Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Практичне значення одержаних результатів - Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна





Сторінка2/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства України, що сприятиме більш ефективному регулюванню відносин та усуненню недоліків правового регулювання у сфері охорони земель від забруднення та псування. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів навчальних посібників, підручників, планів семінарських і практичних завдань при викладанні курсу «Земельне право України», «Екологічне право України», у розробці і проведенні відповідних спецкурсів. Деякі сформульовані у дисертації положення мають дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових розробок.

Апробація результатів дисертації. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертанткою самостійно, під керівництвом доктора юридичних наук, проф. Г.І. Балюк.

Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Міжрегіональній науково-практичній конференції «Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави» (Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника, Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.); Науково-практичній студентсько-аспірантській конференції «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів, 23-24 лютого 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Київський університет права НАН України, Косів, Івано-Франківської обл., 27-30 січня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19-20 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції «Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства» (Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 9 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 11 опублікованих автором праць за темою дисертації, із яких 4 статті у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України та 7 тез доповідей і наукових повідомлень на конференціях.

Структура й обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 213 сторінок, із них основного тексту – 183 сторінки. Список використаних джерел складається із 285 найменувань.
РОЗДІЛ 1

ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ТА ПСУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1. Поняття та юридичні ознаки забруднення та псування земель

Ситуація, що склалась з охороною земель від забруднення та псування, потребувала і потребує дієвих заходів впливу, зокрема, правового характеру. Підтвердженням цього є той факт, що малозабруднені території охоплюють 15% території країни, а забруднені та дуже забруднені, де умови життєдіяльності населення значно погіршені й напружені, становлять відповідно майже 40% і 30% території держави [183, с. 641], 17% території зазнає підтоплення, понад 18% вражено інтенсивною ерозією [53].

Надзвичайно загострюються ці проблеми в період, коли на основі науково-технічного прогресу зростає інтенсивність використання земель і стають відчутнішими негативні екологічні наслідки техногенного впливу [240, с. 20], що завдає шкоди земельним ресурсам та може негативно вплинути на життя й здоров’я людей.

Відразу зауважимо, що терміни «забруднення» та «псування» земель хоча і близькі за змістом, але не є тотожними. В словникових джерелах поняття «забруднення» визначається як накопичення в ґрунті речовин та організмів внаслідок антропогенного впливу в таких кількостях, які знижують технологічну, споживчу і санітарно-гігієнічну цінність вирощуваних рослин та якість інших природних об’єктів [235, с. 149]. При цьому поступово змінюються фізичні та хімічні властивості землі, знижується чисельність живих організмів, погіршується родючість ґрунтів. Забруднення земель також може бути викликано недозованим застосуванням мінеральних добрив, неправильним їх зберіганням, яке штучно створює погіршення стану земель. Отже, термін «забруднення» за своїм змістом є багатогранним.

Законодавче визначення поняття «забруднення» земель наведено в Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» [16], згідно з яким забруднення земель являє собою накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін (ст.1).

Законодавче визначення поняття «забруднення» земель дублює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (у редакції наказу Мінприроди від 4 квітня 2007 р. № 149) [67]. Одночасно зазначена Методика забруднення ґрунтів розглядає як накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

ГОСТ 17.4.3.04-85 «Охорона природи. Ґрунти. Загальні вимоги до контролю та охорони від забруднення» [119, с. 35-37] забруднення ґрунтів розглядає як зміни складу та стану ґрунтів внаслідок господарської діяльності та іншого антропогенного впливу, спроможного викликати погіршення їх стану.

Варто підкреслити, що законодавчі акти та нормативні документи розглядають забруднення як антропогенне, тобто те, що виникає в результаті господарської діяльності людини і проявляється у потраплянні до ґрунту різних за походженням і хімічним складом забруднюючих речовин, які являють собою наслідки людської діяльності.

В юридичній науковій літературі поняття «забруднення земель» трактується по різному. Так, наприклад, Ю.О. Вовк, аналізуючи види заподіяння шкоди об’єктам природи, зауважив, що забруднення, засмічення або виснаження об’єктів природи – це різновид їх псування або погіршення. Для поняття погіршення об’єктів природи він вважав характерним те, що попередній стан цих об’єктів природи, в тому числі і земель, можливо відтворити [112, с. 73]. Аналогічної точки зору щодо поняття «забруднення» земель дотримуються й інші науковці [115, с. 145-146; 199, с. 309].

Б.В. Ерофеєв «забрудненням земель» називає зміни їх фізико-хімічного складу в результаті проникнення в ґрунт шкідливих для здоров’я людини, рослинного та тваринного світу відходів та інших речовин [142, с. 215]. Заслуговує на увагу, на нашу думку, точка зору О.І. Крассова, згідно з якою забруднення земель являє собою погіршення в результаті антропогенної діяльності якості земель, в тому числі позбавлених родючого шару (кам’янисті поверхні, кар’єри тощо), і характеризується збільшенням вмісту хімічних речовин (їх появою) чи рівня радіації порівняно з їх значеннями, що існували (фоновими чи на початку порівняльного періоду) [182, с. 255]. Таким чином, автори наголошують, що землі слід вважати забрудненими, якщо в їх складі виявлені несприятливі якісні зміни, які сталися в результаті антропогенних впливів (в тому числі, і господарської діяльності) шляхом проникнення в землю різних забруднюючих речовин.

Зауважимо, що визначення поняття «забруднення» земель можна зустріти також і в юридичній літературі, яка має кримінально-правове спрямування. Так, одні вчені розглядають забруднення земель як внесення в ґрунт землі речовин у вигляді відходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів, після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до несприятливих фізичних, хімічних або біологічних змін ґрунту [183, с. 642]; інші - забруднення земель пов’язують із внесенням або виникненням в зоні аерації одного чи декількох інгредієнтів (або ж їх комбінації), які можуть погіршити продуктивність та якість біоти [260, с. 627].

На основі аналізу викладених точок зору щодо визначення поняття «забруднення» земель можна констатувати, що категорія «забруднення» земель означає погіршення якісного та кількісного стану земель шляхом проникнення у землю різних забруднюючих речовин внаслідок господарської діяльності людини або інших антропогенних навантажень, чи збільшення вмісту речовин, які характерні для складу незабрудненого ґрунту, тобто вміст яких перевищує природний фон. В свою чергу, це зумовлює неможливість використання земель за цільовим призначенням. Вважаємо, що при законодавчому визначенні поняття «забруднення» земель доцільно використовувати замість виразу «накопичення в ґрунтах» словосполучення «зміни стану земель», під яким розуміються землі всіх категорій.

Аналізуючи поняття «забруднення» земель, зазначимо, що види забруднення земель можна класифікувати в залежності від різних чинників. Зокрема, в залежності від джерела забруднення, види забруднення земель можуть бути: хімічне, радіоактивне, фізичне, біологічне, газове, пилове, теплове тощо. Під забруднюючими речовинами слід розуміти радіоактивні, хімічні, природні та синтетичні речовини, що використовуються у виробництві та побуті.

В залежності від масштабу розповсюдження забруднення земель може бути глобальним, регіональним та локальним. По тривалості впливу - тимчасове або постійне.

Серед факторів ризику, що негативно впливають на якісний стан земель та зумовлюють їх забруднення, виділяємо такі: забруднення земель несанкціонованими звалищами промислових, побутових, сільськогосподарських та інших відходів виробництва та споживання. Варто підкреслити, що в Україні близько 5-7 тис. га, в тому числі рілля й інші сільськогосподарські угіддя, щорічно відводяться для складування відходів шлаконакопичувачів [264, с. 19].

Небезпечною проблемою залишається забруднення земель викидами автомобільного транспорту, до складу яких входять шкідливі сполуки. Землі також забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та пальним, які з них виливаються під час роботи на полях. У зв’язку з цим конструювання і виробництво сільськогосподарської техніки, яка використовується в землеробстві, має здійснюватися з дотриманням нормативних вимог щодо обмеження її негативного впливу на ґрунти згідно з діючими державними стандартами і нормами1.

Найпотужнішим джерелом забруднення земель є великі комбінати кольорової та чорної металургії. Пояснюється це насамперед тим, що на гірничодобувних підприємствах галузі усе ще переважає відкритий спосіб видобутку мінеральної сировини.

У землі потрапляють і техногенні забруднення від промислових підприємств – окиси азоту, важкі метали та інші сполуки. Так, поблизу металургійних підприємств у ґрунтовому покриві виявляються важкі метали в кількості, яка в деяких випадках перевищує гранично допустимі концентрації. Це призводить до недобору продукції рослинництва, зниження її якості, негативно впливає на стан лісових насаджень. У зв’язку з цим чинне законодавство України ( наприклад, ст. 167 ЗК України [4], ст.45 Закону України «Про охорону земель» [32]) забороняє господарську діяльність, яка зумовлює забруднення земель понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин.

Як відомо, значну шкоду якісному стану земель завдає забруднення їх хімічними та іншими речовинами, перевищення нормативів застосування яких замість користі завдають шкоду не лише земельним ресурсам, а й природі взагалі1. На сьогоднішній час найбільш масштабним і вагомим за наслідками є хімічне забруднення. Наприклад, забруднення хімічними речовинами відбувається у разі їх використання в якості добрив і засобів захисту рослин2.

Із великої кількості речовин-забруднювачів наслідки забруднення земель хімічними речовинами на зразок пестицидів є найбільш активним і екологічно значимим за своїм токсико-біологічним ефектом. Відомо, що характерною особливістю пестицидів є їх висока біологічна активність і токсичність по відношенню до живих організмів3. Так, за даними Всесвітньої Організації охорони здоров’я (ВОЗ) щорічно отруюються пестицидами 500 тисяч чоловік, більше 5 тисяч – з летальними наслідками [233, с. 131]. Звідси випливає, що будь-який пестицид являє собою загрозу для тварин та людини.

Проте законодавець чітко не окреслив коло можливих забруднювачів землі, їх шкідливість та небезпечність і властивість забруднювати ґрунтовий покрив землі, яка характерна для окремих видів речовин, агентів та матеріалів, що можуть бути присутні і в безпечних речовинах та матеріалах. Небезпека таких речовин та матеріалів залежить від конкретних об’єктивних обставин: концентрації забруднювачів, попереднього стану ґрунтового шару землі, соціально-економічного значення відповідної земельної ділянки тощо. Необхідно визнати, що з урахуванням всіх конкретних умов реальне забруднення або псування земель можливе будь-якими, існуючими забруднюючими речовинами, агентами та матеріалами, які функціонують самостійно або знаходяться у складі інших предметів і є шкідливими для людей або довкілля [273, с. 119-120]. Отже, фактично забруднення земель можливо будь-якими забруднюючими речовинами.

З приводу цього зауважимо, що ст. 167 ЗК України [4] встановлює, що нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджується спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров’я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів. Так, наприклад, існує класифікація хімічних речовин для контролю забруднення ґрунтів1, перелік пестицидів і агрохімікатів, які дозволені до використання в Україні2 тощо. Проте, вважаємо, що недоцільно розподіляти повноваження щодо встановлення небезпечності речовин у землях та ґрунтах між кількома спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з метою запобігання дублювання їх повноважень. На нашу думку, для впровадження чіткої системи державного управління охорони земель від забруднення та псування потрібен єдиний перелік шкідливих для навколишнього природного середовища речовин, відходів чи матеріалів, який би містив не лише списки цих речовин, а також і гранично допустимі концентрації кожної речовини в землі та ґрунті, тобто встановлював оптимальні межі їх застосування1. Уявляється доцільним, щоб цей перелік був би передбачений відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

На відміну від забруднення, псування земель – це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість (ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» [16]).

Виходячи із наведеного в зазначеному Законі поняття «псування земель», зауважимо, що, на нашу думку, забруднення земель хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами є одним із проявів їх псування. Отже, вважаємо, що більш широким за своїм змістом слід вважати поняття «псування земель».

В юридичній науковій літературі існують також різні точки зору щодо визначення поняття «псування» земель. Зокрема, під псуванням земель розуміється приведення об’єкта природи в такий стан, коли він втрачає свої важливі властивості і в зв’язку з цим стає непридатним для подальшого використання за цільовим призначенням [112, с. 73; 146]. Ряд авторів під псуванням земель розглядають протиправну дію (бездіяльність), внаслідок якої сталися постійні чи тимчасові зміни земної поверхні, яка виявилась постійно чи тимчасово непридатною для використання за цільовим призначенням [232, с. 10; 171, с. 12].

Термін «псування земель» Н.І. Титова пропонує розглядати як узагальнюючий і як такий, що означає зниження продуктивних властивостей ґрунтів через їх ушкодження ерозією, забруднення виробничими та іншими відходами і стічними водами або безгосподарське використання [248, с. 20]. Тобто, науковець псування земель пов’язує із зниженням родючості ґрунтів внаслідок зміни їх якісного стану через певні негативні обставини.

Крім того, на нашу думку, заслуговують на увагу точки зору щодо визначення поняття «псування» землі, викладені в юридичній науковій літературі кримінально-правового характеру. Зокрема, псування земель відбувається, коли речовина, відходи чи інші матеріали, шкідливі для здоров’я людей або довкілля, так змінюють природні властивості землі, що це унеможливлює її використання за призначенням (знищення корисної фауни, яка є невід’ємною частиною родючих ґрунтів; розмноження шкідливих мікроорганізмів; зміна структури ґрунту тощо) [183, с. 643]. Заслуговує на увагу й інша точка зору, згідно з якою псування земель – це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим призначенням [196, с. 638].

Варто зауважити, що ряд науковців «забруднення» та «псування» земель розглядають в двох аспектах [273, с. 113; 114, с. 72]: як процес і як результат або стан земель. І це слід вважати слушним. Якщо забруднення та псування земель розглядати як процес, то під цим треба розуміти дію, яка має неправомірний, тривалий і поступовий характер. З нашої точки зору, таку дію, тобто процес, видається за можливе ще зупинити шляхом застосування відповідних землеохоронних заходів. Стосовно другого аспекту, то під забрудненням та псуванням земель, як наслідком, варто розуміти такий стан земель, який не відповідає встановленим якісним показникам, що робить неможливим подальше використання земель за цільовим призначенням.

Узагальнюючи викладені точки зору щодо визначення поняття «псування» земель, констатуємо, що псування земель завжди пов’язано із негативними змінами якісних характеристик земель. Це зумовлює зниження природно-господарської цінності земель, приведення їх у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням, а отже – і вилучення із подальшого господарського використання, що, в свою чергу, впливає на зміни й кількісного стану земель (наприклад, тих, які використовуються для вирощування продукції рослинництва).

Законодавче закріплення поняття «псування» земель дозволяє виділити певні випадки, при яких може статися псування земель, а саме: 1) забруднення та засмічення земель; 2) використання земель без обґрунтованих проектних рішень; 3) порушення родючого шару ґрунту; 4) невиконання вимог встановленого режиму використання земель; 5) використання способами, що погіршують їх стан.

Одним із випадків псування земель є засмічення їх відходами та неочищеними стічними водами. Під відходами розуміються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і які не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [15].

Засмічення земель відбувається шляхом привнесення в них побутових відходів, твердих відходів, металобрухту, що заважає нормальному використанню земельної ділянки. Звичайно, з кількох десятків мільярдів тонн твердих відходів щорічної діяльності сучасного людства більша частина припадає на викиди гірничорудної і будівельної промисловості. Побутове сміття становить 1-3% усіх твердих відходів, але шкода від нього дедалі більше переважає відносно малу кількість. Причиною зазначеного є урізноманітнення його складу, збільшення частки хімічно шкідливих предметів і речовин. Вони забруднюють землі і навіть підземні води [175, с. 172].

Не краща ситуація з відходами склалася і на території Вінницької області. Залишається невирішеним питання закриття полігону твердих побутових відходів м. Вінниці в селі Стадниця Вінницького району, який функціонує вже більше 20 років. Проблема утилізації твердих побутових відходів для міста і області дедалі стає актуальнішою1. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є прийняття Вінницькою міською радою, власником відходів, рішень про вибір земельної ділянки під сміттєсортувальну лінію та земельної ділянки під новий полігон твердих побутових відходів, без чого неможливо розробити інвестиційний проект для пошуку джерел фінансування даного будівництва.

Цілком закономірно, що чинним законодавством України передбачені обов’язки підприємств, установ та організацій у сфері поводження з відходами, виконання яких в певній мірі повинно сприяти запобіганню засмічення земель відходами, а в цілому і псуванню (ст. 17 Закону України «Про відходи» [15]). Вимоги щодо охорони земель і ґрунтів від забруднення відходами при здійсненні господарської діяльності вміщує і ст. 46 Закону України «Про охорону земель» [32].

Зауважимо, що, у відповідності до чинного земельного законодавства України, псування земель може відбуватися шляхом засмічення їх стічними водами. Стічними водами вважаються води, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної і дренажної води), а також відведені з забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів (ст. 1 Водного кодексу України) [2]. Чималу шкоду земельним ресурсам завдає їх забруднення неочищеними стічними водами тваринницьких ферм. Наслідками антропогенного впливу стічних вод на землі є такі як: зволожування ґрунтів; отруєння ґрунтових організмів; засмічення земель органічними та хімічними речовинами, що знаходяться у стічних водах; зміна складу земель.

Новелою землеохоронного законодавства стали норми ст. 39 Закону України «Про охорону земель» [32], яка визначає наступні вимоги щодо забезпечення охорони земель від забруднення при використанні осадів стічних вод, а саме: по-перше, обов’язковість одержання дозволу на використання, з метою удобрення ґрунтів, осадів стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, від органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з органами виконавчої влади з питань аграрної політики та охорони здоров’я; по-друге, заборону щодо застосування осадів стічних вод на земельних ділянках, які використовуються для випасання худоби, вирощування овочів та фруктів, а також на земельних ділянках, де вміст будь-якої з токсичних речовин перевищує гранично допустиму концентрацію.

Можливість використання осадів стічних вод і продуктів їхнього очищення для внесення в ґрунти як добрива розглядається у кожному конкретному випадку на основі результатів проведення хімічних та бактеріологічних аналізів. Використання та зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами, які пройшли лише технічний цикл очищення і не відповідають нормативним вимогам, не дозволяється [90, с. 156]. Також, у відповідності до вимог ст. 65 Водного кодексу України [2], зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з державними органами санітарного і ветеринарного нагляду.

Проте, якщо проаналізувати зміст терміна «засмічення», то в першу чергу необхідно мати на увазі привнесення та накопичення в земельних ресурсах певних предметів (побутових відходів, твердих відходів, металобрухту тощо). Води, за своїми природними властивостями, здатні проникати та розчинятися в землях. А якщо мова йде про неочищені стічні води, то вони є джерелом забруднення земель. Проникаючи в землю та розкладаючись в ній, залишкова кількість шкідливих речовин через води, рослинність потрапляє до організму людини.

Як один із різновидів псування земель є порушення їх природного стану внаслідок використання земель у спосіб, що порушує їх стан (наприклад, внаслідок механічного впливу), порушення родючого шару ґрунту при будівництві, прокладанні доріг, невиконання заходів щодо рекультивації земель, проїзді важкого транспорту , що викликає ушкодження родючого шару ґрунту, його структур та інше. Лише один трактор «Бєларусь», працюючи на сухих полях, здіймає 13-14 тонн пилу на кожному гектарі, що і без пилових бур призводить до зносу мільярдів тонн родючого шару ґрунту щорічно [122, с. 79].

Особливо небезпечним є псування земель, які використовуються як засіб виробництва. Це відбувається у разі порушення родючого шару ґрунту, використання способом, що погіршує її стан, погіршення фізичного, хімічного чи біологічного стану ґрунтового покриву або порушення рельєфу поверхні, внаслідок чого використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб стає неможливим або економічно невигідним без проведення робіт по рекультивації земель. Ч. 3 ст. 168 ЗК України встановлює обов’язок для землевласників і землекористувачів проводити рекультивацію земель у разі здійснення діяльності, що порушує родючий шар ґрунту. Правова регламентація рекультивації земель передбачена також в ст. 53 Закону України «Про охорону земель», а також нормативними документами, такими як: ГОСТ 17.5.1.01-83 «Охорона природи. Рекультивація земель. Терміни та визначення» [118]; ГОСТ 17.5.3.04-83 «Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель» [119, с. 59-68] та інші.

Зауважимо, що до забруднення та псування земель призводить також безгосподарське ставлення до земель сільськогосподарського призначення з боку користувачів розпайованих земель. Підприємства - орендарі роками не обробляють землю, допускають її забур’янення, що негативно впливає на стан родючості ґрунтів1.

Проблема з охороною розпайованих земель полягає ще і в тому, що розпайовуванню підлягали також малопродуктивні та деградовані землі. Перш ніж «нарізати» паї, ці землі слід було законсервувати шляхом залуження або заліснення. Всі ці землі сьогодні розпайовані і є чиєюсь власністю. Виправляти це становище державі важко, бо якщо вилучати пай, його власнику треба компенсувати втрати. В масштабах держави ці компенсації, за розрахунками члена-кореспондента УААН А. Третяка, становлять понад 3 мільярди гривень [189, с. 6].

Звертає на себе увагу той факт, що законодавець чітко не визначає види псування земель. Але, на нашу думку, аналізуючи положення ЗК України (ст. 164), Закону України «Про охорону земель» [32] (ст.35) та інших нормативних актів, деякі види псування земель можна виділити. Наприклад, це такі як ерозія, виснаження, засмічення, забруднення, засолення, підтоплення, заболочування, деградація, порушення ґрунтового покриву тощо. Серед антропогенних впливів на землю, що зумовлюють зміну її якісного стану, виділяємо: щорічне розорювання; випасання худоби; випалювання старої трави; зрошення, осушення; застосування отрутохімікатів та гербіцидів; створення промислових та побутових звалищ; робота наземного транспорту; стічні води; викиди в атмосферу; знищення лісів; вивезення органічних відходів виробництва на поля; шум та вібрація; енергетичне випромінювання; комунальне господарство тощо1. Отже, вважаємо, що псування земель може статися внаслідок дії різних негативних факторів, на що необхідно звернути увагу в законодавчому визначенні поняття «псування» земель.

Крім цього, на наш погляд, втрата корисних властивостей землі може відбуватися також внаслідок впливу природних явищ чи катастроф. Наприклад, через вплив водної та вітрової ерозії, внаслідок підтоплення земель, заболочування тощо. При цьому зміна корисних властивостей землі може відбуватися як швидко, так і поступово. Попередити швидку зміну якісного стану земель внаслідок впливу природних явищ суспільство ще не в змозі, адже розвиток природи, її явищ не пов’язаний із волею та свідомістю людини. Проте поступове псування земель внаслідок впливу природних явищ попередити можливо за умови постійного контролю за станом земель. Зауважимо, що законодавцем зазначені вище моменти не були враховані. Тому, на нашу думку, необхідно врахувати зазначену вище обставину та пропонуємо в поняття «псування земель» включити й порушення їхнього природного стану також внаслідок впливу природних явищ чи катастроф, та внести відповідні зміни в норми земельного законодавства України.

Таким чином, наслідком псування земель, на думку дисертантки, слід вважати втрату ними можливості для використання за цільовим призначенням як внаслідок діяльності людини, так і в результаті природних процесів. Процес псування земель внаслідок господарської діяльності можливо попередити або зупинити, оскільки людству під силу передбачити виникнення негативних явищ, обумовлених результатом власної діяльності1.

На нашу думку, для своєчасного реагування на виявлені випадки поступового забруднення та псування земель в Україні необхідно використовувати дані екологічної експертизи, обстеження та прогнозування подальшого розвитку негативних явищ у сфері охорони земель. У цьому аспекті варто зазначити, що забрудненню та псуванню земель притаманні як однакові, так і різні ознаки2. Забруднення відрізняється від псування в основному тим, що землі забруднюються внаслідок антропогенного впливу, тобто внаслідок господарської або іншої діяльності людини. На відміну від забруднення, псування земель може відбуватися в результаті як виробничої діяльності людини, так і внаслідок дії природних явищ (природних процесів, стихійного лиха тощо). Об’єднують обидва ці поняття наступні ознаки: наслідки як забруднення, так і псування земель мають негативний характер, що проявляється у стійкому порушенні природного стану земель; відбуваються з порушенням встановлених чинним законодавством правил використання земель; як забруднення, так і псування земель можуть відбуватися у формі неправомірної дії та бездіяльності; можуть відбуватися поступово, а також швидко; унеможливлюють використання земель за цільовим призначенням [200].

Отже, враховуючи викладене вище та на основі чинного земельного законодавства України, зробимо висновки про наступне:

1) пропонуємо уточнити поняття «забруднення» та «псування» земель, виклавши їх у такій редакції: забруднення земель являє собою зміни якісного та кількісного стану земель, які сталися під впливом господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення в землю забруднюючих речовин, вміст яких перевищує природний фон;

псування земель - це негативна зміна якісних характеристик та кількісного стану земель, що відбувається шляхом протиправної дії чи бездіяльності суб’єктів щодо землі або внаслідок впливу природних явищ чи катастроф, і зумовлює зниження природно-господарської цінності земель та приведення їх у стан, непридатний для подальшого використання за цільовим призначенням;

2) поняття «забруднення» та «псування» земель - це дві співвідносні категорії, які різні за своїм змістом і яким притаманні як однакові, так і різні ознаки. Проте, більш широким за своїм змістом слід вважати поняття «псування» земель. «Забруднення» - є складовою поняття «псування» земель.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна
Спеціальність: 12. 00. 06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Тараса Шевченка На правах рукопису Марченко Світлана Іванівна удк 349. 42
Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні

Тараса Шевченка На правах рукопису Черноус Світлана Миколаївна удк...
Трудового кодексу України передбачає реформування понятійного апарату трудового права. Зазначені процеси зумовлюють необхідність...

Ярослава Мудрого На правах рукопису Вікторія Сергіївна Мілаш удк...
Розділ Розвиток наукової думки про договір у господарському обороті

Тараса Шевченка На правах рукопису Медведєва Наталія Петрівна
Поняття гірничої концесії та особливості гірничих концесійних правовідносин

Ярослава Мудрого На правах рукопису Дашковська Олена Ростиславівна...

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Права та обов'язки суб'єктів правовідносин з геологічного вивчення надр

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Правила прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2013 році
Провадження освітньої діяльності у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка здійснюється відповідно до ліцензії...

Конкурс проводиться для учнів 5 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Тараса Шевченка та в межах відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у 2013/2014 навчальному році в Харківській...

На правах рукопису
Механізм формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством

Реферат удк 550. 8: 528 (084. 3М200)(477. 54)
Хгре (хкгре) – Харківська геологорозвідувальна експедиція (Харківська комплексна геологорозвідувальна експедиція)

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна
Вступ

Твір-опис у художньому стилі «Світ краси природи у творчості Т. Шевченка»
Тараса Шевченка та ХVІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

Лекція П. М. Таланчука орієнтована на студентів, викладачів, а також...
Співвідношення інтернаціонального І національного в деяких сферах розвитку народів світу

Тараса Григоровича Шевченка на уроках II української мови
Сьогодні вивчення мови поетичних творів Т. Г. Шевченка – дуже актуальна тема. Питання про те, як у мові Шевченка використовуються...

05 грудня 20015 року в Одеській області за підтримки Одеської обласної...
Про проведення обласного VІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені тараса шевченка

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт