Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

9. Законодавча база

9. Законодавча база





Сторінка1/29
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


Міністерство юстиції України
Головне управління юстиції у Полтавській області





м. Полтава – 2009 рік

З М І С Т


1. Вступ……………………………………………..……………...............

2. Посвідчення заповітів…………………………………………..……..

3. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна…….…….….….

4. Накладення заборони на відчуження нерухомого майна….….....

5. Засвідчення справжності підпису на документах…………….…...

6. Видача дублікатів документів……………………………………….

7. Засвідчення правильності копій документів та витягів з них……...

8. Посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених………………………………………………………….….…

9. Законодавча база………………………………………………….……

10. Зразки документів………………………………………………………


1. Вступ
Даний методичний посібник призначений для посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування (далі – посадові особи) та має на меті звернути увагу вказаним посадовим особам на помилки, які мають місце при веденні діловодства, вчиненні окремих видів нотаріальних дій.

Методичний посібник доводиться до відома та для врахування у практичній діяльності, а також з метою запобігання порушень чинного законодавства.

Ефективність управління в системі місцевого самоврядування обумовлює результативність діяльності всієї системи. Для того, щоб місцеве самоврядування посіло чільне місце в системі публічної влади, а діяльність місцевих рад та їх виконавчих комітеті була ефективна й результативна, необхідна чітка організація їхньої роботи в межах чинного законодавства.

Сучасна посадова особа органів місцевого самоврядування – це людина, яка володіє і загальними основами державного управління, і специфічними знаннями, вміннями й навичками в галузі місцевого самоврядування, стратегії управління, управління персоналом тощо.

У процесі виконання своїх функцій посадові особи органів місцевого самоврядування вступають у взаємостосунки з широким колом осіб – колегами, підлеглими, керівниками, відвідувачами, громадянами, які приходять на прийом. Щоб працювати з людьми, вони повинні мати багато специфічних особистісних рис, що підсилюють довіру та повагу з боку тих, з ким вони безпосередньо контактують.

Відповідно до п. п. 5 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованими повноваженнями, які відносяться до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема є вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх компетенції, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Також слід зазначити, що ст. 37 Закону України «Про нотаріат» передбачено вчинення нотаріальних дій у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Нотаріальні дії в органах місцевого самоврядування вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного виконавчого комітету покладено вчинення цих дій.

У своїй діяльності посадові особи здійснюють свої професійні обов’язки відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених та інших чинних нормативно-правових актів, сприяють фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснюють права й обов’язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігають в таємниці відомості, одержані ними у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Органи місцевого самоврядування – є основою народовладдя будь-якої держави.

У зв’язку із вищенаведеним та для покращення виконання посадовими особами своїх професійних обов’язків відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України та інших чинних нормативно-правових актів, відділом нотаріату Головного управління юстиції у Полтавській області були підготовлені нижченаведені методичні рекомендації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю. У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи органів місцевого самоврядування.

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування вчиняють наступні нотаріальні дії:

  • вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

  • накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (житлового будинку, квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна);

  • посвідчують заповіти;

  • засвідчують правильність копій документів і виписок із них;

  • засвідчують справжність підпису на документах.

Крім того, посадові особи органів місцевого самоврядування відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про нотаріат» посвідчують довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених (довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування), крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права оформлювати документи, призначені для дії за кордоном.


  1. Посвідчення заповітів


У зв’язку із численними новелами в Цивільному кодексі України пропонуємо розглянути деякий тематичний матеріал щодо поняття заповіту, його форми та змісту, тощо.

Спочатку розглянемо загальні положення поняття спадкування.

Отже, спадкування – це перехід майна померлого до інших осіб. Спадкове право – це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.

Спадкування є загальним (універсальним) правонаступництвом, оскільки права та обов’язки померлого переходять до спадкоємців одночасно як єдине ціле. Спадкоємець не може прийняти лише частину прав, а від інших відмовитися. Це – безпосереднє правонаступництво, оскільки спадкоємці одержують права та обов'язки безпосередньо після померлого на підставі акта прийняття спадщини.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкування за заповітом є одним з видів спадкування і регулюється гл.85 ЦК. Воно ставиться на перше місце, оскільки найбільше відображає волевиявлення спадкодавця.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі.

Форма заповіту – заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст.207 ЦК. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 ЦК (ст. 1247 ЦК).

Стаття 1253 ЦК допускає посвідчення заповіту при свідках – на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених п. 3 ч. 2 ст. 1248 і ст. 1252 ЦК, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: а) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; б) спадкоємці за заповітом; в) члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; г) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК).

Заповідач має низку прав, що входять до права на заповіт:

1) право заповідача на призначення спадкоємців – заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У такому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах (ст. 1245 ЦК);

2) право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом – заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, що можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (ст. 1236 ЦК);

3) право заповідача на заповідальний відказ — заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.

4) право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов’язків – заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (ст. 1240 ЦК).

5) право заповідача на підпризначення спадкоємця – заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме останню або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, передбачена у ст.1222 ЦК (ст. 1244 ЦК);

6) право заповідача на встановлення сервітуту в заповіті – спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (ст. 1246 ЦК);

7) право заповідача на скасування та зміну заповіту – заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або внести до нього зміни.

Заповіт є односторонньою угодою, правові наслідки якого настають лише після смерті заповідача. Оскільки при житті спадкодавця складений ним заповіт не покладає на нього будь-яких правових обов'язків стосовно спадкоємців і не створює будь-яких прав для останніх, заповідач вправі в будь-який час його скасувати або змінити.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не поновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не поновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225, 231 ЦК.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту (ст. 1254 ЦК).

Спеціальні правила передбачені для двох видів заповіту:

1) заповіт з умовою – заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, одержання освіти тощо). Умова, зазначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.

Умова, зазначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало (ст. 1242 ЦК);

2) заповіт подружжя – подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус (посадова особа) накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя (ст. 1243 ЦК).

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між ними тлумачення здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Законом передбачене право на обов’язкову частку в спадщині. В інтересах неповнолітніх і непрацездатних спадкоємців закон обмежує свободу заповіту, передбачаючи коло обов’язкових спадкоємців. Згідно зі ст. 1241 ЦК неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, що перейшли до неї як до спадкоємця.

Таким чином, ЦК містить багато суттєвих новел щодо заповіту. За останнім не тільки можуть передаватися майнові права та обов’язки, у ньому можуть міститися також особисті розпорядження заповідача. Передбачена можливість складання подружжям спільного заповіту, право на складання заповіту з умовою. Істотно новими є положення ЦК щодо форми заповіту.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Законодавча база
Законодавча база. Наукова І науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах. Випуск 1, Маріуполь, мдгу. 2007. 24с

Законів України
Законодавча база в сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності в Україні складається із

Телемедичне консультування
Законодавча база інформатизації охорони здоров’я Загальні відомості про телемедичне консультування Нормативне забезпечення телемедичної...

Тема 1 Засоби масової інформації, їх види. Змі та влада. Законодавча...
...

План. Вступ Глава Створення та організація підприємства. Законодавча...
Провівши детальний аналіз ринку з виробництва упаковок засновники вирішили створити підприємтсво у м. Запоріжжі, оскільки ця сфера...

Б законодавча ініціатива
Дайте визначення юридичних термінів та наведіть приклади їх застосування (по 2 бали)

Конспект лекцій з дисципліни «Нормативно-правова база в галузі електроенергетики»
«Нормативно–правова база в галузі електроенергетики» (для студентів спеціальності 05070103, 05070103 „Електротехнічні системи електроспоживання”...

Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Нормативно-правова...
«Нормативно–правова база в галузі електроенергетики» (для студентів спеціальності 05070103, 05070103 „Електротехнічні системи електроспоживання”...

Законодавча підстава надання послуги
Довідка видана лікувальним закладом на призначення допомоги по вагітності та пологам (для звільнених з роботи)

Нормативно-правова база діяльності психолога в україні нормативно-правова...
Нормативно-правові документи україни, що регламентують працю психолога у різних сферах практичної діяльності

Законодавча правова система «Дінай: Професіонал»
...

Правила ''вступу'' для першачків не змінилися (роз'яснення Міністерства...
Нормативно-правова база щодо організації навчально-виховної роботи у першому класі

Правила ведення Бази даних орендованого нерухомого майна, належного...
База даних орендованого нерухомого майна, належного територіальній громаді міста Києва (далі – «База даних») складається із інформації,...

Ііі. Робота з учнями в позаурочний час
Навчально – матеріальна база

1. Мета І організація проведення виробничої практики
Організаційна та економіко-правова база діяльності підприємства І ведення бухгалтерського обліку

База відпочинку “Галицький двір”
Розміщення – надання можливості тимчасового проживання з харчуванням замовника,надалі”гості”на базі відпочинкувиконавця

Гаращенко А. І. Бардакова Л. М. Потапчук Н. О. Сук І. М
Розліл Нормативно-правова база щодо організації навчально-виховної роботи у першому класі

Нормативна база оснащення
Нормами визначаються методи I порядок розрахункiв потреби в засобах малої механiзацiї I механiзованому iнструментi за видами



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт