Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Урок №1 -2

Урок №1 -2





Сторінка1/73
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   73


Українська література 1920-1930 pp.




УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930 pp.

Урок № 1 -2

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XX ст. ЯК НОВИЙ ЕТАП В ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ, ЇЇ ПЕРІОДИЗАЦІЯ. МОДЕРНІСТСЬКІ ТА АВАНГАРДИСТСЬКІ ТЕЧІЇ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Й ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ В ПЕРШУ ТРЕТИНУ XX ст. ЛІТЕРАТУРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ. ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ 1925-1928 РОКІВ

Мета: ознайомити учнів з історичними та суспільними

умовами розвитку літератури XX ст., її основними напрямами, стильовим розмаїттям мистецтва 1920-х років, модерністськими та авангардистськими течіями в українській літературі 1920-х років та їх представниками; дати поняття про основні літературні організації та угруповання 1920-х років; розкрити суть літературної дискусії в Україні 1925- 1928 pp.; розвивати вміння виділяти головне і створювати опорний конспект лекції; виховувати допитливість, бажання самостійно знаходити необхідну інформацію з метою поглиблення знань.

Теорія літератури: модернізм, символізм.

Обладнання: портрети письменників, фотоматеріали із зображенням реалій життя в Україні в XX столітті чи мультимедійна презентація.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Цього року на уроках української літератури ми ознайомимося із доробком письменників XX ст. Це новий етап в історії національної культури, який характеризується складними історичними умовами її розвитку. XX століття принесло українській літературі високі злети і найскладніші випробування, вона пройшла різні етапи і періоди розвитку: революційний, воєнний, повоєнний, пострадянський. Кожний із них характеризується своїми особливостями, своїми літературними героями. Сьогодні ми поговоримо про періодизацію української літератури вказаного відрізку часу, а також про особливості розвитку української літератури першої третини XX ст.

  1. Актуалізація опорних знань

Бесіда з учнями

  • 3 літературою яких періодів ми ознайомилися в 10 класі? (70-90-х років та кінця XIX —початку XX ст.)

  • Назвіть найвідоміших представників кожного періоду.

  • Чим характеризується кожний із періодів? (70-90-ті роки XIX ст.— зародження натуралізму. З’являється журналістика і публіцистика. Кінець XIXпочаток XXпроцвітає модернізм.)

  • Що вам відомо про особливості суспільного й національно- культурного життя в Україні початку XX століття?

  • Згадайте, що сприяло розвиткові модерністських тенденцій в українській літературі кінця XIX — початку XX ст.

  • Назвіть основні модерністські напрями в літературі кінця XIX — початку XX ст. (Імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм, неореалізм, неокласицизм, символізм, футуризм)

  • Кого вважають зачинателем українського модернізму? (М. Вороного)

  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Лекція вчителя (учні сприймають на слух і складають конспект лекції. Лекція супроводжується ілюстрацією фотоматеріалів чи мультимедійною презентацією)

На розвиток української літератури після 1917 р. значною мірою впливали політичні події, які відбулися в цей період в суспільстві: Лютнева революція 1917 р. і визвольні змагання українського народу 1917-1920 pp.; масове знищення українського селянства та інтелігенції, яке розпочалося 1929-1930 pp. і досяг- ло апогею 1934 p., голодомор 1932-1933 pp., І з’їзд радянських письменників 1934 p., який став початком повної уніфікації літературного процесу на теренах СРСР; Друга світова війна 1939- 1945 pp. і об’єднання західних та східних українських земель у складі УРСР; спроба лібералізації життя радянського суспільства

М. Хрущовим, що почалася після смерті Й. Сталіна (1953) та XX з’їзду КПРС (1956); проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Саме тому літературний процес XX ст. традиційно поділяють на такі періоди: 1920-1930-ті pp., 1940-1950-ті pp., 1960-1990-ті pp.

За історико-хронологічним принципом українську літературу поділяють на такі періоди:

  • літературний процес 20-х pp. (період утопій українських націонал-комуністів і поступової ліквідації національного відродження України; «Празької школа» українських письменників та її роль у розвитку провідних тенденцій літератури в Україні);

  • література «розстріляного Відродження» і насаджування в літературі ідей соціалістичного реалізму (Література в умовах геноциду (голод 1932-1933 pp., сталінські репресії 1934- 1939 pp.; насадження комуністичної ідеології і вульгарної соціології в літературознавстві);

  • література періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. (друга хвиля еміграції, література в таборах Ді-Пі, МУР, розвиток української літературно-художньої періодики, книговидавнича справа);

  • українська література повоєнного періоду (1946 — кінець 50-х pp.) в Україні і поза її межами;

  • література періоду відродження 60-х років (самвидавівська література, Нью-Йоркська група в діаспорі);

  • літературний процес 70-80 pp. в умовах брежнєвсько-суслов- ського ідеологічного засилля, репресій і форсованої русифікації, формування сталих взаємин із діаспорою;

  • українська література періоду розпаду СРСР і утвердження національної і державної незалежності України.

Звичайно, це лише ескіз схеми літературного процесу XX ст.

за історико-хронологічним принципом. Насправді ж єдиної періодизації української літератури не складено.

Фактично XX ст. почалося для України з розв’язанням Першої світової війни, наприкінці якої вона постала як самостійна країна. Смерть М. Коцюбинського та Лесі Українки (1913), І. Франка (1916), І. Нечуя-Левицького (1918) та Панаса Мирного (1920) стала ніби природною межею між двома етапами в розвитку української літератури першої половини XX ст. Лютнева революція 1917 р. в Петрограді відкрила нову добу для розвитку української нації. Було скасовано всі заборони та обмеження щодо української мови, за допомогою яких упродовж тривалого часу Російська імперія стримувала природний розвиток нашої культури. Для українських митців відкрилася можливість національної творчості. Цей піднесений, святковий настрій передав П. Тичина в збірці «Сонячні кларнети» та поемі «Золотий гомін».

Упродовж чотирьох років національно-державного відродження (1917-1920) сформувалися і були закладені підвалини цілої низки літературно-мистецьких шкіл і напрямів (революційні романтики (В. Еллан-Блакитний, В. Чумак), неокласики (М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович), символісти (Д. Загул, В. Кобилянський), футуристи (М. Семенко) таін.). Почали діяти видавництва «Сяйво», «Шлях», «Дзвін», «Друкар», «Ґрунт», «Криниця» тощо. Виходили часописи та альманахи: «Літературно- науковий вісник», «Універсальний журнал», «Наше минуле», «Літературно-критичний альманах», «Книгар», «Музагет», «Мистецтво», «Зшитки боротьби» таін. Лесь Курбас став засновником нового експериментального «Молодого театру» (пізніше — «Березіль»). З тріумфом виступав реалістичний театр під керівництвом Миколи Садовського. У 1918 р. засновано Українську академію наук, яку очолив всесвітньовідомий учений В. Вернадський.

Період визвольних змагань 1917-1921 pp. (громадянської війни) примітний створенням українських держав на Придніпрянській (УHP) і Західній Україні (ЗУНР) та їхнім наступним офіційним об’єднанням (1919). Утілилася в життя давня мрія українців об’єднатися в складі однієї держави. У ці буремні дні українські письменники розділили долю свого народу. Багато з них пройшли крізь вир війни: В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, М. Куліш, Г. Косинка, П. Панч, О. Довженко, В. Сосюра, Є. Маланюк та ін. Не повернувся з фронту М. Євшан, загинули від куль денікінської контррозвідки Г. Михайличенко і В. Чумак, був розстріляний у підвалах ЧК поет Г. Чупринка.

Поразка Української Народної Республіки, окупація західноукраїнських земель Польщею і Румунією та поява 1921 р. УРСР суттєво позначилися на подальшій долі української літератури XX ст. Від того часу і аж до кінця 1980-х pp. у літературному процесі виділяються два паралельні напрями: українська радянська література та література еміграції. Були змушені покинути рідний край М. Грушевський, В. Винниченко, О. Олесь; В. Самійленко, С. Черкасенко, М. Вороний, Д. Донцов, Д. Чижев- ський, Є. Маланюк, О. Ольжич і багато інших. За межами УРСР літературний процес Галичини, Буковини і Закарпаття репрезентували такі імена, як В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий, Б.-І. Антонич.

В УРСР у 1920-ті роки відбувся нечуваний доти розквіт літературного життя, ґрунт для якого, безумовно, був підготовлений попереднім етапом розвитку української літератури. Сприяло цьому й те, що радянська влада, аби завоювати довіру селянства та україномовної інтелігенції, розпочала процес так званої «українізації», тобто широкого впровадження української мови в усі сфери життя. До літератури прийшло нове покоління молодих талановитих письменників, переважна більшість яких була активними учасниками революції та громадянської війни. З’явилося багато літературних угрупувань: «Плуг» (Спілка селянських письменників), «Гарт» (Спілка пролетарських письменників), «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів), «Авангард», «Нова ґене- рація», «неокласики», МАРС (Майстерня революційного слова), ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), «Проліт- фронт», ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), «Молодняк» (Спілка комсомольських письменників) тощо. Проте мистецьке життя в УРСР мало право на існування лише в межах лояльності до панівної комуністичної ідеології. Усі письменники поділялися за цим принципом на дві умовні категорії: «пролетарських», які у своїй творчості свідомо керувалися ідеологічними настановами Комуністичної партії, та «попутників», що прагнули дотримуватися принципу об’єктивності мистецтва, не виступаючи відкрито проти радянської влади.

Основними темами художніх творів у ці роки були повалення самодержавства й суспільні процеси та явища в житті України (оповідання і повісті М. Хвильового, А. Головка, І. Мики- тенка, гуморески Остапа Вишні, О. Ковіньки, драматичні твори І. Кочерги, І. Микитенка, М. Куліша; вірші В. Еллана- Блакитного, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, Д. Загула та інші).

Однак незабаром настав нелегкий час. У країні посилювалася адміністративно-командна система, утверджувався культ особи Сталіна, безроздільним стало панування однієї більшовицької партії. Це призвело в 30-х роках XX століття до незнаного ще в історії терору проти народів, що входили до складу СРСР. Почалося нищення і культурних сил України, зокрема вчених та митців. Цей період справедливо названо «розстріляним відродженням».

Уцілілі письменники «першого призиву» й молоді, що виступили зі своїми першими творами (А. Малишко, О. Донченко,

А. Шиян, JI. Смілянський, М. Стельмах та інші) мусили прославляти «вождів», партію, оспівувати їхні діяння. Під страхом смертної кари заборонялося зображувати страждання селянства від насильницької колективізації, голодомор 1933 року, напівголодне існування робітничого класу, нищення інтелігенції. Можна було, прикрашуючи дійсність, писати про щасливе життя трудящих і «світле майбутнє».

Незважаючи на бідність і гнітючу політичну обстановку, народ вірив у прекрасне майбутнє і проявляв високий трудовий героїзм, що також було однією з основних тем літератури передвоєнного десятиріччя. Основними персонажами цих творів були трудівники.

Мирну працю людей перервала навала фашистських полчищ.. У роки війни в літературу прийшли О. Гончар, Ю. Збанацький, П. Воронько та інші письменники. Основною темою стала героїчна боротьба народів проти підступного ворога. Після Перемоги ця тема також домінувала, хоча з’явилися й інші: відбудова народного господарства, боротьба за мир у всьому світі, дружба між народами.

У часи розвінчання культу особи Сталіна (кінець 50-х — 60-і роки) знову склалися сприятливі умови для української літератури. Когорта молодих талановитих національно свідомих письменників — В. Симоненко, В. Стус, Д. Павличко, JI, Костенко, В. Земляк та інші, яких пізніше назвуть «шістдесятниками»,— збагатила нашу літературу високохудожніми творами. У них правдиво відображено сучасне життя суспільства, звучало голосно слово на захист приниженої рідної української мови. Ці часи називають «відлигою». Та незабаром прокотилася нова хвиля нищення української літератури й мистецтва. Багатьох письменників молодого покоління було кинуто за ґрати, відправлено в табори, дехто опинився за кордоном у вигнанні. Можна стверджувати, що це було друге «розстріляне відродження».

Постійні утиски і переслідування не давали можливості письменникам на повну силу проявити свій талант. Такі митці, як Василь Стус, Василь Симоненко, Ліна Костенко та інші звершили великий патріотичний подвиг, виявили високу громадянську мужність і своєю творчістю засвідчили вірність і відданість рідному народові. Наскільки можна було, а часом і обходячи заборони, вони правдиво відображали дійсність, вказували на потворні явища в суспільному житті і засуджували їх.

Нині, коли Україна стала самостійною, незалежною державою, відкривається широкий простір для вільного розвитку художньої літератури, правдивого зображення в ній минулого й сучасного життя українського народу, його багатовікової боротьби за національне та соціальне визволення.

  1. Перевірка сприйняття лекції

(заслуховування законспектованого)

  1. Продовження лекції

Сьогодні ми детальніше поговоримо про суперечливий період, якому поряд із великими новаторськими здобутками притаманні крайня політизація та абсолютизація класового принципу. Це так званий український ренесанс 20-х років — час національного відродження, великих новаторських здобутків і сподівань.

Після революції 1917 р. в Україні склалися такі історичні обставини, що підвалини нової української — радянської — літератури закладали молоді письменники, учорашні учасники революції та громадянської війни. Як уже згадувалося, багатьох прославлених українських письменників не стало ще до революції (Леся Українка, М. Коцюбинський, І. Франко). Деякі відомі і визнані Європою майстри слова, не підтримавши ідеалів революції, емігрували за кордон (О. Олесь, В. Винниченко, В. Самійленко та ін.). І. Нечуй-Левицький та Панас Мирний були вже в літах і практично не писали, творили Г. Хоткевич, Олена Пчілка, С. Васильченко, але вони вже не визначали духовного мікроклімату того часу. Тому цілком природно постало складне невідступне питання: «У якому напрямі слід розвиватись українській літературі і на які взірці їй орієнтуватися?»

Це був час пошуків і сподівань, час, коли молоді літератори, натхненні відчуттям власної місії та збільшеною аудиторією, намагалися створити мистецтво, суголосне пролетарській революції. Письменники поринули у створення нового культурного всесвіту, чіткого уявлення про який вони не мали. Зовсім скоро постала ще одна важлива проблема, яка вимагала нагального розв’язання: проблема єдності традицій і новаторства.

Марксистські письменники пропагували думку, згідно з якою для здійснення своїх завдань революція, крім суспільно-політичної сфери, повинна сягнути і в область культури. Тобто буржуазне мистецтво і мислення минулого необхідно замінити новим, пролетарським, мистецтвом. Більшість же молодих письменників була впевнена в необхідності діалогу поколінь, класики й літературної сучасності.

У Росії в той час виникла літературна організація «Пролеткульт», яка свою місію вбачала у творенні пролетарської культури. У своїй діяльності вона керувалася двома принципами: щоб створити пролетарську культуру, слід відкинути традиції й зразки минулого; творцями цієї культури мають стати народні маси. Великого впливу серед українців «Пролеткульт» не мав. Але його ідеї сприяли виникненню в Україні так званих масових літературних організацій.

Взагалі літературний процес 20-30-х років характеризується мирним співіснуванням різних ідейно-стильових течій (романтизму, реалізму, футуризму, символізму, авангардизму, неокласицизму) та численних літературних угруповань («Гарт», «Плуг», «Молодняк», «ВАПЛІТЕ», «Ланка», «Західна Україна») з несхожими, часто протилежними програмами та деклараціями. Але за всієї несхожості ідейно-естетичних поглядів вирішальним був той факт, що всі вони визнавали революцію 1917 року початком нового етапу в розвитку людських і суспільних відносин.

О. Білецький так охарактеризував складний процес народження нової літератури: «Україна кипіла, як величезний казан на безперестанному шаленому вогні, і в цім казані виварювалися думки й почуття, наново перетворювалися світогляди, дивно змінювалися люди. Тим-то літературні явища цієї доби становлять надзвичайно строкату картину».

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   73

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок 1 Тема уроку. Складання таблиць додавання та віднімання числа 1
Сьогодні у нас незвичайний урок. Спробуйте відгадати загадку І ви дізнаєтеся, хто завітає до нас на урок

Урок Творення І правопис складноскорочених слів Урок Подорож до країни...
Урок № Змінювання І творення слів. Твірне слово – база для утворення іншого слова. Ознайомлення зі словотвірним словником

Урок №7-8 Тема: Урок розвитку комунікативних умінь №3
Мета: а удосконалювати вміння будувати усне висловлювання на морально-етичну тему

Урок з «Основ здоров’я»
Форма уроку: інтерактивний мультимедійний урок-тележурнал «Все буде добре», тренінг з елементами чпкм та ікт

Урок математики 3 клас «Вправи І задачі на засвоєння таблиці ділення на 9»
Урок навчання грамоти у 1-му класі за темою «Звуки д,д та позначення їх буквами Дд»

Урок №94 Тема. Урок розвитку комунікативних умінь №21
Міжпредметні зв'язки: література (використання листів у художніх творах), образотворче мистецтво

Урок №37 Тема уроку: Підсумковий урок «Електромагнітні хвилі в природі та техніці»
Методична мета: використання проектних технологій при вивченні предмета «Фізика»

Урок №24 Підсумковий урок за темою: «природне І культурне оточення людини»
Підсумковий урок за темою: «природне І культурне оточення людини». Узагальнення І закріплення знань про взаємовплив природних елементів...

Урок Урок-дослідження «Вода руйнівник, чи вода рятівник?»
Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних, виховних ідей

Урок-мандрівка 5 клас Урок доцільно провести в кінці навчального року в розділі «Повторення»
...

Урок 34 Тема: Стилі та напрями в різних видах мистецтва. Підсумковий урок
Мета: узагальнити знання І навчальні досягнення учнів з тем, повторити пройдені поняття, основні розділи з теорії мистецтва та терміни,...

Методика застосування комп’ютера на різних уроках у початкових класах
Останнім часом в активному словнику педагога з’явився термін «мультимедійний урок». Ця педагогічна категорія є порівняно новою в...

Як не треба давати відкритий урок
«як треба» виконувати той чи інший вид педагогічної діяльності. Але 30-річний педагогічний стаж переконав мене у тому, що справжній...

Тема уроку
Діти, сьогодні у нас урок незвичайний. На нашому уроці присутні гості. Давайте привітаємось з ними. Тепер посміхніться один одному....

Урок 8 Тема: Лицарський кодекс честі. Романський стиль. Урок узагальнення...
Навчальна: розширити загально-естетичний кругозір учнів, ознайомити їх із стилями часу, поняттями, з життям І творчістю композиторів,...

Урок проект з української мови у 3 класі Тема: Урок розвитку зв’язного мовлення
Робота у творчих зошитах створення словничка помічничка з розвитку зв’язного мовлення

Будь-який урок це складне педагогічне явище, витвір учителя, де є...
Будь-який урок – це складне педагогічне явище, витвір учителя, де є змога щоразу показувати зразки засвоєння учнями знань, умінь...

«Урок казки»
«Праздник детской мечты» Красноперекопский районный центр детского и юношеского творчества приглашает Вас принять участие во Всеукраинском...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт