Підручників, поданих

1. 
   Реєстрація експертів
   

2. 
   Здійснення експертизи
   

1. 
   Відповідність проекту підручника навчальній програмі.
   

• 
  повнота і вичерпна реалізація в підручнику предметного змісту, визначеного навчальною програмою;
  
• 
  відповідність обсягу підручника кількості навчальних годин, відведених на вивчення предмета;
  
• 
  логічна послідовність і систематизованість викладу основних змістових питань, дотримання принципів доступності, наочності та ін.
  

2. 
   Відповідність проекту підручника цілям і завданням освіти (сучасній освітній парадигмі)
   

• 
  реалізація ідей особистісно орієнтованого підходу в проекті підручника (у змісті підручників особистісно орієнтований підхід має реалізуватися через різнорівневе представлення елементів знань і способів виконання навчальних дій; розгляд можливих способів виконання одного й того самого прийому обчислення чи розв’язування задачі; забезпечення поля для вибору учнем завдань відповідно до свого рівня навчальних можливостей тощо);
  
• 
  компетентнісна орієнтованість змісту підручника (компетентнісний підхід має бути реалізовано як у змісті завдань, так і в методичному апараті підручника, передбачаючи формування не лише знань, а й способів діяльності,здатності застосовувати вивчене у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях,висловлювати власні судження, обґрунтовуючи їх, здійснювати логічні міркування,оцінювальні дії, формулювати висновки тощо. Підручник має сприяти формуванню в учнів крім предметної також ключових компетентностей (уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математичної, соціальної, гендерної, громадянської, загальнокультурної, підприємницької і здоров’язбережувальної);
  
• 
  реалізація діяльнісного підходу в проекті підручника (діяльнісний підхід у змісті підручника може бути реалізований через систему завдань, проблемних ситуацій, що спонукають до активної діяльності кожного учня на уроці й водночас до свідомої самостійної роботи, до застосування на практиці здобутих знань, до колективної діяльності та самоосвіти).
  

3. 
   Аналіз структурних компонентів проекту підручника
   

Структура шкільного підручника

1. 
   Відповідність тексту та ілюстрацій підручника основним психолого-педагогічним вимогам
   

• 
  побудова й структура текстів (виділення головного, доцільність поділу на параграфи, пункти їх послідовність і зв’язки між ними, чіткість формулювання висновків, правил і визначень, цілісність викладу);
  
• 
  стиль текстів (поєднання ознак наукового і науково-популярного стилів; наявність предметно орієнтованого, інструментально орієнтованого, ціннісно орієнтованого компонентів змісту; уникнення стереотипів і мови ворожнечі; відповідність вимогам гендерного підходу; наявна діалогічність текстів);
  
• 
  співвідношення й взаємозв’язок основного, додаткового й пояснювального текстів(раціональний розподіл тексту на основний і додатковий;
  
• 
  мова текстів (має бути лаконічною, точною і зрозумілою для учнів, позбавленою будь-яких дискримінаційних смислів, відповідати нормам української літературної мови й слугувати зразком для мови учня (у підручниках для шкіл з навчанням мовами національних меншин – вимогам мов національних меншин));
  
• 
  доступність викладу (відповідність складності й обсягу матеріалу можливостям засвоєння його учнями підліткового віку на належному рівні й за встановлений час (не більше 5±2 нових одиниць матеріалу, не більше 4% суб’єктивно незнайомих слів, у тому числі й наукових термінів); відповідність ступеня абстрактності викладу матеріалу віковим психологічним особливостям учнів; доцільність використання аналогії для пояснення складних процесів, наявність прикладів для пояснення абстрактних понять, достатність і вичерпність наведених пояснень, вказівок тощо; доцільність обраних конструкцій речень для розуміння тексту (оптимальною кількістю для розуміння і сприйняття учнями середніх класів є 10-15 слів у реченні);
  
• 
  науковість змісту (відповідність змісту підручників новітнім досягненням сучасної науки, встановленим у ній положенням; вірогідність усіх наведених фактів та понять; повнота розкриття сутності різноманітних об’єктів вивчення їх у взаємозв’язках і розвитку; трансформація й точність вираження наукових понять і уявлень в означеннях і термінах, прийнятих у науці; забезпечення у підручнику системності й цілісності знань, відображення еволюції наукових ідей, ролі діячів науки, насамперед вітчизняних учених, у розвитку відповідної галузі науки);
  
• 
  наявність елементів змісту й вимог, що призводять до перевантаження учнів (недоцільність уведення окремих тем, понять; дублювання, передчасні завдання щодо розуміння й пояснення тощо);
  
• 
  дидактична доцільність використання ілюстративного матеріалу (оптимальне співвідношення образотворчих і умовно-графічних матеріалів, малюнків або документальних фотографій, методична доцільність розміщення їх у книжці;наявність завдань, спрямованих на роботу учнів з ілюстративним матеріалом; роль ілюстративного матеріалу в реалізації провідних функцій підручника (розвивальна спрямованість наочних зображень, інформаційність, естетичне виконання, національний колорит); дидактично обґрунтований зв'язок наочних зображень з текстом та іншими структурними компонентами підручника;відповідність ілюстрацій віковим особливостям школярів;якість виконання ілюстративного матеріалу, художнє оформлення, формат, обсяг, поєднання кольорів, естетичне сприйняття проекту підручника).
  

1. 
   Повнота реалізації можливостей методичного апарату в забезпеченні організації навчально-пізнавальної діяльності учнів
   

• 
  ефективність апарату засвоєння знань (наявність різних типів навчальних завдань і вправ – пропедевтичні, ввідні, пробні, тренувальні, творчі;питома вага серед них творчих, розвивальних;розташування їх у підручнику з урахуванням основних етапів процесу навчання – сприймання навчального матеріалу, усвідомлення й осмислення його (розуміння, закріплення, застосування на практиці);
  
• 
  доцільність використання пам’яток, алгоритмів, зразків виконання завдань тощо;
  
• 
  наявність засобів мотивації, стимулювання пізнавального інтересу, розвитку інтелектуальної, зокрема творчої, діяльності учнів, оволодіння учнями прийомами розумової діяльності (індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо),
  
• 
  наявність засобів організації різних видів діяльності і комунікації між учасниками освітнього процесу, завдань для організації групової, навчально-дослідної та проектної діяльності учнів;
  
• 
  наявність засобів диференціації, індивідуалізації та персоналізації навчальної діяльності учнів відповідно до їхніх пізнавальних можливостей.
  

1. 
   Доцільність і ефективність апарату орієнтування в підручнику
   

• 
  наявність компонентів апарату орієнтування –змісту, вступного звернення до читача; словника, покажчика, шмуцтитулів, довідників тощо;
  

• 
  раціональність рубрикацій,
  
• 
  доцільність використання сигналів-символів;однотипність їх і наступність у використанні елементів апарату орієнтування
  
• 
  інструментальність вступного звернення до читача, доцільність його;
  

1. 
   Забезпечення виховної, розвивальної та здоров’язбережувальної функцій
   

• 
  зміст підручника сприяє формуванню патріотизму, любові і поваги до Батьківщини, свого народу, його мови, державних, національних, родинних цінностей, толерантному ставленню кожної людини, незалежно від її статі, етнічної, релігійної, культурної приналежності чи інших ознак, навчає міжнаціонального і міжконфесійного діалогу; виховує особистість, готову до ефективної міжкультурної взаємодії в нових історичних реаліях, чутливу до людської інакшості та нетерпиму до проявів расизму, ксенофобії й нетерпимості до людських відмінностей. Експерт має проаналізувати в підручниках наявність елементів полікультурного виховання, як одного з пріоритетних напрямів у підготовці особистості в умовах європейської інтеграції.
  
• 
  зміст підручника виховує характер, сприяє розвитку особистості, створенню умов для самовизначення і соціалізації учня на основі соціокультурних, духовно-моральних цінностей і прийнятих у суспільстві правил і норм поведінки в інтересах людини, родини, суспільства і держави;
  
• 
  навчає раціонального природокористування, дотримання безпечних норм життєдіяльності.
  

• 
  паритетності представлення осіб обох статей – рівномірному співвідношенні жіночих і чоловічих образів;
  
• 
  відсутності сегрегації й поляризації за ознакою статі – навмисного розділення осіб обох статей шляхом приписування їм принципово різних форм соціальної активності, зображення їх як протилежностей, що протиставляються одна одній та начебто не мають між собою спільних рис і якостей, спільної діяльності;
  
• 
  відсутності тенденції прив’язувати різні форми активності або пасивність зображуваних людських образів до статі (як правило, активність – до чоловічої, пасивність – до жіночої);
  
• 
  відсутності стереотипних гендерних сценаріїв, що прив’язують жіночі образи передусім до приватної сфери (сім’ї, господарства, піклування про дітей), а чоловічі – до інших, масштабніших форм соціальної активності, зображенні осіб обох статей (і дітей, і дорослих) у різноманітних (за змістом та масштабом) ролях і видах діяльності;
  
• 
  зображенні людини загалом і загальнолюдських цінностей як через образ чоловіка (що наразі домінує), так і через образ жінки.