Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Методичні рекомендації на допомогу керівнику музею при закладі освіти Умань 2009р

Методичні рекомендації на допомогу керівнику музею при закладі освіти Умань 2009р





Сторінка1/8
  1   2   3   4   5   6   7   8
Обласний центр туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді

Станція юних туристів м. Умані

МУЗЕЙНА СПРАВА


Методичні рекомендації

на допомогу керівнику музею при закладі освіти

Умань 2009р.

В. І. Нестеренко

“ М У З Е Й Н А С П Р А В А “



/методичні рекомендації/
Випуск І

Підготовка текстово-анотаційного


матеріалу музейної експозиції”
Рекомендований список літератури

  1. Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство. - К., 1980.

  2. Искусство музейной экспозиции. – М., 1977.

  3. Крейн А. Рождение музея. – М., 1969.

  4. Михайловская А.И. Музейная экспозиция. – М., 1964.

  5. З досвіду роботи музеїв УРСР. - К., 1961.

  6. Михайловская А.И. Местная история и краеведческий музей. – М., 1960.

  7. Краткий словарь музейних терминов. - М., 1974.

  8. Крей А. З. Рождение музея. - М., 1969.

  9. Омельченко Ю.А. Шкільні музеї. – К., 1981.

  10. Огризко З.А., Элькин Г.Ю. Школьные музеи. – М., 1972.

  11. Музей и школа. – М., 1985.



Автор - завідуюча відділом краєзнавства та наукових досліджень учнів В.І.Нестеренко дає методичні поради по підготовці текстово-анатоційного матеріалу музейної експозиції.

Методичні рекомендації призначені для керівників музеїв при закладах освіти системи Міністерства освіти і науки України.

Методичні рекомендації розглянуті і затверджені на засіданні науково-методичної Ради Черкаського обласного краєзнавчого музею.

Рецензенти:

  • заступник директора по науковій роботі Черкаського обласного краєзнавчого музею А.А.Кушнір;

  • завідуючий відділом музеєзнавства Черкаського обласного краєзнавчого музею М.А.Бондаренко.


Даний методичний посібник допоможе керівника шкільних музеїв у важливому етапі експозиційної роботи по підготовці текстово-анотаційного матеріалу, який є невід’ємною складовою частиною справді наукової та художньо досконалої експозиції. Адже пояснювальні матеріали використовуються в експозиціях музеїв для більш повного розкриття їх науково-теоретичного змісту.

Шкільні музеї – справжні народні музеї, які проводять велику й багатогранну роботу: вивчають історію рідного села чи міста, різних виробництв, природу краю, збирають матеріали про героїв, знатних людей рідного краю, сприяють розвиткові культури на місцях, патріотичному вихованню учнів.

І тому важливим етапом експозиційної роботи шкільних музеїв є підготовка пояснювальних матеріалів /текстів, анотацій, цитат, етикетажу/, які допомагають розкрити зміст експозицій, пов’язують окремі частини, пояснюють кожний експонат і надають їй необхідного наукового характеру. Отже, до виготовлення цієї групи матеріалів слід становитися з належною увагою.

Працюючи над складанням текстів та етикеток керівник шкільного музею повинен в лаконічній формі дати пояснення історичного і музейного значення предметів на основі тих наукових даних, які є в його розпорядженні. В той же час він має створити систему текстово-анотаційного матеріалу експозицій, де усі складові частини мають бути взаємопов’язані і не дублювати, а доповнювати одна одну. Отже готувати ці матеріали необхідно з самого моменту формування музейної колекції, фіксуючи всі вихідні дані предмету, щоб у подальшому дати йому повне і правильне тлумачення в експозиції.

Сьогодні основна функція текстово-анотаційного матеріалу полягає не в тому, що він замінює експонат, якого ще не знайдено, чи розповідь екскурсовода, а в тому, що він підкреслює, посилює те, що показано експозиційно, за допомогою експонату і допомагає правильно зрозуміти і сприйняти його. Текст виступає як каталізатор інтересу до експозиції. Він стає ланкою, що міцно зв’язує експозицію в єдине ціле. Необхідність стислих, лаконічних, насичених змістовно текстів диктується також потребою враховувати психологію їх сприйняття. Надмірна кількість текстів швидко втомлює і зумовлює небажаний ефект: текст стає важким для сприйняття. І в той же час відсутність пояснювальних матеріалів може привести до того, що музейні предмети залишаться непоясненими і втратять своє значення для відвідувачів.

За допомогою текстово-анотаційного матеріалу музейна експозиція набуває свого завершення як система, де кожен експонат пов’язаний один з одним внутрішньою логікою, а всі вони виступають в тісній єдності.

При підготовці текстів експозиції необхідно узгоджувати його одиниці – тексти, анотації, етикетаж між собою, а також весь текстовий матеріал з експонатами. Адже додержання цього важливого принципу складання текстово-анотаційного матеріалу дає можливість досягти іншої важливої вимоги до нього – уніфікації форми його подачі.

Весь текстово-анотаційний матеріал можна за призначенням і оформленням умовно поділити на кілька груп: провідні тексти, анотації, етикетки.

Провідні тексти – це тексти, що сприяють виявленню ідейної спрямованості музейної експозиції в цілому, тематичних розділів та експозиційних комплексів. Провідні тексти мають бути цілеспрямованими, закінченими за думкою, лаконічними, без значних пропусків при цитуванні, дохідливими, легко читатися. Вони немов дають відвідувачам установки для сприйняття експозиції та її окремих тем, формують у них ставлення до побаченого.

Залежно від призначення тексту його вміщують на початку, в середині або в кінці експозиції.

Важливе місце належить провідному тексту до всього залу. Його необхідно розмістити так, щоб відвідувачі одразу побачили і прочитали його, тобто в найвиднішому місці. Бажано такий текст вмістити над верхнім або у верхньому експозиційному поясі.

Текст до всієї експозиції необхідно винести на окреме місце.

Провідні тексти також можуть подаватися до окремих розділів і окремих експозиційних комплексів, з метою чіткішого акцентування їхньої спрямованості.

В той же час, коли провідний текст ніби підсумовує експозицію, завершує думку, висловлену в окремих структурних одиницях, його вміщують в кінці розділу чи комплексу.

Розмір і зміст тексту залежить від його місця в експозиції.

Іншою важливою одиницею текстового супроводу експозиції є анотація.

Анотація – це коротка характеристика за змістом та оформленням. Вона є важливою ланкою всієї системи текстового матеріалу експозиції, оскільки немовби пов’язує провідні тексти з конкретними експонатами, допомагає виявити і підкреслити специфічно музейне в експонованих предметах.

Анотації умовно можна поділити на дві групи: заголовні /назви розділів, тем, підтем/ та пояснювальні.

Головне їх призначення у поглибленому розкритті змісту окремих груп експонатів, подачі нових додаткових даних про ці експонати, характеристиці тієї чи іншої історичної епохи, періоду, оцінці явищ, які розкривають експонати. За допомогою анотацій досягається бажана єдність і цілеспрямованість усієї експозиції.

Найменшою одиницею текстового матеріалу є етикетка – анотація до окремого предмету. Вона складається з власної назви предмету та пояснювальної частини. Остання і несе в собі ту інформацію, яка виявляє в предметі його музейне значення. Зміст її залежить від змісту самої експозиції та місця у ній конкретного експонату. Підбір даних для етикетки, складання її пояснювальної частини вимагають від музейних працівників ретельної перевірки всіх вихідних даних предмету і ґрунтовного наукового їх опрацювання.

При цьому автор етикетки повинен продумати всю систему текстового матеріалу експозиції, пов’язавши кожну конкретну етикетку з іншими, а також з анотаціями до комплексів, тем, розділів та провідними текстами. Сама етикетка повинна бути гранично стислою, досконалою за формою, ретельно відредагованою.

Якщо до складу експозиції входить велика кількість однорідних предметів, форма етикетажу виробляється в залежності від мети, якої слід досягти текстовим коментарем, і уніфікується для кожного типу експонатів.

В практиці роботи музеїв склалися певні усталені правила анотування таких окремих груп.

Якщо документ, виступ, стаття подаються в експозиції у вигляді газетної публікації, в етикетці вказується автор статті, її назва, короткий зміст /якщо є в цьому потреба/, назва та вихідні дані газети. Якщо публікація вміщена на першій сторінці видання, анотацію можна не подавати, але при цьому слід графічно чи за допомогою кольорових підкреслень виділити матеріал, який нас цікавить.

Книги в історичних експозиціях використовуються як документи епохи, що характеризують рівень тогочасної культури і науки. Вони мають значення самостійного матеріалу. Характер анотації та її обсяг /до друкованих джерел/ залежить від того, в яку конкретну експозицію чи комплекс включено експонат. Етикетаж розміщується на розкритих книгах, на лівій сторінці.

В етикетках до рукописів і книг /збірок, спогадів/ на основі титульної сторінки подаються дані у такій послідовності: ініціали й прізвище автора, назва твору, вихідні дані. Якщо на титульній сторінці експонованого видання чітко видно вихідні дані, їх можна не повторювати в етикетці, але обов’язково дається характеристика, розкривається унікальність цього музейного предмета.

Якщо експонуються книги видані іноземними мовами, в етикетках подається переклад всіх вихідних даних.

До стародруків та рукописних книг необхідно подавати анотації, написані сучасним шрифтом, із зазначенням дати виходу, оскільки не всі відвідувачі знайомі зі старослов’янським шрифтом і датуванням.

У вихідних даних місце видання вказується повністю, за винятком: М. /Москва/, Л. /Ленінград/, Пб /Петербург/, С-Пб /Санкт-Петербург/. Вказуючи дату виходу твору, слово “рік” або скорочено “р” не дають.

Рукописні матеріали, вміщені в експозицію, теж слід супроводжувати анотаціями, в яких пояснюється не лише зміст експонату і його історичне значення, але й місце документу у певному експозиційному комплексі , темі. В етикетках до листів вказують ініціали, прізвище автора, а при необхідності, також розширені дані про нього: адресат, дату написання, вид експонату. Якщо експонується лише частина листа або ж текст не зовсім чітко читається, слід дати розширену етикетку з поясненням змісту цього предмету.

При анотуванні особистих документів на початку етикетки слід зазначити їхню точну і повну назву, перенесену з оригіналу, вже потім – приналежність.

В пояснювальній анотації до всіх фотографій, вміщених в експозиції, обов’язково вказується, що зображено на фотознімку, місце і дата зйомок. В окремих випадках вказуються також автор знімків, умови зйомок, підкреслюється унікальність експонату і т.д.

Зазначається копійність чи оригінальність фотоекспонату. Якщо він унікальний, подається також місцезнаходження оригіналу.

Особливу увагу необхідно звертати на датування фотознімку, без чого він втрачає своє музейне значення.

В етикетках до знімків дореволюційного періоду час вказується за старим, а потім в дужках – за новим стилем. В тих випадках, коли точний час зйомок встановити важко або ж він викликає сумнів, дати слід зазначити приблизно /90-ті роки ХІХ ст./ чи супроводити її знаком запитання.

При складанні етикетки до фотопортретів слід насамперед врахувати суспільно значимі сторінки діяльності цієї особи, тобто знову ж таки виявити музейне значення знімку. Всі етикетки до знімків окремих осіб починаються із зазначенням ініціалів та прізвищ, а вже потім дається пояснювальна частина. Знімки військовослужбовців анотуються у такій послідовності: звання, ініціали, прізвище, посада, дата зйомки. Якщо фотознімок учасника війни зроблено у післявоєнний час, вказується спочатку звання особи та її посада на час війни.

В анотації до групових фотографій особи називаються зліва направо. І в цьому разі етикетка починається із зазначення ініціалів і прізвищ людей, а далі йдуть розширені відомості про їхню діяльність.

Якщо треба виділити на груповому знімку окрему особу, складається відповідна етикетка. В тих випадках, коли на одному стенді в одній вітрині фотознімки різних осіб в рамках одного тематичного комплексу – подається одна загальна анотація і окремі короткі етикетки до портретів.

Анотації до творів образотворчого мистецтва складаються з урахуванням того, в якій саме експозиції їх буде представлено. Якщо картину чи скульптуру показано в історичній чи краєзнавчій експозиції, важливо підкреслити її зміст, подію, явище, історичну обстановку, яку вона характеризують чи ілюструють. Особливості техніки виготовлення, матеріал, стильові особливості твору не мають істотного значення в такій експозиції. Тому етикетка до образотворчих творів у цьому випадку буде складатися у такій послідовності: назва твору, ініціали та прізвище автора, дата виконання, вид експонату, матеріал. Якщо експонат є копією – це необхідно зазначити. Автора копій не вказують.

Плакати анотуються так само, як інші твори образотворчого мистецтва лише після дати створення ставиться рік виходу плакату в світ.

В анотаціях до речових експонатів слід підкреслити ті характеристики предмету, які сприяють вияву експозиційного задуму в цілому,а також розділу чи комплексу зокрема. Обсяг та спрямованість відомостей про експонат залежить від його конкретного місця в експозиції, від характеру самого предмета. При цьому вказуються: назва, призначення предмету, місце виготовлення, дата, автори, приналежність /кому належить предмет/, характерні особливості, типовість для епохи і т.ін. Слова “Макет” , “Модель” , “Муляж” подаються після назви предмету.

Підсумовуючи зазначимо, що при підготовці текстово-анотаційного матеріалу музейний працівник постійно повинен пам’ятати про необхідність максимального полегшення його сприйняття. Важливою умовою правильного оформлення текстів є єдність шрифту для них в межах всієї експозиції, для певних одиниць системи текстів. Слід узгодити розмір етикетки з розмірами самого експонату.

Оформлення пояснювальних матеріалів урізноманітнюють, використовуючи величину літер, їх колір, шрифти, фактуру, забарвлення фону. Найважливіші тексти подають більшими літерами, менш важливі – дрібним шрифтом. Техніка виготовлення пояснювальних матеріалів різноманітна: їх виконують на картоні, дереві, пластинах, металах та інших матеріалах. Бажано використовувати кольорові фони, застосовуючи м’які сполучення тонів, оскільки різкі переходи стомлюють зір. Так, на білому фоні можна виділити напис позолотою, на жовтому – коричневими літерами, на сірому – синіми тощо. Літери в текстах можуть бути плоскими або рельєфними, однотонними або кольоровими, зробленими з різних матеріалів /фанери, картону, металу, пінопласту, тощо/. Шрифт також можна застосовувати різний.

В той же час слід пам’ятати, що головним залишається вимога високої культури оформлення всіх частин експозиції, в тому числі і текстово-анотаційного матеріалу.

В. І. Нестеренко

  1   2   3   4   5   6   7   8

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації Хмельницький, 2009 р. Методичні рекомендації...
Методичні рекомендації до проведення педагогічних рад в професійному закладі за єдиною методичною темою «Особистісно професійний...

Методичні рекомендації Зміст Створення шкільного музею Офіційне визнання...
«Червоної книги України», а також так звані «білі плями» пов’язані із історією рідного краю І держави в цілому(Голодомор 1932-1933...

Методичні рекомендації на допомогу
Соронович О. Ю., начальник відділу розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти управління освіти І науки Чернігівської...

Методичний бюлетень «методичні рекомендації керівнику навчального...
Методичний бюлетень «Методичні рекомендації керівнику навчального закладу щодо роботи з кадрами», випуск шістнадцятий, схвалений...

Статут комунального закладу освіти
Дата реєстрації 03. 12. 2009р. Наказ від 17. 11. 2009р.№575 Номер запису 12241050002037891 Начальник управління освіти та науки

Інститут інноваційних технологій І змісту освіти
Міністерства освіти І науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації "Про організовану І...

Методичні рекомендації на допомогу педагогічним працівникам птнз...
Методичні рекомендації на допомогу педагогічним працівникам птнз "Сучасний урок професійної підготовки-шлях до формування конкурентноспроможного...

На допомогу класному керівнику Робота класного керівника Щоденно
Матеріали щодо запобігання дитячого травматизму, бесіди з правил дорожнього руху, облік проведення інструктажів

Кіровоградський обласний навчально-виховний комплекс (гімназія-інтернат-школа...
Методичні рекомендації щодо організації дослідження та оформлення науково-дослідницьких робіт (на допомогу слухачам Малої академії...

Методика виправлення вад вимови у дітей дошкільного віку (методичні...
Затверджено рішенням Методичної Ради Добропільського районого методичного кабінету від 2009р. Протокол №

Методичний посібник на допомогу керівнику
Посібник для керівників шкільних методичних об'єднань вчителів початкових класів. – Світловодськ, 2017. – 143 с

Методичні рекомендації щодо оформлення кадрової документації у закладі освіти
Правильна організація кадрового діловодства має велике значення. Саме на цьому етапі працівники ознайомлюються з правилами внутрішнього...

Методичні рекомендації на допомогу старшим майстрам
Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників

Методичні рекомендації щодо особливостей проведення оздоровчих технологій...
Методичні рекомендації щодо особливостей проведення оздоровчих технологій в дошкільному навчальному закладі, призначені для педагогів...

Методичні рекомендації Зінченко І. О
Методичні рекомендації соціальним педагогам щодо реалізації захисної функції соціального педагога в умовах закладів освіти міста

На допомогу керівнику Основні вимоги до складання посадових інструкцій
В посадових інструкціях вихователів днз не зазначено, що вихователь повинен мати відповідну вищу педагогічну освіту, як того вимагає...

Методичні рекомендації по використанню ппз при проведенні уроку та при самостійній роботі учнів
Нові тенденції розвитку освіти України поставили перед школою низку важливих завдань, зумовили певні зміни в організації та змісті...

Міський методичний кабінет
Бібліотечний урок: методичні рекомендації щодо планування та проведення: На допомогу заступникам директорів та шкільним бібліотекарям:...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт