9. Зразок позовної заяви про визнання заповіту недійсним
До Печерського районного суду м. Києва
Позивач: Головко Петро Іванович,
прож. м. Київ, вул. Чапаєва, 7, кв. 1, тел. 222-33-44
Відповідач: Петрова Галина Григорівна,
прож. м. Київ, вул. Чапаєва, 7, кв. 2, д. т. 222-44-33
ПОЗОВНА ЗАЯВА
29 липня 2008 року померла моя мама Головко Марія Василівна. З 1991 року по день смерті мама хворіла на шизофренію, з приводу чого стояла на обліку в психоневрологічному диспансері Печерського р-ну м. Києва та неодноразово лікувалась у Київській психоневрологічній лікарні ім. акад. Павлова.
У зв'язку з загостренням хвороби 11 березня 2000 року рішенням Печерського районного суду м. Києва мати була визнана недієздатною, і я був призначений її опікуном.
Моя сім'я - дружина Головко В. П. та син проживають у м. Донецьку по вул. Чорній, 17, кв. 8. Оскільки матері постійно була необхідна стороння допомога, я, після призначення мене опікуном, став проживати разом із матір'ю у м. Києві за вказаною мною адресою.
11 червня 2008 року у зв'язку з хворобою моєї дружини я виїхав до м. Донецька, де знаходився до 16 липня 2008 р. На час моєї відсутності я попрохав доглянути за матір'ю нашу знайому Петрову Галину Григорівну.
17 липня я повернувся до м. Києва. Стан здоров'я матері був тяжкий, і 19 липня її довелося госпіталізувати до Київської міської психоневрологічної лікарні ім. акад. Павлова.
29 липня 2008 року мама померла.
15 грудня 2008 року я звернувся із заявою до Першої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. В прийнятті заяви про прийняття спадщини мені було відмовлено на тій підставі, що мати все своє майно та квартиру заповіла гр. Петровій Галині Григорівні. Цей заповіт я знайшов у речах матері 17 грудня 2008 року, написаний, засвідчений і зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою 19 червня 2008 року за № 335/45.
Петровій Галині Григорівні було відомо про хворобу моєї мами, оскільки вона неодноразово сама викликала до неї лікаря-психіатра.
У зв'язку з тим, що на момент складання матір'ю заповіту вона була недієздатною, на підставі ст. 226 ЦК України, цей заповіт є нікчемним; керуючись статтями 5, 15, 118-120 ЦПК України,
ПРОШУ:
Заповіт моєї матері Головко Марії Василівни, засвідчений Першою київською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у спадковому реєстрі 19 червня 2008 року за № 335/45 визнати недійсним.
Зобов'язати Першу київську державну нотаріальну контору прийняти мою заяву про прийняття спадщини та видати мені свідоцтво про спадщину.
Додатки:
Заповіт.
Ксерокопія свідоцтва про смерть гр. Головко М. В.
Копія рішення суду про визнання гр. Головко М. В. недієздатною.
Довідка про перебування Головко В. П. з 19 по 29 липня 2008 р. на стаціонарному лікуванні.
К/копія свідоцтва про народження позивача.
К/копія листка непрацездатності дружини позивача.
Квитки на потяг до м. Донецька та з Донецька до м. Києва.
К/копія свідоцтва про право власності на квартиру гр. Головко М. В.
Квитанції про сплату судових витрат.
Копія заяви.
15 січня 2009 р. Підпис (Головко П. І.)
Коментар
Заповідач має право будь-коли змінити або скасувати складений ним заповіт (ст. 1254 ЦК України). З цією метою заповідач може подати про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів,- посадовій чи службовій особі у порядку, встановленому статтями 1251, 1252 ЦК України.
Змінити чи скасувати заповіт можна й іншим шляхом, а саме - склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. При цьому необов'язково, щоб у пізніше складеному заповіті була вказівка на те, що попередній заповіт скасовується.
Пізніше складений заповіт остаточно скасовує попередній навіть у тому разі, коли цей другий заповіт, у свою чергу, буде скасований заповідачем, за умови, що заповідач не повернеться до свого першого заповіту. Якщо новий заповіт був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, установлених статтями 225 і 231 ЦК України. Тобто, чинність попереднього заповіту відновлюється рішенням суду за умови, що заповідач вчинив його у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Сам заповідач може звернутися до суду з позовом про визнання цього заповіту недійсним. А в разі смерті заповідача - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено.
У разі наступного визнання фізичної особи, яка склала цей заповіт, недієздатною позов про визнання заповіту недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи на момент складання заповіту, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину. Крім того, правочин (у т. ч. заповіт), учинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до іншої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з учиненням цього правочину. |
