Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Способи переходу прав на торговельну марку

Способи переходу прав на торговельну марку






Право інтелектуальної власності

Ольга АВРАМОВА,

кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ

СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

Торговельна марка є багатогранним визначенням. Вона може розглядатися як економічна та правова категорія. За її допомогою здійснюється просування товару, послуг на ринку та відмежування одних товарів від інших. Її значення для успішної підприємницької діяльності неможливо переоцінити, але її можна і недооцінити. Поширення та популярність торговельної марки призводить до того, що вона стає в економічних відносинах самостійним товаром. Це вказує на те, що юридичні послуги щодо здійснення та захисту прав на торговельну марку є актуальними та затребуваними. Популярними консультаціями у цьому аспекті є питання механізму переходу прав на торговельну марку.

Можливість переходу прав на торговельну марку визначено у Цивільному кодексі України (ст. 495, далі — ЦК), Законі України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» (п. 7 ст. 16), наказі Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг».

У Законі України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» встановлені загальні засади переходу прав на торговельну марку. Так, власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. З цього випливають дві засади переходу прав на торговельну марку: передача прав можлива шляхом укладання договору; не допускається передача прав, якщо це буде причиною омани споживачів продукції, послуг. Наприклад, при передачі торговельної марки обов’язково треба вказувати на маркуванні товару нового власника торговельної марки. Це може стати однією з гарантій захисту прав споживачів.

Перехід прав на торговельну марку є широкою категорією. У цій статті вона розглядається в аспекті розгляду практичних механізмів переходу прав на торговельну марку. Як було зазначено, перехід права власності на торговельну марку здійснюється на підставі договору, однак юридична практика вказує, що існують певні можливості отримати право на торговельну марку поза договірним порядком. Це може бути здійснено за допомогою судового порядку та у порядку правонаступництва. Розглянемо більш детально визначені способи переходу прав на торговельну марку.

І. Договірний спосіб переходу прав на торговельну марку

Договірний спосіб переходу прав на торговельну марку є лінійним механізмом переходу прав від однієї особи до іншої. Лінійний механізм — це алгоритм дій суб’єктів щодо одноелементного переходу прав на торговельну марку, котрий включає дії щодо оферти, акцепту, реєстрації договору та не потребує додаткових дій суб’єктів. Перехід прав на торговельну марку за допомогою механізму договору поділяється на дві групи: перехід прав користування (ліцензійний договір, договір комерційної концесії) та права власності на торговельну марку (договір купівлі-продажу, дарування). Особливість цих договорів полягає у тому, що вони обов’язково підлягають реєстрації у Державній службі інтелектуальної власності.

При обранні виду договору для оформлення переходу прав на торговельну марку необхідно встановити статус суб’єктів (фізичні, юридичні особи) та мету переходу прав (отримання прав на торговельну марку на певний строк чи отримати власність на цей об’єкт). На практиці мають місце випадки, коли торговельна марка належить фізичній особі — засновнику. При цьому він не передає цей об’єкт у статутний капітал юридичної особи. Це прояв розумного вибору засновника, оскільки юридична особа може бути визнана банкрутом. І тоді торговельна марка знаходиться під загрозою втрати. Для підприємця, котрий зацікавлений у розвитку власного бізнесу, втрата торговельної марки може бути більш загрозливою ніж банкрутство фірми. При збереженні торговельної марки бізнес має шанс на оновлення. Тому при виявленні торговельної марки, зареєстрованої за фізичною особою, необхідно отримати відповіді на запитання: чи передана торговельна марка від фізичної особи до юридичної особи, яка її використовує; який суб’єкт отримує цю марку — фізична чи юридична особа. Отримання відповідей на ці запитання надають можливість обрати відповідну конструкцію договору. Наприклад, між фізичними особами допускається договір дарування щодо переходу права власності на торговельну марку, для юридичних осіб більш рекомендований договір купівлі-продажу.

Поширеним договором щодо переходу прав користування на торговельну марку є ліцензійний договір. Відповідно до час­тин 8–9 ст. 16  Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва (міжнародної реєстрації знака) і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Державною службою інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг».

Договори щодо переходу прав на торговельну марку повинні укладатися у трьох примірниках. Крім того, до договору обов’язково додається копія свідоцтва на торговельну марку та перелік товарів і послуг згідно із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів та послуг. Така вимога базується на тому, що згідно з п. 2.1 наказу Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг» для реєстрації договору щодо переходу прав на торговельну марку необхідно подати: заяву; договір у трьох примірниках; документ про сплату збору.

ІІ. Судовий спосіб переходу прав на торговельну марку

Судовій спосіб переходу права власності на торговельну марку є нелінійним механізмом переходу прав на торговельну марку, кот­рий складається з двох елементів. Окремо зауважимо, що Закон України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» не встановлює правила примусової ліцензії щодо торговельної марки, як це допускає патентне законодавство. Тому для торговельної марки варто застосовувати нелінійний алгоритм переходу прав на торговельну марку.

Нелінійний алгоритм застосовується, коли перехід прав на торговельну марку не може бути реалізовано за простим способом договору. Цей алгоритм реалізується у два етапи. Перший крок — це пред’явлення позову щодо припинення свідоцтва на торговельну марку, яка не використовується протягом трьох років; визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним. Другий — реєстрація торговельної марки на суб’єкта, зацікавленого отримати конкретну марку. Після позитивного судового рішення заінтересована особа має право звернутися до Державної служби інтелектуальної власності для отримання свідоцтва на торговельну марку. При цьому вид торговельної марки, класифікація товарів, на які поширюється ця торговельна марка, може співпадати з тою маркою, яка була предметом судового розгляду. Звернемо увагу, що повторна реєстрація спірної торговельної марки можлива лише після спливу трьох років з дня визнання свідоцтва недійсним, оскільки ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» визначено загальне правило захисту колишнього правовласника. Так, ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва. Але це правило не поширюється на випадок, якщо свідоцтво на торговельну марку припиняється на тій підставі, що знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації

Механізм припинення свідоцтва на торговельну марку, яка не використовується протягом трьох років, є достатньо діючим та надає можливість отримати права на необхідну торговельну марку. У 2015 році було розглянуто справу щодо такого припинення. Проаналізуємо цю справу для виявлення особливостей правовідносин щодо дострокового припинення дії свідоцтва торговельної марки.

Так, до суду звернулась компанія РОЛЕКС СА (ROLEX SA) (далі — позивач), яка була створеною відповідно до законодавства Швейцарії. Позивач є власником міжнародної реєстрації № 252976 від 28.02.1962 на знак для товарів і послуг у відношенні, серед іншого, товарів класу 14 МКТП «Дорогоцінні метали та їхні сплави, вироби з дорогоцінних металів, або покриті ними, що не належать до інших класів; золотарські вироби, дорогоцінне каміння; годинники та інші хронометричні прилади», дія якої поширена на територію України з 28.02.1962.

Відповідачами по справі були залучені: 1) компанія Дзе Поло/Лорен Компані Л. П. (Лімітед Партнершіп штату Нью-Йорк) (The Polo/Lauren Company L.P. (Limited Partnership New York), що є власником Свідоцтва № 28394 від 16.12.2002 на знак для товарів і послуг (заявка № 98083293 від 18.08.1998) у відношенні товарів класів 8, 9, 14, 16, 18, 20, 21, 24, 25, 27, 28 та послуг класу 35 Міжнародної класифікації товарів і послуг; 2) Державна служба інтелектуальної власності. Звернемо увагу, що участь Державної служби інтелектуальної власності у справах, пов’язаних з визнанням Свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним, є обов’язковою. Це пояснюється тим, що позивач завжди вимагає від Держслужби здійснити дії щодо припинення свідоцтва, внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відповідні зміни.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що знак за свідоцтвом України № 28394 для товарів класу 14 МКТП та послуг класу 35 МКТП не використовується в України протягом трьох років до моменту подачі позову, що дає підстави для дострокового припинення дії цього свідоцтва. Позов було задоволено.

Суд при розв’язанні цієї справи встановив необхідні фактичні обставини та керувався діючим законодавством. Позиція суду базувалась на ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг», згідно з якою, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Пунктом 71 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, якщо знак для товарів і послуг без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом трьох років від дати публікації про видачу свідоцтва або від іншої дати, то це є достатньою підставою для дострокового припинення за рішенням суду дії свідоцтва на такий знак повністю або частково щодо відповідних товарів та/або послуг. Не підлягає достроковому припиненню дія свідоцтва у випадку, коли використання знака розпочалося або відновилося до подання позову.

При розгляді такої категорії справ відповідач може зазначити причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час викорис­тання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Доказами того, що марка використовувалась, можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідний знак для товарів і послуг, документи із зображенням знака (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо). У разі коли власником знака є нерезидент, підтвердженням ввезення товарів в Україну можуть бути митні декларації та інші митні документи.

При розгляді цієї справи відповідач не надав доказів використання чи поважних причин невикористання торговельної марки, що і призвело до задоволення позовних вимог [1].

Наведена справа свідчить про можливість отримання прав на торговельну марку через нелінійний алгоритм щодо отримання прав на цей об’єкт.

ІІІ. Правонаступництво на торговельну марку

Наступним способом переходу прав на торговельну марку є правонаступництво. Воно поділяється залежно від статусу суб’єктів правоволодільців: правонаступництво у порядку спадкування та правонаступництво торговельної марки між юридичними особами.

Перехід прав на торгівельну марку між юридичними особами у порядку правонаступництва можливий при реорганізації підприємств. Реорганізація пов’язана з переходом прав та обов’язків реорганізованої юридичної особи до існуючих (при приєднанні) або до створених юридичних осіб. Такий перехід прав є універсальним правонаступництвом. При всіх формах реорганізації основним документом при передачі майна та зобов’язань є передавальний акт, який затверджується засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про реорганізацію юридичних осіб, і надається разом з установчими документами для державної реєстрації новоствореної юридичної особи або внесення змін до установчих документів юридичної особи, яка вже існує. Одним з об’єктів, що переходить при правонаступництві, може бути торговельна марка. При виділенні, поділі юридичних осіб обов’язково необхідно встановити, кому з правонаступників переходять майнові права на торговельну марку. У разі виникнення суперечок щодо передачі цього об’єкта інтелектуальної власності спір передається на розгляд до суду.

Розглянемо на судовому прикладі правонаступництво на торговельну марку. У 2014 році Господарський суд м. Києва розглядав справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель»; 2) Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним Свідоцтва на знак для товарів та послуг. При розгляді справи було встановлено факт правонаступництва юридичних осіб. Так, відповідач у своїх поясненнях на позов зазначав, що він згідно з п. 1.5 договору оренди № 1127 від 26.07.2001 р. цілісного майнового комплексу державного підприємства радгосп-завод «Коктебель» та додаткової угоди № 3 від 12.11.2009 р. до нього є правонаступником державного підприємства радгосп-завод «Коктебель», а продукція з назвою «Старий Нектар» почала вироблятися цим підприємством ще з кінця 70-х — початку 80-х років ХХ ст. Тому, на думку відповідача «КД Коктебель», він має право на виробництво виноробної продукції з використанням назви «Старий Нектар». 17.09.2012 р. Відповідачем було подано заявку № 201216166 на реєстрацію комбінованого позначення як знака для товарів і послуг з метою подальшого надання свідоцтва на такий знак до органу ліцензування (Міністерства доходів та зборів України) для отримання додатку до ліцензії та підтвердження можливості виробництва вина з такою назвою, як це передбачено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Однак Суд критично оцінив доводи відповідача щодо виникнення у нього прав на виробництво виноробної продукції з використанням назви «Старий Нектар» ще з кінця 70-х – початку 80-х років ХХ ст., тобто раніше дати подання заявок на знаки за свідоцтвами №№ 52621, 56235. Крім того судом було встановлено, що позивач ТОВ «КД «Коктебель»  не був стороною (Орендарем) договору оренди № 1127 від 26.07.2001 р. цілісного майнового комплексу державного підприємства радгосп-завод «Коктебель». Зазначений договір був укладений між Фондом державного майна України, який виступав Орендодавцем, та акціонерним товариством «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель», що був Орендарем за договором. Відповідач став Орендарем цілісного майнового комплексу державного підприємства радгосп-завод «Коктебель» лише 12.11.2009 р. внаслідок укладання додаткової угоди № 3 до договору оренди (№ 1127 від 26.07.2001 р.) з Фондом майна Автономної Республіки Крим, тобто вже після подачі заявок Позивачем на знаки. І задовольнив вимоги позивача [2]. Отже, звернемо увагу, що договір цілісного майнового комплексу не може бути підставою правонаступництва на торговельну марку.

Наведена справа свідчить, що невірне оформлення правонаступництва між юридичними особами та проведення реорганізації юридичної особи має наслідком втрачання торговельної марки. Звернемо увагу, що правонаступництво повинно оформлятися: рішенням про реорганізацію, договором про реорганізацію; статутом; актом про передачу на баланс майна та майнових прав; актом інвентаризації; розподільчим балансом. У цих документах необхідно вказати наявність торговельної марки, її оцінку. Після завершення оформлення процедури реорганізації, юридична особа зобов’язана звернутися до Державної служби інтелектуальної власності. Відповідно до п. 3.3.6 наказу Держпатенту від 28.07.1995 № 116 «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» правонаступник має право звернутися із заявою про зміну заявника внаслідок об’єднання або розділення юридичної особи. Якщо зміна заявника обумовлена злиттям юридичних осіб, до заяви про зміну заявника додається документ, засвідчений нотаріально або органом, що його видав, який підтверджує таке злиття. Якщо зміна заявника обумовлена розділенням юридичної особи або об’єднанням юридичних осіб, до заяви додаються документи, які підтверджують відмову від права на отримання свідоцтва за заявкою осіб, що виключаються із складу заявників.

На підставі правонаступництва здійснюється зміна власника Свідоцтва на знак для товарів і послуг, про що вносяться відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і пос­луг. Отже, Свідоцтво при зміні власника продовжує бути дійсним. Відповідно до п. 2.5 наказу Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 № 10 «Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і пос­луг» для внесення змін щодо зміни назви власника Свідоцтва на знак для товарів і послуг, правонаступник подає клопотання. Клопотання власника (власників) свідоцтва щодо зміни найменування власника Свідоцтва подається до Державної служби українською мовою від імені власника (власників) свідоцтва, у тому числі його (їх) правонаступника (правонаступників) стосується одного охоронного документа і містить: номер свідоцтва; номер заявки; дату подання заявки; ім’я або повне найменування й адресу власника (власників) свідоцтва; зміну, що вноситься; зміни до Статуту; адресу для листування.

Правонаступництво на торговельну марку може здійснюватися у порядку спадкування як за заповітом, так і в порядку спадкування за законом. Предметом спадщини будуть виступати майнові права на торговельну марку, чинні на час відкриття спадщини. Правовідносини щодо спадкування майнових прав на торговельну марку формуються на загальних засадах спадкування. Спадкування за законом виникає лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. Спадкоємці та інші правонаступники, які набули прав, визнаються суб’єктами права на торговельну марку в межах строку чинності майнових прав на торговельну марку, що засвідчені Свідоцтвом на знак для товарів і послуг. Вони мають право на відмову від спадщини, і в такому разі права на торговельну марку повністю припиняються. Наслідком цього припинення стане не відмова від спадщини, а несплата обов’язкового збору за продовження строку його дії, оскільки документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Державної служби інтелектуальної власності до кінця поточного періоду строку дії Свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

Право на отримання прав та обов’язків спадкоємцями виникає після відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК). Заходи щодо охорони спадкового майна, що містить торговельну марку, вживають нотаріуси до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Оформлення спадщини на торговельну марку пов’язане з проведенням перевірки дійсності Свідоцтва на знак для товарів та послуг. Це необхідно здійснити у зв’язку з тим, що дане Свідоцтво є діючим протягом 10 років, тобто сплив цього строку призводить до визнання Свідоцтва недійсним. Запит щодо дійсності Свідоцтва на знак для товарів та послуг адресується до Державної служби інтелектуальної власності. Держслужба направляє нотаріусу виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно номера свідоцтва; номер заявки; дату подання заявки; ім’я або повне найменування й адресу власника (власників) Свідоцтва; перелік товарів і/або послуг, на які поширюється дія Свідоцтва. Ця інформація надає можливість встановити факти щодо: чинності майнових прав на торговельну марку, суб’єктів прав на торговельну марку, зокрема спадкодавця.

При складанні заповіту особа — власник Свідоцтва на знак для товарів і послуг призначає спадкоємців. При цьому може бути призначено спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб або юридичну особу. Майнові права на торговельну марку можуть передаватися у спадщину повністю або частково. У заповіті щодо торговельної марки заповідач може зробити розпорядження щодо цього об’єкта, зокрема вказати способи використання.

При спадкуванні за законом до спадкоємця переходять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві (суб’єкту авторського права і суміжних прав) на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У випадку спадкування прав декількома спадкоємцями здійснення майнових прав на торговельну марку реалізується всіма спадкоємцями спільно.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець повинен здійснити певні формальності для реєстрації своїх майнових прав на торговельну марку. У цьому виявляється особливість спадкування майнових прав на торговельну марку, оскільки свідоцтва про право на спадщину не достатньо для виникнення прав на цей об’єкт. Зацікавлена особа — спадкоємець повинен звернутися до Державної служби інтелектуальної власності з клопотанням щодо внесення зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо внесення змін на підставі зміни власника Свідоцтва у порядку правонаступництва. До цього клопотання додається свідоцтво про право на спадщину; документ про сплату зборів; адреса для листування.

Підсумовуючи викладене, варто ще раз наголосити, що торговельна марка є впливовим елементом на ринку споживачів. Тому питання переходу майнових прав на цей об’єкт інтелектуальної власності та його захист будуть актуальними. І перспективними є юридичні послуги з обслуговування цього об’єкта.

MEH № 1 2016 г. - -

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Спадщина. Алгоритм проведення державної реєстрації переходу права...
Відповідно до книги шостої Цивільного кодексу України (далі — ЦК україни) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від...

Методична розробка Розділ І «Основні способи захисту І загальні правила...
Тема 1 «Основні способи захисту в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій»

Позовна заява про захист прав споживача фінансових послуг
Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати держмита за позовами, що пов'язані з порушенням їх...

Фізичні особи-підприємці, які обрали особливі способи оподаткування (осо)
Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які обрали особливі способи оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,...

Про створення комісії з переходу на План рахунків бухгалтерського...
Міністерстві юстиції України 30. 10. 2014 року за №1365/26142 та Плану рахунків затвердженого наказом Міністерства фінансів України...

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо...
З питань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Книга перша
Метою Трудового кодексу України є встановлення прав та обов’язків суб’єктів трудових правовідносин, забезпечення реалізації передбачених...

Урок з використанням мультимедійних технологій. Обладнання: мультимедійне...
«права І свободи людини», охарактеризувати види прав І свобод людини, міжнародні документи з прав людини І прав дитини

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно...

Всеобщая декларация прав человека (рос/укр) (*)
Принимая во внимание, что признание достоинства, присущего всем членам человеческой семьи, и равных и неотъемлемых прав их

Тематичний план навчальної програми базової підготовки оцінювачів...
Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об‘єкти...

Наказ
З метою реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку І статистики

Законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав І свобод

Тема: «Споживачі електричного струму. Електронагрівальні прилади....

Позовна заява про захист прав споживача фінансових послуг, повернення...
Державне мито: відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»

Напередодні 15 березня, який відзначається світовою спільнотою як...
Всесвітній день прав споживачів під гаслом “Споживачі – за справедливість!”, делегати І учасники iii-ого Всеукраїнського З’їзду Союзу...

Юридичний радник науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
У статті досліджуються проблеми «зіткнення» авторських прав І прав на промисловий зразок, а також аналізується сучасний стан право­вої...

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Невід’ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв І запитів та реєстраційні справи



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт