Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Паращевін Максим Анатолійович

України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Паращевін Максим Анатолійович





Сторінка1/50
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   50
Інститут соціології Національної академії наук України

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

Паращевін Максим Анатолійович

УДК 316.74:2

ДИСЕРТАЦІЯ

Трансформація соціального інституту релігії в сучасному українському суспільстві

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Соціологія

Подається на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

М. А. Паращевін

Науковий консультант Мартинюк Ігор Орестович, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник

Київ – 2018

АНОТАЦІЯ

Паращевін М. А. Трансформація соціального інституту релігії в сучасному українському суспільстві – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» (054 – Соціологія). – Інститут соціології НАН України, Київ, 2018.

Релігія як соціальний інститут забезпечує реалізацію певних потреб (безпеки, сенсу, ладу), виконує певні функції, взаємодіє з іншими інститутами. Трансформація соціального інституту релігії може здійснюватися через зміни самого інституту, та через зміни способів та характеру взаємодії із суспільством загалом (іншими соціальними інститутами, окремими людьми та групами, зокрема через зміни в запиті на «послуги» релігійного інституту).

Починаючи з Нового часу релігія як соціальний інститут поступово втрачала свою соціальну значущість, поступаючись своїми функціями іншим інститутам, витісняючись з публічної в приватну сферу. Такий процес отримав назву секуляризації, яка стала незаперечним фактом історії Європи загалом, та України зокрема. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. стали часом повернення релігії на публічну сцену, а іноді й в політичне життя. Відбувалося масове зростання нових релігійних рухів, посилювався вплив радикального ісламу, релігійні організації все активніше включалися в обговорення різноманітних суспільних проблем, розгорталася дискусія стосовно необхідності відмови від крайнощів секуляристського жорсткого розведення релігії та суспільства, релігійні організації та лідери заявляють про своє право брати участь у публічному житті. Україна, як багато інших пострадянських країн, стала прикладом можливості контрсекуляризаційного руху. Всупереч насильницькій радянській секуляризації тут має місце відродження релігійної мережі (релігійних громад, храмів), масова самоідентифікація населення з релігійними віруваннями, релігійні символи та ритуали включаються у політичні практики, релігія активно присутня в публічній сфері тощо. Проте масштаби та сила десекуляризації на сьогодні є не відомими а сама десекуляризація не може відбуватися як просте поверненням до стану, який існував до перемоги секуляризації. Тож соціально-інституційні трансформації релігії є не однозначними і цілісно не аналізуються, потенціальні можливості інституційного впливу релігії на систему функціонування всього суспільства та його окремих соціальних інститутів залишаються недостатньо дослідженими.

Розуміння соціально-інституційної трансформації релігії та її соціального потенціалу в сучасному українському суспільстві найбільш повно забезпечується з використанням аналізу з точки зору процесу десекуляризації (відновлення релігією своєї соціальної значущості). Але десекуляризація кожного суспільства може протікати відмінним від інших чином і можна говорити про існування специфічної пострадянської десекуляризації в Україні.

Десекуляризація суспільства може відбуватися внаслідок комбінації різних процесів, пов’язаних зі збільшенням можливостей релігії впливати на перебіг суспільних процесів. Серед таких процесів можна виокремити збільшення серед всього населення частки осіб, які поділяють релігійні переконання, зростання відчуття значущості релігії для особистого життя; збільшення орієнтації на ті форми та зміст віри, які притаманні досекулярним часам; відновлення здатності релігії виконувати свої соціальні функції; повернення релігії в публічний простір; ресакралізація публічного простору; повернення релігійних елементів до системи навчання та виховання; зміни взаємодії з іншими інститутами, зокрема перебирання функцій від інших інститутів; повернення релігійного змісту до мистецтва; зростання релігійної мережі; відмова релігійних організацій від визнання своєї вторинності, посилення акценту на релігійних цінностях та нормах; зростання активності релігійних акторів в інформаційному просторі. Десекуляризація може проявлятися через всі ці процеси, або їх частину, або з різною глибиною проявлятися в різних сферах, тому десекуляризація може бути тотальною або частковою.

