Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

«Евристичний потенціал поняття «символічний універсум»: теоретичні та методологічні аспекти», поданої до спеціалізованої вченої ради д 26. 229. 01 Інституту соціології Національної академії наук України на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22

«Евристичний потенціал поняття «символічний універсум»: теоретичні та методологічні аспекти», поданої до спеціалізованої вченої ради д 26. 229. 01 Інституту соціології Національної академії наук України на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22





ВІДГУК

офіційного опонента на дисертацію Шульги Олександра Миколайовича

на тему «Евристичний потенціал поняття «символічний універсум»: теоретичні та методологічні аспекти», поданої до спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 Інституту соціології Національної академії наук України на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології
Позначаючи у першій половині ХХ століття кризу європейської цивілізації та європейської науки, базованої на раціоналізації життєвого сенсу, засновник феноменологічної філософії Е.Гусерль вбачав можливості виходу із цієї кризи у подоланні натуралізму та об’єктивізму наукового знання через «відновлення у пам’яті забутого життєсвіту» та визнання інтенціональності й інтерсуб’єктивності будь-якого знання. Суб’єктивістський поворот у філософському знанні був підхоплений соціологами по обидві сторони Атлантики, які вже в середині ХХ століття відчули гостре невдоволення класичними позитивістськими методами дослідження суспільства. У працях АГолднера, Д.Сільвермена, Д.Уолша, М.Філіпсона, П.Бергера та Т.Лукмана, Е.Гарфінкеля здійснюється критика та перегляд не лише модерністської соціології, але й всіх принципів класичного соціологічного знання.

За словами А.Шюца, найбільш відомого і визнаного адепта феноменологічної традиції у соціології, на перший погляд дуже нелегко зрозуміти, чому у суспільних науках варто віддати перевагу суб’єктивній позиції. На певному рівні реальна наукова робота може бути виконана і практично виконується без занурення у проблеми суб’єктивності. Можна успішно просунутися у вивченні соціальних відносин, соціальних інститутів, груп і спільнот, не маючи базової референції, не ставлячи питання про те, що це означає. Проте такий тип соціальної науки має справу не безпосередньо із життєсвітом, а з майстерно відібраними його ідеалізаціями та формалізаціями, які не суперечать фактам. Разом із цим можливість успішно працювати із інституціональними абстракціями не знімає необхідності здійснювати референцію до суб’єктивних значень.

На думку А.Шюца, ми не маємо приймати наївно соціальний світ і знання про нього як само собою зрозуміле, вже готове і осмислене. Ми маємо, і зобов’язані вивчати процеси ідеалізації і формалізації, генези сенсів соціальних феноменів як для окремих діючих осіб, так і для соціальних вчених. Подібні методологічні імперативи А.Шюц визначає як постулати «чистоти методу», слідувати яким набагато складніше, ніж здається. Багаточисельні невдачі соціальних наук, на думку А.Шюца, пов’язані із змішуванням суб’єктивної та об’єктивної точок зору. Отже, залишатися послідовним феноменологом виявляється набагато складніше, ніж здається на перший погляд.

Можливо саме тому, не зважаючи на широку популярність, яку у свій час отримала феноменологічна традиція в соціології, завдяки роботам чисельних авторів, вона так і залишилась проектом, який скоріше знаходиться у стадії розробки і пошуків, ніж його повноцінної реалізації як сформованої парадигми соціального пізнання. Більше того, після праць та теоретико-методологічних розробок А.Шюца, його учні та послідовники скоріше фокусували увагу на різних специфічних аспектах дослідження із застосуванням феноменологічної традиції, ніж на формуванні цілісної понятійно-категоріальної схеми аналізу, принципах та методах соціального пізнання.

Вітчизняні дослідники також не обійшли стороною феноменологічну традицію. Свій внесок у осмислення та розробку феноменологічної традиції зробили сучасні українські філософи: Є.Причепій, А. Єрмоленко, В. Кебуладзе, С. Кошарний. Серед вітчизняних соціологів проблеми феноменологічної парадигми у своїх роботах розглядали: В. Бурлачук, А. Ручка, О. Злобіна, Н. Соболева, І. Мартинюк, Н.Костенко, В. Танчер. Разом із тим, феноменологічна традиція в соціології скоріше залишає багато відкритих питань, ніж надає конкретні відповіді про те, як можна вивчати суспільство, що ускладнює як її популяризацію серед соціологів, так і можливості її застосування у практиці проведення та аналізі результатів соціологічних досліджень.

Саме тому, звернення до проблематики теоретичних та методологічних аспектів феноменологічної традиції в соціології через розкриття евристичного потенціалу одного із її ключових понять – «символічний універсум» у докторському дисертаційному дослідженні Олександра Шульги виявляється надзвичайно актуальним як із точки зору розвитку вітчизняної традиції теоретизування у зазначеному напрямку, так із точки зору потреб розкриття можливостей практичного застосування цього підходу до організації та проведення соціологічних досліджень з використанням феноменологічної методології.

Відповідно до назви роботи, автор аналізує евристичний потенціал поняття «символічний універсум» і обґрунтовує його, як таке, що має великі пізнавальні можливості для феноменологічного способу мислення у соціальних науках. Автор розгортає свої аргументи на теоретичному рівні: аналізує, які зв’язки має це поняття з іншими феноменологічними поняттями та концепціями. До того ж, він торкається у своєму аналізі і кола методологічних проблем: обґрунтовує поняття «символічний універсум», як таке, що надає феноменологічній парадигмі новий фокус аналізу та відкриває можливості для дослідження звичної проблематики.

«Символічний універсум» визначено, як «замкнуту, метасмислову систему, що пропонує власну матрицю бачення й інтерпретації суб’єктивних, інтерсуб’єктивних та об’єктивних подій або явищ» (с. 117). Відповідно до цього визначення автором дисертаційного дослідження розгорнуто концепцію боротьби символічних універсумів, яка представлена як така, що пронизує усі сфери суспільного життя. Після цього автор йде ще далі та пропонує одразу кілька додаткових концепцій для розширення та уточнення своєї теоретичної конструкції. Сюди належить концепція символічних анклавів, концепція дифузії символічних універсумів та концепція доменів символічного універсуму. Особливо детально Олександр Шульга розгорнув останню концепцію, приділивши їй дуже багато місця у кількох розділах своєї роботи. Домени символічного універсуму та їхні взаємозв’язки слугують, на думку автора, засобом для більш глибокого аналізу боротьби символічних універсумів та подолання схематичності викладеної концепції.

Декілька параграфів роботи присвячені проблемам власне українського суспільства, розгляду процесів та явищ, які у ньому відбуваються, під кутом зору наведеної автором теоретичної схеми. Таким чином, автор намагається зробити первинну операціоналізацію та емпіричну інтерпретацію представленої конструкції – перейти з теоретичного рівня на онтологічний.

Можна підсумувати, що, навіть при короткому огляді сюжетних ліній даної роботи, розкривається загальна панорама теоретичних проблем та шляхів їх вирішення у феноменологічній парадигмі в соціології. Автор продемонстрував цілісність бачення окреслених проблем та пропонованих теоретичних конструктів. Найважливіші концептуальні положення та висновки дисертаційного дослідження мають належне теоретичне обґрунтування та відзначаються належним ступенем наукової достовірності, що загалом засвідчує про високу якість проведеного дослідження.

Отже, винесена на захист дисертаційна робота справляє загальне позитивне враження і безумовно є повноцінним завершеним теоретичним соціологічним дослідженням. Проте, запропонована на розгляд дисертація, як і будь-яке інше наукове дослідження, не позбавлена недоліків, викликає багато думок для осмислення та формує цілу низку дискусійних питань.

По-перше, хотілося звернути увагу на надмірну скромність автора дисертаційного дослідження, який метою своєї роботи та основним її досягненням вважає «розкриття та концептуалізацію евристичного потенціалу поняття «символічний універсум» у феноменологічній парадигмі в соціології» (с. 10). Насправді Олександру Шульзі вдається вийти набагато далі за встановлені ним самим формальні обмеження визначення мети, завдань та новизни свого дослідження, запропонувавши не лише власне, оновлене визначення поняття «символічний універсум», але й розробивши цілу низку суміжних понять і концептів, що претендують на рівень авторської концепції «символічного універсуму».

Більше того автор дисертаційної роботи не зупиняється на теоретичних та концептуальних пошуках та нововведенях у межах логіко-гносеологічних побудов і конструкцій. Важливим здобутком даної дисертаційної роботи стає демонстрація можливостей практичного застосування запропонованої авторської концепції для інтерпретації глибинних соціальних трансформацій у новітній історії українського суспільства, базоване на даних моніторингу «Українське суспільство» Інституту соціології НАН України за 1994-2015 рр..

Отже, Олександр виходить за межі поставленої скромної мети визначення евристичного потенціалу поняття «символічний універсум» у феноменологічній традиції в соціології і здійснює набагато серйозніший та суттєвіший внесок у розвиток вітчизняної теоретичної традиції, пропонуючи власну концепцію символічного універсуму із цілою низкою суміжних понять. Проте, саме цей сміливий авторський крок викликає дуже багато дискусійних питань. Адже з метою його здійснення необхідно було б чітко відрефлексувати та позначити власні теоретичні позиції з яких таке переосмислення, або, за висловленням самого автора «реінтерпретація», буде здійснюватися.

Саме тому друге зауваження до автора дисертаційної роботи стосується чіткого позначення та (можливого) усвідомлення власних авторських парадигмальних засад і позицій. Звісно, цілком логічно було б позначити їх як розвиток феноменологічної традиції. Але чи дійсно в дослідженні відбувається розвиток цієї соціологічної перспективи? Так, реінтерпретуючі поняття «символічний універсум» у другому розділі дисертаційного дослідження автор акцентує увагу на таких його властивостях як «метасмислова системність», «інтегративність», «замкнутість», «цілісність», що скоріше є ознакою осмислення та опису суспільних феноменів та процесів з позицій системного або структурно-функціонального підходу. При цьому ідея суб’єктивності, інтерсуб’єктивності, як і самі згадки про них, що є тим важливим здобутком і визначальною рисою саме феноменологічної традиції поступово зникають, віддаючи позиції структурно-системному термінологічному вокабулярію.

Далі, у наступних підрозділах роботи, де автор розробляє цілу низку оновлених логіко-поняттєвих зв’язків поняття «символічний універсум» та пропонує ряд нових понять, авторські позиції зміщуються в інший, не достатньо обґрунтований та неочевидний бік. Поруч із символічним універсумом з’являються такі поняття як «гегемонія», «боротьба», «агресія», «дифузія», «анклави», «мімікрія», «травма» тощо. Ці поняття з’являються як різноманітні предмети та тварини з циліндру майстерного фокусника, і читач, зачарований такими магічними рухами, із захопленням спостерігає як ці поняття тут же підкріплюються яскравими прикладами з новітньої української історії, що ще більше переконує у майстерності та професійності автора.

До поки не виникає одне питання за іншим – чому саме ці поняття мають розкривати сутність символічного універсуму? Чим викликаний саме такій понятійний ансамбль? Чи виправданий він ситуацією аналізу суспільств, що трансформують (наприклад, України), чи може він бути іншим? Чи знаходяться символічні універсуми у стані необхідної боротьби? Чи можливі якісь інші варіанти їх взаємодії та існування? З рештою, який теоретичний базис лежить в основі виокремлення таких понять?

На жаль, відповідям ці питання у тексті роботи не знайшлось місця. У той же час введенням низки цих понять автор все більше віддаляється від феноменологічної традиції, яка фокусувала свою увагу не стільки на вивченні і дослідженні функціонування та структур символічного універсуму, як на аспектах його творення, відтворення і конструювання в процесі інтерсуб’єктивної повсякденної взаємодії та зворотньому впливу суспільства як об’єктивної реальності (і символічного універсуму як результату об’єктивації цієї реальності) на повсякденне життя індивідів. У зв’язку із чим автори цього поняття П.Бергер та Т.Лукман у своїй роботі зазначають: «Спроба детального обговорення різноманітних концептуальних механізмів підтримки універсуму, що надається нам історією, була б очевидним абсурдом»1.

Власне аналіз автора дисертаційного дослідження виходить далеко за межі як першопочаткового визначення символічного універсуму, так і самої феноменологічної соціології, оскільки питання, які намагається поставити і вирішити здобувач не є проблемами феноменологічної традиції. У цьому, можливо, її обмеженість, за рамки якої виходить автор дисертації, але яку, на жаль, він не позначає, що б могло б стати ще одним здобутком дисертанта.

Позначене коло проблемних питань як снігова куля збільшується із кожним наступним розділом роботи. Реінтерпретація центрального поняття та введення цілої низки нових понять приводить автора до нових пошуків та нововведень. Так з’являється концепція доменів як «царин смислотворчості та інваріантних структурних елементів» символічного універсуму та їхня ієрархія. Чим викликана потреба введення цих структурних елементів, яка теоретична або практична логіка лежить в основі їх введення – особливих пояснень дисертант не надає, і читачеві знову потрібно приймати на віру всі авторські маніпуляції.

Так само на віру доводиться приймати й ідею ієрархії доменів символічного універсуму, які виділяє автор: мовний, ціннісний, економічний, історичний, політичний, релігійний, домен мистецтва, філософський, науковий. Чому саме це є доменами символічного універсуму? Який принцип лежить в основі їх виділення? Кількість питань лише збільшується.

Так, наприклад, виділення у ієрархії мовного домену як визначального, базового, інтегрального стає певною спробою автора повернутися до традиції феноменології з її особливою увагою до мови та її значення для взаємодії у повсякденному світі як базової основи інтерсуб’єктивності та соціальності, як джерела сенсів та значень. Але якщо мовний домен має таке велике значення для функціонування суспільства і підтримки соціального порядку на базовому рівні інтерсуб’єктивної взаємодії, як від нього перейти до інших доменів, і чи не є всі наступні другорядними по відношенню до мовного домену? Чи не містяться у самій мові сформовані ціннісні принципи, моделі й зразки поведінки, різноманітні практики, що стають основою для підтримки і функціонування – економіки, політики, релігії, мистецтва, історії, науки і т.д. А отже, виділення і аналіз мови (мовного домену), як основи символічного універсуму, стало б цілком достатнім для аналізу інших сфер суспільного буття. Це породжує ще одне питання стосовно існування виділених автором доменів – чи є вони самостійними, відносно замкненими структурними елементами символічного універсуму, чи вони взаємодіють та перетинаються, формуючи певні матриці сенсів?

Отже, концепція доменів як структурних елементів символічного універсуму має доволі дискусійний характер і потребує детального обґрунтування власних теоретичних принципів, а не лише демонстрації можливостей її застосування на матеріалах соціологічних досліджень. Разом із тим, слід визнати, що автором пророблена велика і доволі цікава робота, висновки якої мають перспективи подальшої розробки, осмислення та впровадження.

Проте на загал, усі відзначені вище недоліки жодним чином не знижують високої якості та значущості запропонованого дисертаційного доробку дисертанта. Вони мають дискусійний характер і не впливають на загальну позитивну оцінку дисертаційної роботи Шульги Олександра Миколайовича.

Загалом дисертації притаманна добра структурованість, змістовність дисертаційного тексту, успішне виконання поставлених дослідницьких завдань. Матеріали дисертаційної роботи та її основні наукові результати мають належну наукову апробацію у провідних фахових виданнях та виступах дисертанта на наукових конференціях. Зміст автореферату є ідентичним основним положенням дисертаційного дослідження. Виклад наукових положень та висновків аргументований.

Дисертація виконана на належному науково-методологічному рівні, написана професійною соціологічною мовою та цілком відповідає профілю та паспорту спеціальності 22.00.01 та вимогам нормативних документів, зокрема п.10, п.12 та п.13 існуючих вимог "Порядку присудження наукових ступенів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №656 від 19 серпня 2015 року, до дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Саме тому є достатні підстави для підсумкового висновку про те, що дисертаційна робота Шульги Олександра Миколайовича є завершеним і самостійно виконаним дослідженням, а її автор може бути рекомендований до присудження йому наукового ступеня доктора соціологічних наук.


Офіційний опонент:

доктор соціологічних наук, доцент,

доцент кафедри теорії та історії соціології,

факультету соціології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка




М.О. Соболевська




1 Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. – М.: МЕДИУМ, 1995. – С. 179.




поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Стебловими живцями в Правобережному Лісостепу України поданої на...
Пиж’янової Анни Анатоліївни «Удосконалення технології розмноження чорниці високої (Vaccinium corymbosum L.) стебловими живцями в...

Приватність як соціокультурний феномен
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Нститут педагогічної освіти та освіти дорослих академії педагогічних наук україни

Міжрегіональна академія управління персоналом Кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

Міжрегіональна академія управління персоналом кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

24 квітня 2012 р відбулося чергове засідання Вченої ради Інституту соціології нан україни
Вченої ради Інституту соціології нан україни, на якому були розглянуті робочі концепції трьох відомчих ндр, які будуть виконуватися...

24 квітня 2012 р відбулося чергове засідання Вченої ради Інституту соціології нан україни
Вченої ради Інституту соціології нан україни, на якому були розглянуті робочі концепції трьох відомчих ндр, які будуть виконуватися...

Підручників, поданих
Схвалено вченою радою Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України

Реферат здобувача наукового ступеню кандидат соціологічних наук Національного...

О. В. Коташевський посібник для слідчого
Литвак Олег Михайлович, доктор юридичних наук, професор інституту держави І права ім академіка В. М. Корецького Академії наук України,...

Ведення
Моз україни зі спеціальності «Гастроентерологія», чл кор. Національної академії медичних наук України, професор, д м н., завідувач...

Затверджую
Картка обліку доктора наук" І n кн "Картка обліку кандидата наук" та додатків до них І розроблені з урахуванням положень Порядку...

Методичні рекомендації до практичних занять для здобувачів наукового...
Філософія. Методичні рекомендації до практичних занять для здобувачів наукового ступеня кандидата наук (PhD) / Укладач Киселиця С....

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільно-правових...
Як пише американська письменниця та шанувальниця тварин Пем Браун: «Одного чудового дня… Так відбувається зустріч людини та цуценяти....

Кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільно-правових...
Екзюпері, ми відповідаємо за тих, кого приручили. Сьогодні цей вислів відомого французького письменника має не лише морально-етичний,...

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису пахолок ольга олегівна
Феномен здоров’я в цивілізаційній перспективі: часовий, просторовий та аксіологічний аспекти аналізу 12

«Дослідження з лексикології І граматики української мови»
України, у якому можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора І кандидата наук (див.:...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт