Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Склад бібліотеки І. О. Світличного: досвід зберігання та перспективи дослідження - Випуск 4

Випуск 4





Сторінка23/23
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Склад бібліотеки І. О. Світличного: досвід зберігання та перспективи дослідження

Вже перше ознайомлення з добором літератури засвідчує, що колекція І. О. Світличного – творча лабораторія науковця і митця, у якій немає нічого зайвого і другорядного.

Основу колекції становить література XX сторіччя, що видавалася на теренах колишнього СРСР, здебільшого в УРСР, БРСР, Німеччині, Франції, США, Канаді, Болгарії, Сербії, Польщі українською, російською, англійською, німецькою та французькою, болгарською, польською, сербською мовами. Зазначимо, що Іван Світличний жодного разу не виїздив за кордони СРСР, проте підтримував дружні стосунки з іноземними літераторами, наскільки це було можливо через листування. До того ж усі друзі та знайомі знали про його пристрасть до збирання книжок і з будь-якої поїздки привозили Світличному книжкові сувеніри. Таким чином назбиралося чимало книжок як братніми слов’янськими, так і іншими європейськими мовами – приблизна їхня частка у бібліотеці складає третину. Окремого дослідження заслуговують видання з мистецтва – габаритні, кольорові каталоги музейних зібрань світу або огляди творчого доробку певного художника, на глянсовому папері, видані за кордоном вони мали коштувати свого часу без перебільшення величезних грошей.

Серед раритетних видань перш за все хотілося б відзначити колекцію випусків Записок наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. У спогадах сестри Світличного Надії знаходимо згадку про велику зацікавленість Івана у даному виданні і тривалі пошуки цієї бібліографічної пам’ятки [4].

Виняткову цінність мають наступні видання:

  • Винниченко В. Базар : п’єса / вид. т-ва «Дзвін». – Львів, 1918;

  • Руска читанка для низших кляс середних школ. – Львів : Друкарня «Товариства імені Шевченка», 1879;

  • Кримский А. Украинская грамматика для учеников классов гимназий и семинарий Приднепровья.– Москва, 1907;

  • З історії української літератури. – Відень : Вид-во «Союза визволення України», 1915;

  • Шпол Ю. Золоті лисенята. – Харків : Книгоспілка, 1929

та багато інших книжкових документів, котрі певно було надзвичайно важко дістати за тих часів, а ще складніше зберігати у себе вдома.

Окремої згадки заслуговують малотиражні видання рукописного «Щоденника» Т. Г. Шевченка та його «Автобіографії» у форматі фотокопії. Вони побачили світ уперше 1972 року, текст підготував до друку Є. С. Шабліовський. На сьогоднішній день цей документ є неоціненною бібліографічною пам’яткою, перевидань якої з тої пори не було.

За галузевим складом колекція досить точно відображає інтереси власника. Звісно, превалюють видання з мовознавства, літературознавства, літературно-критичні статті та твори художньої літератури. Літературознавча, перекладацька та поетична діяльність І. О. Світличного зумовили ретельний професійний добір власником україномовних, російсько- та англомовних книжок з теорії мовознавства, художнього перекладу та лінгвістики; класичних праць з вітчизняної (знову ж таки заборонений, небезпечний для зберігання вдома М. Грушевський) та світової історії. Чимало у бібліотеці Світличного літератури з філософії, а також релігії, міфології, народознавства.

Дарчі написи на книжках визначають коло спілкування І. О. Світличного. Друзі та знайомі дарували йому книжки на всі свята, презентували авторські примірники своїх видань. Здебільшого це яскраві емоційні підписи, що характеризують ставлення до Світличного, – велику повагу до його громадської роботи та ніжні дружні почуття. Наведемо кілька прикладів.

«Іванові Олексійовичу, схиляючись перед його заслугами для стражденної України. 12.09.92», – від автора на книзі Ю. Бойко «Вибрані праці» (Київ, 1992).

«Вусатому Сонечкові та його яскравому, вірному Супутникові. З любов’ю родина Крип’якевичів», – від І. П. Крип’якевича. «Історія України» (Львів, 1990).

«Леоніді Світличній на згадку про боротьбу шістдесятників», – від автора, М. Пономаренко («Росава. Вірші», Черкаси, 1995), – дружині Світличного вже після його смерті як данина пошани до її відданості чоловікові та його справі.

Про це свідчить і таких зворушливий автограф:

«Дорогенька Льолю!

Мені болить – отже я існую», –

так колись сказав стародавній грека...

Мені болить, нам болить,

Вам, Льолю, болить – отже ми існуємо...

Дай, Боже, розуму, дай, Боже, витримки,

дай, Боже, здоров’я все лихе перенести та дочекатися кращого.

Сум і біль за втраченим!

Втрата моя і Твоя, і Наша.

Тримайся, серденько!

Говерла і Голгофа!

Будьмо, сестро!

Дай, Боже!

Боже, як солоно і гірко...»

Ці рядки ми знайшли на аркуші-закладинці між сторінками шевченкового «Щоденника», згадуваного вище.

Це лише короткий огляд книжкових скарбів, котрі отримала ЦНБ ХНУ імені В. Н. Каразіна після надходження до її фондів приватної бібліотеки І. О. Світличного. Детальніше опрацювання книжкових пам’яток з цієї колекції ще попереду.

Виняткове значення збереження цілісності приватного зібрання у фонді університетської бібліотеки, адже у такому вигляді воно має набагато більшу цінність для дослідження історії українського літературознавства та руху шістдесятників, очевидне.

У електронному каталозі ЦНБ Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна бібліотека І. О. Світличного стала першою книжковою колекцією, задля якої відкрито окрему рубрику. Маємо сподівання, що це полегшить для потенційних читачів пошук літератури і подальше ознайомлення з меморіальною бібліотекою І. О. Світличного.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Березюк Н. М. Библиотека Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина за 200 лет (1805-2005) / Н. М. Березюк, И. Г. Левченко, Р. П. Чигринова. – Харків : Тимченко, 2006. – 390 с.

2. Дзюба І. Душа розпластана на пласі / І. Дзюба // Серце для куль і для рим : Поезії. Поетичні переклади. Літературно-критичні статті / І. О. Світличний. – Київ, 1990. – С. 5–23.

3. «Доброокий» : спогади про Івана Світличного / упоряд. Л. та Н. Світличні. – Київ, 1998. – 572 с.

4. Добрянська І. Праця над словом – це стиль його життя / І. Добрянська // Дзвін. – 1997. – № 8. – С. 154-156.

5. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905) / сост. Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул. – Харьков : Тип. А. Дарре, 1906. – 329 с.

6. Сверстюк Є. Блудні сини України / Є. Сверстюк. – Київ, 1993. – 256 с.

7. Чорновіл В. Твори : у 10 т. Т. 1. Літературознавство. Критика. Журналістика / Вячеслав Чорновіл ; упоряд. Валентин Чорновіл. – Київ : Смолоскип, 2002. – 640 с.

8. Шевченківські лауреати 1962–2001 : енцикл. довід. / вступ. слово І. Дзюби ; авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. – Київ : Криниця, 2001. – 696 с.
Анотація: меморіальна бібліотека І. О. Світличного у фонді ЦНБ ХНУ імені В. Н. Каразіна слугує джерелом для вивчення феномену руху шістдесятників в Україні та однієї з ключових його постатей – Івана Світличного. Новація у роботі з цією колекцією – у створенні спеціальної рубрики у електронному каталозі.

Аннотация: мемориальная библиотека И. А. Свитличного в фонде ЦНБ ХНУ имени В. Н. Каразина служит источником для изучения феномена движения шестидесятников в Украине и одной из ключевых его фигур – Ивана Свитличного. Новшество в работе с этой коллекцией – в создании специальной рубрики в электронном каталоге.

УДК 37.035.6(091)

ББК 74.200.50:63.3(4Укр)

ВИХОВАННЯ КОЗАЦЬКОЇ МОЛОДІ:

ПАТРІОТИЧНИЙ РАКУРС
1Макєєв С. Г., ст. викладач

2Наугольнова Н. Г., заступник директора Наукової бібліотеки
1Харківський інститут управління

2Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка
Патріотизм, як поняття, включає в себе почуття прихильності до тих місць, де людина народилася і виросла; шанобливе ставлення до мови та історії свого народу; гордість за досягнення та відповідальність за розвиток своєї країни; усвідомлення обов'язку перед Батьківщиною.

«Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин» [4].

Патріотичне виховання має глибокі корені: ще з часів формування ідеології козацтва головною ідеєю була: свобода особистості, активна громадянська позиція, прагнення до незалежності свого народу.

Останнім часом в нашій країні відбувається процес відродження козацтва на землях, де існували козачі війська, та створюються нові козачі формування, які відновлюють козацьку культуру, козацькі традиції, козацьке життя.

Хто ж такі козаки і яка їх роль в історії України? Багато істориків козацтва відмічають, що слово «козак» тюркського походження. Одним з авторів, які звернули увагу на походження цього слова, був військовий історик Слобідської України Є. О. Альбовський: «Слово "козакъ", по всей вѣроятности, происхожденія татарскаго и означаетъ вольнаго, свободнаго, легко вооруженнаго воина-всадника» [1, с. 7]. У епоху козацтва так називали людей вільних, тобто тих, хто нікому не належали, нікому не підкорялися і ні від кого не залежали. Достовірно відомо, що ці воїни, як правило, не мали чітко певного місця у суспільстві і вважали за краще селитися на безлюдних околицях. А були козаки, які знаходилися на службі держави і залежали від прихильності та симпатій правителів. Перші згадки про слов'янських козаків відносяться до 1480-х років, але лише з розвитком кріпосного права в середині XVI ст. чисельність їх збільшується.

Канадський історик Орест Субтельний, характеризуючи процес зародження козацтва, пише «Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі, були серед них також міщани, позбавлені сану священики, шукачі пригод із збіднілої знаті. Хоч до козацьких лав вливалися поляки, білоруси, росіяни, молдавани ба навіть татари, все ж величезну більшість населення Придніпров'я складали українці» [8, с. 140].

Українські козаки відіграли велику роль у захисті від турецько-татарської агресії не тільки півдня нашої країни, а й усієї Європи. Козацтво тривалий час стояло в центрі визвольної боротьби українського народу, було осередком для всіх незадоволених соціальним і національно-релігійним гнітом. Протягом першої половини XVI ст. козацтво в Україні кількісно зростало, набирало сил, про що свідчать численні скарги татар і турків на напади козаків і їхні вимоги приборкати «свавільців».

Якщо уважно подивитися на увесь хід історії козацтва, ми бачимо, що де була межа держави і існувала небезпека вторгнень зовнішніх ворогів, там і з'являлися козаки. Козаки були першопроходцями, освоюючи нові землі. Чим керувалися ці сміливі люди, які нікого не боялися, окрім БОГА? Козаки бачили велике щастя в тому, щоб віддати батьківщині свої сили, енергію, кров і життя. Для того, щоб зрозуміти суть процесу формування і становлення козаків-воїнів, розглянемо основні особливості військової підготовки у козачому середовищі. В основі її лежав такий принцип: якщо в козачій сім'ї народжувався хлопчик, то він вже з раннього віку знав, що іншого шляху в житті, окрім шляху воїна у нього не буде. Цікаво відмітити тут звичай входження немовляти в козачу сім'ю: « Казакъ раждался воиномъ; съ появленіемъ на свѣmъ младенца, начиналась его военная школа: новорожденному, всѣ родные и знакомые оmца, приносили въ даръ на зубок: сmрѣлу, паmронъ пороха, пулю, лукъ, ружье и m.п.; даренныя вещи развѣшивались на сmѣнѣ mой горницы, гдѣ лежала родильница съ младенцемъ» [5, с. 268].

Вже з раннього дитинства майбутніх козаків привчали, що вони є захисниками рідної землі і православної церкви. Історик Бегунова А.І. відмічає, що «затем, когда у младенца прорезались зубы, его сажали на отцовскую лошадь и везли к церкви, где служили молебен, чтоб сын стал храбрым казаком» [2, с. 83].

Особлива увага при вихованні козака приділялася сміливості, рішучості, ставці на людську стійкість і відвагу, базою для котрих була довіра до практичного досвіду старших поколінь, які користувалися особливою повагою і авторитетом. «Старики собираясь въ празники или по вечерамъ на площадяхъ, по улицамъ или у какого либо двора повидіьтся, поговорить, по большой части начинали…разговоры свои о старой службіь, о войніь, о сраженіяхъ, в которыхъ они бывали; молодые ребята один по одномъ у подходили къ старикамъ молча, слушали и нечувствительно научались узнавать обязанность будущого свого назначенія…» [7, с. 15].

На формування бойових навичок козака великий вплив мали етапи тривалих тренувань, випробувань, які потребували максимального навантаження, напруги сил. Характеризуючи процес формування і становлення козаків, Венков О.В. пише, що в козачому середовищі «мальчик проходил ряд инициаций и во время них уже с трёх лет демонстрировал умение владеть конём, а затем скакать, стрелять, драться, бороться и участвовать в военных играх» [3, с. 19]. Така підготовка відігравала важливу роль у процесі формування необхідних воїнові умінь. І дійсно, при певних стараннях, навичками верхової їзди майбутні воїни оволодівали до 5 – 7 років. Також відомо, що вже «с определённого времени мальчика учили не только учиться, но и обучать. У него появлялись младшие братья или племянники, которым он передавал свой небольшой опыт» [3, с. 19].

Оскільки козаки часто воювали, то від того, яку підготовку отримає козак, залежало його життя. Крім хоробрості, козак повинен був мати певне загартування, не боятися труднощів і поневірянь: «Мужество, храбрость, отвага, знаніе военнаго искусства и способность переносить труды и лишенія считались у казаковъ на первомъ планѣ» [6, с. 11].

Однак, як і в суспільстві, в середовищі козаків існувала своя ієрархія. Досягти її вершини і стати рівним серед інших можна було, тільки пройшовши певні випробування. Потрібно було довести, що ти можеш нести тяготи і поневіряння військової служби нарівні з другими воїнами. З цього приводу історик Венков О.В. зауважує, що «реального равенства среди казаков не было никогда. В обществе действовала система военного ученичества, прохождения ступеней чур (слуг ) к статусу казака, а затем – « старого казака» (как в Европе от пажа к рыцарю). А ученичество предполагает подчинение» [3, с. 7]. Значення цього інституту було дуже велике: здійснювався контроль над молодими козаками. Після досягнення 17 – 19 років юнаки закінчували етапи підготовки. Підсумком тривалого процесу навчання повинен був стати своєрідний іспит, який здавали козаки своєму отаманові. Бегунова А.І. пише: «В 17 – 19 лет молодые казаки отправлялись в лагерь, где войсковой атаман проверял, готовы ли они к службе. Для этого устраивались различные соревнования в скачках, стрельбе в цель из ружья, рубки саблями, вольтижеровке» [2, с. 83]. Таким чином, держава отримувала гарного воїна без особливих витрат. У відмінності від регулярних частин, в які люди потрапляли з різних частин імперії, козаки з дитинства знали один одного, росли в одній станиці, у них був сильний дух товариства.

Українське козацтво зіграло провідну роль у становленні української держави. З метою відродження та популяризації звичаїв Українського козацтва Президент України Л. Кучма видав указ "Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва" (№ 14/95 від 4 січня 1995 р.), де зазначено: «Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки дальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва, які об'єднують громадян України, що відносять себе до козаків». З 1999 року щорічно відзначається День Українського козацтва – 14 жовтня, в день свята Покрови Пречистої Богородиці. З 1999 року щорічно 14 жовтня, в день свята Покрови Пречистої Богородиці, відзначається День Українського козацтва. Указом Президента України від 15 листопада 2001 р. № 1092/2001 затверджено «Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002 – 2005 р.», яка передбачає участь українського козацтва у військово-патріотичному вихованні молоді; створенні, відродженні, відновленні та охороні заповідних місць і об’єктів; проведення освітянських, культурно-просвітницьких заходів; науково-дослідної, пропагандистської та видавничої роботи. Громадські патріотичні об'єднання, залучаючи молодь до відродження козацької культури, вивчення звичаїв, шанобливого ставлення до свого роду, консолідують суспільство для збереження та зміцнення країни.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Альбовскій Є. Історія Харковскаго слободскаго козачьяго полка (1651-1765гг.) сѣ приложеніемѣ карты слободскихѣ полковѣ / Є. Альбовскій – Харьковѣ : Типографія Губернскаго Правления, 1895 – 218 с.

  2. Бегунова А.И. Сабли остры, кони быстры …: Из истории русской кавалери / А.И. Бегунова. – М.: Мол. гвардія, 1992. – 256 с.

  3. Венков А.В. Казаки против Наполеона. От Дона до Парижа / А.В. Венков. – М.: Вече, 2013. – 368 с.

  4. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді [Текст] : додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06. 2015 р. № 641 // http://old.mon.gov.ua/ua/about-inistry/normative/4068-

  5. Общежитіе Донскихъ казаковъ въ ХVII – XVIII

солѣтіяхъ //Русская старина. Карманная кижка для любителей отечественнаго на 1825 годъ. Изданная

Л. Корниловичемъ. СПб.: Въ типографіи департамента народного просвѣщенія. 1824. – 366 с.

  1. Стариков, Ф. М. Откуда взялись казаки: исторический очерк / Ф. М. Стариков ; составил войсковой старшина Ф. М. Стариков. – 2-е изд., доп. Оренбург : Типо-литография Ив. Ив. Евфимирского-Мировицкого, 1884. – 324 с. 

  2. Статистическое Описаніе и Исторія Чугуевскаго уланскаго полка. Коллектив. Чугуев, Рукопись, 1835 –147 с.

  3. Субтельний, Орест. Україна: Історія: учебное пособие / О. Субтельний. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Київ : Либідь, 1993. – 720 с.


Анотація: у статті розглядаються особливості національно-патріотичного виховання на прикладі виховання козачої молоді в контексті становлення української держави.

Аннотация: в статье рассматриваются особенности национально-патриотического воспитания на примере воспитания казачьей молодежи в контексте становления украинского государства.

Укладач Кірєєва Світлана Миколаївна

Вісник наукової бібліотеки

випуск 4

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ, МЕТОДИ, ЗАСОБИ І ФОРМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ВНЗ: БІБЛІОТЕЧНИЙ РАКУРС

Комп`ютерна верстка –

Кірєєва С.М., Попова Л.І.


Підписано до друку 19.11.2015 р. Формат 60×841/16.

Умов. друк. арк. 19,2. Папір офсетний.

Наклад 50 прим. Зам. № 526
КП «Міська друкарня»

м. Харків, 61002, вул. Артема, 44.

Свідоцтво про державну реєстрацію

серія ДК, № 3613, від 29.10.2009 р.





1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23

Схожі:

Випуск 5
Київський університет туризму, економіки І права член Ділової Ради Всесвітньої туристської міжнародної організації спеціалізованої...

Збірник наукових праць випуск 1
Вісник аграрної історії. Збірник наукових праць // Гол ред. М. А. Журба. – К.: Нпу ім. М. П. Драгоманова, 2011. – Випуск – 264 с

Інструкція про переведення та випуск учнів ( вихованців) навчальних закладів
Витяг з інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) на­вчальних закладів системи загальної середньої освіта

Інструкція про переведення та випуск учнів ( вихованців) навчальних закладів
Витяг з інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) на­вчальних закладів системи загальної середньої освіта

Методичний бюлетень «методичні рекомендації керівнику навчального...
Методичний бюлетень «Методичні рекомендації керівнику навчального закладу щодо роботи з кадрами», випуск шістнадцятий, схвалений...

Випуск 71
У розділах враховано нові вимоги щодо розроблення кваліфікаційних характеристик І одночасно збережено особливості їх побудови

Збірник наукових праць Випуск
...

Засідання педагогічної ради вчителів
Про випуск учнів 11-а класу ( інформація заступника директора з навчально-виховної роботи О. В. Буш, класного керівника)

Методичний посібник щодо ведення шкільної документації
Документи, які регламентують порядок закінчення навчального року, переведення, випуск та нагородження учнів

Випуск 2 Методичні нотатки «Крок в урок»
Застосування технології особистісно зорієнтованого навчання та її вплив на розвиток інтелектуально-пізнавальних І творчих здібностей...

Загальні положення
Підготовка науково-педагогічних та наукових кадрів в аспірантурі мдгу. Випуск 4, Маріуполь, мдгу. – 2008. – 72 с

Модернізація вищої освіти України І Болонський процес Бібліографічний покажчик Випуск 2
Наконечний І. В. – доктор біологічних наук, проректор з наукової роботи мну ім. В. О. Сухомлинського

Наказ
Про затвердження Інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти

Закони України Закон України "Про освіту"
Документи, які регламентують порядок закінчення навчального року, переведення, випуск та нагородження учнів

Збірник наукових праць випуск 2
Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних...

З української етнографії та антропологі ї
Підготовка видання, упорядкування ілюстрацій, передмова юрія іванченка макет та художнє оформлення івана динника відповідальні за...

Збірник наукових праць випуск 4-5
Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних...

Збірник наукових праць випуск 6-7
Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт