Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

2.2. Законодавче забезпечення правової охорони земель від забруднення та псування в Україні

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна





Сторінка4/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

2.2. Законодавче забезпечення правової охорони земель від забруднення та псування в Україні

Важлива роль у забезпеченні правової охорони земель належить нормативно-правовим актам, суть яких полягає у встановленні науково- обґрунтованих правил поведінки людини щодо землі. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими для виконання та забезпечуються державним примусом у випадку їх невиконання [264, с. 91]. Отже, вирішення проблеми правової охорони земель від забруднення та псування повинно, на нашу думку, відбуватися перш за все шляхом запровадження дієвої системи правового регулювання у сфері охорони земель.

Не дивлячись на те, що поступово розширюється коло питань, які є об’єктом правового регулювання, та істотне оновлення чинного земельного законодавства, ще залишається чимало прогалин щодо вирішення проблем правової охорони земель. Зокрема, правове регулювання відносин в галузі охорони земель від забруднення та псування іноді відстає від потреб суспільства і, в деякій мірі, залишається суперечливим, адже правова охорона земель - це поняття не статичне і тому нормативно-правові акти у цій сфері перебувають у стані постійного динамічного розвитку.

Зауважимо, що регулювання відносин у сфері охорони земель від забруднення та псування здійснюється на рівні Конституції України, Законів України, підзаконних правових актів, нормативних документів, актів місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Основою нормативно-правової бази у сфері правової охорони земель є Конституція України, яка регулює найважливіші суспільні відносини. Так, важливе загальнонаціональне значення охорони земель підкреслюється у ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Реалізація цього конституційного положення має здійснюватися через правовий інститут охорони земель.

Звертає увагу положення ч.7 ст.41 Конституції України, яка підкреслює взаємозв’язок між землекористуванням та екологічними імперативами використання земель, забороняючи погіршення екологічної ситуації та природних якостей землі, відображає значення землі для людини як категорії екологічної та економічної. Тобто можна говорити про те, що ставиться вимога щодо подальшої екологізації земельно-правових норм з метою їх більшої компактності, універсальності і гармонійного входження не лише в систему земельного, а й екологічного законодавства. Варто зауважити, що екологізація земельного законодавства полягає, по-перше, в існуванні і подальшому розвитку норм про охорону земель, які використовуються, по-друге, в існуванні і розвитку норм про охорону суміжних природних об’єктів у процесі використання земель [137, с. 194].

Законодавчі акти, регулюючі відносини у сфері охорони земель від забруднення та псування, на нашу думку, слід класифікувати за предметом правового регулювання окремих груп відносин щодо охорони якісного стану земель на: 1) акти загального (інтегрованого) характеру, які встановлюють загальні вимоги до всіх землевласників та землекористувачів у сфері охорони земель та спрямовані на охорону землі та її властивостей; 2) акти, які містять норми щодо охорони окремих категорій земель від забруднення та псування; 3) акти, норми яких регулюють діяльність, що певним чином може вплинути на якісний стан земель; 4) акти, норми яких встановлюють необхідність забезпечення якості ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції; 5) акти, які вміщують правові приписи щодо охорони інших природних ресурсів, якісний стан яких може вплинути чи впливає на якісний стан земель.

Так, до першої групи законодавчих актів відносимо Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [33], Земельний кодекс України [4], Закон України «Про охорону земель» [32], Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» [16].

Серед законодавчих актів другої групи виділяємо такі Закони України: «Про природно-заповідний фонд України» [38], «Про виключну (морську) економічну зону України» [13], «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» [23], «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» [19], «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» [37], «Про курорти» [27], «Про благоустрій населених пунктів» [12] та інші.

До третьої групи законодавчих актів можна віднести Закони України: «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [18], «Про пестициди і агрохімікати» [34], «Про відходи» [15], «Про поводження з радіоактивними відходами» [36], «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» [14], «Про об’єкти підвищеної небезпеки» [30] та інші.

Серед законів, норми яких встановлюють необхідність забезпечення якості ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції, виділяємо такі Закони України: «Про меліорацію земель» [28], «Про відходи» [15], «Про карантин рослин» (в редакції від 19 січня 2006 р.) [25], «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (в редакції від 31 травня 2007) [42], «Про захист рослин» [20], «Про пестициди і агрохімікати» [34] тощо.

Як відомо, зміни якісного стану інших природних об’єктів певною мірою впливають на якісний стан земель. Тому певні правові приписи щодо охорони земель від забруднення та псування вміщує Лісовий кодекс України (в редакції від 8 лютого 2006) [10], Водний кодекс України [2], Кодекс України про надра [8] та інше природоресурсове законодавство.

Основоположним базовим законом у сфері правової охорони земель є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [33], який передбачає перелік запобіжних заходів (зокрема, ст. 41, 52-56), що спрямовані на охорону навколишнього природного середовища в цілому і його окремих елементів, найважливішим з яких є земля.

ЗК України, прийнятий 25 жовтня 2001 р. [4], є основним, проте не єдиним нормативно-правовим актом, спрямованим на регулювання земельних відносин. Він конкретизує основні положення Конституції України щодо регулювання земельних відносин, в тому числі і у сфері охорони земель від забруднення та псування. Позитивними моментами врегулювання відносин щодо охорони земель від забруднення та псування є закріплення на законодавчому рівні принципу забезпечення їх раціонального використання та охорони (п. «г» ст. 5 ЗК України); принципу пріоритету вимог екологічної безпеки (п. «д» ст. 5 ЗК України); загальних засад охорони земель від забруднення небезпечними речовинами (ст. 167 ЗК України); загальних засад охорони ґрунтів від псування шляхом зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель (ст. 168 ЗК України); екологічних імперативів, що регулюють господарську та іншу діяльність землевласників і землекористувачів (ст. ст. 91, 96, 167, 170 ЗК України) тощо.

Конституційні положення про те, що земля перебуває під особливою охороною держави, знайшли своє втілення у розділі 6 – «Охорона земель» ЗК України. Вказаний розділ визначає поняття охорони земель, закріплює завдання та зміст охорони, вміщує норми про стандартизацію і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, встановлює особливості використання техногенно забруднених земель, їх рекультивацію та консервацію, а також містить норми про охорону земель від забруднення небезпечними речовинами.

Аналізуючи положення ЗК України щодо охорони земель від забруднення та псування, варто, на нашу думку, звернути увагу на зміст глави 27 ЗК України (ст.ст. 169-170), яка регулює загальні засади використання техногенно забруднених земель. Зокрема, до таких земель ст. 169 ЗК України відносить такі, які забрудненні внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров’я людей. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо.

Із змісту положень глави 27 ЗК України уявляється, що процеси забруднення та псування земель по всій території України неоднорідні. Це дається взнаки того, що, наприклад, екологічну рівновагу та стан земель на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відновлено. Відтак, дана категорія земель потребує застосування спеціальних землеохоронних заходів, спроможних запобігти негативному впливу радіоактивно забруднених земель на навколишнє природне середовишє, життя та здоров’я людей. Іноді видається за можливе використання таких земель для інших цілей. Проте, як відмічає В.І. Андрейцев, ці землі є непридатними й для здійснення інших видів людської діяльності, проживання, відпочинку тощо, беручи до уваги те, що фактично вони є екологічно небезпечними [88, с. 144]. Саме тому провідними вченими [88, с. 144-145; 94, с. 543] пропонується встановлення особливостей режиму і порядку використання, захисту та реабілітації як екологічно небезпечних земель.

Звертаємо увагу на той факт, що мова йде не тільки про охорону земель від забруднення та псування, але й про захист здоров’я людей, які проживають на цих землях і споживають вирощену на них сільськогосподарську продукцію. Відтак, правова охорона земель від забруднення та псування охоплює і такий об’єкт охорони як життя і здоров’я людей, оскільки стан земель впливає на оточуюче людину середовище і відповідно на її життя і здоров’я.

З врахуванням зазначеного, на думку дисертантки, з метою вдосконалення землеохоронного законодавства зміст охоронних норм Земельного кодексу України необхідно доповнити, включивши до змісту охорони земель (ст. 164 ЗК України) охорону життя і здоров’я людини.

З метою реалізації положень ЗК України щодо охорони земель прийнятий Закон України «Про охорону земель» [32], який визначає правові, економічні, соціальні основи охорони земель та визнає, що об’єктом охорони є всі землі в межах території України. Необхідність прийняття даного законодавчого акту була зумовлена також і тим, що до останнього часу в Україні не існувало достатньо ефективного законодавства у сфері правової охорони земель. На думку С.М. Кравченко, причинами цього є кризовий стан економіки, недотримання принципу невідворотності відповідальності, недостатньо жорстокі санкції за порушення екологічного законодавства, низький рівень еколого-правової свідомості громадян та культури [238, с. 122].

Позитивним напрямком для охорони земель від забруднення та псування, з нашої точки зору, є закріплення в Законі України «Про охорону земель» основних вимог щодо охорони якісного стану земель при здійсненні господарської діяльності. Обумовлюється це тим, що забруднення земель, як правило, відбувається внаслідок негативного техногенного впливу, який зумовлює зміни природних властивостей земель, негативний вплив на довкілля та здоров’я людей.

Окремі статті зазначеного Закону закріплюють вимоги щодо охорони родючості ґрунтів; охорони земель під час здійснення меліорації, у процесі містобудівної діяльності, застосування пестицидів і агрохімікатів, ведення водного та лісового господарства, спорудження й експлуатації лінійних інженерних споруд, застосування нових технічних засобів і технологій; охорони земель і ґрунтів від забруднення відходами, небезпечними речовинами; охорони земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення від забруднення та псування. Економічним підґрунтям вчинення землеохоронних дій є законодавче закріплення різних джерел фінансування заходів щодо охорони земель (ст. 55).

Крім цього, звертає на себе увагу той факт, що Закон України «Про охорону земель» містить багато норм, які мають відсилочний характер, що не завжди сприяє ефективному вирішенню проблем правової охорони земель, в тому числі від забруднення та псування. Вважаємо за необхідне подальше удосконалення Закону України «Про охорону земель», виклавши його норми таким чином, щоб він став законом прямої дії.

Використання земель у сільському та лісовому господарствах як основного засобу виробництва обумовлює застосування пестицидів і агрохімікатів у процесі виробництва продукції рослинництва. Надмірне та неврегульоване використання яких може привести до забруднення земель, становити безпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища. Регулювання відносин щодо охорони земель при застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється відповідно до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» [34], яким на законодавчому рівні закріплюється принцип пріоритетності збереження здоров’я людини та охорони довкілля по відношенню до економічного ефекту від застосування пестицидів та агрохімікатів.

Позитивним моментом зазначеного Закону в регулюванні відносин у сфері охорони земель від забруднення пестицидами та агрохімікатами вітчизняного та іноземного виробництва є встановлення умов їх застосування, які зводяться до наступних: 1) висока біологічна ефективність щодо цільового призначення; 2) безпечність для здоров’я людини та навколишнього природного середовища за умови дотримання регламентів їх застосування; 3) відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим нормативним документам; 4) державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів (ст. ст. 4, 7).

Спрямування зазначеного Закону щодо охорони земель від забруднення та псування проявляється в регулюванні вимог щодо транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів, торгівлі ними (ст. 11), а також порядку застосування (ст. 12), окресленні особливостей їх застосування (ст. 13). Це пов’язано насамперед з тим, що головною особливістю пестицидів є їх висока біологічна активність по відношенню до живих організмів. Отже, будь-який пестицид об’єктивно являє собою загрозу для навколишнього природного середовища взагалі та земель зокрема, а також для людей та тварин. Враховуючи цю обставину, законодавець в ст. 18 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» окреслює вимоги щодо якості за критеріями безпечності сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, які, в свою чергу, вирощуються на земельній ділянці певного якісного стану. Також на законодавчому рівні забороняється для виготовлення харчових продуктів використовувати продовольчу сировину, яка оброблялась не дозволеними до використання пестицидами та агрохімікатами чи дозволеними до використання, якщо їх вміст у сировині перевищує встановлені гранично допустимі рівні (ст. 6 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» [42])

Позитивне значення для правової охорони земель від забруднення та псування має Закон України «Про відходи» [15]. Необхідність правової охорони земель від забруднення відходами обумовлюється тим, що останнім часом значними стали обсяги накопичення відходів – вони обраховуються десятками мільярдів тонн. Насамперед виділяються відходи вуглевидобутку, які зазвичай складають у терикони. Близько трьох мільярдів тонн становлять обсяги промислових токсичних відходів, а ще є побутові і радіоактивні відходи [109, с.12].

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Значення для розробки заходів щодо охорони земель від забруднення та псування має інформація про стан земель та ґрунтів. Правове регулювання діяльності у цьому напрямку закріплено наступними документами ЄС. Зокрема, Регламентами Ради 1210/90 [227] та 933/99 [228] визначається порядок формування Європейської системи спостереження, а також інформації про стан довкілля, засади створення і основні повноваження Європейського агентства з навколишнього середовища (далі - Агентства). Агентство діє як європейська мережа для моніторингу й отримання інформації про довкілля, в тому числі і земель. З точки зору охорони земель від забруднення та псування – це інформація про рівень скидів забруднюючих речовин, стан ґрунтів, поводження з відходами, хімічними речовинами, що можуть становити загрозу для довкілля в цілому і земель, зокрема. Дана інформація надається органам ЄС та державам-членам для подальшого формування екологічної політики та прийняття екологічно значущих рішень.

Правова регламентація доступу до інформації про стан довкілля, а також земель, закріплюється Директивою Європейського Парламенту та Ради 2003/4/ЄС від 28 січня 2003 р. про доступ громадськості до інформації про навколишнє середовище [124]. Директива гарантує доступ до інформації про стан довкілля з метою систематичності її оприлюднення та практичного застосування.

Зауважимо, що певний вплив на якісний стан земель зумовлюють окремі види діяльності. З метою запобігання негативного впливу такої діяльності окремі норми законодавства ЄС запроваджують оцінку впливу деяких планів та проектів на навколишнє середовище та окремі його елементи. Зокрема, Директива Ради 85/337/ЄС від 27 червня 1985 р. [129] (зі змінами, внесеними Директивою 97/11/ЄEС від 3 березня 1997 р. [135]) щодо оцінки впливу деяких державних і приватних проектів на навколишнє середовище; Директива 2001/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 червня 2001 р. про оцінку впливу деяких планів та програм на навколишнє середовище [123].

Вагоме значення для вирішення проблем правової охорони земель від забруднення та псування посідають документи ЄС, які регулюють окремі питання щодо охорони ґрунтів та сприяють запровадженню стратегії із захисту ґрунтів. Так, Директива Ради 86/278/ЄЕС від 12 червня 1986 р. про охорону навколишнього середовища і ґрунтів, зокрема, при використанні осаду стічних вод у сільському господарстві [130], регулює порядок використання осадів стічних вод для сільськогосподарських потреб. Таке використання повинно відбуватися способами, що виключають шкідливий вплив на ґрунти, рослинний та тваринний світ, здоров’я людей. З метою запобігання забруднення земель осадами стічних вод ст. 7 Директиви забороняє використовувати та встановлює певні обмеження щодо використання осаду стічних вод на ґрунтах, де вирощуються фрукти та овочі, за винятком тих, де вирощуються фруктові дерева; на пасовищах; на угіддях, призначених для вирощування та заготівлі кормів. При цьому допускається використання осадів у сільському господарстві лише в тих випадках, коли це не завдає шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю людей, а також регламентовано у спеціальних положеннях держав-членів ЄС та визначено Директивою (ст. 2).

Директива Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р.[131] спрямовує свою дію на охорону ґрунтів від забруднення нітратами. Хоча метою Директиви є охорона вод від забруднення, спричиненого нітратами із сільськогосподарських джерел, фактично вона також спрямовує дію на попередження забруднення ґрунтів шкідливими речовинами, які розчиняються у водах.

В законодавстві ЄС питання врегулювання компенсації шкоди, заподіяної навколишньому середовищу та землям, зокрема, викладені в Директиві Європейського Парламенту та Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 р. про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків завданої навколишньому середовищу шкоди [125]. Директива встановлює обов’язок для держав вживати заходів по відновленню стану навколишнього середовища та його елементів у разі заподіяння екологічної шкоди. Дана Директива спрямована на запровадження екологічної відповідальності, головна мета якої полягає у компенсації шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, в тому числі земельним ресурсам. Українським законодавством на сьогоднішній день такого виду відповідальності не визначено, що в подальшому може бути враховано в процесі удосконалення національного законодавства в частині компенсації збитків, заподіяних довкіллю шляхом забруднення чи псування.

Не дивлячись на те, що в законодавстві ЄС відсутній єдиний спеціальний законодавчий акт щодо охорони якісного стану земель, у межах законодавства ЄС знайшли закріплення та продовжують формуватися правові приписи щодо охорони земель та ґрунтів від забруднення та псування. Саме на них спрямована адаптація земельного законодавства України про охорону земель.

Вибірковий аналіз чинного законодавства України у сфері правового регулювання землеохоронних відносин, дозволяє виділити ряд проблем, потребуючих узгодження та вирішення на правовому рівні: по-перше, беручи до уваги, що земля в житті суспільства, в екологічній системі є основним елементом, потрібно вирішувати всі проблеми охорони земель разом з подальшою екологізацією земельного права [145, с. 28]. Наприклад, шляхом запровадження правових норм, спрямованих на встановлення обов’язків землевласників та землекористувачів щодо використання земель не стільки з максимальною економічною ефективністю, а в першу чергу, з обов’язковим дотриманням екологічних правил та вимог охорони якісного стану земель.

По-друге, на законодавчому рівні з урахуванням принципів науковості, рівності і загальнодержавних інтересів потрібно розробити основні напрями раціонального та екологічно виваженого використання земель і напрями їх охорони залежно від відповідної категорії земель.

По-третє, потребують внутрішнього узгодження та подальшого вдосконалення і розвитку землеохоронне законодавство України та економічний механізм регулювання землекористування. Зокрема, певний порядок надання пільг з оподаткування, одержання кредитів, умов заохочення, механізм фінансування заходів щодо охорони земель, в тому числі від забруднення та псування, за рахунок Держбюджету та місцевих бюджетів та ін.

По-четверте, важливе значення при систематизації законодавства про охорону земель повинна мати консолідація нормативно-правових актів, які регулюють питання попередження забруднення та псування земель за рахунок: підвищення ступеня безпеки технологій, що пов’язані із утилізацією та захороненням радіоактивних, токсичних, промислових та побутових відходів; попередження та ліквідація наслідків радіоактивного забруднення; екологічно безпечних технологій; раціонального використання земельних ресурсів та забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності людини.

Підсумовуючи зазначене вище, пропонуємо: 1) законодавчі акти, що містять норми про охорону земель від забруднення та псування згрупувати на наступні: а) акти загального (інтегрованого) характеру, які встановлюють загальні вимоги до всіх землевласників та землекористувачів у сфері охорони земель та спрямовані на охорону землі та її властивостей; б) акти, які містять норми щодо охорони окремих категорій земель від забруднення та псування; в) акти, норми яких регулюють діяльність, що певним чином може вплинути на якісний стан земель; г) акти, норми яких встановлюють необхідність забезпечення якості ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції; д) акти, які вміщують правові приписи щодо охорони інших природних ресурсів, якісний стан яких може вплинути чи впливає на якісний стан земель;

2) доповнити ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України пунктом «е», включивши до змісту охорони земель «охорону життя і здоров’я людей»;

3) в ч. 3 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачити, що «юридичні особи та громадяни зобов’язані утримувати та використовувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм».
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна
Спеціальність: 12. 00. 06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Тараса Шевченка На правах рукопису Марченко Світлана Іванівна удк 349. 42
Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні

Тараса Шевченка На правах рукопису Черноус Світлана Миколаївна удк...
Трудового кодексу України передбачає реформування понятійного апарату трудового права. Зазначені процеси зумовлюють необхідність...

Ярослава Мудрого На правах рукопису Вікторія Сергіївна Мілаш удк...
Розділ Розвиток наукової думки про договір у господарському обороті

Тараса Шевченка На правах рукопису Медведєва Наталія Петрівна
Поняття гірничої концесії та особливості гірничих концесійних правовідносин

Ярослава Мудрого На правах рукопису Дашковська Олена Ростиславівна...

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Права та обов'язки суб'єктів правовідносин з геологічного вивчення надр

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Правила прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2013 році
Провадження освітньої діяльності у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка здійснюється відповідно до ліцензії...

Конкурс проводиться для учнів 5 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Тараса Шевченка та в межах відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у 2013/2014 навчальному році в Харківській...

На правах рукопису
Механізм формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством

Реферат удк 550. 8: 528 (084. 3М200)(477. 54)
Хгре (хкгре) – Харківська геологорозвідувальна експедиція (Харківська комплексна геологорозвідувальна експедиція)

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна
Вступ

Твір-опис у художньому стилі «Світ краси природи у творчості Т. Шевченка»
Тараса Шевченка та ХVІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

Лекція П. М. Таланчука орієнтована на студентів, викладачів, а також...
Співвідношення інтернаціонального І національного в деяких сферах розвитку народів світу

Тараса Григоровича Шевченка на уроках II української мови
Сьогодні вивчення мови поетичних творів Т. Г. Шевченка – дуже актуальна тема. Питання про те, як у мові Шевченка використовуються...

05 грудня 20015 року в Одеській області за підтримки Одеської обласної...
Про проведення обласного VІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені тараса шевченка

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт