Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Вырезано.Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке - Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477)...

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна





Сторінка6/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

На підставі викладеного констатуємо, що під правовою формою охорони земель від забруднення та псування слід розуміти правове явище, яке закріплено в правовій нормі, має обов’язковий характер, сприяє реалізації правових вимог, приписів, повноважень, заходів, діяльності щодо збереження якісного стану земель та має відповідний вплив на вирішення проблем охорони земель від забруднення та псування.

ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 2
Проведене дослідження, що здійснено на основі аналізу чинного законодавства України, існуючих наукових доробок, дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

1. У процесі історичного розвитку землеохоронного законодавства України пропонуємо виділити наступні етапи: 1) - дорадянська доба розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування: а) часи Київської Русі – початок розвитку машинного виробництва (70-ті роки ХІХ століття); б) 70-ті роки ХІХ століття – грудень 1917 р.; 2) грудень 1917 р. – прийняття Конституції СРСР 1936 р.; 3) 1936 р. – початок 60-х років ХХ століття; 4) початок 60-х років ХХ століття – березень 1991 р.; 5) з березня 1991 р. – триває до сьогоднішніх днів (новітній етап).

2. Пропонуємо законодавчі акти, що містять норми про охорону земель від забруднення та псування згрупувати на: а) акти загального (інтегрованого) характеру, які встановлюють загальні вимоги до всіх землевласників та землекористувачів у сфері охорони земель та спрямовані на охорону землі та її властивостей; б) акти, які містять норми щодо охорони окремих категорій земель від забруднення та псування; в) акти, норми яких регулюють діяльність, що певним чином може вплинути на якісний стан земель; г) акти, норми яких встановлюють необхідність забезпечення якості ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції; д) акти, які вміщують правові приписи щодо охорони інших природних ресурсів, якісний стан яких може вплинути чи впливає на якісний стан земель.

3. Пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України пунктом «е», включивши до змісту охорони земель «охорону життя і здоров’я людей».

4. Пропонуємо в ч. 3 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачити, що «юридичні особи та громадяни зобов’язані утримувати та використовувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм».

5. Правову форму охорони земель від забруднення та псування пропонуємо розглядати як правове явище, яке закріплено в правовій нормі, має обов’язковий характер, сприяє реалізації правових вимог, приписів, повноважень, заходів, діяльності щодо збереження якісного стану земель та має відповідний вплив на вирішення проблем охорони земель від забруднення та псування.

6. До основних правових форм охорони земель від забруднення та псування пропонуємо віднести: 1) встановлення заборон та обмежень на діяльність, що може негативно вплинути на якісний стан земель; 2) здійснення контролю у сфері охорони земель; 3) закріплення державних стандартів і нормативів у сфері охорони земель; 4) економічне стимулювання раціонального використання і охорони земель; 5) моніторинг земель; 6) ведення Державного земельного кадастру; 7) застосування юридичної відповідальності за порушення вимог охорони земель від забруднення та псування. В основу класифікації правових форм покладені заходи правового впливу щодо забезпечення охорони земель від забруднення та псування.

7. Пропонуємо удосконалити п. «б» ст. 205 ЗК України, встановивши, що виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам здійснюється для відновлення попереднього стану земель або приведення їх у стан, придатний для подальшого використання за іншим цільовим призначенням.


РОЗДІЛ 3

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ТА ПСУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
3.1. Поняття та особливості юридичної відповідальності за порушення вимог щодо охорони земель від забруднення та псування в Україні

Юридична відповідальність є однією із важливих правових форм охорони земель від забруднення та псування. Як і право в цілому, юридична відповідальність виконує службову функцію. Її зміст і напрями визначаються цілями, які переслідує суспільство на конкретних історичних етапах свого розвитку [269, с. 10].

Варто зазначити, що відповідальність за правопорушення у сфері охорони земель пов’язана з загальними проблемами щодо виконання законів, тобто їй властиві основні риси та принципи, що характерні для юридичної відповідальності взагалі. Водночас вона має свої особливості, що зумовлені характером, особливостями правовідносин в процесі використання земель, та займає окреме місце в системі землеохоронних заходів. Відразу зауважимо, що у зв’язку з відсутністю в загальній теорії права єдиного визначення юридичної відповідальності, немає і єдиного визначення відповідальності за земельні правопорушення. Дана проблема актуальна й на сьогодні.

Юридична відповідальність в аспекті правового явища досліджувалась з різних позицій. Так, в сучасному правознавстві розрізняють перспективну (або позитивну) та ретроспективну (або негативну) юридичну відповідальність. Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність полягає в закріпленому в законі обов’язку правопорушника зазнавати з боку держави певні негативні наслідки (санкції) за скоєне ним правопорушення, та характеризується наступними ознаками: 1) за своєю сутністю є негативною реакцією держави на скоєне правопорушення; 2) забезпечується до застосування державним примусом; 3) застосовується тільки до суб’єктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення; 4) тягне застосування до правопорушника санкцій майнового, особистого чи організаційного характеру [244, с. 244].

У фаховій літературі існує також позиція, згідно з якою юридична відповідальність спирається на державний примус [237, с. 431], що забезпечується силою державної влади в межах закону і є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою обов’язків у сфері охорони земельних ресурсів. Проте, на нашу думку, незважаючи на великі потенційні можливості, примус є не головним, а крайнім (вимушеним) засобом боротьби із правопорушеннями щодо якісного стану земель, охорони їх від забруднення та псування.

Це означає, що завдяки застосуванню юридичної відповідальності реалізується державний примус щодо виконання землеохоронних вимог. В той же час варто підкреслити, що юридична відповідальність в галузі охорони земель від забруднення та псування є не єдиним правовим засобом примусу щодо виконання землеохоронних вимог. Державний примус іноді може мати місце і без правопорушень. Так, наприклад, цю функцію може здійснювати також контроль за використанням та охороною земель, реєстраційно-дозвільна система, організація землеустрою, державна екологічна експертиза тощо. Проте, на відміну від державного примусу, юридична відповідальність не може існувати без правопорушення.

Вважаємо за можливе погодитись з думкою, що для юридичної відповідальності показником є не сам факт реалізації (або не реалізації) державою заходів примусу, а завжди наявна при цьому можливість державного примусу [250, с. 16]. Спосіб досягнення соціальної цілі юридичної відповідальності (примусовий або добровільний) не є визначальним. Основне, що наслідки правопорушень усуваються тією мірою, якою це передбачено законом, і що це завжди пов’язане із закладеною в нормі права державно-засуджуючою оцінкою протиправного вчинку [114, с. 34].

Крім цього, внаслідок притягнення особи до юридичної відповідальності виникають і існують правовідносини, однією із сторін яких є держава в особі спеціальних органів, а іншою – правопорушник, на якого покладаються обов’язки зазнавати негативні наслідки, які можуть бути особистого, майнового або організаційного характеру. Відтак, юридична відповідальність нерозривно пов’язана з державою. З огляду на це та враховуючи, що порушення якісного стану земель є не тільки правопорушенням в галузі охорони земель від забруднення та псування, але й має екологічний аспект, слід, на нашу думку, прийняти до уваги позицію М.М. Бринчука про те, що під юридичною відповідальністю за екологічні правопорушення необхідно розуміти відносини між державою в особі спеціально уповноважених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, іншими уповноваженими суб’єктами та особою, що вчинила екологічне правопорушення (фізичною, посадовою, юридичною) з приводу застосування до правопорушника відповідного стягнення [104, с. 475]. Отже, в даному випадку юридична відповідальність розглядається як певні правовідносини, підставою виникнення яких є спричинення правопорушення, тобто факт вчинення правопорушення є юридичним фактом, що породжує дані правовідносини.

У позитивному значенні юридична відповідальність є абсолютним відношенням, яке являє собою добросовісне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремо перед собою, тобто – це відповідальне ставлення до виконання обов’язків [166, с. 474].

Ідея існування позитивної відповідальності обґрунтовувалась в науці екологічного права в рамках юридичної відповідальності [86, с. 4-5; 87, с. 187-189], оскільки встановлення в законодавстві еколого-правових норм, в яких містяться приписи щодо зобов’язання осіб виконати певні дії, які мають привести до позитивних юридично значимих наслідків, є не просто обов’язком з їх боку, а ще й гарантією забезпечення вимог раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля [229, с. 83].

Аналізуючи законодавство щодо охорони природних ресурсів, в тому числі земельних, В.В. Петров зробив висновок, що ретроспективні та перспективні аспекти еколого-правової відповідальності об’єднує в єдиний юридичний комплекс відповідна формула, зміст якої полягає в наступному: з однієї сторони, на законодавчому рівні встановлюються вимоги щодо охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, а з іншої – передбачається можливість настання негативних наслідків за невиконання встановлених обов’язків. Даний юридичний комплекс, як далі зазначає науковець, по своїй структурі складається із двох груп правових норм і відповідних їм правовідносин. Перша група вміщує природоохоронні норми, що встановлюють обов’язки та заборони. Інша – включає норми кримінального, адміністративного, цивільного, природоохоронного, трудового законодавства, які передбачають санкції за невиконання, порушення встановлених норм і заборон у правових нормах першої групи [209, с. 144].

Зазначене В.В. Петровим співвідношення позитивної та негативної відповідальності, на нашу думку, можливо простежити і в сучасному українському земельному законодавстві. Так, ЗК України, встановлюючи обов’язки землевласників та землекористувачів щодо раціонального використання та охорони земель (ст.ст. 91, 96), одночасно в законодавчому порядку визначає основні правопорушення в галузі земельних відносин, за вчинення яких громадяни та юридичні особи можуть бути притягнуті до певних санкцій.

З огляду на те, що позитивна відповідальність носить переважно організаційний, організаційно-майновий або ж майновий характер [86, с. 4-5], а як відомо, забруднення та псування земель може статися внаслідок природних чи стихійних явищ (які не є протиправними діями чи бездіяльністю), що викликає вчинення відповідних організаційно-майнових заходів щодо усунення негативних наслідків, на нашу думку, слід підтримати загальні підходи до розуміння позитивної відповідальності у сфері охорони природних ресурсів, зокрема, земельних ресурсів. Тобто, позитивна юридична відповідальність в землеохоронній сфері зазвичай поєднується із волевиявленням особи та її наміром добросовісно виконувати свої повноваження щодо охорони якісного стану земель. Таким чином, позитивну відповідальність у сфері охорони земель від забруднення та псування, на нашу думку, слід розглядати як існуючу у формі добровільного виконання фізичними та юридичними особами обов’язків та приписів, закріплених у правових нормах, щодо забезпечення раціонального використання земельних ресурсів і охорони їх від забруднення та псування.

Зауважимо, що перед юридичною відповідальністю можуть стояти різні цілі. Як мету слід розглядати ідеальне уявлення суб’єктів про результати своїх дій. Саме вони визначають засоби та характер дій, спрямованих на досягнення мети [243, с. 437].

В правовій літературі вирізняють такі цілі: 1) компенсація потерпілому (в тому числі фізичним і юридичним особам, державі або іншим суб’єктам) матеріальної і моральної шкоди, яка йому заподіяна правопорушенням; 2) профілактика (попередження) правопорушень, яка полягає у такому впливі на свідомість осіб, схильних до скоєння правопорушень, який утримує їх від скоєння правопорушень в майбутньому; 3) покарання (відплата) за вчинене правопорушення [244, с. 247].

Проте, з нашої точки зору, можна виділити також інші цілі. Оскільки юридична відповідальність розглядається дисертанткою як одна із правових форм охорони земель від забруднення та псування, є доцільним визначити таку мету юридичної відповідальності як охорона існуючого правопорядку у сфері землекористування, при якому дотримуються законодавчі норми стосовно раціонального використання і охорони земель. Відтак, юридична відповідальність взаємопов’язана з охоронною діяльністю держави, і, відповідно, з охоронною функцією права. При цьому вона виконує і характерну для права в цілому регулятивну функцію. Вже сам факт існування та невідворотності покарання забезпечує організаційні основи в діяльності суспільства [243, с. 439].

Притягуючи особу до того чи іншого виду відповідальності, держава тим самим впливає на свідомість не лише правопорушника, а також і на інших осіб, в тому числі і учасників земельних відносин. Передбачаючи юридичну відповідальність за правопорушення у сфері охорони земель, законодавець виходить із того, що землевласники та землекористувачі зобов’язані сумлінно ставитись до виконання та дотримання правил землекористування, усвідомлюючи при цьому, що заподіяна ними шкода земельним ресурсам повинна бути компенсована. Тобто юридична відповідальність сприяє формуванню у громадян уявлення про непохитність існуючого правопорядку. Отже, юридична відповідальність має і таку мету як виховання громадян шляхом підвищення правосвідомості та правової культури.

Зазначені цілі юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування надають можливість визначити наступні функції юридичної відповідальності за правопорушення у цій сфері: 1) компенсаційна функція, яка знаходить своє вираження у відшкодуванні заподіяних земельним ресурсам майнових збитків у разі вчинення земельного правопорушення. Таким чином, компенсаційна функція юридичної відповідальності примушує правопорушника виконати свої обов’язки щодо поліпшення якісного стану земель; 2) превентивна (попереджувальна) функція має на меті попередження вчинення нових правопорушень, спрямованих на забруднення або псування земель, а відтак, на нашу думку, її слід розглядати як один із засобів запобігання вчинення земельних правопорушень; 3) каральна функція у сфері охорони земель, яку слід розглядати в якості реакції держави на шкоду, заподіяну існуючому порядку використання земель правопорушником. Перш за все, це покарання правопорушника, яке є не чим іншим, як засобом самозахисту суспільства від порушення умов його існування [243, с. 437]. Звідси, на нашу думку, каральна функція юридичної відповідальності у зазначеній сфері відносин, спрямована на покарання винних осіб, а також на відновлення порушеного стану суспільних відносин у сфері охорони земель від забруднення та псування; 4) регулятивна функція юридичної відповідальності, яка характерна і для права взагалі; 5) виховна функція юридичної відповідальності, що реалізується шляхом формування у громадян поваги до землеохоронного законодавства, підвищення правосвідомості.

Зауважимо, що чинне земельне законодавство вміщує правові норми, якими визначається переважно позитивне регулювання земельних відносин, а в разі їх порушення відповідальність наступає згідно з положеннями інших галузей права. Так, згідно з ч. 1 ст. 211 ЗК України [4], громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопорушення. Таким чином, юридична відповідальність в сфері охорони земель від забруднення та псування вміщує в себе практично весь комплекс елементів, притаманних іншим видам відповідальності у зв’язку з тим, що залежно від характеру земельного правопорушення вступає в дію певний механізм реалізації того чи іншого виду юридичної відповідальності.

У теоретичному та практичному розумінні проблеми юридичної відповідальності пов’язують із правопорушенням. Так, професор Н.І. Титова зазначає, що юридична відповідальність є логічно-правовий наслідок антиправомірної поведінки особи, що суперечить регулятивному припису правової норми [250, с. 6-7]. Тобто підставою юридичної відповідальності є правопорушення, а саме винне, протиправне діяння, що заподіює шкоду суспільству та вчинене право-дієздатною особою. Крім цього, у фаховій літературі під загальною ознакою правопорушення розглядають його властивість породжувати юридичну відповідальність, тобто різноманітні несприятливі наслідки для правопорушника [108, с. 537]. Проте притягнення особи до юридичної відповідальності зумовлює виникнення правовідносин, а це відбувається лише в тому випадку, коли конкретне протиправне діяння в якості такого та його юридичні ознаки передбачені в правовій нормі. Також неодмінною умовою цього є наявність у законі прямої вказівки про застосування відповідних заходів упливу до правопорушника, тобто правовою підставою відповідальності є правові норми, які закріплюють у галузі екології санкції за недотримання або порушення цих обов’язків [177, с. 59-60].

З огляду на це проблеми реалізації юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування поєднані із застосуванням ретроспективної (негативної) відповідальності, тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування.

Юридичній відповідальності щодо охорони якісного стану земель притаманні певні особливості, які обумовлені тим, що, в першу чергу, підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності щодо охорони земель від забруднення та псування є вчинення земельного правопорушення екологічного спрямування. Відтак, правопорушення щодо забруднення та псування земель одночасно можна розглядати як і екологічні.

У земельно-правовій літературі під земельним правопорушенням розуміють суспільно шкідливу дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність [156, с. 235; 187, с. 3; 154, с. 415]. Перелік правопорушень щодо охорони земель визначено в ст. 211 ЗК України [4]. З огляду на охорону земель від забруднення та псування ними можуть бути такі як: псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами (п. «в»); розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на якісний стан земель (п. «г»); використання земель не за призначенням (п. «ґ»); невиконання обов’язків щодо приведення земель у стан, придатний для використання за призначенням (п. «д»); не проведення рекультивації порушених земель (п. «ж»); невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту (п. «и»). Зауважимо, що законодавством може бути встановлена відповідальність і за інші види порушення земельного законодавства. У спеціальних актах з різних питань можуть міститися й інші види земельних правопорушень щодо забруднення та псування земель. Так, наприклад, певний перелік правопорушень, які унеможливлюють використання земель лісогосподарського призначення за цільовим призначенням вміщує ст. 105 Лісового кодексу України [10], а саме: знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; порушення правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту лісу, мінеральних добрив та інших препаратів.

Закон України «Про природно–заповідний фонд України» [38] встановлює відповідальність за забруднення та псування земель природно-заповідного фонду у разі: перевищення допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів і антропогенних навантажень на території та об’єкти природно-заповідного фонду; псування природних територій та об’єктів природно-заповідно фонду (п.п. «є», «ж» ст. 64). Закон України «Про пестициди і агрохімікати» [34] встановлює відповідальність для осіб, винних у забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні ґрунту (ч. 2 ст. 20) тощо.

У земельно-правовій літературі ствердилось положення, згідно якого земельне правопорушення характеризується такими загальними ознаками, як об’єкт правопорушення; об’єктивна сторона правопорушення; суб’єкт правопорушення; суб’єктивна сторона правопорушення [121, с. 80; 211, с. 344-345]. Це положення приймаємо до уваги.

У загальній теорії права об’єктом правопорушення визнається порушене матеріальне чи нематеріальне благо; соціальні цінності, в тому числі суспільний правопорядок, суспільні відносини, що охороняються правом [236, с. 423; 246, с. 489]. З огляду на те, що забруднення та псування земель негативно впливають на критерії якості складу земель та ґрунтів, які визначають їх придатність для використання за призначенням, об’єктом правопорушення, пов’язаного із забрудненням та псуванням земель, є якісний стан земель. Як відомо, стан земель впливає на стан життя та здоров’я людей. Такий взаємозв’язок дозволяє в якості об’єкта земельного правопорушення виділити також життя та здоров’я людей. Отже, об’єктом забруднення та псування земель є якісний, екологічно безпечний стан земель для життя і здоров’я людей.

Об’єктивну сторону земельного правопорушення складає протиправне діяння, що суперечить вимогам землеохоронного законодавства та посягає на порядок охорони земель. Воно за своєю природою є суспільно шкідливим та може бути вчинено як способом активної дії так і бездіяльності.

Об’єктивна сторона характеризується такими ознаками: 1) протиправність дії чи бездіяльності щодо землі; 2) спричинення шкоди чи загроза її спричинення якісному стану земель; 3) причинний зв’язок між протиправним діянням та забрудненням чи псуванням земель. Розглянемо зазначені ознаки об’єктивної сторони.

Протиправність є суттєвою і важливою ознакою правопорушення. Не будь-яке діяння є правопорушенням, а лише те, яке здійснюється з порушенням встановлених чинним законодавством спеціальних правил землекористування і спричиняє забруднення або псування земель. Наприклад, зберігання та видалення відходів повинне здійснюватись у місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства за наявності спеціальних дозволів, в яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання (ст. 33 Закону України «Про відходи» [15]).

Протиправна поведінка порушника порядку охорони якісного стану земель є соціально шкідливою. Це полягає в тому, що винна особа допускає дію чи бездіяльність, заборонену нормою права, підриваючи тим самим законодавчо встановлені основні принципи охорони земель.

Законодавчо закріплений в ст. 211 ЗК України перелік порушень носить загальний характер. Тому для встановлення конкретного правопорушення необхідно звернутися до положень спеціальних законів, нормативних актів чи правил.

Як було зазначено вище, правопорушення в галузі охорони земель від забруднення та псування проявляються у формі активних дій і бездіяльності. Аналізуючи положення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» [16] можна дійти висновку, що неправомірна дія щодо якісного стану земель може проявлятися у наступних формах: забруднення земель хімічними, біологічними та радіоактивним речовинами; засмічення відходами та неочищеними водами; використання земель не за призначенням, а також способами, що погіршують їх якісний стан.

Псування та забруднення земель може відбуватися і шляхом бездіяльності, тобто невчиненням відповідних дій, які землекористувач зобов’язаний був учинити у сфері охорони якісного стану земельних ресурсів. Наприклад, відсутність техніко-економічного обґрунтування проектів і проектно-кошторисної документації стосовно заходів щодо попередження псування земель. Наслідком такої бездіяльності є порушення природного стану земель, що може створити небезпеку для довкілля та здоров’я людей. Зауважимо, що бездіяльність є результатом невиконання природоохоронних заходів, безконтрольності з боку службових осіб, примиренського ставлення до недоліків природокористування, в результаті яких скоюються різні порушення [193, с. 73].

Однією із суттєвих ознак забруднення або псування земель, як неправомірного діяння, є суспільна небезпека. Псування та забруднення земель може стати причиною створення суспільної небезпеки, наприклад, для довкілля, для життя і здоров’я людей. При цьому необхідно мати на увазі, що при визначенні ступеня суспільної небезпеки необхідно враховувати не лише настання реальних шкідливих наслідків, але і тих, які могли наступити. Так, небезпека для довкілля може проявлятися в настанні або загрозі настання таких наслідків, як загибель рослин чи тварин, лісового фонду; деградація земель; зменшення земельного покриву, що впливає на виробництво сільськогосподарської продукції; зміна клімату; настання змін хімічного, фізичного і біологічного складу земель тощо.

На нашу думку, суспільна небезпека забруднення та псування земель може розглядатися в двох аспектах: юридичному і майновому. Юридичний аспект небезпечності псування та забруднення земель простежується в порушені порядку охорони земель, а також прав громадян на безпечне навколишнє природне середовище взагалі, і незабруднені земельні ресурси, зокрема. Наприклад, небезпека для життя і здоров’я людей може проявлятися шляхом впливу таких факторів середовища життєдіяльності, які створюють реальну загрозу здоров’ю, життю або працездатності людини чи здоров’ю майбутніх поколінь. Зокрема, отруєння людей продуктами або поширення захворювання в результаті споживання продуктів, які вирощені на забруднених землях; зменшення тривалості життя в регіоні; поява видимих відхилень у розвитку людей тощо.

Майновий аспект небезпечності забруднення та псування земель проявляється в заподіянні, як учасникам земельних правовідносин, так і земельним ресурсам, майнової шкоди. Так, безгосподарське використання земель, тобто неналежне виконання обов’язків щодо земель, може бути результатом тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення їх із сільськогосподарського обігу, порушення структури ґрунту тощо, що тягне за собою настання певних майнових збитків.

Отже, слід погодитись, що суспільно небезпечним діянням, що призводить до погіршення якісного стану ґрунтового покриву земель, потрібно вважати порушення спеціальних правил забезпечення екологічної безпеки у сфері охорони земельних ресурсів [273, с. 137].

Об’єктивна сторона земельного правопорушення, крім протиправного діяння, що порушує вимоги землеохоронного законодавства, характеризується також шкодою або загрозою заподіяння шкоди якісному стану земельним ресурсам чи здоров’ю людини. Шкода, заподіяна земельним ресурсам як складової довкілля, має свої особливості.

Шкода, яка зумовлена порушенням законодавства у сфері охорони земель, проявляється в різноманітних і своєрідних формах. Вона може виступати як зменшення ресурсів природи шляхом їх знищення, пошкодження, як негативні зміни природного середовища в результаті впливу на нього людської діяльності, створення умов, що порушують екологічну рівновагу тощо [193, с. 72]. Відтак, шкода заподіяна земельним ресурсам внаслідок їх забруднення чи псування може розглядатися в кількох аспектах. Це пов’язано, насамперед, з тим, які негативні наслідки мають місце. У зв’язку з цим, в юридичній літературі шкода поділяється на екологічну та економічну [209, с. 147].

На нашу думку, в разі забруднення та псування земель заподіяна землям шкода проявляється як в економічному, так і екологічному аспекті. Наприклад, економічна шкода може проявлятися в разі зняття родючого шару ґрунту, що призводить до псування земель і робить неможливим подальше використання земель для вирощування сільськогосподарської продукції, а це в свою чергу зумовлює неотримання доходів, які землекористувач отримав би за нормальних умов виробництва, а також передбачає витрати на відновлення якісного стану земельних ресурсів.

Екологічна шкода об’єктом посягання має не тільки земельні ресурси, а й безпосередньо навколишнє природне середовище. Це проявляється у порушенні природних екологічних зв’язків на відповідній земельній ділянці. На думку В.В. Петрова, прямим наслідком таких процесів є настання антропологічної шкоди, тобто шкоди, що заподіюється здоров’ю людини внаслідок негативних змін довкілля [209, с. 149]. З нашої точки зору, це є цілком обґрунтовано, оскільки людина є вищою біоістотою в природній системі, і будь-які зміни оточуючого середовища або окремих його елементів впливають на стан здоров’я людини та її життя. Шкоду, що заподіюється людині як основному об’єкту в охороні навколишнього природного середовища в юридичній літературі розглядають також як гуманітарну екологічну шкоду [181, с. 89]. Отже, забруднення та псування земель завдає шкоди не тільки самим земельним ресурсам, а також навколишньому природному середовищу, здоров’ю людини, а у деяких випадках – майну громадян, юридичних осіб, державі.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна
Спеціальність: 12. 00. 06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Тараса Шевченка На правах рукопису Марченко Світлана Іванівна удк 349. 42
Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні

Тараса Шевченка На правах рукопису Черноус Світлана Миколаївна удк...
Трудового кодексу України передбачає реформування понятійного апарату трудового права. Зазначені процеси зумовлюють необхідність...

Ярослава Мудрого На правах рукопису Вікторія Сергіївна Мілаш удк...
Розділ Розвиток наукової думки про договір у господарському обороті

Тараса Шевченка На правах рукопису Медведєва Наталія Петрівна
Поняття гірничої концесії та особливості гірничих концесійних правовідносин

Ярослава Мудрого На правах рукопису Дашковська Олена Ростиславівна...

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Права та обов'язки суб'єктів правовідносин з геологічного вивчення надр

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Правила прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2013 році
Провадження освітньої діяльності у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка здійснюється відповідно до ліцензії...

Конкурс проводиться для учнів 5 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Тараса Шевченка та в межах відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у 2013/2014 навчальному році в Харківській...

На правах рукопису
Механізм формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством

Реферат удк 550. 8: 528 (084. 3М200)(477. 54)
Хгре (хкгре) – Харківська геологорозвідувальна експедиція (Харківська комплексна геологорозвідувальна експедиція)

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна
Вступ

Твір-опис у художньому стилі «Світ краси природи у творчості Т. Шевченка»
Тараса Шевченка та ХVІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

Лекція П. М. Таланчука орієнтована на студентів, викладачів, а також...
Співвідношення інтернаціонального І національного в деяких сферах розвитку народів світу

Тараса Григоровича Шевченка на уроках II української мови
Сьогодні вивчення мови поетичних творів Т. Г. Шевченка – дуже актуальна тема. Питання про те, як у мові Шевченка використовуються...

05 грудня 20015 року в Одеській області за підтримки Одеської обласної...
Про проведення обласного VІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені тараса шевченка

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт