Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Вырезано.Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке - Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477)...

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна





Сторінка7/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Вважаємо за можливе виділити в якості одного із видів юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування також господарсько-правову відповідальність. На нашу думку, це обґрунтовується тим, що згідно зі ст. 149 Господарського кодексу України [3] (далі – ГК України) суб’єкти господарювання у процесі здійснення господарської діяльності можуть використовувати природні ресурси, зокрема, земельні. В процесі такої діяльності суб’єкти господарювання зобов’язані вчиняти заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псування, забруднення та виснаження природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання (ст. 153 ГК України). Невиконання зазначених вимог слід розглядати як невиконання обов’язків суб’єкта господарювання, за що останній може бути притягнутий до відповідальності. Крім цього, фактичним підтвердженням застосування господарсько-правової відповідальності за порушення вимог законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування є юридична практика1.

Згідно положень ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність являє собою застосування до правопорушників господарських санкцій, визначених ст. 217 ГК України.

Існуючі наукові доробки господарсько-правову відповідальність визначають як майнові за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення господарського правопорушення [110, с. 318]. При цьому такий вплив має негативний економічний характер [275, с. 281].

З огляду на правову охорону земель від забруднення чи псування та, враховуючи положення чинного господарського законодавства, при порушенні якісного стану земель у процесі здійснення господарської діяльності до винних учасників господарських відносин, на нашу думку, можуть бути застосовані такі господарські санкції як відшкодування збитків та адміністративно-господарські санкції у вигляді: адміністративно-господарського штрафу; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання. Особливості застосування адміністративно-господарських санкцій випливають із змісту ст. 238 ГК України.

Так, адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності (ст. 241 ГК України). Він може застосовуватися у визначених законом випадках. Наприклад, якщо забруднення або псування земель сталося внаслідок порушення санітарного законодавства суб’єктом господарювання, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [18] у ст. 46 передбачає фінансові санкції у вигляді штрафу щодо суб’єкта – правопорушника.

Згідно зі ст. 246 ГК України господарська діяльність, яка здійснюється з порушенням екологічних вимог діяльності суб’єкта господарювання або становить підвищену небезпеку для довкілля, зокрема забруднення чи псування земель, може бути обмежена або зупинена відповідними уповноваженими органами. Так, у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [33] Міністерство охорони навколишнього природного середовища України має право обмежувати чи зупиняти (тимчасово) діяльність підприємств і об’єктів, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону земель, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин1. Ст. 17 п. «з» зазначеного Закону надає право Кабінету Міністрів України не тільки зупиняти (тимчасово), а й припиняти діяльність суб’єктів господарювання в разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі щодо охорони земель від забруднення та псування. Зупинення або припинення такої діяльності здійснюється згідно із Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. № 2751 [43]. Відповідно до ст. 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [18] одним із заходів для припинення порушення санітарного законодавства, що застосовується головними державними санітарними лікарями (їх заступниками), зокрема, є обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності суб’єктів господарювання (п. 15 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 (в редакції постанови від 19 серпня 2002 р. № 1217) [59]).

Також вважаємо, що у деяких випадках у разі систематичного або грубого порушення законодавства про охорону земель суб’єктом господарювання, що призвело до забруднення або псування земель, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідацію (ст. 247 ГК України).

Отже, чинне законодавство дозволяє виокремити особливості господарсько-правової відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування: 1) існує у сфері господарсько-підприємницької діяльності, яка пов’язана з використанням земель або певним чином може вплинути чи впливає на якісний стан земель; 2) суб’єкт відповідальності має статус суб’єкта господарювання; 3) підставою є невиконання обов’язку щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню та виснаженню земельних ресурсів (ст. 153 ГК України); 4) реалізується у вигляді адміністративно-господарського штрафу, обмеження або зупинення діяльності, скасування державної реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання.

Враховуючи, що класифікація юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону якісного стану земель обумовлюється ступенем тяжкості правопорушення, галузевою належністю, колом осіб, яким надано право застосовувати відповідальність тощо, види відповідальності за порушення законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування поділяємо на: дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, господарсько-правову, адміністративну, кримінальну; та спеціальну - земельно-правову. Об’єктивне існування останньої обґрунтовано доведено в юридичній літературі.

Громадяни та посадові особи, які винні у порушені земельного законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування, на нашу думку, можуть бути притягнуті до адміністративної, цивільно-правової, кримінальної, дисциплінарної, матеріальної та земельно-правової відповідальності. Юридичні особи за правопорушення у зазначеній сфері мають нести цивільно-правову, господарсько-правову, земельно-правову відповідальність.

Таким чином, у зв’язку з тим, що Земельний кодекс України за порушення земельного законодавства встановлює лише цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність, пропонуємо доповнити ст. 211 ЗК України ще такими видами відповідальності у цій сфері як дисциплінарна, матеріальна, господарсько-правова та земельно-правова. З нашої точки зору, це буде сприяти подальшому забезпеченню вимог законодавства та практики у сфері охорони земель від забруднення та псування, а також підвищенню ефективності юридичної відповідальності у цій сфері.
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 3
Проведене дослідження, що здійснено на основі аналізу чинного законодавства України, існуючих наукових доробок, дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Земельне правопорушення пропонуємо розглядати як винне, протиправне, небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що посягає на якісний, екологічно безпечний стан земель, який зумовлює їх придатність для подальшого використання за призначенням, порушує екологічну рівновагу в екосистемі, вимоги щодо раціонального використання та охорони земель, впливає чи може вплинути на стан життя і здоров’я людей.

2. Юридичну відповідальність у сфері охорони земель України від забруднення та псування пропонуємо розглядати як певні правовідносини, що випливають із обов’язку особи, незалежно від встановлення її вини, відшкодувати заподіяні збитки якісному стану земель, а також правовідносини, породжені вчиненням правопорушення щодо якісного, екологічно безпечного стану земель, між спеціальними державними органами та винною особою, змістом яких є застосування до останньої заходів примусового впливу та виникненням у неї зобов’язання нести негативні наслідки особистого, майнового та організаційного характеру.

3. Виділяємо особливості юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування: 1) підставою відповідальності є вчинення як правомірних дій, тобто без наявності вини особи, так і земельного правопорушення, об’єктом посягання якого є якісний, екологічно безпечний стан земель для життя і здоров’я людей; 2) реалізується в аспекті правовідносин; 3) передбачає застосування заходів державного примусу; 4) передбачає відшкодування шкоди, завданої якісному стану земель, іншим елементам навколишнього природного середовища, здоров’ю людей, а у деяких випадках – майну громадян, юридичних осіб, державі; 5) може мати місце відшкодування збитків, завданих якісному стану земель та ґрунтів, у натуральній формі шляхом виконання робіт по відновленню порушеного стану земель; 6) застосовується певний механізм її реалізації, характер якого залежить від виду правопорушення та який притаманний для конкретного виду юридичної відповідальності.

4. Види відповідальності за порушення законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування пропонуємо класифікувати на: дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, господарсько-правову, адміністративну, кримінальну; та спеціальну - земельно-правову. Кожний вид відповідальності у зазначеній сфері характеризується певними особливостями.

5. Пропонуємо ст. 211 Земельного кодексу України доповнити наступними видами відповідальності у сфері охорони земель: дисциплінарна, матеріальна, господарсько-правова та земельно-правова.

6. Пропонуємо ст. 134 КЗпП України доповнити п. 10, встановивши, що «працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини земельній ділянці, наданої підприємству, установі, організації, фізичній особі-роботодавцю для здійснення господарської діяльності, внаслідок її забруднення, псування, а також погіршення інших корисних властивостей землі».

7. Пропонуємо ч. 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» доповнити словами: «а у випадках передбачених законодавством України – незалежно від встановлення вини заподіювача шкоди».

ВИСНОВКИ
1. Гострота проблем щодо правової охорони земель від забруднення та псування в Україні, нагальна потреба у їх вирішенні потребують дієвих заходів правового впливу. Вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми, яка конкретизована у завданнях, відбувалося за допомогою історико-правового дослідження особливостей розвитку землеохоронного законодавства України, формально-логічного аналізу правових категорій, нормативних та доктринальних дефініцій, окремих загальних та спеціальних методів наукового пізнання правових категорій і явищ, системного аналізу правовідносин щодо охорони земель від забруднення та псування.

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання та практичної реалізації заходів щодо правової охорони земель від забруднення та псування.

2. Пропонуємо уточнити поняття «забруднення» та «псування» земель, а саме: «забруднення» земель являє собою зміни якісного та кількісного стану земель, які сталися під впливом господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення в землю забруднюючих речовин, вміст яких перевищує природний фон; «псування» земель - це негативна зміна якісних характеристик та кількісного стану земель, що відбувається шляхом протиправної дії чи бездіяльності суб’єктів щодо землі або внаслідок впливу природних явищ чи катастроф, і зумовлює зниження природно-господарської цінності земель та приведення їх у стан, непридатний для подальшого використання за цільовим призначенням.

Поняття «забруднення» та «псування» земель - це дві співвідносні категорії, які різні за своїм змістом і яким притаманні як однакові, так і різні ознаки. Проте, більш широким за своїм змістом слід вважати поняття «псування» земель. «Забруднення» - є складовою поняття «псування» земель.

3. Пропонуємо в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» уточнити поняття «забруднення» та «псування» земель, виклавши їх у запропонованій редакції.

4. Охорона навколишнього природного середовища одночасно охоплює і охорону земель. Логічно охорону земель розглядати як частину більш широкого поняття – охорона навколишнього природного середовища, а правову охорону земель як складову правової охорони навколишнього природного середовища.

Враховуючи, що охорона земель являє собою систему заходів різного характеру, які, будучи опосередкованими у правовій формі, набувають властивостей правової охорони земель, правову охорону земель від забруднення та псування розглядаємо як складову правової охорони земель.

5. Пропонуємо доповнити ч. 1 ст. 164 ЗК України пунктом «є», включивши до змісту охорони земель «захист якісного та кількісного стану інших елементів навколишнього природного середовища в процесі використання та охорони земель».

6. Аналізуючи розвиток науково-теоретичних підходів щодо поняття «правова охорона земель», накопичений досвід, положення чинного законодавства України, пропонуємо розглядати правову охорону земель від забруднення та псування як комплекс правовідносин, при реалізації яких на основі правових норм та реалізації науково-обгрунтованих заходів економічного, екологічного, організаційного, земельно-правового, еколого-правового, науково-технічного, технологічного та іншого характеру гарантується і забезпечується запобігання та усунення негативних наслідків забруднення земель виробничими та побутовими відходами, стічними водами, токсичними, хімічними та радіоактивними речовинами, пестицидами та агрохімікатами понад встановлені гранично допустимі концентрації, захист природного стану земель від інших необґрунтованих дій, несприятливих техногенних та природних процесів, що небезпечні для довкілля, життя і здоров’я людей, а також застосовується юридична відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону земель від забруднення та псування.

7. Виділяємо наступні ознаки правової охорони земель від забруднення та псування: 1) є складовою правової охорони земель; 2) характеризується екологічним спрямуванням; 3) набуває значення обов’язку для землевласників та землекористувачів; 4) спрямовує свою дію на попередження погіршення якісного стану земель або відновлення порушеного природного стану земель; 5) реалізується в аспекті правовідносин; 6) забезпечується примусовими заходами впливу; 7) має постійний характер.

8. У процесі історичного зародження та становлення законодавства України у сфері правової охорони земель від забруднення та псування пропонуємо виділити етапи його розвитку:

перший етап - дорадянська доба розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування: а) часи Київської Русі – початок розвитку машинного виробництва (70-ті роки ХІХ століття); б) 70-ті роки ХІХ століття – грудень 1917 р. Характеризується відсутністю спеціального правового регулювання відносин щодо охорони земель від забруднення та псування. Така охорона відбувалась в межах охорони права власності на землю, забезпечення санітарного благополуччя населення, нормування певних видів діяльності тощо;

другий етап історичного розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування, тривав з грудня 1917 р. і до прийняття Конституції СРСР 1936 р., властивим для якого є становлення земельне законодавство України на засадах Декрету радянського уряду «Про землю». Земельне законодавство цього періоду відображало більше економічну і політичну спрямованість, а не екологічну;

третій етап історичного розвитку законодавства України у сфері охорони земель від забруднення та псування тривав з 1936 р. і до початку 60-х років ХХ століття. Даний етап розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування характеризувався тим, що прийняття Конституції СРСР 1936 р. зумовило припинення чинності переважної частини республіканського законодавства, і головною базою землеохоронного законодавства стають загальносоюзні правові акти;

четвертий етап історичного розвитку законодавства у сфері охорони земель від забруднення та псування розпочався з початку 60-х років ХХ століття і тривав до березня 1991 р. Подальша індустріалізація країни, хімізація сільського господарства, технічний прогрес зумовили інтенсивне використання земельних ресурсів, що, в свою чергу, обумовило потребу і в подальшому розвитку землеохоронного законодавства. На цьому етапі була прийнята значна кількість законодавчих актів, які містили вимоги щодо запобігання процесів, негативно впливаючих на якісний стан земель. Проте діючі в той період способи та система господарювання, адміністративно-правові засоби охорони земель, переоцінка їх значення, низька ефективність інституту юридичної відповідальності не створили належних умов для вирішення проблем охорони земель;

початок п’ятого (новітнього) етапу історичного розвитку законодавства у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування пов’язується із березнем 1991 р., коли постановою Верховної Ради України «Про земельну реформу» було оголошено початок земельної реформи. Даний етап обумовлюється подальшим розвитком земельного законодавства України з метою правового забезпечення екологічно виваженого, сталого використання земель та їх охорони, забезпечення екологічно безпечного довкілля для життя і здоров’я людей.

9. Аналіз чинного законодавства України у сфері правової охорони земель від забруднення та псування дозволяє зробити висновок про те, що упровадження ринкових умов у сфері землекористування має супроводжуватися подальшим розвитком землеохоронного законодавства. Дане твердження обґрунтовується наступним: 1) враховуючи значення землі як основного елемента екологічної системи, проблеми охорони якісного стану земель вимагають подальшої екологізації земельного законодавства; 2) з урахуванням принципів науковості, рівності і загальнодержавних інтересів основні напрями раціонального та екологічно виваженого використання земель і напрями їх охорони потребують розробки залежно від особливостей відповідної категорії земель; 3) узгодження та вдосконалення потребують землеохоронне законодавство України та економічний механізм регулювання землекористування; 4) при систематизації законодавства про охорону земель важливе значення повинна мати консолідація нормативно-правових актів, які регулюють питання попередження забруднення та псування земель за рахунок: підвищення ступеня безпеки технологій, що пов’язані із утилізацією та захороненням радіоактивних, токсичних, промислових та побутових відходів; попередження та ліквідації наслідків радіоактивного забруднення; впровадження екологічно безпечних технологій; раціонального використання земельних ресурсів та забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності людини.

10. Законодавчі акти, які містять норми про охорону земель від забруднення та псування пропонуємо згрупувати на: а) акти загального (інтегрованого) характеру, які встановлюють загальні вимоги до всіх землевласників та землекористувачів у сфері охорони земель та спрямовані на охорону землі та її властивостей; б) акти, які містять норми щодо охорони окремих категорій земель від забруднення та псування; в) акти, норми яких регулюють діяльність, що певним чином може вплинути на якісний стан земель; г) акти, норми яких встановлюють необхідність забезпечення якості ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції; д) акти, які вміщують приписи щодо охорони інших природних ресурсів, якісний стан яких може вплинути чи впливає на якісний стан земель.

Основою нормативно-правової бази у сфері правової охорони земель від забруднення та псування в Україні є положення Конституції України.

11. Пропонуємо ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України доповнити пунктом «е», включивши до змісту охорони земель «охорону життя і здоров’я людей».

12. Пропонуємо в ч. 3 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачити, що «юридичні особи та громадяни зобов’язані утримувати та використовувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм».

13. Правову форму охорони земель від забруднення та псування пропонуємо розглядати як правове явище, яке закріплено в правовій нормі, має обов’язковий характер, сприяє реалізації правових вимог, приписів, повноважень, заходів, діяльності щодо збереження якісного стану земель та має відповідний вплив на вирішення проблем охорони земель від забруднення та псування.

До основних правових форм охорони земель від забруднення та псування в Україні пропонуємо віднести такі: 1) встановлення заборон та обмежень на діяльність, що може негативно вплинути на якісний стан земель; 2) здійснення контролю у сфері охорони земель; 3) закріплення державних стандартів та нормативів у сфері охорони земель; 4) економічне стимулювання раціонального використання і охорони земель; 5) моніторинг земель; 6) ведення Державного земельного кадастру; 7) застосування юридичної відповідальності за порушення вимог охорони земель від забруднення та псування. В основу класифікації правових форм покладені заходи правового впливу щодо забезпечення охорони земель від забруднення та псування.

14. Пропонуємо удосконалити п. «б» ст. 205 ЗК України, встановивши, «що виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам здійснюється для відновлення попереднього стану земель або приведення їх у стан, придатний для подальшого використання за іншим цільовим призначенням».

15. Земельне правопорушення пропонуємо розглядати як винне, протиправне, небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що посягає на якісний, екологічно безпечний стан земель, який зумовлює їх придатність для подальшого використання за призначенням, порушує екологічну рівновагу в екосистемі, вимоги щодо раціонального використання та охорони земель, впливає чи може вплинути на стан життя і здоров’я людей.

16. Набули подальшого розвитку особливості юридичної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування в Україні, а саме: 1) підставою відповідальності є вчинення як правомірних дій, тобто без наявності вини особи, так і земельного правопорушення, об’єктом посягання якого є якісний, екологічно безпечний стан земель для життя і здоров’я людей; 2) реалізується в аспекті правовідносин; 3) передбачає застосування заходів державного примусу; 4) передбачає відшкодування шкоди, завданої якісному стану земель, іншим елементам навколишнього природного середовища, здоров’ю людей, а у деяких випадках – майну громадян, юридичних осіб, державі; 5) може мати місце відшкодування збитків, завданих якісному стану земель та ґрунтів, у натуральній формі шляхом виконання робіт по відновленню порушеного стану земель; 6) застосовується певний механізм її реалізації, характер якого залежить від виду правопорушення та який притаманний для конкретного виду юридичної відповідальності.

17. Запропоновано розглядати юридичну відповідальність у сфері охорони земель України від забруднення та псування як певні правовідносини, що випливають із обов’язку особи, незалежно від встановлення її вини, відшкодувати заподіяні збитки якісному стану земель, а також правовідносини, породжені вчиненням правопорушення щодо якісного, екологічно безпечного стану земель, між спеціальними державними органами та винною особою, змістом яких є застосування до останньої заходів примусового впливу та виникненням у неї зобов’язання нести негативні наслідки особистого, майнового та організаційного характеру.

Має місце уточнення підстави відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування, а саме: правопорушення щодо якісного, екологічно безпечного стану земель.

18. Класифікація юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону якісного стану земель обумовлюється ступенем тяжкості правопорушення, галузевою належністю, колом осіб, яким надано право застосовувати відповідальність. Види відповідальності за порушення законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування пропонуємо класифікувати на: дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, господарсько-правову, адміністративну, кримінальну; та спеціальну - земельно-правову.

19. Виокремлюємо особливості дисциплінарної відповідальності у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування, зокрема: 1) застосовується у випадках, передбачених трудовим законодавством; 2) підставою є неналежне виконання або невиконання трудових обов’язків, які торкаються землеохоронних інтересів; 3) трудова правосуб’єктність правопорушника у сфері охорони якісного стану земель; 4) невиконання або неналежне виконання вимог у сфері охорони земель повинно становити коло службових або професійних обов’язків правопорушника.

20. Аналізуючи теоретичні та законодавчі положення щодо матеріальної відповідальності у сфері охорони земель в Україні від забруднення та псування, виокремлено наступні її особливості: 1) підставою виникнення є заподіяна шкода якісному стану земельних ресурсів, що сталися внаслідок протиправної дії або бездіяльності працівника; 2) суб’єктами відповідальності є особи, що перебувають в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою-роботодавцем і трудові функції яких пов’язані з використанням земельних ресурсів, тобто йдеться про трудову правосуб’єктність правопорушника; 3) порядок застосування матеріальної відповідальності регулюється нормами трудового законодавства; 4) неодержані доходи за час тимчасового невикористання земельної ділянки внаслідок її забруднення чи псування працівником, до розміру збитків, заподіяних якісному стану земель, не враховуються.

21. Особливості цивільно-правової відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування в Україні: 1) необхідність застосування спеціальних методів обчислення розміру збитків, завданих земельним ресурсам, що передбачені спеціальними нормативними актами; 2) обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду якісному стану земельним ресурсам у повному обсязі настає для винної особи незалежно від притягнення її до інших видів відповідальності; 3) юридичною основою цивільно-правової відповідальності, в першу чергу, є положення Земельного кодексу України та інших землеохоронних актів, тому що підставою відповідальності є порушення вимог законодавства щодо охорони земель від забруднення та псування; 4) при відшкодуванні земельно-правової шкоди слід керуватися цивільним законодавством в тих випадках, коли ці питання не врегульовані землеохоронним або екологічним законодавством; 5) можливість застосування відповідальності без встановлення вини особи, що заподіяла шкоду якісному стану земель.

22. Особливості адміністративної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування в Україні виокремленні на основі аналізу теоретичних та законодавчих положень щодо адміністративної відповідальності та зводяться до наступних: 1) підставою відповідальності є земельне адміністративне правопорушення; 2) наявність особливих засобів впливу, тобто адміністративних стягнень, найпоширенішим видом серед яких у сфері охорони якісного стану земель є штраф; 3) застосовується уповноваженими органами та посадовими особами; 4) виявляється у формі більш оперативного реагування на вчинене земельне правопорушення; 5) наявність особливого процесуального порядку її застосування; 6) може застосовуватися в сукупності із цивільно-правовою відповідальністю.

23. Виокремлено особливості кримінальної відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування в Україні: 1) є різновидом ретроспективної юридичної відповідальності; 2) підставою є суспільно небезпечне злочинне діяння, яке завдає шкоди навколишньому природному середовищу взагалі та земельним ресурсам зокрема, а також може негативно вплинути на життя та здоров’я людей; 3) застосовується лише за ті суспільно небезпечні діяння щодо якісного стану земель, склади яких передбачені Кримінальним кодексом України, та тільки за вироком суду; 4) оскільки статті, що передбачають відповідальність за злочини у зазначеній сфері є бланкетними, для встановлення конкретного складу злочину слід звертатися до законодавства про охорону земель; 5) притягнення винних до кримінальної відповідальності не звільняє від відшкодування заподіяних збитків земельним ресурсам.

24. Обґрунтована можливість застосування господарсько-правової відповідальності у сфері охорони земель від забруднення та псування та виокремлено її особливості: 1) існує у сфері господарсько-підприємницької діяльності, яка пов’язана з використанням земель або певним чином може вплинути чи впливає на якісний стан земель; 2) суб’єкт відповідальності має статус суб’єкта господарювання; 3) підставою є невиконання обов’язку щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню та виснаженню земельних ресурсів (ст. 153 ГК України); 4) реалізується у вигляді адміністративно-господарського штрафу, обмеження або зупинення діяльності, скасування державної реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання.

25. Аналіз науково-теоретичних підходів до земельно-правової відповідальності дозволяє розглядати її як один із різновидів юридичної відповідальності у сфері правової охорони земель в Україні від забруднення та псування, яка: 1) спрямовує свою дію, в першу чергу, не на настання негативно-правових наслідків для правопорушника, а на відновлення якості землі як природного об’єкта; 2) засоби впливу на порушників земельного правопорядку передбачені нормами Земельного кодексу України та іншими землеохоронними нормативно-правовими актами; 3) земельно-правовій відповідальності властиві ознаки, що характерні взагалі для інституту відповідальності, так і ті, що обумовлюються специфікою земельно-правових відносин.

26. Пропонуємо: ст. 211 Земельного кодексу України доповнити наступними видами відповідальності у сфері охорони земель: дисциплінарна, матеріальна, господарсько-правова та земельно-правова; ст. 134 КЗпП України доповнити п. 10, встановивши, що «працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини земельній ділянці, наданої підприємству, установі, організації, фізичній особі-роботодавцю для здійснення господарської діяльності, внаслідок її забруднення, псування, а також погіршення інших корисних властивостей землі»; ч. 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» доповнити словами: «а у випадках передбачених законодавством України – незалежно від встановлення вини заподіювача шкоди».

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Тараса Шевченка На правах рукопису удк 349. 415(477) Оверковська Тетяна Костянтинівна
Спеціальність: 12. 00. 06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Тараса Шевченка На правах рукопису Марченко Світлана Іванівна удк 349. 42
Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні

Тараса Шевченка На правах рукопису Черноус Світлана Миколаївна удк...
Трудового кодексу України передбачає реформування понятійного апарату трудового права. Зазначені процеси зумовлюють необхідність...

Ярослава Мудрого На правах рукопису Вікторія Сергіївна Мілаш удк...
Розділ Розвиток наукової думки про договір у господарському обороті

Тараса Шевченка На правах рукопису Медведєва Наталія Петрівна
Поняття гірничої концесії та особливості гірничих концесійних правовідносин

Ярослава Мудрого На правах рукопису Дашковська Олена Ростиславівна...

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Права та обов'язки суб'єктів правовідносин з геологічного вивчення надр

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Правила прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2013 році
Провадження освітньої діяльності у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка здійснюється відповідно до ліцензії...

Конкурс проводиться для учнів 5 11 класів загальноосвітніх навчальних...
Тараса Шевченка та в межах відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка у 2013/2014 навчальному році в Харківській...

На правах рукопису
Механізм формування корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством

Реферат удк 550. 8: 528 (084. 3М200)(477. 54)
Хгре (хкгре) – Харківська геологорозвідувальна експедиція (Харківська комплексна геологорозвідувальна експедиція)

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна
Вступ

Твір-опис у художньому стилі «Світ краси природи у творчості Т. Шевченка»
Тараса Шевченка та ХVІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

Лекція П. М. Таланчука орієнтована на студентів, викладачів, а також...
Співвідношення інтернаціонального І національного в деяких сферах розвитку народів світу

Тараса Григоровича Шевченка на уроках II української мови
Сьогодні вивчення мови поетичних творів Т. Г. Шевченка – дуже актуальна тема. Питання про те, як у мові Шевченка використовуються...

05 грудня 20015 року в Одеській області за підтримки Одеської обласної...
Про проведення обласного VІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені тараса шевченка

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт