Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Таблиця 1.2 - Національної академії наук України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Кухта Мирослава Павлівна

Національної академії наук України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Кухта Мирослава Павлівна





Сторінка7/40
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   40

Таблиця 1.2 Уявлення населення європейських країн щодо бажаного віку виходу на пенсію для жінок і чоловіків, 2008 р. (%)

Країна Європи

Жінки

Чоловіки

Австрія

42,9

48,8

Бельгія

54,7

58,1

Болгарія

58.1

59,3

Велика Британія

52,0

56,3

Данія

50,9

52,7

Естонія

50,5

54,7

Ірландія

41,8

50,7

Іспанія

54,3

56,8

Кіпр

57,0

60,5

Латвія

52,8

50,9

Нідерланди

56,9

58,1

Німеччина

47,2

53,1

Норвегія

61,4

62,7

Польща

51,1

54,8

Португалія

54,8

54,7

Росія

52,2

53,5

Румунія

52,4

57,0

Словаччина

51,3

54,0

Словенія

51,3

54,1

Угорщина

56,2

57,7

Україна

53,3

56,4

Фінляндія

56,3

57,7

Франція

54,3

58,6

Швейцарія

44,1

48,1

Швеція

53,6

56,3

На цьому тлі українці виглядали більш орієнтованими на довготермінову трудову діяльність, вважаючи оптимальним віком виходу на пенсію для жінок — 53,3 р., для чоловіків — 56,4 р. Якщо порівняти бажаний вік виходу на пенсію із законодавчо встановленим тоді віком (у Австрії 60 та 65 років, відповідно, для жінок і чоловіків; у Бельгії — по 65 років для чоловіків і жінок; у Швейцарії — 65 років для чоловіків і 64 роки для жінок; у Нідерландах — по 65 років) [ESS Data, 2008], можна констатувати, що розрив сягав доволі великого значення. Тобто населення у більшості європейських суспільств проявляло бажання завершити кар’єру набагато раніше, ніж це передбачено пенсійним законодавством, а отже, «прив’язка» початку старшого віку до пенсійного чи передпенсійного віку не спрацьовує. В Україні з її істотно гіршим і за розміром, і за якістю пенсійним забезпеченням, яке не робить привабливою перспективу виходу на пенсію у середньому віці, та культурно-історичною традицією працювати, поки здатен, аби забезпечити себе і сім’ю, «вивчити дітей», такий орієнтир початку старшого віку залишається.

Це підтверджують й наведені нижче дані щодо думки населення України щодо віку, з якого починається старість — вона майже збігається з діючим пенсійнім законодавством і, особливо, з практикою виходу на пенсію, яку наразі маємо. Певною мірою це продиктовано й зворотним процесом закріплення в соціальних нормах норм юридичних, до чого привчили представників старшого покоління десятиліття радянського тоталітаризму з його своєрідними формами легітимації. За даними Інституту демографії ім. Птухи НАН України, в Україні майже третина респондентів вважали, що жінки досягають старості, коли перетинають 60-річну вікову межу. Такої ж думки дотримувалися опитані у Польщі, Естонії, Словенії, Словаччині, Болгарії, Росії. Респонденти з країн Північної Європи були налаштовані на те, що жінки досягають старості у порівняно старшому віці: 40% опитаних у Нідерландах вважають, що старість у жінок починається у 70 років, 17% назвали ще старший вік — 75-79 років, майже 14% були впевнені, що поняття «старість» і «жінка» сумісні лише після 80 років. Натомість в Україні менше, ніж 5,0% респондентів сказали, що жінка досягає старості у 75 років, а 6,6% висловили думку, що жінка старіє не раніше, ніж їй виповнюється 80 років. Вік, коли чоловіки досягають старості, вважають дещо вищим, ніж такий вік для жінок. Опитані у Нідерландах, Норвегії, Ірландії, Великій Британії, Франції найчастіше вказували, що чоловіки досягають старості у 70 років, а в Україні, Росії, Польщі, Угорщині найчастішою відповіддю була: «60 років» [Аксьонова, Крімер та Курило, 2014, с. 6].

Отже, юриспруденція як наука не має самостійного, суто правового обґрунтування вікових норм початку старості, керуючись у їх визначенні економічними, соціально-політичними та соціально-культурними традиціями і кон’юнктурою.



      1. Економічні передумови вікового поділу



Призначення пенсій, тобто надання гарантій, що людина може припинити працювати у певному віці — порівняно недавня ідея. До кінця ХІХ ст. люди працювали близько 60 годин на тиждень і робили це до часу, поки уже фізично були не здатні продовжувати. Після цього турбота про них лягала на плечі сім’ї. Власне, поширений вислів про «принести склянку холодної води в старості» — має саме таке підґрунтя. Тривалий час однією з головних функцій інституту сім’ї була функція турботи про немічних старих. У 1889 р. Німеччина стала першою країною, яка запровадила програму соціального страхування, котра покликана була звільнити від бідності й економічної залежності від сім’ї людей похилого віку. На прохання канцлера Німеччини Отто фон Бісмарка, німецький імператор написав до німецького парламенту: «Ті, хто є інвалідами по роботі та за віком, мають гарантію про турботу від держави» [Синявская, 2015]. Спочатку пенсійний вік встановлювався з моменту досягнення 70 років, згодом у різних країнах він був знижений, подекуди до 60-55 років. Проте у зв’язку з постарінням населення та підвищенням економічного навантаження на молодь, цей вік знову поступово збільшується [Федотов, 2006; Коломієць, 2014; Кухта, 2018а].

Щодо України, то грошові пенсії в Російській імперії, до якої входила більша частина територій сучасної України, вперше введено указом Петра І «Про пенсіон колишнім військовим». До 1917 р. в Україні найбільш поширеними були так звані емеритальні каси, що сплачували професійні пенсії відповідно до розміру заробітної плати їх вкладника, на розподільних засадах. У 1956 р. відбулася ще одна суттєва зміна в зв’язку з прийняттям Закону СРСР «Про державні пенсії». Передбачалася виплата пенсій за віком, інвалідністю та у зв’язку з втратою годувальника. Щодо пенсійного віку, то він був встановлений у 1929 р. і до недавнього часу залишався незмінним — 60 років для чоловіків та 55 років для жінок. Варто сказати, що середня очікувана тривалість життя на той час становила 46,2 р. для чоловіків і 49,9 р. для жінок (до досягнення пенсійного віку — відповідно 14,9 і 20,0 років) [Пенсійна реформа в Україні: напрями реалізації, 2015; Пенсійна реформа, 2017].

У 1990 р. було ухвалено наступний Закон СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР», що передбачав створення цілісної системи пенсійного забезпечення з єдиними умовами та нормами для всіх категорій населення. Цей Закон передбачав впровадження пенсійного страхування.

Прийнятий уже після проголошення незалежності Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. майже повністю відтворював норми свого попередника, і до 2003 р. порядок та формула обрахунку трудових пенсій загалом залишалися без змін [ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003]. Система пенсійного страхування, встановлення залежності розміру пенсії від трудового внеску та страхового стажу, запровадження недержавного пенсійного забезпечення, переведення державного пільгового пенсійного забезпечення на професійно-галузевий рівень оформилися у низку нових законопроектів, що започаткували старт пенсійної реформи в Україні [Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: Закон України від 08.07.2011; Пенсійна реформа в Україні: напрями реалізації, 2015; Пенсійна реформа, 2017].

По суті, коли ставиться питання економічного підґрунтя вікового поділу, йдеться радше про політико-економічне підґрунтя, адже специфіка економіки пов’язана з формою державного устрою та діяльністю політичних сил. Тому, пояснюючи вікову нерівність, політичні економісти зосереджуються на взаємозв’язках між економікою, політикою та ідеологемами, відповідно до яких побудовані та реконструюються ці системи панування [Myles, 1989; Phillipson, 1982; Townsend, 1986; Walker, 1987]. Дослідження цих питань зосереджують увагу переважно на тому, що старість значною мірою є соціальним конструктом. В цих межах здійснюється порівняльний аналіз зв’язків між старістю й соціальними інститутами; вивчаються впливи соціальних уявлень на конструкт старіння; легітимація соціальних втручань щодо людей похилого віку; вплив держави, капіталу і трудових відносин на старіння та старість; наслідки соціальної політики для людей похилого віку [Estes,1996].

Незважаючи на те, що держава включає в себе безліч інституцій (освіта, кримінальне правосуддя, охорона здоров’я), дослідники з політичної економії з погляду старіння взагалі ототожнюють державу з керівними органами, відповідальними за політику соціального забезпечення. Хоча поняття соціального добробуту в дослідженнях старіння найчастіше стосується прерогатив соціального забезпечення та здоров’я, проте значущість розгляду специфіки державного устрою в таких дослідженнях випливає з тієї влади, яку в кожному конкретному випадку держава має над розподілом ресурсів у контексті її відношення до капіталу, праці та її відповідальності за виживання економічної системи. З позиції політичної економії вважається, що держава відбиває інтереси найвпливовіших членів суспільства, тож існуючий громадський порядок вважається результатом боротьби за владу, в якій бере участь політикум [Estes, 1996; Myles, 1989]. Наприклад, Дж. Майлз [Myles, 1989] показує, що нерівність доходів у старшому віці залежить як від загального рівня нерівності в певному суспільстві, так і від того, як пенсійні системи змінюють або відтворюють цю нерівність. Він відстоює погляд, що, незважаючи на те, що нерівність у попередніх періодах зберігається після виходу на пенсію, розуміння нерівності доходів серед людей похилого віку та між старшими і молодшими потребує додаткового аналізу державної пенсійної системи.

Дослідники, які вивчають вік суто з погляду економіки, схильні розглядати його в якості додаткового стратифікаційного підгрунтя. З цієї позиції сучасні суспільства організовані на основі того, до якого — старого, середнього чи молодого віку належить людина [McMullin, 2000]. Проте існує й критика такого підходу. Ставлячи під сумнів, що хронологічний вік може бути статусним маркером і що держава та економіка спеціально визначають та конструюють старість як проблему (а потім шляхом розробки спеціальних рішень шукають шляхи розв’язання цієї штучно створеної проблеми), деякі теоретики вважають, що перетворення старості на соціальний конструкт не ґрунтується суто на хронологічному віці, а стає можливим завдяки встановленню системи вікових пенсій, якими керує держава, тож відлік старості починається саме з моменту виходу на пенсію [Guillemard, 1982; 1983; Walker, 1981].

Сутність проблеми визначення вікових меж старості з погляду економіки (політичної економії) полягає в тому, що зі зростанням частки людей старшого віку збільшуватиметься фінансовий тиск на економічно активну частину, що, наче Атлант на плечах, має нести економічне навантаження за малозахищені прошарки. Проте ще в 1980-х роках наводилися аргументи з приводу того, що хоча структура державних витрат, власності та контролю разом зі збільшенням кількості людей похилого віку зміниться, малоймовірно, що старіння населення буде чинником банкрутства нації [Myles, 1989]. Так чи інакше, але концептуалізація віку у цій галузі знання залишається доволі проблемною, побудованою на релятивістській основі політичних рішень про час виходу на пенсію.



      1. Соціологічні основи визначення меж старості



Аналіз засвідчує, що теоретична і практична база соціологічних досліджень щодо визначення меж старості уже значна, проте її формування не завершено. Виділився ряд теоретичних підходів до вивчення проблем старості і старіння, на основі яких уже деякий час організовуються прикладні дослідження. Поряд з тим через відносну «молодість» проблематики старіння залишаються як «незвідані території» специфіки старіння в умовах сучасності, так і цілі пласти даних, що потребують аналізу й переосмислення. Але про це по порядку.

Старіння є неоднозначним процесом, що залежить від ряду зовнішніх та внутрішніх чинників. Серед головних зовнішніх (вторинних) виступають соціокультурні умови. Тобто місце проживання як соціальне поле діяльності індивіда накладає на нього свої обмеження. Найбільш помітними є відмінності між представниками різних культур, а також жителями міст та сіл; наступні — ґендерні відмінності, що проявляються, по суті, на всіх рівнях — біологічному, соціальному, економічному тощо; далі — економічні, передусім матеріальне забезпечення; освітні — рівень освіти зумовлює специфіку способу життя і турботи про здоров’я, а також відмінність між статями. Ці відмінності мають як біологічну, так і соціокультурну природу, тож їх не варто ігнорувати. Важливим чинником постає сам факт тривалості життя, що навіть у найрозвиненіших країнах між чоловіками і жінками на користь останніх відрізняється (як уже було сказано, іноді на десяток років). З іншого боку, вік настання старості для жінок дещо нижчий, ніж для чоловіків, тобто жінки вступають у нього і живуть «старими» довше, що відбивається на пропорціях населення і впливає на політику по створенню відповідних програм підтримки для старших.

Вік, так само як раса, класова приналежність і стать, значною мірою соціально конструйований, тож пов’язаний зі статусами — соціальною ієрархією, в якій деякі категорії цінуються вище, аніж інші. Наприклад, багато дітей з нетерпінням чекають настання незалежності по досягненню повноліття, але зауважимо, що ці вікові обмеження стосуються молодості, а старість розглядається в доволі негативному світлі відлякуючих вікових стигм. Соціальний критерій переходу до старості часто пов’язують з офіційним віком виходу на пенсію і відповідними статусно-рольовими трансформаціями [Кухта, 2014d; 2018a]. Проте, як ми вже бачили, у різних країнах, для різних професійних груп, для чоловіків і жінок пенсійний вік та уявлення про настання старості неоднакові (люфт навіть у розвинених країнах суттєво відрізняється — від 55 до 70 років).

Справді, соціальні показники «порогу», переходу до старшого віку — це зміна основного джерела доходу, зміна соціального статусу, зазвичай пов’язана з поступовою втратою соціального капіталу і звуженням кола соціальних ролей. Однак це далеко не вичерпні за своїм змістом маркери старіння. Доволі істотним є розрізнення так званої молодої старості («третього» віку) і «старої старості» (або «четвертого» віку). Розрізнення ґрунтується на застосуванні функціонального критерію — можливості для старої людини жити активно і незалежно, або набуття потреби в сторонньому догляді (як зазначав М. Райлі [1968; 1972], процес старіння є тривалим, пов’язаним з дозріванням і змінами на фізичному, психологічному та соціальному рівнях).

Соціологія наголошує не лише на соціальних, соціально-економічних, соціокультурних, а й на релятивістських залежностях вікових меж старості від стану суспільного розвитку. Ще на початку минулого століття усталеною соціальною нормою було, що життя вважалося практично завершеним у 40 років. Звертаючись до художньої літератури, з якої (як з образотворчого мистецтва до епохи фото- та відеозйомок беруться відомості про специфіку і спосіб життя) можна почерпнути «типові» характерологічні образи особистостей та специфічні риси стереотипів, сприйняття людей різних епох, нагадаємо, що О. Бальзак, описуючи зовнішність героїні свого роману, говорив про пожовклу з віком шкіру обличчя у тридцятирічної жінки [Бальзак, 2016], а у романі М. Горького «Мати» сорокарічну жінку називають старою [Горький, 2016].

Незважаючи на доволі значні відмінності у розумінні початку старості, робилися спроби хоча б визначити межі різних вікових періодів. У кожному суспільстві формується певний атитюд — ставлення до початку старіння людини і соціально типових зразків і патернів його перебігу. Закріплене часом у негативному, стигматизованому, вигляді таке ставлення тією чи іншою мірою визначає поведінку людини, яка перетинає вікову межу, що її вважають початком старості.

Підтвердженням того, що в соціально-культурному тренді наявні стереотипні оцінки-визначення, якою має бути людина у різному віці, можуть слугувати результати Європейського соціального дослідження (European Social Survey, ESS [ESS DATA]). До програми четвертої хвилі цього міжнародного проекту було включено модуль, спрямований на глибше розуміння поширених серед європейців поглядів на організацію життєвого циклу і стратегій планування особистого життя. В одному з блоків запитань респондентам запропоновано висловити власну думку щодо віку, коли людина досягає старості (див. табл. 1.3). Близько 6,0% з загальної сукупності респондентів відповіли, що такий вік «залежить від конкретних обставин», ще 3,6% не змогли назвати конкретний вік. Отже, дев’ятеро з десяти мали доволі чіткі уявлення щодо «віку старості». Спостерігається значна варіація відповідей респондентів з різних країн [Там же].

А от згідно з проведеним уже у 2010 р. крос-культурним соціологічним дослідженням кожен четвертий європеєць упевнений, що в середньому старість настає в 64 роки, майже кожен п’ятий — що в 74 роки. Соціологічні опитування проводилися в 31 країні, було опитано понад 40 тисяч осіб, результати узагальнено групою дослідників на чолі з професором Д. Абрамсом. Відтак з’ясувалося, що на Заході 80-літні люди відчувають період молодості до 52 років, а прихід старості — у 69 років [Abrams, 2010; 2011]. Примітно, що жінки відчувають початок старіння ще пізніше. Крім того, змінилися вікові межі позиціонування і кризи середнього віку — ще півсотні років тому вона фіксувалася в середньому в 36 років, нині — аж у 55 років [Кухта, 2015b].
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   40

Схожі:

Міжрегіональна академія управління персоналом кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

Міжрегіональна академія управління персоналом Кваліфікаційна наукова...
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук (доктора філософії) з державного управління

України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису Паращевін Максим Анатолійович
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів І текстів інших авторів мають посилання на відповідне...

Ведення
Моз україни зі спеціальності «Гастроентерологія», чл кор. Національної академії медичних наук України, професор, д м н., завідувач...

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Електоральна громадська думка: концептуалізація та соціально-політичні практики 60

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису пахолок ольга олегівна
Феномен здоров’я в цивілізаційній перспективі: часовий, просторовий та аксіологічний аспекти аналізу 12

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження моделей любові в художній культурі

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В....
Торгівля в Західній Європі та її правове регулювання в часи Середньовіччя І в Новий час

Національна академія наук України Інститут соціології На правах рукопису...
П. Блау) І o. Dunkan (О. Данкену). Дослідження 1980-х років відзначаються домінуванням методологічних І концептуальних принципів...

Старший юрист юф «ilf» (інюрполіс), м. Харків, здобувач нді державного...
Юф «ilf» (інюрполіс), м. Харків, здобувач нді державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук...

«Евристичний потенціал поняття «символічний універсум»: теоретичні...
«символічний універсум»: теоретичні та методологічні аспекти», поданої до спеціалізованої вченої ради д 26. 229. 01 Інституту соціології...

Підручників, поданих
Схвалено вченою радою Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України

Інститут філософії імені Г. С. Сковороди національної академії наук україни оголошує прийом
До аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням зі спеціальності “філософія” – 033

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національної юридичної академії України
Проаналізовано різницю між найбільш важливими часовими категоріями в цивільному праві

Н аціональний заповідник «глухів» центр пам’яткознавства національної...
До початку роботи конференції буде виданий черговий збірник наукових праць «Сіверщина в історії України», включений дак мон україни...

Про оформлення договорів застави акцій, емітованих іноземними юридичними особами (компаніями)
Юф «ilf» (інюрполіс), м. Харків, здобувач нді державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук...

Кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного права №1 Національної...
Відмова представника від вчинення дій, які були визначені нотаріально посвідченою довіреністю

Доктор юридичних наук, професор кафедри господарського права Національної...
...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт