Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Логінова Олеся Леонідівна вчитель української мови та літератури

Логінова Олеся Леонідівна вчитель української мови та літератури





Логінова Олеся Леонідівнаc:\users\olga\desktop\ольга юріївна\фото\dsc_0600.jpg

вчитель української мови та літератури


Старченко В. І .,

Науковий співробітник лабораторії фольклору, говору та літератури Нижньої Наддніпрянщині Дніпропетровського національного УНІВЕРСИТЕТУ

О. Гончара



Тарас Григорович Шевченко - символ духовності України

Духовні, етичні та естетичні основи національної свідомості українців формувались упродовж низки століть у складних історичних умовах бездержавності . Колоніальна залежність від хибних цінностей, сповідуваних ідеологами Російської імперії, насильницькими методами звужувала духовний потенціал українського народу. Все зводилося до так званого «малоросійзму» з усіма наслідками упослідження. Власне, цих катастрофічних наслідків для своєї духовності українці зазнали вже за півтора століття - від ліквідації залишків української державності, утвореної в 17 столітті завдяки визвольним змаганням під проводом Богдана Хмельницького - до народження Тараса Григоровича Шевченка. Кріпацтво, запроваджене в Україні за царювання Катерини ІІ, знищило в багатьох українцях вільнолюбивий козацький дух, прагнення до осягнення смислу існування, і притупляло відвічне тяжіння до естетичних вершин буття, яке реалізувалося сотнями тисяч зразків усної народної творчості та образотворчого фольклору.

Надбання народної духовності, етики та естетики опосередковано і в різній мірі підтримувалося українськими літераторами, художниками та композиторами 18 - початку 19 століть, які змушені були віддавати свої таланти, інтелект і знання на службу Російської імперії: Сковорода і Котляревський, Лосенко и Боровиковський, Бортнянський и Березовський. Але справжнім великим оборонцем названих цінностей, людиною - феноменом, яка фактично порятувала українців от повзучого лінгво - та етноциту (згадаймо заборони, починаючи з указів Петра І і кінчаючи Валуєвськім та Емським указами), від духовної загибелі став Тарас Григорович Шевченко.

Підтвердженням цієї думки можуть бути селянські перекази про Шевченка, записані О.К. Дорошкевичем в 90 - х роках 19 ст.: «Коли ж розпитував бувших кріпаків, то в них усіх Шевченко щільно ув'язується з волею, що ніби він її здобув для них. Чи не є цей етнографічний факт ще одним доказом , що соціально з Шевченка - ідеолог покріпаченого селянства?». [ 1,398 ]

Українське селянство по смерті Шевченка пов’язувало його ім’я із свободою, а свобода - гарантія вільного розвитку мови, культури, традицій.

Генератором відновлення духовності, етичний та естетичних вимірів народного життя стали не лише літературна и мистецька спадщина Шевченка, але і його життєвий приклад. Саме ці три аспекти, бодай дуже побіжно, хочеться розглянути у статті.

Безумовно, програмним поетичним твором Кобзаря, який накреслює українському народу перспективу боротьби за повноцінне життя є твір
«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє». Вже на початку твору Шевченко спрямовує свідомість і почуття читача у річище опору ганебній дійсності, намагається розбудити слух і зір люду и «недолюдів» :
Оглухлі, не чують;

Кайданами міняються ,

Правдою торгують .

І Господа зневажають, -

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? Побачите,

Які будуть жнива!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродові!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.


Поет, закликаючи до шанування свого, серцем дотикається до краси України и Дніпра («німа на світі України, немає іншого Дніпра ...»), благає земляків:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.
Рядок « І чужому научайтесь ... » переконує читача , що його автор ніколи не був замкнений лише на національних цінностях, водночас мав тверде переконання, що чужими цінностями без духовних (і не тільки) втрат не можна замінити національні.

У «Посланії» Тарас Григорович узагальнює ті свої думки морально - етичного характеру, які присутні и в попередніх творах . Адже любов до України, до свого народу, до степових краєвидів, до народних традицій та звичаїв як найбільшу етичну цінність освячує в кожному творі, зокрема у тих, які є окрасою «Кобзаря» - «Причинна», «Катерина», «Гайдамаки», «Великий льох», «Кавказ». Тому надзвичайно переконливою звучить сакральна декларація :

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За нею душу погублю!
Виклична, горда декларація перетворюється на своєрідну молитву, в якій навіть «Святий Бог», якщо стане на заваді, ризикує бути проклятим ...

Врешті, ця поетико - політична заява поета звучить на загрозливому фоні, жорстоко, але правдиво відтвореному в поемі «Кавказ»:
У нас же й свята, як на ті –

Одна Сибір незбіжність ,

А тюрма ! а люду ! .. Що й лічіть !

Від молдованина до фінна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!
За що ж у таких жорстоких умовах любив Україну і гаряче закликав до такої ж любові земляків Кобзар? На це одна відповідь: бо Вона Мати, бо ЇЇ народ створив три сотні тисяч пісень, бо ЇЇ природа нагадує про «земний рай», бо, врешті, чи не може бути ще однієї Матері так само, як «другого Дніпра».

І як застереження тим, хто не шанує Матір. Хто нищив (і нищить) красу землі, яка «пишалася колись в добрі та розкоші», в кінці 1859 року і, фактично, наприкінці життя Тарас Григорович пише свій ​​напружений, гнівній твір «Осії. Глава XIV ( Подражаніє )». Кобзар закликає и попереджає:

Воскресни, Мамо! І вернись

У світлицю - хату; опочий,

Бо ти аж надто вже втомилась,

Гріхи синовні несучи.

Спочивши, скорбная, скажи,

Прорци своїм лукавим чадам,

Що пропадуть смороду, лихі,

Що їх безчестіє, и зрада,

І криводушіє огнем,

Кровавим, пламенним мечем

Нарізані на людський душах,

Що крикне кара невсипуща,

Що не спасе їх добрий цар,

Їх кроткий, п'яний господар ,

Не дасть їм пить, не дасть їм їсти ,

Не дасть коня вам охляп сісти

Та утікать ...
Втекти від себе і від кари Божої та людської не можна. Бути собою, буті тим, ким тебе народила мати - тобто, українцем, людиною, гідною Запорозьких прапращурів, людиною, яка живе духовним життям, яка кохається в добрі та красі - ось смисл і Шевченківського «Заповіту», написаного у тридцяті однорічному віці.

У сенсі всеосяжного заповіту сприймається увесь «Кобзар». Ця книга мусить стати національною Біблією для кожного українця. Проте, втіленням Кобзаревого «Заповіту» є і вся його образотворча спадщина.

Показово те, що вже перший твір, написаний в стінах Санкт - Петербурзької Академії мистецтв олійними фарбами і за який Шевченко отримав Малу срібну медаль - «Хлопчик-жебрак , що дає хліб собаці»
(1840 р.) став своєріднім маніфестом народного реалізму . Наступний кроком у цьому ж напрямку було створення акварелі «Циганка - ворожка». Завершенням реалістичної програми Шевченком під час навчання вважається картина «Катерина» (1842 р ), яка доповнює однойменну поему, додає важливі естетичні нюанси, які не можна передати словом. У картині гармонійно поєднані ренесансна одухотвореність образу Катерини й глибина народність духу образу селянина - ложкаря (батька Катерини) - суворого, гранично реалістичного, такого, який нагадує українцям образ козака - Мамая.

Сімейна ідилія, родинне щастя - одна з тем народної творчості - не залишається поза увагою Шевченка. У 1843 році він написав картину «Селянська родина», де образи селянського подружжя, замилуваного маленьким сином, трактовані так, що вони ідеально адаптовані до сприйняття простолюдинами, до утвердження в свідомості та почуттях цінностей родинного буття.

Вершиною ствердження морально-естетичних та естетичних цінностей в образотворчому мистецтві Шевченка стали офорти «Мальовничої України» (1844 р.). Ідейний задум серії – створення широкої, правдивої картини історичного минулого та сучасного повсякдення народу, увічнення безцінних залишків старожитностей та оспівування краси української природи. «Мальовнича Україна» Тараса Григоровича і досі є зразком втілення творчих ідей художників, які прагнуть увічнити духовну і візуальну красу України.

Яскравим зразком поклоніння волі, любові, духовності і краси для українців було і є саме героїчне і страдницьке життя Шевченка. Не будемо вдаватися до переказу сторінок життя його біографії, а ліпше звернемося до «Щоденника» («Дневника»), який Тарас Григорович вів російською мовою у 1857 – 1858 рр. Згадуючи в «Щоденнику» пережиту «мрачную, монотонную десятилетнюю драму», «прошедшие грустные десять лет» солдатчини, він бачить себе в’язнем, який «смотрит из тюремного решетчатого окна на веселый свадебный поезд». «Одно воспоминание о прошедшем и виденном в продолжении этого времени приводит меня в трепет».

У час, коли писався «Щоденник», Тарас Григорович міг на відстані років точно і лаконічно сформулювати етико-естетичні спостереження та висновки. На сторінці, датованій «20(июня)», зафіксовано: «Опыт, говорят, есть лучший наш учитель. Но горький опыт прошел мимо меня невидимкою. Мне кажется, что я точно тот же, что и был и десять лет тому назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась. Хорошо ли это? Хорошо. По крайней мере мне так кажется. И я от глубины души благодарю моего всемогущего создателя, что он не допустил ужасному опыту коснуться своими железными когтями моих убеждений, моих младенческих светлых верований».[2,45]

Пройти дев’ять кіл Дантового пекла і залишитися собою, не обізлитися, не зчерствіти душею – ось сутність Людини з великої літери. І саме таким бачиться морально-етичний портрет самого Шевченка. Недаремно Тарас Григорович заторкнув тему почування людини нещасною: «Слово несчастный имело для меня всегда трогательное значение, пока я его не услышал в Орской креп ости. Так оно для меня опошлело, и я до сих пор вижу только мерзавцев под. фирмою несчастных».[2,51] І справді, ті, хто декларує себе «нещасним», часто є просто ницою, нікчемною людиною, рабом обставин, який не хоче і не може боротися за своє щастя.

Отже, духовність за Шевченком – піднесення душі над тим мерзотним, ганебним, якого чимало в суспільстві, в існуванні держав та народів, зрештою – в житті окремих людей. Але це не паріння над безчинством і несправедливістю, а навпаки – боротьба з ними за повноцінне життя народу, за людську гідність, за гармонію та красу в суспільстві та природі. Надихаючись творчістю Тараса Григоровича Шевченка, його особистим життєвим прикладом, Україна та її громадяни в перспективі здатні перебороти всі складнощі державотворення і врешті збудувати повноцінну європейську державу, громадяни якої будуть пишатися своїм громадянством. Перед усім це стосується теперішніх школярів, тому-то так важливо, щоб вони з особливою увагою ставилися до Тараса Шевченка, до його творчої спадщини – з розумінням того, що Кобзар є символом української духовності.


Використана література:
1.Шевченко Т. Г. Кобзар. –К: «Дніпро», 1989

2.Шевченко Т. Г. Дневник.-М: Гослитиздат, 1954

3. Історія українського мистецтва: У 6т-К: Вид-во УРЕ, 1969

4.Спогади про Тараса Шевченка. –К: «Дніпро»,1982

5.Українське народне станкове малярство /Посібник до вивчення курсу «Історія образотворчого мистецтва». –Д: РВВДНУ, 2006

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Літературні ігри — крок до інтелектуальності, винахідливості, творчості...
Баб’юк Ганна Андріївна, вчитель української мови та літератури Немиринецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівської...

Використання тестових завдань з української мови та літератури у...
Автор роботи: Юшманова Оксана Володимирівна, вчитель української мови та літератури І категорії, кзш І-ІІІ ступенів №126

Робота з обдарованими учнями на уроках української мови
...

Технології блочно-консультативного навчання на уроках української мови
Автор: Котляр Раїса Павлівна, вчитель української мови та літератури Огульцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, спеціаліст...

Складне речення
Упорядник: Кравченко Ірина Миколаївна, вчитель української мови та літератури Олександрівської загальноосвітньої школи і-ш ступенів,...

Дозвольте відрекомендуватися. Я єгорова-Москалік Вікторія Вікторівна,...
Дозвольте відрекомендуватися. Я – Єгорова-Москалік Вікторія Вікторівна, вчитель української мови та літератури кз «Лисичанська загальноосвітня...

Ркзо «Володимирівська сзш І-ІІІ ст.» Підготувала: вчитель української мови та літератури
Дітям, школі сьогодні як ніколи потрібен творчий вчитель, педагог-дослідник, який матеріал стандартного уроку зможе адаптувати до...

Алексєєва О. О., учитель української мови та літератури зош №19 Готуємося...
Щоб успішно виконати завдання з мови та літератури, готуватися потрібно систематично й відповідально. Це важлива умова для учнів....

2012 Автор: Яцюк Інна Леонідівна
Яцюк Інна Леонідівна, вчитель Решнівецької зош І-ІІ ступенів Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області

Письменники прибузького краю
Василюк Світлана Іванівна вчитель української мови І літератури зош І – ІІІ ступеня села Бужанка, Іваничівського району, Волинської...

«Учитель року 2015» Підготувала учитель української мови І літератури
Зош І-ІІІ ступенів Добропільської районної ради представляє Пивоварову Олену Миколаївну, учителя української мови І літератури Святогорівської...

Вчитель української мови та літератури Гулівецької зош
Пропонований посібник містить інтерактивні заняття по вивченню творчості Т. Г. Шевченка

Стан викладання української мови та літератури
Педагогічна рада є найважливішою колегіальною формою управління. Тому запрошую провести експертизу стану викладання української мови...

Урок позакласного читання. Вчитель української мови та літератури...
Вчитель української мови та літератури Субіна Валентина Василівна, 23 роки педагогічного стажу, спеціаліст вищої категорії. Іршанський...

Програми факультативних курсів із світової літератури для 5-7 класів Укладачі
...

Програма вступного екзамену з української мови та літератури (на...
Програму з української мови для вступників до вищих навчальних закладів розроблено з урахуванням чинних програм з української мови...

Звіт директора школи «Про роботу директора школи у 2011/2012 навчальному році»
Пропозиція: головою конференції обрати вчителя англійської мови, української мови та літератури Грищенко Ірину Володимирівну, секретарем...

Вимоги до ведення та перевірки учнівських зошитів із української...
Для контрольних робіт з української мови в усіх класах використовують по одному зошиту



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт