Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Методичні рекомендації починаючому психологу документація психолога-початківця Нормативна база Конвенція про права дитини від 09. 1990р

Методичні рекомендації починаючому психологу документація психолога-початківця Нормативна база Конвенція про права дитини від 09. 1990р





Сторінка1/5
  1   2   3   4   5
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПОЧИНАЮЧОМУ ПСИХОЛОГУ





Документація психолога-початківця
Нормативна база

  • Конвенція про права дитини від 2.09.1990р. ;

  • Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ.;

Статті 21, 22 цього документа регламентують діяльність практичного психолога та соціального педагога закладів освіти та виховання й визначають статус цих фахівців;

  • Закон України «Про забезпечення ор­ганізаційно-правових умов соціального захис­ту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування» (від 11.01.05).

  • Положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 03. 05. 1999 р. № 127);

  • Про внесення змін до положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 07. 06. 2001 р. № 439);

Положенням визначені основні завдання психологічної служби, зміст діяльності, тривалість робочого тижня практичних психологів та соціальних педагогів, структура та управління службою. Документ містить додатки про нормативи чисельності практичних психологів та соціальних педагогів у навчальних закладах.

  • Наказ МОНУ 28.12.2006р. № 864 "Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України".

Даний документ визначає функції соціального педагога згідно з кваліфікаційною характеристикою фахівця, яка подана в цьому документі. Наявні зразки документації (журнали реєстрації, графіки роботи, зразки соціальних паспортів, актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей, перелік суб'єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні навчального закладу);

  • Про атестацію практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів та центрів практичної психології і соціальної роботи (лист Міністерства освіти і науки України від 13. 12. 2001 р. № 1/9 – 439);

  • - Робота педагогічних колективів щодо попередження залучення дітей і підлітків до діяльності релігійних організацій харизматичного спрямування (лист Міністерства освіти і науки від 20. 04. 1998 року № 1/9 – 168);

  • Наказ МОН України № 844 від 25.12.2006 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми».

  • Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи.

Етичний кодекс соціальних працівників України - це регулюючий документ, який спрямовує соціальних працівників здійснювати соціальну роботу в багатьох функціональних сферах з метою задоволення людських потреб і розвитку потенціалу та можливостей особистості.

  • Посадова інструкція практичного психолога

Етичний кодекс психолога

На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери інтересів.

Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об’єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми мають бути теплими, доброзичливими, цілющими.

Етичний кодекс сприяє успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним психологам допомагає в підвищенні ефективності навчання й виховання учнів.

Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов’язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.


І. Відповідальність

1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

1.2. Психологи зобов’язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

1.3. Психологи мають утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканності особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, зокрема тих, які проводять з використанням комп’ютерних технологій.

1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.
ІІ. Компетентність

2.1. Психологи постійно збагачують свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які належать до сфери їхньої компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт із професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.

2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тому разі, коли психологічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень володіння ними.

2.3. Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотній внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.

2.4. Психолог прагне адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості й визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показником професійної непридатності психолога, який має якомога швидше їх скоригувати й розв’язати.
ІІІ. Захист інтересів клієнта

3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в особливих випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співпрацю. Психологи утримуються від непотрібного лікування клієнта.

3.2. Психологи, вступаючи в контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта надавати будь-яку інформацію без його волі, не можуть вживати примусових заходів для отримання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці оточення або самого клієнта.

3.3. Психологи не беруть участь в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.

3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність із психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.

3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення й залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тому разі, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.

3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не має бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.

3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а в разі, якщо він не може діяти в інтересах клієнта, роз’яснює йому і батькам (опікунам) реальний стан справ.

3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог має чітко й однозначно формулювати висновок – так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.

3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, у якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня інформація для розв’язання поставленого завдання, результати якої є надійними, слід також указувати межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.

3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваного про поставлений діагноз, методи та засоби допомоги. При цьому він зобов’язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених паталогій у психічному стані клієнта. Психолог обов’язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов’язок незалежно від посадової субординації.
ІV. Конфіденційність

4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей. І психолог зобов’язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфікаційну допомогу.

Конфіденційності можна не додержуватися, якщо клієнт просить або погоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування й занесення інформації про клієнта до комп’ютерних банків даних здійснюється лише за згодою клієнта.

4.3. Психолог зобов’язаний зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності клієнта (наприклад, під час навчання, у публікаціях). Для демонстрації та прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищують.

4.4. Документація роботи психологів має вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов’язаних із конфіденційним змістом діяльності психологів, не повинні мати доступ сторонні особи. У тих випадках, коли психологи звертаються по допомогу до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питанням, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта, і попередити про міру відповідальності за недотримання конфіденційності.

4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з’ясовує, чи потрібно зберігати матеріали ( а також інформацію, занесену до комп’ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.

4.6. Психолог інформує клієнтів про правила дотримання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.

4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті й призначення конкретної методики ( за винятком роз’яснень, доступних правоохоронним і судовим органам),
V. Етичні правила психологічних досліджень

5.1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети й завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання отриманих результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості.

5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів, які допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам суті застосовуваних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовують принцип, аналогічний принципу презумпції невинності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу має бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.

5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників досліду. Така інформація може бути розкрита після завершення експериментальної програми.

5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, які наполягають на обстеженні).
VI. Кваліфікована пропаганда психології

6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об’єктивних, точних даних так, щоб не дискредитувати професію психолога та психологію як науково-практичний комплекс.

6.2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Уміщуючи в засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім’я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. У рекламному проспекті не може йтися про суму гонорару, гарантії, не перелічуються здобутки та успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог має брати професійну участь у навчальних і програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони не використовують сумнівних методів і неефективних процедур.

6.3. Поради психолога в засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти й ситуації, щоб не припустити розголошення конфіденційної інформації. Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, у яких з ілюстративною метою наводять клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікують лише у формі, яка дає змогу зберегти їхню валідність і надійність.
VII. Професійна кооперація

7.1. Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямків. Психолог цінує професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об’єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у психологічному співтоваристві. У тому разі, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб’єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.

7.2. Психолог не може застосовувати маніпулятивних методів для здобуття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Він зобов’язаний інформувати про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.

7.3. Розв’язуючи конкретні завдання обстеження, консультування й лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються його послугами, передає в розпорядження колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Усі професійні взаємини формуються на основі Закону про авторські права.

7.5. У розв’язанні спірних питань психолог керується положенням Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики Товариства психологів України.

7.6. За порушення чинного законодавства Статуту Товариства психологів та Етичного кодексу Комісія з етики може накласти на психолога такі стягнення:

  • попередження;

  • догана;

  • виключення з членів Товариства.

У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних установ з тим, щоб вони вжили необхідних заходів щодо винного.

7.7. Рішення Комісії з етики може бути скасоване Президією або З’їздом Товариства психологів.

Положення

про кабінет практичного психолога в закладах освіти
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації починаючому психологу 2015 Документація психолога-початківця...
Психологічна служба управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації

Методичні рекомендації починаючому психологу 2015 Документація психолога-початківця...
Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини,Етичним кодексом; методичними рекомендаціями квнз кор «Академія неперервної...

Методичні рекомендації починаючому психологу київ-2012 Перевидано та доповнено Рецензент
Оон про права дитини, Етичним кодексом, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного центру практичної психології...

Лекція «Конвенція оон» очима дітей ст виховний захід «Знання Конвенції ООН про права дитини»
«Конвенція ООН про права дитини» ст

Нормативно-правова база діяльності психолога в україні нормативно-правова...
Нормативно-правові документи україни, що регламентують працю психолога у різних сферах практичної діяльності

Методичні рекомендації з питань накладення та зняття заборони відчуження...
Рішенням Методичної ради з питань нотаріату при Головному управлінні юстиції у Київській області

Методичні рекомендації працівникам соціально-психологічної служби...
Матеріали та документація психологічного кабінету поділяються за наступними категоріями

Нормативна база оснащення
Нормами визначаються методи I порядок розрахункiв потреби в засобах малої механiзацiї I механiзованому iнструментi за видами

Нормативна база оснащення
Нормами визначаються методи I порядок розрахункiв потреби в засобах малої механiзацiї I механiзованому iнструментi за видами

Закон І діти. Довідник для школярів Права кожної дитини записані...
Будь-яка людина повинна знати свої права та обов’язки. Але часто підлітки не знають, як захистити свої права, що для цього зробити,...

Закон №185/94 Закон України «Про поря-док здійснення розрахунків в іноземній валюті»
Стамбульська конвенція — Конвенція про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 26. 06. 90 р.)

Тема «Знання та вміння вчителя запорука творчості й успіху учнів»
Нормативна база щодо початку 2013-2014 навчального року. Новий державний стандарт вивчення навчальних дисциплін в 1-2, 5 класах

Доповідь розроблена на виконання Закону України «Про Загальнодержавну...
«реалізація конвенції ООН про права дитини в україні: досягнення, проблеми, перспективи»

Нормативна база для викладання хімії І біології 2015/2016 н р
Програма з біології для 6-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджена наказом Міністерства №664

Методичні рекомендації моз україни від 21. 06. 2003 р. „Профілактика...
Нормативно-правова база, яка регламентує діяльність авіаційного медичного центру нау

Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням...
Текст поправок до Конвенції, які вступили в дію 01. 10. 2005, див у Листі Державної митної служби

Законодавчо-нормативна база
Франківська (далі Положення) визначає єдині умови оформлення договорів оренди (суборенди) землі, за якими, відповідно до п. 12 Перехідних...

Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням...
Мдп означає перевезення вантажу від митниці місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури...



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт