не просто добротний художній твір, який вилився в рядки через страждання долі відомого журналіста, це реальне життя людини й молодої держави, яка щойно вийшла з посткомуністичного суспільства.

Під час прочитання книги я начебто сама пройшла крізь ті складні емоції, думки, які охоплювали автора».

Олексій Кондаков, студент 3-го курсу: «Насамперед, мені хотілося б подякувати автору, Олександру Олександровичу, за ті золоті знання, якими він щиро ділиться з нами на лекціях і семінарських заняттях. Він завжди свій великий досвід багаторічної журналістської праці використовує на благо Університету, знань, які передає студентам. Для багатьох майбутніх молодих журналістів він став не просто викладачем, який справно відпрацьовує свої години, але й справжнім творчим наставником. Творчим журналістським батьком, чи що…

Зізнаюся, що саме завдяки рекомендаціям, наполяганням Олександра Олександровича, я почав свою скромну діяльність у сфері інформаційної журналістики й публіцистики. За його безпосередньої участі започаткував свій блог на одному з найпотужніших Інтернет-ресурсів України – у виданні «Кореспондент.net».

А ось політичну есею Олександра Горобця «Босоніж по битому склу» я сміливо можу назвати легендарним твором. Такої відвертої книжки про журналістику, про її непрості, часто драматичні взаємостосунки з владою, людські екстрими в українській літературі просто не існує.

А які тут зібрані яскраві, колоритні образи районного редактора Андрія Катеринича, партійних держиморд із Херсонського, Хмельницького обкомів партії. Я по декілька разів перечитував розділи, де автор розповідає про закоренілого зека Аркашу.

Можу сказати, що картини людського дна – слідчого ізолятора, які автору доводилося писати, що називається, з натури, в нього, на моє приватне переконання, вийшли найбільш вдалими, образними. А головне – переконливими. Як і цікаві факти про вихідців із рідного Джурина на Вінниччині.

Відмічу цікаві професійні способи подачі інформації, засоби передачі емоцій, які я виділив для себе як майбутній журналіст. Якщо дивитися на есе як на художній твір, то це – інтригуюча, хвилююча душу історія життя, що змусить будь-якого українця змінити погляд на багато суспільних речей, у першу чергу тих, що стосуються політики. Хто, як не очевидець розбудови нової країни, який знаходився у самому центрі інформаційного та політичного дійства, може краще розповісти про це у легкій, загальнодоступній формі.

Мені особисто ця книга допомогла зрозуміти, яку відповідальність я взяв на себе, коли обрав за фах журналістику, яка є містком інформації між світом та суспільством. Як відповідально треба ставитися до кожного свого слова, кожної літери. Адже правда − це наймогутніша сила, яка повинна процвітати в журналістиці. Повторю слова автора, якими закінчується його твір: «Усе пройде, тільки правда залишиться».

Катерина Степанова, студентка 2-го курсу: «Книга «Босоніж по битому склу» перевершила всі мої сподівання. Спочатку, прочитавши декілька рядків, я думала, що це буде нудна, монотонна книга, якими студентів намагаються «нагодувати» викладачі за період навчання в Університеті. Тим більше, я вже розуміла, що мова йде в тому числі й про політику. Яка мені явно не цікава…

Але одного осіннього вечора мені знов упала в око праця Олександра Горобця, і я вирішила ще раз її полистати, але так просто зробити мені це не вдалося. Чим більше я вчитувалася у сторінки твору, тим цікавіше ставало... Усе описано настільки просто, доступно, переконливо, що навіть історію України по цій книжці можна було б вивчати.

Олександр Олександрович не намагався очорнити когось із героїв, він правдиво показав «рабів системи», довів, що можна протидіяти злу. Силою правди, поінформованості суспільства. Навіть знаходячись у скрутному становищі, не втрачати віри й боротися, що називається, до останнього. Тоді неодмінно переможеш…»

Анна Коваль, студентка 6-го курсу: «Думаю, що наш викладач Олександр Горобець, написавши свою вельми популярну серед журналістів есею «Босоніж по битому склу», одночасно зробив дві важливі речі. Першу − видав підручник із практичної газетної журналістики. А другу – створив історичне дослідження щодо того, як проходило становлення демократії, свободи слова в молодій незалежній Україні в дев’яностих роках минулого століття.

При чому, зауважу, зробив це вельми вміло, на високому художньому рівні. Відкривши тим самим ще й талант письменника. Почитайте, вслухайтеся лишень у те, як, на якому літературному рівні звучать його розповіді про друзів-журналістів, про різноманітні редакційні пригоди. Чого варта лишень глава «Шашлики для президії».

Іноді журналісти змушені міняти професію заради підготовки високоякісного матеріалу для газети. Думаю, що доля змусила автора дещо змінити статус головного редактора видання на бранця слідчого ізолятора. Але переконана, українські публіцистика й література отримали на замін яскраві образи тих, хто знаходиться в ув’язненні. «Босоніж по битому склу» – це ще й своєрідна повість-репортаж із підвалин Лук'янівського СІЗО. Як на мене, надзвичайно яскравим, переконливим удався образ злодія-рецидивіста Аркадія Катеринича, який за 38 років свого «нехарапутнього» життя востаннє свій день народження на свободі святкував лише у… двадцятилітньому віці…

Так що Сан Саничу щира, сердечна подяка за таку проникливу і щиру розповідь про життя одразу в кількох вимірах…»

***

Хочеться відзначити фахову роботу бібліотекарів Університету «Україна», які активно готувалися до проведення конференції. Саме завдяки директору бібліотеки Ніні Петрівні Колесниковій цей захід повністю відповідав формі організації навчально-виховного процесу. Співробітники бібліотеки розвішували оголошення, популяризували книжку, добирали відгуки, оформили книжкову виставку «Публіцистика Незалежної України». Тут були представлені твори Горобця О.О., Костенко Л.Н., Карпенка В.О., Глушка О.К. та інших авторів, викладачів кафедри журналістики.

Автору книжки Олександру Горобцю й запрошеному гостю Олегу Березюку бібліотека із вдячністю подарувала квіти й набір книжок.

Тепла атмосфера, в якій відбулося все дійство, ще раз наочно підтвердила, що подібні конференції цікавлять як старшу аудиторію, а саме викладачів та працівників вишу, так і студентів університету. Бо, скажімо, повною несподіванкою для всіх стало те, що враз у залі піднявся чоловік і попросив слова. Виявилося – вахтер університету. Прочитав обговорювану книжку. Виступив з аналізом твору. Йому, мабуть, найактивніше аплодували присутні…
Довідка: Олександр Олександрович Горобець народився 25 січня 1950 року в с. Джурин Шаргородського району Вінницької області. Журналіст, політолог, письменник. 1979 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, 1981 року – вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Трудився в обласних газетах «Комсомольське плем'я» та «Вінницька правда», м. Вінниця. Із липня 1982 року по квітень 1987-го — член редколегії, завідуючий відділом сільського господарства газети «Сільські вісті». У квітні 1987-го перейшов на роботу до редакції газети «Правда України»: власкор по Херсонській, Кримській, Одеській областях, спецкор при головному редакторові, завідуючий аграрним відділом. 25 вересня 1991 року, вперше у практиці центральних газет України, зборами журналістів видання (66 − «за», 3 − «проти») обраний головним редактором газети «Правда України». Буквально з перших номерів газета «Правда України» під керівництвом Олександра Горобця стала демонструвати зразки незалежної, демократичної журналістики, для якої немає заборонених тем. Під керівництвом Олександра Горобця колишня головна газета України стала першим у незалежній державі центральним виданням, яке оголосило про свою опозиційність до чинної влади на чолі з Л. Кучмою. Друкувала гострі, критичні статті проти владного режиму. У січні 1998 року за наказом Міністерства інформації України протиправно призупинено випуск газети «Правда України», головного редактора Олександра Горобця затримано, а за тим заарештовано. За громадянську позицію, публікацію матеріалів на сторінках опозиційного видання, які розвінчували корупцію чиновників і казнокрадів, допускали свавілля щодо розвитку демократії і свободи слова.

Головний редактор газети «Правда Украины» (1991−2000 рр.).

У 1995 році удостоївся почесного звання «Заслужений журналіст України».

З березня 2008 року − помічник міністра, прес-секретар, директор Департаменту інформаційно-аналітичного та організаційного забезпечення, член Колегії Міністерства вугільної промисловості України. Державний службовець 4 рангу. Старший викладач Інституту філології та масових комунікацій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Автор публіцистичних, літературно-художніх книжок «Босиком по битому стеклу» (2004), «Свічка на вітрі» (2007), «Родинна колиска – Джурин» (2008), «Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця» (2010).

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Ольга Каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна»...
Україна є учасником Болонського процесу задля створення Європейського простору вищої освіти вже більше ніж п’ять років. Проте багато...

Ольга каленська, студентський Медіа-центр Університету «Україна»...
Нещодавно в Університеті «Україна» за сприяння директора бібліотеки Ніни Колесникової відбувся поетичний вечір, присвячений 75-й...

Заступник знавчально- виховної роботи
Мета: навчити учнів характеризувати справедливість як мірило людських відносин, наводити приклади різноманітних проявів справедливості;...

Наукові фахові видання Університету “Україна”
Луцький інститут розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”

Звіт про підсумки роботи колективу університету «україна»
Університет «Україна» сучасний освітньо-науковий заклад, у якому органічно поєднуються навчально-виховний І науковий процеси, спрямовані...

В. О. Сухомлинський І нститут соціальних технологій Університету...
На даний час – це один із найбільших інститутів Університету «Україна». За трьома спеціальностями в ньому навчається близько 1100...

Ііі конкурс студентських творчих робіт із соціальних комунікацій...
Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка), учнів коледжів та середніх загальноосвітніх навчальних...

Директор Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна»
Законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Положення про екзаменаційну комісію Відкритого міжнародного університету розвитку...

Розвитку людини «україна» актуальні проблеми правознавства
...

Про впровадження нових технологій інклюзії в Університеті «Україна»
Вченої ради Університету «Україна» розглядалося питання впровадження нових технологій інклюзії в Університеті «Україна»

П ропоную інтерв’ю з Надією Михайлівною Пазяк, викладачем кафедри...
Михайлівною Пазяк, викладачем кафедри української мови та літератури Університету «Україна», в о доцента, кандидатом філологічних...

Шановні викладачі та студенти!
Вас до участі у ІІ студентському туристичному форумі «Миколаїв – Україна – Світовий туристичний простір». Захід відбудеться 7 жовтня...

Ету «україна» актуальні проблеми сучасної освіти та науки в контексті...
Друкується за ухвалою вченої ради Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» (протокол №5 від 25. 03. 2015 р.)

Доповідь «Методичні рекомендації щодо навчання письма дітей шестирічного...
Читання І письмо два найпотрібніші школяреві інструменти навчання І водночас два віконця в навколишній світ

Рекомендовано Міністерством освіти І науки України
Доба” за підтримки Міністерства освіти І науки України, Центру Мершона Державного університету штату Огайо (сша) та Центру громадянської...

Підготовлений у рамках Трансатлантичної програми єс-сша підтримки...
Доба” за підтримки Міністерства освіти І науки України, Центру Мершона Державного університету штату Огайо (сша) та Центру громадянської...

Засідання методичної ради, методичних об’єднань, атестаційної комісії, педагогічної ради центру
Основні завдання Центру на 2015 рік. Циклограма щомісячної діяльності Центру. Внутрішкільний контроль

Кафедра соціальної роботи та педагогіки Університету «Україна» запрошує абітурієнтів!
А 6 листопада 1999 року в Києві однією з перших. За 17 років діяльності в університеті сформувалася мережа кафедр соціальної роботи...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт