Пошук по сайту

Головна сторінка   Бланки   Договори   Заповнення бланків   

Система оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності та шляхи її вдосконалення в україні зміст

Система оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності та шляхи її вдосконалення в україні зміст





Сторінка1/9
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ В УКРАЇНІ

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….4
ВСТУП………………………………………………………………………… 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПОТОКАМИ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УКРАЇНІ………………………………..8

1.1 Еволюція поглядів на економічну сутність і роль податків та характеристика системи оподаткування …………………………………………..8

1.2. Поняття, сутність та законодавчо-нормативне регулювання організаційно-економічного механізму управління податковими

потоками ……………………………………………………………………………21

1.3. Методологічні та методичні підходи до визначення ступеня

податкового навантаження на підприємство…………………………………….34

Висновки до 1-го розділу ……………………………………………………41
РОЗДІЛ 2. ПІДХОДИ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ……………………………………………….43

2.1 Бухгалтерський облік податків та платежів на підприємствах України як джерело інформації……………………………………………………………...43

2.2. Оптимізація податкових платежів на підприємстві…………………… 46

2.3. Загальнометодичні основи податкового планування на підприємстві..52

Висновки до 2-го розділу……………………………………………………..71
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПОДАТКОВИМИ ПЛАТЕЖАМИ ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»)…………………………………………………………73

3.1. Організаційно – економічна характеристика ТОВ «Білоцерківський механічний завод» та апробація методичних підходів щодо управління податковими платежами…………………………………………………………. 73

3.2. Оптимізація податкових ставок як основа вдосконалення

податкових відносин………………………………………………………………79

3.3. Удосконалення елементів внутрішнього податкового планування

на підприємстві…………………………………………………………………….84

Висновки до 3-го розділу…………………………………………………… 88
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..90
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….92
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………101

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю

ПДВ – податок на додану вартість

ДПС – Державна податкова служба

П(С)БО – Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку

ЄДРПОУ – Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України

ЗКГНГ – Зведений класифікатор галузей народного господарства

ВНП – валовий національний продукт

ТМЦ – товарно-матеріальні цінності

ЗСО – загальна ставка оподаткування
ВСТУП

Актуальність теми. Податки є джерелом економічної самостійності держави, що обумовлює важливість проблеми управління потоками податкових платежів і їх стабілізації, яка тісно пов'язана із завданням активізації підприємницької діяльності й забезпечення ефективної діяльності суб'єктів господарювання.

Стабілізація економічної ситуації й зростання інтересу до розробки економічної стратегії й тактики підприємства обумовлюють необхідність визначення цілей і завдань податкової політики підприємства, виходячи як з оптимізації податкових платежів, так і з можливостей реалізації основних завдань господарської діяльності. Ефективність податкового менеджменту як складової частини системи управління підприємством визначається оптимізацією податкових параметрів його діяльності в поточному й стратегічному аспектах.

Крім того, стабілізація економічної ситуації й необхідність забезпечення ефективної діяльності підприємства обумовлюють визначення цілей і завдань податкової політики підприємства, виходячи не тільки з оптимізації податків, а й з основних завдань господарської діяльності. Усе це й обумовило актуальність теми магістерської роботи, її мету, завдання та логіку побудови.

Ступінь дослідження проблеми. Певною мірою питання вдосконалення й оптимізації податкової політики підприємства висвітлене в працях В. Геєця, А. Загороднього, К. Ковальчука, Д. Мельника, Ю.Півняк, М. Скворцова. Ряд теоретичних питань оподаткування й управління податковими платежами висвітлено в працях І. Бланка, В. Бурковського, О. Василика, В. Вишневського, Ю. Воробйова, О. Данилова, С. Дзюби, Ю. Іванова, А. Єлісєєва, С. Каламбет, І. Луніної, А. Соколовської, М. Чумаченко та інших.

Питання вдосконалення й оптимізації податкової політики підприємств вирішені зокрема й російськими вченими Є. Балацьким, С. Мовшовичем, С. Нікітіним, В. Пансковим, С. Пепеляєвою, В. Пушкарьовою, С. Сутиріним, А. Погорлецьким, Д. Черніком, Т. Юткіною та іншими. Але їх праці в основному містять аналіз окремих параметрів податкової системи або податкової політики підприємства без дослідження їх суттєвих зв’язків з результатами діяльності підприємств та можливостей податкового менеджменту.

Водночас залишаються недостатньо дослідженими теоретичні та методичні проблеми управління податковими платежами через визначення впливу податків на динаміку підприємства. Динамічний аналіз впливу податків на економіку може базуватися на аналізі економічної динаміки підприємства при введенні різних видів і комбінацій податків. Метою такого аналізу є визначення розміру податкових платежів таким чином, щоб оподаткування завдавало мінімальної шкоди економічній динаміці підприємства.

Метою магістерської роботи є розвиток теоретико-методичних підходів до визначення сутності податкового менеджменту підприємства, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму управління податковими платежами на підприємстві в сучасних умовах господарювання.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

- дослідження еволюції поглядів на економічну сутність і роль податків та характеристика системи оподаткування в Україні;

- вивчення законодавчої бази щодо податків і платежів та управління податковими потоками на підприємстві;

- визначення поняття й сутності організаційно-економічного механізму управління податковими потоками;

- аналіз методологічних та методичних підходів щодо визначення ступеня податкового навантаження на підприємство;

- обґрунтування методичних підходів щодо оптимізації податкових платежів підприємства;

- розробка методичних основ податкового планування на підприємстві в сучасних умовах господарювання.

Об’єктом дослідження є процеси формування, розвитку та удосконалення податкового менеджменту на підприємстві, зокрема на ТОВ «Білоцерківський механічний завод» .

Предметом дослідження є взаємозв’язок податкових й управлінських відносин, що впливають на забезпечення ефективного господарювання підприємства в сучасних умовах (на прикладі ТОВ «Білоцерківський механічний завод») .

Методологічною основою роботи є теоретичні положення економічної науки, зокрема теорії податків і фінансового менеджменту, світовий і національний досвід оподаткування підприємницької діяльності. У роботі застосовані методи: системного аналізу (при дослідженні механізму податкового менеджменту підприємства); абстракції (при аналізі характеристик податкового середовища й формалізації податкових параметрів); метод аналізу й синтезу (для деталізації об’єкта дослідження через його поділ на окремі складові частини); економіко-математичного моделювання (для врахування взаємозв’язку між сплаченими податками та витратами підприємства та прогнозування податкових платежів).

Інформаційною базою досліджень є законодавчі й нормативні документи, що регламентують питання оподаткування підприємств в Україні, офіційні статистичні матеріали та матеріали спеціальних обстежень підприємств. Використані праці вітчизняних та зарубіжних авторів, довідкова та періодична література.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПОТОКАМИ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УКРАЇНІ
1.1 Еволюція поглядів на економічну сутність і роль податків та характеристика системи оподаткування
З усіх сфер економічної політики й інструментів державного регулювання оподаткування є найбільш універсальним та багатофункціональним. Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності. Плата на відміну від податків передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Власні доходи держави виникають у держави як власника засобів виробництва. До неподаткових доходів держави відносять різноманітні платежі, введення яких не має на меті фіскальні інтереси держави, наприклад, фінансові санкції і штрафи, доходи від конфіскованого майна тощо.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота.

Суб'єкт або платник податку - це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування.

Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподаткованих операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані.

Джерело сплати - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Квота - це частка податку в доходах платника.

Введення того чи іншого податку дозволяє уряду впливати на ринкову кон’юнктуру, тобто регулювати ціни й обсяги реалізації товарів і послуг більш ефективно, ніж адміністративними засобами. Податки – це найважливіше джерело формування доходної частини бюджету.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу [64. с. 35].

Ефективно організована податкова система держави покликана забезпечити рівновагу між державним і приватним секторами економіки. Головний принцип функціонування податкової системи сформулював ще С. Сисмонді, який вважав, що податок не повинен замірятися на ту частину доходу, яка необхідна для збереження цього доходу, і що постійне збільшення ставки податку в кінцевому результаті може знищити те джерело, з якого беруться доходи [62, с.154].

Необхідність розвитку приватного сектору економіки потребувала його захисту від надмірного податкового навантаження та складностей оподаткування. Тому наприкінці XIX ст. набув актуальності перегляд ролі податків як суто фіскального інструменту, що дозволило поставити питання про досягнення регулювального ефекту за рахунок диференціації податкових ставок. У межах фінансової науки отримала своє визнання ідея про наявність у податків регулювальної (і як її різновиду – стимулювальної) функції, яка в подальшому отримала практичну реалізацію.

Історично погляди про вплив податків на господарство зазнали певних змін. Наприкінці XIX – початку XX ст. в межах фінансової науки загалом були сформульовані теоретичні засади оподаткування, що в подальшому отримали практичне застосування. Однак і дотепер не здійснене ґрунтовне дослідження й оцінка загального впливу податків на господарство, що дозволяє дійти висновку про недостатню вивченість цього питання.

Досить тривалий час у фінансовій науці господарювало класичне розуміння функцій оподаткування. Згідно з класичною теорією податків вони розглядались як різновид державних доходів, які мали покривати витрати на державне управління. Будь-яка інша роль (соціальна, регулювальна) податкам у цій теорії не відводилась. Проте основоположники класичної теорії податків А. Сміт і Д. Рікардо, а також їх послідовники допускали, що за певних умов функції податків можуть не обмежуватись тільки фіскальною необхідністю. Аналогічні погляди на роль податків висловлювали також Ж. Б. Сей, Р. Стурм та інші дослідники [62, с.61-64].

Певний час податки не сприймались як інструмент реалізації активної економічної політики, оскільки вважалось, що ринкова економіка є стійкою й саморегулювальною системою, яка не потребує додаткових важелів регулювання, окрім попиту та пропозиції. Першими регулювальний характер податків теоретично висвітлили меркантилісти, звернувши увагу на стимулювальний вплив податків на продуктивність праці й платоспроможний попит на предмети споживання.

У цей час у деяких країнах податки почали застосовувати в якості інструмента регулювання тих чи інших процесів і сфер діяльності. Зокрема, у XVII ст. уряд Франції широко застосовував податкові привілеї для тих сфер діяльності, в розвитку яких був зацікавлений.

У XVII – XVIII ст. набуло актуальності питання про можливість впливу податків на виробництво, яке досліджували англійські та голландські економісти. Так, Д. Мак. Куллох обґрунтував тезу про стимулювальний вплив податків на виробництво, звернувши увагу на те, що податковий тиск, який зростає під час ведення війн, стимулює всі верстви населення на більш продуктивну працю й економію ресурсів порівняно з мирним часом. Тобто зростання податкового навантаження призводить до отримання суттєвого економічного ефекту.

Свій розвиток теза про стимулювальний вплив податків на виробництво отримала в маржиналістській теорії. Її представники У. Джевонс, Л. Вальрас та інші, застосувавши математичний апарат для формалізації своїх досліджень, описали характер взаємного впливу граничної корисності благ і трудової вартості. За допомогою аналітичної геометрії представники математичної школи наочно показали стимулювальний вплив на виробництво більш високих податків.

Досить цікаву теорію виробництва обґрунтували представники німецької школи. Податок, згідно з цією теорією, виступає не тільки як еквівалент вартості послуг, що надаються державою, але й як форма продуктивного споживання капіталу, а саме – виробнича витрата. При цьому податок перекладається на всіх кінцевих споживачів виробленого й реалізованого товару. Проте ці споживачі мають можливість частково або повністю повернути сплачену в формі податку суму, отримуючи замість неї державні послуги.

У Росії ж аналогічної думки дотримувався В.Н. Твердохлєбов, який вважав, що основним принципом побудови будь-якої податкової системи має бути стимулювання розвитку продуктивних сил. У свою чергу, І.Х. Озеров зазначав, що сучасна фінансова політика потребує використання податків як засобу впливу на економічне життя, на хід економічних і соціальних реформ у суспільстві, на розвиток певних сфер промислової діяльності [62, с.105].

Свою переважно фіскальну функцію податки зберегли до 30-х років XX ст. Загальну концепцію державного регулювання економіки обґрунтував відомий англійський економіст Дж. М. Кейнс, який у 1935 р. опублікував наукову працю під назвою “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей”. З цього часу фіскальна функція податків перестала бути домінуючою. Тепер податкам відводилася роль автоматичних стабілізаторів економічного циклу. Одне з основних положень кейнсіанської теорії полягає в тому, що податки безпосередньо впливають на попит та пропозицію, тобто є важливим інструментом регулювання економіки. Підвищення рівня податкових вилучень обумовлює зниження доходів, які зостаються після оподаткування, а це, відповідно, знижує платоспроможний попит та споживання. Отже, зниження сукупного платоспроможного попиту призводить до скорочення обсягів виробництва й зайнятості населення. Водночас Дж.М. Кейнс вважав, що доходи громадян слід оподатковувати за прогресивною шкалою, оскільки значні обсяги заощаджень перешкоджають економічному зростанню, не вкладаючись у виробництво. Тому їх доцільно вилучати в громадян за допомогою податків. Таким чином, регулювальна функція податків згідно з кейнсіанською теорією проявляється в зменшенні “зайвих” накопичень та заощаджень за рахунок їх вилучення у вигляді податків і спрямування на фінансування інвестицій та поточних державних витрат [51, с.26-41].

Інший підхід до формування державної фінансової (а в тому числі й податкової) політики запропонував професор Чиказького університету М. Фрідмен, який є засновником теорії монетаризму. Податкова теорія монетаризму базується на кількісній теорії грошей та пропонує обмежити роль держави тільки регулюванням кількості грошей в обігу. На думку монетаристів, за допомогою податків можна вилучати зайву кількість грошей з обігу, втримуючи таким чином інфляцію. Отже, регулююча функція податків, згідно з теорією монетаризму, полягає в зменшенні або повному вилученні зайвої (не забезпеченої товарами) грошової маси з обігу.

Як зазначає відомий науковець А.М. Соколовська, “реформування податкової системи за кейнсіанською теорією мало на меті розширення регулюючої функції податків, їх впливу на економічне зростання взагалі та циклічні процеси зокрема” [65, с.72]. Досягнення цієї мети передбачало запровадження широкої системи податкових пільг та маніпулювання податковими ставками. З іншої сторони, “реформа податкової системи на засадах неокласичних концепцій мала на меті стимулювання пропозиції факторів виробництва. Тому засобами її досягнення були: суттєве зниження граничних податкових ставок і взагалі прогресивності оподаткування (тоді як Кейнс був прихильником прогресивності в оподаткуванні), розширення податкової бази на основі ліквідації або обмеження податкових пільг” [65, с.72]. Однак слід зазначити, що на практиці податкові реформи були певним компромісом засобів і форм, що пропонувались представниками альтернативних теоретичних концепцій.

Таким чином, податкам фінансовою наукою відведена досить суттєва роль у функціонуванні ринкового механізму, яка визначається широким спектром їх властивостей та напрямів економічного впливу. На кожному етапі соціально-економічного розвитку зміна цілей і функцій, що покладались на податкову систему, спричиняла модифікацію принципів оподаткування. Так, одним з принципів побудови податкової системи на сучасному етапі виступає стимулювання виробничої та інвестиційної активності. Дотримання цього принципу спричиняє нерівномірність податкового навантаження в різних галузях та сферах економічної діяльності, обумовлену наданням податкових пільг стимулювального характеру. При цьому у теоретичних підходах щодо оподаткування зазначається, що з метою економічного зростання в державі необхідно дотримуватись зворотного принципу. Тобто податковий тиск необхідно розподіляти між галузями національного господарства таким чином, щоб галузі, які мають найбільшу питому вагу в структурі виробництва ВВП, мали відносно нижчу питому вагу в структурі податкових надходжень до бюджетів держави в порівнянні з галузями економіки, що мають відповідно меншу питому вагу. Це означає, що дотримання такого принципу оподаткування, як рівномірність, доцільне лише за певних обставин та в межах окремих галузей національного господарства. Також з точки зору врахування стимулювального впливу податків на виробництво були уточнені принципи визначеності, достатності й динамічності.

В процесі еволюції теорії оподаткування було доведено, що податки, виконуючи регулювальну функцію, спроможні стимулювати економне використання виробничих ресурсів, технічне оснащення виробництва та застосування більш прогресивних форм організації господарської діяльності. Це досягається за рахунок диференціації податкових ставок, надання податкових пільг регулювального характеру та застосування різних систем оподаткування. Для регулювання ж цін на товари й послуги, а також платоспроможного попиту було запропоноване застосування непрямих податків, оскільки саме вони є найбільш ефективним інструментом такого регулювання.

Загалом слід зазначити, що погляди сучасних вчених відносно ролі податків та їх функцій дещо розрізняються між собою, проте ці відмінності не мають принципового характеру. Так, одна група вчених, зокрема В. Федосов, В. Суторміна, В. Андрущенко, В. Опарін, Г. П’ятаченко та ін., вважає, що податки виконують дві функції – фіскальну та економічну (регулювальну). Друга група, до якої входять В. Буряковський, С. Каламбет та ін., виділяє три функції, виконувані податками, - фіскальну, соціальну та регулювальну. Третя група в складі Л. Катаєвої, Д. Чередник та ін. Вважають, що податки виконують фіскальну, розподільну, контрольну та регулювальну функції [48, с.11-12]. Така неоднозначність до визначення функцій, виконуваних податками, свідчить про різноманіття їх властивостей та напрямків впливу.

З розвитком фінансової науки дослідження регулювального впливу податків на виробництво перейшли в площину кількісного вимірювання цього впливу. Таким чином, була порушена проблема оцінки податкового навантаження на економіку. У 20-ті рр. XX ст. вона досліджувалась у зовнішньому та внутрішньому аспектах. Зовнішній аспект дослідження полягав в загальній оцінці податкового навантаження на економіку окремо взятої країни, що давало змогу порівняти рівень оподаткування в різних країнах. Внутрішній аспект дослідження стосувався оцінки податкового навантаження на суб’єктів, що здійснюють свою діяльність у різних галузях та сферах економіки, що дозволяло обґрунтовано говорити про розподіл податкового навантаження між окремими соціальними групами в межах країни.

Найбільший внесок у вирішення завдання визначення рівня податкового навантаження в зовнішньому аспекті вніс К.Ф. Шмельов, який вважав, що для визначення реального рівня оподаткування економіки необхідно враховувати два складники: безпосередньо податкове навантаження та податковий тиск, спричинений на окремих суб’єктів національного господарства в результаті вилучення частини їх доходів у формі податків.

Водночас внутрішні аспекти визначення ваги оподаткування були практично не розроблені. Так, П.В. Мікеладзе зазначав, що в західній фінансовій літературі дуже мало наукових праць, у яких досліджується питання розподілу податкового навантаження між окремими соціальними групами. З цього приводу у науковців-дослідників виникали певні труднощі з відсутністю необхідного обсягу певним чином структурованих статистичних даних та недостатністю інформації, що характеризує процес перекладання окремих видів податків. При цьому значно легше було дослідити розподіл непрямих податків між окремими соціальними групами, аніж прямих. Тому певний час фінансова наука обмежувалась саме такими дослідженнями.

Суттєвий внесок у формування сучасної теорії оподаткування здійснили відомі американські вчені Е. Б. Аткінсон, Дж. Е. Стігліц та Р. Масгрейв. У 80-х роках ХХ ст. макроекономічні проблеми розвитку в США сприяли розвитку масштабних досліджень у сфері оподаткування. Так, значну увагу ці вчені приділили дослідженню питань оцінки впливу оподаткування на ефективність функціонування економіки, досягнення парето-ефективності ринкової економіки за рахунок раціонального управління розподілом податкового навантаження, визначення оптимального рівня податкового навантаження на економіку, за якого буде досягнутий баланс між державним та приватним секторами.

Діюча в Україні податкова система та напрямки її удосконалення й розвитку, як відомо, орієнтовані на досвід країн з ринковою економікою, який продемонстрував позитивні результати.

Законом України "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи побудови системи оподаткування в Україні: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обґрунтованість; рівномірність сплати; компетентність; єдиний підхід; доступність [6].

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки (податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість));

- непрямі податки (податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито);

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори (за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.) [6].

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками, які показані на рис.1.1.

Рис. 1.1 Класифікація податків

Джерело: Василик О. Д. Податкова система України: Навч. посібник. - К.: Поліграфкнига. - 2004. - 37 с.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються вищими або місцевими органами влади.

За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Схема прямих і непрямих податків

Джерело: Василик О. Д. Податкова система України: Навч. посібник. - К.: Поліграфкнига. - 2004. - 38 с.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Поділ податків на прямі і непрямі пов’язують з методом їх встановлення. У літературі стверджується, що саме цей поділ відомий фактично з появою наукових досліджень у галузі фінансів та податків, і, в той же час, до сьогодні не існує чітких критеріїв такого розмежування. Так, наприклад, Л.І. Якобсон вважає, що прямі податки безпосередньо пов’язані з характеристиками платника: ними обкладаються фізичні та юридичні особи, а також їх доходи, а непрямі – з діяльністю, якою займається платник податків, тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги. У той же час С.М. Нікітін, М.П. Степанова, Є.С. Глазова підкреслюють принципову відмінність прямих податків, які орієнтовані на обкладення доходів підприємництва чи населення, від непрямих, які спрямовані на кінцеве споживання [46. с.72].

Найбільш поширеною є думка, що в основі розподілу податків на прямі та непрямі лежить теоретична можливість їх перекладення на споживачів. Кінцевим платником прямих податків виступає той, хто отримує прибуток чи є власником майна, а непрямих – споживач товару, на якого податок перекладається шляхом надбавки до ціни. Але це лише теоретичне припущення, як стверджує Д.Г. Чернік, оскільки на практиці справа може обернутися інакше. Прямі податки за певних умов можуть також перекладатися на споживача. Так, прямий за визначенням податок на прибуток, за умови перекладення його на ціни, стає непрямим. У свою чергу, непрямі податки також не завжди можуть бути перекладені на споживача, оскільки ринок не обов’язково у повному обсязі прийме товар за завищеними цінами.

Тобто межа між прямими та непрямими податками нерідко буває умовною. Зважаючи на цю умовність, в економічній літературі окремі автори пропонують відмінити такий поділ, а в якості критерію класифікації податків прийняти принцип, який дозволяє оцінити вплив кожного з них на мотиви економічної поведінки виробника. Не піддаючи сумніву необхідність та важливість такої класифікації податків, слід зазначити, що вона має право на існування не замість, а поряд з класифікацією на прямі та непрямі. З точки зору фіскальної спрямованості оподаткування, що має неперехідне значення, поділ податків на прямі та непрямі не втрачає своєї актуальності.

Історично пряме оподаткування виникло раніше, ніж непряме. З ходом часу склалося так, що прямі податки поділилися на три види. Об’єктом першого виду є капітал, при цьому податки стягуються тільки з певних видів доходів (податок на землю, податок на майно, податок на спадщину і дарування). Об’єктом другого виду є самостійна поява приватного капіталу, наприклад, особистий заробіток, житло, професія (прибутковий податок, податок на майно громадян, дивіденди). Об’єктом податків третього виду є сукупна діяльність матеріального, грошового і особистого капіталу у виробництві (податок на прибуток, на промисел).

У світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення.

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в інших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері гуртової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у гуртовій чи роздрібній торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одній ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне [40. с. 163-168].

Необхідно звернути увагу на порівняльну характеристику прямих і непрямих податків. Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживчого попиту. В той же час вони не змінюють структури попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування.

Проте з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

У сучасних умовах економічного розвитку прямі податки є базисом податкових систем держав з розвиненою ринковою економікою, тому що вони мають значні переваги порівняно з непрямими. Можна виділити основні з них:

– пряме оподаткування дає можливість державі впливати на економічні процеси (інвестиційну активність, накопичення капіталу, сукупне споживання, ділову активність), наприклад, податок на прибуток має порівняно невисоку питому вагу у доходах бюджету через низьку рентабельність, і існує можливість його широкого використання як важеля регулювання економіки;

– прямі податки дають можливість встановлення прямої залежності між доходами платника і його відрахуваннями в бюджет, тобто реалізується принцип справедливості, але велике значення має встановлення підходу до градуювання ставок. Справедливість прямого оподаткування не є автоматично діючою аксіомою, вона реалізується через шкалу;

– прямі податки розподіляють податковий тягар так, що той, хто має високі доходи, платить до бюджету більше, ніж той, хто має більш низькі доходи [54. с.56].

Таким чином, прямі податки об’єктивно більшою мірою володіють стимулюючими можливостями щодо безпосередніх товаровиробників. Їх вплив на відтворювальні процеси здійснюється безпосередньо, через зменшення чи збільшення прибутку (доходу), який залишається в розпорядженні платників податків. З точки зору макроекономіки, регулюється як інвестиційний, так і споживчий попит та пропозиція.

Одночасно держава впливає на напрями використання національного доходу.

Прямі податки за певних умов ( які не обмежуються рівнем податкової ставки) спроможні повністю знищити стимули до вдосконалення виробництва та накопичення капіталів.

Натомість ефективно побудована система прямого оподаткування, що володіє необхідною гнучкістю, здатна досягти чітко поставлених цілей або, насамкінець, пом’якшити недоліки, які на даному відрізку часу важко усунути чи запобігти.

Отже, об’єктивно закладені в прямих податках суттєві стимулюючі можливості пояснюють широке використання та постійне вдосконалення їх механізму в країнах, що поставили за мету досягнення високого рівня економічного розвитку на базі розширення та підвищення ефективності суспільного виробництва.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Попередня інформація
Канади щодо реєстрації основних суб'єктів підприємницької діяльності, поновлення інформації про підприємства, реєстрацію та звітування...

«Порядок взяття на облік суб’єктів фінансового моніторингу у разі зміни інформації»
Закон), суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого...

О 10-00 годині фахівцями гу дфс у Запорізькій області буде проведено...
Гу дфс у Запорізькій області буде проведено семінар для суб’єктів підприємницької діяльності з роз’яснення положень Податкового кодексу...

В україні та шляхи вирішення
Пдв був запроваджений в Україні Декретом км україни «Про податок на добавлену вартість» №14-92 від 22. 12. 1992 року. У вигляді,...

Найменування особи-чекодавця (юридичної особи, її структурних підрозділів...

Система проектної документації для будівництва нормоконтроль проектної...
Цей стандарт визначає завдання нормоконтролю І установлює зміст І порядок його проведення суб'єктами господарської діяльності, які...

Виявлені проблемні питання та недоліки у діяльності територіальних...
Проблемні питання та недоліки при реєстраційних процедурах для суб’єктів підприємницької діяльності

Фізичні особи-підприємці, які обрали особливі способи оподаткування (осо)
Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які обрали особливі способи оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,...

Зміст та порядок написання індивідуальних теоретичних робіт
Загальнотеоретична частина — теорія та практика використання зазначених операцій у міжнародній економічній діяльності суб’єктів господарювання...

Затверджено
Нструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих...

Провадження господарської діяльності з ветеринарної практики
Тровані у встановленому законодавством порядку як юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності,...

Види механізмів фінансової підтримки суб’єктів торговельного підприємництва...
Ицтва у сфері зовнішньоекономічної діяльності механізми фінансового забезпечення потребують типологізації. Типологізація важлива...

1-фм повідомлення про призначення на посаду (звільнення з посади)...
Тип суб’єкта: X юридична особа філія (структурний підрозділ) фізична особа суб’єкт підприємницької діяльності

Задача перша
Компанія під час переговорів, необхідно дати правову оцінку фактичним обставинам справи, які нам відомі з умов задачі. Тому надалі...

Витрати на адміністрування звітності в процесі здійснення господарської...
Одним із дієвих заходів державної підтримки малого І середнього бізнесу, в плані стимулюючого фактору на його розвиток, з погляду...

До уваги суб’єктів господарювання, які здійснюють переміщення спирту...
Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так...

Закон україни
У тексті Закону слова "суб'єкти підприємницької діяльності" в усіх відмінках замінено словами "суб'єкти господарювання" у відповідному...

Методичні рекомендації уніа та вго «асбоу» банківським установам...
Розділ Рекомендації щодо відбору банком суб’єктів оціночної діяльності для укладення з ними договорів про співпрацю 5



База даних захищена авторським правом © 2020
звернутися до адміністрації




blanki-ua.com.ua


Головна сторінка

Бланки резюме
Бланк довіреності
Бланк заяв
Заява зразок
Договір розірвання
Зразок позовної заяви
Заява на паспорт