Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна

Тернопільський національний економічний університет На правах рукопису Никифорак Ірина Іванівна





Сторінка1/9
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Тернопільський національний економічний університет


На правах рукопису


Никифорак Ірина Іванівна


УДК 657.44:656.132.6


ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ


Спеціальність 08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит


(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук


Науковий керівник

Крупка Я.Д.,

доктор економічних наук,

професор


Тернопіль - 2008

ЗМІСТ



ВСТУП .................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Операційна діяльність підприємств міського електротранспорту як об’єкт обліку та АНАЛІЗУ .................... 11

1.1.Концептуальні засади побудови обліку та аналізу операційної діяльності підприємств міського електротранспорту .............................................. 11

1.2. Принципи формування та структура витрат операційної діяльності ..... 25

1.3. Доходи від надання транспортних послуг як об’єкт обліку та аналізу .. 43

Висновки до розділу 1 ........................................................................................ 58

Розділ 2. Методика та організація обліку операційної діяльності підприємств міського електротранспорту ..... 61

2.1. Облік витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності ..... 61

2.2. Формування та облік доходів від надання транспортних послуг ........... 83

2.3. Методичні аспекти формування та обліку фінансових

результатів операційної діяльності .......................................................... 101

Висновки до розділу 2 ...................................................................................... 112

Розділ 3. аналіз та Внутрішньогосподарський контроль доходів і витрат в управлінні підприємствами міського електротранспорту ................................................................................ 114

3.1. Методика і організація внутрішньогосподарського контролю

доходів та витрат ........................................................................................ 114

3.2. Аналіз ефективності надання транспортних послуг .............................. 139

3.3. Особливості аналізу формування фінансового результату в

системі управління операційною діяльністю ......................................... 153

Висновки до розділу 3 ...................................................................................... 165

Висновки ..................................................................................................... 168

Список використаних джерел .................................................... 171

Додатки ........................................................................................................ 191

ВСТУП
Актуальність теми. Радикальні соціально-економічні перетворення в Україні зумовили необхідність реформування наземного міського електричного транспорту. Йдеться про вирішення комплексу проблем неврегульованості ринку міських пасажирських перевезень і, водночас, про подолання збитковості функціонування трамвайно-тролейбусних підприємств та підвищення ефективності системи управління. При цьому пріоритетним напрямком наукових досліджень є пошук шляхів прискореного розвитку підприємств міського електротранспорту та удосконалення форм і методів управління.

Сучасні умови господарювання передбачають необхідність формування якісно нової інформації про діяльність трамвайно-тролейбусних підприємств, використання якої уможливлює аналіз ситуацій в галузевому комплексі та прийняття виважених рішень щодо управління окремими підприємствами. Головне інформаційне навантаження у цих процесах припадає облік, аналіз та контроль.

Методологічні проблеми обліку та аналізу діяльності підприємств різних галузей економіки досліджувались багатьма відомими вітчизняними і зарубіжними вченими. Пропозиції щодо їх теоретичного та практичного вирішення висвітлені у наукових працях М.Т. Білухи, І.О. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, С.Ф. Голова, Й.Я. Даньківа, З.В. Задорожного, В.Б. Івашкевича, Є.В. Калюги, Я.Д. Крупки, М.В. Кужельного, В.О. Ластовецького, Б.М. Литвина, Н.М. Малюги, Л.В. Нападовської, С.О. Ніколаєвої, В.Ф. Палія, М.С. Пушкаря, В.С. Рудницького, Я.В. Соколова, В.В. Сопка, Є.С. Хендріксена, П.Я. Хомина, Ч.Т. Хорнгрена, Дж. Фостера, М.Г. Чумаченка, А.Д. Шеремета, С.І. Шкарабана. Втім, дослідження у галузі міського електротранспорту практично відсутні. Лише окремі проблемні аспекти обліку діяльності трамвайно-тролейбусних підприємств висвітлювалися в роботах А.С. Глухова, Ю.О. Дубовського та К.М. Корсакової.

В даний час існує низка невирішених питань щодо забезпечення розвитку галузі. Зокрема, це відсутність чіткої державної програми встановлення пільгових категорій громадян при оплаті транспортних послуг та обґрунтованої методики визначення обсягів бюджетного фінансування для компенсації недоотриманих доходів. Негативний вплив має також недосконалість інформаційного забезпечення системи управління процесом здійснення пасажирських перевезень через обмеженість облікової політики, застосовування неоптимальних форм облікової документації та методів обліку витрат і доходів від надання транспортних послуг. З огляду на це, питання раціональної організації та досконалої методики обліку і аналізу операційної діяльності трамвайно-тролейбусних підприємств вимагають додаткового вивчення.

Тема дисертаційної роботи та її актуальність обумовлена необхідністю розв’язання зазначених проблем шляхом розробки оптимальної моделі обліку, аналізу та контролю операційної діяльності підприємств міського електротранспорту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає завданням, визначеним державною Галузевою програмою реформування та розвитку наземного міського електротранспорту на 2004-2010 роки. Тема дисертаційної роботи є складовою науково-дослідної роботи кафедри обліку і аудиту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за держбюджетною темою “Перспективи розвитку обліку, економічного аналізу та аудиту в Україні” (державний реєстраційний номер 0106U003604) та кафедри обліку і контролінгу в промисловості Тернопільського національного економічного університету за держбюджетною темою “Методологічні аспекти удосконалення системи бухгалтерського обліку в Україні” (держаний реєстраційний номер 0101U003410), в рамках яких автором удосконалено систему обліку та аналізу операційної діяльності підприємств міського електротранспорту.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних, методичних та організаційних засад обліку, аналізу і внутрішньогосподарського контролю операційної діяльності підприємств міського електротранспорту відповідно до сучасних вимог системи управління.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

  • визначити зміст операційної діяльності трамвайно-тролейбусних підприємств та обґрунтувати вплив організаційно-технологічних особливостей процесу здійснення пасажирських перевезень на побудову обліку, аналізу та контролю доходів, витрат і результатів діяльності;

  • уточнити класифікацію витрат і доходів операційної діяльності з метою забезпечення можливостей раціонального формування та повного використання інформації для потреб ефективного управління;

  • дослідити порядок визнання та оцінки витрат і доходів від надання транспортних послуг залежно від їх виду, форми та часу оплати;

  • проаналізувати стан обліку операційної діяльності підприємств міського електротранспорту та визначити напрями його вдосконалення для створення належного інформаційного забезпечення системи управління доходами і витратами;

  • запропонувати удосконалену форму статистичної звітності трамвайно-тролейбусних підприємств в частині відображення основних фінансових показників;

  • обґрунтувати напрями вдосконалення системи внутрішньогосподарського контролю доходів і витрат за центрами відповідальності на основі застосування моделей детермінованого факторного аналізу;

  • визначити основні напрями удосконалення аналізу ефективності надання транспортних послуг на основі адекватної оцінки рівня транспортного обслуговування;

  • розробити практичні рекомендації щодо застосування стохастичних факторних моделей при визначенні розмірів бюджетного фінансування з метою відшкодування недоотриманих доходів, пов’язаних із перевезенням пільгових категорій пасажирів.

Об’єктом дослідження є операційна діяльність підприємств міського електротранспорту та пов’язані з нею доходи і витрати.

Предметом дослідження є організаційно-методичні підходи до здійснення обліку, контролю та аналізу витрат, доходів і фінансових результатів операційної діяльності підприємств міського електротранспорту з метою створення належного інформаційного забезпечення для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень.

Методи дослідження базуються на діалектичному та системному підходах наукового пізнання до вивчення сучасного стану обліку, контролю та аналізу доходів і витрат. Для вирішення визначених в дисертаційній роботі завдань використано методи аналізу та синтезу, групування та порівняння для виявлення основних напрямів розвитку міського електротранспорту, при визначенні особливостей операційної діяльності трамвайно-тролейбусних підприємств та дослідженні їх впливу на побудову обліку та аналізу; методи абстрагування та конкретизації, аналогії та порівняння з метою уточнення сутності та класифікації доходів і витрат; методи документалістики та формалізації при удосконаленні облікових регістрів і розробці спеціальних документів внутрішнього контролю; моделювання для визначення напрямів удосконалення обліку, контролю та аналізу операційної діяльності.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють діяльність суб’єктів господарювання, зокрема трамвайно-тролейбусних підприємств, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, офіційні дані статистичної та фінансової звітності, результати анкетного опитування. При написанні дисертації використано фактографічну інформацію 32 підприємств міського електричного транспорту України.

Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження полягає у розробці та обґрунтуванні пропозицій щодо створення оптимальної системи обліку, аналізу та контролю операційної діяльності відповідно до сучасних вимог управління трамвайно-тролейбусними підприємствами. Основні результати дослідження, які становлять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

  • структуровано систему об’єктів обліку, аналізу та внутрішньогосподарського контролю витрат і доходів з урахуванням особливостей операційної діяльності трамвайно-тролейбусних підприємств, яка забезпечується поїзними бригадами служби руху депо на маршрутних лініях, службою ремонту рухомого складу, енергогосподарством та шляховим господарством;

  • розроблено багатофакторну регресійну модель для обґрунтованого визначення рівня бюджетного фінансування під впливом системи факторів, яка сприятиме прийняттю виважених управлінських рішень щодо формування результативних показників діяльності з урахуванням недоотриманих доходів, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів;

удосконалено:

  • підходи до формування та обліку витрат і доходів за центрами відповідальності на основі запропонованої концептуальної моделі розрахунку проміжних результатів діяльності окремих поїзних бригад та маршрутних ліній, що дозволить поглибити і деталізувати інформацію про результати операційної діяльності у розрізі структурних підрозділів підприємств міського електротранспорту;

  • систему внутрішньогосподарського контролю операційної діяльності за центрами відповідальності на основі запропонованої системи оціночних показників, визначеного переліку взаємних претензій та розробленого звіту про результати внутрішнього контролю діяльності трамвайно-тролейбусних підприємств з метою посилення відповідальності за досягнуті результати і створення умов для належної мотивації;

  • порядок проведення аналізу ефективності надання транспортних послуг для всебічної оцінки транспортного обслуговування населення за кількісними та якісними показниками;

  • форму статистичної звітності про результати роботи трамвайно-тролейбусних підприємств у частині відображення основних фінансових показників з метою створення єдиного комплексу інформаційного забезпечення для відстеження кон’юнктури галузі;

дістало подальший розвиток:

  • система класифікації витрат і доходів від надання транспортних послуг шляхом упорядкування сукупності класифікаційних ознак відповідно до завдань управління операційною діяльністю підприємств міського електротранспорту;

  • порядок визнання та оцінки витрат і доходів залежно від їх виду, форми та часу виникнення, що дозволяє враховувати особливості процесу надання транспортних послуг різним категоріям споживачів та способи їх оплати.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробленні пропозицій для подолання збитковості функціонування трамвайно-тролейбусних підприємств в ринкових умовах. Ці пропозиції спрямовані на опрацювання конкретних методик обліку, контролю та аналізу витрат, доходів і фінансових результатів, що можуть сприяти підвищенню ефективності управління операційною діяльністю підприємств міського електротранспорту.

Результати дослідження та рекомендації автора пройшли апробацію та прийняті до впровадження Корпорацією підприємств міського електротранспорту “Укрелектротранс” (довідка №56 від 19.10.2007 року), Вінницьким підприємством “Трамвайно-тролейбусне управління” (довідка №968 від 16.10.2007 року), Львівським комунальним підприємством “Львівелектротранс” (довідка №24/423 від 25.04.2007 року), Хмельницьким комунальним підприємством “Електротранс” (довідка №01.07-2388 від 16.10.2007 року) та Чернівецьким комунальним автобусно-тролейбусним підприємством (довідка №121 від 04.05.2007 року).

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича при викладанні курсів “Управлінський облік” та „Облік видів економічної діяльності”(довідка №15-38/2767 від 18.10.2007 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаним науковим дослідженням, у якому запропоновано вирішення наукового завдання щодо удосконалення системи обліку, аналізу та контролю операційної діяльності підприємств міського електротранспорту.

Апробація результатів дослідження підтверджена обговоренням на Міжвузівській науково-практичній конференції “Малий і середній бізнес в Україні та на Вінниччині: менеджмент, організація, планування, фінанси та облік” (м. Вінниця, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України” (м. Чернівці, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі” (м. Львів, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень – 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (м. Чернівці, 2004 р.), Другій та Четвертій Міжнародних науково-практичних конференціях молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2005 р. та 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу, контролю й аудиту в сфері надання послуг” (м. Тернопіль, 2006 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції “Генезис інституційної системи сучасної економіки України” (м. Чернівці, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 17 наукових публікаціях загальним обсягом 4,04 друк. арк., з них опубліковано у фахових виданнях – 8 робіт обсягом 2,79 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладений на 170 сторінках. Він містить 28 таблиць та 24 рисунки. Список використаних джерел складається із 212 найменувань на 20 сторінках. Положення дисертації ілюструють 26 додатків (А-С).

РОЗДІЛ 1

операційна діяльність міського електротранспорту як об’єкт обліку та контролю
1.1. Концептуальні засади побудови обліку та аналізу операційної діяльності підприємств міського електротранспорту
Правове поле діяльності суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру визначається ст.3 Господарського кодексу України [26]. При цьому господарська діяльність спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Складовою частиною звичайної господарської діяльності є операційна діяльність, сутність якої визначається п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Вона обов’язково носить регулярний, постійний та суттєвий характер.

Операційна діяльність будь-якого суб’єкта господарювання – це основний вид діяльності, з метою здійснення якої воно створене. О.В. Єфімова визначає операційну діяльність як “сукупність типових для умов функціонування підприємства операцій, що впливають на стабільне формування фінансового результату через високу ймовірність отримання доходів і виникнення витрат” [38, с. 206].

Характеризуючи основні відмінності операційної діяльності від інших видів, Л.А. Бернстайн вказує лише на постійну повторюваність та регулярність господарських операцій [7, с. 304]. Найбільш ґрунтовно до зазначеної проблеми підходить І.О. Бланк, виділивши цілий ряд особливостей, а саме: мета і характер діяльності, залежність від життєвого циклу підприємства, необхідність попередньо інвестованого капіталу та значних обсягів ресурсів, орієнтація на товарний ринок, наявність операційного ризику [9, с. 104-105].

Основна мета операційної діяльності підприємств міського електротранспорту полягає в отриманні найбільш вигідних економічних та вагомих соціальних результатів внаслідок надання транспортних послуг. Електротранспорт покликаний задовольняти потреби населення у культурно-побутових та трудових поїздках. Загальною особливістю усіх видів діяльності, пов’язаних із обслуговуванням населення, є їх підвищена соціальна значимість. Від доступності, забезпеченості необхідними обсягами та якості транспортних послуг значною мірою залежить соціально-політична стабільність.

По відношенню до фінансової та інвестиційної діяльності для трамвайно-тролейбусних підприємств операційна є пріоритетною, оскільки вона характеризується використанням переважного обсягу задіяних трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Надання міських пасажирських транспортних послуг забезпечує основну частку доходу трамвайно-тролейбусних підприємств.

Управління операційною діяльністю трамвайно-тролейбусного підприємства пов’язане з послідовністю етапів операційного циклу, тобто проміжками часу між придбанням ресурсів для здійснення діяльності та отримання коштів від надання транспортних послуг пасажирам.

Як справедливо стверджує М.С. Пушкар, “всі процеси взаємопов’язані через споживання ресурсів та послідовність проходження їх у загальному циклі кругообороту капіталу від постачання до збуту продукції” [142, с. 138].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке

Так Е.С. Хендріксен вказує, що витрати – це рух ресурсів, пов’язаний із використанням та споживанням товарів (послуг) в процесі отримання доходу, що зменшує прибуток підприємства [176, с. 241].

І.О. Бланк зазначає, що “під операційними витратами розуміються виражені у грошовій формі затрати трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності” [9, с. 150].

В Україні правила формування облікової інформації про витрати встановлені П(С)БО 16 “Витрати”. Відповідно до його загальних положень термін “витрати” має таке тлумачення: “зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок цього вилучення або розподілення власниками)”[132, п. 5,6].

Крім того, визначення вищевказаного терміну ускладнюється тим, що в економічній літературі існують різні точки зору щодо розуміння змісту понять “витрати” та “затрати” виробництва, їх взаємозв’язку із собівартістю продукції. Так, М.Р. Метьюс та М.Х.Б. Перера стверджують, що термін “витрати” відноситься до будь-якого використання ресурсів, в тому числі на придбання активів. В свою чергу, термін “затрати” стосується лише тих ресурсів, які за визначений проміжок часу співвідносяться із доходом при визначенні фінансового результату суб’єкта господарювання [105, с. 314-316].

Подібне тлумачення вищезгаданих понять наводить С.О. Ніколаєва, вказуючи на принципові відмінності між поняттями “затрати” і “витрати”. Оскільки “затрати – це вартісний вираз використаних у господарській діяльності організації за звітний рік матеріальних, трудових, фінансових чи інших ресурсів. Витрати – це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі зменшення чи використання активів організації або збільшення її зобов’язань” [116, с. 18].

Таке трактування витрат випливає із загальноприйнятого у світовій обліковій практиці принципу відповідності, який передбачає що в обліку всі доходи повинні зіставлятися із витратами на їх отримання.

Я.В. Соколов взагалі чітко розмежовує цілу низку “синонімів”: витрати, затрати, собівартість, втрати та збитки [155, с. 446-447].

Зазвичай, в економічній літературі витрати визначаються як кількість усіх витрачених підприємством ресурсів у грошовому виразі для досягнення певної мети. В.В. Сопко вважає, що “використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрати. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість” [156, с. 341].

В.П. Завгородній та В.Я. Савченко також розглядають витрати з точки зору собівартості: “В процесі виробництва продукції витрачається праця, використовуються засоби виробництва та предмети праці. Усі витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, що виражені в грошовій формі, складають собівартість продукції...” [40, с. 375].

Тобто, більшість науковців дотримуються думки, що витрати є сукупністю витрат живої та уречевленої праці на виробництво продукції, виражених як в натуральній, так і у вартісній формах. Іншими словами, витрати підприємства можуть бути представлені двосторонньо: як масштаб вимірювання сукупності спожитої кількості ресурсів та як вартісне вираження матеріальних і трудових витрат.

Як видно з вищенаведеного, в нормативних документах та економічній літературі існують різні тлумачення витрат. Тому необхідно детальніше з’ясувати питання економічної сутності витрат трамвайно-тролейбусних підприємств.

Функціонування підприємств міського електротранспорту передбачає використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Від ефективності їх використання, обсягу та структури значною мірою залежить результативність операційної діяльності досліджуваних підприємств.

Операційні витрати підприємства здійснюються на усіх етапах операційної діяльності протягом операційного циклу. В різних галузях економіки вони приймають різну форму. Так, для підприємств громадського пасажирського транспорту – це витрати на підготовку та здійснення пасажирських перевезень. Для обліку, контролю та аналізу витрат підприємств міського електротранспорту великого практичного значення набуває правильне розуміння їх суті.

Проаналізуємо це поняття в ракурсі галузевих особливостей, звертаючи увагу на особливості операційного циклу підприємств міського електротранспорту. Господарювання досліджуваних підприємств пов’язано з такими процесами: 1) перетворення грошової форми капіталу у фактори виробництва, 2) перетворення факторів виробництва у транспортну послугу, 3) перетворення наданої транспортної послуги у грошову форму капіталу. Саме під час перетворення капіталу у фактори виробництва, що необхідні для здійснення процесу пасажирських перевезень, виникають витрати операційної діяльності підприємств міського електротранспорту.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке

Актуальним для підприємств міського електротранспорту є групування витрат за джерелами фінансування (власні кошти, субвенції з державного бюджету, дотації з міських бюджетів та інших позабюджетних фондів). Однак, реалізувати це доволі складно, оскільки одним видом транспорту можна одночасно перевозити різні категорії пасажирів. Тому визначити кількісні та структурні показники для оцінки рівня транспортної роботи та джерела фінансування витрат на її виконання можливо лише за допомогою специфічних методів управлінського обліку та контролінгу.

Зміст класифікації витрат за календарними періодами (минулого, поточного та майбутнього) визначається характером транспортних послуг підприємств міського електротранспорту. При здійсненні перевезень пасажирів міським транспортом процеси виробництва та реалізації зливаються, через що відсутнє незавершене виробництво та залишок готової продукції. Тому усі витрати на діяльність трамвайно-тролейбусних підприємств включають до собівартості послуг у тому календарному періоді, коли вони виникли. Такий принцип дозволяє зіставляти понесені витрати та отримані доходи для визначення фінансового результату від надання транспортних послуг конкретного періоду. Крім того, застосування такої класифікації витрат слугуватиме основою для обліку та управління сезонними витратами (наприклад, витратами, пов’язаними із проведенням технічного огляду рухомого складу або закупівлею шин при підготовці до зими).

Встановлюючи науково обґрунтовану номенклатуру витрат для підприємств міського електротранспорту, необхідно враховувати організаційно-технологічні особливості галузі. Саме тоді облікова інформація буде адекватною та корисною для потреб управління. За результатами дослідження структури витрат підприємств міського електротранспорту з метою організації їх обліку пропонуємо використовувати такі ознаки класифікації витрат: за видами; за центрами відповідальності; за способом віднесення на собівартість транспортних послуг; за ступенем впливу обсягів наданих послуг; за календарними періодами.
1.3. Доходи від надання транспортних послуг як об’єкт обліку і контролю
Дохід є однією з найбільш складних економічних категорій. Для розкриття суті доходу необхідно звернутися до теоретичних засад його виникнення. Поняття доходу в економічній системі існує у зв’язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту приватної власності. Перші визначення доходу стосувалися трьох категорій: дохід від капіталу, землі та праці [193, с. 31]. Кожен із зазначених видів доходу – це обов’язкова винагорода для одержувача за надані ним послуги в економіці.

Визначення поняття, методів оцінки та критеріїв часової визначеності виникнення “доходу” є фундаментальною проблемою сучасної теорії обліку. Дохід – динамічний процес створення підприємством товарів та послуг протягом певного проміжку часу [209, с. 284-294; 204, с. 78-88]. ­

Відповідно до тверджень В.А. Патона і А.С. Літтлтона, дохід є продуктом діяльності підприємства [205, с. 46]. Проте це визначення не вказує ні на величину, ні на момент визнання вказаного доходу. Інколи дохід все-таки визначається як продукт діяльності, але при цьому зауважується, що продукт повинен бути відвантаженим зі складу підприємства перед тим, як буде названий доходом. Так, Американська бухгалтерська асоціація визначила дохід як “грошове вираження сукупності товарів чи послуг, які підприємство передало своїм покупцям протягом певного проміжку часу” [176, с. 232-233].

Інший підхід до визначення сутності доходу використовується Радою з розробки стандартів фінансового обліку (FASB): “Дохід – це надходження активів господарської одиниці чи погашення його кредиторської заборгованості в результаті постачання або виробництва товарів, надання послуг чи інших операцій, що складають його основну діяльність” [201, §78].

Проте в останньому визначенні змішуються оцінка і часова прив’язка доходу власне з процесом утворення доходу. Даний підхід узгоджується з традиційною практикою, але потребує ретельного розмежування надходжень активів на такі, що призводять до збільшення доходів та не призводять до цього. Це зумовлено тим, що активи можуть збільшуватись чи кредиторська заборгованість зменшуватись, але це не завжди вказує на виникнення доходу.

Незважаючи на численні визначення доходу як облікової категорії, вказаний термін постійно знаходиться у полі зору світової облікової практики. Про це свідчить факт уточнення п.7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку № 18 “Дохід”. В даному стандарті дохід визначається як валове надходження економічних вигод протягом певного періоду, яке виникає в ході звичайної діяльності, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу.

Перехід до ринкової економіки та адаптація вітчизняного бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів обумовили відновлення важливої облікової категорії – поняття “дохід” і привели до введення в дію Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Згідно п. 4 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно п. 13-18 П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) – це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, наданих знижок, повернень товару та інших вирахувань.

Від міри пізнання та розкриття економічної категорії “дохід” багато в чому залежить ефективність функціонування міського електротранспорту. Виходячи із загальноекономічного погляду, дохід трамвайно-тролейбусного підприємства – це виручка від надання транспортних послуг. Отриманий дохід повинен відшкодовувати експлуатаційні витрати на здійснення процесу перевезень пасажирів, а також забезпечувати отримання прибутку. Тобто, він повинен бути джерелом життєдіяльності підприємства, базою для виробничого та соціального розвитку.

Для підприємств міського електротранспорту доходами основної діяльності є доходи від здійснення пасажирських перевезень, тобто отримання виручки від реалізації разових та абонементних квитків внаслідок надання транспортних послуг. В світовій практиці існує два основних методи збору проїзної плати: кондукторний та безкасовий.

Найбільш поширеним в практиці роботи підприємств міського електротранспорту України є кондукторний метод. При використанні кондукторного методу функції інформаційного повідомлення, збору виручки та контролю за оплатою транспортних послуг здійснюють кондуктори, закріплені за кожною інвентарною машиною. Вказаний метод найбільш трудомісткий та витратний, але разом з тим він забезпечує достатню повноту зборів виручки.

Безкасовий метод передбачає повне виключення грошових операцій в рухомому складі із встановленням спеціальної квиткової техніки на зупинках. Його суть полягає в тому, що інформативна функція кондуктора перекладається на водія, а контрольна функція збору виручки здійснюється за допомогою контролерів. Застосування вказаного методу дозволяє знизити витрати на оплату праці служби зборів виручки та підвищити її продуктивність праці. Проте зростають можливості зловживань серед споживачів транспортних послуг, зростають витрати на технічне оснащення та обслуговування спеціальних квиткових апаратів. Економічна ефективність застосування безкасового методу перевірена практикою міського транспорту зарубіжних країн [74, с. 227].

Різновидом безкасового методу є безкондукторний, коли квитки реалізовуються пасажирам в спеціальних касах, а контроль здійснюється шляхом компостування придбаних квитків під час поїздки безпосередньо в салоні рухомої одиниці. Основний недолік зазначеного методу полягає у відсутності зацікавленості водіїв в кінцевих результатах роботи рухомого складу.

Право пасажира на здійснення поїздки в міському транспорті підтверджує придбаний квиток за ціною, що відповідає транспортному тарифу. Абонементні квитки багаторазової дії для різних груп споживачів реалізуються за зниженою пільговою ціною. Відмінність між розрахунковою кількістю поїздок, на основі якої визначена вартість абонементного квитка, та звітної кількості поїздок, що впливає на обсяг транспортної роботи, визначає різницю між двома значеннями тарифів.

Дохід трамвайно-тролейбусних господарств, в першу чергу, залежить від обсягу здійснених міських пасажирських перевезень та ціни однієї поїздки. Серед важелів впливу на оптимізацію величини та структури доходу в інших галузях народного господарства є регулювання ціни продукції, обсягів виробництва, диверсифікація або перехід на випуск іншого товару. Керівництво підприємств міського електротранспорту такої можливості не має.

Транспортний тариф є ціною транспортної послуги. Будь-якій ціні властиві наступні такі функції: облікова, вимірна, регулююча та стимулююча. Проте специфіка транспортного тарифу полягає в тому, що жодна із функцій звичайної ціни не виконується. Це підтверджують дослідження В.В. Величко [17], Л.С. Федорова та А.К. Глухова [174].

Міський електротранспорт надає монопослугу, що обліковується в натуральних показниках. Технологічний монополізм досліджуваних підприємств виключає можливість виміру індивідуальних затрат порівняно із суспільно-необхідними. Крім того, цінове стимулювання виробника транспортної послуги можливе, але стримується необхідністю врахування соціальних факторів.

Фактичне регулювання попиту та пропозиції на ринку міських пасажирських транспортних послуг здійснюється із врахуванням високої нееластичності. Тобто, транспортний тариф встановлюється незалежно від наявності попиту на перевезення та від якості транспортної послуги чи дальності перевезення.

Ситуація, що склалась на ринку транспортних послуг, досить точно відображена у працях професора Ф.Г. Тагі-Заде. “Оскільки тариф на транспортну послугу не можна віднести до незалежної міри вартості послуги, то він стає предметом регулювання між суб’єктами ринку з протилежними інтересами” [164, с. 12]. Так як транспортний тариф підприємств міського електротранспорту не має об’єктивних критеріїв правомірності ціни, орієнтиром стає величина витрат, що зумовлює витратний спосіб надання транспортних послуг.

Зазвичай протиставляються два підходи у формуванні тарифів: витратний і доходний. В першому випадку ціни встановлюються на основі середньої собівартості продукції та прибутку, визначеного рівнем рентабельності, тобто помітний рух від затрат до ціни. Так, Л.С. Федоров констатував, що на транспорті діє “адвалорний” принцип формування тарифів: “як можна вище, але в межах соціальної планки” [173, с. 11].

Щодо іншого підходу, то він базується на оцінці рівноваги попиту і пропозиції, тобто помітний рух від ціни до витрат. Ю.М. Коссой зазначав: “В основі тарифів повинні бути витрати, встановлені на основі попиту і пропозиції” [74, с. 235].

Втім, у практичній діяльності підприємств при ціноутворенні враховується значно ширший спектр чинників. Доказом цього є те, що термін “тариф на транспортну послугу” має, принаймні, три значення:

  • середня ціна поїздки одного пасажира, що фактично склалась в даному господарстві за звітний період (середній тариф);

  • ціна одиниці обсягу транспортної роботи (розрахунковий тариф);

  • встановлена місцевими виконавчими органами плата за одну поїздку в тролейбусі (чи трамваї), тобто роздрібна ціна транспортної послуги (проїзна плата).

Ціна транспортної роботи (розрахунковий тариф) повинна базуватись на основі витрат операційної діяльності та враховувати норму рентабельності. Такий тариф може бути договірним та слугувати основою для укладення договору про організацію надання транспортних послуг між замовником та перевізником.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке

Виходячи із специфіки процесу здійснення пасажирських перевезень, більшість витрат основної діяльності міського електротранспорту, що виникли в певному періоді, прямо пов’язані з його доходами і визнаються витратами цього періоду. Проте в ході основної діяльності трамвайно-тролейбусні підприємства здійснюють значні витрати на підготовчі роботи у зв’язку з сезонним характером виробництва, а саме витрат на підготовку до роботи в осінньо-зимовий період. Зазначені витрати мають комплексний характер і передбачають проведення таких робіт: проведення технічного огляду рухомого складу, перевірка та ремонт гальмівної системи; закупівля шин на зимовий період, проведення теплоізоляції труб, перевірка примусової та витяжної вентиляції, придбання необхідних матеріалів та інвентарю тощо.

У разі неготовності рухомого складу та інших служб трамвайно-тролейбусного господарства до виконання транспортної роботи у осінньо-зимовий період, підприємство не зможе нормально функціонувати і отримувати дохід від здійснення пасажирських перевезень.

З метою правильного формування показників собівартості наданих транспортних послуг в обліку витрат підприємств міського електротранспорту необхідно виділяти витрати майбутніх періодів, оскільки вони пов’язуються з доходами майбутніх періодів. Тому додаткові витрати на підготовчі роботи в осінньо-зимовий період повинні бути відображені як витрати майбутніх періодів на окремо виділеному субрахунку рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”. Зазначений субрахунок використовується в обліковій практиці Луцького та Чернівецького підприємств електротранспорту. Відповідно витрати на підготовку до роботи в осінньо-зимовий період розподіляються між відповідними майбутніми періодами (з жовтня по березень включно) з метою достовірного визначення фінансового результату цих періодів.

Проте особливістю обліку витрат майбутніх періодів є те, що вони мають визначену суму та час списання. Більшість підприємств міського електротранспорту здійснюють витрати на підготовку до роботи в осінньо-зимовий період за рахунок дотацій місцевих бюджетів. При цьому часова ідентифікація вказаних фактів господарської діяльності повинна співпадати. Якщо підприємство отримує суму цільового фінансування завчасно, тоді операції щодо підготовки до зими доцільно проводити за рахунок створеного забезпечення майбутніх витрат.

Аналогічні аргументи повинні слугувати основою для визначення та порядку відображення в обліку витрат на проходження технічного огляду рухомого складу або витрат на щорічне страхування цивільної відповідальності водіїв тролейбусів та трамваїв. Відповідні витрати слід відносити на окремі субрахунки рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” та списувати рівними частками протягом терміну його дії.

Таким чином, часова ідентифікація витрат підприємств міського електротранспорту повинна бути основою правильного визначення фінансового результату, отриманого від надання транспортних послуг.

Важливу роль в обліку витрат відіграє вибраний підприємством метод обліку витрат. Опираючись на наукові дослідження вчених, сучасні системи обліку витрат можна класифікувати так:

  • за повнотою відображення витрат у собівартості продукції (метод повних та неповних витрат);

  • за ступенем нормування та контролю витрат (нормативний (стандартний) та ненормативний (фактичний)) [156, с. 507].

Системи обліку повних витрат з їх поділом на прямі та непрямі передбачають групування цих витрат за такими напрямками:

  • за елементами та калькуляційними статтями;

  • за місцями виникнення та центрами відповідальності;

  • за видами послуг [157, с. 6].

  • Вырезано.

  • Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке

Служба руху як основний підрозділ є центром відповідальності, який контролює та може впливати на процес формування водночас доходів і витрат у розрізі окремих маршрутних ліній та поїзних бригад. Тому маршрутні лінії є центрами відповідальності третього рівня, а поїзні бригади – четвертого рівня. При цьому відповідальність за фактичний рівень прямих витрат бригади несе водій окремої одиниці рухомого складу при здійсненні пасажирських перевезень, а відповідальність за формування доходів – кондуктор поїзної бригади.

Цехи (дільниці) та бригади допоміжних служб – це центри витрат відповідно третього та четвертого рівнів. Окремі робочі місця робітників аварійних та ремонтних бригад є первинними місцями виникнення витрат, де виникають прямі витрати при здійсненні різних технологічних операцій.

Облік витрат трамвайно-тролейбусних підприємств за центрами відповідальності створить підґрунтя для розширення переліку прямих витрат в межах окремих структурних підрозділів та, як наслідок, впровадження для них ефективного внутрішньогосподарського контролю.

Принциповим питанням є розробка номенклатури робочого плану рахунків. Оскільки в системі синтетичних та аналітичних рахунків формується інформаційне забезпечення управління витратами. Поділяємо думку Н.М. Малюги, що “галузевий принцип може бути реалізований через включення до єдиного плану рахунків специфічних (галузевих) рахунків, а також через субрахунки і систему аналітичного обліку” [97, с. 443]. Крім того, зайве обтяження робочого плану рахунків трамвайно-тролейбусних підприємств шляхом виділення окремого класу рахунків лише для обліку виявлених відхилень недоцільне з точки зору дотримання вимоги ефективності та раціональності.

Облік витрат служби руху необхідно здійснювати окремо за кожним маршрутом (поїзною бригадою) на аналітичних рахунках субрахунку 23.1 “Служба руху” рахунку 23 “Виробництво”. Облік витрат допоміжних служб підприємств міського електротранспорту також потрібно вести за кожним підрозділом на аналітичних рахунках таких субрахунків рахунку 23 “Виробництво”: 23.2 “Служба рухомого складу”; 23.3 “Служба енергогосподарства”; 23.4 “Шляхове господарство”.

Порядок організації обліку витрат на здійснення пасажирських перевезень на рівні інформаційного взаємозв’язку аналітичних рахунків наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Організація обліку витрат на здійснення пасажирських перевезень


Кредит кореспон-дуючого субрахунку

Центри відповідальності та місця виникнення

витрат

Статті витрат

Дебет кореспон-дуючого субрахунку

1

2

3

4

23.1

Служба руху депо (основний підрозділ)




23.1.n.m

n – номер маршрутної лінії,

m – номер поїзної бригади

  • електроенергія (пряма та реактивна);

  • витрати на оплату праці водіїв та кондукторів поїзної бригади;

  • витрати на соціальні заходи;

  • заміна тролейбусних шин;

  • амортизація рухомого складу;

  • інші витрати;

903.1.n.m




  1   2   3   4   5   6   7   8   9

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Кабінет міністрів україни національний аграрний університет на правах...
Теоретичні засади формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб…

Державна податкова адміністрація україни національний університет...
Нвестиційна діяльність нерезидентів в умовах інтеграційних процесів: фіскальний аспект

К иївський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису...
Правове регулювання свободи совісті, віросповідання І діяльності Релігійних організацій у радянській україні

Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет...
Релігійний та секулярний вимір приватного та публічного простору сучасного українського суспільства

М іністерство освіти І науки України Львівський національний університет...
Зміни у соціальному просторі сучасного українського міста під впливом туристичних практик

Міністерство освіти І науки україни Уманський національний університет...
...

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет...
Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ

«київський національний економічний університет імені вадима гетьмана»...
Журнал видається самоврядним (автономним) дослідницьким внз "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"...

Тараса Шевченка На правах рукопису Марченко Світлана Іванівна удк 349. 42
Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні

Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Карпов Никифор Семенович
Актуальність теми. Історія злочинності – це одна зі складових історії розвитку людського суспільства. Його соціальне й економічне...

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В....
Торгівля в Західній Європі та її правове регулювання в часи Середньовіччя І в Новий час

Харківський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису 6
Всі ці процеси мають вплив І на систему адміністративного права, яка наповнюється новими нормами, з яких далі утворюються правові...

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних...
Роботу виконано на кафедрі обліку підприємницької діяльності двнз «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»...

Луганський державний університет внутрішніх справ імені е. О. Дідоренка...
Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування

Двнз «київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Вступ

Двнз «Ужгородський національний університет» Економічний факультет Кафедра «Облік І аудит»

Держаний вищий навчальний заклад «київський національний економічний...

Держаний вищий навчальний заклад «київський національний економічний...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт