Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Мета та завдання дослідження - Національної академії наук України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису...

Національної академії наук України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Кухта Мирослава Павлівна





Сторінка3/40
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є соціологічна концептуалізація соціального потенціалу людей старшої вікової групи та створення гуманістичної моделі цього потенціалу в сучасному українському суспільстві. Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

  • узагальнити знання щодо процесу старіння та критеріїв відмежування старості у науковому міждисциплінарному дискурсі;

  • систематизувати соціологічні доробки, що стосуються проблематики старіння у вітчизняній та зарубіжній соціологічній літературі;

  • уточнити та операціоналізувати основні поняття, пов’язані зі старінням, концептуалізувати поняття соціального потенціалу людей старшого віку;

  • обґрунтувати структуру соціального потенціалу людей старшого віку, здійснити його соціологічну інтерпретацію як важливого соціального ресурсу;

  • охарактеризувати сучасний стан та дослідити основні тенденції динаміки соціального потенціалу людей старшого віку в Україні;

  • на основі емпіричних даних визначити специфічні особливості соціального потенціалу людей старшого віку в Україні;

  • виявити проблеми і з’ясувати специфіку актуалізації соціального потенціалу людей старшого віку в сучасному українському суспільстві;

  • створити гуманістично орієнтовану модель соціального потенціалу людей старшого віку та визначити передумови її соціальної імплементації в українських реаліях.

Об’єкт дослідження: люди старшого віку в Україні.

Предмет дослідження: соціальний потенціал людей старшого віку та умови його актуалізації в українському суспільстві.

Методи дослідження. В дисертації використано систему загальнонаукових та спеціальних; теоретичних і емпіричних методів дослідження. Серед теоретичних методів використано критичний, аналітичний, синтетичний, індуктивний, дедуктивний, порівняльний, конкретно-історичний, систематизації, типологізації та логічного моделювання.

Дизайн емпіричного дослідження опирався на застосування змішаної методики, тобто комбінування кількісних та якісних методів, вибір яких визначався рівнем аналізу та завданням дослідження — сюди входили методи статистичного аналізу, вторинного аналізу даних, напівструктурованого інтерв’ю, анкетування.

В 1-му розділі використано методи критичного аналізу, синтезу, систематизації, порівняння — для узагальнення, уточнення та обгрунтування базових підходів до вивчення старіння як соціокультурного феномену; визначення теоретико-методологічних підходів до інтерпретації процесу старіння та його значення в соціологічній науці.

В 2-му розділі використано конкретно-історичний, дедуктивний, індуктивний, структурний та метод класифікації — для визначення суспільного значення й розкриття специфіки соціального потенціалу старших людей в умовах сучасності, розкриття різновидів та структурних елементів соціального потенціалу.

В 3-му розділі використано методи критичного аналізу, порівняння, типологізації та логічного моделювання — для визначення шляхів розкриття соціального потенціалу в залежності від дії різних чинників, створення моделі життєтворчості як способу використання соціального потенціалу людей старшого віку.

В 4-му розділі застосовано методи порівняння, аналізу даних статистики, аналізу вторинних даних, анкетного опитування, напівструктурованого інтерв’ю — для визначення представленості структурних компонентів соціального потенціалу в практиках людей старшого віку в Україні, порівняння структури соціального потенціалу груп населення різного віку.

Емпіричну базу дисертації становлять результати якісних і кількісних досліджень, зокрема:

  • експертне дослідження, проведене в квітні-червні 2014 р. Взяв участь 21 висококваліфікований фахівець (доктори соціологічних, філософських та економічних наук; кандидати філософських та історичних наук) Інституту соціології Національної академії наук України — з них 17 докторів і 4 кандидати наук віком від 57 до 89 років, серед них 13 чоловіків та 8 жінок. Протягом 2015 р. ці дані були доповнені опитуванням експертів (докторів філософських, соціологічних та психологічних наук) переважно — фахівців Інституту філософії Національної академії наук України), в кількості 10 осіб понад 60 років, з них 1 жінка та 9 чоловіків;

  • дослідження людей старшого віку, які обслуговуються в закладах соціальної опіки м. Запоріжжя та Запорізької області. Вибірка систематична (N=2846), представляє генеральну сукупність — людей старше 60 років, що обслуговуються в територіальних закладах соціальної опіки Запорізької області;

  • вторинний аналіз даних четвертої хвилі міжнародного проекту Європейського соціологічного дослідження (ESS) за 2008 рік (модуль, спрямований на глибше розуміння поширених серед європейців поглядів на організацію життєвого циклу і стратегій планування особистого життя); даних української служби статистики та Інституту демографії ім. Птухи Національної академії наук України; матеріалів моніторингового дослідження українського суспільства за 1992-2017 рр. Вибірка (N=1800) багатоступінчата, репрезентує населення України за віком та статтю; матеріалів дослідження Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова з 19 по 25 травня 2017 р. в усіх регіонах України, за винятком Криму та територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками (N=2024 віком від 18 років).

Наукова новизна отриманих результатів. Розкрито особливості соціального потенціалу та соціально-інвестиційні можливості людей старшого віку в розвиток суспільства і держави, визначено шляхи актуалізації соціального потенціалу старшої вікової групи в сучасному українському суспільстві.

Вперше:

  • концептуалізовано соціальний потенціал старшої вікової групи з позицій ресурсного підходу, в результаті чого створено теоретичну модель, в якій структурні компоненти, що утворюють соціальний потенціал, поділені на дві групи — активні та пасивні. До першої, що є ядром потенціалу, належать спонукуючі сили, що на рівні особистості, зокрема, спираються на передбачення майбутнього і відповідним чином вибудовані життєві стратегії — життєтворчий компонент. До другої входять психофізіологічний (стан здоров’я), ціннісно-світоглядний (світогляд, ціннісні орієнтації), майновий (майнове і матеріальне забезпечення), статусний (суспільне становище, якість задоволення основних соціальних і матеріальних потреб), кваліфікаційно-освітній (освіта, рівень професійної підготовки), трудовий компоненти. Визначено соціологічні показники, що виражають міру прояву цих компонентів;

  • систематизовано наукові підходи в соціології й інших суспільних дисциплінах щодо сучасного стану теорій старіння, здійснено критичний огляд існуючих теоретичних моделей старіння. Визначено, що причини відмінностей в процесі старіння в Україні порівняно з країнами Заходу, наступні:

  1. коротша середня тривалість життя;

  2. коротша тривалість активно-продуктивного життя;

  3. недостатня матеріальна забезпеченість посттрудового періоду життя;

  4. поширеність ейджистської стигматизації, супроводжуваної самостигматизацією старшого покоління;

  5. втрата соціального капіталу при збереженні капіталу людського, ексклюзія представників старшого віку з більшості сфер суспільного життя;

  6. переважно патерналістська орієнтованість представників старшої соціально-вікової групи, зокрема, на матеріальну допомогу з боку держави;

  • визначено, що ключовим моментом реалізації соціального потенціалу на старшому віковому відрізку життєвого шляху є життєве проектування та специфіка життєвих перспектив і побудови стратегій, зумовлена:

  1. усвідомленням обмеженості часової перспективи;

  2. рівнем збереженого здоров’я;

  3. готовністю представників старшої соціально-вікової групи до змін способів і стилю життя;

  4. мірою затребуваності активності старшого покоління з боку суспільства, зокрема, існуванням умов для соціального партнерства представників старшої вікової групи з державними і громадськими (недержавними) інститутами, бізнесом, волонтерськими рухами.

Побудова життєвих стратегій та життєвих перспектив, збалансованих з можливостями використання ресурсів психофізіологічного та особистісного, майнового і статусного, кваліфікаційно-освітнього і трудового компонентів соціального потенціалу виступають запоруками індивідуальної задоволеності життям у старшому віці;

  • обгрунтовано проблемно-подієвий підхід як інструмент аналізу життєтворчого компоненту соціального потенціалу людей старшого віку, який полягає, з одного боку, в плануванні і прогнозуванні бажаних подій, з другого — орієнтації на уникнення і подолання небажаних подій (проблем), які є джерелом утворення відповідних страхів і негативних очікувань. З огляду на те, що переважає, утворюються типи життєвих стратегій по осях «креативність-реактивність» та «ціль-проблема». Суттєве скорочення життєвої перспективи з віком призводить до збільшення значущості часу життя, що залишилося. Побудова подальшого життя проходить крізь фільтр «проблеми-події»: перші спонукають до діяльності і цілераціональної корекції поведінки, другі — спрямовані на вирішення проблем та надають додаткового значення (смислу) часу життя. Крізь призму «проблеми-події» відбувається оцінка ризиків життя і прийняття рішення про відповідні життєві стратегії: дотримання попередніх чи зміни з метою завершення життєвої програми;

  • конкретизовано сукупність проблем, що ускладнюють реалізацію соціального потенціалу старшої вікової групи в Україні: проблеми зі здоров’ям та фізичним самопочуттям, матеріальні проблеми, проблеми самотності та взаємостосунків з родинним колом, соціальні проблеми, психологічні проблеми. Спектр проблем поділяється на три категорії:

  1. обумовлені специфікою соціальних відносин. породжені соціальною стереотипізацією та міжпоколінною боротьбою за кращі «місця»; зміною ролей та статусів; зниженням рівня матеріального забезпечення; насиллям в сім’ї та поза сім’єю;

  2. обумовлені психофізіологічними і психологічними особливостями, зокрема, проблеми зі здоров’ям, проблеми депресивності, в тому числі — пов’язані з переживанням втрат людей одного віку — родичів, друзів, знайомих; наближенням смерті; зниженням фізичних та соціальних можливостей та проблеми самотності;

  3. похідні, що утворюються на стику і внаслідок перших і других: проблеми медичного забезпечення, незатребуваності та втрати соціального капіталу; спілкування — породжені звуженням кола спілкування, зниженням гостроти зору, слуху, зниженням швидкості когнітивних процесів тощо;

  • за допомогою комплексного підходу, що поєднує досягнення валеологічного, психологічного, соціологічного та інших підходів, встановлено специфічні характеристики соціального потенціалу його представників в Україні: високі психофізіологічні показники, високий освітній рівень поєднуються з низькими показниками включення в соціальне життя та взаємодію, орієнтованість на допомогу та спонукальні дії з боку держави і соціальних інститутів, невиразністю позитивно-емоційного тла життєвих перспектив і відчуттями незатребуваності та незахищеності в суспільстві.

Удосконалено:

  • теоретичну інтерпретацію та аргументацію на користь розгляду соціальних ресурсів як істотної складової в системі ресурсів, необхідних для суспільного розвитку. Соціальний потенціал в умовах сучасності є головним багатством суспільства і може бути актуалізований (переведений в стан дієвого соціального ресурсу) та реалізований (використаний суспільством) за сприятливих умов. За різних умов та залежно від соціального запиту соціальний потенціал тієї чи іншої соціально-вікової групи може актуалізуватися в більший чи менший за розмірністю ресурс. Тому створення відповідних умов для старшої вікової групи в результаті соціального партнерства сприятиме збільшенню ресурсних можливостей суспільства в цілому, що потребує подолання патерналістських орієнтацій старшого покоління;

  • обґрунтування положення щодо доцільності розгляду суспільства з позиції його ресурсних запитів та можливостей до створення потенціалу для власного розвитку. Визначено шляхи задоволення соціально-ресурсних потреб суспільства: зовнішній (за допомогою створення відповідних імміграційних та інвестиційних програм), внутрішній (через створення відповідних можливостей для актуалізації потенціалу власного населення. При цьому він поділяється на такі різновиди:

  1. інгруповий — коли сама група шукає, зокрема, шляхом життєтворчості, можливості для розкриття потенціалу;

  2. аутгруповий — коли власні ресурсні запаси групи настільки низькі, що вона потребує допомоги від соціальних інституцій), змішаний (поєднує зовнішній і внутрішній шляхи).

Дістало подальшого розвитку:

  • типологічне структурування старшої вікової групи, в якій залежно від превалюючого типу життєвих стратегій спостерігається поділ на такі типи:

  1. активний/пасивний;

  2. адаптований/неадаптований/той, в якого не завершений процес створення відповідних стратегій (пошуковий);

  3. індивідуалістично орієнтований/соціально орієнтований, спрямований на взаємодії з іншими акторами;

  • положення про залежність міри успішної реалізації соціального потенціалу від рівня координованості цільової взаємодії різних суспільних груп та інститутів — соціального партнерства. Реалізація соціального потенціалу старшої вікової групи є результуючої взаємодії ряду соціальних агентів, до яких відносяться:

  1. активно орієнтована частина старшої вікової групи, переважно представники третього віку;

  2. активно орієнтована частина громадськості;

  3. державні інститути та організації, покликані надавати допомогу соціально незахищеним верствам населення, зокрема, старшим людям, що потребують опіки;

  4. недержавні громадські, зокрема, волонтерські організації;

  5. бізнес-структури, спрямовані на задоволення запитів старших споживачів;

  • визначення впливу характеристик соціального простору і часу — нерівномірність розподілу ресурсів між групами в просторовому відношенні і, відповідно, різні стартові можливості для реалізації соціального потенціалу в представників одного покоління за різних умов, які, проте, можуть бути подолані за рахунок інших компонентів соціального потенціалу старшої соціально-вікової групи. Показовим є соціально-вікове розшарування — крім класичного розшарування за доходами, статками, статусами, умовами тощо є спеціальні, особливі проблемні зони — для активних представників старшого покоління в Україні переважає один набір (зокрема, проблеми незатребуваності досвіду, погіршення стану здоров’я, ескапізму і ейджизму), для пасивних — інший (зокрема, майнові проблеми, дезадаптації, самотності тощо);

  • у результаті порівняння різних вікових груп встановлено, що співвідношення між можливостями побудови ефективних стратегій та тривалих перспектив для них є різними. Зокрема, показано, що якщо для молодого покоління в період вибору подальшого життєвого шляху, життєва перспектива є тривалішою, однак більш розмитою, насиченою різними варіантами розгортання подій, а життєві стратегії перебувають на етапі становлення і апробації, то у похилому віці, коли життєва перспектива суттєво коротша, стратегування життя потребує чіткішого розрахунку послідовності наповнення її подіями. Водночас життєві стратегії суб’єкта в цей час уже здебільшого апробовані і відшліфовані. Таким чином, різним віковим групам притаманні різні механізми пошуку оптимального балансу між життєвою перспективою (відкритою для нього на даний час та в майбутньому) та вибором життєвих стратегій, що відповідатимуть основним життєвим запитам: старше покоління орієнтується на предметніше окреслену життєву перспективу, використовує опрацьовані життєві стратегії, однак простір для реалізації соціального потенціалу істотно вужчий, а накопичений досвід не завжди виявляється придатним для нових життєвих ситуацій;

  • систематизація функціональних параметрів життєвої перспективи як домінантного компонента в концептуалізованій структурі соціального потенціалу, встановлені її функції, зокрема:

  1. смислоутворююча, що полягає у зверненні погляду суб’єкта до кінцевої цілі його життєдіяльності;

  2. пізнавальна — спрямована на усвідомлення та пізнання власного життя, співвіднесення здобутого досвіду з майбутніми подіями;

  3. світоглядна — реалізується у виробленні певного світогляду, баченні життя з конкретної позиції життєвого шляху;

  4. мотиваційно-спонукальна — слугує стимулом до певних дій і вчинків на основі передбачення подій майбутнього;

  5. організаційна — передбачає організацію життєдіяльності для досягнення бажаного в майбутньому;

  6. регулятивна — забезпечує в саморегуляції життєдіяльності суб’єкта на основі вибудовування певної ієрархії з менш та більш суб’єктивно значущих подій і вчинків;

  7. охоронна — убезпечує суб’єкта від певної поведінки на основі передбачення імовірних негативних подій у майбутньому;

  8. гармонізуюча — сприяє гармонізації та впорядкуванню життя суб’єкта на підґрунті уявлень про імовірне майбутнє;

  9. ідентифікаційна — створює можливість ідентифікації суб’єкта з певними подіями, вчинками в минулому та проектуванні їх на майбутнє, допомагаючи таким чином самоусвідомленню;

  10. ціннісно-орієнтаційна — створює умови для формування ціннісних пріоритетів з огляду на очікуване майбутнє;

  11. адаптивна — сприяє пристосуванню до умов середовища існування, передбаченню їх змін у майбутньому.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40

Схожі:

Міжрегіональна академія управління персоналом кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

Міжрегіональна академія управління персоналом Кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Паращевін Максим Анатолійович
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів І текстів інших авторів мають посилання на відповідне...

Ведення
Моз україни зі спеціальності «Гастроентерологія», чл кор. Національної академії медичних наук України, професор, д м н., завідувач...

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису пахолок ольга олегівна
Феномен здоров’я в цивілізаційній перспективі: часовий, просторовий та аксіологічний аспекти аналізу 12

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В....
Торгівля в Західній Європі та її правове регулювання в часи Середньовіччя І в Новий час

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
П. Блау) І o. Dunkan (О. Данкену). Дослідження 1980-х років відзначаються домінуванням методологічних І концептуальних принципів...

Старший юрист юф «ilf» (інюрполіс), м. Харків, здобувач нді державного...
Юф «ilf» (інюрполіс), м. Харків, здобувач нді державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук...

«Евристичний потенціал поняття «символічний універсум»: теоретичні...
«символічний універсум»: теоретичні та методологічні аспекти», поданої до спеціалізованої вченої ради д 26. 229. 01 Інституту соціології...

Підручників, поданих
Схвалено вченою радою Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України

Інститут філософії імені Г. С. Сковороди національної академії наук україни оголошує прийом
До аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням зі спеціальності “філософія” – 033

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національної юридичної академії України
Проаналізовано різницю між найбільш важливими часовими категоріями в цивільному праві

Н аціональний заповідник «глухів» центр пам’яткознавства національної...
До початку роботи конференції буде виданий черговий збірник наукових праць «Сіверщина в історії України», включений дак мон україни...

Про оформлення договорів застави акцій, емітованих іноземними юридичними особами (компаніями)
Юф «ilf» (інюрполіс), м. Харків, здобувач нді державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук...

Кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного права №1 Національної...
Відмова представника від вчинення дій, які були визначені нотаріально посвідченою довіреністю

Доктор юридичних наук, професор кафедри господарського права Національної...
...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт