Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Тема Вступ

Тема Вступ





Сторінка1/18
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18










Укладач

Козловська Л. М.

Донецьк 2012

ЗМІСТ

Тема 1. Вступ........................................................................................3

Тема 2. Композиція..............................................................................6

Тема 3. Тропи. Види комічного...........................................................8

Тема 4. Поетичний синтаксис............................................................16

Тема 5. Теорія віршування................................................................22

Тема 6. Римування..............................................................................28

Тема 7. Фольклор. Роди та види літератури....................................33

Тема 8. Епос.........................................................................................59

Тема 9. Лірика.....................................................................................63

Тема 10. Ліро-епічні твори..................................................................69

Тема 11. Драма......................................................................................76

Тема 12. Інші літературні види, жанри...............................................82

Тема 13. Літературні стилі та напрями..............................................86

Список використаної літератури........................................................ 114

Тема 7. Фольклор 35


Тема 1. Вступ
Література як мистецтво слова. Художній образ та літературний тип. Зміст і форма художнього твору

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

( наука про художню літературу )

складається з таких розділів :

Історія літератури досліджує процеси становлення й розвитку словесного мистецтва, встановлює значення й місце творчості кожного письменника в літературному процесі.

Теорія літератури розглядає сутність літератури як виду мистецтва, її суспільне значення та ідейно-художні особливості творів ( тему, ідею, побудову, віршування, літературні роди й види ), а також творчі методи, літературні напрямки.

Літературна критика визначає недоліки і достоїнства творів сучасних письменників, встановлює суспільне значення цих творів, намічає дальші шляхи розвитку літератури.
У широкому значенні література —- це все написане, що має суспільне значення. А твори, які мають мистецьку вартість, естетичне значення, називають художньою літературою. Синонімом до терміна «художня література» є красне письменство. А. Ткаченко зауважив, що термін «художня література» — це калька з російського «художественная литература». У нас немає слова «художества» як збірного з різних видів мистецтва, тому доцільно вживати термін «мистецька література», але він незвичний, поки що не прижився в нашій естетиці.

Існують два погляди на те, що таке художня література. Класичне визначення літератури йде від давніх греків. Згідно з цією концепцією, літературою називаємо творче відображення дійсності в картинах і образах, створених засобами мови. Таке відображення має і пізнавальне, і виховне, і естетичне значення.

У кінці XIX — на початку XX століття сформувався й інший погляд на літературу. Згідно з ним, літературою називають мистецтво слова. Розуміння літератури як мистецтва утвердилося у XIX столітті в практиці романтиків, які вважали, що поет наділений креативною силою. «Мистецтво, — відзначає Ю. Ковалів, — художня дійсність, рівнозначна довколишній, естетично неповторна, створена за законами краси, оцінювана на підставі сформульованого І. Кантом «незацікавленого інтересу».
Літературний тип (грецьк. typos - відбиток, форма, взірець) – образ-персонаж у літературному творі, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальними, неповторними.

Саме широким узагальнюючим значенням відрізняється тип від персонажа. За законами художньої творчості, кожен персонаж має бути типовим, утілювати в собі узагальнені риси конкретних людей. Відмінність між образом-типом і персонажем полягає в масштабі узагальнень. До образів-типів можна віднести численні образи, створені класиками світової й української літератури: не тільки Прометей, Гамлет, Дон Кіхот, Дон Жуан, а й такі, як Гобсек, Євгеній Онєгін, гоголівські поміщики, купці Островського, Чіпка з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні».
Художній образ є специфічною формою відображення, «клітиною» мистецтва, його серцевиною. Це творче відображення в одиничній, конкретно-чуттєвій формі. Художній образ подає об'єктивну картину дійсності у формі суб'єктивного сприйняття, тому одні й ті ж явища, події, факти різними письменниками замальовуються по-різному.
Термін «образ» вживається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні образ — це весь твір. «Мертві душі» М. Гоголя — це образ феодально-кріпосницької Росії 30-х років XIX ст.. У вузькому значенні образ — це окреме слово або вираз. У вірші Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» є образ-персоніфікація «вечірня зіронька встає».
У художній літературі йдеться переважно про образи-персонажі. Наприклад, у повісті М.Коцюбинського «Fata morgana» є образи Гафійки, Малайки і Андрія Воликів, Хоми Гудзя. Важливу роль відіграють у творі образи-предмети, образи-пейзажі, образи-символи. Перша частина повісті Коцюбинського «Fata morgana» закінчується такою картиною: «Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темні ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками». Ця картина осінньої негоди відповідає настрою заробітчан. «Йдуть та й ідуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились від свого ключа, немов осінній дощ». Картина осінньої негоди співзвучна з настроями Андрія, Маланки й нещасних заробітчан, пригнічених злиднями, які повертаються додому. В епізодах народного повстання природа освітлена загравою палаючих маєтків.
Важливе місце в мистецькому творі посідають поняття змісту і форми, які дають змогу створити повноцінний художній образ. Зміст і форма органічно пов'язані між собою, вони взаємодоповнюють одне одного.
Форма – це зовнішня оболонка художнього витвору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпоритмову побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.
Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики суб'єктивного і об'єктивного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обовʹязково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття.
Мотив (від італ. motivo – привід, спонукання) - тема ліричного твору (у літературознавстві ).

Наприклад, мотив пробудження природи й людських сподівань у вірші «Стояла і слухала весну…», мотив національної неволі у вірші «Оргія» Лесі Українки.

Провідний мотив називається лейтмотивом.
Ідея художнього твору. Проблематика та конфлікти в художньому творі
Тема художнього твору (від гр. thema - те, що лежить в основі) - основне питання, якому присвячений твір, у ширшому розумінні - явища життя, відображені у творі та висунуті в ньому проблеми. Характерною особливістю теми є її соціально-історична зумовленість. Письменник не вигадує теми, а бере їх із самого життя. Навіть так звані «вічні теми» несуть у собі відбиток епохи (батьки і діти, трагедія кохання, спричинена ворожнечею батьків, тощо). Важливою особливістю теми є її актуальність і соціальна значущість. Те, про що розповідається у творі, має глибоко цікавити, хвилювати суспільство. Саме цим визначається неминуча цінність творів видатних митців, зокрема таких українських письменників, як Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко. У кожному, навіть малому творі, є не одна тема, а кілька, що пояснюється складністю життя й неможливістю штучно виділити якусь одну проблему. Завдяки такій багатотемності досягається розкриття характерів персонажів. Але при цьому у творі завжди є головна тема. У повісті М. Коцюбинського «Fаta morgana» головна тема - боротьба селян проти соціального гноблення, але є й інші теми: анархічні настрої селян (Хома Гудзь), вплив робітничого класу на свідомість селян (Марко Гуща), родинні стосунки (Андрій - Маланка), кохання (Гафійка - Марко) та ін. Тема органічно пов’язана з ідеєю твору й разом з нею складає його ідейно-тематичну основу.
Ідея художнього твору (від гр. idea - поняття, уявлення) - основна думка художнього твору. Безпосередньо, як правило (крім байок), не формулюється, а формується всіма компонентами образної системи. Слід розрізняти задум автора й ідею: те, що хотів сказати автор, і те, що «сказалось у творі» (М. Добролюбов). У великому творі може бути багато ідей, але серед них є одна головна, якій підпорядковано весь його зміст. У романі Л.Толстого «Війна і мир» головна ідея - народ є вирішальною силою війни.
Зміст твору не обмежується тематикою, він включає й проблематику. Грецьке problema — це щось, кинуте вперед. Важко погодитися з думкою, що проблема — «це ідейне осмислення письменником тих соціальних характерів, які він зобразив у творі». Вважаємо, що проблеми — це питання, які автор ставить перед читачами, героями, часом. Ці проблеми можуть мати соціальний, етичний, екологічний, психологічний характер. Іноді назви творів мають проблемний характер: «Хто винен?» — О. Герцена, «Батьки і діти» — І. Тургенєва, «Що робити?» — М. Чернишевського, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — Панаса Мирного та Івана Білика.

Не в кожному творі є проблеми. Вони можуть бути відсутніми у творах розважального, альбомного характеру.
Важливим чинником змісту є конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка). В основі конфлікту — зіткнення поглядів, інтересів. Що більш протилежні погляди, характери, то конфлікт гостріший. Є різні типи конфліктів, їх ділять за тематикою (на виробничі, політичні, національні, побутові, морально-стичні, естетичні); за вагою в структурі твору (головні, другорядні); за типовістю (типові і нетипові); за сферою побутування (зовнішні, внутрішні); за гранями духовного світу (конфлікт між обов'язком і честю, між розумом і почуттям). Враховуючи своєрідність мислення письменника, конфлікти можна розділити на умовні та життєво достовірні. Виходячи з літературних родів, конфлікти бувають епічними, ліричними, драматичними, виходячи з літературних видів — трагічними, комічними.

Яскраво виражені конфлікти в епічних, ліро-епічних, драматичних творах. Конфлікти відсутні у творах малих форм ( ескіз, етюд ), в ідиліях, творах альбомного характеру.
Вправи
1. Прочитайте вірш вірш Г. С. Сковороди «DE LIBERTATE» , розкрийте тему, ідею, мотив, проблематику.

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!
2. Прочитайте вірш вірш Г. С. Сковороди «Всякому місту – звичай і права» , розкрийте тему, ідею, мотив, проблематику.

Всякому місту — звичай і права,

Всяка тримає свій ум голова;

Всякому серцю — любов і тепло,

Всякеє горло свій смак віднайшло.

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на модний манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.

Я ж у полоні нав'язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,

З диспутів учню тріщить голова,

Тих непокоїть Венерин амур,

Всяхому голову крутить свій дур.

В мене ж турботи тільки одні,

Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар,—

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь...
Практичне заняття № 1
Визначення художніх образів; теми твору та його мотивів, ідеї твору, його проблем й основних конфліктів на прикладі конкретних літературних зразків
План виконання практичної роботи
Тема: ...

Лейтмотив твору: ...

Ідея: ...

Основна думка: ...

Проблематика:

• ....

• ....

Художні образи: ...
Тема 2. Композиція
Композиція. Сюжет. Фабула твору
Композиція – побудова літературного твору, розташування в певній послідовності та взаємозв′язку всіх його частин ( розділів, епізодів, сцен, картин, образів ), продумане розгортання подій і групування та розстановка персонажів.

Н а й п о ш и р е н і ш і види композиції: л і н і й н а - події зображаються в хронологічній послідовності; р е т р о с п е к т и в н а - події, що відбулися раніше, зображаються пізніше;

п а р а л е л ь н а - дві події, що відбулися одночасно, зображаються по черзі як послідовні;

м о н т а ж - кілька подій, що відбуваються одночасно, зображаються по черзі, а також нерівномірний розвиток сюжету.
Від чого залежить композиція, які фактори визначають її особливості? Своєрідність композиції зумовлена насамперед задумом художнього твору. Панас Мирний, ознайомившись із історією життя розбійника Гнидки, поставив собі за мету пояснити, чим викликаний протест проти поміщиків. Спочатку написав повість під назвою «Чіпка», у якій показав умови формування характеру героя. Згодом письменник розширив задум твору, який вимагав складнішої композиції, так з'явився роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Особливості композиції визначаються літературним напрямом. Класицисти від драматичних творів вимагали трьох єдностей (єдності місця, часу і дії). Події в драматичному творі мали відбуватися протягом доби, групуватися навколо одного героя. Романтики змальовували виняткові характери у виняткових обставинах. Природу найчастіше показували в момент стихії (бурі, грози), часто вони відбувалися в Індії, Африці, на Кавказі, на Сході.
Композиція твору зумовлена родом, видом і жанром. В основі ліричних творів — розвиток думок і почуттів. Ліричні твори невеликі за розміром, їх композиція довільна, найчастіше асоціативна. У ліричному творі можна виділити такі етапи розвитку почуття:

а) вихідний момент (спостереження, враження, думки чи стан, які стали поштовхом до розвитку почуття);

б) розвиток почуття;

в) кульмінація (найвище напруження в розвитку почуття);

г) резюме, авторський висновок.
У вірші В. Симоненка «Лебеді материнства»:

а) вихідний момент — мати співає синові колискову;

б) розвиток почуття — мати мріє про долю сина, як він виросте, вирушить у дорогу, зустріне друзів, дружину;

в) кульмінація — думка матері про можливу смерть сина на чужині;

г) резюме — Батьківщину не вибирають, людину робить людиною любов до рідної землі.
Сюжет – це подія чи система пов′язаних між собою подій, у процесі розвитку яких у творі розкриваються характери персонажів і весь зміст твору. Це показ персонажів твору в дії, у боротьбі, у суперечках, у доланні перешкод. В основі сюжету завжди лежить якийсь підказаний життям конфлікт.
У зв′язку з тим, що конфлікт, покладений в основу сюжету твору, за певних обставин виникає, розвивається, досягає найбільшої гостроти й потім розв′язується – у сюжетному ланцюгу подій умовно виділяють такі основні елементи:

е к с п о з и ц і я, з а в ′ я з к а , к у л ь м і н а ц і я , р о з в ′ я з к а .
Е к с п о з и ц і я – у літературному творі попереднє знайомство з персонажами, з обставинами й умовами їх життя, з їх характерами, з часом і місцем майбутніх подій, покладених в основу сюжету. Але конфлікт, що приведе персонажів у дію, ще невідомий.
З а в ′ я з к а – початок розвитку зображених у творі подій, виникнення конфлікту між головними персонажами. Це подія, яка зумовлює подальший хід дій у творі.
К у л ь м і н а ц і я – найвище напруження в розвитку сюжетної дії, коли художній конфлікт досягає найбільшої гостроти й відбувається злам, що готує р о з в ′ я з к у . Це найбільше випробування для людей, що ведуть боротьбу.
Р о з в ′ я з к а – та подія в розвитку сюжету художнього твору, під час якої конфлікт між дійовими особами вирішується, коли стає цілком ясно, хто вийшов переможцем, а хто потерпів поразку.
Невід'ємним чинником сюжету є фабула (лат. fabula — байка, розповідь, переказ, казка, історія). В епоху античності термін «фабула» мав два значення — байка, розповідна частина трагедії, наприклад, міф про аргонавтів, про царя Едипа. Аристотель ділив фабули на прості і складні. Простою називав фабулу без перипетій або пізнавання, а заплутаною — «таку, в якій зміна відбувається або з впізнаванням, або перипетією, або з обома ними разом». Згодом фабулою почали називати випадок, взятий із переказу. У XIX—XX ст. під фабулою розуміли природний, послідовний виклад подій у логічному, хронологічному, психологічному, причинно-наслідковому аспектах.
Автори «Літературного словника-довідника» відрізняють фабулу від сюжету за такими ознаками:

1) послідовністю викладу подій, які в тексті змальовуються не так, як вони відбуваються в житті, з пропусками важливих ланок, з перестановками, з інверсією, з наступним впізнаванням, обернено («Воа constrictor», «Перехресні стежки» І. Франка);

2) мотивуванням розповіді — як спогад («Зачарована Десна» О. Довженка), видіння, сон («Сон» Т.Шевченка), лист («Абат Обен» П. Мерімe), щоденник («Робінзон Крузо» Д. Дефо), оповідання в оповіданні («Доля людини» М. Шолохова);

3) суб'єктом розповіді — від першої і другої особи..., від автора, що не виявляє своєї присутності..., від автора, що виявляє свою емоційну настроєність..., від імені біографічного автора..., оповідача-маски..., оповідача-персонажа...
Фабула може мати документальний, фактичний характер. В її основі можуть бути легенди, балади, міфи, анекдоти.
У великих епічних творах є кілька фабульних ліній. У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є лінії Чіпки, Грицька і Максима Гудзя. У драматичних творах, призначених для сценізації, не може бути складної розгалуженої фабули.

У ліричних творах фабула може мати фрагментарний характер, таку фабулу називають «крапковою». Ті твори, в основі яких думки і переживання, безфабульні.
До позасюжетних елементів відносять портрет (опис зовнішності), пейзаж і обстановку (інтер'єр, опис речей), авторські відступи, вставні епізоди, обрамлення, назву твору, епіграф, присвяту.
Вправи
1. Визначити особливості композиції поеми «Енеїда» І. І. Котляревського.
2. Визначити особливості композиції пʹєси «Наталка Полтавка» І. І. Котляревського.
Практичне заняття № 2
Визначення особливостей композиції конкретних літературних творів
План виконання практичної роботи
Композиція: ...

Експозиція: ...

Зав'язка: ...

Розвиток дії: ...

Кульмінація: ...

Розв'язка: ....
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Тема уроку
Вступ до розділу «Цікава книга природи». На порозі чарівниця осінь. «Перший подих осені»

Лекція №1 Тема: Вступ
...

«Про практику здійснення апеляційним судом процесуального повноваження...
Вступ

Тема уроку
...

Тема 1 Вступ. Загальне поняття про журналістику Журналістика
Г. Р. Корицька, кандидат філологічних наук, завідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної...

Методичні рекомендації для слухачів дистанційного курсу За загальною редакцією О. В. Редича
В. Л. Журавський (тема 1), С. П. Ріппа (тема 3), І. Д. Погорєловська (теми 4), В.І. Ночвай (загальний опис курсу, графік, навчально-тематичний...

1. Початкові хімічні поняття (17 год). Тема Речовини та їх склад (10 год)
Вступ (3 год). Вступний інструктаж з Т. Б. під час занять з хімії Хімія — природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі...

5 Відкриття Тема Винахід, корисна модель Тема Раціоналізаторська...
...

Лекція №1 Тема: Вступ. Класифікація електричних машин та їх призначення
Мета: Ознайомитися з призначенням електричних машин; вивчити основні поняття; нагадати фізичний зміст деяких законів І явищ, які...

Тема. Вступ. Завдання предмета «Трудове навчання». Поняття про технологію....
Предметні компетентності: узагальнення знань, отриманих учнями в початковій школі; засвоєння знань про технологію та основні види...

Лекція. Лекція №2. Тема. Тема лекції
Лекція. Лекція №2. Тема. Тема лекції. Процес формування творчого обличчя художніх колективів

Урок вивчення нового матеріалу, формування умінь І навичок. Форма...
Обладнання: підручник В. С. Власова «Історія України (Вступ до історії). 5 клас», настінна карта Дніпропетровської області, туристичні...

Урок вивчення нового матеріалу, формування умінь І навичок. Форма...
Обладнання: підручник Власова В. С. «Історія України (Вступ до історії). 5 клас», настінна карта України, роздатковий матеріал (чисті...

Вступ

Підручника, дізнайся, твори якої тематики ми будемо читати. Прочитай...
Познайомся з підручником: розглянь обкладинку, форзаци, титульний аркуш, умовні позначення. Знайди І проглянь зміст підручника, дізнайся,...

Урок №14 Тема
Тема. Поезія давньої української літератури. Іван Величковський. Фігурні (курйозні) вірші

Затверджено
Вступ

Урок 1 Тема. Стиль у мистецтві
Тема Стилі та напрями мистецтва: античний, візантійський, романський, готика, ренесанс



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт