Бюлетень

У Західному науковому центрі

Назарчук З.Т.

Про завдання і перспективи співробітництва Західного наукового центру НАН України і МОН України, Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної ради

• 
  формування ефективної структури господарства регіону, яка б сприяла комплексному розвитку на основі природно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського потенціалів, наявної інфраструктури, історико-культурних надбань і традицій із використанням переваг та можливостей геополітичного становища Тернопілля;
  
• 
  застосування договірних засад при визначенні спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у стимулюванні розвитку регіону, зокрема підтримку розвитку окремих депресивних територій;
  
• 
  вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем розвитку шляхом об’єднання фінансових ресурсів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
  
• 
  підвищення ролі регіону у зовнішньоекономічному співробіт­ницт­ві, активне входження до міжнародних організацій та формувань;
  
• 
  активізація міжрегіонального та транскордонного співробітництва;
  
• 
  удосконалення системи державного стратегічного планування регіонального розвитку, розроблення стратегії розвитку регіону;
  
• 
  підвищення ролі області у реалізації екологічної політики держави;
  
• 
  адаптацію національного законодавства з питань регіональної політики до норм і стандартів Євросоюзу.
  

1. 
   Охорона довкілля і раціональне використання природних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям.
   
2. 
   Будівництво.
   
3. 
   Паливно-енергетичний комплекс. Нетрадиційна енергетика.
   
4. 
   Машинобудування та приладобудування.
   
5. 
   Хімія та хімічна технологія. Біотехнології.
   
6. 
   Розвиток інформаційної, виробничої та соціальної інфраструктури. Соціально-економічний розвиток області та управління.
   
7. 
   Збереження історичної спадщини.
   
8. 
   Інші сфери діяльності.
   

• 
  згуртувати підприємства різних галузей народного господарства, наукові установи, владні структури для спільного впровадження проектів та підняти конкурентноспроможність регіону;
  
• 
  створити нові робочі місця;
  
• 
  відновити культурну спадщину краю;
  
• 
  зберегти та розвинути нові технології та технологічні процеси;
  
• 
  вивести наукові дослідження на більш високий рівень;
  
• 
  допомогти впроваджувати та реалізовувати нові інноваційні та інвестиційні проекти;
  
• 
  розвивати пріоритетні напрями та технології згідно міжнародних вимог, зокрема,
  
  • 
    в енергетиці: енергозберігаючі та енергоощадні технології на основі альтернативних та відновлювальних джерел енергії; світлотехнічні системи та пристрої (світлодіоди);
    
  • 
    у транспорті: створення систем управління, контролю транспортними потоками;
    
  • 
    в інформаційних технологіях: системи супутникового, наземного зв’язку та моніторингу; НВЧ технології; цифрові технології; програмне забезпечення;
    
  • 
    у біотехнологіях, біоінформатиці: системи екологічного моніторингу та контрол; системи зменшення шкідливих викидів у повітря згідно рішень Кіотського договору; системи очищення довкілля від побутових стоків та промислових відходів;
    
  • 
    в робототехніці та прикладній механіці: системи точної механіки; системи управління на основі нейронних мереж;
    
  • 
    у матеріалознавстві: визначення втоми та старіння матеріалів.
    

• 
  перетворення області в гармонійно розвинутий осередок сучасної за європейськими стандартами території із багатогалузевою спеціалі­зацією у сільському госп­одарстві, переробній промисловості, сільсь­когосподарському машинобудуванні, радіоелектронній промисло­вості. На перспективу область повинна не лише повністю задо­воль­нити власні потреби у продовольстві, окремих видах сучасних сільсько­гос­подарських машин, окремих виробах радіоелектронної, світлотехнічної, переробної промисловостей, але значно збільшити їх поставки у загальнодержавний фонд та на експорт;
  
• 
  закриття та перепрофілювання промислових підприємств із заста­рілими енергозатратними технологіями та неконкуренто­спро­мож­ною продукцією;
  
• 
  технічне переоснащення і реконструкція старих підприємств переробної галузі, приведення їх потужностей у відповідність до ресурсів сільськогосподарської сировини;
  
• 
  подальший розвиток власної бази виробництва будівельних мате­ріалів за рахунок раціонального використання місцевих родовищ мінеральної сировини, проведення реструктуризації підприємств будіндустрії;
  
• 
  раціональне використання природних, у тому числі рекреаційних ресурсів; розвиток курортних районів, максимальне використання унікальних історичних пам’яток та природних зон;
  
• 
  створення в області переробної галузі твердих побутових та промислових відходів;
  
• 
  створення енергоефективної та енергоощадної продукції з використанням альтернативних та відновлювальних джерел енергії;
  
• 
  поліпшення територіальної структури і розміщення продуктивних сил з метою максимального самозабезпечення територіальних громад власними джерелами фінансових ресурсів.
  

1. 
   Економічний розвиток регіону. Наскільки мені відомо, вже три­валий час існує програма співробітництва Тернопілської обласної дер­жавної адміністрації та Тернопільської обласної ради із науково-координа­ційною радою ЗНЦ у Тернопільській області. Вона передбачає конкретні позиції, строки та виконавців. Як фінансується ця програма, хто цікавиться ходом її виконання? Наступне. Місцевий бюджет (принаймні на папері) фінансує багато програм обласного рівня. Як правило, вони не проходять належної наукової експертизи. Це означає, що можливості науково-освіт­ніх установ Тернопілля як експертних організацій використовуються дале­ко не пов­ніс­тю, а останні (ВНЗ) позбавлені активної участі у розбудові області. Далі, напевно на виконання Указу Президента України від 17.03.10 р. №  55/2010 у Тернополі створено Регіональний комітет з економічних ре­форм. Але ж відомо, що при ЗНЦ існує секція економіки, успішно функціо­нує науково-навчальний центр «Економосвіта», які об’єднують усіх провід­них еконо­міс­тів Заходу України, зокрема і науковців Тернопільського націо­наль­ного еконо­мічного університету. Цікаво, чи включені до складу Регіо­наль­ного комітету з економічних реформ представники згаданих структур ЗНЦ?
   
2. 
   Розвиток паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Враховуючи закріплені у схваленій Верховною радою України «Енергетичній стратегії України на період до 2030 року» пріоритети використання власної ресурсної бази енергетики, є доцільним підготувати програму розвитку ПЕК Тернопільської області. Спільна розробка такої програми науковцями Тернопілля та (при потребі) інших установ ЗНЦ, фахівцями органів місцевого самоврядування та спеціалістами-практиками на замовлення і під керівництвом ТОДА могла б послужити робочим інструментом відновлення ролі ПЕК як однієї з найважливіших складових економіки області.
   
3. 
   Енергозбереження і енергоощадність. Основу енергозбе­ре­жен­ня, як відомо, складають регіональні програми модернізації комунальної енерге­тики. На прикладі Донецького регіону, де лише у Краматорську модернізовано понад 1100 одиниць енергетичного обладнання, показано, що окупність засто­сованих тут вітчизняних (до слова, розроблених в інститутах НАН України) технологій складає 4,5 роки. Тобто, сюди можна інвестувати! Зауважу, що до кінця поточного року програми модернізації комунальної енергетики, будучи вмонтованими до комплексних програм розвитку регіонів, мають бути розробленими по всій державі. Науково-координаційна рада Тернопілля має дати свої пропозиції і технічні рішення. А місцеву владу проситимемо допомогти створити економічні та організаційні умови для їх реалізації.
   
4. 
   Екологія. Для будь-якої області України ця проблема є над­ак­туальною. Зупинюсь лише на одному з її аспектів – очищенні промислових стоків. Якщо обласні центри цю проблему з різним ступенем успіху в принципі вирішують, то 95% малих міст України сьогодні не каналізовані! Необхідні технології, які особливо перспективні для малих міст і районних центрів, розроблено львівською корпорацією «Енергоресурс-Інвест», яка може оперативно і швидко допомогти у вирішенні цього питання.
   
5. 
   Кадрова політика. Вона багатогранна, але… Не добре, коли ор­гани місцевого самоврядування за існуючою зараз практикою підтримують відзначення державними нагородами кандидатури науковців чи освітян без погодження з науково-координаційними радами областей. Саме тут зна­ють, чого реально вартує пропонована кандидатура як науковець і як співвідно­ситься з собі подібними. Таке погодження не лише сприятиме об’єктивності, а й забезпечить якісно вищий рівень поінформованості органів місцевої вла­ди про існуючий науковий потенціал. Воно підніме вагу і науково-коорди­на­ційної ради в очах самих науковців, що теж важливо, коли потрібно мобі­лізувати наукову спільноту на вирішення актуальних для області проблем.
   
6. 
   Молодь у науці. Користуючись нагодою, хочу проінформувати, що вже тривалий час на Львівщині щорічно 30 відомих учених і 150 моло­дих науковців отримують стипендії обласної ради та облдержадміністра­ції. Це реальна і вагома підтримка, особливо з врахуванням того, що ці кошти за існуючою у Західному науковому центрі системою відбору спря­мовуються на відзначення дійсно кращих із кращих. Аналогічною є прак­тика й в Івано-Франківській області, де такі винагороди приурочені до Дня науки. Добре було б, щоб і на Тернопіллі така система прижилась. Однак, коли говорити про закріплення молоді в наукових установах, є проблема, яку самостійно вирішити не можемо. Маю на увазі житлове забезпечення. Це ключове питання. Завдяки сприянню уряду і зусиллям Президії НАН України цьогоріч академічні установи Львова отримали 14 службових квартир. В умовах повної відкритості і консенсусу їх надано лише молодим науковцям. Але зусиллями лише з Києва ситуацію радикально не змінити. Має бути розуміння і допомога місцевої влади, адже вартість земельної ділянки складає суттєву частину ціни квадратного метра житла.