Одним з основних прямих показників десекуляризації є здатність релігії до виконання своїх соціальних функцій. В дисертації використовується виділення такий функцій, як регулятивна (керування діяльністю і відносинами, свідомістю та поведінкою індивідів, груп, спільнот); ціннісно-нормативна (пропозиція та інтеріоризація певного набору цінностей і норм, яких мають дотримуватися всі, хто поділяє відповідне віровчення); світоглядна (пропозиція комплексного погляду на фізичний та соціальний світ); сенсотворча (визначення сенсу існування окремої людини та спільнот); компенсаторна (полегшення страждань, заспокоєння, зняття напруги викликаної неможливістю отримання бажаного); легітимаційна (визначення прийнятності/неприйнятності різних складових соціальної реальності); інтегративна (єднання осіб, які поділяють певне релігійне вірування), ідентифікаційна (дія в якості основи або однієї зі складових самоідентифікації особи або групи), комунікативна (забезпечення комунікації всередині релігійної групи, та між релігійною групою та іншими групами). Виконання цих функцій в українському суспільстві здійснюється релігією в досить обмеженому обсязі. При цьому за мірою виконання можна говорити про існування певної ієрархії цих функцій. Більш ефективно виконується сенсотворча функція, дещо менш ефективно – комунікативна функція; ще меншу ефективність мають функції ідентифікації, регуляції, інтеграції, формування світогляду та ціннісно-нормативна функція; найменш ефективно реалізуються компенсаторна та легітимаційна соціальні функції.

В сучасних умовах значущість релігії для віруючих визначається не стільки виконанням нею традиційних соціальних функцій, скільки виконанням таких функцій, як ритуальна, підтримки стабільної та визначеної структури світу, духовна; тобто тих функцій, які мають індивідуальний характер.

Потенціал виконання релігією соціальних функцій частково залежить від міри релігійності віруючих, зокрема, цей потенціал є більш сильним в середовищі високорелігійних осіб, і знаходиться на однаковому рівні у осіб з низьким та середнім рівнем релігійності; тобто залежність від міри релігійності не є лінійною. Також здатність релігії виступати в якості соціального інституту є відчутно більшою в середовищі греко-католиків.

Десекуляризація українського суспільства є очевидною за такими показниками, як частка населення, яка поділяє певні релігійні вірування, значущість релігії в житті населення, довіра до релігійних організацій та духовенства, кількість релігійних громад в країні, кількість священнослужителів, кількість монастирів та ченців в них, кількість духовних навчальних закладів, слухачів цих закладів, та недільних шкіл, кількість релігійних періодичних видань. Водночас всі зазначені показники свідчать про те, що десекуляризація була помітною в 1990-ті роки, тоді як починаючи з початку 2000-х років вона суттєво загальмувалася або й призупинилася. Зокрема після 2000 р. не спостерігається збільшення частки у всьому населенні релігійних осіб, незмінною залишається міра інтенсивності релігійності, не збільшується рівень особистої значущості релігії, в умовах включення релігійних організацій до суспільно-політичного конфлікту 2013-2018 рр. на боці різних його суб’єктів довіра до релігійного інституту дещо зменшилася, кількість релігійних громад, священнослужителів, монастирів, ченців, духовних навчальних закладів та слухачів в них, недільних шкіл, релігійних періодичних видань хоча й продовжує збільшуватися, але темпи цього зростання після 2000 р. суттєво зменшилися. Відповідно, десекуляризацію українського суспільства можна охарактеризувати як призупинену.

В Україні релігія як соціальний інститут демонструє відсутність впливу на економічні інститути, інститут права, практичну відсутність впливу на інститути родини, освіти та армії, тоді як відносно найбільше значення має взаємодія з державними інститутами та інститутами громадянського суспільства (зокрема релігійні спільноти та організації самі стають складовою останнього).

Загальний стан з погляду соціально-інституційної ролі релігії можна оцінити як перехідний (перехід від одного стану визначеності системи, до іншого стану визначеності) і, відповідно, як стан невизначеності. Причому перехідний стан виявляється доволі тривалим, а поточні зміни доволі повільними чи й навіть практично відсутніми.

Особливості протікання процесу десекуляризації (зокрема його частковість та призупиненість) визначається низкою чинників, які мають як загальноєвропейське, так і специфічно українське походження. Зокрема це специфіка масового запиту на релігію (визначена архаїзацією свідомості, духовним пошуками, гібридним поєднанням орієнтацій на релігію та на секулярну парадигму, консюмеризмом, індивідуалізмом та егоїзмом, атомізацією індивідів), потреба широких мас населення пострадянської України у заповненні ціннісного вакууму, який утворився після руйнації СРСР, На мезорівні таким чинником є нестача у релігійних організацій бажання та ресурсів для ефективного виконання своїх соціальних функцій.

Ключові слова: релігія, соціальні інститути, секуляризація, десекуляризація, призупинена десекуляризація, соціальні функції релігії, релігійність, релігійні організації.

ABSTRACT

Parashchevin M. A. Transformation of religion as social institute in modern Ukrainian society.

Thesis for the degree of doctor of sociological sciences by speciality 22.00.04 «Special and branch sociologies» (054 – Sociology). – Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2018.

Religion as a social institution is realize certain needs (security, sense, order), performs certain functions, interacts with other institutions. The transformation of the social institution of religion can be traced through changes in the institution itself, and through changes in the ways and nature of interactions with society as a whole (other social institutions, individuals and groups, in particular through changes in the request for «services» of a religious institution).

Beginning with the Modern period religion as a social institution gradually lost its social significance, yielding its functions to other institutions, dispalcing from public to private sphere. Such a process was called secularization, which became an indisputable fact of the history of Europe as a whole, and Ukraine in particular. The end of the XX – the beginning of the XIX century became the time of the return of religion to a public scene, and sometimes to political life. There was a massive growth of new religious movements, the growing influence of radical Islam, religious organizations were increasingly included in the discussion of various social problems, a discussion unfolded regarding the need to reject the extremes of secularist dividening of religion and society, religious organizations and leaders claim to have a right to participate in public life. Ukraine, like many other post-Soviet countries, has become an example of the possibility of counter-secularization movement. Contrary to the violent Soviet secularization, there is a revival of the religious network (religious communities, temples), mass identification of the population with religious beliefs, religious symbols and rituals included in political practices, religion is actively present in the public sphere, and so on. However, the magnitude and force of desecularization are not known today, also the desecularization itself cannot be just return to the state that existed before the victory of secularization. Therefore, the social-institutional transformations of religion are not unambiguous and are not analyzed holistically, the potential possibilities of institutional influence of religion on the system of functioning of the whole society and its social institutions remain insufficiently investigated.

Understanding of social and institutional transformation of religion and its social potential in modern Ukrainian society is most fully ensured by using analysis from the point of view of the process of desecularization (the returning to religion its social significance). But the desecularization of each society can proceed differently in different society and one can speak about the existence of a specific post-Soviet desecularization in Ukraine.

Desecularization of society can occur due to a combination of various processes associated with increasing the ability of religion to influence the course of social processes. Among such processes, it is possible to distinguish the increase in the total population of persons who share religious beliefs, the growing sense of the significance of religion for personal life; increasing orientation towards those forms and content of faith that are inherent in the times before secularization, restoration of the ability of religion to fulfill its social functions; the return of religion to public space; resacralization of public space; the return of religious elements to the educational system; changes in the interaction with other institutions, in particular, the transfer of functions from other institutions; the return of religious content to art; growth of the religious network; the refusal of religious organizations to recognize their secondary character, to strengthen the emphasis on religious values and norms; increase in the activity of religious actors in the information space. Desecularization can be manifested through all these processes, or their part, or with varying depths manifest in various spheres, so the desecularization may be total or partial.

One of the main direct indicators of desecularization is the ability of religion to fulfill its social functions. The thesis uses the allocation of such functions as regulatory (management of activities and relationships, consciousness and behavior of individuals, groups, communities); value-normative (proposal and internalization of a certain set of values and norms, which must be observed by all who share the relevant doctrine); world-view (the proposal of a comprehensive view of the physical and social world); sense-meaning (determining the meaning of the existence of an individual and communities); compensatory (relief of suffering, reassurance, removal of stress caused by the inability to receive the desired); legitimacy (determination of the acceptability / unacceptability of various components of social reality); integrative (the unity of persons who share certain religious beliefs), identification (the basis or one of the components of identity of a person or group), communicative (providing communication within a religious group, and between a religious group and other groups). The fulfillment of these functions in the Ukrainian society is carried out by a religion in a rather limited scale. At the same time, in terms of performance, we can speak of the existence of a certain hierarchy of these functions. Sense-meaning function is performed more effectively, somewhat less effective – communicative function; functions of identification, regulation, integration, formation of a world-view and value-normative function are even less effective; compensatory and legitimate social functions are least effectively implemented.

In today’s conditions, the significance of religion for believers is determined not so much by the fulfillment of its traditional social functions, but by the fulfillment of such functions as ritual, the maintenance of a stable and definite structure of the world, spiritual; that is functions that have an individual character.

The potential for performance by religion it social function is partly dependent on the degree of religiosity of believers, in particular, this potential is more powerful among highly religious individuals and is at the same level among people with a low and moderate level of religiosity; that is, dependence on the degree of religiosity is not linear. Also, the ability of religion to act as a social institution is considerably greater among the Greek Catholics.

The desecularization of Ukrainian society is evident with such indicators as the proportion of the population that shares certain religious beliefs, the significance of religion in the life of the population, the trust to religious organizations and clergy, the number of religious communities, the number of clergy, the number of monasteries and monks in them, the number of spiritual educational institutions, students of these institutions, and Sunday schools, the number of religious periodicals. At the same time, all of these indicators indicate that desecularization was noticeable in the 1990’s, while since the beginning of the 2000s it has essentially slowed down or even stopped. In particular, after 2000, there is no increase in the share of the entire population of religious persons, the measure of intensity of religiosity remains unchanged, the level of personal significance of religion does not increase, with the inclusion of religious organizations in the socio-political conflict of 2013-2018 on the side of its various subjects trust to the religious institute has decreased somewhat; the number of religious communities, clerics, monasteries, monks, religious educational institutions and students in them, Sunday schools, religious periodicals continues to grow, but the pace of this growth after 2000 has significantly decreased. Accordingly, the desecularization of Ukrainian society can be characterized as suspended.

In Ukraine, religion as a social institution shows a lack of influence on economic institutions, an institution of law, a a weak influence on the institutions of the family, education and the army, while the interaction with state institutions and civil society institutions is relatively important (in particular, religious communities and organizations themselves become an integral part of the civil society).

From the point of view of the socio-institutional role of religion the situation can be assessed as a transitional one (transition from one state of definiteness of the system to another state of certainty) and, accordingly, as a state of uncertainty. And the transitional condition is rather long, while the current changes are rather slow or even virtually absent.

The peculiarities of the process of desecularization (in particular, its partial and suspendedness) are determined by a number of factors having both pan-European and specifically Ukrainian origin. In particular, this is the specificity of the mass demand for religion (defined by the archaisation of consciousness, spiritual searches, the hybrid combination of orientations on religion and the secular paradigm, consumerism, individualism and selfishness, atomization of individuals), the need of the broad masses of the post-Soviet Ukraine in filling the value vacuum created after destruction of the USSR. On meso-level such a factor is the lack of religious organizations’ desires and resources for the effective execution of their social functions.

Key words: religion, social institutions, secularization, desecularization, suspended desecularization, social functions of religion, religiosity, religious organizations.

Список публікацій здобувача

Праці, в яких опубліковані основні наукові результати

  1. Паращевін М. Релігія в Україні: траєкторія інституційних змін [монографія]. Київ : Ін-т соціології НАН України, 2017. 362 с.

  2. Паращевін М. Оцінка соціальної ролі релігії у функціоналістській соціології // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 7. Київ : Інститут соціології НАН України, 2004. C. 81–97.

  3. Паращевин М. Теория секуляризации в европейском научном дискурсе // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006. № 2. С. 90–102.

  4. Паращевін М. Релігійність та цінності особистості // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 1 (12). Київ : Інститут соціології НАН України, 2009. С. 327–336.

  5. Паращевін М. Релігія і соціальні інтереси особистості та груп: до постановки проблеми // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 2 (13). Київ : Інститут соціології НАН України, 2010. С. 310–321.

  6. Паращевін М. Проблеми релігійної регуляції соціальної поведінки // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 3 (14). Київ : Інститут соціології НАН України, 2011. С. 63–75.

  7. Паращевін М. Чи впливає релігійність на морально-психологічну готовність до модернізації України? // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 4 (15). Київ : Інститут соціології НАН України, 2012. С. 156–167.

  8. Паращевін М. Релігія як соціальний інститут: реальність чи метафора? // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 5 (16). Київ : Інститут соціології НАН України, 2013. С. 588–602.

  9. Паращевін М. Характер зв’язку релігійності та екзистенційної безпеки // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 6 (17). Київ : Інститут соціології НАН України, 2014. С. 267–276.

  10. Паращевін М. Релігія як потенційний чинник толерантності/нетолерантності // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 7 (18). Київ: Інститут соціології НАН України, 2015. С. 242–252.

  11. Паращевін М. А., Мартинюк І. О. Довіра до церкви як показник її інституціонального впливу // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. 2016. Вип. 69–70. С. 147–158.

  12. Паращевін М. «Західні» та «східні» цінності в свідомості населення України: конфесійний ракурс // Українське суспільство: Моніторинг соціальних змін. Випуск 3 (17). Київ: Інститут соціології НАН України, 2016. С. 205–220.

  13. Паращевін М. Рівень толерантності до релігій в українському суспільстві // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 8 (19). Київ : Інститут соціології НАН України, 2016. С. 200–211.

  14. Паращевін М. Вплив релігійності на поширеність цінності традиціоналізму // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 3. С. 89–101.

  15. Паращевін М. А. Концепція «громадянської релігії» як пізнавальний конструкт та політичний інструмент // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. 2017. Випуск 74. С. 143–154.

  16. Паращевін М. Реалізація релігією функції соціальної ідентифікації в сучасному українському суспільстві // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 9 (20). Київ : Інститут соціології НАН України, 2017. С. 298–311.

  17. Паращевін М. А. Сприйняття населенням України діяльності релігійних організацій: конфліктологічна складова // Українське суспільство: Моніторинг соціальних змін. Випуск №4 (18). Київ : Інститут соціології, 2017. С. 371–383.

  1. Паращевин М. А. Социально-функциональные характеристики религии в постсоветских славянских странах / Социологический альманах. Выпуск 5. Минск : Беларуская навука, 2014. C. 279–286.

  2. Паращевин М. А. Конфесcиональные особенности геополитических ориентаций населения Украины // Мониторинг общественного мнения: Экономические и социальные перемены.2016. № 5. С. 111–126.

  3. Паращевин М. А. Место религии в представлениях о смысле жизни: российский и украинский контекст // Социодинамика. 2017. № 3. С.68–79.

  4. Паращевін М. Сучасні теорії та концепції релігійної динаміки: можливості застосування до українських реалій // Габітус. Науковий журнал. 2017. Випуск 4. С. 71–76.

Праці, що засвідчують апробацію результатів дисертації

  1. Паращевин М. А. Религиозность населения постсоветских стран: социологический аспект // Социальное знание и современные проблемы развития белорусского общества : материалы междунар. науч.-практ. конф., г. Минск, 21-22 ноября 2013 г. / ред. кол.: Котляров И. В. (гл. ред.) и др.; НАН Беларуси, Ин-т социологии НАН Беларуси. Минск : Право и экономика, 2013. С. 222–224.

  2. Паращевін М. Релігійна регуляція соціального життя: минуле і сучасність // Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи. ІІ Конгрес САУ: тези доповідей (Харків, 17-19 жовтня 2013 р.). Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013с. С. 113–114.

  3. Паращевін М. Відмінності ціннісних орієнтацій православних і греко-католицьких віруючих України (дані соціологічних досліджень) // Україна-Ватикан: християнство в контексті його включення в різноманіття сфер суспільного буття. Науковий збірник. За ред. Л. Филипович і П. Яроцького. Київ : УАР, 2015. С. 269–274.

  4. Паращевін М. А. Особливості взаємодії держави та релігійних організацій в сучасному світі // Держава та глобальні соціальні зміни: історична соціологія панування та спротиву в епоху модерну. Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. (м. Київ, 26-27 листопада 2015 р.) / Укладачі А. А. Мельниченко, П. В. Кутуєв, А. О. Мігалуш. Київ : Талком, 2015. C. 412–414.

  5. Паращевін М. А. Релігійний чинник підтримки толерантності в суспільстві: особливості сучасного стану // Проблеми розвитку соціологічної теорії: матеріали ХІІ Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку соціологічної теорії: Теорії солідарності та конфлікту в поясненні сучасних суспільних процесів», 21–22 травня 2015 року (м. Київ) / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевчека [та ін.; під заг. ред. Куценко О.Д., Судакова В.І.]. Київ : Логос, 2015. С. 91–93.

  6. Паращевін М. А. Взаємодія релігійних організацій та держави в сучасній Україні: очікування та реальність // Українська держава і церква: філософські, теологічні та практичні аспекти співпраці в інтересах людини: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, МАУП, 19 травня 2016 р. Київ : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2016. С. 198–200.

  7. Паращевін М. А. Релігійні організації в пошуках свого місця в суспільстві в умовах кризи ліберальних проектів // Історична соціологія цивілізацій: модерн поміж демократією та нерівністю: Матеріали VI міжнародної наук.-практ. конф. (м. Київ, 30-31 травня 2016 р.) / Укладачі А. А. Мельниченко, П. В. Кутуєв. Київ : Політехника, 2016. С. 56–57.

  8. Паращевін М. А. Десекуляризація українського суспільства // Капіталізм, популізм та модерн: VIIІ міжнародна науково-практична конференція з соціології (м. Київ, 18-19 травня 2017 р.) / Укладачі А. А. Мельниченко, П. В. Кутуєв, О. О. Онуфрієнко. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2017. C. 276–277.

  9. Паращевін М. А. Релігійний чинник виникнення та збереження соціальної напруженості в українському суспільстві // Проблеми розвитку соціологічної теорії: матеріали ХIV Міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми розвитку соціологічної теорії: Структурні зміни і соціальна напруженість», 25-26 трав. 2017 р., (м. Київ) / Наукове видання / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка [та ін.; підзаг. ред. Горбачика А. П., Судакова В. І.]. Київ : Логос, 2017. C. 128–130.

  10. Паращевін М. А. Створення помісної православної церкви: шлях до зменшення чи зростання соціальної напруги? // Нові нерівності – нові конфлікти: шляхи подолання. Тези доповідей та виступів учасників ІІІ-го конгресу Соціологічної асоціації України, Харків, 12-13 жовтня 2017 року. Харків : Соціологічна асоціація України, 2017. С. 61–62.

Праці, які додатково відображають наукові результати

  1. Паращевін М. Соціальні інтереси і релігійні практики // Соціальні інтереси в контексті соціокультурної модернізації / За ред. О. Злобіної. Київ : Інститут соціології НАН України, 2011. С. 244–262.

  2. Паращевін М. Релігія в полі смислів // Смислова морфологія соціуму / За ред. Н. Костенко. Київ : Інститут соціології НАН України, 2012. С. 251–291.

  3. Паращевін М. Можливості релігійної регуляції соціальної поведінки // Соціальна регуляція поведінки в умовах суспільної нестабільності / За ред. О. Злобіної. Київ : Інститут соціології НАН України, 2013. С. 64–77.

  4. Паращевін М. Особливості релігійної регуляції в умовах суспільних трансформацій // Соціальна регуляція поведінки в умовах суспільної нестабільності / За ред. О. Злобіної. Київ : Інститут соціології НАН України, 2013. С. 222–239.

  5. Паращевін М. А. Релігія як чинник соціальної інтеграції в умовах сучасної України: теорія та реальність // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 21. Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015. С. 200–203.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   50

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Національної академії наук України Кваліфікаційна наукова праця на...
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів І текстів інших авторів мають посилання на відповідне...

Міжрегіональна академія управління персоналом Кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

Міжрегіональна академія управління персоналом кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Спеціальність: 12. 00. 07 – адміністративне право І процес; фінансове право; інформаційне право

На правах рукопису
Механізм формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна
Вступ

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60

Кабінет міністрів україни національний аграрний університет на правах...
Теоретичні засади формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб…

Ярослава Мудрого На правах рукопису Дашковська Олена Ростиславівна...

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису пахолок ольга олегівна
Феномен здоров’я в цивілізаційній перспективі: часовий, просторовий та аксіологічний аспекти аналізу 12

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Державна податкова адміністрація україни національний університет...
Нвестиційна діяльність нерезидентів в умовах інтеграційних процесів: фіскальний аспект

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Права та обов'язки суб'єктів правовідносин з геологічного вивчення надр

Тараса Шевченка На правах рукопису Медведєва Наталія Петрівна
Поняття гірничої концесії та особливості гірничих концесійних правовідносин

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В....
Торгівля в Західній Європі та її правове регулювання в часи Середньовіччя І в Новий час

Міністерство освіти І науки україни Уманський національний університет...
...

Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет...
Релігійний та секулярний вимір приватного та публічного простору сучасного українського суспільства

Тараса Шевченка На правах рукопису Марченко Світлана Іванівна удк 349. 42
Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт